Сценарій свята „ Андріївські вечорниці



Скачати 120.19 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір120.19 Kb.
Сценарій свята „ Андріївські вечорниці”
Ведучий: Доброго дня всім, хто тут зібрався нині!

Доброго дня всім, хто в гості завітав!

Доброго дня, великій цій родині!

Шановні гості, ми вітаємо вас!



Ведуча: Ми раді Вас вітати у нашій світлиці

І дарувати хліб із золота – пшениці,

Щоб хліб святий був завжди на столі,

Й щасливі були всі на українській цій землі.

Прийміть же хліб на мальовничім рушникові.

Ставлять хліб на стіл

Ведучий: Добрий день дорогі друзі. Ми раді вітати Вас в нашій господі.

Одне із зимових свят, Андрія Первозванного, або в народі кажуть Андрія.

Воно улюблене серед молоді. Це свято відзначають 13 грудня.

Ведуча: В цей день молодь збиралася на вечорниці,щоб повеселитись ,потанцювати, співати, а дівчата пов'язати, повишивати ,а ще поворожити на свою долю. Тож пропонуємо Вам побувати на наших вечорницях.

Господиня: Ну от, наче все готово. Скоро дівчата прийдуть, хлопці... Як подумаю коли ми дівували, зачули де-небудь вечорниці, та гайда аж тини тріщали. Сходились всі... А весело було...

Господиня: Заходьте дівчата, давно на вас чекаю...
1-дівчина. Добрий вечір господине, славна молодице, Чули, що у цій хаті ,будуть вечорниці!
2-дівчина: Добрий вечір вашій хаті,

Уклін господині, чи веселі вечорниці будуть у нас нині?


3-дівчина: Аби щастя було в хаті,

Щоб усі були багаті,


4-дівчина: Аби було любо , мило

Аби всі були щасливі.


5-дівчина: Будем з вами добрі, щирі

То і будем жити в мирі.


6-дівчина: Тоді всім нам допоможе Матір світу - Мати Божа.
Господиня: Просимо,просимо. Поспішайте , дівчата, все приготувати, бо зараз хлопці прийдуть, треба щось повишивати, а іще їх чимось пригостити.

Дівчата: А ми ось пиріжків напекли.
Господиня: Напекли! Молодці. А я вареників наліпила,

Дівчина 7

Ой зваримо вареників

Біленьких, смачненьких

Та й запросим до нас в гості

Хлопчиків гарненьких...

Щоб вони разом із нами

Дружно працювали

Ну, а наші вечорниці

Піснею стрічали.
Ведучий: Україна! Країна смутку і краси, радості і печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над яким світяться яскраві зорі! Це історія мужнього народу, що віками боровся за волю, за своє щастя, свідками чого є високі могили в степу, обеліски та прекрасна народна пісня.
Ведуча: Українська пісня... Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юність, красиву і ніжну. Який митець не був натхнений її мелодіями! Яка мати не співала цих легких, як сон пісень над колискою дорогих дітей своїх?

Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слова.



Пісня»Як у нас на Україні»

Господиня: Ну, що щебетуні вмостились зручніше, будьте як вдома. Сьогодні вечір, у який мають здійснитися ваші надії. Хочете знати свою долю, дівчата.
Дівчата: Так, хочемо!
Господиня: Бач, які бистрі й розумні. Гаразд! Хай буде по вашому, то може і я помолодію біля вас. Сьогодні будемо веселитись, співати, танцювати, хлопців частувати і хвалитись своєю працею. Ану покажіть, що навишивали, нав'язали?

( Дівчата показують )


1-дівчина: А я ось рушник вишила на щастя на долю.

( всі дивляться говорять, який гарний)



Ведучий:

Рушникове обличчя веселе,

Обліта коровай на столі,

Закликає гостей до оселі,

Випромінює щедрість землі.
Рушничок на стіні – давній звичай,

Ним шлюбують дітей матері,

Він додому із далечі кличе,

Де в калині живуть солов”ї.


Він простелений тим, в кого серце

Не черствіє й дарує тепло,

Хай цей символ лишається вічно

В нашій хаті на мир, на добро.


2-дівчина: А я мереживо нав'язала, щоб хату прикрасити.
3-дівчина: А Галина... Дивіться... Галина вишиванку вишила. Це кому така гарна?
4-дівчина: Чи не Івану?
5-дівчина: Чи Дмитру?
6-дівчина: А може Олександру?

Дівчина 8

З вечора тривожного аж до ранку

Вишивала дівчина вишиванку.

Вишивала дівчина, вишивала,

Чорну та червоную нитку клала.

Ой та чорна ниточка — то страждання,

А червона ниточка — то кохання.

Тому чорна ниточка часто рвалась,

А червона ниточка легко слалась.

З вечора тривожного аж до ранку

Вишивала дівчина вишиванку.

Вишивала дівчина, вишивала,

В тую вишиваночку душу вклала.

Ведуча: Вишиванням споконвіку займалися жінки. Цей вид рукоділля відтворює душу і характер жінки, бо у вишивку вона вкладає свої почуття та мрії, щоб принести радість собі та людям.

Ведучий: Майже кожна область, кожен регіон, часто і окремі села, від матері до дочки передавали свої узори. Тому за кольором , орнаментом вишивки завжди можна визначити місце її виготовлення.Здебільшого в Україні переважали вишивки червоними та чорними нитками. Вишиванням займалися кожну вільну хвилину, на вечорницях і вдосвітках, довгими осінньо-зимовими вечорами.

Пісня «Мамина сорочка»

Господиня: Оце слава Богу, вже й хлопці ідуть,привітаємо їх.
Дівчата: Та ні, тітонько, ще подивимось чи гідні вони того.
Хлопець 1:

Ой дівчино відчини

Своє й моє серденько звесели

Дівчина 9: Ой небуду, відчинять

Бо ти будеш, серденько, жартувать


Хлопець2: Ой не буду, не буду

Пожартую трішечки та й піду


Дівчина 1: Не пустимо вас в хату, бо дуже вас багато.
Хлопець1: Не пустите ... Не пустите то підемо до інших дівчат.

Хлопець 2

Дівчаточка, голуб’яточка,

Та ми прийшли не битися,

Та ми прийшли миритися.

І гостинці принесли,

І музику привели.



Дівчина 4

Так би одразу і сказали. Заходьте!

Хлопці входять під музику.
1-дівчина співає: Полюбила Коваля така доля моя

Я ж думала кучерявий в нього чуба нема


2-дівчина співає: Ой хто ж то іде попід вербами,

Чи то мій чи то твій, світить ребрами



Хлопець 3: Ох, а брехали, що на цих вечорницях дівчата гарні, а вони бач які люті.

Господиня. Ну що ж, хлопці, покажіть, на що ви здатні. Здавна на вечорницях хлопці розказували смішні історії. А чи ви вмієте розсмішити дівчат?
Хлопці жартують

Балакучий Пилип (гумореска)

Серед ночі по провулку шкандибав Пилип.

Раптом вибіг з підворотні здоровенний тип.

Ледь не плаче: — Ой братишка, може, скажеш ти,

Де міліція районна. Як туди пройти? —

А Пилип знизав плечима: — Як тобі сказать?

Звідсіля до неї буде кілометрів п'ять.

— А дільничний де приймає? — аж трясеться тип.

— Та ніхто тут не буває, — відмахнувсь Пилип.

Тут міліції ніколи не стрічав ніхто…

— Ну, тоді витрушуй гроші і знімай пальто!
Ас-велосипедист

Дід свисточка вирізає

Для онука Феді,

Доки той педалі крутить

На велосипеді.

Вкотре швидкість набирає,

Мчить і каже діду:

– Я без рук ганяти вмію,

Ось поглянь, як їду!

Ледь загавився та й врізавсь

У старого дуба...

Повз дідуні знову їде:

– Я лечу без зуба!
ІДЕЯ

Каже вчитель учню:

- Пишеш гірше й гірше!

Є помИлок грубих

в тебе значно більше.

- Грубих буде менше!

– є ідея в Міші.

Певно, треба букви

всі писать дрібніші.
НАЙБІЛЬШЕ ЛЮБИТЬ

- Хочу я спитати, - просить мати в Люби. –

Є ж якісь уроки, що найбільше любиш?

- Що тут думать довго. Це просте питання.

Я найбільше люблю в нас урок останній.
ТАЛАНТ

- Син приходить часом сонний, в’ялий він доволі. -

Каже якось батьку вчитель у музичній школі.

Тато радий: - То є добре! Сумніву немає!

Це у нього, щоб ви знали, мій талант дрімає.
Господиня: Ну дівчата давайте поворожимо, та подивимось у кого яка доля.

Дівчата: Давайте!
Ведуча: Дівчата давно ворожили по всякому, виходили надвір із зав'язаними очима підходили до плоту і вибирали кілок, який попадеться чи кривий чи високий чи маленький, такий буде хлопець у тої дівчини.

Дівчина 5. Ох, дівчата, якби то знати, хто той суджений! Хоч би краєчком ока глянути.

Дівчина 3. Андрію, Андрію, на тебе я надіюсь. Хочем долю свою знати, просим тебе помагати.

Дівчина 4. А щоб дізнатися ім'я хлопця — судженого, потрібно підійти до першого незнайомого чоловіка і під будь-яким приводом запитати, як його звати. Таке й буде ім'я чоловіка.

3-я дівчина. А я чула про ворожбу зі свічкою.

4-а дівчина. Напишемо імена, поставимо на край великої тарілки. Запалимо свічку. І до якої стрічки підпливе свічка, такий і буде суджений.

1-а дівчина. А я знаю теж таке ворожіння. Треба темноті сказати:

Ворожу осібне,

На люстерко срібне!

Ворожу на саму себе.

І ... на тебе.

Потім, повернувшись, спиною:

— Покажи, святий Андрію, яка моя доля? Ворожу на свій вік,

Дай, Боже, шлюбу дочекати,

Покажи, Андрію, яка моя доля.

Тоді різко повернутися.



Дівчина 10.Перед тим, як лягати спати, дівчата умивалися і не втиралися, а клали рушник під подушку, вірили, що в такий спосіб можна побачити судженого уві сні. Під ліжко клали миску з водою і двома прутиками (місточком), щоб приснилося, як суджений переводить через місток.

Господиня.. А тепер скиньте по чобітку, розкрутіть його із заплющеними очима, киньте. Де носик — там і милий.

(Дівчата кидають чобітки. Хлопці жартома воро­жать, сміються та імпровізують наречених).



Господиня А зараз простежу доріжку чобітьми.

6-а дівчина. Поставте, тітонько, наші чобітки до порога.

Хлопець 5

Ой на Андрія гадали дівки,

Щоб не лишали їх парубки.

А ми всі ходили в сусіднє село,

Щоб нашим дівкам заздрісно було.

Господиня: Та годі вам,хлопці.Беріть дівчат та утніть гопака

танок

Ведучий Увечері на Андрія сходилися разом: хлопці та дівчата. Збиралися у просторій хаті, щоб було де розбігтися для кусання калити. З цього кусання і починається Андріївський вечір.

Ведуча: Калита – це великий корж із білого борошна. Печуть калиту дівчата – всі разом ,скільки б їх не було,-хоч десять, хоч двадцять.
Господиня: .

Ось і калита готова! Яка ж вона гарна! А ще принесли і квача з сажею!



Ведучий: за допомогою червоного дівочого пояса або стрічки калиту підвішували до сволока, перепускаючи пояс через гак для дитячої колиски. Калита підіймалася вгору .

Хлопець 7

У небо, калита, у небо

А ти, сонечко, підіймись

Ми калиту чіпляємо,

На місяць поглядаємо,

Свою долю й радість закликаємо.



Ведуча:

За вільний кінець стрічки калиту притримує пан Калитинський, дотепний парубок, котрий вміє розсмішити громаду. Поруч стоїть пи­сарчук із горням з розведеною олією або водою сажею в одній руці і гарненьким квачем в другій.. Парубок брав коцюбу, сідав на неї верхом, як на коня, підстрибуючи під'їжджав до калити. При цьому між паном Калитинським і паном Коцюбинським (так величали парубка на коцюбі верхи) відбувалася розмова:


Калитинський.: Я – пан Калитинський.

Коцюбинський А я – пан Коцюбинський (бере коцюбу і “їде”, немов на коні). Пустіть мене до -хати я їду калиту кусати.

Калитинський.:

А я буду по писку писати!



Коцюбинський: А я вкушу!

Калитинський.: А я впишу

Коцюбинський: А я все одно вкушу
Ведучий:

Пан Калитинський повинен не пустити до калити пана Коцюбинського .

Відкусити шматочок калити міг лише той парубок, який, незважаючи на жарти та дотепи молоді, не засміється. Як тільки пан Калитинський помічав посмішку на вустах пана Коцюбинсько­го, смикав за пояс, калита підстрибувала вгору, а писарчук від вуха до вуха розмальовував обличчя невдахи сажею.
Хлопець: Хлопці, давайте ми почастуємо калитою дівчат.
1-лопець: Та спочатку побачимо, які вони кмітливі. А відгадайте мою загадку. Саме з води і на воді плаває?

2-хлопець: А мою.

Коли можна воду носити в решеті?


3-хлопець: І мою.

Без ніг, а біжить, без рук, а рукава має?



4-хлопець: Ще і мою. Де є річка без води?
5-хлопець: Давайте ще й мою.

Що стоїть посеред моря?



Господиня: Ну, сьогодні ми співали і ворожили, частували один одного.Ну, що ? Стомилися? Пора і вареників покуштувати.
- Милі гості, просим сісти,

Вареники будем їсти

Вареники непогані,

Вареники у сметані.

- Їжте, просимо Вас,щиро,

Вареники наші з сиром,

Хоч попадуться із перцем,

Зате,знайте,з щирим серцем.


Дівчина: Спасибі вам, тітонько, що запросили нас на вечорниці, нам всім сподобались вечорниці.
Господиня: Спасибі і вам хлопці і дівчата, що прийшли до мене на вечорниці і мені веселіше було з вами.
Ведучий: Хай у ваших оселях розквітне калина, оживуть птахи й квіти на полотнах! Ми з вами усі - українці, яких об'єднує у велику родину любов до рідної землі, до пісні, до вишивки.
Нехай слова і пісні милозвучні

Для вас лунають знов і знов,

Хай будуть в серці нерозлучні

Добро, надія, віра і любов!

Хай вам сміється доля журавлина,

Поля розлогі колосом цвітуть,

Нехай червоні ягоди калини

На вишиванках осявають путь.


Ведуча.Людське безсмертя з роду і до роду

Увись росте з коріння родоводу.

І тільки той, у кого серце чуле,

Хто знає, береже минуле

І вміє шанувать сучасне, -

Лиш той майбутнє



Вивершить прекрасне!
Всі разом вклоняються і співають пісню

Фінальна пісня




База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка