Сценарій відкритого заходу, проведеного у 5-а класі. Гумористичне свято «Відкриття вареничної»



Скачати 83.85 Kb.
Дата конвертації06.03.2016
Розмір83.85 Kb.
Сценарій відкритого заходу, проведеного у 5-А класі.
Гумористичне свято «Відкриття вареничної».

c:\documents and settings\admin\рабочий стол\swscan00050.jpg
Обладнання: парти поставлені по дві, накриті українськими скатертинами. На кожній – хліб, сіль, вишиті серветки, глечики, український посуд. За кожним із таких імпровізованих столів сидять по шість учнів в українських національних костюмах.

На дошці великими літерами напис: «Відкриваємо вареничну», а також гумористичні малюнки на цю тему.

І Вступні слова вчителя:

Кажуть: краще тому живеться,

Хто менше плаче, більше сміється.

Хочемо й ми пожартувати,

Може, й Вас трохи порозважати.

Коли що не так, то вибачайте,

Наших акторів дуже не лайте,

Весело ж буде, смійтесь на здоров’я, учні для Вас зіграють з любов’ю.

ІІ До класу вбігає учень і вигукує:


  • Телеграма! Телеграма!

Зачитує її зміст:

Шановні вчителі й учні школи № 54! З відкриттям вареничної щиро всіх вітаю, смачних страв усім бажаю.

З повагою Борис Бурда.

(Прочитавши телеграму, учень сідає за один із столів)

ІІІ Учитель. – Дуже приємно, що нас привітав такий талановитий ерудит-кулінар, виправдаємо його довіру. Чи, може, ми не знаємо наших українських страв? Хто скаже, що є найсмачнішим і найситнішим для українців?

Учні вигукують тричі: «Сало! Сало! Сало!»

ІІІ Відчиняються двері, заходить учень іх торбою через плече, в руці – великий шмат сала. Учень вигукує:

- Сало, сало!! Кому сало?

Із-за одного зі столів виходить інший учень і, простягаючи руки до сала, каже:


  • Ох, якби мені те сало,c:\documents and settings\admin\рабочий стол\salo.jpg

То життя би раєм стало!!

З салом спав би, салом укривався,

Вік би з ним не розлучався!!

Мені б це сало та до нього свинку,

То не треба мені й жінки!

Хлопець (продавець сала):



  • Ось тобі сало,

А це тобі й свинка

(Витягає з торби іграшку - свинку)

Дивись тільки не ображай жінку!

Той, що отримав сало, приклада його до серця і каже:



  • Ти моє миле, ти моє любе

Ти моя втіха і моя згуба!

c:\documents and settings\admin\рабочий стол\salo.gif
Із-за одного зі столів піднімається дівчина з качалкою в руці і кричить:

  • Семене, швидше додому! Борщ кипить, а сала нема!

Хлопець крізь зуби: «Іду все, іду», ховає сало і сідає до іншого стола.

ІV Учитель: - Дякуємо і продавцю, і покупцю. Кладіть сало, воно нам дуже потрібне сьогодні. А чи знаєте ви прислів’я та приказки про цей цінний продукт? Давайте влаштуємо невеличкий конкурс між двома столами. Виграє та команда, що знає більше народних творів.

По черзі учні називають різні прислів’я(приказки):


  1. Без сала і гопака не було б козака.

  2. Не виростиш синку, не з’їсиш і сала шкуринку.

  3. Із бочків і спинки дуже гарна шинка.

  4. Без сала і життя б не стало.

  5. Сита кішка, коли сала не їсть.

  6. Сите порося і каші не їсть.

  7. Без сала і борщу і любов гине.

  8. І тоді їстиму сало, коли зубів у роті буде мало.

  9. Цибуля, сало, хліб – то граний обід.

  10. Ледачому добре спиться, йому сало тільки сниться.

V Учитель. – Молодці, гравці, добре вивчили прислів’я. А чи знаєте найпопулярніший продукт, що іноземці в нас купують за валюту?

Один учень вигукує: - Знаємо!! Це сало у шоколаді»»

Другий учень: - А я навіть пісню знаю, що іноземці про нього співають.


Без нього й дня я не можу, не можу прожить! (мотив «Бессаме муч ас»

Третя учениця: - А ми вам зараз і сценку про цей безцінний продукт покажемо.

Уривок із повісті Івана Семеновича Нечуя-Левицького «Микола Джеря»

Четверта учениця (ведуча, що виконує роль автора. Вона не читає, а переказує текст. А в цей час у центрі класу, на сцені, актори розігрують усе, що вона каже):

- Одного разу кріпак Кавун заколов кабана. Осавулиха навідалась до Кавуна в хату і вхопила під полу два шматки сала. Проворна Кавуниха зараз постерегла, глянувши на купу сала на столі, прожогом пробігла за осавулихою, витрусила своє сало і наробила галасу на все село.

(Одна жінка кричить: «Ах ти, злодюго бузсовісна, чому у своїх не крадеш?»)

Автор: - Прибіг Микола Джеря і сказав: (слова говорить хлопець-актор)


  • Злодійку треба провести по селі з музиками.

Автор: - Микола порізав шматки сала на четвертини, понизав їх на мотузок і почепив осавулисі на шию. Баби вхопили осавулиху попід руки й повели по селі. Микола йшов попереду і грав на скрипці. Кавуниха грала рублем на качалці. Осавулиха йшла і не знала, де діти очі від сорому.

(Учень, що грає на скрипці, повернеться до осавулихи і скаже: «Тепер будеш знати, як красти! Це тобі наука!» Після цього всі учні сядуть на свої місця за столи)

VІ Учитель. – Молодці, знаєте і приказки про цей смачний продукт, і пісні, і твори читаєте, та, крім сала, є у нас ще дуже смачна страва, яку люблять всі українці. Що це?

Учень. – Це борщ.

Учитель. – Молодець. А чи знаєте ви, що потрібно для приготування борщу? Давайте проведемо невеличкий конкурс . Два учні запишуть на дошці всі компоненти цієї смачної страви, але з однією умовою: все, що потрібно для борщу записати в тій послідовності, що кладуть у каструлю від першого компонента до останнього.

Два учні пишуть усі компоненти борщу, учитель прокоментує записане, потім запропонує ще два конкурси:

а) почистити картоплю (основна вимога? Сміжка від картоплі має бути найтоншою й найдовшою. Виміряти лінійкою смужку кожного із учасників конкурсу);

б) Шаткування капусти (основна вимога: тоненькі рівненькі смужки, а широкі)

Учитель проаналізую, хто правильніше це зробив.

VІІ – Молодці, з усіма завданнями впоралися добре. Давайте пригадаємо всі ситуації, пов’язані з приготуванням їжі. Добре в тій родині, де жінка гарно готує.

1) Виходять два учні – дівчина і хлопець.

Учасники сценки не тільки розказують, а й показують свій виступ.

Добре жінка годує

Так-то жінка чоловіка годувала:



  • Дано тобі кісточку:

Хоч тепер оближи,

Хоч надалі бережи!

(Дівчина протягує хлопцю велику кістку, той жалібно дивиться на харч. За словами: «На сьогодні обід закінчений» дівчина проганяє парубка додому)

c:\documents and settings\admin\рабочий стол\swscan00048.jpg

2) Учитель. – Гарно жінка чоловіка нагодувала. Давайте подивимось, як донечка мамі допомагає.


Гумористична сценка «Гарна» робітниця»

«Гарна» робітниця

(На стільці сидить дівчина із люстерком, в яке заглядає з посмішкою, чепуриться, поправляє зачіску. Біля дівчини – маленька, згорблена мати з каструлею й ополоником в руці)


  • Параско!

  • Га?!

  • А хто борщ зварить?

  • Болить нога!

  • А ввечері на танці підеш?

  • Ага!!!

c:\documents and settings\admin\рабочий стол\tropinin_14.jpg
3) Учитель. – Ну і помічниця росте в матері. Може, хочу кума з кумом більш лагідні й добрі, ніж донька з мамою.

Гумористична сценка «Гостинність».

Гостинність

(У виступі беруть участь дві дівчини)



  • Їжте, кумо, беріть сало, борщ, їжте, - пригощала господиня.

  • Спасибі, голубонька, я вже мисочку борщу і шматочок сала з’їла, дякую Вам і Богу.

  • Та ви, кумасю, третю миску борщу ум’яли та ще й з півкіла сала, та хто там рахує? Їжте на здоров’я.

4) Учитель: - Гумористична сценка «Шия»

У виставі беруть участь дві дівчини.

Перша: - Кумасю, оце так шия у вас! Усім шиям шия!

Друга: - Славна шия! Їм сало, борщ, тому й таку шию маю.

Перша: - мені байдуже, що ви їсте. А шию мити треба!

5) Учитель: - Охайність – це окраса кожної людини. Та не треба забувати і про скромність. Послухайте гумореску Павла Глазового «Перший лист».

(Її напам’ять прочитає один учень)

Перший лист.

Петя Коржик, той що ходить

До другого класу,

Листа в село накарлякав

Дядькові Панасу:

«Добрий день Вам,

Дядьку й тітко!

Я ходжу до школи

І чув, що ви на тім тижні

Свиню закололи.

Ми вас просимо у гості,

Татко, я і мати,

І всі разом на вокзалі

Будем зустрічати.

Я Вас перший на пероні

Між людей побачу:

Держіть в руках банку смальцю

І ногу свинячу».
6) Учитель. – Може, хоча б сусіди ставляться один до одного з добротою і взаєморозумінням? Гумористична сценка «Жінку бив»

(У ній беруть участь автор – дівчина і два хлопці – актори)

Жінку бив

Автор: Вийшов чоловік рано – вранці на вулицю, аж гульк – назустріч біжить сусід, захеканий, одяг увесь у борщі.



  • Чого ти біжиш? – питає сусіда.

  • Борщ розлив та жінку бив.

  • А чому такий розшарпаний?

  • Бо насилу вирвався.

ІХ Учитель. – Приємно на сміливого чоловіка подивитися. А давайте, з’ясуємо, чи гарні в нас дівчата-хазяйки? Яку смачну українську страву, що їли зі сметаною, ми не згадали? Ось про неї така загадка. Її вам розкаже одна учениця

Про вареник (назву не говорить, учні скажуть самі)

Химерний, маленький,

Бокатий, товстенький,

Коханчик удавсь,

У тісто прибрався,

Чимсь смачним напхався,

В окропі скупався.

Ще й маслом умився,

В макітрі скакав…

Не довго нажився,

У дірку скотився,

Круть-верть – та й пропав.

Хотів буї догнати,

Шкода шкандибати,

Лови не лови;

А як його звати –

Лінуюсь сказати

А нуте, лиш ви…

Учні разом – Вареник, вареник!!

Учитель – Правильно. Давайте влаштуємо конкурс, хто швидше і краще виліпить вареники. А всі присутні подивляться і оцінять роботу.

По дві-три учениці з різних столів із тіста (його приготували заздалегідь)ліплять вареники, складають на тарілочки, присипані борошном.

Учитель – Хто ж краще це зробив? Давайте визначимо разом. Молодці, дівчата (обов’язково назвати імена учасниць), ваші сім’ї голодними не залишаться. Ми вам зараз і сценку про вареники покажемо.

Їдці


(Дівчина сидить на стільці з каструлею в руках, щось там розмішує. Поряд – хлопець з мискою)

  • Ой, жінко, нездужаю. Якби ти мені зварила вареників…Та не вари 40, бо не з’їм, а звари 39 та великих!!

  • Ох, старий! Як я молодою бувала, то 40 вареників з’їдала, а тепер хамелю-хамелю – насилу 50 умелю.

Учитель – а яку пісню про вареники заспіваємо?

Учениця – Українську народну пісню «Ой мій милий вареничків хоче»

(Співають і хлопці, і дівчата)

1

Дівчата – Ой мій милий вареничків хоче /2 р



Хлопці - Навари, милая,/2 р

- Навари, е-ха-ха, моя чорнобривая/2р

2

Дівч. – Та й дров же немає, милий мій, миленький



Та й дров же немає, голуб мій сизенький,

Хл. – Нарубай, милая,

Нарубай, е-ха-ха, моя чорнобривая.

3

Дівч. – Та здоров’я немає, милий мій, миленький



Та здоров’я немає, голуб мій сизенький,

Хл. – Помирай, милая,

Помирай, е-ха-ха, моя чорнобривая.

4

Дівч. – А з ким будеш доживати, милий мій, миленький



А з ким будеш доживати, голуб мій сизенький,

Хл. –Із кумой, милая,

Із кумой, е-ха-ха, моя чорнобривая.

5

Дівч. – Так підем же додому, милий мій, миленький



Вареничків наварю, голуб мій сизенький,

Хл. – Не балуй, милая,

Не балуй, е-ха-ха, моя чорнобривая.

c:\documents and settings\admin\рабочий стол\pr20091110135654.gif.jpg
Учитель. – Щиро дякуємо всім акторам за те, що добре грали, співали, виявили свою кмітливість. Ми вдячні й гостям, за те, що до нас завітали. Допоможіть же нам, шановні гості, і скажіть, чи дозволяєте вареничну відкрити? Чи будете до нас приходити на українські страви? Скажіть акторам нашим, чи вміють вони їх готувати?

(Далі передати слово гостям, після чого пригостити всіх теплими варениками з сиром і сметаною.)


c:\documents and settings\admin\рабочий стол\127220_hzwpza.jpeg


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка