Сценарій свята Андріївські вечорниці «Ой, Андрію, даруй нам надію»



Скачати 148.63 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір148.63 Kb.
Сценарій свята Андріївські вечорниці

«Ой, Андрію, даруй нам надію»

Мета: Познайомити учнів з давнім народним звичаєм проводити вечорниці та обрядами ворожіння й кусання калити.

Виховувати у учнів повагу та любов до традицій рідного народу, до української народної пісні;

Виховувати інтерес до вивчення минулого рідного краю, прагнення зберегти народні звичаї та обряди.

Розвивати творчі акторські здібності учнів.



Обладнання: вишиті рушники, доріжки, серветки; рогачі; глиняний посуд та макітра; українська піч;

учні – в українських народних костюмах.



Хід свята

1-й ведучий. Україно! Чарівна моя ненько, найкращий куточку землі, солов’їна пісне! Ти найкраща, але найбільше твоє багатство — народ. Народ чесний, трудолюбивий, нескорений, міцний, як граніт, співучий, дзвінкоголосий.

2-й ведучий. 3 давніх-давен наша Україна славиться величними традиційними святами й обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини повертається до традицій свого народу.

1-й ведучий. Одним iз свят, яке завжди відзначали нaшi батьки, діди, прадіди, було велике зимове свято, особливо важливе для молоді — день Андрія.

2-й ведучий. Це свято відзначається 13 грудня i вважається днем пам'яті мученицької смерті одного iз дванадцяти апостолів Христових — Андрія Первозванного.

1-й ведучий. За церковними легендами святий проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва, де на одному з пагорбів поставив хрест i сказав: «Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа». Згодом там, де він установив хрест, було споруджено Андріївську церкву.

2-й ведучий. День Андрія Первозванного — найцікавіший. Від нього вiє чарівною староукраїнською стихією. 3 давніх - давен у ніч на Андрія дівчата ворожать. Може, не зовсім щиро, та все ж десь там, глибоко в душі, дівчина вірить, що Андрієва ніч допоможе їй пізнати свою долю — дізнатися, чи вийде заміж, а чи доведеться знову дівувати цілий рік.

1-й ведучий. Я хочу, щоб сьогодні ожили перед нами вечорниці в ніч на Андрія, a ігри, забави нагадали молодість батькам, бабусям, дідусям.

(Лунає музика. На сцену виходять маленькі читці в укр. костюмах)

Дівчинка: Українські вечорниці

Починаємо якраз,

Хай і сміх, і пісня ллється

В серці кожного із нас.



Хлопчик: Обійдіть весь світ безмірний

І скажіть, в якій країні

Так зберігся скарб безцінний,

Як у нас на Україні?



Дівчинка: Просим всіх на наше свято,

Превелике, пребагате!

Від зірниці до зірниці

Хай лунають вечорниці.



Хлопчик : Гей, на наших вечорницях,

Хто сумний – розвеселиться.

Співи, танці, небилиці –

Гарні будуть вечорниці!



Інсценізація обряду вечорниць

(Тихо лунає музика. Українська світлиця. Святково прибрано лавки, стіл, піч, макітри. На стінах вишиті рушники, доріжки, серветки. На столі на вишитому рушнику — запашний хліб, сіль).

(Звучить музика. Виходить господиня, одягнена по зимовому. В руках тримає кошика. У кошику хліб, сало, яблука. Її перестріває молодиця.)

Молодиця 1: Добрий день Тетяно! То що, цю зиму вечорниці до твоєї хати перебралися?

Господиня: Та дівчата так же ж просили. А що тут такого? Нехай молодь повеселиться. Он на Андрія і зберуться, погадають...

Молодиця 2: А ми оце так думаємо, що будуть у тебе не вечорниці, а одне сороміцтво.

Господиня: І звідки ж така думка мудра у ваші голови влізла? Чи не через вухо?

Молодиця1: А хоч би й так! і Надька Михайлова так казала і Олена Андрійчикова, і Вірка Василева, і геть усі!

Господиня: Чим же я вашим бабським язикам не догодила, що полову за вітром розносять? Чи не тим, що молодиць на вечорниці не закликала? А хіба можна мужніх жінок з пуття збивати?

Молодиця2: Можна чи не можна, а ми б тобі хати не пересиділи. Та й молодим би дали лад. Хіба ж вони знають до пуття, що таке вечорниці? А гадання? Чи ж вони втямлять? Кажу тобі, що будуть не вечорниці, а сороміцтво!

Господиня: А мені ваші чоловіки хати не перевернуть за ваші посиденьки?

Молодиця1: Відколи це ти така ляклива стала? Ми своїм чоловікам самі раду дамо, не бійся! Як не будуть роззявляки, то самі за нами на вечорниці прибіжать.

Господиня: А вже ж! Та воно всім кортить молодість згадати!

Молодиця1: Ой, кортить!

Ой, коли ж той вечір буде,

Що багато хлопців буде,

І великих, і малих,

І розумних, і смішних,

І убогих, і багатих,

Що б було з ким жартувати!

Господиня: Ех, скинути нам би років по десять...

Молодиця 1: Та ми ще й зараз нівроку, ще й дівчат можемо навчати, як хлопцям голову крутити!

Господиня: Я біжу, бо роботи ще маю багато! А ви приходьте зарання, щось допоможете!

Молодиця2: Не бійся, нас двічі просити не треба!

(Молодиці розходяться в різні сторони. На сцені сільська хата: стіл на покутті, лава, рушники, ослін, миски, горшки, піч. У хаті сидять молодиці: хто в'яже, хто вишиває, хто так сидить. Лине стиха пісня. Чути стукіт. Заходять дівчата, кланяються.)

1 дівчина. Добрий вечір вам у хату.

2 дівчина. З першими вечорницями будьте здорові!

Господиня: Слава навіки. Заходьте, дівчата, сідайте.

3 дівчина. А чи ми не зарано?

Господиня: Як раз вчасно, бо ще робота є. Зараз вареників на всіх наліпимо. Може, ще гості будуть. (Порається).

(Дівчата роздягаються.)

1 дівчина. Може, й хлопці? І Іван, га?

2 дівчина. Може! А може, й Роман?

3-я дівчина. Може!

4-а дівчина. А може, й Панько? (Сміються).

Молодиця 1:Панько — то Панько. Чи не так, дівчата?

Всі. Ага.

1-а дівчина. Ох, дівчата, якби то знати, хто той суджений! Хоч би краєчком ока глянути.

Молодиця 2:А чом би й ні. І не тільки краєчком. Сьогодні ж Андрія. Знаєте, дівчата, всі ворожіння в цей вечір починалися з ночі, в яку народився один із апостолів Ісуса Христа — Андрій Первозванний. Давайте попросимо Андрія.

Дівчата. Андрію, Андрію, на тебе я надіюсь. Хочем долю свою знати, просим тебе помагати.

Господиня: Ось як скуштуєте цих вареників і дізнаєтеся, ким буде ваш суджений. А щоб дізнатися ім'я хлопця — судженого, потрібно підійти до першого незнайомого чоловіка і під будь-яким приводом запитати, як його звати. Таке й буде ім'я чоловіка.

2-а дівчина. А я чула про ворожбу зі свічкою.

Молодиця 1: Давайте й ми спробуємо. Напишемо імена, поставимо на край великої тарілки. Запалимо свічку. І до якої стрічки підпливе свічка, такий і буде суджений. (Ворожать)

Господиня: А ще, дівчата, є ворожба із дзеркалом.

3-я дівчина. А я теж знаю таке ворожіння. Треба темноті сказати:

Ворожу осібне,

На люстерко срібне!

Ворожу на саму себе.

І, Миколо, на тебе.

Потім, повернувшись, спиною:

— Покажи, святий Андрію, яка моя доля?

Ворожу на свій вік,

Дай, Боже, шлюбу дочекати,

Смерті не знати.

Він — Микола.

Я – Оксана.

Покажи, Андрію, яка моя доля.

Тоді різко повернутися.



— Ану, дівчата, хто сміливіший.

4-а дівчина. Я хочу (пробує).

Молодиця1. А чого то коло тебе, Марійко, вся вишня обскубана? Невже заміж хочеш? А не зарано?

2 д. І все то ви, тітонько, бачите. Чи вам більше роботи нема, як за нами дивитися?

Молодиця2: А ти не огризайся до старших. Я колись на Катерини всю вишню обламала, поставила у воду - вона до Різдва й розцвіла. А я в м'ясниці і заміж вийшла. І надівуватися не встигла.

Відтворення обряду гадання.

Господиня: Сідайте всі тепер до столу, будемо гадати по старшинству.

Молодиця1. Дайте-но мені склянку з водою і яйце. Хто хоче взнати, чи за багатого вийде заміж, чи ні?

(Молодиця проколює гострий кінець яйця і випускає з нього білок у склянку з водою)

Молодиця1. Дивись! Якщо буде якась споруда - то жених буде багатий, а коли трава - то бідний.

2 д. Ого, які будівлі, в палацах будеш жити.(Гадають першій)

Господиня: Та, що там бідний чи багатий, лиш би був добрий! Ану, дайте мені дві нитки: чорну і червону, і миску з водою. Я їх скручую і кидаю у миску, якщо вони розкрутяться, то заміжжя буде добре, а залишаться скручені - погано.

3 д. Буде тобі добре, як у бога за дверима. (Гадають другій)

Молодиця2: (до двох дівчат) А ви знімайте чобіт з лівої ноги. Переставляйте чоботи до порога, котра перша стане на поріг - та першою і заміж вийде. (Гадають решті)

4 д. А мені бабуся казали, що колись дівчата ще й на речах ворожили!

Молодиця1: То й ми зараз поворожимо. Дайте мені 2 тарілки. А ти, Галю, вийди з хати. Ми під тарілки покладемо хустку, склянку, нитки, перли, вінок. А ти зайдеш. Що витягнеш, така і доля твоя буде.

Господиня: Так-так. Як хустку – щаслива будеш, перли – суджений буде добрий, коли склянку – чоловік п’яниця буде. Витягнеш нитки – чоловік зверхній буде. Ну а як вінок – швидко заміж вийдеш!

(Проводиться гадання)

1 д. Ой! Скоріше б хлопці музиків привели. Самі ноги в танок просяться.

Господиня: Та нащо нам музики, коли маємо свої язики?

Молодиця 2: Заспіваємо дівчата веселої?

Господиня: То заспівайте такої, щоб хлопці почули, бо не будуть знати куди йти.

(Пісня "Скажи дівчино") ?????? (Пісня "Ой не рости, кропе") ??????

(Чути тупіт ніг, хтось стукає у двері. Прийшли хлопці)

Посиденьки в колі

1хл. Тупу-тупу, а чом це нас на вечорниці не запросили?

1 д. Хто це ще там?

1хл. Пес рябий!

2хл . Кіт рудий!

3хл. Баран круторогий!

4хл. Ведмідь клишоногий !

Всі разом: Пустіть до хати!

Дівчата разом: Не пустимо в хату - дуже вас багато!

2 хл. Дівчатонька, голубоньки, ми ж прийшли не битися, ми ж прийшли миритися. Ми гостинців принесли і музиків привели!

Всі разом: Пустіть, благаємо!

Дівчата разом: Та заходьте вже!

3 хл. Добрий вечір вашій хаті! Ми так змучилися, зголодніли, може нам би чого з’їсти?

4 хл. А де ж ваші вареники?

2 дівчина Бач, які хитрі, вареників їм подавай! Ви хутче загадки відгадайте. Подивимось, чого ви вартуєте.

Відгадування загадок

1 дівчина В лісі росло, в столяра пишалося, в гарного господаря прядивом вкривалося.

1 хлопець Подумаєш, ну й загадка! Стіл то, бо його скатертиною вкривають.

2 дівчина Входить, входить, а в хату не заходить.

2 хлопець Двері.

3 дівчина У хлів іде без шкіри, а виходить з шкурою.

3 хлопці Хліб.

4 дівчина А в мене така загадка: «Чого хочеш – не купиш, а що хочеш продати – не продаси?!»

4 хлопець Такого нема. За гроші все купиш.

Господиня: Е ні, всього не купиш. А відгадка така: «Це молодість і старість». Бережіть, дівчата, молодість, бо минає вона, як та весна, як у пісні тій: «Літа молодії, де ж ви полинули, чи в огні згоріли, чи в морі втонули? Як в морі втопились, припливіть близенько, як в огні згоріли, то болить серденько».

2 д. А ну, хлопці, давайте разом пісню заспіваєм!

(Пісня «Наші хлопці вареничків хочуть»)

(Дівчата і хлопці співають у формі діалогу)

Наші хлопці вареничків хочуть

Наші хлопці вареничків хочуть

Навари, милая, навари, милая

Навари, у-ха-ха, моя чорнобривая.

А я дров не маю, ви мої хороші,

А я дров не маю, хлопці мої гожі.

Нарубай, милая, нарубай, милая

Нарубай, у-ха-ха, моя чорнобривая.

А рубати я не вмію, ви мої миленькі,

А рубати я не вмію, мої солоденькі.

Научись, милая, научись, милая

Научись, у-ха-ха, моя чорнобривая.

А я сил не маю, ви мої хороші,

А я сил не маю, хлопці мої гожі.

Не балуй, милая, навари, милая.

Пирогами пригости, мила, чорнобрива.

1хл. Ой, дівчата, не дуже носа задирайте, бо як ніхто не засватає, то знатимете як парубків зневажать.

Молодиця1: Ов-ва! Ото налякали! Краще похваліться своїми дівчатами.

1хл. Та моя Одарка - добра господарка. Хуру дров спалила, борщу не зварила.

2хл. А моя Христина- добра господиня, три снопи нажала, та й тих не зв'язала.

3хл. Моя Ганна проста, наїлася проса. Туди-сюди повертається, з неї просо висипається.

3 д. Ну і язики у вас, хлопці, гострі мов ножі.

4 хл. Слухайте сюди, хлопці! Ми з Юрком розібрали пліт Катеринці Романа Федорового! Ні одного кілка вранці не знайде! Буде йому за те, що не пускав дочку на вулицю!

1хл. А ми з Петром ворота Івана Пісного кинули у річку!

2хл. Я бачив, як хлопці з горішнього кута викотили вуйкові Степану на город воза з сусіднього двору.

3хл. А ми з Миколою моєму сусідові розкидали сіно по саду, аж до самої дороги стежку зробили.

4 хл. Та скільки там того сіна! Мій тато розповідав, що, коли він парубкував, то копицю з хлопцями розібрав до ранку моєму дідові, - за те, що не дозволяв своїй дочці, тепер уже моїй мамі, зустрічатися з ним.

1хл. Побешкетували ми добряче.

Молодиця 2: Ми тут ворожимо, а хлопці в цей час бешкетують. А люди їм вибачають, бо самі колись молодими були.

1 хл. А ми хлопці - запорожці вдалі та веселі, як спіймаєм вас, дівчата, то тримайтесь стелі.

2 д. Чобітки веселі в мене,

Як піду гуляти,

Чобіточки тупотять,-

Хочуть танцювати!



(Виконується веселий народний танець) Пісня «Ой заграйте, дударики» або «Веселі чобітки»)

Господиня: Ой, як хороше танцюють! А ще наш народ полюбляв жартувати. Тож давайте і ми пожартуємо.

Жарти

Дівчина От так диво – дивина:

Виріс ріг у кабана,

Льоха вбралася у пір’я,

Пси порили все подвір’я.



Хлопець А лаписько в курнику

Заспівав: «Ку-ку-рі-ку!»

Лізуть горобці на квочку,

Щоб сховатись в холодочку.



Дівчина А ягнята, мов коти,

Геть обсіли всі плоти.

Віл на яворі пасеться,

Кіт у кошику несеться.



Хлопець А індики на воді

Плавають, мов лебеді.

А тепер скажіть мені –

Де тут правда, а де ні?



Всі Та тут все переплуталось!

4 хл. Ось послухайте, що я вам розповім!

«Мрія»

А я мрію ось про що.

Коли б я був полтавський соцький,

Багато б дечого зробив!

Зробив би так, щоби жилося

Всім людям добре. Напримір,

Поставив би я скрізь дерева

З медових пряників самих,

І ніжки з холодцю свинячі,

Щоб з часником росли на них,

Замість лози росли ковбаси,

А листя все було б – млинці,

Земля була б з самої каші

Та з добрих свіжих потрухів!



Господиня: Ох і розвеселили ви нас . Але ж ми мало не забули, що сьогодні свято Калити. Ану, хлопці, хто Калиту почепить? Давайте виберемо пана Калитинського, який буде нас смішити та глиною мастити.

Молодиця2: Калиту слід кусати, не допомагаючи руками й не сміючись. До калити їдуть на коцюбі. Завдання пана Калитинського - розсмішити вершника Кичержинського.

Проводиться гра «Калита»

(Хлопець сідає "верхи" на кочергу і вибрикуючи ногами їде до калити.)

-

ду, їду калиту кусати!



- А я буду по губах писати!

- Ти писнеш чи ні, а я на білому коні, то й калита - мені!

Намагається вкусити калиту . (Гра проводиться декілька разів)

Господиня: А тепер розділимо калиту серед усіх.

1 д. Калита, калита, солодка була, як ми її з'їли, то до сонця полетіли.

2- д. Смачна калита - як вкусила, аж душа сонцем засяяла.

3 д. Хто вкусить калиту, тому всю зиму світить сонце буде, тому добро в домі буде.

Молодиця1: Хлопці, я вам пропонує ще в одну гру зіграти. Покажіть, які ви спритні! Оце вам макітри, оце вам і перстені. Наливайте воду і губами дістаньте перстень з макітри. Хто швидше!

(Проводиться гра)

Господиня: Ну що ж, гості дорогі, просим вас всіх сісти.

Молодиця2: Авжеж. Адже настав час вже й вареничків поїсти!

1 дівчина: Вареники будем їсти.

2 дівчина: Вареники непогані,

3 дівчина: Вареники у сметані.

4 дівчина: Вас чекають у макітрі

1 дівчина: Вареники дуже ситні.

2 дівчина: Білобокі, круглолиці,

3 дівчина: З української пшениці.

4 дівчина: Їжте, їжте, просим щиро

1 дівчина: Вареники наші з сиром

2 дівчина: Вареники непогані

3 дівчина: Вареники у сметані.



Господиня: А ну, дівчата,частуйте хлопців та всіх гостей нашого свята.

(Всіх присутніх частують варениками. Звучать укр. нар. пісні)

1 хлопець Дякуємо господині за теплу хату,.

2 хлопець А молодим дівчатам за стіл багатий!

3 хлопець Нехай на свята у вашій хаті буде гостей багато!!!

Дівчата Ми гуляли, веселились,

Усім весело було.

Вечерниці завершились

І здається все пройшло.



Хлопці Ні, так просто не проходить,

В серці струночка бринить!

Про шкільні ці вечорниці

Спомин довго буде жить!



(Пісня «Скільки б не співали»)

Ведучий1. От поволі затихають наші вечорниці,

Не забудьте ви дорогу у наші світлиці.

Хай любов і щире слово душу вам зігріє,

Пам’ятайте вечорниці в ніч на Андрія.



Ведучий2. Ось і ожили перед нами ігри і забави нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому пам’ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам’яті! Дякуємо за увагу!



База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка