Сценарій народознавчого свята «Українські вечорниці»



Скачати 137.36 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір137.36 Kb.
Сценарій народознавчого свята

«Українські вечорниці»

dscn0190dscn0157

img_1759

dscn0174img_1768

dscn0194dscn0197dscn0164

dscn0168img_1764


Мета: - продовжувати знайомити дітей із розмаїттям українських зимових календарно-обрядових свят, з багатством українського фольклору, традиціями та звичаями українського народу, з історією України; розвивати творчі здібності дітей, усне мовлення, пам’ять, мислення, збагатити словниковий запас; виховувати бажання вчити рідну мову, почуття гідності за свій народ, інтерес до вивчення історії рідного краю, любов до Батьківщини, допитливість, згуртованість колективу.

Обладнання: - презентація «Українські вечорниці, аудіо записи українських народних пісень; українські костюми для вихованців; калита, декорації української хати.

Хід свята

Святково прикрашений зал являє собою українську світлицю. У центрі стоїть стіл, накритий до обрядової вечері: миски з варениками, пирогами, глечик з узваром, інші пісні страви. У кутку біля печі стоять віник, рогач, коцюба та горщик із сажею.



Звучить мелодія української народної пісні «Ой, Зеленеє жито, зелене…».

1-й учень: - Всіх шановних гостей щиро ми вітаємо

І годину вечорниць вже розпочинаємо.



2-й учень: - Гей, на наших вечорницях хто сумний – розвеселіться!

Співи й танці, небилиці – гарні будуть вечорниці.



Ведуча: - Ось ми й зібралися знову в дружному тісному колі, щоб більше дізнатися про народні українські звичаї та обряди, щоб віддати їм шану. Ми помандруємо в минуле й покажемо зимові календарно-обрядові свята, з яких починали проводити молодіжні вечорниці, це щось на кшалт молодіжного сільського клубу: Свято Катерини – свято Дівочої долі, коли дівчата ворожили (7 грудня).

Свято апостола Андрія Первозванного – свято Калити (13 грудня), цікаве свято, коли пекли обрядовий корж калиту з білого борошна, змащували його медом, прикрашали родзинками, ягідками калини, маком, горіхами та грали в гру «Кусання калити».

Свято пророка Наума - Пророк Наум настав на ум (14 грудня), в цей день молодь проводила конкурси та змагання на визначення найрозумнішого, найвеселішого, найкмітливішого.

Отож, перенесімося з вами в минуле і уявимо таку картину. Тихе українське село. Вечоріє. Аж раптом зимове повітря пронизує дівочий сміх, чути жарти, пісні. То хлопці й дівчата збираються на вечорниці. Святкова українська світлиця, стоїть стіл, накритий до обрядової вечері: миски з варениками, пирогами, глечик з узваром, інші пісні страви. У кутку біля печі стоять віник, рогач, коцюба та горщик із сажею. За столом сидить господиня і чекає на гостей.



Господиня: - Щось не йдуть дівчата, вже пора.

І на дворі стемніло, а їх нема і нема…

Поспішайте дівчатонька, все приготувати,

Бо вже час вечорниці всім нам починати.

Ось наліпимо вареників біленьких, смачненьких,

Та й запросимо до нас в гості хлопчиків гарненьких.

Щоб вони разом із нами дружно працювали,

Українські вечорниці піснею стрічати.



В зал заходять дівчата, співають пісню «Ой, я молода на базар ходила…»

Дівчата: - Добрий вечір, тіточко, наша люба квіточко!

Господиня: - Добрий вечір, дівоньки, ясні мої зіроньки!

Я чекала, любі, вас, вам вечерю готувала:

І варенички, й узвар, пироги, відвар із трав.

Господиня звертається до дівчат, які стоять в стороні:

- А чому ці дівчата стоять, немов в рот води набрали?

Дівчата: - Так це ж вони принесли води для балабушок, щоб поворожити.

Господиня: - Зрозуміло чому зранку мій син закрив нашого собаку Рябка у сараї і не годує, це для ворожіння на балабушках. Ось вам миска, борошно, сіль, візьміть наперсток, відміряйте ним все та замісіть тісто на балабушки, кожну помітьте.

Дівчата: - Чи допомогти вам, тітонько?

Господиня: - Ні, дякую, любі, я вже сама впоралась. От лише калиту замісити лишилося.

Дівчата: - Так ми швиденько!

Дівчата місять тісто і промовляють разом вірш:

А наша калита

Та з молоком і медом.

Гори вогонь ясно,

Спечи нам калиту красну,

Щоб ми її кусали

І горя не знали.

Водице-студенице,

Окропи калиті дорогу,

А від печі до стелі,

Щоб були ми веселі.

Дівчата разом несуть калиту до печі і ставлять її пекти. Потім сідають на лави дістають вишивання, плетіння, починають працювати і співати пісню:

Пусти мене, моя мати, та й на вечорниці,

А там хлопці чорноброві плетуть рукавиці.

Рукавиці виплітали, весело співали,

А музики як заграли, ще й затанцювали.

Дівчата: - А розкажіть нам, тітонько, хто така свята Катерина.

Звучить мелодія пісні «При долині кущ калини», під супровід презентації господиня розповідає про святу Катерину (слайди 1-6).

Господиня: - Ім’я Катерина походить з грецької мови й означає «чиста душею». Свята Катерина була дівчиною із знатного роду, багата, вродлива і мудра. Вона бажала поєднати свою долю з найгіднішим чоловіком. Але такого не знайшла на землі й присвятила себе Господу. А потрапивши після смерті до Раю, Катерина стала опікуватись долями дівчат і просити для них у Бога щастя. Наші пращури вірили, що при народженні людині Бог неодмінно посилає долю – добру або лиху. Саме тому в день святої Катерини в народі вважали днем, коли слід було задобрити свою долю. Особливо про це піклувались дівчата, влаштовуючи з цієї нагоди святкові вечорниці, на яких ворожили.

Дівчата: - А давайте ворожити. Навчіть нас, будь ласка.

Господиня роздає дівчатам гілочки вишні.

Господиня: - Гілки вишні ми поставимо і на них все загадаємо:

Як розпустяться листочки заміж вийде чиясь дочка,

Якщо пустить пагінець – через рік йде під вінець.

А зів’яне – то погано… але в нас все буде гарно.

Швидше гілочки беріть і за мною говоріть.

Усі разом: - Ух-ух-ух! Втікай з хати злий дух!

Ставлю гілочку вишневу я нині для щастя свого.

Ух-ух-ух! Хай тут буде добрий дух!

Злий дух уступися! Свята Катерина, заступися!

Дай, Боже, вишні зацвітати, а мені долі дочекати!

Дівчата махають гілочками на чотири сторони круг себе.

Господиня: - В воду гілочки вмочайте, до Різдва тепер чекайте. (Дівчата ставлять гілки у посуду з водою).

Господиня: - Вже й балабушки готові, ведіть з сараю Рябка.

Дівчата викладають балабушки на підлогу в ряд, підводять іграшкового собаку, собака обнюхує булочки, жодної не доторкнулась.

Господиня: - Дівчата. Рябко хоч і голодний, а ваших пампушок не їсть. Ще будете рік гуляти, вечорниці справляти. А якщо з’їв би чиюсь балабушку, то тій дівчині судилося б в новому році вийти заміж. Погано, якщо собака надкусе балабушку і не доїсть – у тієї дівчини буде нещаслива доля. Але у вас все буде добре.

Дівчина: - А я знаю такий спосіб ворожити: написати на клаптиках паперу імена хлопців і зложити в шапку, перемішати, потім витягти папірці по черзі і прочитати ім’я майбутнього нареченого.

Дівчата ворожать на папірцях.

Заходять хлопці, співаючи пісню «Ішов козак потайком» (інсценування пісні).

Хлопці: - Добрий вечір вам, дівчата, чи запросите до хати?

Разом поспіваємо, в «калити» пограємо.



Дівчата: - Що ж, заходьте любі хлопці, просим до світлиці.

Може з вами веселіші будуть вечорниці.



Хлопці: - Авжеж, будуть веселіші, бо ми на язик гостріші!

А ви, мов ті миші, сидите у тиші.



Дівчата: - Що ж, ми вас розграємо, пісню заспіваємо.

Інсценування української народної пісні «Ой, за гаєм, гаєм…»

Господиня: - Свято Андрія Первозванного вважається найбільшим передноворічним святом, яке відзначається ще з давніх часів на Україні 13 грудня. Андрій Первозванний входив в число 12-ти апостолів Христа, згідно з переказами, був братом апостолу Петру і був покровителем жителів України. З 12 на 13 грудня молодь збирається на Андріївські вечорниці. За традицією, в цей вечір і ніч хлопці робили різноманітні дрібні капості дівчатам (викрадали і ховали предмети одягу, прикраси). З настанням темряви хлопці лякали їх на вулицях або стукали у вікна, говорячи на різні лади, намагаючись таким чином звернути на себе увагу. Дівчата ж в цей час займалися таємним обрядом — проводили ворожіння на судженого і на результат майбутнього сімейного життя. Іноді дійством керувала заміжня і щаслива у сімейному житті жінка. Андріївські вечорниці супроводжувалися веселими співами, довгими дівочими посиденьками, знайомствами і заграваннями молоді, грою «Кусання калити», яку дівчата пекли увечорі.. Вечорниці тривали всю ніч, оскільки наступного разу молоді люди могли поспілкуватися тільки на гуляннях напередодні Різдва.

13 грудня відзначають день Андрія Первозванного і проводять Андріївські вечорниці з грою «Кусання калити» (слайди 7-10)



Хлопці: - Що ж, пожартували й досить.

Мій живіт вже їсти просить.

Калита ж у вас прекрасна: і рум’яна, й пишна, й ясна.

Потрудилися не марно. Хто ж так випік її гарно?

Хто зерна намолотив і тістечко намісив?

1 хлопець: - Калита є, давайте пограємо в гру «Кусання калити»!

Господиня: - Хто буде паном Калитинським?

2 хлопець : - Я буду.

Господиня: - Тоді тримай калиту! Хто буде паном Коцюбинським?

3 хлопець: - Я буду.

Гра «Кусання калити»

На підлозі хлопці кладуть навхрест коцюбу та рогач, треба станцювати танок так, щоб не зачепити їх . Якщо не зачепив, то хлопець бере коцюбу, сідає на неї, як на коня та їде до пана Калитинського кусати калиту. А якщо хлопець збивається з ритму або зачепить ногою рогач чи коцюбу, то пан Калитинський маже йому сажею обличчя, а вкусити калиту не дає. Якщо хлопець зразу йде кусати калиту, а коня забув витанцювати, то його теж вимазують сажею, а калиту вкусити не дають.



Калитинський: - Ну що ж, пане Коцюбинський, витанцюй собі коня!

Коцюбинський танцює танок під мелодію «Іванко»



Коцюбинський : - Їду, їду калиту кусати!

Калитинський : - А я буду сажею писати!

Коцюбинський: - Напишеш чи ні, а я на коні, калита мені.

Хлопець підстрибує, кусає корж та каже:

- Смачна калита, вкусив так, аж душа сонцем запалала.

Хлопець кладе коцюбу на підлогу та сідає на лавку до дівчат.

Пан Калитинський зазиває нового хлопця, той іде кусати калиту, але забуває витанцювати собі коня. Його Калитинський маже сажею і не дає калити, цей хлопець вибуває з гри. Пан Калитинський знов зазиває, наступний Коцюбинський каже:

- Я спочатку витанцюю собі коня.

Хлопець танцює танок під мелодію пісні «Іванко», а всі підспівують та плескають у долоні, щоб підбадьорити гравця.

Так в грі приймають участь всі хлопці, хто вправний, той кусає калиту, хто збивається, того мажуть сажею. Потім господиня бере залишок калити, ламає її на маленькі шматочки та пригощає всіх дітей і гостей свята.



Господиня: - Калита – це символ старого зимового сонця, люди вважали, якщо з’їсти це «старе сонце», то швидше народиться нове літнє тепле, яскраве, лагідне сонечко. Тому на вечорниці діти намагалися з’їсти калиту всю до останньої крихточки.

Хлопці: - А для дівчат ми приготували гру «Кусання бублика».

Гра «Кусання бублика»
img_1762img_1761

Хлопці заносять довгу палицю, на якій нанизані бублики.



Хлопці: - Ви повинні так зробити, щоб бублика надкусити,

Та руками не торкатись, бо почнемо ми брикатись.

Хто надкусить бублик того чекають щастя і вдача.

Двоє хлопців тримають палицю з бубликами. Дівчата надкушують бублики, кожна по черзі.



Дівчата: - Щось хлоп’ята посмутніли. Мабуть, їсти захотіли.

Діти виконують пісню у формі діалогу на мелодію української народної пісні «Варенички»

Наші хлопці вареничків хочуть,(2р)

Навари, милая, навари, милая,

Навари, у-ха-ха, моя чорнобривая.


А я дров не маю, ви мої хороші,

А я дров не маю, хлопці мої гожі.

Нарубай, милая, нарубай, милая,

Нарубай, у-ха-ха, моя чорнобривая.


Я рубать не вмію, ви мої миленькі, (2р)

Я рубать не вмію, мої соловейки.

Научись, милая, научись, милая,

Научись, у-ха-ха, моя чорнобривая.


А я сил не маю, ви мої хороші, (2р)

А сил не маю, хлопці мої гожі.

Не балуй, милая, навари, милая,

Пирогами пригости, моя чорнобривая.



Дівчата: - Що ж, варенички готові. Ой, які вони чудові!

Милі хлопці, просим сісти, варенички будем їсти.

Вареники непогані, вареники у сметані.

Вас чекають у макітрі вареники дуже ситні –

Білолиці, круглолиці, із добірної пшениці.

Їжте, їжте, просим щиро, вареники наші з сиром.



Конкурсна програма (змагання відбувається між хлопцями та дівчатами)

Господиня: - 14 грудня відзначають свято пророка Наума. Кажуть: «Пророк Наум настав на ум», він допомагає у оволодінні науками, навчанням школярам і студентам. Колись в цей день батьки відводили дітей до школи. Ось ми зараз перевіримо, хто з вас, хлопці і дівчата, найрозумніший, найкмітливіший (слайди 11-12)

Конкурс перший: Гра «Звари борщ»

img_1769

На столі лежать різні овочі та фрукти, потрібно накидати у каструлю продукти, з яких варять борщ. Хто швидше впорається та вибере потрібні продукти, той виграв.



Конкурс другий: «Загадки»

Загадки загадують по черзі хлопці та дівчата.

1. З поля зажинають, у млині перетирають,

В печі гублять – клянуться, що люблять. (Хліб)

2. Лінився, лінився, в окропі опинився,

У сметані купається, черги дожидається. (Вареник)

3. На городі в нас росте, сонце ясне, золоте,

Жовте око, жовті вії, та чому воно не гріє. (Соняшник)

4. У нашої бабусі сидить звір у кожусі,

Біля пічки гріється, без води миється. (Кіт)

5. Сопе, хропе, часом чхає, сюди, туди зазирає,

На морозі замерзає, бо одежини не має. (Ніс)

6. Із неба диво золоте і світить нам, і гріє,

Ніщо без нього не росте, і всяк йому радіє. (Сонце)



Конкурс третій – конкурс гуморесок

Діти інсценують гуморески П. Глазового



Дівчата читають гумореску «Кухлик»
Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші – не мина жодної крамниці.
Попросив він: - Покажіть кухлик той, що з краю.
Продавщиця: - Што? Чєво? Я не панімаю.
- Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
- Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка!
Дід у руки кухлик взяв і насупив брови:
- В Україні живете й не знаєте мови…
Продавщиця теж була гостра та бідова.
- У мєня єсть свій язик, ні к чєму мне мова.
І сказав їй мудрий дід: «- Цим пишатися не слід,
Бо така сама біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови!»  

Хлопці читають гумореску «Турок»
Збирається мій знайомий в далеку мандрівку.
Придбав собі в Туреччину на тиждень путівку.
Костюм купив елегантний, вчить турецьку мову.
Уже знає, як звуть турки свиню і корову,
Як спитати по-турецьки, почім у них шуби,
Де купити мило й пасту, яка чистить зуби.
Голова тріщить у нього від отих уроків...       
Він, до речі, в Україні живе тридцять років.
Ходить всюди, як хазяїн, аж дверима гурка,
Хоча мову українську знає гірше турка.

Хлопець: - Ой, заграйте, музики, в мене нові черевики. Танцювати я мастак український наш гопак.

Діти виконують танок під пісню «Одна калина» С.Ротару

Усі разом: - Скільки б не співали, а кінчати час, Кращі побажання ви прийміть від нас. І в вас, і в нас хай буде гаразд, Щоб ви і ми щасливі були. Хай у всіх буде – в місті і в селі – Радісно на серці, повно на столі. Прощавайте, друзі, вам низький поклін, Щастя вам бажаємо всі ми, як один. І в вас, і в нас хай буде гаразд, Щоб ви і ми щасливі були.

Господиня ще раз вітає всіх зі святом. Потім ділять калиту, дівчата пригощають усіх варениками і пирогами.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка