Сценарій Учитель музичного мистецтва



Скачати 117.05 Kb.
Дата конвертації06.03.2016
Розмір117.05 Kb.

Родинний вечір віншування

Сценарій

Учитель музичного мистецтва

Дудчанського загальноосвітнього об’єднання «школа-дитячий садок» І-ІІІ ступенів
Нововоронцовського району
Херсонської області

Іванів Анжела Федорівна



Оформлення зали :

  • підкова (велика символічна), яка обрамлює яскравий об’ємний напис «Моє рідне село», в середині підкови висвічено слова «Роде наш красний»;

  • ікона Божої Матері на тлі вишитих рушників;

  • Заповідь Господня: “Шануй батька свого і матір свою, щоб довгими дні твої були на землі»;

  • виставки вишивок, дитячих малюнків;

  • фотoкуточок; родовідне дерево.

На мультимедійній дошці висвічуються слайди за рубриками (по сторінках)
І сторінка

«Вшануємо пам’ять роду».

З’являються ряджені (то тут, то там звучать їхні голоси)

1 –й Не спіть!

2 –й Не дрімайте!

3 – й Спішіть!

4 – й Поспішайте!

1 – й Всією сім’єю,

2 – й Всією ріднею

Разом: До нас завітайте!

3 – й Заходь же в господу,

Село наше ясне

4 – й Живи і возрадуйся,

Разом: Роде наш красний!

Звучить пісня Н. Матвієнко «Ой, роде наш красний, роде наш прекрасний»
Ведучий 1. Колихнулось морозне повітря,

Тихий вечір сіда за вікном.

Вся родина – від батька до сина

За святковим зібралась столом.

Ведучий 2. Сьогодні ми зібралися на вечір, щоб вшанувати родину Іванівів Федора Олексійовича та Стефанії Федорівни. Родину роботящу, дружну, творчу, співочу, яка свято шанує традиції українського народу та роду свого; родину, що зв’язана міцними нитками поваги, взаєморозуміння, дружби, любові, співчуття, співпереживання, яка шанована у селі і є прикладом для молодого покоління.

Вітаємо їх!

Ведучий 1. Традиційна українська родина – та, що складалася упродовж віків у середовищі українськім. Коріння її сягає вглиб сивої давнини.

Виходять діти, наймолодші члени родини.

1 – ша дитина. Віншую рід свій у народі українськім! Роду мій великий, прадавній, роду славний, прекрасний. Звідки береш ти свій початок, де коріння твоє?

2 – га дитина . На всі світи й віки ти озирнись,

Де пращури твої жили колись.

Не дай забутися, з якого роду,

З якого кореня у світі почались.

3 – тя дитина. А початок роду нашого в далекім краї, де тумани сиві і гори високі, де люди привітні, повітря чисте і спомини, спомини, спомини…

Звучить музика Західного регіону.
ІІ сторінка

«Коріння роду мого»

Ведучий 2. Мальовничий гірський край… Далекий і такий близький… Саме тут беруть свій початок джерела двох родин, які згодом зіллються в одну. А витоки їх починалися у бойківському селі Літовища Нижньоустрицького району Дрогобицької області, що нині належить Польщі.

Ведучий 1. Жили у селі дві родини: теслі Іваніва Олексія Миколайовича та Катерини Федорівни і муляра Лесишина Федора Степановича і Фені Михайлівни.

Ведучий 2. У Іваніва Олексія Миколайовича були «золоті» руки, в яких звичайне полінце перетворювалося на справжній витвір мистецтва. А Катерина Федорівна була гарною господинею, турботливою матусею, яка виховала разом з чоловіком п’ятьох дітей. Найстаршим у сім’ї був Федір - опора, гордість батьків, який допомагав їм доглядати за молодшими братами і сестрами та по господарству.

Ведучий 1. Його дитинство пройшло у мальовничому краї серед краси природи, славних звичаїв та традицій, які назавжди залишились у пам’яті та серці.

А недалечко, по-сусідству, підростала його майбутня доля.

Ведучий 2. У сім’ї Лесишиних Федора Степановича і Фені Михайлівни підростало вже троє дітей, серед них була і Стефанія – енергійна, весела, жвава, жартівлива, вродлива дівчинка.

Ведучий 1. Та не довго вони зростали в обіймах рідного краю. У 1951 році останніх українців із Закерзоння примусово пересилили в Таврійські степи Херсонської області. Люди залишали рідні місця, обжиті домівки, могили предків. Серед переселенців були і родини Іваніва О. М. та Лесишина Ф. С.

Туга за рідним краєм вилилась у пісні, автором якої був Антон Чупіль.

Ансамбль «Бойківщина» виконує пісню «В горах я родився».

Звучить мелодія Південного регіону.
ІІІ сторінка

«Гостинно зустрічає Таврійська земля».

Ведучий 2. І зустрів їх край південний, висушений вітрами, палючим сонцем, де були безкраї степи, де трави швидко сохли. Сивий, старий, виснажений степ. Тільки й того щастя, що була вода.

Ведучий 1. Людям з гірського краю нелегко було прижитися в нових кліматичних умовах. І тільки гостинність та привітність місцевих жителів допомогли пережити їм розлуку з рідною землею.

Ведучий 2. Їх поселили у будинки до дудчанців. Сім’я Лесишиних оселилася у місцевих Цегельників, а Іванівів радо прийняла родина Петяхів, які переїхали в Дудчани дещо раніше.

Ведучий 1. Мешканці села допомагали переселенцям адаптуватися до життя в нових умовах. Діти швидко здружилися, разом гралися, ходили до школи. Плинув час. Люди будували власні будинки і поступово переселялися в них.

Ведучий 2. Своїми враженнями про ті далекі часи з нами поділиться найстарший член родини Лесишина Ф. М.



Спогади Лесишиої Ф. М.

Ведучий 1. Люди дуже сумували за рідною домівкою, лісами, горами. Усі думали, що вони тут на якийсь час і скоро повернуться додому.

Ведучий 2. Як би тяжко не було, та місцеві і переселенці міцно збраталися, спільною стала їх духовна спадщина. Разом ходили по вечорницях, вишивали, співали гарних пісень.

Ансамбль «Первоцвіт» виконує переспівки пісень Західної та Південної України.

Ведучий 1. Багато гарних дівчат було у Дудчанах. Але закохався Федір у ту карооку, чорноброву Стефанію, яка жила колись по-сусідству у рідних Літовищах. Палке почуття зародилося літнього вечора 1959 року на вечорницях, де Федір грав на гармошці, а Стефанія співала, танцювала та дотепно жартувала. Чим не пара?



Пісня у виконанні Іванівів Федора Олексійовича та Стефанії Федорівни.

Звучить лірична мелодія.
ІV сторінка

«Доле моя, де ти?»

Ведучий 2. З того часу юнак і дівчина не розлучалися і згодом стали на весільний рушник. Це сталося 21 листопада 1961 року.

Молодята звили своє затишне родинне гніздечко – збудували власний будинок, облаштувалися в ньому.

Ведучий 1. Подружжя добросовісно працювало в колгоспі «Червонофлотець». Односельці поважали й шанували їх за працьовитість, чесність, порядність.

Згодом стали батьками. Вони народили й виховали трьох синів: Миколу, Володимира та Юрія.

Ведучий 2. Плинув час, росли сини. То були часи 70-х – 80-х років. Дитинство їх було цікавим і щасливим, сповненим радістю піонерських зірниць, урочистих вогнищ та незабутніх походів.

Ведучий 1. Вчилися хлопці добре, були активістами піонерської дружини, учасниками художньої самодіяльності школи.

Та якщо вже, бувало, десь ненароком нашкодять зовсім трішки з хлопцями однолітками – до школи одразу приходив дідусь Лесишин Ф. С. , безсумнівний авторитет у сім’ї. Він рідко запитував у вчителя, хто саме з онуків завинив (а їх у школі вчилось чималенько). Вишикує у коридорі всіх : і дівчат і хлопців – як погляне суворим, пронизливим поглядом, відразу хотілося провалитися крізь землю. І уже довго потім ніхто не наважувався бодай трохи бешкетувати – боялися дідусевого осуду.

Ведучий 2. Далося взнаки як сімейне, так і шкільне виховання – всі троє виросли порядними, принциповими, чесними. Цьому навчили батьки і вчителі.

І до цього часу Володимир та Юрій згадують з вдячністю свою першу вчительку Іванів Ольгу Григорівну, яка, доречі, є теж членом великої славної родини. І їй також є що сказати про них сьогодні.



Виступ першої вчительки Іванів О. Г.

Звучить пісня 80-х про школу.

Ведучий 1. По закінченню школи старший син Микола вступив до Полтавського торгівельного інституту, середній і молодший – до Херсонського культпросвітнього училища. Мабуть, палка любов до української пісні та вірність народним традиціям у сім’ї Іванівів зіграли вирішальну роль у виборі професії Володимира та Юрія. Вони працюють у сільському Будинку культури і радують жителів села своїм мистецтвом.



Художній номер у виконання Володимира та Юрія Іванівів.

Ведучий 2. Усі сини одружилися, мають гарні міцні сім’ї.

Продовжувачами роду Іванівів є п’ятеро онуків: Анна, Роман, Дмитро, Микола та Владислав. Наймолодше покоління також не зраджує любові сім’ї до музики та пісні: Анна та Микола чудово грають на фортепіано, Дмитро співає в ансамблі «Дудчанські парубки».

Ведучий 2. Але це далеко не усі таланти, якими пишається родина. Мама Стефанії Федорівни прекрасно вишивала, у її колекції – вишиті сорочки, скатертини, стилізовані килими ручної роботи, рушники. Не менше вишивок і в молодшої сестри Стефанії Федорівни, Ісаєвої Ганни Федорівни, – серветки, гаптовані подушки.

Ведучий 1. А що вже усі люблять співати! Істинно співуча родина! Сестри співають у фольклорному ансамблі «Бойківщина». Жодне родинне свято не проходить без їх дзвінких голосів та голосів Володимира, Юрія, Оксанки та Владислава, Богдана та Романа.

Ведучий 2. Усі збираються разом на Різдвяні свята, ювілеї та дні народження – і співають, співають, співають…



«Моя родина» сл. і муз. А. Матвійчика. Виконують усі члени родини.

Ведучий 1. Настав час сказати сьогодні про найголовніше – про жінку, про матір. Жінка – це господиня, берегиня домашнього вогнища. Вона пропускає через себе, через свої руки всі турботи, справи, які є в домі: чоловіка, дітей, онуків.

Ведучий 2. Добра, лагідна усмішка матусі, її щире серце обігріває дітей та онуків своїм теплом. Турботлива ненька постійно переймається їх долею, разом з ними радіє, мудрим словом вчить долати труднощі, завжди поряд у щасті і в горі.

Виходить син, говорить слова вдячності матері.

Син. Матусю, рідненька! Дивлюсь тобі в очі.

І бачу тебе ще таку молоду…

Маленькі були ми – не спала ти ночі,

Для нас ти молила долю ясну.

О, скільки вже весен відтоді минуло!

І скільки усього було наяву!

Ми добрих порад твоїх не забули,

І ними я досі, матусю, живу.

Нічого, що коси твої побіліли –

Це вишня струсила на них білий цвіт…

Ми б небо, кохана, тобі прихилили…

Ми молимо в Бога тобі довгих літ!

Сини виконують пісню В. Гребенюка «Очі моєї мами»

Виходить Стефанія Федорівна, звертається до своєї матері.

Стефанія Федорівна. Я дуже вдячна своїм синам за щирі слова. І сьогодні в цей урочистий вечір хочу висловити подяку своїй мамі. Ми з нею пережили разом печаль і радість, щастя і журбу, і все життя були нерозлучними, підтримували й берегли одна одну. У її оселі на великі свята збирається вся родина від найстаршого до найменшого покоління: діти, онуки, правнуки.

Дякую, мамо, що ви є! Цілую ваші руки і низько вклоняюся вам до землі!

Звучить пісня у виконанні Іванів С. Ф. та Ісаєвої Г. Ф.

Ведучий 1. Поговоримо тепер про владу в сім’ї: хто тримає віжки, чи то пак, кермо? Чи спрацьовує у вашій сім’ї прислів’я: “Як тато скаже, так по-маминому і буде»?

Ведучий 2. Так, бо Федір Олексійович у родині голова. Він учив своїх синів бути сильними, справедливими, працьовитими, бути справжньою опорою в сім’ї. І добру народну мудрість «Посади дерево, побудуй будинок і вирости сина» Федір Олексійович підтвердив аж тричі: виростив трьох синів і кожному допоміг збудувати і облаштувати будинок. Він справжній турботливий батько.

Звертання сина до батька

Син. Тобі ми ,тату, дякуєм, що вміло

Підставив ти міцне своє плече,

За батьківську любов твою і силу,

І за печаль, що і тебе пече.

Твоя порада й щира настанова

Освячує усе наше життя

Ти кожному із нас міцна опора,

Наша надія і віра в майбуття.

Сини виконують пісню О. Анісімова «Мої батьки»

Ведучий 1. Сьогодні ми не можемо не згадати ще про одну гілку цього великого родинного дерева. Це гілка, на якій пишним цвітом квітнуть невістки родини Іванівів. То вже справді доля поєднала всіх в одну сім’ю, бо Анжела Федорівна та Олена Миколаївна Іваніви також гарно й задушевно співають у вокальному ансамблі «Оксамит». А ще у ньому співає двоюрідна невістка Федора Олексійовича – Іванів Олена Ярославівна. Анжела Федорівна є керівником оркестру народних інструментів. Сьогодні вони також вітають свою родину зі святом і разом зі своїми колегами дарують їй пісню О. Злотника «Родина».



Звучить пісня О. Злотника «Родина» у виконанні ансамблю «Оксамит».

Ведучий 2. Нехай роки летять, немов птахи,

Несуть з собою радість і журбу,

Лиш залишають дружною завжди

Мою родиноньку, мою сім’ю.

Звучить пісня М. Дяченка «Родинне тепло».

Ведучий 1. В родині зайвих не буває зроду,

Тут поруч всі – і сиві, і малі.

І без родини не бува народу,

Як не буває неба на землі.

Звучить пісня В. Дроботенка «Дай Бог».

Ведучий 2. Родини, рід – які слова святі,

Вони потрібні кожному в житті,

Бо всі ми з вами – гілочки на дереві,

Що вже стоїть роки на цій землі.

Це дерево – наш славний родовід,

Це – батько, мати, прадід твій і дід.

Звучить пісня Л. Руденко «Дерево нашого роду».

Ведучий 1. Батьки і діти – діти і батьки

Нерозділиме і одвічне коло

Ми засіваємо житейське поле,

І не на день майбутній – на віки!

Звучить пісня В. Крищенка «Хай щастить».

Ведучий 2. З дитинства батьки вчили дітей шанувати свій народ, його мову, землю, рідний край. І де б ти не був, у яких краях не мандрував, які б перед тобою прекрасні дороги не стелилися, та найдорожча дорога – до рідної оселі, де ріс із найдорожчими людьми. Тому сьогодні Федір Олексійович хоче дати настанову своєму наймолодшому онукові – продовжувачу прадавнього роду Іванівів.



Федір Олексійович зачитує наказ-настанову.

Наказ

Зростай, дитино, на землі своїй,

Мов квітка рання у дощі травневім.

І ніжним промінцям радій,

Що на землі дарує сонце дневі.

Радій, як колос стиглий, наливний

Стрічає руки, що хлібами пахнуть

Радій усьому, що Господь дає…

Нехай душа купається в розмаї…

Народові своєму вірним сином будь,

І знай, що іншої Вкраїни в нас немає!

А ще будь вірним традиціям своєї родини, свято шануй батьків, ніколи не забувай свого коріння. Будь гідним великого славного роду!



Наймолодший онук виконує пісню Н. Май «Моя сім’я».

Ведучий 1. Сім’я – це пристань і гавань

Сюди повертаєшся знов

Із мандрів далеких і плавань,

Тут вічно панує любов.

Ведучий 2. Тебе тут завжди пам’ятають,

Куди б ти не їхав, не йшов,

На тебе постійно чекають

Увага, турбота, любов.

Ведучий 1. Мати і батько – найближчі люди для кожного з нас на цім світі. Але майже кожна людина має, окрім батьків, ще багато інших родичів. Жоден з нас не повинен забувати, що є членом певного роду.

Ведучий 2. Кожна гілочка, велика і маленька, не може існувати самостійно – вона є частиною великого дерева. Так і кожна людина є частиною великого роду, з яким нерозривно пов’язане її життя і доля.

Ведучий 1. Чим більше гілочок у дерева, тим краща кожна з них, тим пишніші квіти, тим кращі плоди.

Ведучий 2. А краса роду залежить від кожної людини, що входить до нього. Як почесно відчувати, що своїм життям, своїми вчинками ти не затьмарив сяйва гідності свого роду.

Виходять батько, мати, син і онук, читають молитву.

Онук. Во ім’я Отця – хай будуть на світі діти

Які не торкнулись до чорної плоті гріха,

Які не забули, як пахнуть весною квіти,

Хай буде їх доля солодка, а не гірка.

Син. Во ім’я Сина – хай буде на світі Мати,

Хай буде Мати щаслива життям дітей,

Із німбів серця, що вміє отак кохати

Народжених нею у світі людей.

Батько . Во ім’я Духа, во ім’я святого Духа –

Хай буде вічна, велика свята любов,

Щоб в людських душах безвір’я страшна розруха

Ніколи уже не зломила святих хоругв.

Мати. А більше, Боже, нічого мені не треба,

Не прошу більше, бо слово – тут зайвий звук

Лиш зміряй людям на точних терезах неба

Хоч трохи менше гріхів і покинутих мук.

Ведучий 1. Рід великий, рід багатий

Лине пісня з поля:

Будем його віншувати,

Щоб вродила доля.

Ведучий 2. Хай дає вам щастя, вроду

І живлющу воду.

Нема роду переводу,

І не буде зроду.

Разом. Слава роду! Слава! Слава! Щастя йому і многая літа!



У виконанні всіх учасників свята звучить пісня «Многая літа»






















База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка