Сценарій театралізованої вистави «Андріївські вечорниці»



Скачати 135.57 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір135.57 Kb.
Сценарій театралізованої вистави
«Андріївські вечорниці»

Мета заходу:


  • виховувати любов до українських народних традицій;




  • розповісти учням про українські народні традиції та обряди, пов’язані зі святом Андрія Первозванного;




  • розвивати інтерес до духовної спадщини наших пращурів;







  • познайомити дітей із традицією збиратися на вечорниці;




  • привчати до господарювання і з повагою приймати гостей;




  • навчити дівчат ворожити, як у давнину;




  • ознайомити дітей з українськими народними піснями;




  • виховувати любов до пісенних скарбів народу;




  • надати дітям можливість виявити свої таланти, відчути себе справжніми акторами, музикантами, господинями;




  • сприяти духовному розвитку юних особистостей;




  • залучити дітей до святкування «Андрія» в Україні.

Андріївські вечорниці
Є в народу нашого чудові традиції,

Колядки, щедрівки і вечорниці є

Там хлопці й дівчата збираються,

Тут знайомляться ще й залицяються.
Українські вечорниці

Починаєм вже не раз,

Хай і сміх, і пісня ллється

В серці кожного із нас.
Обійдіть весь світ безмірний

І скажіть, в якій країні

Так зберігся скарб безцінний,

Як у нас на Україні?
Просим всіх у нашу хату,

Превелику, пребагату!

Від зірниці до зірниці

Хай лунають вечорниці.
(Звучить музика. Виходить господиня, одягнена по- зимовому. В руках тримає кошика. У кошику хліб, сало, яблука. Її перестріває молодиця.)
МОЛОДИЦЯ. Добрий день, Тетяно! То що, цю зиму вечорниці до твоєї хати перебралися?

ГОСПОДИНЯ. Та дівчата так же ж просили. А що тут такого?

Нехай молодь повеселиться. Он на Андрія і зберуться, погадають…
МОЛОДИЦЯ. А я так думаю, що будуть у тебе не вечорниці, а одне сороміцтво.

ГОСПОДИНЯ. І звідки ж така думка мудра у твою дурну голову влізла? Чи не через вухо?

МОЛОДИЦЯ. А хоч би й так! І Надька Михайлова так казала, і Олена Андрійчикова, і Вірка Василева, і геть усі!
ГОСПОДИНЯ. Чим же я вашим бабським язикам не догодила?
МОЛОДИЦЯ. Можна чи не можна, а ми б тобі хати не пересиділи. Та й молодим би дали лад. Бо то все молоде – дурне.
ГОСПОДИНЯ. А мені ваші чоловіки хати не перевернуть за ваші посиденьки?
МОЛОДИЦЯ. Відколи це ти така ляклива стала? Ми зі своїми чоловіками самі раду дамо, не бійся!
ГОСПОДИНЯ. Авжеж! Та воно всім кортить молодість згадати!
МОЛОДИЦЯ. Ой, кортить!

Ой, коли ж той вечір буде,

Що багато хлопців буде,

І великих, і малих,

І розумних, і дурних,

І убогих, і багатих,

Щоб було з ким жартувати!

ГОСПОДИНЯ. Ех, скинути нам би років по десять…
МОЛОДИЦЯ. Та ми ще зараз нівроку, ще дівчат можемо навчати, як хлопцям голову крутити!
ГОСПОДИНЯ. Я біжу, бо роботи ще маю багато! А приходьте зарання, щось допоможете!
МОЛОДИЦЯ. Не бійтеся, нас двічі просити не треба, ми скоро будемо!
(Молодиці розходяться в різні боки. На сцені сільська хата: стіл, лава, рушники, миски, горщики, піч. Чути стукіт. Заходять дівчата, кланяються.)

«ОЙ ГИЛЯ, ГИЛЯ, ГУСОНЬКИ, НА СТАВ»
«Ой гиля – гиля,

Гусоньки, на став!..

Добрий вечір, дівчино,

Бо я ще не спав!
Ой не спав, не спав,

Не буду спати!

Дай же мені, дівчино,

Повечеряти!»
«Я ж не топила,

Я ж не варила,
А йшла по водиченьку –

Відра побила.
Я ж не побила –

Постановила,

З гори покотились та й

Самі побились.
В мене вечеря –

Рибка печена,

Не для тебе, серденько,

Приготовлена».

ДІВЧИНА. Добрий вечір, господине!
ДІВЧИНА. Чули, що у вашій хаті сьогодні вечорниці.
ГОСПОДИНЯ. Добрий вечір, дівчата. Заходьте, аби щастя було в хаті, аби я була багата. Моя хата завжди рада гостям. Сідайте.
ДІВЧИНА. Ой, давайте скоріше готувати вечерю, бо хлопці надійдуть.
ГОСПОДИНЯ. Так я на вас і чекаю, цокотухи. Давно вже все готове. От лишень де ваші хлопці?
ДІВЧИНА. А ми самі почнемо вечорниці. Нехай їх завидки беруть.
ДІВЧИНА. Ось Дарина кашу принесла. Перший раз прийшла на вечорниці.
ГОСПОДИНЯ. Став горщик у піч, щоб гаряча була, доки всі зберуться.
ДІВЧИНА. Дівчата, а ось ми калиту спекли, давайте повісимо, доки хлопці прийдуть.
ДІВЧИНА. Давайте! Тільки якнайвище, хай поскачуть, а ми їх сажею почастуємо.
(Підвищують до стелі калиту.)
ДІВЧИНА. Дівчата, а балабухів усі напекли? Бо я пса цілий день голодного тримала.
ДІВЧИНА. Аякже, давайте, дівчата, кладіть балабухи сюди, будемо потім ворожити.
ДІВЧИНА. Можливо, вам ще щось допомогти, господине? Ось ми тут принесли пиріжків та вареників.
ГОСПОДИНЯ. Усе вже в печі. Ось лише вареники допоможіть ліпити. Давайте заспіваємо, дівчата, доки хлопці прийдуть.
(Дівчата ліплять вареники і співають.)
«ОЙ МІЙ МИЛИЙ ВАРЕНИЧКІВ ХОЧЕ»
«Ой, мій милий вареничків хоче,

Ой, мій милий вареничків хоче.»
«Навари, милая, навари, милая,

Навари, о-хо-хо, моя чорнобривая.»
«Так дров же нема,

Милий мій, миленький,

Та дров же нема,

Голуб мій сизенький. »

«Нарубай, милая,

Нарубай, милая,

Нарубай, о–хо-хо, моя чорнобривая.»
«Та сили ж нема,

Милий мій, миленький,

Та сили ж нема,

Голуб мій сизенький»

«Помирай, милая,

Помирай, милая,

Помирай, о-хо-хо, моя чорнобривая.»

(Чути стукіт у двері).

ДІВЧИНА. Ой, дівчата, це хлопці, напевно.
ХЛОПЕЦЬ. Агов, дівчата, до хати пустіть, бо з дороги збився.
ДІВЧИНА. Гарненько попросіть.
(Знову стукіт).
ДІВЧИНА. Агов! Кого там принесло? Хто такий?
ХЛОПЕЦЬ. Пес рябий, баран круторогий, ведмідь клишоногий. Пустіть до хати!
ДІВЧАТА РАЗОМ. Не пустимо вас у хату, бо дуже вас багато.
ХЛОПЦІ РАЗОМ. Пустіть ліпше, бо буде гірше.
ДІВЧАТА РАЗОМ. Ми як візьмемо рогатини, поламаємо ваші спини!

ХЛОПЦІ РАЗОМ. Дівчатонька – голуб’ятонька, та ми прийшли не битися, ми прийшли миритися. Гостинців принесли.
ДІВЧИНА. То заходьте вже, чого ж.
ХЛОПЕЦЬ. Добрий вечір вашій хаті. З Андрієм, будьте здорові, дівчата, і ви, господине!
(Хлопці не сідають!)
ГОСПОДИНЯ. Будьте і ви здорові. А де ж ваш старший – Береза? Хочемо на нього подивитися і перевірити, чи устав свій знаєте.
АНДРІЙ. Мене Березою обрали, а устав наш такий: гуляти чесно, тихо та смирно, як слід чесному і поважному парубоцтву, так, як гуляли наші діди й батьки. Господиню на вечорницях шанувати, як матір, з дівчатами поводитися з повагою: не забувати, братці, що чесна дівчина – то є краса і честь усього села. Це і є наш устав.
ГОСПОДИНЯ. Що ж гарного Березу вибрали. Вечорниці будуть добрі. Ну що ж, хлопці, сідайте в нашій хаті.
(Хлопці сідають!)
БЕРЕЗА. А чого це сумно у вас, дівчата? А заспівайте козакам.
ДІВЧИНА. Чого ж, заспіваємо, дівчата?
ДІВЧАТА РАЗОМ. Заспіваємо!
(Дівчата вишивають)
«ОЙ ЧОРНА Я СИ, ЧОРНА»


  • Ой чорна я си, чорна,

Ой чорна, як циганка,

Чом ти полюбила,

Чом ти полюбила

Чорнявого Іванка.

Іванка полюбила,

Іванка, та Іванка,

Високий та стрункий,

Високий та стрункий,

Ще й на бороді ямка.
- Марічко, ти, Марічко,

Люблю я твою вроду,
Люблю дивитися,

Люблю дивитися,

Як ти ідеш по воду.


  • На горі два дубочки,

Обидва зелененькі,

Ми такі паровані,

Ми такі паровані,

Обоє чорнявенькі.
Ой чорна я си, чорна,

Ой чорна, як циганка.

Чом ти полюбила,

Чом ти полюбила

Чорнявого Іванка.


ХЛОПЕЦЬ. Що ж, гарна пісня.
ХЛОПЕЦЬ. А чи вмієте ви хоча б хрестик вишити, дівчата? Чи руки не стоять?
ГОСПОДИНЯ. Наші дівчата все вміють. Чи так, дівчата? А покажіть свої вишивки, хай оцінять парубки.
(Дівчата демонструють свої вишивки, хлопці оцінюють.)
БЕРЕЗА. Це ми бачимо, що вони вміють, а от які з них господині, чи вміють вони біля печі ходити та їсти варити?

ХЛОПЕЦЬ. Це недовго, щоб перевірити. Покажіть їм, дівчата, чи вмієте ви вареники варити.
ДІВЧИНА. Та вже й наварили.
(Виймає з окропу вареники.)
ХЛОПЕЦЬ. Та ще б скуштувати цих вареників. Може, їх собака їсти не захоче.
ДІВЧИНА. Почекайте. Ось заробите, тоді й скуштуєте.
ГОСПОДИНЯ. Переконалися, хлопці, що наші дівчата все вміють? А тепер покажіть, на що ви здатні? Хлопці здавна на вечорницях розказували смішні історії. А чи ви вмієте розсмішити та розвеселити дівчат?
(Хлопці розповідають смішні історії.)
«Кожух знайшли»


  • Ми з тобою йшли?

  • Йшли!

  • Кожух знайшли?

  • Знайшли!

  • А де ж він?

  • Хто?

  • Кожух!

  • Який?

  • Як який? Ми з тобою йшли?

  • Йшли!

  • Кожух знайшли?

  • Знайшли!

  • А де ж він?

  • Хто?

  • Кожух!

  • Та який?...


«Стоніжка»

Гостювати йшла стоніжка,

Забруднила ноги трішки.

На порозі біля хати

Стала ноги витирати.

Всі сто ніжок обмітала,

Всі сто ніжок витирала,

А як стала на помості –

Із гостини йшли вже гості.
«Швачки»


  • Що наші дівчата роблять?

  • Шиють та співають.

  • А мати?

  • Порють та плачуть.


«Козак»
Казав козак, зимою на печі, сидячи:

  • Ох, піч моя, піч! Коли б я на тобі, а ти на коні – гарний би з мене козак був!



Ой болить у мене зуб,

Бо не хоче їсти суп.
Хоче меду,

Хоче грушки,

Хоче теплої пампушки
ДІВЧИНА. Дівчата, давайте заспіваємо. Чого ж можна, ану заграй, музико.
«КОЛОМИЙКИ»

Мої любі співаночки, мої складаночки,

Скільки я вас наскладала коло матіночки.
Мої любі співаночки, де я вас подіну?

Хіба я вас співаночки, горами розсію.
Ой я ходжу при Дунаю, та й це так думаю,

Нема кращих співаночок, як у нашім краю.

Як я стану коломийки співати, співати,

Затужиш ти та й заплачеш, та й станеш думати.


ДІВЧИНА. Здавна в українців цінувалися мудрість та дотепність. А ну, хлопці, відгадайте наші загадки.
(Загадують загадки, хлопці відгадують.)


  1. Біла морква зимою росте. (Бурулька)

  2. Рукавом махнув, дерева нагнув. (Вітер)

  3. Червоне коромисло через річку повисло. (Веселка)

  4. Що то за гість, що темноту їсть. (День)

  5. Що має вухо, а не чує. (Голка)

  6. Без ніг, а ходить. (Годинник)

  7. Що мовчить, а розуму вчить. (Книжка)

  8. Зубів не має, а кусає. (Кропива)

  9. Маленьке, сіреньке, хоч якого кота з місця стягне. (Миша)

  10. Два кільця, два кінця, а посередині цвях. (Ножиці)


ХЛОПЕЦЬ. А ви наші відгадаєте? Боюсь, що жодної не вгадаєте.
(Загадують свої загадки.)
1. Стоїть панна у коморі,

А коса її надворі. (Морква)
2. Чорна корова всіх людей поборола,

А білий віл всіх людей підвів. (Ніч, день)
3. Їхала пані в срібнім жупані, а на

Тім жупані латка на латці. (Риба)
4. Не кінь, а біжить, не ліс, а шумить.(Річка)
5. Що то за віз, що без коліс? (Санки)
6. Надворі горою, а в хаті водою. (Сніг)
7. Повернуло до сонця золоте віконце. (Соняшник)
8. Мене б’ють, товчуть, ріжуть, а я все терплю і всім добром плачу. (Хліб)
9. Маленький хлопчик у шапці ходить. (Цвях)


  1. Сидить Марушка в семи кожушках:

Хто її роздягає, той сльози проливає. (Цибуля)

ДІВЧИНА. Та досить вам, давайте заспіваємо!
«Ой, куриться доріженька»
Ой куриться доріженька, куриться, куриться.

Чогось наша господиня журиться, журиться.

Що треба їй кониченька продати, продати

Та женчикам музиченьки наняти, наняти.
«Заріж, заріж, господине, індика, індика,

Щоб нам була із Варшави музика, музика.
Хоч з Варшави, не з Варшави, з Кракова, з Кракова,

Щоб нам була музиченька готова, готова! »
ДІВЧИНА. А тепер побачимо, які ви спритні. А ну ж бо, хто хоче калити вкусити? Сідайте на коцюбу.
ДІВЧИНА. Та не забувайте, хто не вкусить – писатиму квачем!
ХЛОПЕЦЬ. Діду, діду, калиту кусати їду!

ДІВЧИНА. А я буду писати квачем.
ХЛОПЕЦЬ. А я вкушу!
ДІВЧИНА. А я впишу!

ХЛОПЕЦЬ. А я вкушу!
ДІВЧИНА. А я впишу!
(Іде до калити, стрибає, намагається вкусити. Якщо не вкусив, дівчина пише його квачем. Грають по черзі, доки хтось не вкусить.)
ДІВЧИНА. (Під час гри)

А нашая калита

Та й з маком і медом,

Йди до неї, кусай її

Ззаду і спереду.

Йди до неї, кусай її,

Сторожа не бійся.

Кусай, кусай калиту,

Але не засмійся.

Йди до неї, кусай її

І назад вертайся.

Як вдалося відкусить –

Пари сподівайся.
(Коли відкусять, знімають калиту, ділять усім по кусочку.)
ДІВЧАТА РАЗОМ. Калита, калита добра була.

Як ми її з’їли, за женихами полетіли.
ДІВЧИНА. Ой, дівчата, сьогодні ж ворожать! Давайте і ми погадаємо на долю.

(Ворожать)
ХЛОПЕЦЬ. А ми теж хочемо знати свою долю!
ДІВЧИНА. Що ж, іди, дізнаєшся, чи будеш щасливим. Якщо дістанеш перстень з тарілки з водою і носа не вмочиш, то знай - дівчина твоя буде, а якщо ні – то дивись, щоб у тебе її не вкрали.
(Дістає перстень)

ХЛОПЦІ. (БУБЛИКИ ВНОСЯТЬ) А ну ж, дівчата, побачимо, котра з вас найсправніша, до тієї із сватів засилатиму.
(На нитці підвішені бублики. Потрібно відкусити без допомоги рук. Дівчата кусають.)
ХЛОПЕЦЬ. Дівчата, а де ж ваші вареники, коли ми їх будемо їсти?
ДІВЧИНА. Почекайте, почекайте…
«ДІВКА ЯВДОШКА»
Дівка Явдошка

Сіяла пшеницю.

Приспів:

Джар, джар, Джарочко,

Чи варила, душа мила,

Чи варила,джар?
Дівка Явдошка

Пшеницю полола.
Приспів
Дівка Явдошка

Пшеницю жала.

Приспів
Дівка Явдошка

Пшеницю в’язала.

Приспів
Дівка Явдошка

Пшеницю возила.

Приспів
Дівка Явдошка

Пшеницю молотила.

Приспів

Дівка Явдошка

Пшеницю молола.

Приспів
БЕРЕЗА. Що ж, пора і честь знати. Спасибі вам, господине, за вечорниці.
ГОСПОДИНЯ. Спасибі вам, хлопці та дівчата. Заспівайте мені на прощання.
(Дівчата танцюють і співають)
«ХОРОШІЇ ГОСТІ У МЕНЕ»
Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене,

Зеленеє жито за селом,

Хорошії гості за столом.
Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене,

Зеленеє жито ще й овес,

Тут зібрався рід наш увесь.
Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене,

Зеленеє жито на лану,

Хорошії гості до ладу.
Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене,

Зеленеє жито будем жать,

Дорогих гостей не забувать.

БЕРЕЗА. Вибачайте, коли що не так. А на цім добрім слові бувайте здорові.
ГОСПОДИНЯ. Пора нам вечорниці наші закінчувати. Щасти Вам, хлопці та дівчата!
Скільки б не співали, а кінчати час,
Кращі побажання Ви прийміть від нас.

І в Вас, і в нас хай буде гаразд,

Щоб Ви і ми щасливі були.
(Усі прощаються, виходять.)






База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка