Ручні гранати, поводження з ними, догляд і зберігання



Скачати 118.76 Kb.
Дата конвертації11.03.2016
Розмір118.76 Kb.
«Затверджую»

Директор гімназії

________________

« ___» __________р.



План – конспект

проведення уроку з вогневої підготовки з учнями 11 класу

_____________2015 року

Тема: Ручні гранати, поводження з ними, догляд і зберігання

Мета:

Практична:

-ознайомити з призначенням, бойовими властивостями та загальною будовою ручних осколкових гранат;

-вивчити поняття з прийомів і правил метання ручних осколкових гранат;

-узагальнити та систематизувати знання виконання нормативів з вогневої підготовки;

-тренувати спорядження магазина патронами;

Розвиваюча: Розвивати логічне мислення учнів, увагу, довгострокову пам’ять, окомір, кмітливість

Виховна: Виховувати в учнів морально-психологічні якості, необхідні для грамотного використання елементів озброєння.

Очікувані результати:

Учень повинен

-давати характеристику загальної будови і принципу дії ручних осколкових гранат;

-володіти прийомами метання ручної гранати;

- знати та дотримуватися правил безпеки при метанні гранат

Обладнання та матеріали: плакат, електрифікований стенд, навчальні гранати, презентація

Базові поняття та терміни: ручні гранати, РГД-5, РКГ-3, Ф-1

Форма проведення: теоретичне заняття.

Методи проведення: розповідь, бесіда, пояснення, демонстрація

Місце проведення: місце для вивчення стройових прийомів (вступна частина, тренування), кабінет «Захисту Вітчизни»

Тип уроку: комбінований

Структура уроку

І. Організаційний етап (2хв.)

ІІ. Тренування особового складу (5 хв.)

ІІІ. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності (7 хв.)

IV. Вивчення нового матеріалу (23 хв.)

1.Призначення, бойові властивості та загальна будова РГД-5

2. Ручні осколкові гранати РГН/РГО

3.Будова, принцип дії РКГ-3

4. Ручна осколкова граната Ф-1

5. Поводження з гранатами, їх догляд та зберігання

V. Узагальнення, систематизація та контроль знань і умінь учнів (3хв.)

VI. Підведення підсумків уроку. Оцінка навчальної діяльності учнів (3 зв.)

VII.Завдання на самопідготовку .Домашнє завдання (2хв.)



Хід уроку

І. Організаційний етап

1.Шикування особового складу (двошеренговий стрій)

2.Привітання та доповідь викладачу

3. Виконання Державного Гімну України.

4.Перевірка готовності до заняття.

ІІ. Тренування особового складу. Спорядження магазина патронами.

ІІІ. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності.

1.Опитування особового складу ( узагальнення знань, отриманих на минулому занятті)

2.Фронтальна бесіда з елементами розповіді

Використання гранат у сучасному загальновійськовому бою.

3.Оголошення теми та навчально-виховної мети заняття.

IV. Вивчення нового матеріалу

1.Призначення, бойові властивості та загальна будова РГД-5

Ручна граната РГД-5 — протипіхотна уламкова ручна граната дистанційної дії, наступального типу. Основне призначення гранати РГД-5 — ураження особового складу супротивника уламками корпусу.

За зовнішнім виглядом граната РГД-5 нагадує французьку гранату OF зразка 1915 року, польську наступальну гранату Z-23 та німецьку гранату М-39.

Граната РГД-5 складається з корпусу, вибухового заряду та запалу. Корпус служить для розміщення розривного заряду й трубки для запалу та складається з верхньої й нижньої частин. До верхньої частини корпусу за допомогою манжети приєднується трубка для запалу, що служить для приєднання запалу до гранати й герметизації розривного заряду в корпусі.

Для запобігання забруднення трубки в неї вгвинчується пластмасова пробка.

Повна вага гранати з запалом становить 310 гр., заряд вибухової речовини — це тротил, вагою 110 гр.

Бойові гранати РГД-5 пофарбовані у зелений колір, навчальні — у чорний.

Тип

граната

Походження

Радянський Союз

Термін використання

з 1954 по сьогодні

Маса

0,31кг

Довжина

114 мм

Діаметр

56,8

Вибухова речовина

тротил

Маса вибухової речовини

0,11

Механізм детонації

Запал УЗРГ, УЗРГМ, або УЗРГМ-2

Час горіння сповільнювача запалу

3,2—4,2 секунди.

2. Ручні осколкові гранати РГН/РГО

Ручна осколкова наступальна ударно-дистанційна граната РГН і ручна осколкова оборонна ударно-дистанційна граната РГО призначені для ураження супротивника осколками відповідно у наступальному й оборонному бою. На відміну від всіх випущених радянських гранат, відрізняються тим, що мають ударно-дистанційний запал, який спрацьовує не тільки після вичерпання певного часу, а й під час зіткнення з твердою поверхнею.



Мал. 1. Ліворуч - ручна наступальна осколкова граната РГН; праворуч - ручна осколкова оборонна граната РГО.

Розроблена в СРСР і прийнята на озброєння в Радянській Армії наприкінці семидесятих років.

Вибух гранати відбувається при зустрічі гранати з поверхнею. Зривник всюдибійний, тобто для нього немає значення, якою частиною граната вдарилася об поверхню, не має значення положення поверхні (вертикальне, горизонтальне, похиле). Має значення лише швидкість гальмування гранати при зустрічі з поверхнею. При ударі об поверхню води або пухкий сніг, зривник може не спрацювати.

З метою підвищення безпеки гранатометника й забезпечення невибуху гранати при випадковій зустрічі її з перешкодою на близькій відстані від гранатометника, зривник зводиться тільки через 1.3-1.8 сек. після того, як буде відпущений запобіжний важіль (граната кинута) тобто, якщо граната в цей час удариться об що-небудь, то вибуху не відбудеться.

Якщо вибух гранати не відбувся від підривника ударної дії (граната не кинута,але важіль відпущений; граната кинута, але впала до вичерпання часу запобігання; граната усе ще перебуває в польоті) то після закінчення 3.2-4.2 сек після того, як буде відпущений запобіжний важіль, відбудеться самоліквідація гранати її підривом. У цьому плані граната працює точно також, як і гранати Ф-1, РГ -42, РГД -5.



Будова гранати. Конструктивно гранати РГН/РГО складаються з корпусу, заряду вибухової речовини, запала УДЗ.

Корпус гранати РГН складається з двох напівсфер з алюмінієвого сплаву з внутрішньою насічкою. На відміну від неї корпус гранати РГО иає чотири напівсфери (дві зовнішні й дві внутрішні) виготовлені зі сталі. Ззовні корпус РГО має насічку, що є основною зовнішньою ознакою яка відрізняє її від гранати РГН. У верхній частині гранат розташована трубка для запалу, яка при від'єднаному запалі закривається пластмасовою пробкою. Під стаканом в центрі гранати розташовано детонатор.



Мал. 2. Будова гранат: А - РГН; Б - РГО:

1- пробка; 2- втулка; 3- трубка; 4- верхня зовнішня напівсфера (в гранаті РГН - алюмінієвий сплав, в гранаті РГО - сталь); 5- розривний заряд; 6- нижня зовнішня напівсфера (в гранаті РГН - алюмінієвий сплав, в гранаті РГО - сталь); 7- кільце; 8- детонатор; 9- внутрішня верхня сталева напівсфера; 10- внутрішня нижня сталева напівсфера.

Головною "родзинкою" гранати є Ударно-дистанційний запал УДЗ. Запал зібрано у пластмасовому корпусі і складається з наступних механізмів: накольно-запобіжного механізму, датчика цілі, дистанційного пристрою, механізму дистанційного зведення, та детонаційного вузла.

Накольно-запобіжний механізм забезпечує безпеку в поводженні з гранатою, містить в собі ударник з жалом, пружину, чеку з кільцем, заглушку, планку й капсуль. Ударник повертається на вісі й під дією пружини, яка працює на кручення.

Механізм дальнього зведення призначений для зведення запалу на віддалі від кидаючого через 1-1,8 секунд після кидка. Складається з двох втулок з піротехнічним складом, стопори, движок, капсуля й пружини.

Датчик цілі забезпечує спрацювання запалу при ударі по перешкоді й складається з інерційного тіла (грузика), гільзи, жала, пружини й втулки.

Механізм самоліквідації (дистанційний пристрій) забезпечує сповільнення підриву гранати після кидка впродовж на 3-4 секунди. Він складається з втулки з сповільнюючим складом, і капсулем детонатором.

Детонуючий вузол здійснює підрив гранати й складається з капсуля-детонатора і втулки.

Мал. 3. Будова запалу УДЗ:

1- корпус;

Накольно-запобіжний механізм:2- спусковий важіль; 3- ударник з жалом; 4- бойова пружина; 5- кільце з чекою; 6- планка;

7- заглушка; 8- капсуль-запалювач.

Механізм дального зведення: 9- порохові запобіжники; 10- капсуль-запалювач; 11- движок; 12- пружина.

Датчик цілі: 13- жало; 14- пружина; 15- гільза; 16- втулка; 17- вантаж (інерційне тіло).

Механізм самоліквідації: 18- сповільноювач; 19- капсуль-детонатор (умовно не показані).

Детонаційний вузол: 21- капсуль-детонатор.

У вихідному (початковому) положенні ударник з жалом (3) і заглушка з капсюлем-запалювачем (7) утримуються спусковим важелем. Спусковий важіль з'єднаний з корпусом запала запобіжною чекою. Движок (11) з капсюлем-запалювачем (10) зміщений відносно жала (13) і втримується стопорами порохових запобіжників (9), його пружина (12) перебуває в стислому стані. Втулка (16) під впливом пружини (14) підтискає вантаж (17).



Мал. 4. Положення механізмів запалу перед кидком.

3- ударник з жалом; 4- бойова пружина; 6- планка; 7- заглушка; 8- капсуль-запалювач; 14- пружина; 16- втулка; 17- вантаж.

Мал. 5. Положення механізмів запалу перед кидком:

7- заглушка; 8- капсуль-запалювач; 9- запобіжники; 10- капсуль-запалювач; 11- движок; 12- пружина; 18- сповільноювач; 19- капсуль-детонатор.

При підготовці гранати до кидка спусковий важіль щільно притискають пальцями до корпуса гранати, пальцями вільної руки випрямляють кінці запобіжної чеки, потім висмикують її за кільце, при цьому положення частин запала не міняється. У момент кидка гранати спусковий важіль відокремлюється й звільняє ударник з жалом (3) і планку (6). Заглушка (7) з капсюлем-запалювачем виходить із гнізда корпуса запала. Ударник під дією бойової пружини (4) наколює жалом капсюль-запалювач (8). Промінь вогню запалює порохові запресовки запобіжників (9) і піротехнічний склад сповільнювача самоліквідатора (18). Через 1-1,8 сек. вигорають порохові склади запобіжників й їхні стопори під впливом пружин виходять із зачеплення із движком (11). Движок під впливом пружини (12) стає в бойове положення.



Мал. 6. Робота механізму запала УДЗ.

9- запобіжники; 10- капсуль-запалювач; 11- движок; 12- пружина; 18- сповільноювач; 19- капсуль-детонатор.

Механізм далекого взведення виключає підрив гранати при випадковому її падінні з руки.

При зустрічі з перешкодою (поверхнею) вантаж (17), зміщається по напрямку складової інерційної сили, діє на втулку (16). Втулка, переборюючи опір пружини (14), зміщає жало, що наколює капсюль-запалювач (10). Промінь вогню передається капсулю-детонатору (20), що викликає підрив розривного заряду.

У випадку відмови запала в інерційній дії через 3,3 - 4,3 сек. вигорає склад сповільнювача, запалюється капсуль-детонатор (19) самоліквідатора, викликаючи підрив детонаційного вузла.

Запал гранати використається також із гранатою РГН . Із запалом УЗРГМ (для гранат РГ -42, Ф-1, РГД -5) невзаємозамінний.

Бойова граната фарбується в оливно-зелені кольори. Учбово-імітаційна граната фарбується в чорні кольори. Бойовий запал за винятком запобіжної чеки (кільця) і запобіжного важеля також пофарбований у маслиново-зелені кольори. Кільце й важіль не офарблюються. В учбово-імітаційного запалу кільце й нижня частина притискного важеля пофарбовані в червоні кольори.

Можлива дальність кидка залежить від фізичних даних вояка й у середньому становить 30-45 метрів. Дальність розльоту осколків може досягати 35 метрів, однак радіус поразки виготовлювачем визначений в 20 метрів.

Для застосування гранати необхідно розігнути вусики запобіжної чеки, взяти гранату в праву руку так, щоб пальці притискали важіль до корпуса. Перед метанням гранати, просунувши, вказівний палець лівої руки в кільце чеки, висмикнути чеку. Граната може продовжувати залишатися в руці як завгодно довго, тому що поки не відпущений важіль, ударник запала не може розбити капсуль. Після вибору моменту кидка й мети кинути в ціль гранату. У цей момент, важіль під впливом пружини ударника повернеться, звільняючи ударник і відлетить убік. Через 1.3- 1.8 сік. зведеться зривник і при ударі об ціль граната вибухне.

Гранати РГО впаковуються в дерев'яні ящики по 20 штук. Запали зберігаються в цьому ж ящику окремо у двох металевих герметично запаяних банках (по 10 штук у банку). Вага ящика 22 кг.

Тактико-технічні характеристики гранат РГН/РГО

Характеристика РГН РГО

Тип гранати наступальна оборонна

Маса гранати з запалом. 310 г. 530 г.

Маса вибухового заряду. 14 г. 92 г.

Радіус ураження. 25-30 м.

Час самоліквідації. 3,2 - 4,2 сек.

Час дального зведення 1,3 - 1,8 сек.

Спосіб доставки до цілі Ручним кидком



3.Будова, принцип дії РКГ-3

РКГ-3 — радянська ручна кумулятивна граната, призначеня для ураження танків, самохідних установок та інших броньованих машин, а також для руйнування оборонних споруд. Прийнята на озброєння у 1950 році.

РКГ-3 – кумулятивна граната ударної дії. При попаданні у ціль відбувається миттєвий вибух і розжарений струмінь газів пробиває броню товщиною до 150 мм ( при підході гранати до цілі під кутом 30°. При зменшенні цього кута бронепробиття збільшується, при збільшенні кута – зменшується ).
Під час польоту розкривається тканинний стабілізатор у вигляді конуса.
Середня дальність кидка – 18-20 м. Кидається з різних положень, але тільки із-за укриття

4. Ручна осколкова граната Ф-1

Ручна осколкова граната Ф-1 — ручна граната дистанційної дії, призначена для ураження живої сили противника в оборонному бою. Кидати гранату можна з різних положень і лише з-за укриття, з бронетранспортера або танку. Оскільки Ф-1 є гранатою оборонної дії, то радіус ураження осколками значно перевищює радіус можливого вкидання гранати.

Ф-1 була розроблена на основі французької осколкової гранати F-1 моделі 1915 р. (не плутати з сучасною F1 у пластиковому корпусі та напівготовими осколками) та англійської гранати системи Лемона, що постачались у Росію в роки Першої світової війни, звідки й назва Ф-1 та прізвисько «лимонка», що не має стосунку до фрукта. З причин розробки нової гранати для радянських військ можна вказати багаточисленні недоліки попередниці РГД-33, то ж 1939 р. було прийняте рішення про розробку нової оборонної гранати та доручене Ф. І. Храмееву з яким він впорався протягом двох місяців. На озброєння РККА граната прийнята з дистанційним запалом «Ковешникова» з займанням капсуля дистанційної дії (ударним механізмом). У 1941 р. замість запалу «Ковешникова» був прийнятий простіший у виробництві та використанні УЗРГ системи Е. М. Вицені. У військах граната крім «лимонки» отримала також прізвиська «фенюша».

Знята з озброєння в СРСР в 1988, але використовується всіма арміями пострадянського простору. У Російській федерації станом на 2013 на утилізацію було виставлено 365681 гранат Ф-1.

Граната Ф-1 має наступні характеристики:

Дистанція вкидання — 35-45 м.

Максимальна дистанція ураження осколками — 200 м.

Найімовірніша дистанція ураження осколками — 30-35 м.

Час затримки вибуху — 3,2-4,2 с.

Кількість осколків — до 300 шт.



5. Поводження з гранатами, їх догляд та зберігання

Перед зарядженням гранат запали оглядаються. При огляді звернути увагу на те, щоб корпус гранати не мав глибоких вм’ятин та іржі, трубка для запалу не була забрудненою і не мала наскрізних ушкоджень, запал був чистим і не мав вм’ятин та іржі, кінці запобіжної чеки були розведені і не мали тріщин на вигинах.

Запали з тріщинами чи зеленим нальотом до застосування непридатні.

Заряджання гранати ( вставляння запалу) дозволяється лише перед киданням.

Забороняється:

- розбирати бойові гранати та усувати в них несправності;

-переносити гранати поза сумкою;

-торкатися гранат, які не вибухнули.

V. Узагальнення, систематизація й контроль знань та вмінь учнів.

1. Нагадування теми, мети уроку та визначення ступеня її досягнення.

2.Виконання тестових завдань на картках

VI. Підбиття підсумків уроку, оцінка роботи учнів на уроці.



VII. Домашнє завдання: вивчити призначення, бойові властивості та загальну будову РГД-5 ; законспектувати в зошиті правила поводження, догляд та зберігання Ф-1, РКГ-3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка