Сценарій усного журналу «Тернопіль, Тернопіль казка, в якій ми живем». Перед початком свята звучать пісні про Тернопіль (магнітофон)



Скачати 86.22 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір86.22 Kb.


5.4. Сценарій усного журналу «Тернопіль, Тернопіль, Тернопіль – казка, в якій ми живем» .
Перед початком свята звучать пісні про Тернопіль (магнітофон)

На екрані - Усний журнал «Тернопіль, Тернопіль, Тернопіль – казка, в якій ми живем».

Пісня «Добрий ранок тобі, Україно».
Уч. Земля моя, земля найкраща в світі –

Я твій маленький тонкий пагінець.

Без тебе я ніде не зможу жити.

Для мене ти і ненька, і мудрець.


Земля моя, мій милий, рідний краю!

Тебе я тільки-тільки пізнаю.

Твою красу всім серденьком вбираю

І хочу знать історію твою.


Я хочу знати витоки –джерела,

І рідну мову, щирості слова,

Бо ще жива культура, ще не вмерла,

Бо Україна – вічна і жива!


Земля моя, земля найкраща в світі,

Ось тут моє коріння і рідня.

Бо тут мого дитинства сонце світить,

Я тут росту і тут живу щодня.


Земля моя, прекрасна Україно!

Твоєю піснею я серденько живлю.

Для мене ти і вічна і єдина,

І я тебе всім серденьком люблю.

(Н. Красоткіна)
Пісня «Добрий день, матусю Україно»

муз. Ведмедері, слова Н. Рибальської


Перша сторінка «Усе почалося 15 квітня»

Уч. Таки правда, своя земля – найрідніша у світі. Де б ми не були, а ліпшого місця на землі нема. Для нас це – Тернопіль.
Міста, як люди мають свою біографію. Перша писемна згадка про Тернопіль – 15 квітня 1540 року. Документ засвідчує, що в землі Галицькій підіймається новий оборонний замок. так розпочався життєпис Тернополя. 20 січня 1548 року Тернополю надано Магдебурське право.
Міське життя спочатку зосереджувалося у межах оборонних валів. Першими поселенцями були ремісники, які будували і обслуговували нову споруду. У разі потреби мешканці брали в руки зброю і ставали оборонцями нового міста.
Ілюстрація Старого замку.

Це Старий замок – найперша споруда Тернополя. Учені вбачають у ньому впливи італійської архітектури.


З часом Тернопіль стає одним із центрів торгівлі: основні її предмети – віск, лій, шкіра, щетина, прядиво, пір’я, збіжжя. Славились кінські торги, які відбувалися в час знаного ярмарку Святої Ганни. Вже в 1841 році у Тернополі були головні гуртовні меду, патоки та питного меду. Доброї слави зажили тернопільські млини і крупорушки, що переробляли щедрі дари подільських ланів. Помітними віхами у розвитку міста стали: відкриття залізничного руху, спорудження електрівні, зародження промислових підприємств.
У 1820 році у Тернополі починає працювати гімназія, від якої згодом відбруньковуються ще 2 середні школи. Культурно-освітня діяльність мала яскраво виражений національний характер, що відчувалося у плині міського життя, архітектурі.
Друга сторінка «Духовні святині»
Перлинами у своєрідний архітектурний ансамбль вплилися храми.
Ілюстрація Надставної Церкви
Добудованою і переробленою дійшла і до наших часів чи не найстаріша будівля Тернополя - Надставна Церква. Первісний вигляд споруди зберегла тільки її частина, а от вежу з дзвіницею добудували у 1627 році. Як і тепер, у давнину біля церкви плескотіли хвилі ставу, але берег його був трохи далі, ніж сучасний – дорога ж булу ширшою. Поряд храму стояла міська брама, якою виїздили усі, хто прямував на Львів, Бережани та й узагалі в західному напрямку, усе оточували великі вали.
Існує легенда, що храм на місці теперішнього існував уже в часи князювання Данила Галицького, коли поселення на місці сучасного Тернополя ще звали Сопільче або ж Топільче. одначе, письмових підтверджень цієї версії немає. Першою згадкою про нього є слова у грамоті князя Костянтина Острозького від 1570 року. Храм був православним – одним з трьох у місті. Він входив до оборонної системи тодішнього Тернополя.

Свою долю церква цілковито ділила з містом і під час чи не щорічних татарських нападів.


Ілюстрації храмів Різдва Христового, Катедрального собору, церкви Матері Божої Неустанної помочі, собору Віри, Надії, Любові і Софії.
Ілюстрації знищених храмів.
Але, на жаль, плин часу, воєнні лихоліття знищили Єзуїтський і Парафіяльний костели, Стару синагогу.
Тільки старі поштівки зберегли неповторність милого європейського міста.
Уч. Пожовтілі од часу світлини
Бережуть теплоту давнини,
Тут завулків погорблені спини
І майданів стривожені сни.
В назвах вулиць — історії кроки:
Старий ринок, Камінна, Стрімка...
Тут для внуків правдиві уроки,
Що не викрала часу ріка.
Древній замок
До церкви над ставом
Зазирає крізь марево літ.
... Із поштівок минуле постало,
Щоб у спомин здійснити політ.

(Олег Герман)



Третя сторінка «Легенда про Тернопіль»
Від покоління до покоління тернополяни передають легенду, омиту срібною, як сиве волосся матері печаллю, сповита смутком осінніх туманів, що ховають у густій пелені таїни став, парки, вулиці та будівлі. Колись давно на території нинішнього Тернополя красувалось подільське місто, захищене з усіх боків водами та валами. Найбільшою його гордістю була фортеця, що наводила жах на ворогів та оберігала спокій городян. Вони зводили білі, як лебеді будівлі і ясними парусами вилискувало на сонці чарівне кам’яне видиво. Сюди з усіх усюд приїжджали купці з дорогим крамом, втішалися гостинністю господарів. Та враз зі сходу заступили сонце чорні хмари, і битим шляхом посунула смерчем татарська навала. Відчайдушно боронили своє місто воїни, та ворогам вдалося прорватися до фортеці. Вони перетворили у купу руїн всі будинки, знищили замок, а жителів, які не встигли втекти забрали у полон. На місці білого міста з роками виросли тернові хащі, рясло цвіли весною, ніби нагадували своїм пишно цвітом про колишню славу поселення. Згодом люди вибороли собі волю, повернулися назад і на руїнах звели нове місто, назвавши його Тернополем.

Кожна легенда бодай крихта правди. Тернопіль багато разів плюндрували ворожі нападники, одна його мешканці творили і творять красу – з кожним роком місто стає більш затишним і неповторним, як вічна легенда. Нині про неї, легенду нагадують кущі терену на його околицях.


Ілюстрація цвіту терену.
Пісня «Наш Тернопіль» (То берізка…)
Четверта сторінка «Твоє Тернополе, сьогодні»
Демонстрація ілюстрацій.
Божі храми, Старий замок, легенди, як сторожі вічності оберігають минуле і сучасне, розкривають перед людьми майбутнє. У цьому невтримному потоці місто вирізняється як економічний і духовний центр західного регіону України. Тернопіль перетинають залізничний та шосейний шляхи, що в’яжуть його із західною Європою. За останні десятиріччя набуває нових рис нинішнє обличчя міста, яке перебудовується у торговельній сфері. Водночас підприємства Тернополя виробляють світлотехнічне та радіотехнічне обладнання, бурякозбиральні комбайни, будівельні матеріали, меблі, фарфоровий посуд, штучні шкіри, тканини, кондитерські вироби, товари легкої промисловості. У Тернополі діє мережа банківських та кредитних установ.
Сучасний Тернопіль – це місто студентів та школярів. Тут готують висококваліфікованих спеціалістів 4 університети, ряд інститутів, училищ, середні та середні спеціальні заклади. Утвердилися такі форми навчального процесу, як ліцеї та коледжі.
У Тернополі працюють 2 театри, філармонія, краєзнавчий та художній музеї, картинна галерея, палаци культури, парки, бібліотеки, є Співоче поле. Кращі творчі сили об’єднують обласні організації Національних спілок письменників, художників, журналістів та архітекторів України.
Ілюстрація каштанів
Вальс «Тернопільські каштани» (магнітофон)

Ілюстрація озера
Красується озеро в центрі,

Блищить наче срібло весь час.

Гойдаються хвилі з човнами,

Всміхаються щиро до нас.

Степан Бутрин «Тернопіль вечірній»
Особливої чарівності і принадливості надає Тернополю озеро. У його плесі, мов у дзеркалі, відбиваються новобудови і пам’ятки старовини, мальовничі підміські села. Тернопільське озеро таке ж давне, як і місто. У 1540 році біля поселення, яке започаткувало Тернопіль, споруджено сторожовий замок, а через кілька років його стіни омилися водами великого штучного ставу, утвореного в глибокій болотистій долині річки Серет. Озеро було захистом від нападу татар, джерелом води для млинів, місцем риболовлі, відпочинку. Напочатку ХХ ст. рибу з нього експортували навіть у Польщу. У 1966 році на плесо тернопільського ставу вперше випустили катер. Фонтан запрацював на водоймі у 1975 році.
«Тернопільська полька» (магнітофон)
Ілюстрація терену
Терен... Тернове поле...
Ти, мій Тернополе, —
Перлина славного Поділля,
Краса розкішного довкілля!
Милуюся завжди тобою —
І сяє радість на лиці.
Тут все доглянуто з любов'ю:
Бульвари, площі, вулиці.
В промінні сонячнім скупались
Величних храмів куполи.
Відрадно, місто, що діждалось
Ти благодатної пори.
Постало знову в риштуваннях,
Зростаєш вшир, ростеш увись.
Ніби в одвічному коханні
Будинки з небом обнялись...
Вогні вечірні, мов намисто,
Що в водах ставу виграє.
Як не любити рідне місто,
Яке найкраще в світі є!

(Іриней Васильків «Тернопіль мій»)


Пісня «Тернопіль» (вулиця…, магнітофон)
П’ята сторінка «Наші відомі земляки»
Ілюстрація фото (І. Пулюй, В. Вихрущ, С. Крушельницька, О. Пріцак, В. Безкоровайний, Я. Гніздовський, І. Марчук, В. Паронова)
Тернопілля багате на відомих. Вони прославилися і прославили наш край в науці, мистецтві і літературі.
Іван Пулюй (1845-1918) – славетний фізик та електротехнік, першовідкривач рентгенівських променів.

Володимир Вихрущ (1934-1999) – поет, науковець, громадський діяч.

Соломія Крушельницька (1872-1952) – талановита співачка

Омелян Пріцак (1919-2006) – знаний історик і мовознавець

Василь Безкоровайний (1880-1966) – відомий композитор і диригент

Яків Гніздовський (1915-1985) – відомий художник, графік-маляр, мистецтвознавець, кераміст.

Іван Марчук (1936)

Віра Паронова (1946) – лауреат Летратурно-мистецької премії ім.. І. Блажкевич (2003), член обл. літературного об’єднання при Тернопільській обласній організації Національної спілки письменників України.


Вірш «Балада про Тернопіль»

Терен, терен в чистім полі.


Стигне віття охололе.
Вітер віття колихає,
Сум над полем розвіває.
А журба, мов птах підбитий,
Плаче в небі, квилить жити.
Терен в полі, терен всюди,
Де ходили вільні люди,
Де стояли їх оселі
Линули пісні веселі.

То- піль-че!


Серце біль пече.
Час, як вода тече.

Життєдайна сила волі


Нищить терен в чистім полі,
На уламках і руїнах
Зводить замок старовинний.
Мури – міць, немов із криці.
Він облоги не боїться,
За свої могутні стіні
Заховав людей невинних.
Відродилось згибле місце;

Розцвіло на ньому місто.

Тернопіль!

Слава на віки!

Час, наче плин ріки.

Серцю рідне все до болю 6


Понад озером тополі,
Навесні свічки каштанів
Стигнуть в ранішнім тумані,
А під осінь красить місто
Горобинове намисто.
Вічне небо над водою –
Вічна радість із журбою.
Замок, наче дух високий,
Захищає мир і спокій.
Шоста сторінка «Тернопіль – Боже чудо»
Тернопіль — то Боже чудо у знаній в світах Україні. Тут так переплетені тісно традиції й вічні святині.

Земля наша пишна, як масло, — родить рясні урожаї…

Затишно тернополянам в зелених дерев розмаї…

Культура мого народу правдива і незіпсута, хоча на Тернопіль багато хто накидав свої пута. Ще б пак, така райська місцина — благословенна достоту на працьовитий нарід; на воду цінну, як злото — криничну, джерельно-цілющу; повітря — п'янке, соковите…

Милий, коханий Тернопіль - теплий, привітний, обмитий росами на світанку, дощами — літньої днини; щедро медами наповнений сонячними із бурштину; уквітчаний калиново; щедро гостей зустрічаєш. Рідний і славний Тернопіль - спокою, втоми не знаєш: у тобі життя вирує, аж через край іскриться… Ні, ти не провінційний. Ти — Центр у Європі, Столиця!

Такий дорогий мій Тернопіль.

Такі тут хороші люди.

Так впевнено і затишно собі почуваюся всюди.

Мій край! Рідний дім! Мій Тернопіль! Святиня моя! Моє Ладо!

Від мене, мій батьку привітний, ти не отримаєш зради.

Завдячую Богу Єдиному за те, що живу в Терен-полі — ошатному, завжди привітному…

Й не хочу іншої долі.



(М. Баліцька)
Уч. Своя земля, своя маленька батьківщина, як рідна ненька. Тому треба любити і берегти її, цінувати її традиції, слово, пісню, історію, все, що маємо, бо ж ми її діти.
Пісня «Нас дитинства світ казковий» (магнітофон)





База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка