Сценарій мовного свята «Рідна мова в рідній школі»



Скачати 36.42 Kb.
Дата конвертації06.03.2016
Розмір36.42 Kb.
З досвіду роботи

вчителя української мови і літератури

школи-інтернату № 18

м. Києва


Демченко Любові Юріївни
Орієнтовний сценарій мовного свята «Рідна мова в рідній школі»
На сцені ведуча та читці. Лунає музика.

На мультимедійну дошку проектується презентація.
Читець 1:

Шумить Дніпро, чорніють кручі,

в граніт холодний б’є прибій.

Прийми слова мої жагучі,

як заповіт, юначе мій!
Читець 2:

Листку подібний над землею,

що вітер з дерева зрива,

хто мову матері своєї,

як син невдячний забува.
Читець 3:

О, мово рідна! Їй гаряче

віддав я серце недарма.

Без мови рідної, юначе,

й народу нашого нема.
Ведуча:

Зі святом Вас, шановні добродії. Зі святом шанувальники рідного слова! Мова – то цілюще джерело, і хто не припаде до нього вустами, той сам всихає від спраги.



Читець 1:

Сьогодні ми зібралися для того, щоб провести свято рідної мови. День української писемності та мови щороку відзначається в Україні 9 листопада. Він установлений у 1997 р. Указом Президента України «Про День української писемності та мови». Цього дня вшановують пам'ять преподобного Нестора Літописця. Саме з подвижницької праці цього ченця Києво-Печерського монастиря починається писемна українська мова.



Читець 2:

Для кожного народу дорога йому рідна мова, а нам найдорожча – українська мова. Наша мова співуча, мелодійна, багата. «Рідна мова дорога людині, як саме життя» - говорить народна мудрість.



Ведуча:

Народ говорить, - що слово до слова – зложиться мова. Послухайте, як сказав Т.Г. Шевченко: «Ну, щоб, здавалося слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється, ожива, як їх почує!»

Панас Мирний говорив: «Найбільше й найдорожче добро в кожного народу – це його слова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування».

Той хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе.

(Лунає музика)

Ведуча: (з-за сцени) Якось Бог вирішив наділити дітей світу талантами.
На сцену виходить учень-старшокласник, одягнений у білу рясу, з бородою.

Разом з ним виходять учні молодших класів, одягнені по-різному. Кожен щось говорить до Бога.

Той сідає у крісло-трон і починає обдаровувати дітей.
Ведуча: французи вибрали елегантність і красу ( дає дівчинці дзеркало і капелюшок),

угорці – любов до господарювання ( Бог дає фартушок),

німці – дисципліну і порядок (книгу з надписом «Закон»),

рлсіяни – владність ( корону),

поляки – здатність до торгівлі ( мішечок з грошима),

італійці одержали хист до музики (музичний інструмент).
Діти радіють подарункам, піднімаючи їх високо, показують усім. Помалу зникають за сценою.

У куточку сцени залишається одна дівчинка, одягнена в українське вбрання. Вона плаче, закривши руками очі..
Ведуча: Обдарувавши всіх, підвівся Бог зі свого трону і раптом побачив у куточку дівчинку. Вона була боса, одягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багряний вінок.
Бог: Хто ти? Чого плачеш?
Дівчинка: Я – Україна, а плачу, бо стогне земля моя від пролитої крові та пожеж. Сини мої на чужій роботі, у своїй хаті нема правди й волі.
Бог: Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю?
Ведуча: Дівчинка хотіла йти, та Бог, піднявши правицю, зупинив її.
Бог: Є у мене скарб неоціненний, який уславить тебе на цілий світ. Це пісня.
( дає дівчинці сопілку. Вона прикладає її до грудей, посміхається, веселішає)
Ведуча: Узяла дівчинка – Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилась низенько Всевишньому і з ясним обличчям понесла пісню людям.
Дівчинка: Народе мій! Нас Бог благословив. Дарунок дав нам – скарб неоціненний. Прийміть його – це пісня голосна. Звучатиме вона тепер в віках мені – на славу, а вам – на пошану.
Читець 3:

Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. Бо в ній – материнська любов і ласка, світ добра, краси і справедливості. Наш народ багатий на народні ігри зі співаночками, на вірші, загадки, скоромовки, смішинки, танці та пісні.


Ведуча:

А які прислів’я та приказки про українську мову ви знаєте?



Проводиться змагання між командами (класами).

Перемагає команда, яка назвала прислів»їв про мову більше.


Прислів’я та приказки:

  1. Слово чемне кожному приємне.

  2. Гостре словечко коле сердечко.

  3. Слово – не горобець, вилетить – не піймаєш.

  4. Ласкаве слово – що весняний дощ.

  5. Шабля ранить тіло, а слово – душу.

  6. Народ скаже – як зав’яже.




База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка