Розвиток творчих здібностей в ході театралізованої діяльності дошкільників Театр



Скачати 45.67 Kb.
Дата конвертації10.03.2016
Розмір45.67 Kb.
Розвиток творчих здібностей в ході театралізованої діяльності дошкільників

Театр – один з самих демократичних видів мистецтва для дітей, він дозволяє вирішити безліч актуальних проблем сучасної педагогіки і психології, пов’язані зf:\tiv_0015.jpg

-  художньою освітою та вихованням дітей;

-  формуванням естетичного смаку;

-  моральним вихованням;

-  розвитком комунікативних якостей особистості;

 - вихованням волі, розвитком пам’яті, уяви, ініціативності, фантазії, мови (діалогу і монологу);

 - створенням позитивного емоційного настрою, зняттям напруження, вирішенням конфліктних ситуацій через гру.

 Головне, театр розкриває духовний і творчий потенціал дитини і надає реальну можливість адаптуватися їй в соціальній сфері.

 Театралізовані ігри – розігрування в особах певного літературного твору і відтворення за допомогою виразних засобів (інтонація, міміка, жести, пози, хода) конкретних образів.

Гра-драматизація – особливий вид ігрової діяльності дітей, який передбачає розігрування в особах літературного твору при збереженні послідовності епізодів.

В іграх-драматизація дитина, виконуючи роль  «артиста», самостійно створює образ за допомогою комплексу засобів вербальної і невербальної виразності.

 Видами драматизації є f:\tiv_0016.jpg

- ігри-імітації образів тварин, людей, літературних персонажів;

-  рольові діалоги на основі тексту;

- інсценування творів;

- постановки вистав за одним чи кількома творами;

- ігри-імпровізації з розігрування сюжету (або кількох сюжетів) без попередньої підготовки.



Режисерська  гра -  «артистами» є іграшки чи їх заступники, а дитина, організовуючи діяльність як «сценарист і режисер», управляє «артистами». «Озвучуючи» героїв і коментуючи сюжет, він використовує різні засоби вербальної виразності. Види режисерських ігор визначаються відповідно до різноманітності театрів, які використовуються в дитячому садку:f:\tiv_0017.jpg

1. Настільні театри:

Театр іграшок . В цьому театрі використовуються найрізноманітніші іграшки – фабричні і саморобки, з природного і будь-якого іншого матеріалу. Тут не потрібно обмежувати політ фантазії, головне, щоб іграшки і поробки стійко стояли на столі і не створювали перешкод рухаючись.

 Театр картинок. Всі картинки – персонажі і декорації потрібно зробити двосторонніми для поворотів, а щоб фігурки не падали, потрібні опори, які можуть бути досить різноманітними, але обов’язково достатньо стійкими. Це забезпечується правильним співвідношенням ваги чи площини опори з висотою картинки. Чим вище картинка, тим більше чи вагоміше потрібна площина опори. Дії іграшок і картинок в настільному театрі обмежені. Використовуються і декорації (2-3 дерева – це ліс, зелена тканина – галявина).f:\tiv_0010.jpg

2. Стендові - площинний і об'ємний:

 Тіньовий театр – тут необхідний екран з напівпрозорого паперу, виразно вирізані чорні плоскі персонажі і яскраве джерело світла за ними, завдяки якому персонажі відтіняються на екрані. Дуже цікаві зображення отримують за допомогою пальців рук, наприклад, можна зробити гусака, зайця, сердитого індика. Але дуже важливо супроводжувати показ звучанням. Щоб показувати сценку з деякими персонажами одночасно, необхідно встановити внизу екрану планку, на якій можна прикріпити фігуру. Наприклад, спочатку тягне дід ріпку, закріпити фігуру на планці і виводити бабу і т.д. Фігури потрібно розміщувати внизу екрану, щоб тіні були чіткішими. Театр тіней добре використовувати під час розваг, дозвілля.

 Пальчиковий театр – це ігри-розваги, ігри-потіхи, казки, різні інсценівки, які супроводжуються показом ляльок, що одягаються на пальці і діють за персонажа, зображеного на руці. В ході гри дитина рухає одним або двома пальцями, проговорюючи текст, переміщуючись за ширмою. Можна обходитись і без ширми і зображувати дії, переміщуючись вільно по кімнаті. З допомогою цього виду театру можна показати одночасно декілька персонажів. Наприклад, у казках “Ріпка”, “Вовк і семеро козенят”, “Гуси-лебеді” тощо. Казки і інсценівки в яких багато персонажів можуть показувати двоє-троє дітей, які розміщуються за ширмою.

3. Ляльковий театр – для вистав характерне вільне поєднання різних типів ляльок, а також різних прийомів і засобів – все це підпорядковано виявленню специфіки мистецтва. Вистава переносить дітей у чарівний світ, де все казкове – реальне і фантастичне. З великою радістю вони зустрічають ляльок, сприймають їх так, ніби це живі істоти, з цікавістю спостерігають за їх діями. Діти люблять, коли герої вистави стрибають, говорять, виконують різні рухи. Це викликає в них жваву реакцію, яскраве емоційне ставлення до дійових осіб і прагнення стати безпосереднім учасником подій. Чим старші діти, тим більше вони цікавляться сюжетами інсценівок, стосунками між дійовими особами, їхніми успіхами та невдачами. Тому ляльковий театр використовується не тільки як розвага для дітей, але й як засіб виховання високих моральних якостей та позитивних рис характеру.c:\users\1\desktop\новая папка (2)\tiv_0012.jpghttp://www.dnz343.com.ua/foto/teatr11.jpg



 До лялькових театрів відносять такі театри як:

 Театр Петрушок – це спектаклі за участю спеціальних ляльок, у яких тулуб пустий (сорочка, рукавичка), що одягається на руку. Рух її голови здійснюється за допомогою рухів пальців, кисті руки. Ляльки звичайно діють на ширмі, за якою ховається ляльковод. Якщо лялька дуже велика для дитячої руки, то в голову можна вставити два пальці заість одного. Треба вкоротити рукава ляльки, щоб дитячі пальці входили в патронки рук.f:\tiv_0020.jpg

 Театр маріонеток – ляльки, які рухаються за допомогою ниток, що відходять від усіх рухомих частин персонажу (рук, ніг, голови) і сходяться вгорі на хрестовині.

 Театр естрадної ляльки – це великі ляльки в зріст людини, пошиті з тканини, набиті ватою або поролоном. Ноги та руки ляльок за допомогою резинок кріпляться до ніг та рук ляльководів, голівка приводиться в рух рукою дитини.

f:\tiv_0022.jpg

Театр має формувати у дітей бажання до самовираження, пізнання себе, як творчих особистостей. Якщо створити умови для її розвитку, в дитини неодмінно відкриються здібності, закладені в ній природою. І завдання педагога полягає в тому, щоб виявити ці перші здібності і на цьому тлі створити умови для повноцінного розвитку особистості.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка