Сценарій презентації журналу «Дивослово провідне фахове видання для українських словесників»



Скачати 155.97 Kb.
Дата конвертації06.03.2016
Розмір155.97 Kb.
Відділ освіти Бородянської райдержадміністрації

Районний методичний кабінет

Клавдіївська загальноосвітня школа


Сценарій презентації журналу

«Дивослово – провідне фахове видання для українських словесників»

d:\documents\mother\авторський семінар 2012\дивослово\фото\dsc_0804.jpg

Захід підготували та провели

учителі-методисти

Клавдіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів

І.П. Рибалко, Т. В. Стефанович


Бородянка

2012

Ведучий. Доброго дня, дорогі гості! Уже стало доброю традицією зустрічати в стінах нашої школи шанованих гостей – письменників, акторів, спортсменів, науковців, людей, які своєю завзятою працею, талантом творять славу нашої батьківщини. А сьогодні ми хочемо вшанувати тих людей, які присвятили видавничій справі усе своє життя. Вони багато років тому переступили поріг редакції журналу «Дивослово» й залишили назавжди в ній своє серце.
Ведуча. Шановні колеги, ви прийшли на цікаву зустріч із редактором журналу, який має поетичну і промовисту назву, берегинею українського диво-слова Катериною Василівною Рибалко. Так, я не помилилася, коли сказала «берегинею», бо в часи економічної кризи Катерина Василівна не тільки докладає максимум зусиль, щоб часопис існував, але й постійно удосконалювався, був справжнім методичним скарбом для фахівців.
Ведучий. Сьогодні до нас у гості також завітали директор видавництва Ольга Леонідівна Мостепан та бухгалтер і водій Вікторія Єрмакова.

Ведуча. Гостей дорогих ми вітаємо щиро

Стрічаєм у школі з любов’ю та миром


Ведучий. А прологом свята хай буде музичне вітання від учнів 4-А класу (класовод Г.Ф. Щербак, художній керівник - А.Л. Матьошко)

Виступ ансамблю сопілкарів

d:\documents\mother\авторський семінар 2012\дивослово\фото\dsc_0806.jpg

Ведуча. Шановні гості, вчителі! Сьогодні ми зібралися в цій залі з нагоди свята – провідному фаховому часопису українських словесників «Дивослову» в 2011 році виповнилося 60 років.

Виступ ансамблю сопілкарів

Ведуча. Протягом цих шести десятків років творці журналу стояли на сторожі рідного Слова, плекали його, в найкращих методичних, літературознавчих, мовознавчих, художніх зразках подавали його вчителям-україністам, студентам-філологам.
Ведучий. На публікаціях «Дивослова» зросло кілька поколінь українського вчительства. І сьогодні видання постійно оновлюється, розвивається, відповідає на виклики часу, чутливо й дієво реагує на всі освітянські нововведення. Сьомий рік паралельно з «Дивословом» виходить методичний щомісячник «Бібліотечка Дивослова», який уже оцінили й полюбили читачі за його актуальність, практичну спрямованість, системну подачу матеріалів.
Ведуча. Назва фахового журналу наших учителів-філологів і справді надзвичайно виразна та поетична – «Дивослово».

Учень. Слово - брила, слово - крила, диво

у незнане зоряний політ,

через мову щиро і правдиво

одкривається нам білий світ.



Ведучий. Дивослово… Ніжне та мелодійне українське слово чарує, милує, голубить, дивує. Воно є справжнім дивом, виплеканим людським розумом, любов'ю, титанічною працею тих людей, яким не байдужа доля рідної мови, української нації.

Учень. Я думаю, всім цікаво більше довідатися про історію створення, розвитку такого потрібного всім видання.

Учениця. Шановні гості! Запрошуємо вас разом з нами «погортати» сторінки усного журналу «Дивослову- 60», вшанувати тих людей, які золотими літерами вписали свої імена в історію науково-методичного часопису.

Учень. Наш літературний журнал перегорне для вас свої озвучені сторінки.

СТОРІНКА 1

ІСТОРІЯ ЖУРНАЛУ

Учень. «Дивослово» – щомісячний науково-методичний журнал. Започатковано його в березні 1951 року як двомісячники «Українська мова в школі» та «Література в школі», після об’єднання їх у 1963 році виходив як місячник «Українська мова і література в школі», від 1994 року – сучасна назва.
Учениця.1963 року редакція організувала дискусію щодо нагальних змін в українському правописі; з кінця 1980-х рр. – численними публікаціями активно сприяла поверненню літературної і наукової спадщини заборонених, замовчуваних і репресованих у радянський період письменників і вчених-філологів доби Визвольних змагань 1917–1921 рр., Розстріляного відродження, Західної України 1920–1930 рр., української еміграції, літераторів-дисидентів; з 1990 р. зосереджує особливу увагу на плеканні любові до української мови, утвердженні її як державної, порушує гострі проблеми її розвитку, захисту, поширення сфер функціонування, становища в інших країнах; подаючи допомогу вчителям, викладачам у справі відродження й піднесення української духовності, національної свідомості, знайомить з помітними явищами культури, традиціями, обрядами й святами українців, роботами українських митців, експозиціями літературних і художніх музеїв. Серед авторів – Юрій Барабаш, Володимир Панченко, Г.Клочек, Є.Нахлік, Лариса Масенко, Любов Мацько, Іван Ющук, Володимир Задорожний, Ірина Фаріон, Дмитро Дроздовський.

Учень. Здобутки педагогічної науки і практики пропагують провідні сучасні методисти Анатолій Фасоля, Неллі Бондаренко, Лариса Варзацька, Олеся Ковальчук, Сергій Омельчук, Ганна Токмань, Ольга Рудницька та ін. Головними редакторами були Тетяна Бугайко, Федір Жилко, Петро Мисник, Володимир Біляєв, Олександр Аврамчук, Сергій Гречанюк, Любов Дрофань. Від 2004 року головний редактор – К. В. Рибалко.

З 2005 року редакція видає методичний щомісячник «Бібліотечка «Дивослова».


СТОРІНКА 2

ЗМІСТ ЖУРНАЛУ
Учень. Часопис призначений для вчителів української мови й літератури загальноосвітніх шкіл, викладачів середніх спеціальних і вищих навчальних закладів. Матеріал подається в трьох розділах – «Методика викладання мови й літератури», «Мовознавство», «Літературознавство і критика». Основні рубрики: «Офіційні матеріали», «Наголос», «На часі», «Особистісно зорієнтоване навчання», «Профільне навчання», «Інноваційний урок», «Робітня словесника», «Майстер-клас», «Науковець – практикові», «Викладачеві ВНЗ», «Нові підручники й посібники», «Бібліотечка вчителя-словесника», «Література рідного краю», «Наша Шевченкіана», «Мова художніх творів», «До мовних глибин», «Позакласна робота», «З духовної спадщини», «Постаті», «Музеї України», «Новочасна література». Розділи: «Живе слово», «Мова — душа народу», «Культура мовлення», «Розповіді про майстрів», «Трибуна словесника», «З редакційної пошти»,«Наш календар», «Пам'ятні дати», «Народознавство» та ін.

Видання публікує матеріали з філології, методики викладання мови і літератури, з досвіду роботи вчителів-словесників, рецензії тощо.


Учень. Друкуються на сторінках журналу статті з актуальних питань мовознавства й літературознавства, методики викладання української мови й літератури, методичні рекомендації, навчальні програми, розробки уроків, матеріали олімпіад, конкурсів, мовні консультації, сценарії виховних заходів, рецензії. Популяризуються новітні педагогічні технології, узагальнюється досвід ефективної роботи вчителів-практиків, розповідається про майстрів-словесників, презентуються навчальні заклади нового типу.
Учень. До центральної тематики належить також висвітлення, передусім у зв’язку з потребами школи, різних аспектів творчості Т.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки та інших класиків, дається нове прочитання програмових творів минулого, публікуються творчі портрети й зразки текстів сучасних письменників, літературної спроби читачів.

Учениця. Пріорітетним у журналі є безцінний досвід учителів, спрямований на створення уроку – сучасного, ефективного та гармонійного, який принесе задоволення і користь вчителям і учням.
СТОРІНКА 3

ТВОРЧИЙ ДОРОБОК ВЧИТЕЛІВ БОРОДЯНЩИНИ НА СТОРІНКАХ ЧАСОПИСУ
Ведуча. …Вже багато років на сторінках журналу «Дивослово» з'являються публікації творчих учителів Бородянщини. Головний редактор видання Катерина Василівна, вчитель за фахом і покликанням, дбає про те, щоб її колеги мали можливість поділитися власними методичними напрацюваннями, розкрити свою педагогічну майстерність..
« СТОРІНКА ПАМ'ЯТІ»

На фоні мелодії «Адажіо» учні читають поетичні та прозові рядки
Учень.

Упала з неба крапля дощова,

Якусь хвилину, може, й прожила,

Але стеблину рясно напоїла,

І та зміцніла.

Ось так буває часто між людей:

Хтось всім життям і ділом доведе,

Що жив не марно.

Краплею проллється.

Для інших він від серця.

Володимир Кузьменко

Ведуча. Історія не стоїть на місці. Минають роки, журнал постійно розвивається, вдосконалюється, збагачує своїх читачів безцінним досвідом. Але відходять у вічність талановиті світочі рідного слова, люди, які часточку своєї душі віддавали улюбленій справі.

Учень. Тетяна Федорівна Бугайко – учитель, прекрасний учений(професор), організатор методичної роботи в Україні. Доля відміряла їй 74 роки, з яких понад 50 присвятила педагогічній діяльності. За багаторічну сумлінну педагогічну працю Тетяна Федорівна удостоєна державних нагород.

Учениця.1951 року Т. Бугайко очолює методичний журнал «Література в школі» (пізніше «Українська мова і література в школі»; нині – «Дивослово»), до видання якого залучає багатьох талановитих учених, зокрема літературознавця Олександра Білецького, Психолога І. Синицю, відомого педагога В. Сухомлинського та інших. Часопис став надійною опорою вчителів-словесників, мудрим порадником у їхній щоденній роботі. Тетяна Бугайко прагнула формувати його зміст на засадах світової педагогічної науки.

Учень. У зверненні до читачів зазначалося: «Для розвитку й збагачення методики літератури як наукової дисципліни необхідно, щоб у створенні журналу брали участь найширші кола вчителів, щоб у галузі методики відбувалася боротьба поглядів, вільний обмін думками». У часи застою, ідеологічного диктату, відсутності плюралізму, коли гальмувалася будь-яка самостійність у вираженні думки, це було сміливе слово.

Учениця. Наступне видання (1962) «Українська література в школі» не тільки узагальнює найкращі досягнення передових учителів-словесників і висвітлює основні принципи вивчення художньої літератури, а й орієнтує студентів вищих навчальних закладів і вчителів середньої школи на творчий підхід до викладання літератури.

Учень. Людське безсмертя з роду і до роду

Увись росте з коріння родоводу,

І тільки той, у кого серце чуле,

Хто знає, береже минуле

І вміє шанувать сучасне, -

Лиш той майбутнє

Вивершить прекрасне.

Л. Гавриленко



Учениця. Від дня народження і до останньої хвилини

Є мить прекрасна – це життя людини.

По-різному йдемо життєвим шляхом:

Хтось пролітає непомітним птахом,

Комусь доводиться пливти за течією,

А хтось горить яскравою зорею…



Ведуча: є люди, як зорі. Вони погаснуть, а світло від них ще довго-довго блукає всесвітами наших душ, нагадуючи кожному, хто ми, що ми, чому ми, куди ми...

Олександр Рибалко – «правдиве українське серце»

Ведуча. У журналі «Дивослово» Олександр Леонідович від 2006 року був редактором відділу мовознавства, а згодом і літературознавства. Ведені ним рубрики сприяли осягненню вчителем сучасних мовних і літературних процесів в Україні, знайомили з актуальними теоретичними працями українських філологів. А ще він запровадив потрібні вчителеві рубрики: «Доба у слові», де знакові події української історії й сучасності подаються крізь призму художнього осягнення; «Творчість письменника: наукове пізнання і методичне опрацювання» - комплексне представлення літературознавчого і методичного матеріалу про вітчизняних прозаїків і поетів; «Правописні контроверзи», де висвітлюються непрості питання долі і змісту нашого основного мовного закону; «Для пам'яті, для розмислу…» - де вміщується те, що стукає до розуму й серця читача. Про рукописи мало сказати, що він їх блискуче редагував – він їх віртуозно огранював.
Учениця. Для Олександра Рибалка естетичне й інтелектуальне задоволення важило більше, ніж матеріальне. Він жив у світі культури. Сімдесят чисел «Пам'яток України» – то витвір його любові…

Добрий слід залишив по собі Олександр Леонідович, виразний слід. Його не переплутаєш з іншими і не забудеш».

Євген Сверстюк

Учень. …Спокійної вдачі, не вельми багатий на слова, але за кожним із тих слів відчувався високий інтелект, глибокі знання…

… Справа, яку робив Олександр Рибалко, не загине. Не повинна загинути, бо робила її людина високої моралі, учений і видавець, вклад якого у процес повернення історичної пам'яті своєму народові неоціненний.

Юрій Лоза

Учениця. …Був щасливий, бо, мабуть, ніколи в житті не зробив того, чого робити не бажав. Мало хто може похвалитися таким здобутком…

Зоя Скринник



Учень. Олександр Леонідович Рибалко – непересічна постать української культури, талановитий філолог…

Це була людина-установа: доробок, створений за його задумом і участю, сумірний з працею академічних колективів.

Олександр Леонідович поєднував в одній особі якості, рідкісні для посади, яка йому судилася – глибокі фахові знання філософа, історика, мовника, нечутливість до шаблонів і віру в не скаламучені джерела.

Учень. Фактичну громадську оцінку творчого доробку О. Л. Рибалка дав Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, нагородивши керований ним колектив журналу «Пам'ятки України» орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого.
Ведучий. Непересічна особистість, невтомний трудар на ниві української науки і культури, автор понад 10 публікацій та більш як 50 енциклопедичних статей, блискучий ерудит і рідкісний бібліофіл, добра і чуйна людина.

d:\documents\mother\авторський семінар 2012\дивослово\фото\dsc_0810.jpg
Ведуча. За роки наполегливої праці опанував низку слов'янських мов, прилеглих до української з північного заходу: крім польської, - ще такі мало знані, як старобілоруська, кашубська, нижньолужицька, верхньолужицька з їхніми загадковими паралелями до української на різних рівнях мовної будови… Визбирував по зернятку словники, підручники, публікації…

Пам'ять про О. Рибалка житиме, поки існуватимуть творіння його рук, його розуму, його самовідданої любові.


Ведуча. Доля здатна побачити в людині Божу іскру й уміло розпорядитися цим даром, даючи можливість уповні зреалізувати природний потенціал.

Ведучий. «Згас цілий світ – глибокий і глибинний».

1 червня 2010 року не стало завідувача відділу журнала «Дивослово» Валерія Леонідовича Федоренка.



Учень.

Валерієві

Чи хто наворожив у душу холоди?

Чи лінія судьби навспак лягла на руку?

Заходяться сади буянням молодим.

Заходиться душа нестерпністю розлуки:
Не вигляда, не жде, стоїть собі німа.

А світ такий чужий – нема стрічань з ніколи.

… Вже годі голосить: вже голоду нема.

І падає душа, підкошена під корінь.


Ведуча. Він понад усе любив Україну, жив нею, самопосвято трудився задля неї на освітянській ниві – вчив школярів, учителів, методистів. У нього був особливий педагогічний хист: умів здивувати, захопити, зародити і в юній, і в зрілій душі жагу пізнання. Вражав надзвичайною працездатністю, високим професіоналізмом, енциклопедичними знаннями з багатьох напрямів гуманітаристики. Кохався в мистецтві, мав дар художнього освоєння дійсності – писав вірші
Ведуча. Будучи багатогранною особистістю, Валерій Леонідович надзвичайно цінував творчість і професійну самовідданість колег. Схилявся перед яскравими постатями – тими, хто своєю подвижницькою працею збагачує й розвиває український освітній простір. Для них він знаходив тепле слово, про них розповідав на сторінках фахової преси, зокрема в «Дивослові видрукував серію творчих портретів шанованих у країні вчителів-словесників.

Учень читає поезію, присвячену вчителям

Учителям даруєм щире слово

У день пресвітлий, у святковий час

Сердечно привітаємо ми вас,

Кохані наші, любі вчителі,

Найкращі люди рідної землі.

У будень і у свято з дітьми ви,

Знання щоб передати злотоцінні,

Щоб мудрими і чесними росли

Майбутні покоління України.

Щоб вихованці думкою здіймались д'горі,

Щоб їхні почуття дзвеніли кришталем

Щоб в світ дивились гордо, яснозоро,

Міцніли духом з кожним Божим днем!

Високі відкриваєте ідеї

І душі юні ви купаєте в добрі.

Просвіти рідної натхненні Прометеї,

Талановиті наші вчителі.

Хай із небес Великий Вседержитель

Помножить вашу силу і снагу,

Благословить щодень добро творити

І береже на праведнім шляху.

Хай Мати Божа - Неустанна Поміч

Веде до верхогір'їв осяйних,

Хай надихає на високу творчість,

Підтримує посеред днів лихих.

Серця хай сповнить благодать небесна,

Запалить їх любов'ю і завзяттям,

У душах ваших хай квітують весни

І очі завжди променяться щастям.

Премногих, преблагих вам літ ми зичим,

В родинах - і добробуту, і миру.

Хай пам'ятає вічно Україна

Ваш труд невтомний і святу офіру!
Ведучий. Валерій Федоренко залишив по собі понад 200 ґрунтовних, надзвичайно цінних праць: статті, розробки уроків, програми спецкурсів, посібники, антології.

Він був діяльний, сповнений планів на майбутнє.



d:\documents\mother\авторський семінар 2012\дивослово\фото\dsc_0797.jpg
Ведуча. Істинний українець-патріот, блискучий інтелектуал, високо фаховий освітянин, талановитий редактор, доброзичлива, тонкої душевної організації людина, толерантна і делікатна у спілкуванні, глибока і щира у почуваннях.
Ведучий. Над усе Валерій любив матір і Україну. Матір боготворив, Україною жив. Сам був органічною частинкою українського світу.
Ведуча. Блискучий методист, Валерій мав величезний творчий та інтелектуальний потенціал, дивовижну працездатність. Йому до снаги було охоплювати водночас кільканадцять справ, а як конче треба було – додавав ще одну.

Катерина Рибалко


Ведучий. Поет, член Національної спілки письменників України, літературний редактор журналу «Дивослово» Дмитро Онкович в науково-методичному часописі вів рубрику «Самоцвіти», відкривав для сучасного читача нові поетичні таланти.

Творча спадщина Д. Онковича «вражає … не обсяжністю – справжністю. Нахилившись над нею – почуєш голос землі, відчуєш живу стихію села з його одвічним виживанням, збагнеш маленькі радощі й великі боління селянського серця. Його поетичний голос негучний, навіть аж стишений. Позбавлений нарочитості, пафосності. Щирий і правдивий. Уміє ословлювати найсокровенніше. Тож і віриш йому».

К. Рибалко

Учень

Нехай сміються, що не вмію жить.

І справді – тих вибоїн на моїй дорозі…

Я знаю сам:

Не так трясло б,

Не так боліло б, -

Було ж те чорне та назвати білим,

Того, хто плаче, не побачить,

Людцям в догоду прислужить –

І колія моя гладенько побіжить.

… Не вмію жить.

Учень. У нашому храмі душі завжди житиме пам'ять про цих людей, справжніх патріотів України. Вони є прикладом, взірцем для наслідування.
Учитель. Прошу вшанувати хвилиною мовчання пам'ять працівників журналу, які відійшли у вічність.

СТОРІНКА 4

ВИДАВЦІ ЖУРНАЛУ - ХРАНИТЕЛІ РІДНОГО СЛОВА
Ведуча: Спочатку було Слово, і Слово те було від Бога і Слово було Бог, і ніщо, що постало на Землі, не постало без нього. Слово – лікує, слово допомагає, слово ранить, слово – запалює душі. І той, хто Володіє словом, тримає в руках ключ до людських сердець.
Ведучий. Видавці журналу «Дивослово» несуть до людей відкрите серце у долонях слів, плекають ніжне, мелодійне, солов’їне, барвінкове та калинове українське слово, дбають про красу та чистоту нашої рідної мови.
Учениця. Для Катерини Василівни видавнича справа стала справжнім покликанням, її долею. За фахом учитель-філолог, вона не тільки сіяла прекрасне, добре, вічне в серцях дітей, а й стала вчителем педагогів. Невтомна трудівниця, «берегиня» рідного слова постійно у творчому пошуку. Коли працювала вчителем у Клавдіївській школі, віддавала своє серце дітям, дбала, щоб вони полюбили чарівне українське слово. Вчителька проводила літературні вечори, зустрічі з українськими письменниками, творчими людьми. На запрошення Катерини Василівни наш навчальний заклад відвідали такі відомі письменники, як Федір Погребенник, Василь Юхимчук.
Учень. Професійні якості Рибалко Катерини Василівни поєднуються з найкращими людськими рисами, такими як справедливість, доброта, чуйність, скромність, вимогливість до себе та до інших.
Учень. Хай мудрість літ не стане тягарем,

Нехай душі не вигасне зірниця.

Хай повниться до краю днем за днем

Добра і щастя золота криниця.


Учениця.

Нехай наснаги Вам дає земля,

Десятки літ ще мріяти й творити.

Хай пісня ніжна серце окриля,

В здоров'ї й радості багато літ прожити.

Учні дарують квіти Катерині Василівні Рибалко та гостям
Ведучий. У нашій школі є багато творчих і талановитих учителів, які дбають про духовний розвиток своїх вихованців, прищеплюють любов і шану до рідного слова. Віра Петрівна Рощупкіна разом зі своїми учнями написала пісню про словникові слова, яку дарує всім учителям-філологам та гостям сьогоднішнього свята.

Музичне вітання від учнів 3-Б класу



d:\documents\mother\авторський семінар 2012\дивослово\фото\dsc_0809.jpg

Ведучий. Шановні словесники! Підтримуйте видання, популяризуйте його серед колег, однодумців. Бережіть живе українське слово, наше з вами «Дивослово»!

Ведуча. А зараз запрошуємо до слова Катерину Василівну Рибалко та її колег.

d:\documents\mother\авторський семінар 2012\дивослово\фото\dsc_0786.jpgd:\documents\mother\авторський семінар 2012\дивослово\фото\dsc_0771.jpg



База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка