Сценарій проведення відкритого виховного заходу «Хлібові вклонімось» Підготував : завідувач методичного відділу



Скачати 177.05 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір177.05 Kb.
Комунальний заклад Тернопільської міської ради

«Станція юних техніків»


Сценарій

проведення відкритого

виховного заходу

«Хлібові вклонімось»


Підготував:

завідувач методичного відділу

КЗ ТМР «СЮТ»

Матвійчук Андрій Миронович

Тернопіль - 2014

ТЕМА. "ХЛІБОВІ ВКЛОНІМОСЬ".

Виховний захід.
МЕТА. Познайомити дітей із значенням хліба в житті людини, з історією його виникнення, як відбуваються процеси вирощування, збирання та випічки хліба в Україні. Розвивати мовлення, увагу. Виховувати бережливе ставлення до хліба, повагу та інтерес до хліборобської праці.

ОБЛАДНАННЯ. Знаряддя праці для випічки хліба (коцюба (довга кочерга), дерев'яна лопата, рогач), предмети українського побуту (горщики, глиняні тарілки, рушники), плакати та написи («Є хліб – є й життя», «Хліб для нас – символ братства й гостинності», «Жито годує всіх, а пшениця на вибір», «Не вважай на врожай, а жито сій, то хліб буде», «Земля – матінка, а хліб – батенько», «Вмирати зібрався, а жито сій», «Є хліб – ясно в домі, немає – біда, нещастя»), комп’ютер, поректор.

Епіграф:

Встань, товаришу, людство у хвилі урочій

Поклонися хлібині – цій дивній данині.

Біле борошно днів, чорне борошно – ночей

Перемішане працею в кожній хлібині.
Вчитель (вступне слово).

Є у нашій мові слова, дорогі серцю кожної людини: земля, хліб, вода, праця, Батьківщина.

Споконвіків наші люди шанували землю, побожно називали її матінкою, годувальницею. Землею клялися, їй сповідалися. Грудочку рідної землі брали з собою, вирушаючи в далеку дорогу, її шанували, бо вона дає все необхідне людині.

На землі вирощують хліб. Вирощування хліба – це велика духовна і фізична праця, велике таїнство і вміння. І тому у житті українців все, що пов'язано з цим дійством, має і великий духовний зміст. Побожно кидали зернинку у землю і побожно жали першого снопа. У народі кажуть: "Як є хліб і вода – то людина з голоду не помре".

Хліб на рушнику. Чи це не найбільша повага до хліба?

Вчитель.

Почнемо нашу виховний захід з молитви.



(Всі встають і за ведучим читають "Отче наш").

1 ведучий.

Отче наш, ти, що єси небесах,

нехай святиться ім’я твоє,

нехай прийде царство твоє,

нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі.

Хліб наш насущний дай нам днесь;

і прости нам довги наші, як і ми прощаєм довжникам нашим;

і не введи нас у спокусу,

але ізбав нас від лукавого.

Бо твоє єсть царство, і сила, і слава,

Отця, і Сина , і Святого Духа,

нині і повсякчас, і навіки віків.

Амінь.

2 ведучий. У молитві "Отче наш" є 7 прохань, які людина просить у Бога. Одним із них є: "Хліб наш насущний дай нам сьогодні".

Хліб наш насущний. У Біблії це не лише універсальний продукт харчування, а ще й дивовижний небесний дарунок.

Хто не знає, що таке праця і хліб, той перестає бути сином свого народу.

Вчитель. Сьогодні ми й поговоримо про хліб. Коли і як з'явився він на цій землі? Як люди навчилися вирощувати це диво? Чому жодне свято в Україні не обходиться без хліба? Чому така глибока йому шана?

1 ведучий. Легенда розповідає, що колись у Стародавній Греції сину царя Елівсіна юному Триптолему богиня родючості Деметра дала насіння пшениці і наказала висіяти його в зоране поле. Тоді він першим на землі тричі зорав поле і кинув у ріллю золоте зерно. Віддячила нива сторицею.

За велінням богині проїхав Триптолем на колісниці, запряженій крилатими кіньми, всі країни і навчив людей землеробству. З тих пір і з'явилися хлібороби.



Вчитель. Це – легенда. А як же було насправді? Як починалося хліборобство? Хто вперше почав випікати хліб?

2 ведучий. В усіх кінцях світу вчені-археологи знаходили стоянки первісної людини. І скрізь було зерно. У країнах Сходу – рис, у Південній Америці – кукурудза... Коли ж людина відкрила злакові рослини?

«Ніхто не знає точної дати. Було це дуже давно. У закіптюженому склепінні печери полум'я освітило похмуре обличчя хранительки вогню – старійшини племені. Чоловіки вкотре повернулися з полювання ні з чим. Невдача за невдачею переслідувала плем'я.

На світанку старійшина сама вирушила шукати їжу. Поблизу стоянки всі їстівні кореневища були зібрані. Довелося йти далеко. У пожовклій уже траві, в чагарникових заростях вишукувала вона хоч що-небудь їстівне. Зупинилася у видолинку, по якому протікав струмок, опустилася до нього. «Хоч би що-небудь знайти!» – думала жінка. І раптом на протилежному схилі побачила незнайомі рослини. На їхніх стеблах погойдувались колоски. «Що в них?»

Старійшина перейшла струмок, схилилась до однієї з рослин. З колоска на долоню впали золотаві зерна. Жінка кинула їх до рота, пережувала. Це харч! Ось, де порятунок!»

З того часу, на які б злакові рослини не натрапляла людина, знахідка виявлялася щасливою. Борошнисті зерна давали приємне відчуття ситості, допомагали пережити тяжку зимову пору, коли так бракувало харчів.

Вчитель. Знаходити зарості рослин-годувальниць доводилось нечасто. А вирощувати їх ще не вміли. Як цього навчитися?

1 ведучий. «Одного разу мисливець присів край дороги. Біля стежки зеленів паросток хлібної рослини. Неподалік – ще один. «Де вони тут взялися? – подумав мисливець. – Може, виросли з покинутих збирачами зернин?» І посміхнувся: прийде ж таке в голову. Він вважав, що рослини підвладні богам, з волі яких вони пробуджуються до життя. Але думка, що майнула в голові, не давала спокою... Наступного ранку він знайшов трохи насіння і розкидав його у відлюдній місцині, на галявині. Минуло кілька днів. Паростків не було. Мисливець уже перестав сподіватися, що вони з'являться. Та ось три зернини проросли. Вони потрапили в м'яку, розпушену землю. «Ось воно що!» – зметикував мисливець. Він розпушив землю палицею, розкидав насіння. Що вийде? Цього разу проросли всі зерна. «Сіяч» дивився на крихітні паросточки і очам своїм не вірив. Йому здавалося, що сталося диво.»

Хліб скорився людині, виріс там, де вона забажала! Так хлібне зернятко прив'язало людину до землі: вона вже не блукала лісами в пошуках їжі, а поселялася біля хлібного поля – пшеничного, рисового, житнього. Близько семи тисяч років тому поселення хліборобів виникли на берегах Дністра, Південного Бугу, Дніпра.



2 ведучий. Випікати хліб первісні люди ще не вміли. Та якось...

«Важкі хмари затягнули небо. Пішов дощ. Хлібороби повернулися з поля рано. Жінки заходилися готувати борошняну юшку. А готували її з розтертого каменями зерна. Одна жінка, поспішаючи, розлила її на розпечений камінь. Юшка була густою. Потрапивши на камінь, перестала розтікатися, стала коржем. Старша з жінок схопила з каменя борошняне кружальце й хотіла викинути. «Згоріло зерно!» – подумала вона. Але ж кожна жменька борошна була дорога. До того ж від маленького плескатого кружальця, якому ще не було назви, так приємно пахло. Треба покуштувати!

Жінка міцно схопила за край і відщипнула шматочок. Смачно. Запропонувала чоловікам – сподобалося. Тоді, з острахом позираючи на розпечений камінь, жінка вирішила повторити те, що вийшло випадково.»

Під час розкопок стародавніх поселень учені-археологи багато разів знаходили камінні «деки», на яких колись пекли хліб – круглі коржі.



1 ведучий. А ось легенда, як з'явилося дріжджове тісто. Адже прісне тісто використовували дуже довго. І готували їжу, як правило, ввечері, коли вже ніхто нікуди не поспішав. Та одного разу один з робітників вирішив уранці приготувати їжу на вечір. Замісив тісто, а тут: «На роботу!» Коли він повернувся, тісто прокисло: дуже жаркий видався день. Нещасний хотів викинути його, та пошкодував, змішав його зі свіжим. Не пропадати ж добру! Ось тут і почалося... До цього замішували тісто здебільшого на воді. Інколи на олії, медові (залежно від достатку). Тісто завжди лежало спокійно, не вкривалося пухирцями і не намагалося «утекти». А це, мов живе, підіймалося, росло. Вже не вміщалося в мисці, частину його відкладали в іншу посудину: хай втихомириться. Воно і там росло. Диво. І робітник став на коліна. За ним опустилися інші. У тісто вселився якийсь дух. Добрий дух. Він вирішив нагодувати бідняків, допомогти їм. А якщо це живе тісто спекти? Хліб спекли, як завжди, на розжарених каміннях. Вийшов особливий, пшеничний, пахучий...

Звичайно, невідомий робітник і не думав про відкриття закваски, приготування дріжджового тіста. Та значення відкриття від цього не стає меншим.



Вчитель. Кожний народ має символи, які творять його образ. Таким духовним уособленням українського народу є хліб-сіль на вишитому рушнику. Цим народ-трудівник, народ-художник крізь віки промовляє: “Ми до світу з хлібом та душею...”

Вчитель. Хліб на столі. Хліб в серці, "Хліб – всьому голова", – кажуть у народі. До хліба звикають з дитинства, щоб потім до останніх днів своїх не розлучатися з ним. Хліб дорожчий за золото. І ще кажуть, що хліб – це шматочок сонця на нашій планеті.

Пісня “Хліб всьому голова” (В.Бомачан) у виконанні учнів.

ХЛІБ – ВСЬОМУ ГОЛОВА

На весняній зорі роси чисті і сині,

Сонця край золотий спраглу землю торка.

Батько став на поріг і напучує сина,

На лани виряджа перший раз юнака:

– Пам'ятай, мій синок, щирі й мудрі слова:

«Хліб – всьому голова, хліб – всьому голова!»

Син за батьком долав хліборобську дорогу

Та війна почалась, і затьмарився світ.

І пішов він в боях здобувать перемогу,

Несучи по землі той святий заповіт:

– Пам'ятай, мій синок, щирі й мудрі слова:

«Хліб – всьому голови, хліб – всьому голова!»

Але сталась біда на землі незнайомій

У запеклім бою на солдатськім путі.

Свою пайку віддав він солдату другому,

А в село написав на трикутнім листі:

– Пам'ятай, мій синок, щирі й мудрі слова:

«Хліб – всьому голова, хліб – всьому голова!»

На весняній зорі роси чисті і сині,

В полі трактор гуде, лине пісня дзвінка,

Край порога стоїть син загиблого сина .. .

Й ніжно так промовля до свого малюка:

– Пам'ятай, мій синок, щирі й мудрі слова:

«Хліб – всьому голова, хліб – всьому голова!»

Вчитель. То скільки ж років хлібові?

1 ведучий. Поблизу єгипетського міста Асуана знайшли зерна ячменю, вік яких близько 15 тис. років. Коли в Єгипті вперше з'явився печений хліб, його подавали як окрему вишукану страву.

А на письмі хліб зображали тими ж знаками, що й сонце і золото, – кружечком з крапочкою посередині.

Хто і коли спік першу хлібину – чіткої відповіді нема. Але в музеї міста Цюріха зберігається хліб, випечений 6 тис. років тому. Круглу хлібину, випечену 3400 р. тому, можна побачити в музеї мистецтв Нью-Йорка.

В Україні хазяйка, перш ніж приступити до випікання хліба, гарно вбиралася, пов'язувалась яскравою хустиною. Народження хліба – свято. Хліб пекли в печі. Для цього готували спеціальні знаряддя: коцюбу (довгу кочергу), дерев'яну лопату, якою садили хліб у піч, і рогач, яким садили горщики.



(Вчитель показує знаряддя і називає їх).

2 ведучий. Хліб був завжди був і буде найважливішим продуктом, мірилом усіх цінностей. І в наш вік великих науково-технічних досягнень він є першоосновою життя народів. Люди вирвались у космос, підкоряють ріки, моря, океани, видобувають нафту і газ у глибинах землі, оволоділи енергією атома, а хліб залишається хлібом.

З чим тільки не порівнюють хлібне зерно. З крихітним згустком червленого золота. З мініатюрною ракетою. Воно пахне теплими травами і стиглими медами. Воно чудо – воно витвір рук людських. А оскільки ці руки золоті, то й воно золоте.



Вчитель. Так, щоб хліб потрапив до нас на стіл, потрібно докласти великих зусиль, вкласти працю багатьох людей. Який шлях проходить зернинка до буханки хліба? Що необхідно робити, щоб досягти хорошого урожаю зерна? Як називаються професії людей, задіяних у вирощуванні хліба?

Учень 1. Урожайність зернових культур великою мірою залежить від якості посівного матеріалу. Для посіву відбирають найбільш високоякісне сортове насіння, проводять спеціальну його обробку – очищають, відсортовують, протравлюють, прогрівають. У спеціальних лабораторіях відібране насіння перевіряють на схожість. На фото ми бачимо, як працюють в своїх лабораторіях селекціонери.

Учень 2. Щоб рослини добре росли потрібно забезпечити їх поживними речовинами. Для забезпечення рослин поживними речовинами протягом усього періоду вегетації хлібороби вносять під основний обробіток ґрунту (оранку) гній, проводять осіннє та весняне підживлення посівів мінеральними добривами. На фото ми бачимо, як трактористи на тракторах розкидають на полі добрива.

Учень 3. Щоб створити сприятливі умови для росту і розвитку зернових культур, хлібороби проводять оранку ґрунту. Оранкою поліпшують фізичні властивості ґрунту, його водний, температурний і повітряний режими, загортають післяжнивні рештки й добрива. На фото ми бачимо, як проводиться оранка.

Учень 4. Для забезпечення високих врожаїв зернових культур і, зокрема, підвищення запасів вологи у ґрунті хлібороби нагромаджують сніг на полях: проводять механізоване снігозатримання, створюючи снігові вали при допомозі тракторних снігозорювачів-валкоутворювачів, розставляють щити. На озимих посівах використовують переважно куліси з високостеблових рослин, переносні щити, снопики з очерету, хмизу, стебел кукурудзи, соняшнику тощо. Добре затримують сніг також полезахисні лісові смуги. На фото ми бачимо, як затримали сніг на полях за допомогою техніки.

Учень 5. Важливою сільськогосподарською роботою хліборобів, від якості і своєчасності проведення якої значною мірою залежить рівень врожаю, є сівба. Навесні сіють ярі зернові (пшеницю, ячмінь, просо, гречку тощо), а восени – озиму пшеницю і жито. Усі зернові колосові культури сіють рядковим способом і його різновидами – перехресним, вузькорядним і широкорядним, пунктирним, стрічковим, гніздовим. Сіють хліб спеціальними сівалками, які обладнують шлейфами або боронами для кращого загортання насіння. На фото ми бачимо, як за допомогою сівалок висівають зерно у землю.

Учень 6. Великих прикрощів хліборобам завдають бур'яни, шкідники і хвороби зернових культур, які пошкоджують рослини, призводячи до зниження врожаю та погіршення його якості, а то й повністю знищують посіви рослин на великих площах. За появою і поширенням бур'янів, шкідників і хвороб зернових на полях уважно стежать агрономи. А вчені озброюють їх знанням агротехнічних, хімічних та біологічних методів боротьби з шкідниками і хворобами та бур'янами. На фото ми бачимо шкідників зернових культур та як з ними борються.

Учень 7. Після проростання зерна проводять боротьбу із шкідниками зернових. Щоб знешкодити шкідливих комах та грибків, хлібороби навесні обприскують за допомогою машин посіви зернових культур різними отруйними рідинами чи посипають отруйними порошками, які виготовляються на фабриках і заводах. Для людей і рослин ці отруйні речовини безпечні, а для шкідливих комах – згубні. На фото можна побачити, як вносять отрутохімікати на поля.

Учень 8. Знищувати бур’яни і створювати найкращі умови для росту посівів зернових культур на великих просторах полів хліборобам допомагають літаки. На невеликій висоті, роблячи кілька заходів, вони розсівають над зеленими посівами білий дощ – гербіциди , який придумали вчені-хіміки. Бур’яни від нього в’януть, скручуються і зовсім гинуть. А для пшениці і інших рослин склад такого дощу зовсім не шкідливий. На фото видно, як літак розпорошує над полями із зерновими культурами гербіциди.

Учень 9. Домагаючись одержання гарантованих високих урожаїв зерна, хліборобам доводиться в засушливих місцях проводити штучне зволоження ґрунту в ті періоди, коли рослинам не вистачає води. З цією метою будуються спеціальні зрошувальні системи з дощувальним поверхневим зрошенням, а також підземним, коли воду подають на поля по підземних водопроводах. На фото можна побачити, як працює зрошувальна система та як здійснюється забір води із каналу.

Учень 10. У хліборобській справі дуже важливо правильно визначити своєчасність початку збирання врожаю. За цим ретельно стежать агрономи та працівники агро-лабораторій. Про організацію збиральних робіт, своєчасну підготовку і раціональне використання на збиранні сільськогосподарських машин, транспортних засобів, сушильних установок дбають спеціалісти. На фото можна побачити, що агрономи визначають ступінь стиглості зерна.

Учень 11. Збирання врожаю – велике й справжнє свято для всіх людей, а особливо для тих, хто його вирощує. Урочисто й радісно відзначають його у господарствах нашої країни. На цьому святі нагороджують найкращих трударів, співають пісень, танцюють, смакують коровай з борошна нового врожаю. На фото зображено початок збирання врожаю.

Пісня у виконанні учнів "Ой, зеленеє жито, зелене".

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито женці жнуть,

Хорошії гості в хату йдуть.

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито за селом,

Хорошії гості за столом.

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито при межі –

Хорошії гості до душі.

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито ще й овес, –



Тут зібрався рід наш увесь.

Учень 12. У збиранні врожаю надійно допомагає хліборобам техніка. Основними зернозбиральними машинами в господарствах нашої країни є самохідні зернові комбайни «Нива», «Колос». Коли хліба достигають, їх збирають прямим комбайнуванням. При цьому комбайни одночасно жнуть, обмолочують і завантажують зерно в вантажівки, а також складають солому. Збирання проводять у найкоротші строки, бо при перестої хлібів багато зерна втрачається від обсипання. Щоб не допускати втрат і не знижувати якості зерна, хліба збирають також роздільним способом. У фазі воскової стиглості їх косять, укладають у валки і просушують, а потім обмолочують. На фото видно роботу комбайнерів. Вони за допомогою комбайнів збирають урожай.

Учень 13. Щоб здати державі зібране зерно сухим і підготовленим до довгочасного зберігання, хлібороби застосовують також і штучне сушіння зерна. Його проводять на зерноочисно-сушильних агрегатах або в зернових сушарках, пропускаючи підігріте повітря або суміш повітря з гарячими топковими газами крізь шар зерна. З цих механізованих сушарок зерно завантажують у машини для відправлення на елеватори. На фото зображено завантаження зерна в зернову сушарку.

Учень 14. Вирощене зерно пшениці і жита держава приймає від хліборобів на елеваторах – спеціальних спорудах для збереження зерна, що мають для цього силоси (великі башти). Перед тим як засипати в силос, зерно за допомогою спеціальних пристроїв і машин зважують, очищають і сушать, у завантаженні силосів зерном і розвантаженні їх людям допомагають транспортери та інші пристрої. На фото ми бачимо велику башту – силос.

Вчитель. А як зерно перетворюється на борошно?

Учень 15. Зерно перемелюють на борошно в млинах. З млина борошно виходить різних сортів. Найкраща мука – дуже дрібненька. Її ще в народі називають питльованою. Люди, які працюють на млинах називаються мельниками.

Учень 16. І вдень і вночі працюють сьогодні хлібозаводи і пекарні. На великому хлібозаводі хліб випікається так, що рука людини і не торкається до тіста. Люди лише керують машинами – транспортерами, великими ковшами, бункерами, печами, бо все відмірюють, відвантажують автомати. Безперервним потоком рухаються по конвеєру свіжовипечені запашні булки, хліб та інші хлібні вироби. На фото видно, як працюють пекарі в цеху.

Учень 17. Подивіться, ось він на полицях магазинів – пшеничний, житній, паляниці, булочки, бублики. Торти, печиво, крупи. Все це хліб. Це велике наше завоювання, велике щастя. І часом стає прикро, що багато хто з людей, особливо ті, які не звідали голодного лиха, не цінують хліб. На фото ми бачимо, як продавець хлібного магазину продає хлібопродукти – булки, батони, булочки та інші вироби.

Учень 18. Кожного дня ми їмо хліб. Він потрібен людині завжди. З тої пори, коли вона починає ходити, і до самої старості. Хліб дає людям силу для життя і праці. Який ситний та смачний чорний чи білий кусень духмяного хліба! Дорослі і діти з задоволенням споживають манну кашу та розваристі макарони, хрусти, бублики та пишні пироги і млинці, солодке печиво та медяники. Все це зроблено з того зерна, яке вирощують землероби. І від усього серця в їх адресу линуть слова: «Велике вам спасибі, трудівники ланів, за вашу працю, за хліб».

Вчитель. Глибока і незабутня пам'ять хліба. Ми цінуємо по-справжньому хліб лише тоді, коли його немає, коли на очах вмирають від голоду діти.

Не звільняється пам'ять,

Відлунює знову роками.

Я зітхну.

Запалю обгорілу свічу.

Піднялись, озиваються в десятиліттях

3 далини, аж немов з кам'яної гори надійшли.

Придивляюсь: "Вкраїна. Двадцяте століття".

І не рік, а криваве клеймо: "Тридцять три".

1 ведучий. "...1932–1933 рр. в Україні був великий голод. Не було ні війни, ні посухи. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки безневинних людей зійшло у могилу – старих і молодих, дітей, і ще ненароджених – у лонах матерів".

До книги буття українського народу, – це епіграф до книги "Голод – 33" письменника В. Маняка та журналістки Л. Коваленко, які загинули в авто-катастрофі, та книга побачила світ. У ній спогади, спогади...

Ось один із них…

2 ведучий. Анастасія Кучерук, жителька с. Судачівка, Житомирської області пригадує: "На світі весна, а над селом нависла чорна хмара: діти не бігають, не граються, сидять у дворах, на дорогах, ноги тонюсінькі, складені калачиком, великий живіт, голова велика, похилена лицем до землі, лиця майже нема, самі зуби зверху. Сидить дитина і чогось гойдається всім тілом: назад, вперед. Скільки сидить, стільки й гойдається. І безконечно одне і те ж напівголосом: "їсти, їсти, їсти..."

1 ведучий. Петро Соловищук з села Луки на Вінниччині: "Батько кладе на тачку моїх двох братів і сестру, везе на цвинтар. Розгріб лопатою мамину могилу, розгорнув рядно, поклав їх до мами. Батько почав лопатою кидати землю в яму, а я – руками. Згодом помер і батько... І так від моєї родини – ні могили, ні хреста. Тільки імена".

Вчитель.

Пекельні цифри і слова

У серце б'ють неначе молот.

Немов прокляття ожива

Рік 33–ій. Голод. Голод.

У люті сталінській страшній

Тінь смерті шастала по стінах.

Восьми мільйонів (Боже мій!)

Не долічилась Україна.

1 ведучий. На багатих чорноземах України вмирали люди. Уже в листопаді місяці не було чого їсти. Почався голод. Великий. Страшний. Невблаганний. Пішов голод степами. Пішов. Перед ним дверей не зачинити, не зупинити ні плачем дітей, ні тужінням матерів. Він вповзав у хати, населяючи їх мерцями. Двері настіж. Мертво. Люди не плакали, вмирали мовчки. Хто лічив їх тоді? Скільки їх зникло з видноколу? Жили терпіли – і з життя пішли, терплячи.

2 ведучий. Це було не стихійне лихо. В селах зібрали великий урожай хліба. Але весь хліб з колгоспів було наказано здати і вивезти. Вивезли навіть той, що залишився на насіння. Потім почали забирати хліб і у селян. Коли хліб було відібрано, відбирали все, що можна було їсти.

1 ведучий. По селах ходили спеціальні бригади із своїх же селян і забирали все, навіть у піч заглядали, дивилися, що господиня варила на обід. Перекидали навіть горщики з борщем. Ходила ця зграя селом, шукала, чи не заховав господар десь хліб у хліві чи на городі.

2 ведучий. Люди з'їли все ще до Нового року. Різдво було голодним. Вижили ті, у кого хтось працював в місті. Там видавали пайок, хоч він був бідненьким. У селах Східної України вимирали цілі села., славні козацькі родини. Люди були доведені до відчаю. Пухли від голоду і божеволіли. Їли полову, парили солому.

1 ведучий. Осиротіло багато областей України. За нездачу хліба судили і висилали до Сибіру. Уряд України звертався до Сталіна, щоб зменшили поставки хліба, доповідали про те, що люди масово помирають з голоду. Але відповідь була одна: "Який голод? Ніякого голоду у нас нема."

2 ведучий. Повірте, коли нічого їсти – найбільше хочеться хліба. Коли хліб є – людина про нього не думає. Їй хочеться чогось іншого: щось пізнати, щось прочитати, чогось навчитись. Тобто хліба духовного. Але коли немає хліба насущного – ніщо не миле.

1 ведучий. Для тих людей, яким вдалося пережити осінь і зиму 1932 р., настала страшна весна 1933 року. Люди не пам'ятають, чи була того року весна, чи прилетіли до знайомих осель лелеки. Пам'ятають інше.

Учениця.

У той рік заніміли зозулі,

Накувавши знедолений вік.

Наші ноги розпухлі узули

В кирзаки-різаки у той рік.

У той рік мати рідну дитину

Клала в яму, поклавши на бік,

Без труни, загорнувши в ряднину...

А на ранок – помер чоловік.

І невтому, трудягу старого

Без хреста повезли у той бік...

І кістьми забіліли дороги

За сто земель сибірських, сто рік.

Вчитель. Тож пом’янемо сьогодні, тих великомучеників нашої тяжкої історії – мільйони українських селян – жертв небаченого в історії людської цивілізації голодомору хвилиною мовчання. (Всі встають)

Вчитель. Але життя продовжувалось. І хоч як хотіли наші вороги знищити український народ, та він не піддався, – вижив. А допомогли йому у виживанні – прагнення до свободи, нескорений козацький дух, часточкою якого є почуття гумору. Давайте послухаймо декілька сміховинок про хліб у виконанні учнів.

Учениця. ХЛІБА НІЧИМ ВІДРІЗАТИ

– Йванку, що трапилось? Чом так гірко плачеш?

– А як же не плакати, як батьки он від голоду померли.

– Та який голод? Чи у вас хліба не було, чи що?

– Еге, хліб був, так ножа не було.
Учень. ДОТЕПНИЙ ХЛОПЧИК

Василько дістав од тітки, що була в них у гостях, кілька солодких пиріжків. Його мама засоромилася, що він не подякував і нагадала йому;

– Васильку,– каже, – а як говорять, коли що дають?

– Дайте ще!


Учениця. ЇЖТЕ, КУМЕ, ВАРЕНИЧКИ.

– Їжте, їжте, куме, варенички.

– Спасибі, кумонько, я вже штук шість їх з'їв –

– Та не шість, куме, а всі дванадцять.


Учень. ПИРОГИ

Зайшов циган до господаря в хату – і аж у голові йому запаморочилось від духмяних пахощів пирогів. Він і каже:

– Печіться – випікайтесь, пироги, будемо вас їсти.

– Будемо їсти, та не всі – одказує господар.

– А хіба вас, господарю, дома не буде? – здивувався циган.
Учениця. ДІАЛОГ

– Як врожай цього літа у вашім краї?

– Та як сказати. Хто мало–мало сіяв, той мало–мало і взяв. А хто нічого не сіяв, той, уявіть собі, нічого і не взяв...
Учень. ЗВІДКИ БЕРЕТЬСЯ ХЛІБ

Запитав у Зіни Гліб:

– А звідкіль береться хліб?

Розвела руками Зіна:

– Звідкіля ж? Із магазину!
Учениця. – Марійко, чому ти сьогодні поїла всі бублички? – спитала мати, заглянувши в буфет. – Я ж просила тебе залишити ще й на завтра.

– Мамусю, ти ж учила мене не залишати назавтра те, що можна зробити сьогодні.


1 ведучий. Бережімо хліб насущний. Хліб та вода – це найдорожче, що дала нам матінка Природа. Не витрачайте, діти, хліба марно, бо дорогою ціною він обходиться.

2 ведучий. Хліб можна їсти з усім. Який же смак у хліба? Ні з чим незрівнянний, ні на що не подібний, запах хліба бентежить, від нього стає радісно і добре на душі.

1 ведучий. Хліб можна їсти свіжим, можна зробити з нього смачні грінки чи сухарики, коли зачерствіє. Відомо, що сухарі добре тамують голод. Зачерствілий хліб можна освіжити. Для цього хліб замотують у вологий чистий рушник і ставлять у теплу піч. З черствого хліба можна приготувати смачні страви.

2 ведучий. Коли скибочка хліба випаде з рук, підніміть її, поцілуйте. Це немов вибачення перед хлібом, який ненароком опинився під ногами...

1 ведучий. Золота пшениця – символ нашої України. Недарма ж частина нашого прапора символізує сонце або золоті пшеничні лани.

2 ведучий. Хліб на столі... Хліб у серці...
Висновок: Тож шануйте і бережіть наш святий, насущний хліб, бо він закріпив нас на цій землі!

Дякуємо за увагу!


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка