Розвиток творчих здібностей учнів на уроках математики



Скачати 207.85 Kb.
Дата конвертації11.03.2016
Розмір207.85 Kb.


Розвиток творчих здібностей учнів на уроках математики.

Сучасний світ бурхливо змінюється і вимагає від кожної людини миттєвої реакції, швидкого і правильного прийняття рішень, що стає можливим з активізацією логічного мислення. Ця якість повинна виховуватися і цю функцію в школі виконує математика. Щоб навчитися математиці треба багато і наполегливо працювати. Більшість учнів сучасної школи не занурюється в процес, не хоче навчатися,але при цьому,являючись активними споживачами продуктів Інтернету та телебачення, є досить амбіційними. Діти уявляють себе успішними і заможними бізнесменами в майбутньому. При цьому пропускають поза увагою необхідність старанного навчання, як фактора, який дасть можливість справдитися мріям та бажанням. Математика – предмет, який вимагає систематичної,часто рутинної роботи, не викликає зацікавленості у дітей. Як виправити цю ситуацію? Звичайно – це складне питання з багатьма відповідями. І кожен вчитель в своїй роботі шукає свою власну відповідь. Виховання та розвиток творчої особистості, яка вміє мобільно вирішувати поставлені задачі-це вимога сучасності. Особистість, яка вміє вирішувати нестандартні задачі, шукаючи власні шляхи їх розв`язання – це сьогоденне замовлення суспільства.

Проблема над якою я працюю – це «Розвиток творчих здібностей на уроках математики». Чи можна навчити учня творчості? Чи можна при цьому вийти за межі стереотипів? Коли і як стимулювати розвиток творчих здібностей? Чому з допитливого малюка виростає школяр – споживач не здатний до творчості? Ці питання лягають на плечі вчителів і в першу чергу вчителя математики. Здатність розв’язувати творчі завдання можна і потрібно розвивати через навчання.

Ідеальний варіант: кожен учень уміє творчо працювати, будь-яке завдання сприймає як вказівку до дії, застосовує набуті знання в нестандартних ситуаціях, вміє встановлювати причинно-наслідкові зв`язки, самостійно здійснювати пошук шляхів реалізації ним же поставленої мети, висловлює максимальну кількість нових ідей в мінімальний термін.

Що ми маємо в дійсності - стандартний варіант: учні прагнуть зразка,завдання виконують,коли отримують підказку, відсутнє бажання пошуку, байдужість, безініціативність.

Ми всі прагнемо ідеалу,але наблизитися до нього можна за умови коли дитині цікаво, коли процес навчання захоплює і затягує у вир творчої діяльності. Не можна розглядати математичне навчання до передачі учням певних знань, умінь і навичок. Повинен бути присутній творчий аспект , тільки за такої умови можливе якісне навчання. Творчі, нестандартні задачі запалюють вогник зацікавленості в очах дитини, стимулюють пізнавальну активність . Цікава побудова уроку, неординарний підхід вчителя до навіть буденних справ спонукає дитину навчатися. Одні учні мають математичні здібності, а у інших присутня їх недостатня розвинутість. Цей факт є значущим у побудові навчального процесу і потребує пошуку оптимальних методів та прийомів.

Якщо вчитель прагне до ідеалу,то сам повинен бути творчою людиною ,не боятися вийти за рамки шаблону, мотивуючи необхідність вивчення теми.

Відомий французький письменник 19 століття Анатоль Франс одного разу зауважив: «Вчитися треба весело… Щоб перетравлювати знання треба поглинати їх з апетитом».

Ігрова діяльність –– один із основних напрямків реалізації розвитку творчих здібностей. Ігрові уроки вдало доповнюють традиційні форми навчання, активізують пізнавальну активність,позитивно впливають на якість знань,умінь та навичок. Стимулюється творча активність учнів, розвивається розумова діяльність, виникає внутрішня мотивація до навчання. Під час ігрових уроків у дітей, незалежно від рівня їх здібностей, виховується почуття відповідальності, формуються навички співпраці, приймаються продумані рішення. У своїй роботі я проводжу ігрові уроки та постійно використовую елементи гри. Наприклад, у 5 класі, при вивченні теми «Порівняння десяткових дробів», я пропоную використати елемент рольової гри: «Знаходження піратського кладу». Кожен учень знаходить свій власний клад записаний десятковим дробом і з`ясовує, який клад найбільший, а який найменший. Якщо дитині не вдається порівняти дроби, то вона потрапляє у «піратський полон», з якого можна вибратись повторивши правило і виконавши завдання на порівняння. Серед учнів 6-11 класів проводжу уроки-КВК, використовую математичні ребуси та загадки, головоломки, логічні задачі. Математичні ігри дають можливість розвивати мислення, просторову уяву, пам`ять, фантазію, допомагають дитині аналізувати, порівнювати, проявляти винахідливість. Виконання цікавих завдань і різноманітні інтелектуальні ігри формують вміння вирішувати проблеми реального життя.

Навчальна діяльність, яка тісно пов`язана з вирішенням реальних життєвих питань викликає зацікавленість у школярів. Наприклад, пояснення теми 6 класу « Графіки», яка є стартом для теми «Функції», я розпочинаю з розповіді та показу кардіограми серця. Кожній дитині, без винятку, цікаво потримати в руках ,подивитися на «графік» роботи серця. Поняття графіка, необхідність вміння його «читати» –– стає очевидним. На мою думку, необхідно постійно розв`язувати прикладні задачі, адже їх використання стирає відірваність математики від життя, підкреслює її важливість.


Історія математики теж має велике значення у навчально-виховному процесі: допомагає з`ясувати роль і місце математики в практичній діяльності людини, збуджує інтерес та любов до предмета, потяг до творчості, розвиває критичне мислення.

Створення правильного погляду на математику, зацікавлене ставлення до неї, на мою думку, спонукається введенням елементів історії математики в процес навчання. При обмеженій кількості годин, виділених на вивчення математики, це зробити досить важко. Під час навчально-виховного процесу я ознайомлюю учнів з фактами культурного життя людства, пов`язаними з історією математики. Пропоную дітям відповідну літературу, не уникаючи при цьому художньої. При вивченні теми « Теорема Піфагора» я декільком учням запропонувала прочитати повість – легенду Олеся Бердника «Покривало Ізіди», про життєвий шлях Піфагора. Звичайно цей твір не є хронологічним відтворенням біографії вченого, але викликає глибоке зацікавлення. Що знають про Піфагора сучасні учні, окрім теореми? Дуже мало. А між тим життя древньогрецького філософа і математика було бурхливе і драматичне. Учні, які прочитали твір, оповідають класу про мандри вченого в легендарний Єгипет, Вавилон та таємничу Індію.

У 8 класі при вивченні теми «Теорема Вієта», ми разом з вчителем історії провели інтегрований урок «Рівняння та їх розв`язування крізь призму історії», де прослідкували вплив інквізиції на вчених, які займалися рівняннями і безпосередньо на Франсуа Вієта.

Час від часу проведені такі уроки викликають інтерес, формують у учнів погляд на математику як на складову загальнолюдської культури.

Розвиток творчих здібностей безумовно реалізується при формуванні навичок розв’язувати задачі, а особливо нестандартні. Щоб розвинути здібності до розв’язування задач, треба розробити певну систему розв`язування, яка впорядковує у зручний спосіб будь-яку задачу. Один учень діє чітко, дотримуючись законів логіки, інший покладається на інтуїцію, або ж поєднує логіку та інтуїцію. Дитину треба націлювати на пошук власного шляху знаходження відповіді. До учнів треба доносити інформацію, що задача являє собою деяку життєву ситуацію і щоб розв’язати задачу, необхідно цю життєву ситуацію перекласти на мову математики – створити математичну модель. Якщо задача нестандартна, то її необхідно розбити на стандартні, більш прості задачі.

Таблиця 1. Методи розв'язання нестандартних задач
image001

Учня треба націлювати на дотримання деяких правил, які допоможуть розвинути здібності до вирішення будь-яких задач, головоломок і навіть життєвих проблем.



  1. Уважно читай кожне завдання.

  2. Поділи складну задачу на менші завдання.

  3. Будь уважним до умови задачі.

  4. Гарний мислитель – це ретельний мислитель.

  5. Не відступай.

Моє глибоке переконання, що виховати творчу особистість може вчитель, який досконало знає свій предмет, прагне навчити дітей, є справедливою і доброю людиною. Глибокі знання, які дають паростки творчості, це результат багатопланової, цілеспрямованої роботи. Знання треба приводити у струнку систему шляхом узагальнення і систематизації знань. Проведення підсумкових уроків дає можливість повторити відповідну систему знань, відновити необхідні вміння та навички, виділити головне та привести знання в чітку організовану систему. Під час повторення встановлюються внутрішньо предметні зв’язки і знання набувають системності.

7 клас, на мою думку, є складним етапом у навчанні математики. Організм дитини зазнає бурхливих змін на всіх рівнях: фізичному, емоційному, психологічному і т. д. У дітей іде усвідомлення себе як особистості, змінюються авторитети і пріоритети, змінюється ставлення до навчання в цілому. Математика розділяється на алгебру і геометрію, стає більш науково обгрунтованою. На цьому етапі важливо мобілізувати зусилля як вчителю так і учню, знайти ту золоту середину спільної співпраці, яка дасть стійкі позитивні результати.

Основними завданнями курсу алгебри 7 класу є формування умінь виконання тотожних перетворень цілих виразів, розв'язування рівнянь та їх систем, достатніх для вільного їх використання у вивченні математики і суміжних предметів, а також для практичних застосувань математичного знання. Важливе завдання полягає в залученні учнів до використання рівнянь і функцій як засобів математичного моделювання реальних процесів і явищ, розв'язування на цій основі прикладних та інших задач. У процесі вивчення курсу посилюється роль обґрунтувань математичних тверджень, індуктивних і дедуктивних міркувань, формування різноманітних алгоритмів, що має сприяти розвитку логічного мислення і алгоритмічної культури школярів.

У 7 класі вводиться одне з фундаментальних математичних понять - поняття функції. У цьому ж класі розглядається лінійна функція та її графік. Ці відомості використовуються для графічного ілюстрування розв'язування лінійного рівняння з однією змінною, а також системи двох лінійних рівнянь з двома змінними. Інші види функцій розглядаються у зв'язку з вивченням відповідного матеріалу, що стосується решти змістових ліній курсу.



Підсумкові уроки з алгебри для учнів 7 класу

Урок №1

Тема. Повторення і систематизація матеріалу. Перетворення виразів. Формули скороченого множення.

Мета: повторити види та способи перетворень виразів зі змінними, повторити формули скороченого множення та їх застосування, закріпити теоретичний матеріал та узагальнити його; розвивати логічне мислення, кмітливість, пізнавальний інтерес, вміння аналізувати, порівнювати; виховувати працелюбність та сумлінне ставлення до виконання поставлених задач.

Тип уроку: повторення та систематизація знань, умінь та навичок.

Хід уроку

1.Організаційний момент.

2.Перевірка домашнього завдання з послідуючим збиранням зошитів.

3.Історична довідка.( заздалегідь підготовлені короткі виступи учнів)

Перший учень. У другому столітті до нашої ери у древньому Вавилоні в математичних текстах виконаних клинописом зустрічаються вирази без використання букв. Перші загальні твердження про вирази зі змінними застосовували давньогрецькі математики. Стародавні греки алгебраїчні задачі розв`язували геометричними методами. Наприклад Евклід виражав формулу



2

у вигляді :


ав






ав

Сліди геометричної алгебри зустрічаються до цих пір у термінах «квадрат» числа , «куб» числа.

Другий учень. Починаючи з шостого сторіччя до нашої ери перетворення виразів, застосування формул скороченого множення стають досягненнями вчених Китаю, Індії. Стародавні китайці використовували формули скороченого множення в словесному формулюванні і застосовували їх для розв`язання рівнянь.

4.Повторення та систематизація знань.

Повторення теоретичного матеріалу доцільно зробити наочним зі застосуванням схем і прикладів.



Схема 1. Раціональні вирази
Схема 2. Перетворення виразів

Повторення теоретичного матеріалу за допомогою схем супроводжується завданнями:

1.Серед приведених виразів визначити які є цілими, а які є дробовими:

, , 1+, -7х-+ 112, -5у+9х.

2.Серед приведених виразів визначити які одночленами, многочленами чи добутком, сумою одночленів ( многочленів)



12ху, (5х+6у)(9х-4у), ×(-4х), у,

х.

Схема 3. Способи перетворення

Розкласти на множники, застосовуючи способи перетворень цілих виразів:

16х-, -0,25, -4ху+-, +8а+16, ах-ау+3х-3у,

120-30, -.

Степінь з натуральним показником.

=a×a×…..а, - степінь, а - основа, n - показник.

Властивості степеня:



×=

÷=,
=

=×

=0.

5.Повторення і систематизація способів дій.

Виконання письмових дій.

1) Спростити вираз:

8 0,4aв×, 4а(+7а+3),

(5а-8в)(8в+2в), (а+3)(+3а+9) - 27, ×5.

2) Розкласти на множники.

491, 64+, ,

5 6- 24ав + 24.

3) Довести, що значення виразу :

а) - ділиться націло на 8.

б) -(х-1)(х+3) не залежить від значення х.

6. Письмові контрольні запитання з взаємоперевіркою.

1)Які вирази є цілими?

2)Які є способи перетворень цілих виразів?

3)Розкласти на множники:

а) ху

б)-25х+10-

в)-64

г) - 16.



7.Домашнє завдання.1) Повторити правила виконання дій з одночленами та многочленами. 2)Повторити §18 - 20 за підручником. 3) Розв’язати № 715, 775 за підручником.

8. Підсумок уроку. Оцінювання.


Урок №2

Тема. Повторення та систематизація знань,умінь та навичок з розділу «Рівняння»

Мета: повторити й систематизувати знання та вміння учнів про рівняння та способи їх розв’язування; повторити та систематизувати властивості рівнянь та способи дій щодо їх розв’язання, Розвивати логічне мислення, вміння аналізувати, виявляти аналогії та встановлювати закономірності; виховувати акуратність, відповідальність та працелюбність.

Тип уроку: повторення та систематизація знань, умінь та навичок.

Хід уроку.

.

1.Перевірка домашнього завдання.

Розбираємо та обговорюємо розв’язання № 775; повторюємо формули скороченого множення з послідуючим збиранням зошитів.



2.Організаційний момент.

Ще в данину в математичних творах зустрічалися рівняння та задачі, які розв’язуються за допомогою рівнянь. В єгипетському папірусі 2000 років до нашої ери писцем Ахмесом приводилася задача на знаходження невідомого числа. Це число називалось «хау» (куча) і позначалось особливим ієрогліфом. Зустрічаються рівняння у роботах Діофанта. Але загальне правило щодо розв’язання рівнянь першого степеня з одним невідомим дав у дев’ятому столітті Мухаммед аль – Хорезмі у творі «Аль-джебр і аль-мукабала» . Цей чудовий твір вважають початком виділення алгебри в самостійну, окрему галузь математики.



3.Повторення та систематизація знань теоретичного матеріалу.

Повторення та систематизацію знань розпочинаємо з бліц - опитування

1)Що називають рівнянням?

2)Що називають коренем рівняння?

3) Що означає розв’язати рівняння?

4) Яке рівняння називається лінійним?

5)Які основні властивості рівнянь ти знаєш?

6) Скільки змінних може бути у рівнянні?

7)Яке рівняння називається лінійним з двома змінними?

8)Скільки розв’язків може мати лінійне рівняння з двома змінними?

Оскільки не на всі питання були отримані відповіді, то повторення цього важливого розділу варто провести опираючись на схему.


Схема4.Рівняння.

Пам’ятаємо, що завжди правильні основні властивості рівнянь:

Схема 5. Властивості рівнянь.
4.Повторення та систематизація вмінь та навичок розв’язувати рівняння користуючись опорними схемами.

Розв’язати рівняння:



  1. 4х -5=2х+2, 5(6х-3) – (4х+9)= -2, 0,2(7-4х)+0,2(1-6х)= -5х,

  2. = , + = , = 9х,

  3. (х-6)(х+6)= -7х+5,

  4. =4, |х| = - 5, |6х+3| = 9,

5.Повторення та систематизація вмінь та навичок розв’язувати рівняння з двома змінними та систем рівнянь з двома змінними.

Враховуючи обмаль часу для повторення, вище вказаних, умінь та навичок варто учнів об’єднати в 4 групи і кожній групі надати завдання для опрацювання з послідуючим обговоренням і коментуванням.


1 група. Знайти чотири розв’язки лінійного рівняння з двома змінними:

3х – 7у =5. Скласти рівняння , розв’язком якого є пара чисел ( х= - 5, у= 2)


2 група. Розв’язати систему рівнянь способом підстановки:

х+3у = - 1


3х – 7у=4.
3 група. Розв’язати систему рівнянь способом додавання:

12х – 5у = - 8

9х+ 4у = 7.

4 група. Розв’язати систему рівнянь графічно:

х - у =3

х+ у =3.


6.Повторення та систематизація вмінь та навичок розв’язувати задачі.

Згадаємо в якому порядку розв’язуються задачі.



  1. Найчастіше позначаємо буквою невідоме число ( буквами невідомі числа) , яке (які) треба знайти питанням задачі.

  2. За допомогою цієї букви (букв) і даних в задачі чисел виражаємо другі невідомі числа, про які говориться в задачі.

  3. Складаємо рівняння або систему рівнянь.

  4. Розв’язуємо отримане рівняння або систему рівнянь.

  5. Отримані відповіді аналізуємо та отримуємо відповідь до задачі.

7.Домашня самостійна робота.

І варіант

ІІ варіант

  1. Розв’язати рівняння.

=

  1. Розв’язати задачу складанням системи рівнянь.

Дріт завдовжки 50м розрізали на дві частини так, що одна з них виявилась на 1м коротшою від половини другої. Знайти довжину кожної частини.

  1. Розв’язати рівняння

=

2.Розвязати задачу складанням системи рівнянь.

Поле площею 100га розділили на дві частини так, що площа однієї стала на 5 га меншою від половини площі другої. Знайти площу кожної частини.


8. Домашнє завдання. Повторити властивості рівнянь, §2, 3, 24 – 29. Розв’язати домашню самостійну роботу.

9.Підсумок уроку. Оцінювання.

Урок №3

Тема. Функції і графіки.

Мета:повторити та систематизувати знання учнів про поняття функції, про лінійну функцію, її властивості, графік; розвивати логічне та абстрактне мислення, пізнавальну активність учнів; формувати вміння аналізувати та робити висновки; прищеплювати інтерес до вивчення математики; виховувати впевненість у своїх силах, відповідальність, працьовитість.

Тип уроку: повторення та систематизація знань, умінь та навичок.

Хід уроку.

1.Перевірка домашнього завдання. Перевірка та аналіз домашньої самостійної роботи. Перевірка властивостей рівнянь.

2.Організаційний момент.

Вступне слово вчителя: майже кожного дня ми чуємо чи читаємо слово: «функція». Тримаючи в руках телефон, читаючи інструкцію до використання побутових приладів ми зустрічаємо це слово. В медицині, ми також, зустрічаємо терміни та слова, які перекликаються з математикою. Лікар тримаючи в руках кардіограму серця людини вміє прочитати «графік» його роботи. Коли ж виникло поняття функції? З відповіддю на це питання нас ознайомить учень, який підготував реферат за темою: «Історія виникнення поняття – функція».

Поняття функції йде своїм корінням у той далеку епоху, коли вперше люди зрозуміли, що явища які їх оточують взаємопов'язані.

Коли з'явилися перші цивілізації, утворилися великі (по тодішнім масштабам), армії, почалося будівництво гігантських пірамід, то знадобилися переписувачі, які враховували податки, визначали кількість цеглин, потрібне для спорудження палаців, підраховували, скільки продовольства треба заготовити для далеких походів. Від одного покоління переписувачів до іншого переходили правила розв’язування завдань, щоб розв’язати задачі, треба було знати, як залежать об’єми геометричних постатей від своїх розмірів, вміти враховувати нахил насипу. Деякі єгипетські рукописи показують, що на той час вміли навіть обчислити об’єм піраміди. Високого рівня досягла математика у Давньому Вавилоні. Щоб полегшити обчислення, вавилоняни склали таблиці зворотних значень чисел, таблиці квадратів і кубів чисел і навіть таблиці для суми квадратів чисел їх кубів. Говорячи мовою, це табличне задання функцій y = , y = ,y =, y = +. Користуючись такими таблицями, вавилоняни могли розв'язувати зворотні завдання - по заданому об’єму куба знаходити довжину його ребра , тобто добувати кубічні корені. Вони вміли навіть розв’язувати рівняння виду = a. Були у вавилонян і таблиці функцій двох змінних, наприклад таблиці додавання і множення. Зрозуміло, шлях від появи таблиць аж до створення загального поняття функціональної залежності був дуже довгий, але перші кроки щодо цьому шляху вже було зроблено. У Стародавній Греції наука прийняла інший характер, ніж у Єгипті та у Вавилоні. З'явилися професійні вчені, які займалися суворими логічними висновками про залежність одних величин від інших. Чимало з того чим займалися давньогрецькі математики, також могло привести до виникнення поняття функції. Давні греки знайшли багато різних кривих, невідомих переписувачам Єгипту й Вавилона, вивчали залежності між відрізками діаметрів і хорд у колі, еліпсі та інших лініях. І все-таки давньогрецькі математики не створили загального поняття функції. Дослідження загальних залежностей почалося 14 столітті

Щоб створити математичний апарат з вивчення графіків функцій, знадобилося поняття змінної величини. Це впровадив у науку французький філософ і математик Рене Декарт (1596-1650). Саме Декарт дійшов до думки про єдність алгебри і геометрії і зруйнував прірву, що лежала з часів давньогрецької математики, між ними.

Необхідні передумови до виникнення поняття функції були

створені в 30-х роках 17 сторіччя , коли виникла аналітична геометрія,

що характеризується, на відміну від класичних методів геометрії

Древньої Греції, активним залученням алгебри до розв’язування геометричних задач. Практично одночасно (і незалежно один від

одного) французькі математики П. Ферма і Р. Декарт помітили, що

введення системи координат на площині і задання фігур

рівняннями дозволяють звести багато задач геометрії до

дослідження рівнянь геометричних фігур. На честь Декарта, що

дав розгорнутий виклад нового методу в книгах «Геометрія» і

«Міркування про метод», прямокутна система координат пізніше

була названа декартовою. Істотно помітно, що одночасно

формувалася й алгебра, створювалося «буквене числення», те

саме, за допомогою якого зараз перетворюються алгебраїчні

вирази, розв”язуються рівняння, текстові задачі і т. п.

Великий англійський учений, математик і фізик І. Ньютон,

досліджуючи залежності координат точки, що рухається, від часу,

фактично вже займався дослідженням функцій. Хоча не він увів

це поняття, Ньютон ясно усвідомлював його значення. Так, у 1676

р. він відзначав: «Я не міг би, звичайно, одержати цих

результатів, перш ніж не відвернувся від розгляду фігур і не звів

усе просто до дослідження ординат» (тобто фактично функцій від

часу).

Сам термін «функція» уперше зустрічається в рукописі



великого німецького математика і філософа Г. Лейбніца —

спочатку в рукописі (1673 р.), а потім і в друкованому вигляді

(1692 р.). Латинське слово function переводиться як «здійснення»,

«виконання» (дієслово fungor переводиться також словом

«виражати»). Лейбніц увів це поняття для назви різних

параметрів, зв’язаних з положенням точки на площині. У ході переписування Лейбніц і його учень — швейцарський математик

И. Бернуллі (1667—1748)

3.Повторення та систематизація знань теоретичного матеріалу.

Способи задання функцій.

1.Табличний спосіб.

2.Графічний спосіб.

3. Формула.

4.Словесний спосіб.

Далі варто повторити теоретичний матеріал опираючись на схему:



Схема 6. Функція.

Схема 7. Лінійна функція.

4.Повторення та систематизація умінь та навичок розв’язування вправ.

Клас об’єднується у три групи, яким пропонується розв’язати завдання:

І група. Побудувати графіки функцій

y = 2x + 5; y = 3x - 3; y = х – 7; у = 0,5х + 2.

ІІ група. Побудувати графіки функцій

y = - 2x + 5; y = - 3x - 3; y = - х – 7; у = - 0,5х + 2.

ІІІ група. Побудувати графіки функцій

y = - 2x +4; y = 2x + 4; y = 4; у = - 6х + 4.

І група. Побудувати графіки функцій

y = 2x + 4; y = 2x - 5; y = 2х; у = 2х + 7.

ІІ група. Побудувати графіки функцій

y = 7; y = 3; y = 0; у = - 4.

ІІІ група. Побудувати графіки функцій

х = - 3; х = 0; х = 2; х = 5.



5.Перегляд презентації з розв’язуванням вправ включених до неї.

6. Домашнє завдання .

1.Побудувати графіки функцій у= -4х +1, у= 4х+1, у= -4х, у=4х

2.Визначити властивості приведених функцій.

3. З’ясувати які з них є прямими пропорційностями

4.Графіки яких функцій є паралельними.

7.Підсумок уроку. Оцінювання учнів.

Список використаної літератури:

1.Інтерактивні технології на уроках математики ∕ Упорядн. І. С. Маркова. – Х.: Вид. група «Основа», 2007. – 128с.

2.Бевз Г. П., Бевз В. Г. Алгебра: Підруч. Для 7 кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.: Зодіак –ЕКО,2007. – 304 с.

3.А. Н. Барсуков. Алгебра: Учебник для 6 – 8 классов. – М.: Просвещение, 1970. – 294 с.

4. Ю. М. Макаричев , Н. Г. Мендюк, К. С. Муравін. Алгебра в 6 класі. Учбово – методичний посібник. – М.: Просвещение, 1977. – 231с.

5.Г. М. Скобелєв, В. П. Берман. Математика в позаурочний час. К.: Радянська школа, 1973. – 158с.

6. О. Бердник. Покривало Ізіди. К.: Видавництво дитячої літератури «Веселка», 1969, - 164 с.

7. О. І .Пометун та ін. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: наук. метод. посібн. ∕ О.І.Пометун, Л.В.Пироженко. За ред.. О.І.Пометун. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 192 с.

8. Грані творчості: Кн. для вчителя ∕ Відп. ред. М.Д. Ярмаченко; – Упорядн. В. Ф. Паламарчук.- К.: Рад. шк.; 1989.- 205 с.

9. Г.І. Глейзер. История математики в школе 7- 8 классы. Пособие для учителей. – М.: Издательство «Просвещение»., 1982. – 237 с.

10. В. Г. Бевз. Історія математики. – Х.: Вид. гр. «Основа», 2006. – 176 с.

11. С. П. Бабенко. Уроки алгебри. 7 клас. - Х.: Вид. група «Основа», 2007. – 288с.

12. Інтернет ресурси. – Вікіпедія.

13. Комп’ютерна програма ВГ «Основа» «Електронний конструктор уроку»



© ТОВ «Видавнича група ˝Основа˝», 2011 .


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка