Рушники наші обереги



Скачати 187.32 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір187.32 Kb.
ГАЇВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І – ІІ СТУПЕНІВ

ВИХОВНИЙ ЗАХІД

« РУШНИКИ- НАШІ ОБЕРЕГИ»

Підготувала: Педагог – організатор

Магола Г.П.

2015 рік

Тема: Рушники – наші обереги

Мета. Ознайомити учнів з рушником, як оберегом, його символічним значенням, традиціями, звичаями, обрядами, пов’язаними з рушником. Домогтися глибокого осмислення учнями значення рушника у житті рідного народу, вироблення душевної потреби берегти його, як сімейний скарб. Виховувати бажання вишити свій рушник, глибокі почуття любові до батьків, пошану до людей праці, гордість за майстринь, родичів, близьких.

Обладнання. Рушники, калина, хліб і сіль на рушнику, висловлювання про рушник, ікона в рушнику, портрет Т.Шевченка.

1-Ведучий: Доброго дня всім, хто тут зібрався нині!

Доброго дня всім, хто в гості завітав!

Доброго дня, великій цій родині!

Шановні гості, ми вітаємо вас!



2-Ведучий: Ми раді Вас вітати у нашій світлиці

І дарувати хліб із золота – пшениці,

Щоб хліб святий був завжди на столі,

Й щасливі були всі на українській цій землі.



2-Ведучий: Прийміть же хліб на мальовничім рушникові.

Про цей рушник сьогодні йтиме мова.

( Учні вручають коровай)

Пісня «Зеленеє жито»

 

Ведучий: Хліб і рушник – одвічні людські символи. Хліб, сіль на вишитому рушникові – то висока ознака гостинності українського народу. Кожному, хто приходив з чистими помислами, підносили цю давню слов’янську святиню.

 

1.У нас сьогодні наче вечорниці.



Милують око диво – рушники,

Дівочий сміх лунає у світлиці,

Як добре, що є звичаї такі!

 

2.Збираються разом, співають, гуляють,



Про Україну – неньку розмовляють.

Дізнатись більше про традиції, обряди,

Культури та історії – ми завжди раді.

 

3.Скільки багатства в нашого народу!



В криниці мудрості не висоха вода.

Свято шануються закони роду.

Душі народної скарбниця не згаса.

 

4.А мова наша - рідна мова.



Чи то не золото, не скарб!

Вона, мов гілка калинова –

Красою вабить і цілющий має дар.

5.А як же не згадать про пісню –

Сумну й веселу, радісну й тужну.

Вона то у блакить зрина небесну,

То серце крає від жалю.

 

6.Не вистачить нам ночі, мабудь,



Щоб розказать про всі оті скарби.

Адже сьогодні ми прийшли сюди,

Щоб розповісти вам про рушники!

 

Пісня « Вишиванка »

 

1-й ведучий. Рушник на стіні. Не було, здається, жодної оселі в Україні, котру б вони не прикрашали. 

2-й ведучий. Хто з вас не бачив вишиваного рушника? Мабуть, немає таких. Хоч раз, а зустрічали. Адже рушник є окрасою світлиці. Без рушника не обходилося, він завжди був під рукою, тому і назву свою дістав від слова «рука» - рушник, тобто рушничок.

 

3-й ведучий. З давніх – давен у чарівну силу рушника вірили, як у доброго чарівника, що збереже від усякого лиха. Спитайте, звідки ж бо взятися такій силі? А сила рушника – у візерунках, вишитих на ньому. Рушники можна читати так, як читають книги. Треба лише розумітися на орнаментах.

 

4-й ведучий. А я чула від бабусі, коли людина, котра вишиває рушник, має думки і бажання чисті, добрі та радісні, то і рушник матиме чарівну силу. Чи це так?

 

1 – й ведучий.Так, Оленко, так. Але лиха людина не може володіти чарами добра. Подивіться (розгортає старовинний густо вишитий рушник),які складні дивовижні візерунки. Аж не віриться що своїми руками можна таке диво створити!



2 – й ведучий. Звісно творити таке диво можуть лише наші українці.

Ми, українці, нація прадавня,


На цій Землі — багато тисяч літ.
Культурою й традиціями славна,
І багатющий в нас духовний світ.
В нас звичаї свої, закони,
По них пізнає українця вся земля.

Своє світосприймання й заборони

Як і свої ліси, річки й поля...
Свої казки, легенди і повір’я,
Дотепні жарти і слова ясні,
Своя хатина біла і подвір’я,
І неповторні, трепетні пісні.

Усе, що є в нас, в праці здобували,


Пройшли дорогу в світі нелегку.
Та завжди хлібом друзів зустрічали
На вишитому шовком рушнику…
Народ цінує землю цю єдину,
В якій коріння наше з правіків.
Вітчизну любить і свою родину,
Бо тут народжений й життя прожив.

Й сама земля дала нам рідне слово,


Робочі руки й щирі почуття.
Й дитинну душу світлу, пелюсткову,
І мрії, що ведуть у майбуття.
Ми на своїй землі віки й тисячоліття,
Тут славний рід, родина і сім’я.
Коріння у землі, а в небо — пишне віття.
У світі — українці нам ім’я.
Іде в майбутнє рідна Україна,
У світле і високе майбуття.
І наш народ — одна свята родина,
А кожен з нас в родині цій дитя.

 

 



3 – й ведучий. Рушник на стіні…Не було жодної хати,

де не палахкотіли б вишиті узорами рушники.

Недарма народ склав прислів’я про рушники.

 

Дівчата,а які прислів’я ви знаєте про рушники?



 

1.Хата без рушників, як без вікон.

 

2.Хата без рушників, що родина – без дітей.



 

3.Рушник на кілочку – хата у віночку.

 

Ведучий. Рушники служили не лише прикрасою для життя, їх вішали над дверима, над вікнами. Щоб ніяке зло не проникло до хати – вони були оберегами.

 Ведуча: Хоч би яке убоге життя не судилося господарям, а все ж усюди рушники палахкотіли багатством кольорів, були своєрідною візиткою оселі вишитих речей. Вони вічні. Свідченням цього є наша шкільна виставка «Бабусина світлиця», у якій зібрані роботи наших мам, бабусь і прабабусь.



( тримають вишиті рушники)

Тримаю вишиті старенькі рушники.

Давно забуті, горнуться до мене…

Заполонили світ нейлони та шовки…

Кому потрібні вишиті ромени?

Гортаю білу грядку полотна,

Засіяну барвінком і любистком.

Сміється вишита прабабусею весна,

Ховається за квітами і листом.

Голублю диво-дивне із пісень,

Що хрестиком і стелиться і в’ється.

Сіріє за вікном звичайний день,

А в рушниках волошками сміється.

Перегортаю білі рушники,

Що хліб вкривали і дитя в колисці,

Що старостів чекали на святки,

Розшиті маками, заквітчані, барвисті.

Благословенна будь на всі віки,

Найперша жінка, що нашила квіти.

Душа мого народу – рушники,

Барвінками і мальвами зігріта.



ВИШИВАНКА

Є на вишиванці розмаїті квіти —
Це ж Україна наша перлами розшита.
Є на ній і гори, є на ній долини,
Все, що є найкраще на Вкраїні милій.
Є на ній і півники святкові,
Є на ній і квіти малинові.
Синя нитка — птиці прилітають,
А червона — квіти розквітають.
Листя вишиванки зеленаве,
Голуб із голубкою — до пари.
Щоб любов до краю розквітала,
Слава України не пропала.
Вишивали прабабусі руки,
Щоби пам'ятали внуки і правнуки.
Щоби своїм дітям в пам'ять передали,
І щоб рідну землю завжди шанували.
Матінко Небесна, на руках із Сином
Від біди й недолі збережи Вкраїну,
Від рук загребущих, лиха і напасті,
Щоб як вишиванка розквітало щастя.

Пісня « Рушник вишиваний»

 

Ведуча. А зараз послухайте легенду про рушник.



Легенда

 

… Було це давно. Жила собі в одному селі мати, і мала вона трьох синів. На все були здібні хлопці, одне лише невміли— вишивати, як їхня мати. Сядуть було біля неї та й кажуть: “Ви матусю, шийте– вишивайте та пісню співайте, а ми подивимося, як народжуються у ваших руках квіти і птахи”. Горнулась мати до синів і такі слова їм мудрі говорила: “Долю я вам вигаптовую, а пам’ять про себе в рушниках залишу, тож бережіть їх”. Багато рушників вишила мати за своє життя і всі між синами розділила. А даруючи говорила: “Сини мої, мої голуби! Пам’ятайте навік прохання своєї неньки. Куди б ви не поїхали, не пішли, а рушник у дорогу беріть. Хліб у нього загортайте та інших пригощайте. Хліб на рушникові життя величає, здоров’я береже”. Померла мати, а пам’ять про неї в рушничках живими залишились і передаються із покоління в покоління. З тих пір існує звичай, пов'’заний з цими рушниками. Що ж це за звичай? Проваджаючи в далеку дорогу, на війну, чи в армію, мати дарувала синові, доньці, чоловікові рушник, щоб він зберіг їм життя, щоб швидше вони повернулися додому, щоб дорога була щасливою.


Ведуча.Але скільки цікавого рушники можуть розповісти про ті звичаї традиції ,де вони були головними героями. Деякі з рушників сьогодні завітали до нас на свято.Вони нам розкажуть про своє призначення.

(Запрошуються рушники )



1-й рушник Мене багато років люди зустрічають з великою радістю. Я підношу дорогим гостям хліб і сіль. Я символізую велику гостинність українського народу.

На рушник святковий

Хліб кладемо з сіллю,

Щоб легкі дороги славили країну.

Щоб у нашій праці

І в гучнім весіллі,

шанували в світі людину.

 

2-й рушник. Приходила людина у цей світ. Це дуже визначна подія для всієї

родини, всього роду. І тому зустрічають дитину, її першим і найголовнішим рушником – рушником долі. Готувала його мати ще до народження дитини. Для хлопчика вишивала дубове листячко, щоб сильним і мужнім зростав синок. А для дівчинки – калину, щоб гарна була. Спочатку цей рушник лежав під подушечкою маляти. З ним несли дитину у церкву хрестити, на ньому благословляла мати сина чи доньку на одруження. Цей рушник берегли все життя.

 

3-й рушник. Молоду матір, що недавно народила дитину, родичі вітали рушником, у який загортали хліб та ласощі, щоб життя новонародженого було ситим та солодким. Звався цей рушник «завивач». Розв’язуючи його, гість промовляв:

 

Радуйся,земле,радій, родино,



Радуйся з нами, нова дитино,

В тебе доволі і ласки, і дива,

Хай не цурається доля щаслива.

 

4-й рушник. А от рушником «уповивачем» бабуся-повитуха вперше повивала маля. Цей рушник також готувала мати до народження дитини. Вибілювала його. Прала його, а багато разів, щоб він був м’яким. Коли вповивали дитину, промовляли:

 

Вповиваю тебе, дитятко,



В рушничок біленький,

Щоб великим виростало,

Щоб було і здоровеньким.

Щоб лихо тебе минало,

Щастя огортало,

Щоб мале твоє сердечко

Тай смутку не знало.

 

5-й рушник. Підростає дитина. А мамині руки вже вишили для неї рушничок – «утирач». На ньому квіти, дерево з пташками і слова «Доброго ранку» або «Доброго здоров’я» Цей рушник висів на кілочку біля дверей. Уранці подаючи його дитині,мати каже:

 

Утирайся, моє серденько,



рушничком біленьким,

Та й будь же з ним щодниночки

Добре, веселеньке.

 

Подавали «утирач» і гостям, коли запрошували до столу.



Кладучи рушник гостеві на плечі, господиня лила йому на руки воду з

кухля. От лише утиратися разом із кимось одним рушником не годилося – можна накликати сварку.

 

Обрус. А в свято застеляє господиня стіл білим обрусом. На нього кладе запашну паляницю. І світлиця ставала від того ще осяйнішою і веселішою.

Рідний обрусе, пряла тебе матуся.

Пряла і ткала, білила.

Стелила на стіл святу білизну,

В селянську хату вселялася сила.

Пісня « Рушнички»

7рушник Весільний рушник кожна дівчина готувала собі заздалегідь. У кожній родині, де підростала дівчина, скриня мала повнитися рушниками. Закріпленням шлюбу було «стати на рушник». В народі кажуть :« На рушник стати – навік друга мати».

А ще існує таке повір’я, хто першим із наречених стане на рушник, той буде головою у сім’ї.



Ведучий: Чільне місце посідають рушники у весільному обряді. Обрядові рушники весільного (шлюбного) призначення виступають чи не найголовнішим атрибутом однієї з найважливіших подій у житті людини.

Українські дівчата, починаючи з 10 - річного віку, дбали про свій весільний посаг, до якого іноді входило 80 - 100 рушників. В процесі заручин - вінчання – весілля використовувались такі рушники: перев'язаний», «шлюбний», «подарунковий», «вітальні». Декорування обрядових рушників весільного призначення святкове, багате. До весільної символіки належать мотиви дуба, калини, суниць, ягідно - квіткових віночків, вінця - корони, пташок.



Ведуча: Шлюбну пару символізують соколи, голуби, півні. Характерною ознакою весільного рушника є розташування птахів один до одного голівками. Вони або тримають у дзьобику ягідку калини, або сидять в основі дерева, символу нової сім'ї. 

Ведучий: А зараз до вашої уваги театралізація звичаю сватання.

Театралізація звичаю сватання

Дійові особи: батько, мати, донька, перший староста, другий староста, наречений. 



Чути стук у двері. Батько відчиняє двері, старости заходять у хату, молодий залишається біля дверей. 

1-й староста: Здорові будьте у вашій хаті! 

 Батько: А що ви за люди і звідки вас Бог приніс? 

1-й староста: Ми люди німецькі. Йдемо із землі турецької. Раз дома у нашій землі випала пороша. Я й кажу товаришу: «Що нам дивитися на погоду? Ходімо лишень шукати звіриного сліду». 

 2-й староста: І пішли. Ходили, ходили і нічого не знайшли. Аж гульк - назустріч нам іде молодий князь. Піднімає угору плечі й говорить нам такі речі. 

1-й староста: Ей ви, хлопці, добрі охотники! Будьте ласкаві, покажіть дружбу мені. Трапилась мені куниця, красная дівиця. Не їм, не п'ю і не сплю од того часу та все думаю, як її дістати. Поможіть мені 
її піймати. 

 2-й староста: От ми і пішли по слідах по всіх городах, а все куниці не знайшли. От як у це село ввійшли, тут знову випала пороша. Ми вранці встали і таки на слід напали . 

 1-й староста: Вірно, що звір наш та пішов у двір ваш, а з двору - в хату та й сів у кімнату. Тут і мусимо його піймати. Тут застряла наша куниця. 

2-й староста: Оце ж нашому слову кінець, а ви дайте ділу вінець: оддайте нашому князю куницю - вашу красну дівицю. Кажіть же ділом, чи віддасте, чи нехай підросте? 

Батько: То що, дочко, будемо робити? 

Дочка в цей час підходила до печі й мовчки колупала її на знак згоди .

Батько: Люди добрі! Хліб і сіль ми приймаємо, доброго слова не цураємось, а за те, щоб ви нас не лякали, що ми передержуємо куницю, красуню дівицю, ми вас перев'яжемо. (До дочки). Чуєш, дочко, годі вже піч колупати, давай чим оцих молодців перев'язати. А може, і рушників нема? Може, нічого не придбала? Не вміла ні прясти, ні шити? 

Мати: Наша дочка про свій посаг дбала. З малих літ шила, вишивала. У неї є чим перев'язати старостів. 

^ Молода виносить рушники і хустку. Рушники віддає старостам, які перев'язують один одного через плече, а хустку затикає молодому за пояс.

Наречена: (Звертається до матері)

Та спасибі тобі, моя ненько, що будила мене раненько.

Я слухала, вставала,

Та рушники напряла.

На сухому бережку сушила,

Своїх старостів дарила.



Наречена: Прошу нас поблагословити. 
Наречений: І мене, як рідного сина, приймати. 

^ Схиляють голови для благословення
Мати: Хай вас Бог благословить. 
Батько: І Пречиста Мати. 
Мати: Я вас благословляю.

Батько: І я вас благословляю.
Батьки їх цілують, хрестячи щасливих молодят.
^ Мати: Щоб щасливо на цім світі проживали. 
Батько: Щоб горя не знали.
Сват 2:Поклонившись говорить:

- Спасибі ,люди добрі, за хліб - сіль ,за вишивані рушники. Видать, що дівчина добра господиня, коли вишила таку красу.



 Свати виходять.

Пісня

Ведуча.Стверджують, що саме слово «рушник» походить від слова «рушати». Мати, проводжаючи сина в дорогу, в армію, замотувала хлібину у рушник, промовляла: «Рушай щасливо, хай благословить тебе Бог!» Той рушник оберігав сина від зла, від нещастя, нагадував про тепло рідної домівки.

Ведучий. А я хочу вам ще розповісти, що є ще рушники «стирачі» і «покутники».

Рушники - стирачі не вибілювали і вишивали не пишними візерунками. Ними витирали стіл, лавки, посуд, накривали хліб чи діжку з тістом.

А покутники – рушники для образів, гарно вишиті.

 

Ведуча. Дівчата а як ви гадаєте що колись вишивали дівчата на рушниках, і що це символізувало?

 

1. Калину – дерево нашого народу. В рушниках вона стала символом любові, щастя та невмирущого роду.



 

2. Виноград .Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім’ї.

 

3. Вишивали маки. Вірили, мак має чарівну сили, яка захищає від усілякого злого.



 

4. Вишивали квіти: мальви, троянди, чорнобривці, ромашки, волошки.

 

5. З квітами на рушнику переплітався і пташиний світ.



Птахи – то символ людських душ.

Солов’я і зозулю вишивали на дівочих рушниках, вишивали попарно. Бо соловей щебече собі пару кличе. Цих пташок вишивають на гілці калини, що символізує продовження роду.

 

6. Поважні пави на весільних рушниках: вони мають над собою вінець – Боже благословення.



 

7. Ластівка – вірна супутниця людської оселі, ця пташка завжди несе добру звістку.

 

8. В давнину на рушниках вишивали не тільки рослинний, а й геометричний орнамент, це традиція здебільшого західних областей України, який використовувався в основному на ритуальних рушниках.



 

Ведуча. А зараз пропонуємо вам подивитися презентацію про рушник.

Презентація про рушник.

 

1 ведучий. Кожен район в Україні мав свої кольори. Для Буковини та Закарпаття властиві різнобарвні кольори. На Київщині, Полтавщині – червоний, чорний та синій.

 

2 ведучий. На Рівненщині – червоний та чорний, У кожного кольору своя історія. Що ж означає червоний колір? То колір калини, щастя, любові, щасливої долі. Що ж означає чорний колір? Це колір землі нашої родючої, а інколи й смутку.

 

Ведучий. Цікаво, а чому чорний і червоний колір у нас в Україні найбільш популярні? Мабуть, це національний звичай. Та й гарно поєднується. Старі люди кажуть, що то віддавна, мало не від древлянських племен – горе з радістю переплітається.

Два кольори мої, два кольори,

Червоний – то любов, а чорний – то журба. 

 

1-й учень. Мені бабуся говорила, що ткали рушники тільки в жіночі дні – середу, п’ятницю, суботу.

 

2-й учень. А мені розповідала матуся, що є такий звичай у нашого народу. Навесні, на свято Юрія, яке буває 6 травня, коли зеленіли посіви, люди виходили в поле з родиною. Попереду йшов батько і ніс на рушнику хліб і сіль. Мати несла в кошику різне частування, накрите рушником. Тричі обходили поле і просили Бога, щоб виріс великий урожай.

 

3-учень. А я бачила по телебаченню, як зі сльозами на очах цілують вишитий рушник іноземні туристи, для яких Україна – рідна земля їхніх батьків чи дідусів. А як найдорожчий подарунок з України везуть рушник, бо на ньому оживають до болю знайомі спогади – шум дібров, кетяги калини, все те, чого немає на чужині.

 

Ведуча. А я хочу доповнити ваші повідомлення. На Україні дуже багато є музеїв декоративно – прикладного мистецтва, де є розділи саме в яких розповідається про рушник.

В Київській області є «Музей українського декоративного мистецтва».

 В Закарпатській області є «Музей вишивки і стародавнього одягу».

В Івано-Франківській області «Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття».

 А зараз ми віртуально помандруємо до музею рушників……….

 

Ведучий. Український рушник оздоблений квітами, зірками, птахами. Скільки він промовляє серцю кожного з нас! Слова «Рушник» і «Мати» часто зустрічаються разом. Тому ці слова оспівують не тільки в піснях, а й пишуть про них вірші.

Ось послухайте їх.

1.Дивлюся мовчки на рушник,

Що мати вишивала,

І чую гуси зняли крик,

Зозуля закувала.

 

2.Знов чорнобривці зацвіли,



Запахла рута-м’ята.

Десь тихо бджоли загули,

Всміхнулась люба мати.

 

3.І біль із серця раптом зник,



Так тепло-тепло стало.

Цілую мовчки той рушник,

Що мати вишивала.

 

Пісня. Вишиванка (Рушничок для мами)

 

Матусин рушник

Рушник матусин, наче сяйво днини,

Через життя дорогою проліг.

Своїм манливим кетягом калини

Веде мене на батьківський поріг.

 

В нім кольори предивно – пурпурові :



Калина, сонце, райдужні пісні.

Бо там цілющі, мов без дна криниці.

З яких ми брали силу і снагу.

 

Дитинство наше із крилом жар - птиці



Любити вчились землю дорогу.

Хоч мами не збиралися нікуди,

Та ми летіли з рідного гнізда.

 

Лишались там найближчі серцю люди,



Пахучий мед із хлібом і вода.

А нам рушник, як долю – у торбину,

Щоб ми жили із крилами зорі,

І берегли у серці Батьківщину,

І не минали батьківський поріг.

 

 



Ведучий. Він пройшов крізь віки, він і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею. Він щедро простелений близьким і далеким друзям, гостям. Хай символ ще довго живе в наших хатах ,як ознака великої любові і незрадливості.

 

Ведуча.Рушники України…

 1. Скільки вас і які?

Рушничок для дитини,

Рушник на всі дні,

Рушники ті весільні,

Рушнички лиш для свят,

Рушнички для недолі,

Рушнички для малят.

І над образом в хаті.

Рушники ті висить.

 

2.І в палатах багатих.



Хто всіх налічить?

Рушнички всі в узорах:

І рушник на щодень,

Різнобарвні в кольорах.

Ще й рядочки з пісень.

 

3.Рушники України –



Для обличчя і рук,

З ними діти зростали.

Брали в світі в дні розлук.

Скільки ви, українки,

Із квіток і рослин

Змайстрували в зазимки

Рушників для родин.

На весь світ розіслали

Різні взори землі.

Рушники – не для слави,

Рушники- вчителі.

Танець з рушниками.

Ведучий: Хай у ваших оселях розквітне калина, оживуть птахи й квіти на полотнах! Ми з вами усі - українці, яких об'єднує у велику родину любов до рідної землі, до пісні, до вишивки.

Пісня «Рідня»

Ведуча. Нехай слова і пісні милозвучні

Для вас лунають знов і знов,

Хай будуть в серці нерозлучні

Добро, надія, віра і любов!

Хай вам сміється доля журавлина,

Поля розлогі колосом цвітуть,

Нехай червоні ягоди калини

На вишиванках осявають путь.



Ведуча. Людське безсмертя з роду і до роду
Увись росте з коріння родоводу.
І тільки той, у кого серце чуле,
Хто знає, береже минуле
І вміє шанувать сучасне, -
Лиш той майбутнє
Вивершить прекрасне!
Звучить пісня «На щастя, на долю».

.

 



Ведуча. Так розповіли ми сьогодні багато. Але не все. Бо неможливо збагнути до кінця душу народу, її багатство. Хай символ цей ще довго живе у наших хатах, як ознака великої любові й незрадливості.

 

 



Ведуча.Хай здоров’я ніколи не зраджує Вам,

Будьте завжди такі ж ніжні, рідні та милі,

Щоб Вам радість і щастя, й любов

Вишиваним цвіте рушником.

 

Ведуча. А на прощання хочеться сказати:

Шануйте, друзі, рушники,

Квітчайте ними свою хату -

То обереги від біди.

Шануйте ті, що дала мати,

Готуйте дітям з чистої роси.

Щоб легко їм в житті здолати

Похмурі та скрутні часи!



Всі. Шануйте,друзі, рушники!

 

Виступ духового оркестру


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка