Сценарій до Дня працівника сільського господарства Рівне 2009 Цебринська Н. Б



Скачати 164.37 Kb.
Дата конвертації06.03.2016
Розмір164.37 Kb.
Міністерство культури і туризму

Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв

Інститут післядипломної освіти

Рівненський факультет

БУДЬ ЩАСЛИВА, НАША ДОЛЕ,

ЩЕДРИМ СПІВОМ І ЗЕРНОМ

Сценарій
до Дня працівника сільського господарства


Рівне


2009

Цебринська Н.Б. Будь щаслива, наша доле, щедрим співом і зерном. Сценарій до Дня працівника сільського господарства
Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, проф. В.Г. Виткалов

Комп’ютерна верстка Ю.Л. Житнік

Підготовлено до випуску науково-редакційним відділом Рівненського факультету Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв.

33028, м. Рівне, вул. Котляревського, 16, тел.. 26-49-87.

© Рівненський факультет ДАКККіМ, 2009
Зал і фойє святково прибрані. На стінах розміщені плакати із висловами про землю, працю і хліб: Земля, хоч і годує, але й сама їсти просить;

Хліб - всьому голова;

В хорошому господарстві і погана земля родить;

Які труди, такі й плоди;

Не від роси врожай, а від поту;

Трактор для землиці, що парубок для дівиці.

На заднику сцени - емблема: дві долоні дбайливо огортають колосок.

В правому кутку зали біля сцени бібліотечний стелаж з тематичною викладкою літератури, журналів, преси із тематики вечора. На вхідних дверях гостей зустрічають дівчата в українському вбранні, допомагають запрошеним знайти в залі відведені місця згідно сценарію.

У фойє функціонує фотодокументальна виставка з фондів краєзнавчого музею, біля якої чергує науковий працівник і дає бажаючим роз'яснення, робить коментарі.

В іншому місці розгорнуто виставку «Дари матінки-годувальниці Землі».

У призначений час в залі вимикається верхнє світло, вмикається сценічне освітлення і кольорова підсвітка, відкривається завіса. Під ніжну мелодію, що символізує пробудження Землі, учасники танцювального дитячого колективу виконують хореографічну композицію на фоні дикторського тексту, що звучить паралельно. Діти одягнені в комбінезони зеленого кольору, атрибутом танцю є зелені стрічечки у руках виконавців.
Диктор: В дібровах ні листочка ще немає

І сніг у полі вибрала весна.

Між селами в долині сяє

Рікою зелені озимина.

Привітно озивається, врочисто

Назустріч першій ніжності тепла.

Така вона листата, свіжа, чиста,

Неначе під снігами не була.

Мов не хилилась від вітрів ніколи,

Не зносила великих холодів,

Не затискала ожеледь до болю

її в крайнебо вклинених рядів.

Коріння не знесилилось за зиму

І має у собі снаги руно.

Яке міцне стебло ще з нього йтиме,

Яке щедротно вродиться зерно!..

На останніх словах починає звучати вступ до пісні «Хліборобська урочиста» (І. Бердник, І. Слюта), піднімається інтермедійна завіса, хор виконує пісню. На останньому повторі простір перед хором заповнюють юні танцюристи, уже зодягнені в жовто-золоті сарафани, в руках дітей маленькі пучечки колосків. На фінал пісні діти утворюють «ворітця», піднявши до гори руки з колосками, ставши попарно.

Крізь «ворітця» дівчина в образі богині родючості Деметри в столику-візку, задрапірованому тканиною-скатертиною, оздобленому різними дарами природи, поперед себе вивозить пишний коровай. Діти з колосками супроводжують її по діагоналі сцени, де вона залишає коровай на цьому символічному столі, де стоїть, зліва на авансцені.


Деметра:

Давні греки називали мене Деметра, богинею родючості. Я найшанованіша серед інших богинь. І ви мене не прогнівили. Не образили. Тож і я хочу віддячити сьогодні кожному, хто пам'ятав про мене, хто піклувався і вірив у мою чудодійну силу. За ваші невтомні труди я дарую цей пишний коровай із зерна, яке благословила на багатий урожай, на добро, на щастя, вам, людям нелегкої, але радісної хліборобської долі.


(Діти з колосками стають півколом до Деметри, складають свої пучечки колосків в один сніпок, який богиня обв'язує стрічкою і двоє дітей-колосків ставлять його на підлогу перед столиком з короваєм. Знов звучить таємнича, ніжна музика. Деметра з дітьми залишає сцену. Виходять читці, а ведуча з-за іншої куліси).
Читець 1: Хліб священий лежить на столі –

Запашний і рум'яний, високий.

Знають добре старі і малі,

Що то рук хліборобських неспокій.


Читець 2: Хліб священий лежить на столі,

В нього запах жнив'яного літа.

Хай завжди буде хліб на столі

І, як сонце, сіяє над світом.


Ведуча: Не всі землю обробляють, але всі хліб їдять. Багато людей прикладають свою працю, щоб ми з вами досхочу смакували цим неоціненим витвором людських рук. І тому ми з пошаною ставимося до праці тих, хто вирощує хліб. І тому щороку запрошуємо до цієї гостинної залу своїх земляків-працівників сільського господарства у День їхнього професійного свята, щоб низько вклонитись за їх щоденний трудовий подвиг, подякувати щирими оплесками і привітати гарною піснею.

Зі святом Вас, дорогі!


(Низько кланяється. Залишає сцену. Народний аматорський гурт виконує пісню «В святковий день, в святковий час»).
Ведуча: Дорогі наші хлібодари, в святковий день, в святковий час вас прийшли привітати майбутні трудівники ланів, а поки що - маленькі мрійники і фантазери, ваші діти і внуки. Зустрічайте!

Діти: Ой чого так радість сяє

У очах діток малих?

Бо сьогодні кожен знає,

Професійне свято в них! (показує на залу рукою)


На руках у них буває

Пил, земля, та це дарма.

Кожен скаже, кожен знає -

Кращих рук, як ці, нема.


Грім озвався на зорі,

То не грім-трактори.

Трактори ідуть в поля,

Їх заждалася земля.

Мрію трактористом

На селі робить,

Ранком в чистім полі

Трактора водить.

Урожай високий

Нас не обмине,

Праця в ріднім полі

Радує мене.


Металеві сошники

Швидко і дбайливо

Сіють зерна, як з руки,

На широких нивах.


Загортають у ріллю

Теплу і пухкеньку:

Спіть, зернята, люлі-лю

І ростіть швиденько.


Густо стебла проростуть

Колосками всюди

І тоді вас назовуть

Урожаєм люди.

І у ранішній порі,

Так завжди бувало,

Вийдуть в поле жниварі,

Щоби хлібом стали.


Руки в серпня пахнуть полем,

Сонцем, житечком доспілим,

Бо багато, як ніколи,

На жнивах у нього діла.

Там, де ниви урожайні,

Де дорідний колос гнеться,

Він жнивує на комбайні,

Хоч і досі серпнем зветься!


Тато на місточку, ніби капітан,

А навколо нього хліба океан.

За штурвал я взявся,

Гей, комбайн, рушай!

Ми збираєм з татом

Гарний урожай.


Не чуже й мені житнє поле,

Не блукаю тут ніколи

І нічого не боюся

Догляда ж його – матуся.


Я іду на жнивне поле,

Хоч стерня трохи коле...

Відшукаю маму й тата:

- Я прийшов вам помагати...

Покладу в поділ сорочки

Колосок до колосочка.

Колосок та колосок –

Назбирається стіжок.

Гей, дідусю їздовий,

Не минай стіжечок мій,

Ти на віз його клади,

Мене зверху посади.


На поляні - сінокіс.

На весь ліс – дзенькіт кіс,

Легко сіно коситься,

У копиці проситься.

А татко сміється:

- Так тільки здається!


Ще задивлялись зорі у ріку,

А тато вже на поле поспішав.

Вітався півник з ним: Ку-ку-рі-ку,

Чи я не пізно, дядьку, вас підняв?


Для мене зовсім це не дивина,

Бо знаю - орендатор батько мій,

Під зорями встає і засина,

Щоб хліб зростить, як сонечко, ясний!
А мене на ферму мама

Не бере малого.

Я питаю прямо:

- Чим я не підмога?

Мама каже:


  • Що ти?

Тато в тон їй: - Що ти,

Там іще для тебе

Геть нема роботи.

- Вік, - кажу, - дрібниці,

В час такий, як нині,

І дорослі й діти

Працювать повинні!
Нехай хоч і в маленькім ділі,

Та руки в нас уже умілі.

Для вас, батьки-трудівники,

Ростуть малі помічники.


Ведуча: Що ж, дорогі наші хлібороби, механізатори, тваринники, у день свого професійного свята прийміть ці скромні подарунки, виготовлені маленькими, але вже умілими руками вищих дітей. А при такій їх освіченості щодо основних сільськогосподарських професіями, ми знаємо, що хліборобському роду не буде переводу! А від усіх присутніх у святковій залі дещо вам, діти, що привітали головних винуватців сьогоднішнього дійства, наших почесних і найдорожчих гостей.

(Діти сходять до зали під пісню «Ой, зелене жито, зелене», до них приєднуються інші, які заходять із бокових та центральних дверей, вручають гостям у перших рядах свої саморобки. Залишають зал).

Солістка виконує пісню «Роде наш красний» (з репертуару Ніни Матвієнко). При останніх словах пісні виходить ведуча з великим оберемком осінніх різноманітнних квітів.


Ведуча: Що ж пора нам познайомитись із присутніми у залі.

(Сходить зі сцени до зали, в лівій руці в неї дистанційний мікрофон і лежать квіти, права рука вільна для вручення їх присутнім. Називає прізвища, імена і по батькові тих, кому вручає, і коротко розповідає про їхні успіхи. Коли закінчує вручати квіти на сцені починають виступати сільські аматори).
Зразок:

Кум: Дай Боже здоров'я, Гнате. Ти чого тут сидиш?
Гнат: Та так сів собі спочити. А ви куди поспішаєте?
Кум: Та йшов до вас, маю щось з вами поговорити . А ваша жінка де?
Гнат: Та хто її знає де, десь пошвиндяла, а я ото сиджу і думаю, де вона.
Кум: Куме, я також маю таку гризоту, бо моя жінка як піде по воду, то звідти приходить така змордована. Інтересно послухати, що вони говорять біля криниці, як позбираються всі.
(Чути, як співають жінки).
Кум: О, це вже йдуть. А ви, куме, ще трохи дригається чи вже ні, бо я вже ні. Але треба ховатися, а то як заснем з вами, то біда буде.
Гнат: То будь здоров, куме, іншим разом поговоримо, а тепер біжи, а я сяду за пліт та й послухаю.
(Входять жінки, одна бере воду з криниці і не бачачи Гната виливає на нього воду, що сидить за плотом).
Василина: Явдохо, не вдавай такої ґаздині чемної, бо ми тебе добре знаємо, краще поспівай з нами, бо жнива вже закінчилися.
Явдоха: Та де, ще ні, бо мене так колька коле, поперек болить.
Люба: Ти, Явдохо, як до роботи, то слаба, а як до чого іншого, то ти ще ого-го-го. Жінки, її колька коле, як в отій пісні співається:
Ой вже жнива наступають,

Мене кольки похапають,

Ой як же я піду в поле,

Коли мене колька коле.

Ой вийшла я на поле,

Така мене колька коле.

Сіла на сніп та й думаю,

Видить Бог, що знемагаю.

Ой взяв милий в'юрка в руки,

Як ми влупить поза вуха,

Штири копи напорола

Й мене колька не колола.


(Звучить троїста музика,співають за сценою).

Наше село веселе,

Ми віночка несемо

Не з золота - з яриці,

З наземної пшениці.
(Дівчата проходять по сцені колом всі співають).
Колом, вінку, колом

Понад нашим полем.

Добрі були женці

Дівчата та хлопці.


(Повертаються до господаря)
Ой чиї ж то женці,

Дівчата та хлопці?

Ой, паночку, наш

Обжиночки в нас.

Самі молоденькі,

Серпи золотенькі.

Ой, паночку, наш

Обжиночки в нас.

Відчиняй ворота,

Йде твоя робота,

Відчиняй, не бари,

Женці молоді.

Відчиняй хату,

Давай женцям плату,

Відчиняй, не бари

Женці молоді.


(Дівчата стають півколом і кланяються).
Котився вінок з лану
Господарю під драму,

Вийди, господарю, з хати

Женчиків привітати.

Женчиків привітати


Та віночок прийняти.

Ми в полі не дрімали,

Пшениченьку дожинали.

Пшениченьку дожинали,


Віночок виплітали.

Музиченьки заграють,

Женчики погуляють.
Колом, хлопці, колом, хлопці,
Колом, небожата,

А в нашої дівчиноньки

Пшениця не жата.

Ой не жата, ой не жата,

Та й не буде жата,

Поки її не викосять

Хлопці-небожата.

Віншуємо вас тим вінком -


житнім колоском,

Щоб ви дочекали сіяти й орати,


А женці збирати.

Щоб вам уродило стільки кіпок,

Як у небі зірок,

Щоб вам уродило стільки стіжків,

Як у вінку колосків.

Щоб ви були багаті на бджоли і вівці,

На гроші й червінці.

Ось вам вінець на стілець,

А нам сто рублів на танець.
Ти, господарю, не лякайся,

За двері не ховайся.

Вийди, господарю, до нас,

Викупи вінок у нас.

Як ниньки не викупиш,

То завтра не приступиш.

Занесемо до корчмівки,

Дадуть меду і горілки.


(Дівчина забирає вінок і йде до господаря. Господар і господиня підходять до дівчини, несуть стілець, застелений рушником, на нього кладуть хліб, господиня здіймає з голови дівчини вінок, кладе його навколо хліба, а господар кладе гроші).
Господар: Дякуємо, хлопці й дівчата, а це вам на музики, за те, що добре попрацювали.
Господиня: За гарну роботу, за те, що рано вставали, весь урожай зібрали і до комори поклали.
Хлопець: Нам би музики веселої.
Дівчата: Гуртом просимо!
Музики: Можна і веселої.

Дівчата: Та так утніть, щоб аж гай зашумів.
Хлопець: По-козацькому! Еге ж, хлопці і дівчата!
Музики: Запрошуємо всіх до танцю!
(Танець «Полька-трясулька», українська народна пісня «Ой, підемо, жінко», танець: «Решето»).
Ведуча: Що ж, щедрий господар жнивного лану, якого ми щойно бачили на цій сцені у фолькльорно-обрядовому дійстві, віддячив своїм робітникам веселими музиками і танцями.

А теперішніх господарів сільськогосподарських угідь, які перебувають в користуванні у дбайливих орендарів чи спільно обробляються ТОВами, чи процвітають у місцевих агрофірмах, усіх хліборобів сьогодніщнього часу прийшли привітати і відзначити представники влади.

На нашому святі присутні (іде перелік почесних гостей, представників влади).

До слова запрошуємо (за складеним списком).


(Проводиться нагородження кращих аграріїв різними відзнаками).
Читець: Ти,хліборобе, вдачі доброї,

Зігрітий вдосвіта зірницями.

Твій цех аж ген від обрію до обрію

І дах у нього небо з птицями,

І з хмарами й супутниками штучними,

З космічними високими орбітами.


Читець: Твій цех – земля, з твоїм життям заручена,

Освячена святими заповітами

Земля… З життям і братськими могилами.

Стара і юна,

З потом і звитягою,

Уся вона твоя між небосхилами.

І ти земною володієш тягою.
(Соліст виконує пісню про рідну землю)
Ведуча: Роде рідний! Не стлумить

Твою жилову породу,

Бо в ногах свята земля лежить

В мого роду і народу.


(Актор народного театру, одягнений в образі Івоніки, героя твору Ольги Кобилянської «Земля»

Читець 1: Я землі цієї паросток зелений,

Я цієї висі крапля дощова.

Заплелись у мене, приросли до мене

Жито і дерева, квіти і трава


Читець 2: Чи вітер, чи літня злива -

Усе мені рідне, миле.

Нема такої сили,

Нема такого дива,

Щоб сонце зуміли взяти

Та й пронести з собою,

Щоб в серці моїм здолати

Любов до землі святої.


Читець 1: Я чую квітів голос…
Читець 2: Пшеничний твій колос

У душі мені заспіває зерно.


Читець 1: Моя Україно, білявко хатино,

Пізнати тебе мені щастя дано.


(Виконується пісня про Україну)
Читець 1: Безсмерття української землі,

Розкрилля вод, вогні ракетодрому,

В слова чи в сталь закуту силу грому

Возносять хліборобів мозолі.


Читець 2: Не нам з нужди чи голоду очима

Дивитись на весільний коровай,

Складати вірш, в якому плаче рима,

Нам думати про новий урожай.


(Хоровий колектив виконує пісню В. Кирейка на вірші О. Богачука «Колосися, земле!».
Ведуча: Щоб щасливою була наша доля на щедрий спів, сонячне колосся і ваговите зерно, зараз ми розділимо цей пишний коровай між усіма присутніми у цій залі. Між тими, хто безпосередньо причетний до його творення, і тими, хто сьогодні ще далеко від хліборобської праці. І нехай цей шматочок духм’яного короваю нагадає кожному з нас про святий обов'язок перед рідною землею, про нашу генетичну приналежність до споконвічного ремесла дідів і прадідів, до високої місії хлібороба - творця добробуту і щастя на землі.
Тож, почесне право розділити святковий коровай надається ветеранам сільськогосподарського виробництва…
(Під оплески присутніх і звуки бадьорого маршу на сцену піднімаються названі ветерани праці і підходять до стола з короваєм).
Ведуча: Шановні ветерани праці, Ваші багатий життєвий досвід, майстерність, невтомність рук і сердець, любов до землі проростатимуть в душах і справах юної зміни хліборобів, послужать їм дороговказом в оволодінні секретами хліборобської майстерності. То ж дозвольте від Вашого імені (називаються прізвища ветеранів праці) посіяти пшеничне зерно серед присутніх людей, котрі з гідністю продовжують і продовжуватимуть Вашу святу життєву справу.

(На сцену виходять хлопчик, підліток та юнак у світлих полотняних одежах в образі сівачів з торбинками в руках, по черзі говорять текст і засівають зерно у залі).
Перший: Сію щедро, сію рясно,

Сію радістю і щастям,

Щоб здіймалися росточки,

Щоб росли сини і дочки.

Хай на зміну вам зростають

Творці щедрого врожаю!


Другий: Засіваю всю світлицю,

Хай росте овес, пшениця,

Хай шумить колосся в полі,

Хай цвіте селянська доля.


Третій: Сію, сію вам зернята,

Щоб земля була багата,

З ваших рук приймала ласку

На життєву щиру казку.


(Сівачі спускаються до зали і йдуть між рядами).
Ведуча: Руки тримають хліб,

Це так символічно і просто!

Артеріями життя

Пальці сплелися з колоссям

І ставлять легко на стіл,

І навіть світлішають стіни

Від цього маленького свята,

І повниться хата добром

І теплим жнивовим колосом.

Беріть його, друзі,

В шанобі й привіті

І думайте нині про щастя майбутнє своє.

Це ж праці невтомної дар хлібороба,

Він сяйний, як сонце, смачний до безмеж.

І не страшні ні труд, ні хвороба,

Із ним ти у завтра щасливо підеш.


(Звучить святковий марш, допоки всі учасники не візьмуть коровай і залишать зали).
Список літератури:

  1. Буган Ю. В., Тимчишин О. І., Борисюк С.В. Дозвілля школярів. Збірник сценаріїв. - Тернопіль. - 1997.

  2. Буган Ю.В., Тимчишин О.1., Борисюк С.В. Шкільні свята та розваги. Збірник сценаріїв. Частина 1. – Тернопіль. - 1996.

  3. Бібліотечка художньої самодіяльності «Радуга» №24. – Київ: Мистецтво. -1983.

  4. Народні берегині. Методичний посібник для учнів і вчителів. – Тернопіль: МП «Чумацький шлях». - 1993.

  5. Народ скаже, як зав'яже. Українські народні приказки, прислів'я, загадки. – Київ. - 1972.

  6. Свято на порозі. Весна. Збірка віршів і пісень. – Тернопіль. - 2004.

  7. Стефанюк С.К. Українське народознавство. - Харків. - 2003.

  8. Сценарії свят у початковій школі (укладник О.І.Фролова). - Харків. - 2005.

  9. Хліб і пісня. Збірник віршів. - Київ. - 1981.

  10. Хто сіє хліб, той сіє мир. Сценарій вшанування та проводів на заслуженей відпочинок ветеранів хлібної ниви. - Київ. - 1991.

  11. Чиста криниця. Методичний посібник з української літератури для 1 класу гімназії. Фольклор. Календарно-обрядова та сімейно-обрядова поезія. –Стрий. - 1992.





База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка