Сценарій театралізованого свята «Дівчина з косою, як трава з росою»



Скачати 131.18 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір131.18 Kb.


Сценарій

театралізованого свята

«Дівчина з косою, як трава з росою»
/На стінах залу фотографії і малюнки традиційних жіночих зачісок різних часів, плакати з народними приказками і прислів’ями: «Коса-дівоча краса», «Де дiвка з косою, там хлопцi юрбою», «Яка коса, така й краса», «Коса неплетена, хата неметена», «Нема коси — нема краси"»/, вінок із квітів.

Звучать позивні

Диктор: Ллються коси, як ранкові роси,

В ланцюгах срібляться золотих.


Що є краще за дівочі коси

І троянди, вплетені у них?   


/На фоні музики на сцені дефіле зачісок із коси/.

Звучить пісня «Розпустили кучері дівчата»

          



Дівчина 1.Я збирала трави
Ро́сяні в саду,
Мальви, чорнобривці,
М"яту запашну.
Дівчина 2.А у полі серед жита
Я зривала мак.
Гарна квітка,що казати,
Знає з нас усяк.

Дівчина 3.Розплела я коси,
Розчесала їх.
Вранці мила росами
З квітів польових.

Дівчина 4.Полоскала м"ятою
І любистком їх,
Щоб були ошатними,
Щоб любили хлопці всі.

/На слова пісні «Розпустили кучері дівчата» дівчата виходять в зал/

Ведучий: Щиро вітаємо всіх, хто прийшов до нас на свято найяскравішої ознаки дівочої краси - гордості і окраси дівчини — її косам.

Ведуча: На жаль, дівочі коси для сучасних красунь скоріше виняток, ніж правило. Ось ми і вирішили влаштувати свято коси, яке, можливо, відіграє певну роль у житті наших дівчат.

Ведучий:На перший погляд, коса - проста та невибаглива зачіска, бо не вимагає багато часу для її створення. Заплела - й пішла. Але ми з вами знаємо, що українки здавна плели коси не лише через їх практичність.

Ведуча: З давніх-давен вважалося, що дівоча коса це символом дiвочої честi, працьовитості, охайності, одна з найголовніших ознак дівочої краси. Вона служить для накопичення життєвої сили, необхідної для здоров'я і духовного розвитку.

Ведучий: В українському фольклорі ми зустрічаємо так багато легенд, пісень, промовлянь, прислів’їв та приказок, присвячених дівочій косі. А народні обряди, пов’язані з косою, супроводжували дівчину від самого народження.

/На сцену виходять дівчата в українських костюмах/
1-а дівчина: Народжується чудо з чудес маленьке, любе, миле дитятко. Безмежно закохано вдивляється мама в найрідніші риси.
2-а дівчина: Тремтячими пальцями ніжно пробує на дотик шовкове волоссячко. Біляве і темне, руссяве і руденьке, ніжне і лагідне, мов пух.

3-а дівчина: Батьки її і вся рідня

Плекали, пестили дитя,

А щоб красивою зросла

У травах купана була.


4-а дівчина: З моменту першого купелю починалася турбота батьків про коси дівчинки. Стригти дитя не дозволялося до річного віку.

5-а дівчина: Коли дівчинці виповнювався рік, влаштовували так званий «Обряд перших пострижин».

6-а дівчина: Здійснював його хрещений батько. Перед тим, як виконати цей ритуал, він мав виголосити примовку-побажання: щоб у дівчинки зростало густе волосся, щоб руса коса лягла до пояса. Ось послухайте, яке поетичне побажання виголошував хрещений батько.

Інсценізація «Промовка-побажання»

/На сцену виходить мати із дитям на руках та хрещений батько/

Батько: Ой ти, дівчино маленька,

Для тебе Україна – рідна ненька.

А як виростеш більшенька,

Будь українка чепурненька.

Хай чисті роси минають твоє личко,

А русі коси – джерельна водичка,

Нехай волосся пахне м’ятою і чебрецем.

Запам’ятай народне правило оце:

Щоби коса була густа та пишна

То мий її в барвінкові і вишні.

Блискучу косу лиш зробить звіробій.

Лушпиння із цибулі, ромашка і шавлій.

А щоб була вона міцна і красива,

Шукай поради у жагучої кропиви.

А щоб була ти, як Вкраїна, мила,

Нехай твоя матуся щира

На голову вінок з калини покладе –

І доля радісна тебе не обійде.



На сцені ведучі

Ведучий: Дівчаткам після річного віку волосся вже не відрізали, і матері ретельно стежили за ним — щоденно розчісували, змивали в пахучих травах, прикрашали стрічками.

Ведуча: Заплітали дівчинці косичку перший раз також у визначений час. Як правило, це робили тоді, коли їй виповнювалось 5 років. Святкове заплітання кіс здійснювала хрещена мати, коли дівчинка йшла до першого причастя.

Інсценізація «Заплітання коси»

/Хрещена мати з похресницею підходить до батьків/

Хрещена: Благословіть, батьку й мати,

Косу заплітати.

Косу заплітати,

У стрічки вбирати.

Щоб виросли довгі,

Густі та красиві.

І раніш своїх годочків

Не стали сиві.


Батько і мати: Благословляємо!
Хрещена: Благослови і ти, Боже, бажання батьків у добрий час заплітати та у свій час розплітати дівочу косу.
/Учасники інсценізації виходять зі сцени/

/На сцену виходять дівчата в українських костюмах /
1-а дівчина: Як правило малих дівчаток заплітали в чотири коси, а старших волосся в одну або дві. Викладали їх на голові віночком. А ось ходити з розпущеним волоссям вважалося непристойним.

2-а дівчина: А красу цю пильно доглядали. Мили у дерев'яних ночвах, в пахучих травах, світлі – ромашкою, щоб сонечком світилися і медом пахли, шавлією і м’ятою – темні, щоб пахли загадково і звабно, любистком, щоб хлопців чарувати.

3-а дівчина: Для миття голови використовували також і буряковий квас, жовток свіжого яйця, відвар горіхового листя, настій ромашки, любисток, воду, в якій варилася картопля.
4-а дівчина: Мити голову дозволялося лише у вівторок, четвер і суботу, а в той день, коли народився - заборонялося.
5-а дівчина: Особлива заборона стосувалася і п’ятниці. Бо вважалося, що волосся, яке падає в цей день, розплітається по дванадцяти дворах. Громадська думка про дівочу охайність важила багато.
6-а дівчина: Розчісували гребінцем кістяним, дерев'яним або зробленим з рогу. Гребінцем з так званих "дівочих дерев" - яблуні, берези, вишні.
7-а дівчина: Розчiсували, плекали косу, щоб була найкращою вiд усiх iнших, прикрашали стрiчками, квіточками, віночками, шишками з ниток (галунами), особливо коли водили хороводи веснянок, гаївок або купальські танки.
Виконується хоровод «Веснянка»
Ведучий: Для дівчат було золотим правилом заготовляти на зиму пахучі квіти, для віночків, якими прикрашали волосся.
Ведуча: Крім квітів, у вінок вплітали стрічки. Стрічки як оберіг волосся від поганих очей. Вимірювалися вони довжиною дівочої коси, щоб сховати її.
/Хлопчики та дівчата беруть у руки квіти і стрічки, розповідаючи, «вплітають» у вінок з косою, що прикріплений на сцені/
1-й хлопець: Я хочу вплести до віночка деревій. Він посідає в ньому найпочесніше місце. Ці дрібненькі біленькі квіточки здалеку нагадують велику квітку, яку називають деревцем. Хоч би де про-росла ця рослина, вона завжди цвіте. Тому люди вплели її до віночка як символ нескореності.
1-а дівчина: А я вплету до віночка ромашку. За вінком вона наймолодша у вінку і дає людям не тільки здоров'я, а й доброту та ніжність.
2-й хлопець: Поряд з ромашкою вплету гроно калини — символ краси та дівочої вроди, символ України.
2-а дівчина: А я вплету до віночка барвінок. Це дивна квітка. Вона зберігає свій синій колір навіть під снігом. Цілий рік люди шанують барвінок, вважають його символом життя.
3-й хлопець: Я вплету до віночка любисток і васильок. За народним повір'ям, колись вони були птахами, які вчили людей любити одне одного, бути щирими в розмовах. Коли ж померли, то проросли двома пахучими рослинками — любистком і васильком. Люди люблять їх не лише за пахощі, а й за лікарські властивості. У віночку це символ людської відданості, вміння бути корисним.
3-а дівчина: А я вплету чорнобривець. У давнину майстри-шевці шили красиві жіночі чобітки з яскравочервоними халявками й чорними голівками. І називали їх чорнобривцями. У віночку — це символ вроди.
4-й хлопець: Я вплету безсмертник, бо він дарує нам здоров'я. Через те і славлять цю квітку в піснях. У віноч-ку — це символ довголіття.
4-а дівчина: Я вплету цвіт вишні та яблуні — символ материнської любові.
5-й хлопець: Я вплету до віночка ружу. В народі кажуть, що колись Ружа була дуже вродливою дівчиною. Як і сестри її — Мальва й Півонія, лікувала людей від сердечних хвороб. Це символ віри, надії й любові.
5-а дівчина: Вплету до віночка волошку. Волошка — символ кохання.
6-й хлопець: Я вплету до віночка незабудку — символ хорошої пам'яті.
6-а дівчина: Я вплету мак. Він дає дитині сон. А ще кажуть: мак — символ крові невинно вбитої людини. Тим-то мак вплітають у вінки ті, в кого хтось із рідних загинув на війні.
1-й хлопець: Першою у віночок я зав'яжу світло-коричневу стрічку — символ землі-годувальниці.
1-а дівчина: Поряд з коричневою зав'яжу жовту стрічку — символ Сонця.
2-й хлопець: За ними я зав'яжу світло-зелену — символ краси і молодості.
2-а дівчина: А я пов'яжу блакитну і синю — символи неба й води.
3-й хлопець: Далі я зав'яжу жовтогарячу стрічку — символ хліба.
3-а дівчина: Я — фіолетову — символ людської мудрості.
4-й хлопець: А я — малинову — символ душевності.
4-а дівчина: Я зав'яжу рожеву — символ достатку. А також білу — символ пам'яті про померлих.
1-а дівчина: Віночки — обов'язковий атрибут майже всіх свят. Відомо безліч пісень і танців, пов'язаних із плетінням віночків.
Звучить «Пісня про віночок»

На сцені ведучі
Ведучий: З дiвочою косою пов’язано також багато легенд, переказiв, пiсень, влучних прислiв’їв: «Дiвчина з косою, як трава з росою»,

Ведуча: «Де дiвка з косою, там хлопцi юрбою»,

Ведучий: «Яка коса, така й краса»,

Ведуча: «Коса не плетена, хата неметена»,

Ведучий: «Нема коси — нема краси"»

Ведуча: «Дівка без коси – що кінь без гриви»

2-а дівчина: А скільки чудових українських народних пісень складено про дівочі коси! Одну з них ми пропонуємо вашій увазі.
Звучить українська народна пісня про косу
Ведуча: З особливою поетичністю оспівана дiвоча коса у весiльному обряді з розплiтання коси молодої.

Сцена «Розплітання коси»

/Співаючи обрядову пісню «Бо час косу розплітати…». Входить молода з дружками. Молода вклоняється всім тричі і сідає на стілець із подушкою/.

Гості: Ой сивий сокольнику,(2 р)

Відчини нам комороньку,

Бо час, бо час молоду взяти, (2р.)

Косу розплітати.


Молода: Ідіть, ідіть, тату, до хати

Косоньку розплітати.

Ідіть, ідіть, мамо, до хати

Косоньку розплітати.

Прошу братчика до хати

Косоньку розплітати,

Віночок закладати.
/Входять мати, батько, молодший брат, дівчата, хлопці/.
Молода: Як я в косах ходила,

То я вас просила,

А тепер я ваш прошу:

Розплетіть мені косу,

Розпустіть мою косу

По червоному поясу…


Дружка 1.:Сідай, сідай, молоденька

На тесовий стільчик,

Хай розплетуть русу косу

Та й заплетуть вінчик.


Дружка 2.: Хай розплетуть русу косу,

Аж на плечі спустять.

Ти тепер вже молодиця,
З нами більш не пустять
(Батько, мати та брат розплітають молодій косу,одягають весільний віночок).
1-а дівчина: Ганусю, Ганусю, що ти наробила,

На твоїй головці квіточка зацвіла.


1-й хлопець: Квіточка зацвіла, така великая

Віддаєшся заміж така молодая.


2-а дівчина: Ганусю, Ганусю,що ти наробила

Що ти свою косу на Дунай пустила.


2-й хлопець: Косу розпустила, на Дунай пустила

Ти своїй матусі жалю наробила.


3-а дівчина: Було свою косу пришпилить шпильками,

Було погуляти ще рік із дівками.


(Молода встає з подушки і збирається в дорогу).

Дружка1.: Тут Гануся сідала,

Русу косу чесала,

Русу косу чесала,

Дрібні сльози пускала.


Молода: Дякую вам, подруженьки

Та й за дівування,

За чесання моїх кіс

Та й за заплітання.


(Дівчата співають українську народну пісню «Вже б я була їхала»,а молода кланяючись, прощається з дівчатами, батьками, гостями і виходить).
Ведуча: Ось так, виходячи заміж, назавжди прощалася дівчина зі своєю косою. Відтепер вона вже ніколи не чесатиме і не плекатиме її.
Ведучий: Змінилося життя, і зараз нечасто можна зустріти дівчину з довгою косою. Мода на косу то з’являється, то зникає, дуже жаль, що зникла первісна суть цього символу – скромність і цнотливість дівчини. І це не старомодництво. Адже, нехай і рідко, але коли пройде дівчина з гарною косою, ми не оминемо її увагою, поглянемо їй у слід, мимоволі призупинимся подумки по-доброму позаздрим.

Ведуча: Так, так, довге волосся зараз не в моді, та й мода з часом може змінитися , але навряд чи повернуться ті звичаї та традиції, що їх дотримувалися наші бабусі та прабабусі. Лише ностальгічний жаль за «своїм» стисне сердце у перукарні, коли ножиці зріжуть, а щітка прибиральниці байдуже змете те, що було твоїм волоссям, у загальну купу.І дуже часто дівчата, які вирішили розпрощатися зі своїми косами, чують слова «Не ріж косу». Навіть у пісні це відбилося...

Звучить пісня у виконанні учня « Ой не ріж косу»

/Учениця читає вірш-звернення «Коси» під фонову музику/

Як я скучив за вами, коси,

Чом вас, коси, ніхто не носить?

Ще ж від полюса і до полюса

Вас в віках прославляли віками,

Русі коси до самого пояса,

Коси, викладені вінками.

Ще ж і досі народ мій носить

Спогад лоскітний і щемливий,

Як дівча розплітало коси,

Як їх милий розплів, щасливий.

Коси, коси, чом вас зараз

Ніхто не носить?

Чи ж дівчатам немає часу,

А чи вже заплітати ліньки?

Ви ж од віку були окрасою

Гордовитої українки.

Скільки суму в житті розважили,

Скільки болю вам завдавали!

Вас на золото щедро важили,

Як невільниками продавали.

Шанували вас чорними, сивими,

Розпинали вас на охресті,

Недарма ж ви служили символом

І незайманості, і честі.

Коси, коси, чом вас зараз

Ніхто не носить?

Що б там з косами не зробили,

Але давня луна доносить:

Тільки тим, що себе ганьбили,

Відтинали безжально коси.

Я не знаю, є, може, й правильні

Наші люди, що звичай стерли.

Та якби піднялися предки,

Чи від сорому не померли?

Як я скучив за вами, коси,

Чом вас, коси, ніхто не носить?..
Ведучий: Дорогі друзі, сьогодні ми зробили спробу повернути до життя ще один із призабутих звичаїв нашого народу – вшанування дівочої коси. І хочеться вірити, що він оживе, наповниться новим змістом і передастся новим поколінням.
Ведуча: Бо, щоб не казали і хоч як не переконували нас про старомодність коси, а все–таки в довгій дівочій косі є своя принада, щось ніжне і близьке, щемливе і священне.
Ведучий: Народ нам мудрість передав свою,

Що диха в звичаях, обрядах і повірях:

«Ой, ти не ріж косу!» - благають матері

Доньок в калинових сузір’ях.


Ведучий: Тож пам’ятайте рідний оберіг.

Без пам’яті нема народу.

Примножуйте все, що Бог для нас зберіг,

Народну мудрість – берегиню роду.


/Звучить пісня «А коса у дівчини - райдуга»/

Ведучий: Ось і підійшло до завершення театралізоване свято «Дівчина з косою, як трава з росою». Ми сподіваємось, що ви багато цікавого дізналися і про дівочу косу, про народні звичаї. А ще, надіємось зрозуміли, яким важливим символом для української дівчини є коса.

Ведуча: Любі наші дівчатка! Ростіть, плекайте і шануйте коси – свою одвічну дівочу красу.

Ведучий: А зараз ми запрошуємо хлопців до зали для проведення конкурсу «Заплітання коси»

1./Проводиться конкурс «Умілі руки»/



База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка