Сценарій до Дня Перемоги «Дай, Боже, ніколи нам війни не знати»



Скачати 80.33 Kb.
Дата конвертації06.03.2016
Розмір80.33 Kb.

Сценарій до Дня Перемоги

«Дай, Боже, ніколи нам війни не знати»


Звучить Гімн України…

Слайди сьогодення (День Перемоги)


Ведучий

Весна іде, і переможним кроком

В тюльпановому вічному вогні

Йде травень крізь хвилини, дні і роки,

Несе нащадкам спогади свої.
Ведуча

Весна іде квітчасто, гордо, юно,

Як втілення найчарівніших снів.

О весно красна, ти ще не забула

В історії своїх жахливих днів?
Ведучий

Із року в рік часопис віддаляє

Своїх нащадків далі від війни.

І травень знов і знов нагадає,

Як із життя ішли його сини.
Ведуча

Буяють мирно квіти на могилах,

До сонця красного метелики летять.

А ті, кому війна зламала крила,

Священним вічним сном в могилах сплять.
Слайд ветеранів



Ведучий

Щороку в травні ми відзначаємо День перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 рр. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставиться до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших.


Студентка

Ніхто не забутий, на попіл ніхто не згорів,

Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.

І доки є пам'ять в людей і живуть матері,

Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.
Їх прийняла війна, лишивши списки

Загиблих у праведнім бою,

Застигли в тузі обеліски,

В гранітнім каміннім строю

Пам'ятайте, друзі, цих людей довіку,

Тих, хто повернувся і поліг в боях.

І вклонімось всі ми низько до землі їм,

Квітами устелим їх тернистий шлях.


Звучить пісня «Журавлі»
Студентка
Журавлі

Журавлі летять спокійним клином,

Розрізають синю височінь

І летять, курличуть безупинно

В далечінь, безкрайню далечінь.

Вийде мати одинока в поле;

В самотині піде по ріллі,

Уклоніться жінці сивочолій

Журавлі – солдати – журавлі

Повесні вона вас виглядає,

Як зоря ззоріє над селом,

І чекає, все ж таки чекає.

Може, син торкне її крилом.

Микола Уманець

Ведуча

Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і Дня Перемоги. Цей день залишиться для нас завжди затьмареним від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже нелегко в ті воєнні літа і яким найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Все менше їх залишається в життєвому строю. Даються взнаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. Їхні груди вкриті медалями, на скронях - сивина. Але вони пам'ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати. Неможливо позбутися нав’язливої жахливої думки: а прийде ж день, коли піде з життя останній з цих літніх людей з орденами. Піде у вічність, понесе з собою живі спогади. Що ж залишиться після них? А залишиться Пам'ять, світла пам'ять про незабутніх героїв.
Виступ ветерана війни Чеха Володимира Лаврентійовича



Звучить пісня «Эх, дороги»
Ведучий

Мільйонам людей назавжди врізався в пам'ять перший день Великої Вітчизняної війни. Чорною тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами звалився він на нас. І враз неділя 22 червня 1941 року, мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань.


Слайди військових дій


Студент

Спинись, проклятий супостате,

На світ востаннє подивись:

За тіло матері розп'яте

Сини на пару піднялись.
У бій за наші ниви,

За ясний сміх дитячий,

За юний спів щасливий,

За славний труд гарячий.


Вперед, полки суворі,

Під прапором свободи,

За наші ясні зорі,

За наші тихі води.


Студент

Сонце палило нестерпно,

Гнулось садове гілля:

Падали яблука в серпень,

Глухо стогнала земля.
Рвали снаряди їй груди,

Всюди гриміла війна,

Падали скошені люди,

Їх не щадила війна.


Слайди бою «Эх, дороги»



Студент

Бій розгортався лютий,

Кулі, наче град.

Тихо, вітри і люди,

Тихо, вітри і люди.

Впав у траву солдат.


Вдарило хлопця в груди,

Вибухнув поруч снаряд.

Тихо, вітри і люди,

Тихо, вітри і люди.

Вмер молодий солдат.
Мати довіку буде

Сина свого виглядать.

Тихо, вітри і люди,

Тихо, вітри і люди.

Син її - той солдат.
Нам тих розлук не забути,

Мир нам повік врятувать.

Тихо, вітри і люди,

Тихо, вітри і люди.

Спить під зорею солдат.
Поки сонце ясне угріє,

Й коли життя дає нам воно,

Біль нам вічний, він не постаріє.

Не кажіть: була війна давно!


Звучить пісня «Степом»

Визволення Закарпаття

Студент

Величезною ціною заплатив наш народ за Перемогу над фашизмом. Довгих предовгих шість років Закарпаття перебувало в мороці фашистської окупації. За цей час загарбники вивезли 163395 мирних жителів, переважно жінок, дітей, стариків з яких фізично знищили 114962 чоловік. Ще відправили в концентраційні й робочі табори 70895 закарпатців у Німеччину й на території держав-сателітів фашистського рейху.

При визволенні Закарпатської україни полягли смертю героя 10060 солдатів і офіцерів Червоної Армії, 41387 були поранені, 1806 – пропали безвісти.

У жовтні минулого року Мукачево, Закарпаття і вся Україна відзначали 65-річницю визволення міста над Латорицею, краю і всієї території України від фашистського поневолення.


Ведучий

Мільйони людей забрала Велика Вітчизняна війна. Це важко усвідомити. Смерть однієї людини - це трагедія. А коли мільйони... Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів-однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.


Ведучий

Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони – святиня нашої пам’яті.



Слайди обелісків






Студент

До обеліска я в задумі стану,

До сивини своєї на путі.

Скажу «спасибі» тихо ветерану,

Що вдруге народив мене в житті.

На картах не знайти мої дороги –

Мій бойовий, мій босоногий шлях.

За вбитим батьком йшов до перемоги

Траншеями по спалених полях.

Сльоза зорі стоїть над обеліском,

Сховавши клопоти людські і сни.

Сьогодні треба поклонитися всім низько,

Усім хто не прийшов з війни!
Слайди жінок на війні




Ведучий

У війни не жіноче обличчя… адже скільки жінок, юних дівчат виносили на своїх тендітних плечах поранених, збивали ворожі літаки, були снайперами, виконували чоловічу роботу в тилу ворога.



Студент

Дівчина в сірій шинелі,

В куцих, простих чобітках

Йшла, де взривались шрапнелі,

Йшла з автоматом в руках.

Дівчата в бої йшли крізь ночі,

З калюж умивались дощем,

Їм бачились коси дівочі

Під грізним гарматним вогнем.

Недобрії очі лякали,

І танків боялись в бою.

Але, як мужчини, вмирали,

Землю обнявши свою.

Ведучий

А скільки їх було в партизанських загонах. Вони ходили в розвідку, лікували ранених, забезпечували зв'язок з Великою землею і часто гинули, не проронивши ні слова в руках фашистських катів.


Ведучий

А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі недаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово «війна», вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче – життя у боротьбі з фашистськими загарбниками.



Слайди «Хвилина мовчання або пошана ветеранів»



Студент

До тебе, людино, звертаюсь:

Залиш на хвилинку щоденні турботи

З собою побудь у глибокій скорботі,

Згадай чоловіка, товариша, брата,

Дружину, сестру чи посивілу матір.


Студент

Перед трагічною хвилиною мовчання

Словами говорити неможливо

Оця хвилина більше там розкаже,

Ніж тисячі, а чи мільйони слів.

Солдатів подвиг, про який сьогодні

Дізнались ми, не вимовить словами,

А тільки серцем можна це сказати,

Але воно, нажаль, не має мови,

Лиш має біль. І тому я прошу солдатів пам'ять вшанувати мовчанням.


Слайд – Вічний вогонь


Студент

У тиші урочистій до Пам'яті йдем,

Що в серці відлунює грізно.

У святому мовчанні над Вічним вогнем

Схиляється наша Вітчизна.

Уклонимось тим, хто поліг у бою,

Хто покорив землю рідну собою.

Усім поіменно, хто впав у бою,

Хто відстояв нашу свободу.

Згадаємо всіх поіменно,

Серцем згадаємо своїм.

Це потрібно не мертвим,

Це потрібно живим.
Ведучий

На меморіалі Вічної Слави завжди панує скорботно урочиста тиша. Полум’я вічного вогнища, вічна пам'ять про синів і дочок, які не повернулися з поля бою. Пожертвували своїм життям заради життя на землі.



Ведучий

Україна! За її мир і спокій полягли мільйони. Війні не бути. Нехай панує мир! І ми про це подбаємо. Ніхто не забутий, ніщо не забуто.


Заключне слово викладача


Екскурсія до Музею бойової слави



База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка