Розвиток творчої особистості дошкільника в умовах днз



Скачати 329.73 Kb.
Дата конвертації08.03.2016
Розмір329.73 Kb.
РОЗВИТОК ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ДОШКІЛЬНИКА В УМОВАХ ДНЗ
У статті розглядається проблема розвитку особистості і її прояву в творчій діяльності. Автор висвітлює основні питання, які направлені на виявлення педагогічних умов повноцінного розвитку творчої особистості дошкільника завдяки створенню розвиваючого середовища в умовах дошкільного навчального закладу.
Ключові слова: Творчий розвиток, творча активність, розвиваюче середовище.

Проблема творчого розвитку особистості і її прояву в творчій діяльності до цього дня залишається актуальною у вітчизняній і зарубіжній психолого-педагогічній теорії і практиці. За останнє десятиліття в багатьох наукових джерелах опубліковано безліч цікавих матеріалів з проблеми розвитку творчої особистості. Вчені вивчають закономірності і особливості творчих процесів, намагаються виявити суть творчої діяльності і знайти ефективні способи її реалізації.

Мета нашої статті – виявлення педагогічних умов повноцінного розвитку творчої особистості дошкільника в умовах ДНЗ.

Першими зацікавилися проблемою творчого розвитку особистості ще стародавні філософи Арістотель, Платон, Шопенгауер, Ксенофонт, Сократ, Платон і ін. Далі теорію творчого розвитку особистості розробляли в своїх працях вітчизняні і зарубіжні учені Д.Б. Богоявленська, З.А. Голубева, Н.В. Дружинін, Н.С. Лейтес, А.М. Матюшкін, Е.Л. Яковлєва, А. Маслоу, К. Роджерс і ін.

Питання творчого розвитку дитини на сучасному етапі продовжують залишатися актуальними і цікавими для дослідників. Різні аспекти творчого розвитку особистості висвітлені в роботах Л.С. Виготського, Б.М. Теплова, В.В. Медушевського, О.С. Газмана і багатьох інших учених. Розвиток різних напрямів дитячій творчій діяльності представлені в дослідженнях Б.М. Йєменського, В.А. Льовіна, Н.А. Ветлугиної, Т.С. Комарової, Н.П. Сакуліной, Е.А. Флеріной.

А також дану проблему активно розробляють ведучі учені країн світової спільноти Ф. Баррон, Дж. Гилфорд, В.Дж. Гордон, Г. Лозанов, К. Роджерс, А. Ротенберг, К.В. Тейлор, Р. Торренс, В. Франки.

У зв’язку з цим об’єктивна ситуація сьогоднішнього дня розглядає процес становлення творчої особистості як вирішальний чинник у випереджаючому розвитку покоління. З позицій даних вимог одним з найбільш актуальних пошуків всієї сучасної освіти виступає потреба у формуванні творчої особи на найраніших етапах її розвитку, а саме в дошкільному віці (Л.І. Божовіч, Л.А. Венгер, Л.С. Виготський, П.Я. Гальперін, А.В. Запорожец, Д.Б. Ельконін).

Аналіз психолого-педагогічної літератури (А.В. Запорожец, В.П. Зінченко, А.Н. Леонтьев, А.М. Леушина, М.І. Люїна, А.А. Люблінськад, Л.Ф. Обухова, Н.Н. Поддьяков, С.Л. Рубінштейн, А.П. Усова, Е.Г. Юдін і ін.) показує, що розвиток творчої особистості виражається в психологічних, педагогічних і біологічних характеристиках, в цілях чого проблема розвитку творчої особистості дошкільника розглядається в декількох аспектах: методологічному, біологічному, психологічному, педагогічному.

Методологічний аспект – вибір наукових підходів до виявлення суті даного процесу і характеру його здійснення в рамках дошкільної освітньої установи.

Біологічний аспект – аналіз анатомо-фізіологічних особливостей дітей старшого дошкільного віку і розгляд специфічних особливостей їх морфофункціональної зрілості.

Психологічний аспект заснований на положенні про те, що пізнавальна і творча активність дошкільника виступає як передумова і результат його психофізичного розвитку.

Педагогічний аспект – необхідність раннього творчого розвитку дитини в ході його багатоаспектної взаємодії із зовнішнім наочним середовищем і людьми.

Якщо поглянути з боку психологів, таких як Ж.Ж. Піаже, Д.Б. Ельконін, Л.С. Виготський і ін., то вони давали свої визначення творчості, але всі вони були єдині в тому, що творчість є діяльність людини, яка створює щось якісне нове і оригінальне. Багато учених єдині у виділенні наступних компонентів творчій діяльності: пізнавальна мотивація як домінуючий мотив діяльності; можливості досягати оригінальних рішень; можливості прогнозувати і передбачати; здібності до створення ідеальних еталонів, що забезпечують високі естетичні, етичні і інтелектуальні оцінки, дослідницька творча активність, що виражається у виявленні нового, в постановці і вирішенні проблем.

Розвиток творчої особистості дитини розглядається нами як процес рішення індивідуально значущих, соціально детермінованих, творчих завдань, що все більш ускладнюються, в процесі чого дитина оволодіває необхідним комплексом якостей, пов’язаних з різними аспектами її життєдіяльності. Розвиток творчої особистості – це вдосконалення системи її творчих відносин до різних аспектів життєдіяльності. Реалізовуючи свої відносини, що все більш і більш ускладнюються, особа об’єктивує себе в новій творчій якості.

Розвиток творчої особистості дошкільника – одне з пріоритетних завдань дошкільної освітньої установи. Отже, навчально-виховний процес повинен бути орієнтований на стимулювання творчості і формування творчої активності дитини, це можливо в результаті виконання певних умов.

Однією з таких умов є організація розвиваючого середовища, тобто сукупності просторів, відкритих для дії особи, для становлення особливої субкультури, в яких педагоги можуть відповідати на активність дітей власною активністю, розвиваючи, таким чином, творчу особу дошкільника. Розвиваюче середовище формується на основі середовища соціального і виступає як організований педагогічний простір, що заснований на взаємодоповнюючому діяльнісному спілкуванні всіх учасників виховного процесу і припускає смислові і міжособові відносини, пов’язані із створенням у виконуваній діяльності нових сторін творчого потенціалу особи і взаємозбагаченням кожного суб’єкта виховного процесу, включеного в активну, творчу, діяльнісну взаємодію.

Аналіз психолого-педагогічної практики і вивчення досвіду діяльності дошкільних освітніх установ показують, що для ефективного протікання процесу розвитку творчої особистості дошкільника необхідне відповідне керівництво з боку вихователя, готового цілеспрямовано і цілісно здійснювати дану діяльність, що можливо тільки при реалізації наступних педагогічних функцій:

  • комунікативна, яка вимагає від педагога навичок міжособової взаємодії з дітьми в процесі їх спільної творчої діяльності, що виявляються в умінні бути завжди доброзичливим, тактовним, привітним і ввічливим;

  • спонукальна, направлена на уміння порушувати творчий інтерес і фантазію дітей, спонукати їх до активності і перетворення. Велике зацікавлення викликають у дітей ігри на розвиток асоціативного та діалектичного мислення.

  • інформаційна, така, що включає уміння користуватися мовною виразністю, точно і образно висловлювати матеріал, користуватися різними методами викладу, активізувати дітей в процесі творчої діяльності;

  • організаторська, така, що включає уміння планувати навчально-виховний процес, підбирати матеріал, методи, прийоми і засоби для змістовної творчої діяльності дошкільників;

  • діагностична, така, що включає уміння визначати особливості творчих здібностей дітей і враховувати це в організації творчої діяльності, здійснювати облік і контроль ефективності розвиваючої роботи в цілому, бачити зв’язки розвитку творчої особистості дитини з використанням різних методів творчої і пізнавальної діяльності.


В експериментальних групах ми використовували для діагностики творчих здібностей дошкільника методики розроблені В. Синельниковим, В.Кудрявцевою ( для дітей 4-5 років).

1. Методика" Сонце в кімнаті"

Мета. Виявлення здібностей дитини до перетворення "нереального" в "реальне" в контексті заданої ситуації шляхом усунення невідповідності.

Матеріал. Картинка із зображенням кімнати, в якій знаходиться людина і сонце; олівець.

2. Методика "Доладна картинка"

Мета. Визначення уміння зберегти цілісний контекст зображення в ситуації його руйнування.

Матеріал. Картонна картинка, що складається, із зображенням качки, що має чотири згини (розмір 10 * 15 см).

3. Методика "Як врятувати зайчика"

Мета. Оцінка здатності і перетворення завдання на вибір в завдання на перетворення в умовах перенесення властивостей знайомого предмету в нову ситуацію.

Матеріал. Фігурка зайчика, блюдце, відерце, дерев’яна паличка. здута повітряна кулька, аркуш паперу.

4. Методика "Дощечка"

Мета. Оцінка здібності до експериментування з об’єктами, що перетворюються.

Матеріал. Дерев’яна дощечка, що є з’єднанням на петлях чотирьох дрібніших квадратних ланок (розмір кожної ланки 15*15 см).
Мета наведених ігор – дати поштовх до фантазування, допомогти у створенні творчих продуктів.

Перетворюючий характер творчої діяльності дитини у виховно-освітньому процесі дозволяє їй побачити результати своєї участі в нім, оскільки ця діяльність направлена на активне оперування знаннями і на збагачення новими засобами для отримання вищих результатів. Ця характеристика діяльності володіє не тільки зовнішніми, але і внутрішніми стимулами розвитку, зміцнюючими прояви творчої активності як мотиву творчої діяльності.

Гра "Що на що схоже"

3-4 дитини (відгадники) виходять за двері, а останні учасники гри домовляються, який предмет порівнюватиметься. Відгадники заходять і ведучий починає: "Те, що я загадав схоже на" і дає слово тому, хто перший знайшов порівняння і підняв руку: Наприклад, бант може бути асоційований з квіткою, з метеликом, гвинтом вертольота, з цифрою "8", яка лежить на боці. Дитина яка відгадала вибирає нових дітей які будуть відгадувати і пропонує наступний предмет для асоціації.

"Чарівні плями "

Перед грою виготовляють декілька плям: на середину аркуша виливається трішки чорнила або туші і аркуш складають навпіл. Потім аркуш розгортають і тепер можна грати. Учасники по черзі говорять, який предмет вони бачать в плямі або її окремих частинах. Виграє той, хто назве більше предметів.

Гра "Добре Погано"

Для гри вибирається об’єкт байдужий дитині, тобто не викликаючий у неї стійких асоціацій, не пов’язаний для неї з конкретними людьми і що не породжує емоцій. Дитяті пропонується проаналізувати даний об’єкт (предмет) і назвати його якості з точки зору дитини позитивні і негативні. Необхідно назвати хоч би по одному разу, що в пропонованому об’єкті погано, а що добре, що подобається і не подобається, що зручно і не зручно. Наприклад: олівець.

  • Подобається, що червоний. Не подобається, що тонкий.

  • Добре, що він довгий; погано, що він гостро заточений – можна уколотися.

  • Зручно тримати в руці, але незручно носити в кишені – ламається.


Розгляду може бути піддано і конкретна властивість предмету. Наприклад, добре, що олівець довгий – може слугувати вказівкою, але погано, що не входить в пенал.

Варіант 2. Для гри пропонується об’єкт, що має для дитини конкретну соціальну значущість або що викликає у неї стійкі позитивні або негативні емоції, що наводить до однозначної суб’єктивної оцінки (цукерки – добре, ліки – погано). Обговорення йде також як і у варіанті 1.

Гра "Теремок"

Дітям роздаються картинки різних предметів: гармошки, ложки, каструлі і так далі. Хтось сидить в "теремку" (наприклад, дитина з малюнком гітари). Наступна дитина проситься в теремок, але може попасти туди, лише якщо скаже, чим предмет на її картинці схожий на предмет господаря. Якщо проситься дитина з гармошкою, то в обох на картинці намальований музичний інструмент.

"Збери фігурки"

Дитині дається набір вирізаних з щільного картону невеликих фігурок: кругів, квадратів, трикутників і так далі (приблизно 5-7 фігурок). Заздалегідь виготовляються 5-6 картинок із зображенням різних предметів, які можна скласти з цих фігурок: собачка, будиночок, машина. Дитині показують картинку, а вона складає намальований на ній предмет зі своїх фігурок. Предмети на картинках мають бути намальовані так, щоб дитя бачило, яка з фігурок де стоїть, тобто малюнок має бути розчленований на деталі. Метою наведених ігор – дати поштовх до фантазування допомогти у створенні творчих продуктів.

Таким чином, розвиток творчої особистості дошкільника в умовах дошкільної освітньої установи можливий завдяки створенню розвиваючого середовища, що сприяє перетворенню спонтанної і безпосередньої активності дитини на опосередковану культурну поведінку, в творчу діяльність (Л.С. Виготський) і готовності педагога, що виявляється в забезпеченні умов для розвитку дитячої самостійності, ініціативи, творчості і пошуку нових, творчих рішень.

Література

1. Березіна В.Г., Вікентьев І.Л., Модестов С.Ю. Дитинство творчої особистості. – СПб., 1994.

2. Багате С., Нюкалов В. Розвиток творчого мислення (ТРІЗ в дитячому саду) // Дошкільне виховання. – 1994. – №1. – С. 17-19.

3. Венгер Н.Ю. Дорога до розвитку творчості // Дошкільне виховання. – 1982. – №11. – С. 32-38.

4. Веракса Н.Е. Діалектичне мислення і творчість // Питання психології. – 1990. – №4. – С. 5-9.

5. Виготський Л.Н. Уява і творчість в дошкільному віці. – СПб., 1997.

6. Ендовіцкая Т. Про розвиток творчих здібностей // Дошкільне виховання. – 1967. – №12. – С. 73-75.

7. Ефремов В.І. Творче виховання і освіта дітей на базі ДНЗ. – Пенза, 2001.

8. Крилов Е. Школа творчої особистості // Дошкільне виховання. – 1992. – №№ 7, 8. – С. 11-20.

9. Кудрявцев С., Синельников В. Дитина – дошкільник: новий підхід до діагностики творчих здібностей. – 1995. – № 9. – С. 52-59, № 10. – С. 62-69.

10. Льовін В.А. Виховання творчості. – Томськ, 1993.

11. Лук А.Н. Психологія творчості. – М., 1978.

12. Мурашковськая І.Н. Коли я стану чарівником. – Рига, 1994.

13. Прохорова Л. Розвиваємо творчу активність дошкільників // Дошкільне виховання. – 1996. – №5. – С. 21-27.

ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ДОШКІЛЬНИКА

ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА СУЧАСНОСТІ

 

У статті розкрито чинники розвитку творчої особистості дитини дошкільного віку в умовах сучасного дошкільного навчального закладу. Розглянуто завдання креативного розвитку дошкільників, представлені в Базовій програмі розвитку дитини дошкільного віку в Україні  "Я у світі".

 

Ключові слова: дошкільник, індивідуальність, креативність, творча особистість, дитяча творчість, креативний розвиток, чинники розвитку творчої особистості.

 

Постановка проблеми. Сучасна педагогічна та вікова психологія актуалізує проблему подальшого розроблення теоретичних положень та одержання нових емпіричних даних щодо вивчення тих чинників, які сприяють розвитку творчої особистості дошкільника. Особлива увага при цьому приділяється освітньо-виховному середовищу, у якому відбувається цей процес.



Аналіз наукових досліджень. Дослідження творчості та креативності особистості здійснювали відомі психологи, а саме: Л. С. Виготський, Д. Б. Ельконін, О. В. Запорожець, Г. С. Костюк, Р. С. Нємов, Я. О. Пономарьов, В. А. Роменець, С. Л. Рубінштейн  та інші. На їхню думку, креативність характеризується наявністю таких рис особистості, як творчий потенціал, ініціативність, творча активність, імпровізаційність, творча спрямованість. Ці риси визначають індивідуальність особистості, уможливлюють її оптимальну інтеграцію в соціум.

Досліджуючи сутність поняття "креативність", зарубіжні вчені дійшли висновку, що креативність – це сукупність особливостей психіки, що забезпечують продуктивні перетворення в діяльності людини (Д. Гілфорд, Е. Еріксон, К. Роджерс, Е. Торренс, Д. Треффінгер, Е. Фромм та ін.). Як суб’єктивна детермінація творчості креативність реалізується у процесі творчості, а як об’єктивна детермінація – формується залежно від умов, у яких вона відбувається.

Метою статті є аналіз та характеристика чинників розвитку творчої особистості дошкільника в умовах сучасного дошкільного навчального закладу.

Виклад основного матеріалу. У дошкільному віці відбувається початкове становлення індивідуальності дитини. Максимальні прояви індивідуальності спостерігаються у процесі творчості (Д. Б. Богоявленська, В. У. Кузьменко, Я. О. Пономарьов, Ю. О. Приходько). Дитині цікаво пізнавати світ, створювати власні деталі, які органічно доповнюють і прикрашають навколишню дійсність [3].

У Законі України "Про освіту"  (Розділ І, стаття 6) передбачено "рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку" [1]. Провідна роль у вирішенні цього питання належить освіті. Тому оптимізувати навчально-виховний процес, зробити його більш досконалим та універсальним в контексті формування творчо мислячої особистості, здатної до успішної самореалізації у соціальному житті, покликана саме креативна освіта [5].

Творча активність з’являється у дітей як наслідок впливу креативогенних (сприятливих) факторів, які супроводжують її діяльність ще змалку. Щодо мислення як творчості, то воно виникає, коли людина потрапляє у проблемно-конфліктну ситуацію. Я. О. Пономарьов зазначає, що експериментальне моделювання таких ситуацій є одним зі способів творчого мислення людини. Процес творчого мислення здійснюється за умов його самоорганізації, джерелом якої є пізнавальна активність особистості як цілісного "Я", що саморозвивається [7]. "Я" спонукається до саморозвитку під час розв’язання творчих завдань на основі подолання особистісних конфліктів, які виникають у зв’язку із неможливістю безпосереднього їх вирішення і потребують активної особистісної самоперебудови. Відбувається певне переосмислення як спосіб активного втілення "Я" у проблемно-конфліктній ситуації. Це визначає самозміну й саморозвиток суб’єкта, що трактує переосмислення як рефлексію [7].

Розглядаючи саморозвиток дитячого мислення, М. М. Подд’яков зауважує, що в основі такого саморуху лежить внутрішнє протиріччя, яке полягає в тому, що кожен наступний етап мислення дитини, з одного боку, щось прояснює, а з іншого, дозволяє виявити маловідомі сторони об’єкта, що пізнається, сформулювати з цього приводу нові запитання [6].

З огляду на це, в дитячому експериментуванні достатньо чітко можна прослідкувати процес саморуху мислення дошкільника. У процесі такого особливого виду діяльності дитина виявляє все більш складні приховані зв’язки і відношення між предметами та явищами навколишньої дійсності. Нові знання сприяють формулюванню нових цілей для здійснення більш значних перетворень, що в кінцевому випаду призводить до відкриття.

Дитяча творчість, за твердженням багатьох дослідників, відзначається своєрідністю – характеризується як "творчість для себе". Особливістю цієї творчості є те, що дитина у творчій праці самовдосконалюється, змінюється на краще, здобуває нові знання, набуває вміння й навички, отримує життєвий досвід (Н. О. Ветлугіна, Г. С. Костюк, В. Т. Кудрявцев, В. С. Юркевич). Поступово ця "творчість для себе" починає слугувати іншим. Тобто дитина, пізнаючи себе, починає розуміти навколишній світ, застосовувати набуте раніше, удосконалювати довкілля, творити красу.

На заняттях і в повсякденному житті дошкільники перебувають у стані творчості, тобто створюють оригінальні продукти своєї діяльності – малюнки, вироби з глини, пластиліну, паперу, конструкції з будівельного матеріалу, добирають рими до слів, складають вірші. Але новизна цих витворів є суто суб’єктивною. Це вкотре вказує на відмінність дитячої творчості від дорослої [8].

Вважаємо, що покращити ставлення дошкільника до навколишнього світу, знайти з ним порозуміння допомагають різні форми дослідницької діяльності, її пошуковий, творчий характер. Розв’язання проблеми спочатку є невимушеною діяльністю, яка поступово захоплює дитину, надихає її до пошуку, експериментування, що, зазвичай, призводить до досягнення позитивних результатів. Така легкість у розв’язанні проблем пояснюється відсутністю в дошкільника потреби створювати суспільно цінний продукт, а також внутрішньої критики, яка притаманна дорослій людині. Незаангажованість дитячого мислення, невимушеність, розкутість стають причиною легкого включення дошкільника у процес розв’язання творчих завдань  [4; 34].

У дослідженнях низки психологів (В.У. Кузьменко, О.В. Проскура, Г.А. Урунтаєва та інші) доведено, що пригадування дітьми подій недалекого минулого та прогнозування майбутнього виводить дошкільника за межі ситуації, у якій він знаходиться, допомагає оцінити власні вчинки та їх значущість і перспективність у подальшому житті. У процесі таких ситуацій діти починають усвідомлювати, що життя людини складається зі взаємопов’язаних подій, які можливо заздалегідь спланувати і самотужки змінювати. На основі прогнозування індивідуально значущих подій дошкільники вчаться оцінювати власні вчинки у часовому вимірі, усвідомлюють значення власної поведінки та її вплив на життєві процеси, винаходять нові моделі поведінки, стилі спілкування, способи вирішення проблемних ситуацій для покращення життя в цілому [3 та ін.].

Отже, здатність дошкільників до наочного просторового моделювання є важливим чинником активізації процесу розв’язання творчих і винахідницьких завдань, проблемних ситуацій, допомагає розвинути самоконтроль.

Особливістю розвитку просторового моделювання є те, що дорослий спочатку самостійно розробляє моделі, ознайомлює з ними дошкільників, а потім пропонує перейти до самостійного моделювання. Важливо, щоб моделі, створені дітьми, мали практичне застосування в повсякденному житті. Для цього варто застосовувати спеціальні ситуації, за допомогою яких з’являється можливість для поетапного розвитку здатності дітей до просторового моделювання, створення метафоричних образів, наприклад, порівняння улюблених літературних персонажів з певними образами (квіткою, хмаринкою, грозою, деревом тощо) або обговорення та моделювання стосунків (відбувається на основі усвідомлення причинно-наслідкових взаємозв’язків між окремими вчинками персонажів літературних творів, аналізу характеру їхніх стосунків. Діти здатні зображувати сцени з життя окремих персонажів; при цьому фокусувати свою увагу на їхньому розташуванні один відносно іншого).

На думку багатьох дослідників, для покращення диференційованого сприйняття дітьми предметів та явищ навколишнього середовища доцільно застосовувати спостереження [3; 7; 8]. За допомогою спостереження в дітей формуються власні судження, більш розгорнені уявлення про взаємозалежності явищ навколишньої дійсності, розвивається здатність розрізняти особливості предметів, визначати їх якості та властивості, причинно-наслідкові зв’язки, що, у свою чергу, сприяє формуванню впевненості дошкільника у власних силах і діях, викликає почуття задоволення, посилює переконання, підвищує самооцінку. Це сприяє спонтанному вияву творчості дошкільника.

Таким чином, спираючись на дослідження психолога В.У. Кузьменко, варто застосовувати систему спостережень, які сприяють розвитку творчої особистості дитини дошкільного віку. До них відносяться:

розпізнавальні спостереження (сприяють нагромадженню уявлень про властивості предметів і явищ навколишньої дійсності на основі сенсорних дій та обстеження);

відтворювальні спостереження (сенсорні дії звужуються, пріоритет набувають розумові);

спостереження, ініційовані дорослим (вихователь визначає мету й завдання спостереження на основі знань про навколишнє середовище, здобутих дітьми під час занять);

−                спостереження, ініційовані дітьми (дитина самостійно визначає зміст спостереження та його об’єкт; в основі такої діяльності – події, які справили на неї найбільше враження) [3].

Такі спостереження активізують процеси мислення дитини, ініціативність, прояви спонтанності, евристичності та самостійності.

Ефективним чинником розвитку творчої особистості дитини дошкільного віку, на думку  В.У. Кузьменко, є ігрові ситуації [3]. З цією метою дослідниця радить застосовувати такі ігрові ситуації: "На що схоже?", "Відгадай, що це?", "Відгадай на дотик (в піску) ", "Що можна з цим зробити?", "Чим це було раніше?", "Перетвори фігури на різні предмети", "Для кого буде це?" тощо. У процесі організації таких ситуацій діти спроможні розглянути окремі елементи предметів та явищ, співвіднести їх між собою, відгадувати, уявляти, завершувати зображення, фантазувати, висловлювати власну думку, пропонувати різні способи застосування предметів [3].

У Базовій програмі розвитку дитини дошкільного віку в Україні  "Я у світі", а саме – в розділі "Креативний розвиток" –  зазначено, що спілкуючись з природою, освоюючи рукотворний світ, налагоджуючи спілкування з різними людьми, спостерігаючи за собою, старший дошкільник охоче бере на себе роль дослідника, відкривача та створювача нового, експериментатора, раціоналізатора, фантазера, вигадника [2]. Водночас молодший дошкільник імпровізує з фарбами, олівцями, глиною, пластиліном, готовими аплікативними формами, будівельним матеріалом, музичними рухами специфічними образами, охоче займається словотворчістю.

Тому серед найважливіших завдань креативного розвитку дошкільників у програмі визначено такі:

збагачувати практичний і теоретичний досвід дитини;

надавати їй можливість самовизначитися, виявляти творчу ініціативу, здійснювати самостійні вибори, приймати рішення, варіювати зміст і форму виконання завдання;

заохочувати до досліджень та експериментування;

виховувати потребу в нових враженнях;

створювати сприятливі умови для становлення креативності як базової якості особистості [2].



Також творчим колективом Базової програми було запропоновано низку ігрових завдань-вправ для розвиток креативності дошкільників, які варто застосовувати педагогічним працівникам у своїй практичній діяльності. Серед них заслуговують на увагу "Поміркуй та домалюй", "Мальовничі кола", "Паралелі", "Дивні квадратики", "Маски емоцій", "Запашний букет", "Кольоровий світ", "Колір музики", "Кольорові асоціації" та інші. Застосування цих ігрових завдань сприятиме збагаченню сенсорного досвіду дітей, їхньої емоційної сфери, стимулюватиме перцептивні процеси, призведе до активного прояву творчості дошкільниками.

Висновки. Таким чином, важливими чинниками розвитку творчої особистості дитини дошкільного віку визначаємо такі: наявність сприятливого психологічного клімату в дошкільному навчальному закладі та в родині (атмосфери визнання, поваги, свободи), необхідного обладнання і матеріалів для творчості, соціально-емоційних (відчуття захищеності, безпеки) і розвивально-інтелектуальних (завдань творчого характеру) компонентів [7].

Дотримання педагогічними працівниками програмових завдань щодо креативного розвитку дошкільників, прояв власної творчості та педагогічної майстерності сприятимуть комплексному вирішенню питання розвитку творчої особистості дитини дошкільного віку.

 

Список використаних джерел



1. Закон України "Про освіту" від 23.05.91 №1060-ХІІ : із змінами [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1060-12.

2. Кононко О.Л. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку в Україні.  2-ге вид. / О.Л. Кононко. – К. : Світич, 2008. – 430 с.

3. Кузьменко В. У. Розвиток індивідуальності дитини 3-7 років : монографія / В. У. Кузьменко. – К. : НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. – 354 с.

4. Левин А. А. Воспитание творчества / А. А. Левин. – М. : Знание, 1977. – 64 с.

5. Овчарова Р. Д. Справочная книга школьного психолога / Р. Д. Овчарова. – М. : Педагогика, 1989. – 160 с.

6. Поддьяков Н. Н. Проблемы обучения и развития творчества дошкольников / Н. Н. Поддьяков, А. Н. Поддьяков. – Новгород, 1999. – 39 с.

7. Психология творчества / под ред. Я. А. Пономарева. – М. : Педагогика, 1990. – 224 с.

8. Художественное творчество в детском саду / под ред. Н. А. Ветлугиной. – М. : Просвещение, 1974. – 170 с.

 

ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ ПЕДАГОГА



ЯК ПЕРЕДУМОВА РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ДІТЕЙ

 

Сучасний стан соціально-педагогічної практики характеризується значним попитом на педагогічну творчість освітян. У психолого-педагогічних дослідженнях (В.І. Андреев, Т.С. Альтшуллер, В.А. Канвалик, Н.В. Кузьміна, В.А. Моляко та ін.) та на практиці в працях (Ш.О. Амонашвілі, А.А. Дашевська, С.М. Лисенкова) з’ясовано, що саме творча особистість педагога є визначним фактором виявлення та розвитку творчих можливостей вихованців.



Вітчизняною та зарубіжною наукою накопичено певний досвід у розробці основних теоретичних передумов проблеми формування творчої особистості. Ю.М. Кулюткін виділяє серед важливих якостей творчої особистості наступні (пріоритетні):

1.     Прагнення до самореалізації. Одна з вищих потреб особистості, яка виявляється в реалізації власних творчих сил і здібностей, в постійному зростанні та збагаченні власних внутрішніх можливостей, у підвищенні своєї професійної діяльності, в орієнтації на загальнолюдські цінності.

2.     Захоплення справою як покликанням. Висока зацікавленість справою, якою займається людина, ототожнення себе зі своєю справою, глибока задоволеність нею і, разом з тим, постійна готовність удосконалювати справу.

3.     Аутентичність особистості. Щира та відверта позиція щодо ставлення до себе та інших, небажання ховатися за умовними масками, ховати свої спрямування, думки і переконання, власні індивідуальні особливості.

4.     Незалежність щодо суджень. Здатність особистості до висловлювання власних суджень, не пристосовуючись до думки інших; повна самостійність в оцінках.

5.     Впевненість у власних силах. Оцінка своїх сил і можливостей адекватна досвіду: вибір цілей і задач, які людина здатна вирішувати на високому рівні якості, відсутність невиправданої тривожності під час вибору та реалізації цілей.

6.     Індивідуальність і гнучкість. Здатність до самостійної постановки цілей, а також зміни їх залежно від умов діяльності, вести інших за собою, бути оригінальним і неупередженим під час вирішення проблем, які виникають.

7.     Критичність і високий ступінь рефлексії. Постійна увага до адекватності власних дій і вчинків, нетерпимість до недоліків і непродуманих рішень, вміння вчитися на помилках, постійний аналіз та осмислення власної діяльності.

8.     Дитяча сприйнятливість і відкритість у ставленні до нового. Поєднання зрілої думки з дитячою свіжістю сприйняття.

Дослідженням проблеми творчої особистості педагога займаються українські вчені Н.В. Кічук, С.О. Сисоєва, які вважають, що творча особистість характеризується спрямованістю на творчість, інтелектуальною активністю..

Найважливіші риси педагогічної креативності такі:

–       пошуково-проблемний стиль мислення;

–       проблемне бачення;

–       розвинена творча уява, фантазія;

–       специфічні особисті якості (допитливість, самостійність, цілеспрямованість, готовність до ризику), а також специфічні провідні мотиви (творчий інтерес, захопленість творчим процесом, прагнення досягти результату, необхідність реалізувати себе).

Під творчістю розуміють діяльність, результатом якої є створення чогось нового індивідуально-неповторного. Л.С. Виготський зазначав: «звичайно найвищий вияв творчості досі доступний, лише не багатьом обдарованим геніям… людства, але у повсякденному житті, що оточує нас, творчість є необхідною умовою існування, і все, що виходить за межі рутини і в чому є хоча б йота нового, зобов’язане своїм походженням творчому процесу людини».

Креативність – творчі можливості людини, які виявляються у сприйнятливості до нового у дивергентному мисленні, тобто в знаходженні неочікуваних рішень, у здатності до пошукових дій (Кн., Методи вивчення психічного розвитку дитини-дошкільника, К, світоч, 2003, інститут психології АПУ України.)

Креативна педагогіка (наука про виховання і навчання дошкільників, що ґрунтується на активному задіяні творчого потенціалу вихователя, впровадженні креативних освітніх технологій). Основний критерій визначення педагога нової формації – моральна культура та володіння креативними освітніми технологіями. Базова програма «Я у Світі» вперше в освітньому просторі України заявила креативність як одну з пріоритетних ліній розвитку дошкільника.

Переважна більшість вихователів, вживаючи поняття «творчість», мають на увазі як особистість, так і її діяльність, що не зовсім правомірно. Обґрунтуємо, коли увага концентрується на проявах діяльності дитини цілком доцільне використання висловлювань на зразок «творчі прояви», «творчі дії», «творчі досягнення». Якщо ж характеризуємо особистість, здатність до творчої діяльності, варто оперувати поняттям «креативність». Поки що це поняття не стало поширеним у практиці довкілля, проте його наявність у новій програмі зобов’язує ввести його до активного словника педагога.

Диференціація змісту понять:

творчість

креативність

Особливий вид активності нерегламентованого, перетворювального характеру.

Загальна здібність дитини, її здатність до творчості, одна з базових якостей особистості, комплекс інтелектуальних та особистісних якостей, що сприяє становленню і прояву творчості.

 

Аналізуючи та оцінюючи особистісні якості, здібності дошкільника при виході з ДНЗ у дитини показниками сформованості креативності є:

Креативний розвиток:

–       через творче досягнення самовиражається, актуалізує свої здібності;

–       генерує оригінальні ідеї, самостійно висуває різноманітні гіпотези; намагається відійти від запропонованого шаблона;

–       вирізняється гнучкістю та швидкістю мислення, кмітливістю, дотепністю, розсудливістю;

–       конструктивно діє у невизначених ситуаціях, не губиться в разі дефіциту інформації, знаходить оригінальні способи розв’язання проблеми;

–       характеризується творчою продуктивністю, схильністю реалізувати задумане;

–       підходить до проблеми з різних точок зору, легко переключається з одного класу об’єктів на інший; швидко вдається до аналогій, порівнянь, протиставлень, асоціативних зв’язків; користується різними доказами;

–       виявляє інтерес до парадоксів, має розвинене почуття гумору, схильна до сумнівів; вміє дивуватися;

–       здатність бачити істотне, відокремлювати головне від другорядного, сприймати все комплексно;

–       здатна прогнозувати, випереджати, передбачати;

–       вирізняється метафоричністю, багатством уяви, вмінням бачити складне у простому, у складному – просте.

Цікавою в плані розвитку креативності дітей дошкільного віку є програма «Тропинки» (Росія) авт. В.Т. Кудрявцев (доктор філософських та психологічних наук) яка забезпечує загальний психічний розвиток дітей 3-6 років засобами розвитку уяви та інших творчих здібностей (продуктивного мислення, рефлексії та ін.).

Пріоритетом в роботі з дошкільниками є формування творчої уяви.

Уява – центральне психологічне завоювання «дошкільного дитинства».

(Л.С. Виготський, В.В. Давидов)

А тому формування її (уяви) в різких видах дитячої діяльності забезпечує становлення психіки дитини в цілому. Здатність до уяви проявляється не лише в створенні нових образів в дійсності, а і в умінні дивитися на світ (включаючи самого себе «очима іншої людини»). Це дає можливість бачити світ по-справжньому, цілісно, інтегрально – «бачити ціле раніше частин» (н: Дитина використовуючи в грі паличку замість конячки повинна зображати не лише їзду, а вжитися в образ іншої людини – вершника.).

Дослідження Ж. Піаже та ін. вчених переконують в тому, що дитяче світобачення – глобальне, йому присутній свого роду «космологізм». Дошкільникам властиві «наївні» питання та роздуми про такі явища як Життя, Космос. Істина, Добро, Душа, Думка та ін. Звичайно, ці запитання носять не науково-філософське розуміння, а на мові образів, емоцій, але зачіпають одвічні теми які віками цікавили розум людства. З дітьми треба проводити роботу з «тематизмами» як:

–       Що означає «Є», а що означає «НЕМАЄ»;

–       Що існує, але чого не можна побачити?

–       Де живуть мої думки? та ін.



Такі запитання не формуються перед дітьми завчасно. Дошкільники ніби «наштовхуються» на них по ходу розуміння та аналізу знайомого і доступного матеріалу. (З бесіди на тему «Де живуть мої думки?») Більшість дітей відповідає – в голові. Тоді педагог показує коробку з іграшками і запитує – Чи можна сказати, що ця коробка схожа на нашу голову, а іграшки в ній наші думки? Багато дітей відповідали ні і висували аргументи, що думки неможна взяти в руки, доторкнутись, а іграшки можна. Думки стрибають, а іграшки – ні; іграшки можна вийняти з коробки, а думки з голови – ні. Тоді педагог пропонує погратися і уявити, що коробка це і є голова, а іграшки в ній – думки. Діти приймають цю гру. Педагог пропонує вибрати для себе свою «думку», яка для нього сама красива і цікава та придумати коротеньку історію про неї. Дитина (хлопчик) самою красивою думкою вибрав машинку – молоковоз. Його розповідь: спочатку вона жила в гаражі (в голові – коробці) там було багато інших думок. Одного разу вона взяла і поїхала далеко, далеко. А я тоді спав, а коли прокинувся то подумав, а чим же я думати буду? Майже у всіх дітей «іграшки-думки», яких вони вибирали відправлялися у подорожі, всі залишали «голову-коробку». Через декілька днів дітям запропонували намалювати те, що б вони хотіли? Після цього знову запитали: «так де ж живуть думки?» – в голові чи може на малюнку? Одна дівчинка досить влучно передала суть відповіді: «А вони стрибають «туди-сюди»».

Дитина самостійно прийшла до дуже важливого висновку, що людська думка має свою реальність лише в творчих діях, справах людини.

Організовуючи життєдіяльність старших дошкільнят у сім’ї та в ДНЗ, слід сміливіше запроваджувати експериментування, дослідництво; надавати дитині можливість та право самостійно приймати рішення, виробляти елементарні гіпотези, доводити, обґрунтовувати, відстоювати власну точку зору. Варто давати батькам конкретні поради щодо розвитку в дитини допитливості, здатності творчо переробляти пережиті життєві враження, втілювати творчу уяву в реальній дійсності, розв’язувати нескладні життєві проблеми.

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ
Впровадження сучасних освітніх технологій у процес навчання і виховання дітей

Демократичні переміни останніх років та закріплене право на вільний вибір педагогічної творчості на сучасному етапі звільнили на кінець від заборони, яка довгий час штучно стримувала творчий потенціал нашого педагога. Появилась можливість творити, але як це робити грамотно далеко не всі педагоги розуміли і могли через стійкі навики стереотипності мислення.

Аналізуючи показники рівня діагностики творчого мислення у дітей та педагогів за останні роки, ми зрозуміли, що стереотипність в мисленні необхідно руйнувати не тільки у дітей, але і у педагогів. Постає банальне запитання: як? Відповідь одна - для цього необхідна технологія формування нового, „сильного мислення”, яке забезпечить виховання активної творчої особистості педагога – дитини, які в кінцевому результаті внесуть позитивні суспільні зміни в розвиток держави. А створити таку технологію непросто і готових рецептів немає! Саме в пошуках та створенні даної технології педагогічний колектив ДНЗ№40 провів апробацію ряду альтернативних інноваційних методик з розвитку творчих можливостей дітей дошкільного віку: ТРВЗ (теорія розв’язування винахідницьких завдань) – технологія сильного мислення, концепцію розвитку музичних творчих здібностей Карла Орфа, розвиток комунікативної творчості за Джанні Родарі та творчо інтерпретував їх в практичну діяльність з дітьми

1 ТРВЗ (ТЕОРІЯ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ВИНАХІДНИЦЬКИХ ЗАВДАНЬ)

Автор:Генріх Альтшуллер, який зумів інженерну творчість адаптувати в педагогічний процес

Суть: технологія розвитку творчих можливостей особистості на основі активізації методів творчого мислення

Мотивація вибору технології: руйнація стереотипу мислення педагога –дитини, подолання психологічної інертності педагога – дитини, підвищення рівня пізнавально – пошукових можливостей та творчого мислення

Шляхи опанування та втілення:

  • з педагогами: теоретичне опрацювання літературних джерел, консультативні форми роботи, проведення навчальних семінарів, науково – практичних та семінарів – практикумів, вибір творчої групи для апробації, проведення періоду апробації, створення міні методоб’єднань за проблемою, корекція результатів та розширення діапазону апробації, узагальнення матеріалів

Найбільш ефективними впродовж останніх п’яти років були такі форми роботи з кадрами: диспут „Педагогічна творчість: проблеми розвитку” (2005р), регіональний науково – практичний семінар „Розвиток творчої уяви у дітей дошкільного віку на основі ТРВЗ” (2005р.), проведено методичне об’єднання для завідувачів м. Рівного “Роль керівника дошкільного закладу в розвитку творчого потенціалу педагогів та запровадження в практику нових підходів до навчання та виховання дошкільників” (2008р.), „Управління процесом впровадження сучасних новітніх технологій в практику роботи дошкільного закладу” (2009р.), „Організація експериментальної науково – дослідницької роботи в дошкільному закладі” (2008р.), „Школа мислення для педагогів” (2009 – 2010рр.), клуб педагогічної творчості „Еврика” (2010р.), науково – практичний семінар „Особливості організації освітнього процесу в ДНЗ за Базовою програмою „Я у Світі” (2010р.)

  • з дітьми: заняття – кадрування, домінантні заняття, інтегровані заняття, міні заняття, гуртки, клуби, секції, студії, робота в центрах за інтересами

В основу методології творчого розвитку старших дошкільників з використання методів і прийомів ТРВЗ покладені базові стратегії мислення: системне бачення світу, вирішення протиріч, розвиток творчої уяви та підібрано для практичного використання в різних видах діяльності ефективні методи та прийоми. Комплексний підхід щодо використання методів і прийомів ТРВЗ застосовується в навчально – розвивальному курсі “Основи культури мислення”c:\users\user\saved games\desktop\робота по проблемі 3 етап\table1.png

Методологічна основа:нажмите для увеличения table1.png

 

Наукове обґрунтування використання методології ТРВЗ :



На базі закладу був створений експериментальний майданчик спільно з українською лабораторією педагогіки ТРВЗ з проблеми: „Розвиток творчої особистості дошкільника через формування культури мислення на основі методології ТРВЗ” (2000–2005рр). Дана експериментальна робота була направлена на вирішення такої проблеми як руйнація стереотипу мислення дошкільника та створення продуктивної технології навчання мисленню дитини в дошкільні роки. Науковцями та практиками визнано доцільність та актуальність використання методології ТРВЗ. За результатами експериментальної роботи створена програма розвитку творчих можливостей старших дошкільників, визначена методологічна основа розвитку дитячої творчості, введений в практичну роботу з дітьми старшого дошкільного віку навчально – розвивальний курс „Основи культури мислення”.

Результативність втілення інновації:

  • з педагогами

Ступінь розвитку творчого мислення та креативності педагогів на основі використання ТРВЗ

g1

Ступінь оволодіння педагогами методологією ТРВЗ

g2

Висновок: ступінь оволодіння педагогами методологією ТРВЗ зросла у порівнянні з 2011 роком в середньому на 28-35% що забезпечило ріст творчого мислення та креативності педагогів в середньому на 30-35% у порівнянні з 2011 роком

  • з дітьми

Показники дитячої успішності групи з ТРВЗ

g3

Показники дитячої успішності групи без ТРВЗ

g4

Висновок: показники дитячої успішності у дітей старших груп в групах з ТРВЗ вищі в середньому на 20%, ніж у групах без ТРВЗ


Рівень сформованості мислительних процесів у дітей в групах з ТРВЗ

g5


Рівень сформованості мислительних процесів у дітей в групах без ТРВЗ

g6
Висновок: рівень сформованості мислительних процесів у дітей старших груп в групах з ТРВЗ більший в середньому на 30%, ніж у групах без ТРВЗ та зріс взагальному на 25-32% у порівнянні з 2008 роком
 

2 РОЗВИТОК МУЗИЧНИХ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ЗА СИСТЕМОЮ КАРЛА ОРФА
Автор: Карл Орф, видатний німецький  педагог, музикант, композитор

Суть: сприяє розвитку музичних творчих здібностей, самоствердженню особистості, самостійності та свободі мислення

Мотивація вибору технології: формування активної творчої музичної діяльності дітей дошкільного віку, виховання навичок творчого музикування, імпровізування, комбінування, вміння проявити індивідуалізм, здатність до самовираження, розвиток уяви, фантазії

Кроки опанування та втілення: 

  • з педагогами: теоретичне опрацювання літературних джерел, консультативні форми роботи, проведення навчальних семінарів, проведення періоду апробації, корекція результатів та розширення діапазону апробації, узагальнення матеріалів

  • з дітьми: гуртки, секції, свята, розваги, заняття: за типом - групові, підгрупові, індивідуальні, індивідуально групові, за видом - інтегровані, домінантні, бінарні, комплексні, міні заняття

Методологічну основу становлять методи активізації музичних творчих здібностей: імпровізація, музикування, моделювання

Найефективнішими методами моделювання виявились: елементів мови музики, темпу, розміру та темпу, звуковисотних відношень, динаміки, фактури і партитури, музичної форми

Результативність втілення інновації:
Рівень сформованості музичних творчих здібностей за системою К. Орфа

g7
Висновок: рівень сформованості музичних творчих здібностей старших дошкільників за результатами діагностики за системою К. Орфа зріс на 30-35% у порівнянні з 2008 роком
 

3 ГРАМАТИКА ФАНТАЗІЇ (РОЗВИТОК КОМУНІКАТИВНИХ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ)
Автор: Джанні Родарі,  письменник – педагог

Суть: сприяє формуванню комунікативних творчих здібностей у дітей дошкільного віку

Мотивація вибору технології: стимулювання до творчого мислення та фантазування, формування художньо – мовленнєвих творчих здібностей, урізноманітнення форм вербального та невербального спілкування

Кроки опанування та втілення: 

  • з педагогами - теоретичні: опрацювання літературних джерел, консультативні форми роботи, проведення навчальних семінарів

практичні: проведення періоду апробації, корекція результатів та розширення діапазону апробації, узагальнення матеріалів

  • з дітьми: домінантні заняття, гуртки, секції, інтегровані заняття, міні заняття, клуб, свята, розваги, вікторини


Методологічна основа базується на таких принципах: забезпечення балансу фондів “можу” і “хочу”, виховання в дитини дошкільного віку активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції, формування основ креативності: інтересу до парадоксів; почуття новизни; вміння відходити від стереотипів; розвитку творчої уяви; здатності відкрити аналогії; можливості прогнозувати; дотепності; сміливості суджень; здатності вдаватись до різних форм доказів; неординарності рішень; кмітливості; почуття гумору


Методи та прийоми:

  • в художньо – мовленнєвій діяльності: Салат з казок, Казка в заданому ключі, Перебріхування казки, Рольові діалоги, Казка на виворіт, Книга протиріч, Фантастичний аналіз казкових персонажів, Ланцюжок подій

  • в зображувальній діяльності: Кольорові казки, Емпатійне оповідання, Біном фантазії, Я – герой казки, Введення в казку нового об’єкта

  • в довкіллі: Емпатійне оповідання, Рольові діалоги, Конструювання загадок


Результативність втілення інновації:
Художньо – мовленнєвий розвиток

g8
Висновок: показники художньо – мовленнєвого розвитку, в порівнянні з 2011 роком, в середньому зросли на 25-30%


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка