Сценарій першого уроку у 2015/2016 навчальному році



Скачати 348.82 Kb.
Дата конвертації19.02.2016
Розмір348.82 Kb.

Сценарій першого уроку у 2015/2016 навчальному році
http://img-fotki.yandex.ru/get/6801/16969765.240/0_9174c_2e046e26_orig.png

Автор - укладач: Тягілєва Надія Василівна, вчитель математики, класний керівник 7 класу Рідкодубської загальноосвітньої школи I – II ступенів Дворічанської районної ради в Харківській області, старший вчитель, вища категорія, відмінник освіти України

Тема уроку: «Ми – нація єдина, твої ми діти Україно!». 

Мета уроку: формувати в учнів розуміння цілісності й соборності України, усвідомлення особистої відповідальності за долю держави, українського народу та процеси становлення України як єдиної політичної нації. Поглибити знання учнів про  культурну  спадщину України; формувати культуру взаємовідносин між людьми, повагу до  традицій і звичаїв українського народу; виховувати почуття патріотизму, чуйність, людяність, терпимість і небайдужість, почуття взаємодопомоги  та дружнього прийняття іншої людини; сприяти формуванню навичок толерантної поведінки. (Слайд 1)

Обладнання: Державний Прапор України; класна кімната прикрашена повітряними кульками, елементами народної  символіки; записи, відеоролики: «Небесна сотня», «Україна прекрасна»; мультимедійна презентація, комп’ютер, проектор.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Учні розташовуються в класній кімнаті. Лунає пісня (відео – ролик)«Україна – це ми». У виконанні К. Бужинської. (Слайд 2)

Завдяки історичній пам’яті людина

стає особистістю,народ

нацією, країна – державою.

М. Грушевський(Слайд 3)


ІІ. Повідомлення теми і завдань уроку.

Вчитель. Уже який рік поспіль ми з вами розпочинаємо новий навчальний рік розмовою про нашу рідну і неповторну державу Україну. І це не випадково. Кожній людині мила своя сторона! Земля, на якій ви народились, є рідною для вас, бо на ній живуть ваші мама і тато, братики і сестрички, бабуся і дідусь – ваш рід, ваша родина. Родина до родини – то народ. У світі тих подій, які відбуваються у нашій державі, на сході України, кожен з нас переживає про її долю, її кордони, людей, які знаходяться на даний час у біді. І не даремно наш перший урок у 2015 / 2016 навчальному році має тему: – «Ми – нація єдина, твої ми діти, Україно!». 

Наш урок пропоную розпочати  рядками про Батьківщину - Україну.


Моя Україна (Слайд 4)

Учень: На світі багато чудових країн,

Мені наймиліша, найкраща країна,

Яка піднялася, мов Фенікс, з руїн,

Безсмертна моя Україна.

Ти з давніх віків непокірна була

І волю свою боронила невпинно.

Нарешті збулося – її здобула

Звитяжна моя Україна.

На землях твоїх неозорих степів

Живе працьовита і чесна родина,

Хвилюється колосом стиглих хлібів

Моя золота Україна.

В садах і дібровах в вечірні часи

Чарує нас пісня дзвінка солов’їна,

І чути співочі дівчат голоси, –

Пісенна моя Україна.

Тепер ще не легко живеться тобі,

Є в тому, мабуть, особлива причина.

Та все подолає в тяжкій боротьбі

Незламна моя Україна.

Квітуй, мов калина, над плесами вод,

Будь в дружбі і праці міцна та єдина.

Хай буде щасливим твій вільний народ,

Прекрасна моя Україно!



ІІІ. Основна частина (Слайд 5)

Вчитель.  Трагічні події в Україні, починаючи з листопада минулого року, тривожать та не залишають байдужими жодного громадянина країни. Кожному з нас необхідно усвідомити, за що боролися учасники Євромайдану  та АТО і заради чого вони  жертвували і жертвують своїм життям. За що вони боролися і борються?

Відповіді учнів: свободу, волю, єдинство, незалежність!! (Слайд 6)

Учитель: З самого початку неоголошеної війни проти України в зоні АТО перебуває колишній учень нашої школи Торчун Віталій Вікторович – честь йому і подяка від усіх нас - українців. Але уже з початку активних бойових дій загинули 363 українських військових. Поранення отримали 1434. Вшануємо пам’ять загиблих  хвилиною мовчання.(Звучить сумна мелодія)

Вчитель (читає вірша).

Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.

Прийду на світанні в садок із росою,

А, може, дощем на поріг упаду.


Голубко, не плач. Так судилося, ненько,

Вже слово, матусю, не буде моїм.

Прийду і попрошуся в сон твій тихенько

Розкажу, як мається в домі новім.


Мені колискову ангел співає

I рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває

Душа за тобою, рідненька, щемить.


Мамочко, вибач за чорну хустину

За те, що віднині будеш сама.

Тебе я люблю. I люблю Україну

Вона, як і ти, була в мене одна.

Україна повинна знати своїх героїв.

Вічна пам’ять!



Учень: Народе мій, пишаюся тобою:

Моя душа – частинка твого «Я».

Красою правди у святім двобою

Понад Майданом сонця лик сія…

Є нація! Хай знають всі у світі:

Ми є! Народ піднявся із колін!

І переможно сонце правди світить,

Співає гордо наш Державний Гімн.

(Звучить Державний Гімн України).

Вчитель. Україна – це отча земля, рідний край, де ми народилися. Погляньте на карту України. На нiй позначено кордони української  землi. На півдні нашу державу омивають теплі моря – Чорне й Азовське, є в нас чудові гори. Простір землі, заселений українським народом великий. Щоб його перетнути, потрібно пішки йти із заходу на схід 90 днів, долаючи щодня по 30 км.  Україна та її культура святкують своє відродження. В цьому році ми відзначили 24 річницю незалежності України.  Двадцять чотири останніх років – то роки нашого воскресіння, єднання, осмислення своєї історії та долі. Наша країна за розмірами не велика і не маленька, але в Європі, після Росії, наша країна має найбільшу територію (603,7 тис.км2). за кількістю населення вона посідає п’яте місце в Європі після Німеччини, Італії, Англії, Франції.

А перед роками незалежності, були століття, якими українці йшли до своєї державності. Історія нашої держави складна й суперечлива, сягає своїми коріннями в сиву далечінь віків, має свої злети і падіння. Про етапи державотворення нам нагадають учні, які підготували повідомлення. Давайте уважно їх послухаємо.



Учень 1. (Слайд 7)

Першим щаблем, основою, початком державотворчого процесу стала старокняжа держава Україна – Русь, що об’єднала майже всі східнослов’янські землі навколо Києва. Найбільшої могутності і слави давньоруська Київська держава досягла в 11—12 століттях за часів князя Володимира Великого та його сина князя Ярослава. Володимир укріпився в Києві після кількарічної боротьби зі своїми братами. На початку свого князювання він також багато воював: повернув під свою владу землі дулібів і тиверців, здобув землю литовського племені ятвягів. Зміцнивши державу на заході, Володимир рушив на південь у степ, звідки кочові племена печенігів весь час дошкуляли Великому князівству Київському. Захищаючи власні кордони, він будував фортеці, заселяв нові землі.

Для зміцнення держави князь Володимир здійснив такі зміни: замість князів, які правили по містах і підпорядковувалися йому, він посадив своїх воєвод, упорядкував сплату данини, зміцнив власне військо. За Володимира почали карбувати перші у Київському князівстві монети — златники і срібники. Князь Володимир домігся одруження з сестрою візантійського імператора Анною, засвідчивши усьому тогочасному світу, що Візантія визнає Київську державу рівною собі. Велике князівство Київське піднеслось на новий, вищий щабель свого розвитку.

У 988 році князь Володимир запровадив нову віру — християнство. На цей час у Київській державі уже було чимало християн, зокрема християнами були князь Аскольд та княгиня Ольга. За наказом князя Володимира киян було охрещено у дніпровій воді, зруйновано капища давніх богів, а на їх місцях почали зводити християнські церкви.

Довідка

Християнство — це віровчення (релігія), яке визнає єдиного Бога. В основі християнської релігії — віра в Ісуса Христа — Сина Божого, якого Бог нібито послав на землю. Ісус вчив людей, як слід жити, допомагав бідним і хворим. Однак люди не відразу повірили Ісусу. Зазнавши страждань, Христос умер, розп’ятий на хресті, проте потім він воскрес і вознісся на небо. У наступний свій прихід на землю Ісус звершить справедливий суд над живими і мертвими. Тим, хто жив праведно,— дарує вічне життя, а грішники, неправедні будуть приречені на нічні муки. Люди, які вірять в Ісуса Христа, називаються християнами і об’єднуються в організацію, що отримала назву — церква. Так само називається і приміщення, де христити збираються, щоб славити Бога. Очолюють церкви, християнські громади священники. Поряд зі своїм палацом князь Володимир звелів побудувати церкву, названу Десятинною, бо на її спорудження та утримання князь віддав десяту частину усіх своїх прибутків. Охрещено було і жителів інших земель держави. Проте люди ще довго опиралися новій релігії, таємно поклонялися давнім богам. Та християнство поступово набирало сили.



(Слайд 8) По смерті Володимира його сини довго боролися за батьківську спадщину. Урешті-решт у Києві сів князь Ярослав, який залишив по собі помітний слід в історії як хоробрий воїн і енергійний володар. Він продовжив справу батька — відновив кордони на заході, воював із литовськими племенами. Розгромивши печенігів, князь посунув кордони своєї держави далеко у степ у напрямку Чорного моря. За Ярослава міцніли зв’язки з Візантією і західними країнами — Польщею, Угорщиною, Німеччиною, Францією. Ярослав, одружуючи своїх синів і віддаючи заміж дочок, поріднився з багатьма князями і королями європейських країн. Спираючись на бояр (так називалися значні заможні люди), князь продовжив започатковані батьком переміни у житті держави. Так, усі закони, які існували на той час, було зведено в одну збірку під назвою «Руська правда». За нею наші предки чинили суд не одне століття.

Князь Ярослав дбав про розбудову Києва та інших міст, споруджував нові церкви. За цього князя на честь перемоги над печенігами на початку 11 століття було зведено Софійський собор. Ярослав піклувався школами, а при Софійському соборі заснував першу бібліотеку. У літопису про нього сказано, що він «засіяв книжними словесами» серця людей. Недаремно його прозвано Мудрим.

По смерті князя Ярослава для Київської держави настали тяжкі часи. Урешті-решт, підточена зсередини війнами між князями і під натиском зовнішніх ворогів, держава розпалася на окремі князівства. Велике князівство Київське складалося з дрібних князівств, що залежали від Києва. Найвища влада у державі належала Великому князеві. У підвладних князівствах володарювали посаджені його родичі або вірні бояри-посадники, які сплачували Києву данину.

хні дружини були менші за дружину Великого князя. Влада Великого князя поступово посилювалася. Він радився лише з боярами, військовою старшиною. Віче вже не вирішувало найважливіші справи, як раніше. Великий князь судив і правив з огляду на існуючі писані закони та звичаї.

Люди селилися головним чином по містах чи неподалік від них, щоб у разі небезпеки заховатися за міцними стінами. Прості люди жили в дерев’яних чи глиняних хатах, князі та бояри — в палацах-теремах, мурованих чи дерев’яних.

У вбранні особливих змін порівняно з давнішими часами не відбулося: так само носили полотняні сорочки, порти, свити. Вояки мали кольчуги-панцирі, зроблені з величезної кількості дрібних колець, металеві шоломи.

Страви трохи урізноманітнились. Пекли житній та пшеничний хліб, солодкі пиріжки з медом, маком, ягодами. Каші та куліші варили з пшона, гречки. Чимало їли м’яса, риби. Пили напої з меду та пиво з хмелю, вживали молочні страви. Звичайно, що стіл заможних людей був багатшим, ніж простих, особливо на м’ясо і напої.

«Над самим Дніпром на горах… Київ виріс і розцвів». На запитання, хто заснував Київ, дати цілком певну відповідь неможливо і нині. «Повість минулих літ» переказує легенду про виникнення міста Києва та давньоруської Київської держави.



Учень 2. (Слайд 9)

Усередині XVІ ст. виникає Запорізька Січ, яку назвали козацькою християнською республікою. Виникнення такого унікального державного утворення стало наступним кроком до незалежності України. Запорізька Січ – козацька республіка.  Протягом XVI – XVIII ст. Запорозька Січ мала ознаки держави: вона контролювала величезну територію степової України, мала свій уряд, військово-адміністративний устрій, власний суд, самостійні дипломатичні відносини з іншими країнами.

 Запорозька Січ відрізнялася від більшості тогочасних феодальних держав. Замість феодального примусу, який ґрунтувався на закріпаченні й примусовій праці, у ній утвердилися принципи найманої праці. За внутрішнім устроєм козацька держава була своєрідним військовим товариством. Територія козацької держави називалася Землями Війська Запорізького або Вольностями Війська Запорізького й простягалася від Південного Бугу на заході до Кальміусу в Надазов`ї на сході. На півночі її межа пролягала по річках Орелі (на Лівобережжі) та верхів'ях Інгулу й Інгульця (На Правобережжі).

 Верховним органом управління Запорозької Січі була загальна військова рада (або коло), котра збиралася щорічно на Різдво, а при потребі і частіше. Вона обирала своєрідний уряд козаків Кіш. Кіш у військовому відношенні поділявся на 38 куренів. Уряд Запорізької Січі Гетьман або кошовий отаман - Затверджував судові вироки - очолював дипломатичні переговори - мав вищу військовоадміністративну владу. Військовий суддя - вершив вищий суд - виконував обовязки отамана за його відсутністю Писар, очолював канцелярію, складав і підписував документи. Осавул, організовував охорону Січі, підтримував дисципліну й порядок у війську. Обозний, пушкар - очолював артилерію. Широка демократія Запорозької Січі дає історикам підстави вважати її християнською козацькою республікою. Хоча в руках козацької старшини були зосереджені влада й багатство, у Запорозькій Січі не було кріпацтва. Існувала формальна рівність між козаками, які могли користуватися землею, угіддями, брати участь у загальновійськових радах, обирати старшину. (Слайд 10)

Козацькі клейноди Герб Війська Запорозького - постать козака, озброєного мушкетом і шаблею, - виник у другій половині XVI ст. Законної сили він набрав за короля Стефана Баторія 1578 р. Але й попередні козацькі формування, напевно, мали власну символіку. Щоправда, відомості про неї до нашого часу не дійшли. Згаданий герб уперше зображено на печатці війська Запорозького 1595 р., за гетьманування Григорія Лободи. Упродовж усього існування козацтва цей головний символ залишався незмінним. Він зображався на головних печатках Війська Запорозького та Гетьманщини, на прапорах, портретах, іконах, у рукописах і друкованих виданнях.



Ми, українці, пройняті духом козацтва. Українська символіка є відображенням української національної ідеї, в ній залишили слід незабутні сторінки нашої історії, нашої культури. Велика частина предковічної нації українського народу збережена на козацьких гербах і прапорах, що й нині слугують державницькими символами нашої країни.

Учень 3. (Слайд 11)

Наступним етапом розвитку української державності стали буремні роки другого десятиріччя XX ст.. Період створення Центральної Ради, до якої увійшли представники різних українських політичних, громадянських та інших організацій. 25 жовтня 1917 в Росії відбулася подія, яка докорінно вплинула на поляризацію політичних сил в країні. У Петрограді відбулося збройне повстання більшовиків, які заарештували Тимчасовий уряд і взяли владу в свої руки. II Всеросійський з’їзд Рад робітничих і солдатських депутатів створив уряд - РНК - на чолі з В. Леніним. Гасло «Вся влада Радам!» знайшов практичне здійснення. 

В Україні основні події розвивалися в Києві. Тут діяли три політичні сили. Прихильники Тимчасового уряду об’єдналися навколо штабу Київського військового округу, в розпорядженні якого налічувалося 10 тис. чоловік (війська гарнізону, козаки, юнкери). Більшовики спиралися на 6 тис. озброєних червоногвардійців, озброєні загони робітників, деякі частини гарнізону. Їх підтримували рада робітничих і солдатських депутатів. Центральна Рада мала у своєму розпорядженні українізовані військові частини в кількості 8 тис. чоловік. Центральна рада і більшовики виступили спільно в боротьбі проти військ штабу Київського військового округу. У створений Центральною Радою Комітет охорони революції увійшли місцеві лідери більшовиків. Однак, вони вийшли з цього органу відразу після засудження керівниками Центральної Ради Жовтневого збройного перевороту в Петрограді. Після триденних боїв, які вели загони під керівництвом більшовиків, військові частини, які підпорядковувалися штабу Київського військового округу, залишили Київ. У місті склалося своєрідне двовладдя: місто контролювали військові частини Центральної Ради і збройні загони на чолі з більшовиками, які підпорядковувалися Раді робітничих і солдатських депутатів. 

25 жовтня 1917 у з’вязку із загрозою Україні Центральна Рада затвердила Третій Універсал, в якому проголошувалося утворення Української Народної Республіки (УНР) у межах дев’яти українських губерній. Цей документ передбачав ліквідацію поміщицького землеволодіння, запровадження 8-годинного робочого дня, державного контролю над виробництвом, надання національним меншинам автономії, забезпечення українському народові демократичних прав і свобод, скасування смертної кари, амністію політичних в’язнів, скликання 9 січня 1918 Українських Установчих зборів. 

У той же час на розвиток подій в Україні все більший вплив надавали зовнішньополітичні чинники. В кінці 1917 р. український національний рух ще йшов по висхідній лінії, про що свідчили результати виборів до Всеросійських Установчих зборів. За українські партії проголосувало майже 75% виборців, а за більшовиків - лише 10%.

У таких умовах більшовицькі організації України прагнули рішучими діями привернути маси на свій бік. Була розгорнута широка агітаційно-пропагандистська кампанія, основою якої було прагнення показати контрреволюційний і буржуазний характер Центральної Ради. Крім того, більшовики активно підтримували ліве крило українських партій, намагаючись тим самим підірвати внутрішню єдність Центральної ради. Дестабілізуючим чинником було і зовнішньополітичний тиск, який все більше набував характеру військової загрози. В кінці листопада 1917 р. більшовики створили в Могильові при ставці революційний польовий штаб, який готувався до боротьби не тільки з прихильниками старого режиму, але і з Центральною радою. 1 грудня 1917 новий головнокомандувач більшовик Н. Криленко звернувся з відозвою до українського народу . Всі ці дії більшовиків були спрямовані на захоплення влади в Україні та встановлення більшовицького режиму на її території. Спочатку це завдання вони прагнули вирішити легітимно (законно) шляхом забезпечення більшості серед делегатів Всеукраїнського з’їзду Рад. (Слайд 12) Своєрідним каталізатором подій кінця 1917 р. послужив маніфест РНК до українського народу з ультимативною вимогою до Центральній раді, який отримали в Києві 3 грудня 1917 року. У цьому документі, підписаному В. Леніним і народним комісаром закордонних справ Л. Троцьким, з одного боку, визнавалася УНР, а з іншого - робилося грубе втручання в її внутрішні справи. Ультиматум РНК містив чотири вимоги до Центральної Ради: відмовитися від дезорганізації фронту (мається на увазі утворення Українського фронту); не пропускати через територію України козачі формування з фронту на Дон; пропустити більшовицькі війська на Південний фронт; припинити роззброєння радянських полків і червоноармійців. На прийняття рішень Центральній Раді відводилося 48 годин. У разі відхилення ультимативних вимог РНК оголошував Центральну Раду «в стані відкритої війни проти радянської влади в Росії і Україні». 

В цей же час, 4 грудня 1917 р., у Києві розпочав роботу Всеукраїнський зїзд Рад, на якому більшовики планували здійснити внутрішній переворот і захопити владу демократичним шляхом. Але сил у них для цього було недостатньо. Серед 2,5 тис. делегатів більшовики складали незначний відсоток і тому не могли отримати владу. На цьому етапі національний рух ще зберігало масштабність і вплив. Всеукраїнський з’їзд рад ухвалив резолюцію про підтримку Центральної Ради та кваліфікував ультиматум РНК, як втручання у внутрішні справи УНР. 

Розуміючи, що події розвиваються не за їхнім сценарієм, більшовики разом з лівими есерами, деякими українськими соціал-демократами і безпартійними (всього 127 осіб) залишили Всеукраїнський з’їзд рад і перебралися до Харкова, який був форпостом більшовизму в Україні.  В цей складний історичний час, на політичній арені засяяла нова зірка, ім’я якої назавжди залишається в пам’яті українського народу, як  ім’я першого президента Михайла Грушевського.

Учень 4. (Слайд 13)

Вінцем державотворчих пошуків українського народу стало прийняття 24 серпня 1991р. Верховною Радою України Акта проголошення незалежності України.  21 грудня 1991 р. на зустрічі в Алма - Аті керівники Росії, України, Білорусі, Азербайджану, Вірменії, Молдови, Казахстану, Киргизії, Туркменистану, Узбекистану і Таджикистану підписали Декларацію про утворення СНД. Це означало, що СРСР як суб’єкт міжнародного права і геополітична реальність перестав існувати; кожна республіка стала самостійною. СНД не є державою, вона не має наддержавних управлінських структур. Члени Співдружності є цілком незалежними державами. Незалежність України була визнана всіма колишніми радянськими республіками, світовим співтовариством. Вона є закономірним наслідком багатовікового прагнення народу. Свою незалежність Україна здобула за винятково сприятливого збігу внутрішніх та зовнішніх обставин. Адже демократизація суспільно-політичного життя дала можливість активізуватись національно-визвольному, демократичному руху, традиції якого виявилися особливо живучими. Після провалу серпневого заколоту посилились відцентрові настрої в українському суспільстві. Союзні органи влади втратили контроль над подіями у радянських республіках, а консервативні великодержавні сили були тимчасово деморалізовані, компартія України опинилася під забороною. Більшість колишніх комуністів підтримала ідею незалежності. Соціально-економічне життя в СРСР восени 1991 р. стрімко погіршувалося і народні маси щиро сподівалися, що в самостійній Україні становище швидко зміниться на краще, тому теж у переважній більшості підтримали незалежність. Світове співтовариство загалом позитивно поставилось до намагання радянських республік здобути незалежність і не заважало розпаду СРСР. Україна стала суверенною державою без кровопролиття, мирним шляхом. 24 серпня 1991 р. вона офіційно отримала назву - Україна, що відповідає історичній традиції. Розпочався процес утвердження атрибутів державності, без яких не існує суверенних держав. 4 вересня 1991 р. над куполом будинку Верховної Ради замайорів національний синьо-жовтий український прапор, а 28 січня 1992 р. він отримав статус державного. 15 січня 1992 р. державним гімном України стала музика композитора М. Вербицького на слова П. Чубинського «Ще не вмерла Україна...». 19 лютого 1992 р. Верховна Рада затвердила тризуб як малий герб України. Національна символіка перетворилася на державну. (Слайд 14)

  Вчитель. Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша держава та її невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу наймогутніших царських сатрапів та посіпак шлахетсько-панських і своїх панів. Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями. Послухайте вірш Дмитра Павличка – «Рідна мова».

Учень. «РІДНА МОВА» (Слайд 15)
Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім’я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.

З родинного гнізда, немов пташа,


Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.

У просторах, яким немає меж,


Не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш,
Допоки буде в серці рідна мова.
Д. Павличко

Вчитель. Та на жаль у нашому сучасному українському суспільстві кількість патріотів з часом зменшується. Багато людей під впливом економічної кризи, соціальних недостатків починають презирати сучасну державу. І дух патріотизму в їхніх серцях починає повільно втухати, як маленький вогник під час дощу. Дух патріотизму починає перетворюватись на інший дух - дух презирства. З країни виїзджає багато людей, юнаки шукають собі «білого білета», щоб не іти в армію, а дух національної свідомості ледь жевріє своїм маленьким, майже потухлим вогником. Жаль терзає мою душу, коли проходжусь по звичайному українському місту, де значна частина населення навіть не знає української мови, а говорить на чужому всім народам наборі слів із різних мов, який ми називаємо суржиком.

Українська культура зайшла в глухий кут, із якого не може знайти виходу. Українські патріоти, яких так потребує суспільство, ніби сплять довгим сном у душах багатьох українців, проте люди не хочуть розбудити той дух патріота, який все більше і більше гасне у їхніх серцях, а треба було б! Україна – унітарна європейська держава. Нашими сусідами є такі країни: Білорусь, Росія, Польща, Молдова, Угорщина, Румунія Словаччина.Розвиваються рівноправні міждержавні економічні зв’язки.

Україна – одна з найбільших держав Європи. За офіційною статистикою на 1 червня 2015 року в Україні проживає 42 млн. 836 тис. осіб. За цим показником Україна займає 29 місце у світі. Оскільки це велика країна, то живуть у ній люди різних національностей. Поряд з українцями на території України проживають представники понад 100 національностей. Ми повинні поважати всіх людей,які проживають поряд з нами, якої б національності вони не були. Ми живемо на одній землі, українській, а тому ми повинні любити цю землю, дбати про її процвітання. Україна наша багата не лише своїми чорноземами, лісами, ріками, а і природніми багатствами, в надрах нашої землі.

Про різноманіття природних ресурсів ви довідаєтесь від учня- природознавця.


Учень-природознавець (Слайд 17)
Природно-ресурсний потенціал України поєднує у собі колосальні запаси корисних копалин і природно-рекреаційних ресурсів. Найважливіші мінерально-сировинні ресурси країни представлені:

Кам’яне і буре вугілля – запаси 45,5 мільярдів тон;

Нафта і газ – 307 родовищ;

Торф – 1,5 тисячі родовищ;

Залізні руди – 27,5 мільярдів тон;

Марганець – 2,3 мільярди тон.


Україна багата на такі корисні копалини, як: нікель, ртуть, титан, боксити, кухонна сіль, сірка, каолін, вогнетривкі глини, облицювальне каміння та інші.
Більша частина території України розташована в західній частині Східноєвропейської рівнини. Завдяки теплому клімату, гарному рельєфу і чорноземам, що є третиною світових запасів, в Україні надзвичайно сприятливі умови для сільськогосподарського виробництва.
В Україні нараховується понад 70 тисяч річок та 20 тисяч озер, 9 мільйонів гектарів країни вкрито лісами, що становить 15% від її площі.
Вчитель. Дійсно є чим пишатися, але в нас і люди – герої, які творять дійсність, які формують обличчя світу - вчора, сьогодні і завтра, бо вони готові віддати все, і в тому числі своє життя, щоби осягнути свою мету, щоби здійснити свою мрію. Це герої залишили для нас здавалось би такі божевільні кличі: Або все - або нічого! Або пан - або пропав! Перемога або смерть! Події останніх років, коли Україна ціною життя Героїв Небесної Сотні, (Слайд 18) зусиллями українських військових, добровольців, волонтерів відстоює свободу і територіальну цілісність, дають підстави стверджувати, що переважна більшість громадян України, серед яких є і діти, і молодь, виявили високу патріотичну свідомість та міцну громадянську позицію. (Слайд 19)

Сьогодні на Сході України йдуть військові дії, точаться криваві бої.  Там вирішується доля і майбутнє України. Весь народ нашої держави обє’днався нині проти російського агресора.  Сили АТО намагаються протистояти терористам. На полі битви – захисники, воїни. Вони мужні, сміливі, хоробрі. Не шкодуючи власного життя, захищають неньку Україну. Це  бійці, що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери, на плечах яких тримається наша армія. Багато синів, пішли виконувати свій обов’язок  перед  Батьківщиною.  Вони з гідністю несли і несуть бойову службу в лавах Збройних Сил України. Це і наші земляки Торчун Сергій Вікторович. Але війни без втрат не буває. Крім військовослужбовців в зоні АТО загинуло 478 мирних жителів, 1392 поранені. Нині нараховується близько 1,8 млн біженців і внутрішніх переселенців зі сходу України.


Близько 5 мільйонів людей потребують гуманітарної допомоги в Україні. До них належать як ті, хто живе на окупованих проросійськими збройними формуваннями територіях, так і переселенці.

В історії України чимало подій, що перед усім світом продемонстрували прагнення українського народу до вільного, щасливого, заможного життя. Як свідчить історія, із тисяч народів і народностей світу лише 200 виросли в нації – створили свої держави й домоглися визнання світової спільноти, серед них – Україна.

По всіх статистичних даних 67 % українців пишаються своєю державою і хочуть жити в Україні. Історія і сучасність України, українського народу - це твір героїв України, це діло людей, які віддали всі свої сили, і своє життя для добра українського народу: його свободи і державності, могутності і процвітання. Україна - це діло героїв, які поставили добро рідного народу понад свої особисті та будь-які інші інтереси і були вірними своїй ідеї до останнього подиху.

Для вас, теперішніх молодих українців, в час, коли бути патріотом серед ваших ровесників давно перестало бути модним, а ідея українського патріотизму в руках вправних політиканів стала знаряддям в боротьбі за владу, важливо як ніколи усвідомити, що нема особи поза людською спільнотою, нема особистого добра, поза добром народу і держави, до якої ти належиш, і той, хто відмовляється бути вірним інтересам своєї Батьківщини, свого рідного народу, буде примушений служити добру чужого народу.

Для нас же, теперішніх українців, що в своїй більшості, на жаль, можливо і байдужі, перш за все важливо знати, що історія і сучасність України - це діло геройської української молоді минулих років: козацьких полків Богдана Хмельницького та Івана Мазепи (Слайд 20); Легіону Січових стрільців Дмитра Вітовського (Слайд 21), Української Галицької Армії Мирона Тарнавського; Армії Української Народної Республіки Симона Петлюри; Організації Українських Націоналістів Євгена Коновальця і Степана Бандери; Української Повстанської Армії Романа Шухевича; сотень тисяч рядових українців, які боролися проти німецьких загарбників в рядах Червоної Армії; членів визвольного руху шестидесятників Вячеслава Чорновола; учасників студентського голодування 1990 року. Слава країни – це не лише її територія, мова, природні багатства, а головне – люди, які своїми здобутками прославляють країну на весь світ. Слід згадати найвидатніших з-поміж тих, чиї імена назавжди увійшли в історичну пам’ять, у душу народу українського.

Тарас Григорович Шевченко – український поет, громадський діяч, і, як кажуть самі українці, духовний батько сучасного українського народу. (Слайд 22)

Григорій Сковорода – педагог, поет, автор трактатів, байок, пісень. (Слайд 22)

Микола Лисенко, український композитор, автор опер «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка», «Енеїда», автор дитячих опер і оперет.(Слайд 23)

Михайло Грушевський – історик, організатор української науки, автор ілюстрованої історії України. Ігор Тамм – видатний фізик-теоретик, лауреат Нобелівської премії з фізики. (Слайд 23) Його дитинство пройшло у Єлисаветграді (нині Кіровоград), закінчив Єлисаветградську чоловічу гімназію (1913 р.).

Микола Амосов – видатний український лікар, учений у сфері серцево-судинної хірургії, біокібернетик. (Слайд 23) Леонід Каденюк – перший космонавт незалежної України, Герой України. (Слайд 24)

Відомі українські спортсмени: Сергій Бубка (стрибки з жердиною), Лілія Подкопаєва (спортивна гімнастика), (Слайд 24) Оксана Баюл (фігурне катання), Яна Клочкова (плавання), (Слайд 25) Олег Блохін і Андрій Шевченко (футбол), (Слайд 26) Ірина Дерюгіна і Ганна Безсонова (художня гімнастика), (Слайд 27) брати Віталій та Володимир Клички, Василь Ломаченко і Олександр Усик (бокс). (Слайд 28)

Відкриймо для себе великі заповіти героїв України, заповіти написані для нас, нащадків, кров’ю і потом впродовж тисячоліть. Сьогодні від нашого покоління в цілому і кожного з нас зокрема, залежить чи звучатиме гордо і могутньо ім’я Україна і Український народ в третьому тисячолітті на вершинах людської цивілізації, чи кане воно у забуття, зазнавши духовної і фізичної смерті.

Прислухаймося до мови могил. Хай до вух наших дійде голос великих покійників, що одним з’єднаним могутнім хором до нас живих промовляють: «Українці! Будьте гідними! Боріться за своє достойне життя! Здійсніть наш заповіт». І коли цього голосу слухатимуть мільйони, ми зможемо спокійно глянути у майбутнє. Бо тоді мільйони щоденним трудом і своїм власним життям доводять, що Україна живе, бореться, житиме і перемагатиме.

Будьмо ж гідними великої слави героїв України, які твердо вірили, діяли, знали: українська нація народилася тоді, коли в її обороні впала перша крапля червоної української крові на чорну українську землю. Українська нація існуватиме доти, доки хоча б один українець буде готовий покласти своє життя в

Героям Слава! Відео (Пісня) «Герої не вмирають» у виконанні Колі Бучак
 Учитель.  Ми тут з вами багато про що згадали, багато про що говорили, а тепер час і показати свої знання, як же ми знаємо свою державу, її традиції, мову, культуру. Для цього ми зараз поділимося на дві команди, назви дамо символічні, по кольору нашого прапора – «Жовті» і «Блакитні». Наш народ має свою давню історію, багаті традиції. Усе це сприяло розвитку усної народної творчості. Напевно, всі ви знаєте безліч українських народних пісень, казок. Однак у повсякденному житті частіше за все можна почути народні приказки. Це як «Дерево мудрості»

У прислів’ях, приказках, крилатих виразах втілені моральні

цінності українського народу, які живуть сотні років та висвітлюють найвищу мудрість – як бути Людиною.
 «Без верби і калини немає України».

«Людина без рідної землі як соловей без гнізда».

«За рідний край життя віддай».

«Та земля мила де мати народила».

«За народ і волю віддамо життя і долю».

«Жити – Вітчизні служити».

«Нема на світі другої України немає другого Дніпра».

Тому завдання першого конкурсу: відгадати другу частину приказок. За кожну правильну відповідь — один бал.



1 Конкурс прислівїв (по чотири прислів’я кожній команді)

1.   Праця людину годує, а лінь… (марнує).

2.   На сонці тепло, а біля матері… (добре).

3.   У дитини заболить пальчик, а у мами —… (серце).

4.   Не одежа красить людинy, а дoбpa… (cпpaвa).

5.   Пташка красна своїм пір’ям, а людина —… (знанням).

6.   Потрібно учиться — завжди… (знадобиться).

7.   Друга шукай, а знайдеш… (тримай).

8.   Мир та лад — великий… (клад).

      Діти всі разом підводять підсумки кожного конкурсу. Записи вести на дошці.

      Учитель (читає вірш Д. Білоус)

Якщо з українською мовою


В тебе, друже, не все гаразд,
Не вважай її примусовою,
Полюби, як весною ряст.
Примусова тим, хто цурається,
А хто любить, той легко вчить:
Все, як пишеться, в ній вимовляється,
Все, як пісня, у ній звучить.
І журлива вона, і піднесена,
Тільки фальш для неї чужа 

В ній душа Шевченкова і Лесина,


І Франкова бринить душа.

      Як ви вже здогадалися, наступний конкурс — знавців мови.



Конкурс 2 «Мовознавство для допитливих»:

Завдання: Здійсніть подорож містами України і скажіть, хто вас зустріне:

у Києві – (киянин);

у Кіровограді – (кіровоградець);

у Харкові –(харків’янин);

у Львові – (львів’янин);

у Сумах – (сумчанин);

у Донбасі – (донбасівець);

в Одесі – (одесит);

у Чернівцях – (чернівчанин);

у Чернігові – (чернігівець);

у Полтаві – (полтавчанин).

За кожну правильну відповідь — 1 бал.

Слова для команди «Синіх»: у Києві. У Кіровограді, у Харкові,у Львові, у Сумах.

Слова для команди «Жовтих»: у Донбасі, в Одесі, у Чернівцях, у Полтаві.

      Разом підраховують обидві команди бали.

Конкурс 3

    Вчитель.   Скільки б ми не навчалися, все одно не зможемо все осягнути, всього знати. Зрозуміти значення того чи іншого слова нам допомагає словник. Але сьогодні у вас його немає. Серед трьох слів вам потрібно вибрати одне, яке відповідає значенню цього слова. За правильно назване значення слова — 1 бал.

Завдання для команди «Синіх». Молоденька травичка: осокора ( дерево родини вербових), моріжок (моріжок - густа молода трава - правильна відповідь) , трансмісія  (сукупність агрегатів, призначених для передавання крутного моменту від двигуна до ведучих коліс.

Завдання для команди «Жовтих». Сніп пшениці: дідух  ( сніп -  українська різдвяна прикраса, символ пожертвування найкращого збіжжя у хліборобських культурах), калита ( це обрядовий корж, що готується на свято Андрія), малорос (Архаїчна назва України. Похідна назва нового часу — Малоросія).

( Ді́дух його ще називають: дід, коляда, колядник, сніп, король, дідок) — українська різдвяна прикраса, символ пожертвування найкращого збіжжя у хліборобських культурах - правильна відповідь).

Завдання для команди «Синіх». Старовинна чоловіча безрукавка: черес (пояс, ремінь), кептар (стародавній одяг жителів Карпат; безрукавний кожушок, який виготовляли з овчини і оздоблювали кольоровим сапяном, вовною, бляшаними кружальцями – правильна відповідь), банаш (національна страва гуцулів, яку готують переважно чоловіки).

Завдання для команди «Жовтих». Кажан, який долає відстань понад 200 км: нічниця (кажан, метелик – правильна відповідь), летючка (Екстрено випущений листок з коротким повідомленням про що-небудь), млинка (гіпсова печера).

Вчитель оголошує результати конкурсу.



Конкурс 4

      Учитель. Що вам читали ваші рідні, коли ви були маленькі та лягали спати? Правильно, казочки. Народ український склав і зберіг у своїй пам’яті безліч казок. Стільки ж додали і письменники. Героями українських казок є і люди, і тварини, і птахи, і фантастичні істоти. Зараз ви спробуєте відгадати назви добре відомих вам казок. За кожну правильну назву казки або ім’я головного героя — 1 бал.

Завдання для команди «Синіх»

         Хто полюбляв кататися верхи, та й ще на побитому? (Лисичка)

         Як називалася казка, де Лев не хотів бути царем звірів? (Осел і Лев)

         Як називається казка, де горобець вчився будувати гніздо? (Біда навчить)

         З ким пішла Лисичка-сестричка в ліс, а звірі злякалися та поховалися? (Пан Коцький)

Завдання для команди «Жовтих»

         Назвіть казку, де дід та баба не дозволяли онучці грітися біля вогню? (Снігуронька)

 В якій казці багатий брат хотів ошукати бідного, але в нього нічого не вийшло? (Мудра дівчина)

         Скількох героїв зміг обдурити Колобок, коли тікав від них? (5)

         Як звали дочку відьми в казці «Івасик-Телесик»? (Зміючка Оденка)

      Підраховуються результати конкурсу.

Учитель: – А зараз ми проведемо вікторину «Чи знаєте ви Україну?» Хто швидше.

У якій півкулі знаходиться на карті наша Батьківщина? (У східній).

На якому материку ми живемо? (Євразія).

Які країни межують з Україною на півночі? (Білорусь).

З якою державою Україна межує на сході? (Росія).

Коли країна проголосила свою незалежність? (24 серпня 1991 року).

Де знаходяться географічний центр Європи? (На території України в Закарпатській області поблизу с. Ділове).

Як називається найвища вершина Карпат? (Гора Говерла, 2061 м).

Яка найбільша річка в Україні? (Дніпро).

Як називається столиця України? (м. Київ).

Яке найбільше озеро в Україні? (озеро Сасик).

      Учитель. Ми любимо українську землю: її чудову мальовничу природу, а також її мешканців — братів наших менших: комах, тварин, птахів. У цьому конкурсі на сцену мають вийти тільки два учасники конкурсу — по одному від кожної команди. За 2 хвилини вони повинні по черзі описувати живу істоту, не називаючи її. Учасник другої команди має відгадати цю істоту. За кожну правильну відповідь — 1 бал. Журі оцінює і оголошує результати конкурсу.



Конкурс 5

      Учитель. Україна — дуже велика країна. Ми вже багато що знаємо, але й багато чого нам ще невідомо. Конкурс «Вірю – не вірю».За правильну відповідь — 1 бал.

Факт 1. Чи вірите ви, що в Севастополі знаходиться пам’ятник потопленим кораблям? (Па́мятник пото́пленним корабля́м — монумент в Севастополі, емблема міста, встановлений поблизу Приморського бульвару).

Факт 2. Чи вірите ви, що найдовший вік такого дерева, як смерека, — 100 років?

 Факт 3. Чи вірите ви, що в м. Коломия  стоїть поряд з музеєм писанок велике яйце-писанка заввишки з триповерховий будинок?

Факт 4. Чи вірите ви, що в м. Києві в музеї зберігається близько 700 картин великого художника Т. Г. Шевченка?

      Вчитель оголошує результати вікторини.

Конкурс 6

      Учитель..

Лунає пісня українська,

У кожну хату шле тепло,

Як кожному до серця мати

Дарує спокій і любов.

Українські народні пісні століттями самовіддано плекали національну гідність, були алмазним осердям духу народного. У них виявляється багатство духовного життя українського народу, його талановитість, обдарованість, що є невід’ємною частиною культурної спадщини України.

Наступне конкурс знавців української народної пісні.

Чого хотів милий, чорнобривий? (вареничків)

Де стоять два дубки? (на горі)

Хто в’ється за Галею? (Іванко)

Куди запрошувала дівчина хлопця в понеділок? (по барвінок)

Що робить ставок там, де колишуться віти? (спить)

Хто стояв під вишнею, під черешнею? (старий з молодою)

Що робили жінки на товчку, на базарі? (чоловіків продавали)

Що потрібно робити хлопцям, розпрігши коні? (лягати спочивати)

Чорні очка схожі на що? (на терен)

Куди не треба ходити Грицю? (на вечорниці).



Учитель. Ось і завершився наш останній конкурс. Усі ви добре попрацювали, виявили свої знання, кмітливість. Залишилося оголосити команду-переможця.

Підбиває підсумки й оголошує команду-переможця.

А зараз, я вас прошу допомогти мені, написати вірша про Україну. Я розпочинаю рядок, а ви його закінчить.

Україна моя (Автор Тягілєва Н.В.)

Квітка ти запашна, Україно моя,

Всім вкраїнським народом любима.

Найдорожча ти наша земля,

Ти завжди у віках незборима.

Незалежність свою в боротьбі здобула


Віру в краще життя і надію,

Але злий супостат, прийшов землю топтать,

І порушить ту єдність і силу.

Нам історія часто нагадує знов,

Як тебе розривали на клапті,

Але твій волелюбний, сміливий народ,

Захистить від такої напасті.

Ми єдині в житті, ми єдині в бою,

Ми єдині в меті і надії,

Що настане той час, коли рідна земля,

На кінець підійме свої крила.

Щоби зони АТО не було на Вкраїні,

Щоби діти не знали, що значить бомбили,

Щоб ніхто в XI столітті не знав,

Як від голоду лютого хтось помирав.

Так давайте ж єднатись,

Бути вірними їй, Україну, як матір любити.

Щоб ніхто навіть думки такої не мав,

На частини її розділити.

Тільки в єдності ми непорушні завжди

Наша сила в єнанні й любові

Україно моя, вірю в завтрашній день,

Божа матір, пошли нам ще сили.

Вчитель (Слайд 29)

        А зараз прикладіть праву руку до свого доброго, щирого серця, відчуйте, як воно б’ється. Я хочу, щоб від сьогоднішнього уроку у вашому серці залишилась хоча б одна краплинка любові до Батьківщини, до рідної мови, до своєї родини, бо тут наше коріння, без якого не можна в світі жити.

 Не забувайте, що ви – українці, її діти. А україну, як і матір потрібно любити і пишатися нею, дбати про її процвітання. І ви, як підростаюче покоління, повинні про це пам’ятати і дбати про її розквіт і незалежність. Слава Україні!

 Бережіть рідну землю, вивчайте її історію.



 Я вірю, що ви будете гідними громадянами своєї держави. (Слайд 30)


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка