«Розвиток творчої уяви та логічного мислення на уроках гуманітарного циклу»



Сторінка1/4
Дата конвертації21.03.2016
Розмір0.74 Mb.
  1   2   3   4


Управління освіти і науки

Знамянської райдержадміністрації

Кіровоградської області




З досвіду роботи

практичного психолога

Дмитрівської ЗШ

I-III ст. № 2

Знам'янського району

Кіровоградської області

Ларіонової О.М.

2010 р.
Школа - не комора знань, а світоч розуму.

Всі діти не можуть бути з однаковими здібностями.

І найважливіше завдання школи - виховання здібностей.

В. О. Сухомлинський






ЗМІСТ
1. Опис досвіду. Актуальність проблеми

2. Стаття «Чи потрібно навчати дитину до школи?»

3. Заходи по роботі з обдарованими учнями

4. Стаття «Прості і вічні істини»

5. Карта спостережень «Діти очима класного керівника»

6. Методика визначення обдарованих дітей (10-11 років)

7. Діагностичний тест «Здібності школяра»

8. Анкета з визначення здібностей учнів

9. Брейн – ринг (інтелектуальна гра для учнів 2-4 кл.)

10. Брейн – ринг (інтелектуальна гра для учнів 9-11 кл.)

11.Інтелектуальна гра «Дев’ятий вал» (для учнів 8-11 кл.)

12. Лекція на тему " Психологічні особливості роботи з обдарованими дітьми"

13. Лекція на тему "Розвиток творчої уяви і логічного мислення в процесі викладання основ наук"

14. Лекція на тему " Розвиток творчого мислення на уроках природничого та математичного циклів"

15. Лекція на тему «Розвиток творчої уяви та логічного мислення на уроках гуманітарного циклу»

16. Стаття " Геній падає з неба" ( газета " Сільське життя" ,1999р.)

17. Додатки

18. Словник термінів

19. Література

ВСТУП. ОПИС ДОСВІДУ. АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ


Основне завдання сучасної школи полягає в тому, щоб виховати творчу особистість, створити умови для її повноцінного фізичного, інтелектуального, духовного та соціального розвитку

Педагогіка нової школи України повинна сприяти входженню дитини в контекст сучасної культури, становлення особистості як суб'єкта і стратега життя, гідного людини.

Кульмінаційними , основними моментами творчих пошуків є моменти, коли особистість здійснює життєвий вибір, тобто приймає рішення з кардинальних проблем власного життя.

Першочерговим завданням в сучасному навчально-виховному процесі школи повинно стати виховання і стимулювання соціальної активності учнів, розвиток їх індивідуально-психологічних здібностей.

Завдання, яке ставиться перед школою як головним елементом системи освіти, полягає в тому, щоб забезпечити всіх школярів оволодінням знаннями і уміннями, які визначені відповідними програмами. Ці знання і уміння на сучасному рівні засобів і методів навчання доступні всьому контингенту школярів.

Але засвоєння знань не повинно стати механічним процесом. Знання можна вважати засвоєними, якщо поняття, терміни і їх функціональні зв'язки стали здобутком школяра. Засвоєння знань, відповідно, визначаються розумовим розвитком. Рівень розумового розвитку свідчить про те, якою мірою виконане школою завдання.

Першочерговим завданням у роботі з обдарованими дітьми повинно стати стимулювання їх активної пошукової діяльності та самостійності.

Основними умовами для виконання цього завдання є : 1)залучення дитини в навчальний процес, який сприятиме підвищенню ефективного засвоєння матеріалу;



  1. стимулювання інтелектуальних зусиль дитини;

  2. формування впевненості у своїх силах;

  3. виховання відповідної незалежності у поглядах дитини.

Обдарована дитина не зможе реалізувати свої здібності, якщо у неї сформувалась низька самооцінка, невпевненість, низька комунікативність. Тільки соціально-активна особистість зможе успішно оволодівати навчально-виховними програмами, прагнутиме до самовдосконалення і саморозвитку. Втілити ці завдання неможливо, якщо навчально-виховний процес базуватиметься на авторитаризмі і диктаті.

Тому основною проблемою, над якою я працюю є " Розвиток соціально-комунікативних здібностей школярів як засіб самореалізації в суспільстві" на основі вивчення і застосування сучасних новітніх технологій і програм ("Рівний-рівному", "Діалог", "Психолого-педагогічне проектування розвитку школярів та ін.)

Вважаю, що без чіткої психолого-педагогічної діагностики індивідуальних особливостей дитини неможливо правильно спланувати і організувати роботу навчально-виховного процесу. Починаючи від навчання дітей в початковій школі, постійно веду спостереження за розвитком кожної дитини, використовуючи сучасні діагностичні методики.

Предметом психолого-педагогічної діагностики є фізичний, психічний, соціальний і духовний розвиток особистості дитини.

Особливістю вивчення соціального і емоційного розвитку обдарованої

дитини є:



  • розвиток позитивної я-концепції як умови повної реалізації потенційних можливостей дитини;

  • формування навичок міжособистісного спілкування. Для того, щоб обдарована дитина могла успішно взаємодіяти в колективі, вона повинна володіти навичками спілкування і співробітництва;

  • цілеспрямованість і прагнення доводити справу до кінця;

  • готовність ризикувати у ситуаціях самоствердження та самореалізації. Робота психолога спрямована на виховання і розвиток творчих здібностей дітей в процесі проведення різноманітних заходів, що сприяють тренуванню пізнавальних процесів, розумової активності та мислительної діяльності.

Робота з обдарованими дітьми здійснюється за напрямками: - психодіагностична робота;

  • консультаційна робота;

  • розвивальна робота ( проведення розвивальних ігор, вікторин, брейн-рингів, диспутів) ;

  • психологічна просвіта вчителів та учнів з питань розвитку творчих здібностей дітей, формування їх індивідуально-психологічних особливостей та ін.

Таким чином, система роботи з обдарованими дітьми спрямована на розвиток їх пізнавальної активності, творчих та соціально-комунікативних здібностей, які сприятимуть професійному самовизначенню, виборі професії І самореалізації у суспільстві як соціально-активної і соціально-значимої особистості.

Легше працювати з дітьми, які відвідують дитячий садок. Це присутність на заняттях підготовчої групи, діагностичне спостереження разом з вихователем загального розвитку вихованців, складання плану спільної роботи з батьками і дітьми.

Але в зв'язку з матеріальними труднощами укороченням груп дитячих садків, недостатнім опаленням в зимовий сезон, більшість дітей не відвідує дитячий садок, знаходяться на вихованні непрацюючих батьків або дідусів з бабусями.

Як показує практика, діти ,які ходили до дитячого садка, більше підготовлені до школи, у них уже сформовані відповідні навички навчання та поведінки в колективі.

Тому вчителями та психологом заздалегідь складаються списки дітей, які проживають на мікрорайоні школи, проводяться зустрічі з кожною сім'єю, з метою кращого ознайомлення з дитиною та умовами виховання. Батьківські збори з батьками майбутніх першокласників починаються з жовтня чи листопада ,батькам роз'яснюється необхідність відвідування дітьми підготовчих занять .Підготовчі заняття дошкільників починаються з січня-лютого закінчуються квітнем-травнем, один раз на тиждень.

На батьківських зборах батьки знайомляться з психологічними особливостями дошкільників, отримують відповідну психологічну літературу та консультацію з тієї чи іншої проблеми.

Зустрічі та консультації з батьками проводяться також в дитячому садку "Ивушка".

Класоводи, готуючи та проводячи підготовчі заняття ,намагаються робити їх цікавими та доступними для дітей. Добирають цікавий матеріал для орфографічних вправ, мовленнєвих ігор ,логічних завдань .Для Створення емоційного настрою, мобілізації уваги малюкам пропонуються римовані рядки, загадки, чистомовки, скоромовки , вірші. Використовується дуже багато завдань з малювання. Батьки за бажанням, можуть бути присутніми на таких заняттях.

Психолог на підготовчих заняттях пропонує малюкам розвиваючі завдання, тренінги спілкування. Починаючи з січня, а іноді за бажанням батьків і раніше, психолог проводить діагностику загальної шкільної зрілості дитини та психологічну готовність до навчання у школі. Ця робота проводиться індивідуально з кожною дитиною, враховуючи рівень її працездатності .Батьки можуть бути теж присутніми, за умови їхнього невтручання в процес роботи з дитиною.

Таким чином, батьки бачать реальну картину психологічної готовності до навчання власної дитини. Психолог дає рекомендації, пропонує спеціальні завдання стосовно розвитку дитини або сам пропонує батькам попрацювати з малюком.

Особливу увагу в підготовці до школи необхідно приділити тим дітям, які не відвідували дитячий садок. Щоденні заняття варто починати, як тільки дитині виповниться 5 років. Дітям потрібно якнайчастіше малювати: розфарбовувати, малювати з натури. Дуже корисно ліпити з пластиліну, вирізати з паперу, матерії чи картону різні фігури, збирати конструктор, пришивати ґудзики, в’язати гачком, вишивати. Все це стимулює розвиток дрібних м язів руки, від яких теж залежить розумовий розвиток дитини.

Якщо дитина неправильно вимовляє звуки, батькам рекомендується Звернутись до логопеда. Спостереження показують, що діти, які мають вади у вимові, на письмі також допускають помилки.

5-6-річна дитина не може без перерви писати довше, ніж три хвилині Тому батькам рекомендується через кожні 2-3 хвилини роботи з дитиною робити перерву, щоб розслабити руки ,дати їм відпочити. Потрібно спільно дитиною обговорювати її роботу, за правильне виконання обов’язково похвалити, але звернути увагу і на помилки.

Заняття слід проводити один-два рази на тиждень. Наступне заняття (через 2-3 дні) слід присвятити відтворенню цього самого елементу ще на 3-4 рядках. Освоювати більш ніж один елемент за тиждень не слід, бо тоді навичка руху руки не засвоюється як слід.

Як свідчить досвід, якщо навчати дітей таким чином, то вони матимуть значно менше ускладнень під час навчання письма у школі.

Кожне заняття повинно тривати не більше 20-25 хвилин, тому що 5-6 річні діти не можуть всидіти довше, зберігаючи правильну поставу .Вони швидко стомлюються.

Розвиток рухових навичок, особливо тонких м язів рук, суттєво впливає на розумовий, мовленнєвий розвиток дитини, що дуже важливо при підготовці до навчання у школі.

Психологічною готовністю до навчання не є оволодіння шкільними навичками (читання, письмо, математичні дії), а головними є ті передумови, завдяки яким ці навички формуватимуться у процесі навчання .Такими передумовами є загальний психологічний розвиток дитини, що відповідає певній віковій нормі. Це загальна обізнаність, тобто певний запас знань і уявлень про навколишній світ, сформованість пізнавальних процесів (уваги, памяті, сприймання, мислення, мовлення, уяви), у емоційно-вольовому розвитку і соціально-комунікативних навичках. Усі ці сторони загального психологічного розвитку досить тісно пов'язані і впливають одна на одну в процесі свого становлення.

Отже, готовність дитини до навчання у школі складається з багатьох компонентів. Недостатня сформованість одного з них не може не відбитися на адаптації до школи. Ще складніше, якщо неготовність виявляється за багатьма показниками.

Саме для того, щоб вчасно запобігти шкільним проблемам, необхідна обстеження психологічної готовності до навчання дітей у школі. Зрозуміло, що діагностика - не самоціль. За визначеними ознаками неготовності дитини до навчання дуже важливим є наступний крок - надання їй необхідної психолого-педагогічної допомоги. Найкраще здійснювати психолого-педагогічний контроль за розвитком дитини та корекції, заздалегідь, протягом дошкільного віку, інакше залучена в навчальний процес не готовою до нього, вона приречена на труднощі і долати їх буде нелегко. Проте цю проблему водночас не вирішити, хоча б тому, що дошкільними закладами охоплена менша частина дітей. Реальніше продіагностувати 5-6-річних дітей , а з тими ,хто виявиться неготовим до навчання, проводити необхідну корекційну роботу в підготовчій групі дитсадка чи в підготовчому класі, створеному при школі. Пасивне очікування, коли дитина через рік стане спроможною навчатися, з усією очевидністю не дасть потрібного ефекту. Насправді її неготовність до навчання, тобто певне відставання від ровесників у розвитку, означає, що, можливо, у дитини не було достатніх стимулів для розвитку в сім ї чи в найближчому оточенні, або існують причини, що роблять існуючі умови домашнього виховання не досить ефективними і потрібна кваліфікаційна педагогічна і психологічна допомога, щоб відбулися позитивні зміни в розвитку дитини.

За результатами діагностики протягом 1-2 кл. з дітьми, які мають низький рівень психологічної готовності до навчання, проводяться корекційно-розвивальні заняття двічі на тиждень. Такі заняття проводяться мною, весь час консультуючись з класоводом та батьками.

Рання психологічна діагностика дошкільників, учнів початкових класів дає можливість передбачити розвиток особистості дитини в середніх класах. Під час навчання в початковій школі постійно проводжу спостереження за розвитком кожної дитини, за потребою змінюю одну діагностику іншою, в залежності від віку дитини. Всі результати і спостереження фіксуються в індивідуальній картці психолого-педагогічного розвитку, яка заведена на кожну дитину.

На основі правильної психолого-педагогічної діагностики та комплексного аналізу, я спільно з класним керівником в підлітковому віці дитини моделюємо та підбираємо шляхи і методи психолого-педагогічного впливу.

Ознайомлююсь та застосовую в практиці роботи з учнями новітню технологію Психолого-педагогічне проектування особистісного розвитку школярів ( автор Киричук В.О.),яка практикується в роботі ЗОШ № 16 м. Кіровограда та в інших навчальних закладах області та країни. Я зацікавилась цією методикою тому , що вона грунтується на глибокій психолого-педагогічній діагностиці .Проблему розвитку соціально-комунікативного потенціалу учнів вважаю дуже важливою і актуальною в наш час. Тільки соціально-активна особистість зможе реалізуватись ,змінити своє відношення до навчання, творити ,тобто стати активним учасником навчально-виховного процесу, а в майбутньому стати особистістю, здатною вирішувати, змінювати, приносити користь суспільству.


Стаття «Чи потрібно навчати дитину до школи?»

Загальновідомо, що розвиток дошкільника здійснюється в різних видах діяльності, проте найефективнішим цей процес буває під час навчання. Отже, вчити дітей треба.

Насамперед - задовольняти їх природну допитливість, їх інтерес до живої і неживої природи, людей, їхньої праці, взаємин. Величезним запасом знань, нагромаджених людством, діти оволодівають двома шляхами.

Перший - організоване планове систематичне навчання у навчальних закладах спеціально підготовленими людьми. Для дітей дошкільного віку таким закладом є дитячий садок.

Другий шлях - передача знань, умінь, навичок у широкому спілкуванні дорослих з дітьми. Насамперед це стосується сім'ї.

У домашній обстановці навчання може відбуватися під час ігор, прогулянок, спостережень, у процесі повсякденного спілкування з батьками, занять з ними. Батьки повинні уважно ставитись до запитань дітей, намагатися правильно відповідати на них. Це підтримує й розвиває інтерес, стимулює допитливість.

Ще до школи дитина нагромаджує певний обсяг знань про предмети, з якими вона грається і зустрічається у побуті, про матеріали, їхні якості й властивості, про тварин і рослини, про інструменти і деякі трудові процеси. Так, наприклад, в 6 років дитина повинна уже вміти назвати від 5 до 10 назв тварин, рослин, одягу, взуття, овочів, фруктів, видів транспорту і т.д.

Також дитина повинна володіти навичками узагальнення. На питання назвати одним словом «тарілки, стакани, ложки», - дитина повинна відповісти, що це «посуд».

Спілкуючись з дорослими, діти набувають і різноманітних умінь з того чи іншого виду діяльності. Вони навчаються розрізняти предмети та орієнтуватись в них ( за кольором, формою, величиною), слухати й розуміти звернену до них мову, розгорнуто відповісти на запитання, користуватися простими інструментами (ножем, ножицями, молотком), усвідомлювати й визначати шляхи розв'язання якогось практичного завдання тощо.

Навчання в сім'ї має носити індивідуальний характер, що й надає йому певні переваги. Адже можна врахувати все: вікові й типологічні особливості дитини, її настрій, бажання, інтереси, особливу прихильність до когось з членів сім'ї та багато іншого, що сприятиме здійсненню поставленої мети.

Часто буває так, що дитина для кожного виду занять знаходить собі вчителя сама. Наприклад, 6-річний Сергійко любить майструвати, ремонтувати побутову техніку з татом; читати й лічити тільки з мамою; а з бабусею - працювати на кухні і т.д. Це добре, тому що малюк у кожного може чогось навчатися, і таке партнерство принесе найкращий результат, підсилений ще й позитивними емоціями, які дає радість спілкування дитини з близькими людьми.

На питання «Коли починати навчання?», - однозначно відповісти неможливо. Якщо йдеться, скажімо, про навчання рухів, розуміння мови, то, звичайно, починати треба ще на першому році життя. Розвивати в дитини активне мовлення, основні рухи (ходьбу, біг, стрибки), гігієнічні навички краще на другому році життя. І для навчання лічби, грамоти також свій час. Головне - не запізнитися, але й не поспішати.

Будь - яке навчання має бути індивідуалізованим. У цьому й полягає перевага домашньої педагогіки. Якщо, наприклад, дитина часто хворіла, пізно, близько трьох років заговорила, або яка має серйозні вади вимови, бідний словник, будує дуже короткі фрази. Чи можна таку дитину навчати читати? Звичайно, ні. Спочатку треба усунути наявні мовні вади, а потім приступити до навчання. Є діти, які дуже рано проявляють жвавий інтерес до читання, письма, лічби. «А як називається ця буква? А що це?» - тільки й чуєш від них. Звичайно, батьки мають задовольняти й навіть стимулювати дитячу допитливість. Але робити це треба легко, весело, цікаво.

О. Ларіонова



Психолог Дмитрівської ЗШ І-Ш ст. № 2
Газета «Сільське життя» (травень 2008 р.)

Заходи по роботі з обдарованими учнями
на навчальний рік





Зміст роботи

Термін

Де і з ким






проведення

проводиться

I

Психодіагностична робота




1 кл.

1.

- Дослідження інтелектуальних здібностей

Вересень-







першокласників.

жовтень.




2.

- Діагностика розумових здібностей ( матриці Равена;

січень-

4кл.




особливостей мислення, уяви)

травень.




3.

- дослідження інтелектуальних здібностей ( ШТРР-1, 2)

протягом

7-ІІкл.

4.

- діагностика інтересів,схильностей, здібностей (ОДАНІ-2)

року.

Січень-

5.

- Комунікативні здібності; організаторські.

8-Ю кл.

травень

II

Консультаційна робота.







1.

- Консультація батьків «Як розвивати пізнавальні здібності

Протягом

1-8кл. (батьки




дітей» , «Виховання обдарованої дитини»

року.




2.

- Проблеми конфліктів; особистого росту; взаємовідносин з оточуючими.




1-4кл.

3.

- Робота з обдарованими дітьми.




Вчителі.

III.

Розвивальна робота.







1.

- Розвиток пізнавальних здібностей.

Один раз в

1-4кл.

2.

- Як розвивати розумові здібності.

місяць.

5-8кл.

3.

- Тренінг розвитку соціально - комунікативних здібностей :

Один раз в







«Я людина», «Я єдиний і неповторимий».

місяць.

1-4кл.

4.

- Проведення розвивальних ігор, вікторин, брейн - рингів.

Протягом

1-1ІКЛ.




диспутів.

року.




IV

Психологічна просвіта учнів.







1.

- Психідое/рсеобуч «Як виховувати працелюбність».




1-1ІКЛ.

2.

- «Як розвивати пам'ять, увагу, уяву, мислення».




4-8кл.

3.

- «Азбука ділової людини».




7-ІІкл.

4.

- Бесіда «Конфлікти та шляхи їх подолання»




7-Икл.

V

Вчителів?







1.

- Лекція «Творчі здібності дітей та шляхи їх розвитку».

Лютий.

ЛПС.

2.

- Психологічний всеобуч « Психологічні особливості роботи з обдарованими дітьми»

квітень

Педрада.


СТАТТЯ «ПРОСТІ І ВІЧНІ ІСТИНИ»
Знайомство з творчою спад­щиною І.Г.Ткаченка дає змогу стверджувати, що порушені ним проблеми у 60-х- 90-х роках XX ст., актуальні і сьогодні. Це сто­сується майже всіх видів нав­чально-виховної діяльності.

Повага до людини була тим золотим ключем, за допомогою якого Іван Гурович відкривав серця учнів та вчителів, батьків і всієї громадськості.

Завдання, яке ставиться ни­ні перед школою, полягає в то­му, щоб забезпечити всіх шко­лярів оволодінням знаннями і уміннями, які визначені відпо­відними програмами. Але зас­воєння знань, як стверджував І.Г.Ткаченко, не повинно стати нудним механічним процесом. Знання можна вважати засвоє­ними, якщо поняття, терміни і їх функціональні зв'язки стали здобутком школяра. Засвоєння знань, відповідно, визначають­ся розумовим розвитком. Рі­вень розумового розвитку свід­чить про те, наскільки виконано школою завдання.

Першочерговим завданням розвитку творчих здібностей ді­тей повинно стати стимулюван­ня їх активної пошукової діяль­ності та самостійності.

Обдарована дитина не змо­же реалізувати свої здібності, якщо у неї сформувалась низь­ка самооцінка, невпевненість, низька комунікативність.

У сучасному вирі життя тіль­ки соціально-активна особис­тість зможе успішно оволодіти навчально-виховними програ­мами, прагнутиме до самовдос­коналення і саморозвитку і в майбутньому реалізує себе як активний і соціально-значимий громадянин суспільства.

Тому основною проблемою, над якою я працюю, є "Розвиток соціально-комунікативних здіб­ностей школярів як засіб самореалізації в суспільстві" на ос­нові вивчення і застосування сучасних новітніх технологій і програм ("Рівний - рівному", "Ді­алог", "Психолого-педагогічне проектування розвитку школя­рів", "Казкотерапія" та ін.).

Без чіткої психолого-педагогічної діагностики індивідуаль­них особливостей дитини не­можливо правильно спланувати і організувати роботу навчаль­но-виховного процесу. Почина­ючи від навчання дітей в почат­ковій школі, постійно веду спос­тереження за розвитком кожної дитини, використовуючи сучас­ні діагностичні методики.

Предметом психолого-педагогічної діагностики є фізичний, психічний, соціальний і духов­ний розвиток особистості дити­ни.

Особливу увагу при форму­ванні соціально-комунікативних здібностей звертаю на вивчен­ня соціального та емоційного розвитку дитини:

- розвиток позитивної "Я - концепції" як умови повної реа­лізації потенційних можливос­тей дитини;


  • формування навичок міжособистісного спілкування (взає­модія і співробітництво в колек­тиві);

  • цілеспрямованість і праг­нення доводити справу до кін­ця;

- готовність ризи­кувати у ситуаціях, які дають можливість самостверджуватись і самореалізовуватись як особистість.

Робота психолога спрямова­на на виховання і розвиток творчих здібностей дітей в про­цесі проведення різноманітних заходів (брейн-рингів, тренінгів, дискусій, рольових ігор та ін.), що сприяють тренуванню пізна­вальних процесів, розумової ак­тивності, формування особис­тої значимості, позитивної са­мооцінки та активної життєвої позиції.

Основним завданням психо-лого-педагогічної науки є розви­ток і формування в учнів справ­жніх моральних цінностей, вмін­ня відрізняти добро від зла, не схилятись перед труднощами, адекватної самооцінки, упевне­ної поведінки в ситуаціях, які провокують на шлях шкідливих звичок та протиправної діяль­ності.

Величезне значення у нав­чально-виховному процесі відіг­рає особистість вчителя, яка прагне до самовдосконалення, творчого професійного зростан­ня, яка бачить в кожній дитині індивідуальність, поважає осо­бисту гідність та гідність інших. Як свідчить практика, учні доб­ре сприймають лише той пред­мет, де вчитель подає його сер­цем, серцем сприймає дитину.

Ці, на перший погляд, прос­ті, але вічні істини, були осно­вою педагогічної спадщини на­шого земляка - І.Г.Ткаченка.

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка