Сценарій свята для учнів 2-4 класів присвячений дню захисника Вітчизни Ми маленькі козачата Підготували і провели



Скачати 100.12 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір100.12 Kb.
Кам’янсько - Дніпровська

ЗОШ І-ІІІ № 3

Сценарій свята

для учнів 2-4 класів

присвячений дню захисника Вітчизни

Ми маленькі козачата
Підготували і провели:

Різниченко Ю.С., Хижняк Т.Г.


2015-2016

навчальний рік

СЦЕНАРІЙ СВЯТА

2-4класів

Маленькі козачата

Ведуча:


Здоровенькі були, дівчата та хлоп’ята! Доброго здоров’я і вам, шановні дорослі! Правда, це чудові привітання? Вони одразу зближують людей. Сьогодні, гадаю, кожний із нас матиме гарний настрій! Упоравшись зі справами, хіба нам не слід зустрітися з грою, піснями та жартами саме час.

Усі: Так!

Ведуча:

Сьогодні ми з вами вирушимо у дуже цікаву подорож до наших пра-пра-прадідів, запорізьких козаків. Із літописів відомо про славний період козаччини, який тривав майже триста років. Це Запорізька, а згодом — Задунайська Січ. Козацтво було організованою військовою силою, яка боронила наші землі від варварських нападів турків і татар. Січовики — сміливими, дисциплінованими, витривалими, гордими та вільними людьми. Український народ завжди пам’ятатиме цю героїчну сторінку в історії України, а чоловіки — наслідуватимуть козаків.

Перша дівчинка:

Одні вважають, що слово «козак» походить від слова «коза». Адже козаки були спритні, як кози, одягалися в козячі кожухи, говорили гучним голосом. Інші переконані, що слово «козак» пішло від слова «коса». Відомо, що люди, які йшли у бій з татарами, були озброєні косами та серпами. А ще кажуть, що слово «козак» тюркського походження, означає «вільна людина».

Друга дівчинка:

Резиденцією всіх головних старшин козацтва була Січ. Це було розчищене серед лісу або степу укріплене частоколом місце, на якому козаки зводили селище. Жили козаки куренями. У кожного куреня був свій отаман — найсильніший, найрозумніший і найхоробріший козак.

Перша дівчинка:

Козакам були властиві такі риси характеру, як: добродушність, безкорисливість, щедрість, щирість, дружелюбність. Особливо козаки цінували власну свободу. Саме тому вони частіше обирали люту смерть, ніж ганебне рабство. Мандрівники зауважували гостинність, привітність і виняткову чесність, притаманну козакам.

Друга дівчинка:

Козаки — це вільні люди!

Козаки — безстрашні люди!

Козаки — борці за волю,

За народу кращу долю!

Перша дівчинка:

Козак — це людина чесна і смілива,

Найдорожча йому — Батьківщина!

Козак — слабого захисник,

Цінити побратимство звик!

Друга дівчинка:

Отже, розпочинаємо свято сильних, спритних, сміливих та вільних людей — козаків!

Звучить «Марш запорізьких козаків», виходять хлопчики-«козаки», шикуються у колони. Заходить отаман.

Отаман:

Здорові будьте, козаки!

Козаки

Здоров будь, батько-отаман!



Отаман:

Чи є охота позмагатись

І відвагу молодецьку показати,

Як це в козаків ведеться?

Козаки (по черзі):

Так. У нас вирує кров козацька,

Ворог не застане нас зненацька!

Отаман:


Ви прийшли сюди змагатись і перемагати.

Тож просимо вболівальників нам допомагати!

Звертається до ради (членів журі).

Отаман:


Рада є також у нас,

Пильно стежить й кожен раз

Визначає кращих з вас.

Представляє раду, яка буде оцінювати перебіг змагання.

Ведуча:

Щоб підтримати бойовий дух козаків, до нас завітали дівчата.

Перша дівчинка:

Тримайся, козаче, сміливим будь,

Козак не плаче, це не забудь.

Нехай невдача, нехай біда,

Ніщо не зламає козака.

Друга дівчинка:

Козаки люблять жарт і надзвичайний гарт,

Вітчизну й волю вміють захищати,

А чи зумієш ти, як вільні козаки,

Себе в змаганні нині показати?

Третя дівчинка:

Пора вже починать, бо сурми вже сурмлять

І хочеться розваги бачить нам.

Зібралися вже всі, щоб дружньо вболівать,

Змагайтесь, як годиться козакам!

Отаман:


Дякуємо, дівчата, за такі гарні слова!

Звертається до козаків

Благославляю і я вас, мої сини,

Козацьку честь ви зберегти повинні,

А також, Боже борони, вас зрадить рідній Україні.

Тож веселіш! Козаки не бувають зажурені.

Змагатимуться сьогодні два курені

На чолі з курінними отаманами.

Познайомимо їх з вами ми.

Перший отаман:

Козаки, рівняйсь! Струнко! Наша назва?!

Козаки: (назви та девізи команд)

Отаман:

А тепер ми без вагання

Починаємо змагання.

Козаки, вам у поході

Стануть чоботи в пригоді.

Розповідає умови конкурсу «Як козаки взувались».

Є дві пари чобіт великого розміру. Учасники по черзі взувають чоботи, добігають у них до стільця, який розміщений навпроти кожного куреня, оббігають його, повертаються і передають чоботи наступному учасникові.

Козаки беруть участь у конкурсі.

Які чоботи кравці

Нам пошили гарні ці!

І зручні вони й міцні,

Кажуть, що такі в ціні.

А кому в них найзручніше,

Рада скаже нам й запише

Бали набрані негайно.

Часу цінного не гаймо!

Звертається до ради.

Козаки, збираючись у бойові походи, запасалися провізією. А головна їжа в козаків яка? Так, правильно, куліш. А для смачного кулешу потрібна картопля. Отже, зараз, козаченьки, ви збиратимете врожай картоплі. У цьому випробуванні вам потрібно бути не лише швидкими, а й влучними. У кого буде більше картоплі у відрі — той і переможець.

Розповідає умови конкурсу «Як козаки картоплю збирали».

Учасник від кожної команди біжить до «городу» (обруча, у якому лежить картопля), бере «картоплину» (м’ячика) й кидає її у відро, яке стоїть на певній відстані, потім повертається до своєї команди, передаючи естафету наступному учаснику. Далі те саме виконують всі члени команди.

Козаки беруть участь у конкурсі. Рада підбиває підсумки конкурсу.

Отаман:


Молодці! Провізію у дорогу зібрали. Тоді сідаймо на своїх коней та вирушаймо у похід. Коні наші дуже вередливі, тож вам потрібні неабиякі зусилля, щоб утриматись у сідлі. Наступне випробування для найспритніших козаків.

Їздець їй-бо хороший з козака,

Їздити на конях треба вміти,

Їжаком не всидиш — заповідь така,

Їздить реп’яхом навчіться, діти.

Розповідає умови конкурсу «Як козаки на конях скакали».

Учасник від кожної команди пересувається стрибками, тримаючи між ногами м’яч («кінь»), до куба. Потім повертається назад, передає м’яч наступному учаснику. Якщо м’яч випав — учасник піднімає його і грає далі.

Козаки беруть участь у конкурсі.

Отаман:


Гарно вміють наші козаки на конях їздити. А от переможців визначить наша рада.

Що там вирішили в раді?

Ми почуть оцінки раді.

Рада підбиває підсумки конкурсу.

Отаман:

Перед нами перешкода. Ми на своїх конях прискакали до широкої бурхливої річки. І нам потрібно переправитися на інший берег. Відпускаємо коней на пасовище, а самі переправляємося через річку. На протилежному березі стоять човни, за допомогою яких ми це робитимемо.



Розповідає умови конкурсу «Як козаки через річку переправлялись».

Кожна команда отримує один гімнастичний обруч. Перший учасник (курінний отаман) стоїть «на протилежному березі річки» — на відстані кількох метрів від своєї команди всередині обруча. За сигналом біжить до своєї команди, накидає обруч на наступного учасника, і вони разом «переправляються» — біжать до місця переправи, де перший учасник залишається, а другий повертається за наступним. І так далі, доки вся команда не переправиться на «протилежний берег річки».

Козаки беруть участь у конкурсі.

Отаман:


Хто у цьому випробуванні показав себе найбільш зібраним?

Слово надаємо раді.

Рада підбиває підсумки конкурсу.

Отаман:


Переправа була нелегким випробуванням, тому зараз нам потрібно трохи відпочити та відновити сили. А як козаки можуть відновити свою силу? Ну, звичайно, пообідавши.

Звучить українська народна пісня «А мій милий вареничків хоче». Заходять дівчата, виносять дві макітри з варениками.

Перша дівчинка:

Щоб вас сили не покидали,

Ми вам вареничків приготували.

Друга дівчинка:

Скуштуйте, будь ласка,

Якщо на це ваша ласка.

Отаман:

Дякуємо, дівчата. Ну що, козаки, готові підобідати?

Ось варенички у нас,

Запашні, смачні, чудові.

І у нас змагання знову:

Хто скоріш вареник перенесе,

Той буде сильним і спритним завжди.

Розповідає умови конкурсу «Як козаки вареники переносили».

У двох глиняних макітрах — вареники, поряд дерев’яні ложки. Учасники по черзі добігають до столу, беруть ложкою вареник, переносять його до глечика, що стоїть на відстані декількох метрів, повертаються і передають ложку іншому. Останній учасник накриває глечик кришкою, щоб вареники не охололи.

Козаки беруть участь у конкурсі.

Отаман:


Про те, хто із козаків великий прихильник вареників, нам доповість рада.

Рада підбиває підсумки конкурсу.

Отаман:

Добрий настрій сили додає.

Знову в нас змагання є!

Козаки всі спритні, здібні,

Чи є в нас до них подібні?

Розповідає умови конкурсу «Як козаки стрибали».

Отаман:


Для кожного куреня є мішок. Кожний учасник має подолати відстань, стрибаючи у мішку. Хто швидше виконає завдання, той і переміг.

Козаки беруть участь у конкурсі.

Отаман:

Про те, учасники якої команди були спритнішими, нам скаже рада.

Рада підбиває підсумки конкурсу.

Отаман:


Козаки дуже любили порозважатися — помірятися силою.

А нумо, хлопці-«козаки», порозважаємось і ми.



Розповідає умови конкурсу «Як козаки силою вихвалялись».

Перетягування канату. Виграє та команда, яка перетягне учасників іншої команди на свій бік.

Козаки беруть участь у конкурсі.

Отаман:


Хто сильніше? Без вагання

Показало це змагання.

Ці змагання — річ почесна,

Й рада нас оцінить чесно.

Бачать всі присутні в залі,

Хто набрав найбільше балів.

Просимо нашу раду підбити загальні підсумки змагання.

Рада підбиває підсумки усього змагання.

Отаман:

Наші славні козаки

Позмагались залюбки.

Всі здолали перешкоди,

Пройшли крізь вогонь і воду.

Молодці так молодці,

Побратаймось, козаки!

Козаки першого куреня братаються з козаками другого.

Отаман:

Для оголошення підсумків змагань та нагородження куреням «Стояти струнко!».

Слово надається раді.

Рада оголошує підсумки змагань, нагороджує переможців та учасників.>

Отаман:

Привітаймо переможців,

Славних наших запорожців!

Виходять всі дівчата.

Перша дівчинка:

Сяяли на сонці шаблі запорожців,

Як вони на конях гнали ворогів.

Друга дівчинка:

Козацькому роду нема переводу,

Лине його слава з далечі віків.

Усі разом:

Нашим козакам: «Слава! Слава! Слава!»

Отаман:

У всьому світі кожен зна,

Що Батьківщина лиш одна,

Це наша славна Україна.

Не забувай Шевченка спів,

Про горду славу козаків,

Не забувай, що ти — дитина

Землі, що зветься Україна!

Про Україну, рідний край

Ти завжди, завжди пам’ятай!



Під музику «Козацького маршу» козаки й дівчата виходять із зали.



База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка