Сценарій виховного заходу «Будь природі другом »



Скачати 187.28 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір187.28 Kb.

Сценарій

виховного

заходу



« Будь

природі

другом….»

І ВСТУП



(На сцену виходять дівчатка, які збирають квіти, читають вірші)

1 учениця Моя земля чарівна, наче казка.

Тут є усе: ліси, степи, поля,

Моря, озера, сонечкова ласка,

Зелені гори –– дорога земля.


2 учениця Це Україна –– наша рідна ненька,

Де над ставками верби в ряд ростуть.

В садочку квітне вишенька біленька,

А журавлі з криниці воду п’ють.


3 учениця Моя земля! Напоєна красою

І звуками, що в серденьку живуть.

Навіки ми пов’язані з тобою.

Одна у нас з тобою довга путь.



4 учениця У цім краю домівка наша рідна!

Коріння наше і уся рідня.

І землю цю нам берегти потрібно,

Про неї турбуватися щодня.


5 учениця Щоб квітнув сад, родила добре нива,

Й земля була одягнена в ліси.

І щоб людина тут завжди була щаслива,

А на землі побільшало краси.



Пісня «Де ще знайти таку красу»

Вчитель. Яке дороге, прекрасне слово –– БАТЬКІВЩИНА! Все найдорожче в людині одне: одне серце, одне життя, Батьківщина теж одна. Без неї людина, немов дерево без коріння. Рибі потрібна вода, птиці –– повітря, звірю –– ліси, степи, гори. А людині потрібна Батьківщина.

А яке найбільше багатство нашої Вітчизни? Про це ми дізнаємось, розв’язавши кросворд.




  1. Це весняний чорний птах, називають його… (шпак).

  2. За вікном сніжок,

Піднялася віхола,

Та не страшно сірій пташці,

Що сидить під стріхою. (горобець).


  1. Хитра кума сліди замела. (лисиця).

  2. Вправні будівельники

Майструють дашок із соснових гілок. (мурахи).

  1. Я перша квітка в гаю, синім цвітом зацвітаю. (пролісок).

  2. В літку наїдається, взимку відсипається. (ведмідь).

  3. Білі дзвіночки висять, гойдаються, як вони називаються? (конвалія).

Вчитель. То який же найдорожчий скарб у світі? (Природа)

Чому саме природа є найбільшим багатством? Що вона дає нам, людям? Дайте відповіді на це питання, спираючись на таку схему:



Природа нам дає … , щоб …

(Відповіді дітей)

  1. Повітря, щоб дихати.

  2. Водичку, щоб пити, купатися.

  3. Рослини, щоб їсти.

  4. Сонечко, щоб грітися.

  5. Дерева, щоб ховатися у тінь і

щоб повітря було чистим.

  1. Каміння, щоб будувати житло, дороги.

  2. Сніжок, щоб кататися на санках.

  3. Лікарські рослини, щоб бути здоровими.

  4. Пташки, щоб співали і знищували шкідників.

  5. Травичку, щоб бігати по ній.

  6. Тваринок, щоб ми їх любили і доглядали.

  7. Ліси, парки, квіти, щоб ми милувалися їх красою.

  8. Пшеничку,щоб ми їли хліб.

  9. Зорі, щоб світили нам вночі.

  10. Нас людей, щоб ми жили серед цієї краси.


(За кожну відповідь учень отримує березовий листочок.)


II Оголошення теми і мети заходу

Вчитель. Діти, сьогодні я вас запрошую у гості до природи,

Бо є в ній різна дивина:

В небі –– зорі, в ріках –– води,

В полі квіточка ясна.

А зимою є сніжинка.

Літо дощик принесе.

Є метелик і пташинка ––

І таке цікаве все.

Тема нашого заняття –– «Голос рідної природи серцем слухати навчись»

Це заняття пройде під гаслом:

«Дерева, трави і квітки з тобою лиш завжди на «ти»,

Та навіть з кущиком трави, будь ласка, друже, будь на «Ви»!»

Ми зазирнемо у дивовижний світ природи, навчимося ще більше любити і оберігати його.



(Учні читають вірш «Учись любити»)

Учись любити


1 учень Учись любити все навколо себе:

Траву і квіти, кущик, деревце.

Жучка і пташку, і блакитне небо,

І синьооке чисте джерельце.
2 учень Усе прийшло на білий світ, щоб жити,

Щоб дарувати радість і красу.

Учися дивуватись і любити

Чистеньку, мов перлиночка, росу.
3 учень Поглянь на світ –– це дивовижна казка!

А квіти –– це, мабуть, душа землі.

У кожній з них струмить любов і ласка,

Вони неначе діточки малі.
4 учень Яка земля! Чарівна, пречудова!

Вона нам мати. Ми –– дитя!

Летить на землю весняна обнова,

Бурлить, вирує на землі життя!

ІІІ Сценка «Губитель природи»

(Фонограма: плескіт води, спів птахів. Виходить берізка, хлопчик – бешкетник, риба, джерельце, пташка, дівчина – природа. Хлопчик обвішаний бляшанками, рогаткою, з ножиком, вудочкою. Він підходить до берізки і хоче зрізати гілочку. Шум вітру, голос.)
Берізка. Не рубай мене, не ріж мене, я тобі в пригоді стану! Напою тебе чистим соком, сховаю тебе від пекучого сонця, очищу навколо тебе повітря.
Хлопчик. Що за чудасія?! І деревисько говорить!
(Закидає вудочку. Знову голос)
Рибка. Не лови мене. Я метатиму ікру, з’явиться багато маленьких рибок. Пожалій мене. Мені й так тяжко жити і на дні, і на воді. Навкруги одні хімікати!
Хлопчик. Ти глянь! Друге попередження! Диво, та й годі!
(Кидає бляшанку в струмок.)
Джерельце. Не брудни джерельце, пам’ятай: доведеться води напитися.
Хлопчик. Що це за голос? Чи вже в мене дах поїхав?
(Чути пташиний спів. Витягає рогатку, цілиться.)
Пташка. Не вбивай нас, а краще прислухайся до нашого співу. Ми ліси й сади від шкідників оберігаємо. Пожалій нас!
Хлопчик. Ти диви! Не вбивай їх! Та чого б я вас слухав? Я самого директора не слухаю! Я нікого не слухаю! І зараз із рогатки як вріжу…
Природа. Будь мудрим, хлопчику. Не брудни мене, не ганьби мене, не знищуй мене. Ти будеш жити –– допоки я жива!
Хлопчик. А хто ж ти? Де ти заховалась? Покажися! Що злякалася? Виходь сюди!
Природа. Ти мене бачиш щодня, щохвилини. Я всюди там, де зупиняється твій погляд. Я –– Природа. Пам’ятай: природа і людина –– єдині. Допоки вони житимуть у мирі і злагоді, доти існуватиме життя на Землі. Добре, що не всі люди на тебе схожі, а є й такі, які мене захищають!
(Виходять двоє учнів і читаються вірш С. Павленка «Двоколірний вірш»

Двоколірний вірш



1-й учень

Коли де-небудь квітку бачу,

«Зірви!» –– кричить мені, аж плаче.

Повз деревце іду зелене,

«Зламай!» –– схиляється до мене.

В гніздечку пташку стріну в гаї,

«Зжени!» –– мерщій мене благає.

«Забий!» –– з болота жаба просить.

«Замуч!» –– цвіркун сюркоче в просі…

2-й учень.

Е ні, негарний вірш такий.

Хай краще буде –– навпаки!

Коли де бачу квітки очі,

«Люби!» –– вона мені шепоче.

Повз деревце іду зелене,

«Привіт!» –– схиляється до мене.

В гніздечку пташку стрінув в гаї,

Питає пташка: «Як ся маєш?»

«Спочинь!» –– з болота жаба просить.

«Всміхнись!» –– цвіркун сюркоче в просі…

Який же світ кругом чудовий!

Додому йду в добрі й любові.

Хлопчик. Пробач мене, Природо, я все зрозумів. Я обіцяю, що буду любити і оберігати природу.

ІV Розмова про берізку.
Вчитель. Діти, скажіть будь ласка, який зараз місяць? (Березень). Скажіть, чому він так називається? (від назви дерева береза). Так, саме у березні берізка пробуджується від зимового сну, по її «жилах» починає рухатися сік. Люди вирушають у ліси, гаї, парки з банками, каністрами, бідонами за поживним березовим соком, не задумуючись якої шкоди, болю завдають цим тендітним деревцям. Свердлами, ножами у стовбурах видовбують рани, з яких точиться отой корисний березовий сік –– берізчині сльози. Дерево гине,якщо з нього неправильно збирати сік, не загоювати дірки-рани. Одна зрубана сокирою берізка може втратити за весну 200 л соку .

Пригадалася мені сумна історія про загублену берізку.

Загублена берізка
У березневий день її зрубали.

Вона, немов лебідонька стояла,

Стан обвивали шовковисті коси,

Була нам мила в спеку і в морози.


У березневий день її зрубали.

Від болю затремтіла, застогнала,

Мов скошена, упала при дорозі,

Весняним соком пролилися сльози.


Той сік цілющий, а вона вже мертва,

Рука не заніміла, не затерпла!

Яке ж жорстоке серце треба мати,

Щоб ту красу навіки зруйнувати?


Стікали долу ще живі сльозинки.

А небо чисте –– жодної хмаринки!

Весна ішла –– життя всім дарувала,

А на землі берізка помирала.


Вчитель. Які почуття викликала у вас ця історія?

Які висновки ви зробили для себе із прослуханого?


Вчитель. Пам’ятайте, що березовий сік можна брати лише з тих дерев, які призначено для вирубування.
Вчитель. А що ви можете розповісти про берізку?
(Звучать відповіді дітей.)


  1. Березовий сік лікувальний і смачний.

  2. Дьоготь з берези лікує шкіряні хвороби людини.

  3. Відвар із березових бруньок вживають як лік від застуди, хвороби нирок, шлунку, при ревматизмі.

  4. Сережки берези –– це корм для корисних птахів.

  5. З березового листя дуже корисний купіль для малят.


Вчитель. До нас із лісу завітала гостя. Відгадайте про неї загадку:

Білокора, чарівна, відгадайте, хто вона? (Береза)
(Заходить понівечена берізка. Вона розповідає свою історію)



Розповідь берізки



Я берізка біла,

У лісі я жила.

І горем поділитися

До вас сюди прийшла.
Про мою образу,

Про мою біду

Із самого початку

Я мову поведу.
Я шуміла весело

Літом і зимою.

Пташки голосисті

Співали наді мною.
Приходили люди

В жаркий літній день,

Під моїми гілочками

Знаходили тінь.
Посміхались, дивлячись

На листячко моє,

Та раділи люди,

Що я на світі є.

Та життю хорошому

Тут настав кінець,

Бо прийшов до лісу

Хлопчик – молодець.
Він ножем порізав

Всю мою кору.

Було дуже боляче,

Думала –– помру.

Він не заспокоївся ––

Й підпалив кору!

Корчились листочки,

Сохли від вогню.
Ви йому нагадуйте,

Хлопчику тому,

Про струнку берізку

В полум’ї й диму…
Бо берізка кожна

Також хоче жити,

З вітром шепотіти,

З джерельцем дружити.
Бо берізку кожну

Слід берегти й любити.

Так за що ж її

Різати й палити?!



Вчитель. Я думаю, що у нашому класі немає і не буде таких «Любителів природи» як цей хлопчик.




(Учні читають вірш В. Бичка)
Ти думаєш, деревам не болить?
1-й учень Ти думаєш, деревам не болить?

Ти думаєш, в дерев немає серця?

Та чую я –– з корінь до верховіть ––

Мій любий клен так жалібно трясеться…
Ну, заспокойсь! Ти рану вже промив.

Ще пройде дощ, і стане тобі краще!..

... Ішов хлопчина тут –– і гілку одломив.

Таке ледащо, сам не знає нащо…
2-й учень До себе вабить лісова краса,

Дерева небо прихиляють низько.

Радіє все... Але я бачив сам,

Як ліс ридав, як плакали берізки.
Від сліз беріз так солодко було

Тим сокопивцям, що не знають жалю,

Що, позабувши про добро і зло,

Ножа встромляють в кору, наче жало.
3-й учень Ти, хлопче мій, із лісом подружи,

За дихання своє йому віддячуй.

Залиш отут, в казковості стежин,

В цій дивині, ти погляд свій гарячий.
Твої онуки тут гулятимуть навкруг,

Хай пройдуть і твоїм щасливим слідом.

Хай їх ласкає ліс, хай їх голубить луг,

Збережені навік дбайливим дідом!

(Звучить пісня «Красуню лісу не рубай»)

V Фізкультхвилинка



Раз, два –– дерева,

Три, чотири –– вийшли звірі,

П’ять, шість –– пада лист,

Сім, вісім –– птахи в лісі,

Дев’ять, десять –– полетіли

На лужку тихенько сіли.

Крильми враз залопотіли,

Піднялись і полетіли



І за парти тихо сіли.




VI Розмова про птахів

(На дошці розвішані ілюстрації перелітних птахів.)
Вчитель. А яких же птахів березень запросив найпершими прилетіти в наші краї?
Вчитель. Які прислів’я, прикмети про цих та інших птахів ви знаєте?


  1. Побачив шпака –– знай: весна коло порога.

  2. Прилетів лелека –– весну приніс здалека.

  3. Ластівка день починає, а соловей кінчає.

  4. Де лелека водиться там, щастя вродиться.

  5. Горобці ховаються в гіллячка –– на мороз або перед заметіллю.

  6. Ворона сидить вранці на верхівці дерева –– до хурделиці.

  7. Горобці ховаються під стріхою –– буде буря.

  8. Горобці в пилюці купаються –– буде дощ.

  9. Зозуля голосно і часто кує –– тепло не за горами.

  10. Як на початку травня ворон у житі ховається, народ на добре жниво сподівається.

  11. Ворони взимку розкаркались –– на заметіль.

  12. Горобець маленький, а серце має.

  13. Слово –– не горобець, а вилетить –– не спіймаєш.



Вчитель. Молодці. А зараз послухайте вірш Л. Кобинець «Чому зажурилась пташка?»
Чому зажурилась пташка?
Миколка поранену пташку знайшов.

Щодня лікував її. Місяць пройшов,

І хлопчик вже звик, що у нього є пташка,

Щодня він приносив їй безліч комашок.
Він клітку красиву тій птасі купив,

І птаху красиву туди посадив,

Та тільки біда –– не співає вона,

Чомусь невесела і дуже сумна.

Подумав Миколка і все зрозумів,

Хоча по-пташиному не розумів.

Двері у клітці швиденько відкрив,

Пташку на волю свою відпустив.

Вчитель. Як ви гадаєте, що саме зрозумів Миколка? А яке ваше ставлення до пташок?

VII Гра «Хто чим славиться»
(Клас ділять на дві команди. Учні першої команди одержують таблички із назвами предметів, а учні другої команди –– відповіді. Учні повинні утворити пари.)
Соловейко –– піснею,

Колосок –– зерном,

Джерельце –– водичкою,

Сонечко –– теплом,

Квіточка –– красою,

Дерева –– висотою,

Людина –– добротою.

VIII Обговорення ситуацій.


  1. Одного разу прийшли діти до озера. Яка краса! На березі ростуть квіти, зеленіє травичка. Але що це? На траві –– купа сміття.

«Треба його прибрати» –– вирішили діти. Зібрали сміття з берега і кинули у воду. «Ой, які ж ми молодці. Тепер берег буде чистий!»
Вчитель. –– А що скажете про вчинок дітей ви?

–– Як треба було зробити?



  1. Що ви чинитимете, коли повз вас оберемками нестимуть підсніжники, проліски?



IX Розмова про весняні квіти.
(На дошці малюнки весняних квітів)
Вчитель. Відгадайте загадки про весняні квіти.


  1. Я перша квіточка весни,

Я пережив зимові сни

І знов вродивсь на світ.

У мене очі голубі,

Такі, як неба синь.

Росту між кленів, між дубів,

Люблю і сонце, й неба тінь (Пролісок)



  1. Я перший розцвітаю серед гаю,

Я білий, наче сніг, я намір маю.

Ви мене не ображайте,

Не зривайте, не топчіть,

Хочу довго – довго жить.

Хто ж я? (Підсніжник)


  1. Пелюстки бузково – сині,

Наче крапельки чорнила,

Запашні ми, любий друже,

І тому нас люблять дуже. (Фіалка)


  1. Ми дзвіночки білосніжні,

Аромат в нас ніжний,

В зеленім листі спочиваєм,

П’янкий запах маєм. (Конвалії)


  1. На стеблині волохатій

Шість пелюсток лінуватих.

Гарна квітка –– навіть в сні

Усміхається весні. (Сон - трава)


  1. Лікувальну силу маю,

Жовтим цвітом розцвітаю.

Називаюсь «ключ весни».

Як я звуся ти скажи? (Первоцвіт)


  1. Сонечко в траві зійшло,

Усміхнулось, розцвіло.

Потім стало біле – біле



І за вітром полетіло. (Кульбаба)

Вчитель. Що ви можете розказати про ці квіти? (Деякі з них занесені до Червоної Книги України, бо їм серйозно загрожує зникнення.)
(Учні читають вірш «Невже…»)
Невже...


  1. Невже в майбутньому на світі

Не будуть квітнуть дивні квіти?

Конвалії й фіалки ніжні,

І вісник березня –– підсніжник?


  1. Невже ми більше не побачим,

Як сон – трава росою плаче?

Троянда степу, квітка мрії

Жар – цвітом землю не зігріє?


  1. Ми всі господарі природи,

Тож збережемо її вроду.


  1. У квітки живая душа,

Така, як твоя і моя.

Я жити хочу, й хочеш ти,

А квіточка –– рости й цвісти.


  1. Не топчім, не зриваймо квіток,

Цих природи синів і дочок.

Бо поки буде матінка – Природа,

В них буде сила, і життя, і врода.
Пісня «Кульбабка і тюльпан»

X Складання пам’ятки «Наша поведінка у природі»
Вчитель. Перед вами березові листочки, які отримали ви на початку заняття. На зворотній стороні написані правила поведінки в природі. Прочитайте їх в голос і прикріпіть на берізку, що зображена на дошці.


  1. Не ламайте даремно гілок дерев і кущів.

  2. Їстівні ягоди, горішки,збирайте так, щоб не пошкодити гілочок.

  3. Не збивайте грибів, навіть отруйних. Вони є санітарами лісу. Для лісових звірів гриби служать їжею і ліками. Мухомори служать ліками для лосів.

  4. Не пошкоджуй кору дерев. Через ранку витікає сік, можуть потрапити під кору мікроби, які викликають захворювання і навіть гибель дерев.

  5. У лісі треба поводитися дуже тихо.

  6. Не ловіть метеликів, джмелів, бабок, коників та інших комах.

  7. Не руйнуйте гнізда джмелів.

  8. Ніколи не руйнуйте мурашники.

  9. Не обривайте у лісі павутиння і не вбивайте павуків, бо вони знищують велику кількість шкідливих комах.

  10. Бережіть жаб і ропух. Вони поїдають безліч усяких комах і слимаків.

  11. Не вбивайте гадюк, навіть отруйних. Із отрути гадюк люди отримують цінні ліки.

  12. Не поспішайте підбирати у лісі пташенят, їжаченят та інших дитинчат тварин.

  13. Не руйнуйте пташині гнізда, не беріть яєць чи пташенят у руки, бо батьки покинуть гнізда.


(Звучить вірш «Не хочу»)
Не хочу

  1. Метелика ловити я не хочу:

Він –– квітка неба,

Хай живе собі!

Хай крильцями барвистими тріпоче,

Щоб радісно було мені й тобі.

  1. І квітку лісову не стану рвати,

Її додому я не понесу,

Бо в дома їй джмеля не погойдати

І не попити ранками росу!


  1. Ані стеблинку, гілку чи травинку

Я не ображу: –– це страшенний гріх.

Бо в кожній з них живе тремка живинка,

Що світиться довірою до всіх.


  1. Ти мурашку не чіпай,

Не лякай синицю,

Її пісня про свій край

Лісові згодиться


  1. Хтось берізоньки красу

Поламав, понищив.

Плаче, бо свою красу

Не підніме вище.


  1. Збережемо для людей,

Що земля вродила.

Більш краси нема ніде

Як Вкраїна мила.


  1. Луг зелений не топчи,

Гостем будь в природі.

І ялинку у ночі

Не рубай, мов злодій.


  1. На галяві лісовій

Посади дубочки.

Тут у спеку й суховій

Будеш в холодочку.


  1. Бережи красу землі,

Хай прекрасна буде,

Хай курличуть журавлі

Тай на радість людям.


  1. Ти Мурашку не чіпай,

Не лякай синицю.

Соловейкові нехай

Рідний край присниться.

XI Підсумок заняття.
Вчитель. Сьогодні було багато сказано і почуто про ставлення людей до природи.

Пам’ятайте, діти, що тільки ваше добро збереже чарівний світ природи, а отже, і життя на землі. Нехай ними будуть сповнені ваші серця. Творіть добро скрізь і завжди.


1-й учень Зелений світ смішної жабки,

Мурашку, равликову хатку

Байдужістю не погуби ––

Оберігай, шануй, люби.
2-й учень Я зірвав квітку –– і вона загинула.

Я спіймав метелика –– і він умер у мене на долоні

І тільки тоді я зрозумів, що торкнутися цієї краси

Можна тільки серцем.
3-й учень Світ прекрасний навколо тебе ––

Сонце ясне, і синє небо,

Птахи і звірі, гори і ріки ––

Нехай він буде таким навіки!

Нехай людина добро приносить,

Бо світ навколо любові просить

Вчитель. А зараз я попрошу усіх вас, діти, стати в коло. Робіть те, що я скажу.



  1. Якщо ти не нариваєш великих букетів квітів, то сплесни у долоні над головою.

  2. Якщо ти ніколи не залишаєш сміття в лісі, то тупни ногою.

  3. Якщо ти не ламаєш гілочок дерев, то підстрибни.

  4. Якщо ти саджаєш і доглядаєш квіти, дерева, кущі, то підніми руки.

  5. Якщо тобі подобаються квіти –– посміхнися.

  6. Якщо до твоєї кімнати залетів джміль або інша комаха і ти намагаєшся випустити її на волю, то змахни руками.

  7. Якщо ти підібрав приблудне кошеня, то простягни руки вперед.

  8. Якщо ти переконаний, що треба кожній людині піклуватися про природу, про все живе –– простягни руки своїм сусідам і візьми їх за руки.


Вчитель. Давайте ось так, як ви дружно взялися за руки, ми будемо єдині у прагненні зберегти нашу природу – матінку.

Всім дякуємо за увагу!!!




База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка