Сценарій фрагменту свята «Андріївські вечорниці»



Дата конвертації06.03.2016
Розмір47.6 Kb.

Додаток 1


Сценарій фрагменту свята «Андріївські вечорниці»

Мета. Познайомити учасників проекту з українською обрядовістю, предметами побуту українців. Поглибити знання учнів з народознавства, навчити випікати калиту. Розвивати образне мислення, кмітливість, винахідливість. Виховувати любов і повагу до українського слова, пісні, звичаїв та обрядів.
Ведуча. 13 грудня – одне з великих і улюблених свят – день святого Андрія Первозванного, або, як у народі називають, свято Калити. Народні традиції міцно переплилися з релігійними і отак дійшли до наших днів. А готувалися до Андріївських вечорниць так: до однієї господині зносили борошно, крупу, сушені яблука та груші й готували пісну вечерю, бо ж піст. І обов’язково пекли калиту – цю найвеличнішу ознаку свята.

Сьогодні й ми з вами повернемо трохи в минуле, щоб відчути красу та чарівність українських святкових обрядів. Давайте ж завітаємо до однієї з українських хат, де на нас вже чекає господиня.



(Стукає)

А чи можна до вас на свято?



Господиня.

Добрий вечір, любі гості! Прошу до світлиці!

Будемо розпочинати наші вечорниці!

Дівчата, підійдіть до мене, я вам розкажу, як випікати калиту. Кожна з вас повинна взяти участь у приготуванні коржа.



(Дівчата підходять до господині)

Робиться калита з прісного тіста у вигляді тонкого коржа. У народі кажуть: «Рік стоншився». Місити тісто треба по черзі, починаючи від найстаршої дівчини і завершуючи наймолодшою. (Дівчата місять тісто разом з господинею)

Давайте додамо до тіста меду й маку, аби наша калита була смачна.

(Звертається до дівчат)

Ви, дівчата, розкачуйте тісто, а я зліплю узори. А ще ми нашу калиту калиною прикрасимо, щоб сіяла на всю хату.



(Завершують розкачувати та прикрашати калиту. Одна дівчина бере калиту і готується нести її до печі)

Дівчина.

Гори, вогонь, ясно, спечи нам калиту красну!

Щоб ми її кусали і горя не знали!

Вже наша піч вогнем надихалася, пора й калиту саджати. Ану, Катрусю, окропи перед калитою дорогу!



Катруся.

Водице-студинице, окропи калиті дорогу від печі до порогу,

А від печі до стелі, щоб всі були гарні та веселі!

(Катруся кропить підлогу біля печі. Дівчата саджають калиту у піч)

Господиня. А тепер, дівчатонька, помийте руки від тіста. І дай Боже, аби ви були такі красні-прекрасні, як наша калита. Аби вона так славно спеклася, як ви потрудилися.

Дівчина. Щось і хлопців нема.

(Стукіт у двері)

Хлопці. Дівчата, пустіть до хати!

Дівчата. Заходьте!

Хлопці. Добрий вечір всім у хаті!

Дівчата. Доброго здоров’я!

Хлопець. З Калитою, будьте здорові! З Калитою золотою, пресвітлим празником!

Дівчина. Спасибі, будьте й ви здорові!

Хлопець. Ой, дівчата, які ви гарні, мов писані! А де ваша коцюба?

Дівчина. Наша коцюба там, де і належить їй бути, біля печі.

Хлопець. Так давайте її нам. Поки калита печеться, будемо визначати пана Калитинського.

(Дівчина приносить коцюбу)

Хлопець. Увага! Хто має бажання бути паном Калитинським?

Хлопець. Я маю бажання бути паном!

Хлопець. Витримаєш іспит – пан, а ні – пропав. Набирай повний рот води, виїжджай на коцюбі перед наші ясні очі і якщо витримаєш хоча б кілька хвилин не засміявшись – бути тобі паном Калитинським! Зрозумів?

Хлопець. Зрозумів.

(Хлопець сідає на коцюбу і їде на ній, як на коні)

Хлопець. Розступіться, люди! І-гі-гі! Кінь скаче!

(Хлопець, що їхав на коцюбі не витримав і засміявся)

Хлопець. Пропав! Хай вам грець! Не бути мені паном!

Господиня. Ото вже наші хлопці вигадливі на всілякі дурнички!

Паном Калитинським у нас сьогодні буде Андрій. Кому ж, як не йому панувати на святі Андрія.



Хлопець. Дівчата, а що то за аромат від печі йде? Чи бува калита не готова?

(Дівчата несуть калиту)

Дівчина. Дивіться, яка славна вдалася! Кругла, як сонце, ясна, як місяць!

Господиня. Ну, що ж, настав час калиту підносити.

Дівчина.

У небо, наша калита, у небо,

Як сонечко підіймись та на нас подивись.

Ми калиту чіпляємо і на місяць поглядаємо,

Свою долю-радість закликаємо!

(Хлопці прив’язують калиту так, щоб можна було дістати, якщо добре підстрибнути. Пан Калитинський бере в руки квач, горщик із сажею і стає біля калити)

Пан Калитинський. Я – пан Калинський, прошу пана Коцюбинського калиту кусати! Хто першим до сонця-калити поїде? Та тільки той зуміє відкусити, хто не засміється.

Хлопець. Дозвольте мені!

Пан Калитинський. Тоді витанцюй собі коня. Але танцювати треба так, щоб коцюбу не зачепити. А як зробиш помилку в танці, то вимажу сажею! І якщо не знатимеш, що відповісти на запитання або засмієшся – розмалюю сажею пику!

(Звучить весела українська музика, хлопець танцює)

Пан Калитинський. Гарно танцював. Сідлай коня.

(Хлопець сідає на коцюбу, мов на коня, і їде до калити)

Хлопець. Їду, їду на коні, в червоному жупані, до вашої хати, калиту кусати!

Пан Калитинський. А я буду писати!

Хлопець. А я кусну!

Пан Калитинський. А я писну!

Хлопець. Писнеш, чи ні, а я на білому коні і калита мені!

(Хлопець підстрибує і відкушує шматок калити)

Дівчина. А можна й мені калити відкусити.

Пан Калитинський. Спробуй!

Дівчина. Діду, діду! Іду калиту кусати!

Пан Калитинський. А я буду по зубах писати!

(Дівчина сміється, а Пан Калитинський вимазує її сажею. Кусання калити продовжується, поки є бажаючі)

Ведуча. Міцний наш рід, жива у ньому пам’ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня.

Господиня.

Питай, цікався, пізнавай, яким же був колись твій край!



Бо хоче рідна Україна, аби росла достойна зміна!


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка