Сценарій Бої за Харківщину



Скачати 79.38 Kb.
Дата конвертації08.03.2016
Розмір79.38 Kb.
Сценарій

Бої за Харківщину



Година історичних повідомлень

  1. Вступ

  2. Серпень 1943 року, Бєлгородсько-Харьківська операція

  3. Визволення селища Козача Лопань

  4. В атаку за Дергачі

  5. Висота197.3 (Нині Висота Конєва)

  6. Бої за Харьків. Визволений назавжди


1 Вступ (муз. «День победы»)
Ведуча: Життя торжествує в новім поколінні,

Та болі минулі - довіку нетлінні.

З граніту волає грізно і люто:

«Ніхто не забутий, ніщо не забуто!»
Ведуча:Вже сімдесят років минуло після буремного року визволення Харківщини. Для історії це небагато, а для людини – це майже усе життя. Та люди самі творять історію. Щоб сьогодні панував мир і над нами було чисте небо, колись у дні Великої Вітчизняної війни хтось пролив свою кров, віддав своє життя. Сьогодні хочеться пригадати тих хто визволяючи наш край своєю кров’ю скропив нашу землю.
Ведуча:Багато написано книг про війну, про героїв і просто солдат учасників війни. Вже доживають свій вік останні ветерани, останні свідки війни. І лише німі свідки книги будуть берегти на своїх сторінках історії війни, які можуть перечитувати люди не одного покоління.
Ведуча:Тож згадаємо події тих знаменних днів визволення Харківщини від фашистських загарбників. І рослухаємо історичні повідомлення підготовані читачами Козачолопанської бібліотеки-філії №6 Дергачівської централізованої бібліотечної системи.
2. Серпень 1943 року, Бєлгородсько-Харьківська операція
3 серпня 1943 р. на Бєлгородсько-Харківському напрямку розпочалась наступальна операція під кодовою назвою “Полководець Рум’янцев”.

З 11 серпня 1943 року п’ять армій Степового фронту ( 53-а генерал-майора І.М. Манагарова, 57–а генерал-лейтенанта М.Д. Гагена, 69-а генерал-лейтенанта В.Д. Крючонкіна, 7-а гвардійська генерал-лейтенанта М.С. Шумілова, 5-а гвардійська танкова армія генерал-лейтенанта П.О. Ротмістрова перейшли у рішучий наступ на Харків з районів міст Чугуєва і Вовчанська. Форсувавши Сіверський Донець, наші війська 13 серпня 1943 р. вийшли до зовнішнього оборонного рубежу німецьких військ. 17 серпня зав’язалися бої на околицях міста.

Бєлгородсько-Харківська операція — наступальна операція військ Воронезького та Степового фронтів 3—23 серпня 1943 року в ході Курської битви з метою розгрому бєлгородсько-харківського угруповання ворога і створення умов для звільнення Лівобережної України.
3. Визволення селища Козача Лопань

Селище Козача Лопань в роки Великої Вітчизняної війни було ареною жорстоких боїв і неодноразово переходило з рук в руки. 23-24 жовтня 1941 року селище захищала 226 стрілкова дивізія, командир дивізії комбриг А.В.Горбатов, потім Герой Радянського Союзу, генерал армії.

Під час оборони селища загинули офіцери, сержанти і солдати, прах яких знаходиться тепер у братських могилах.

З жовтня 1941 року по лютий 1943 року в нашому селищі господарями були німецькі фашисти.

В лютому – березні 1943 року селище було звільнене і знову окуповане.

В березні 1943 року в боях за селище Козача Лопань приймала участь 107 стрілкова дивізія ( командир генерал-майор Божко), 161 стрілкова дивізія – командир генерал – майор Мєльніков.

В березні 1943 року проявили мужність в боях лейтенант Сапетний Г.А., командир батареї 161стрілкової дивізії, технік – інтендант

І рангу Хлюпка (16 винищувальна протитанкова бригада), старший сержант Сорокін І.В.(313 запасний стрілковий полк).

На протязі 7-10 серпня 1943 року велись бої за остаточне звільнення селища Козача Лопань ( формальна дата звільнення 8 серпня 1943 року). Ці бої – яскравий приклад мужності і відданості воїнів Радянської армії. В селище Козача Лопань першим увірвався 7 серпня 1943 року батальйон капітана Шиляєва. В бою його підтримував 4 танковий полк 35 мотострілкової бригади.

На правому фланзі діяла 95 гв.с.д. Залізничну станцію брала 170 танкова бригада. Сукупні зусилля 95 гвардійської стрілецькаої дивізіі, 170 танкової бригади, 309 окремого гвардійського мінометного полку, 11 гвардійської механізованої бригади, 41 механізованої бригади, 747 окремого протитанкового дивізіону привели до звільнення 10 серпня 1943 року селища Козача Лопань.


За визволення нашого селища своє життя віддали 316 солдат і офіцерів Червоної армії. Прізвища 119 до сих пір залишаються невідомими. В нашому селищі 4 братські могили.

Братська могила залізничників, що загинули при виконанні службових обов'язків, знаходиться в центрі біля залізничного вокзалу. Число похованих за словами свідків більше ста. Прізвища

цих людей невідомі.

По ініціативі Ради музею бойової слави для увіковічення пам’яті героїв, які представлені в матеріалах музею, шести кораблям були присвоєні імена визволителів селища.

А також вулицям в нашому селищі присвоєні імена визволителів: Соломатіна, Єршова, Лєбєдєва, Мяснікова, Кірова, Дроздова, Шишкіна.

4. В атаку за Дергачі

13 лютого 1943 року Радянська Армія вперше увірвалася у Деркачі і район, але вже 10 березня тікали під тиском німецьких військ. Остаточно селище було визволене лише 19 серпня 1943, під час Харківсько-Бєлгородської наступальної операції.

Три дні 28-ма гвардійська та 84-та стрілецька дивізії вели вперті бої біля Деркачів — одного з опорних пунктів ворога на шляху до Харкова. В ті дні зав'язався жорстокий бій на околицях Деркачів за залізничну станцію. Командуючий Степовим фронтом маршал І. С. Конєв віддав наказ посилити наступ і якнайшвидше оволодіти селищем.

Під час окупації у районі нібито діяла підпільна партійна організація, яка мала у своєму складі 19 осіб, серед них — третій секретар КП(б)У М. Б. Ясновицький, голова райвиконкому Д. С. Коваль та ін. Крім того, в районі було створено декілька партизансько-диверсійних груп у Вільшанах, Козачій Лопані, Черкаській Лозовій та інших населених пунктах, але знайшлися зрадники, і майже все підпілля в 1942 році було розгромлене.


На автошляху Дергачі-Польова, на місці запеклого бою, на висоті 201,7, яку називають Висотою Петрищева, у 1988 році встановили обеліск.

У серпні 1943 року 229 стрілецька дивізія через Деркачі вийшла на с. Польова, де більше тижня точилися жорстокі бої. Загинуло 266 радянських бійців. Після цього бою Указом Президії Верховної Ради СРСР чотирьом бійцям, що залишилися живими присвоєно звання Героя Радянського Союзу: лейтенанту Петрищеву В.П., молодшому лейтенанту Женченку В.В., старшому сержанту Поліканову Г.П., сержанту Бреусову В.Б.


5. Висота 197.3 (Нині Висота Конєва)
22 серпня 1943 року частини 53-ої армії захопили вигідні позиції для нанесення ударів по західних та північно-західних околицях Харкова. З висоти 208,6 м відкривався вид на місто. На висоті 197,3 м. біля с. Солоницівка знаходився командний пункт маршала Івана Конєва.

Зараз меморіальний комплекс «Висота маршала Конєва» у села Солоницівка став центром не лише районних, а й обласних заходів, присвячених пам'ятним датам радянсько-німецького військового конфлікту. Саме тут збираються ветерани 53-ї та 57-ї сталінських армій.


6.Бої за Харьків. Визволений назавжди

Німецько-фашистська окупація Харкова тривала з 24 жовтня 1941 р. з перервою до Дня визволення міста — 23 серпня 1943 р. Майже 22 місяці харків`яни мужньо боролися за виживання.

На 22 серпня ключові позиції біля Харкова були зайняті радянськими військами. Німецьке командування почало відводити свої війська. Щоб урятувати місто від руйнування, командуючий Степовим фронтом І. Конєв зі свого командного передового пункту віддав наказ військам 67-ї та 7-ї гвардійських армій про нічний штурм Харкова. Ранком 23 серпня 1943 року Харків було повністю звільнено від окупантів.

Обидва рази, вранці 16 лютого 1943 р. і вранці 23 серпня, першими звільнили серце Харкова — площу Дзержинського — воїни 183 стрілецької дивізії полковника Василевського. Тільки в лютому вони увійшли на площу з боку Олексіївки, а в серпні — прямо по Сумській. Бійці 89-ї гвардійської стрілецької дивізії прорвалися до будівлі Держпрому та підняли над ним Червоний прапор.


У боях за місто відзначилися десять дивізій. 89 гвардійська стрілецька дивізія полковника Серюгіна; 252 стрілецька дивізія генерал-майора Анісімова; 84 стрілецька дивізія полковника Буняшіна; 299 стрілецька дивізія генерал-майора Травникова; 116 стрілецька дивізія генерал-майора Макарова; 375 стрілецька дивізія полковника Говоруненко; 183 стрілецька дивізія полковника Василевського; 15 Харківська стрілецька дивізія генерал-майора Василенко; 28 Харківська стрілецька дивізія генерал-майора Чумаева; 93 Харківська стрілецька дивізія генерал-майора Тихомирова.

Усім цим дивізіям було присвоєно почесне найменування «Харківських».

На честь дивізій 20 серпня 1963 року Південнопроектна вулиця була перейменована у вулицю Харківських дивізій.
Ведуча: Харківська визвольна операція мала особливе значення у завершальному етапі Другої світової війни. Історики розглядають її як складову частину Курської битви, але в історії новітньої України її значення більше. Є всі підстави вважати, що саме визволення Харкова поклало початок процесу безперервного звільнення України від німецько-фашистських загарбників.
В гостях у нас присутні ветеран Великої Вітчизняної війни, Кавалер Ордену слави , Орденів Великої Вітчизняної війни І та ІІ ступенів та ордену «За мужність» - Котенко Михайло Іванович. Голова ветеранської організації нашого селища Міняйло Олександр Андрійович. Нагадати нам про війну ще раз запрошуемо до слова Михайла Івановича.

Ведуча: Дякуємо за цікаву розповідь

У дарунок шановним гостям квіти та пасхальний кулич.

А зараз до слова запрошую Паніна Костянтина В`ячеславовича, читача нашої бібліотеки, який попрацювавши з книгами нашої бібліотеки підготував нам розповідь про госпіталі, які під час бойових дій знаходилися на території нашого селища.

Ведуча: Щоб поздоровити усіх зі святом невеликий концерт для вас підготували юні читачі нашої бібліотеки, учні Дергачівської дитячої музичної школи та літературна студія «Суголосся»
Ведуча: У подарунок нашим ветеранам звучить вальс «Моя любимая» соло на баяні виконує Косяк Ян

Танго «Черные глаза»

Соло на акордеоні виконує Стеблак Олександр.

Оркестр музичної школи «Гармоніка» дарує вам музичну композицію «Пам'ять великої Вітчизняної війни»

Лисак Вікторія вірш Степана Щипачова «Павшим»

Весь под ногами шар земной.

Живу. Дышу. Пою.

Но в памяти всегда со мной

погибшие в бою.


Пусть всех имен не назову,

нет кровнее родни.

Не потому ли я живу,

что умерли они?


Чем им обязан - знаю я.

И пусть не только стих,

достойна будет жизнь моя

солдатской смерти их.


Ведуча:Навіть у солдатських окопах, в перервах між боями, складалися і читалися вірші от ми пропонуємо вам відволіктися на хвилину і послухати поезії поетів нашого району літературної студії «Суголосся», які бажають привітати вас з травневими святами.

Ведуча: Дякуємо за чудові поезії


Багато на нашій землі обелісків,

Вкарбовані в них золоті імена

Вклонися людино їм низько - низько.-

Це пам'ять , яку залишила війна.

Ведуча: Зараз пропоную вшанувати пам'ять про загиблих, під час визволення Харківщини, хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання (метроном)


Ми пам`ятаєм, хто в лиху добу,

В броні важкій віддав останні сили,

Ми зараз квіти і важку журбу

Приносим на засмучені могили.



Ведуча: Почесне право покласти квіти до пам’ятника загиблим воїнам визволителям мають найактивніші юні читачі нашої бібліотек Лисак Вікторії, Толстой Анні, Вагер Марині, Шаповалову Станіславу.

Ще раз щиро вітаємо з 70-ю річницею визволення Харківщини та травневими святами. До нових зустрічей.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка