Сценарій виховного заходу для учнів 3 класу Підготувала і провела : Дибовська Оксана Федорівна вчитель початкових класів



Скачати 140.31 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір140.31 Kb.
Тарас Шевченко – дзвінка світова наша слава

сценарій виховного заходу

для учнів 3 класу

Підготувала і провела:

Дибовська Оксана Федорівна

вчитель початкових класів

СЗШ №3 І-ІІІ ст. ім. І. Я. Франка

м. Стрия

Тема. Тарас Шевченко – дзвінка світова наша слава

Мета. Вшанування пам’яті видатного художника слова, патріота України –

Т. Г. Шевченка; формування культури мовлення через красу і багатство Шевченкового слова; виховання любові до рідного краю, його природи, до світлого образу Тараса Шевченка; викликати бажання читати твори Кобзаря.



Обладнання. Святково прибрана світлиця, портрет Тараса Шевченка, вишиті

рушники та серветки, хліб-сіль на вишитому рушнику, виставка творів Т. Г. Шевченка, ілюстрації малюнків учнів до творів Т. Г. Шевченка, плакат із надписом: «Тарас Шевченко – дзвінка світова наша слава».



Вислови: «І мене в сім’ї великій

В сім’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим, тихим словом.»

Т. Г. Шевченко

«І на оновленій землі

Врага не буде супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.»

Т. Г. Шевченко

Вчитель: У кожного народу є великі поети, письменники, яких знають всі:

дорослі і діти.

Для українського народу таким поетом був Тарас Григорович Шевченко. Його ще називають великим Кобзарем, бо свою найкращу книгу він назвав «Кобзар».

Цього року, 9 березня, ми святкуємо 19...річчя від дня народження видатного мислителя, великого українського поета, художника, відомого усьому світові – Т. Г. Шевченка.

Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуєм

Всі: пам'ять Шевченка!

Все весна прекрасна

Радість посилає,

А березень щасно

Їй допомагає.

На деревах бруньки

Наливає соком,

Підіймає сонце

На небі високо.

Підсніженьку, милий.

Підіймай голівку

Набирай - же сили

І росточок - стрілку.

Вітерець - морозко

Не мети, як п'яний

Хай розквітне вчасно

Первоцвіт весняний.

Білосніжку, брате,

Квітонько раненька

Вже крокує свято

Кобзаря Шевченка

Набирай - же сили

І рости завзято,

Бо надходить миле

Українське свято.

Ми нарвем квіточок

Й за нашим звичаєм

Сплетемо віночок

Портрет заквітчаєм.

Тоді заспіваєм

На повнії груди

Нехай люди знають

Що Шевченка любим.

Пісня «Веснянка» («Ку-ку, чути в ліску»)

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами,

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами.

Земля, яку скропив Тарас

Дрібними росами-сльозами.

А сьогодні ми прийшли

тут святкувати

Свято нашого Кобзаря.

А що то був за кобзар

Чи то король чи то цар?

Ні, він корони не мав,

А все життя бідував.

І любив він дуже нас

Цей Шевченко, цей Тарас.

Помер він вже давно

Але люди так шанують і люблять поета

Що день його народження святкують,

Як найбільші свята.

Його портрет у кожній хаті

І у бідній, і в багатій.

Прикрашений рушниками

Вишитий руками мами.

Вдома вчать нас і у школі

Про святі твої діла.

Скільки ти зазнав недолі,

Щоб Вкраїна зацвіла.

Всі нещастя свого люду

Ніс в душі Тарас.

Сіяв добре, мудре, вічне

Поет серед нас.

Він гіркі людськії долі

Гостро відчував.

Бо таку вразливу душу

Господь йому дав.



Сценка «Мама і Тарас»

(Заходить жінка, одягнена в селянський одяг; несе запалену свічку, ставить на столик біля портрета Т. Г. Шевченка. До неї підходить хлопчик.)

Хлопчик: Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах держиться?

Мати: Так, мій синочку, правда.

(Жінка сідає на лаву, хлопчик сідає біля неї.)

Хлопчик: А чому так багато зірок на небі?

Мати: Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик: Бачив, матусю, бачив... Матусенько, а чому одні зірочки ясні, великі, а другі ледь видно?

Мати: Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли людина добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло це далеко видно.

Хлопчик: Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати: Старайся, мій хлопчику (гладить його по голові).

Пісня «Садок вишневий...»

Він з дитинства не знав волі,

Кріпаком зростав.

Рано вмерла йому мати,

Лишивсь сиротою

Не міг раду собі дати

З горем та журбою.

Були в Шевченка

Брати й сестри рідні.

Всі кріпаки, всі сироти,

Усі дуже бідні.


Була сестричка Яринка,

Микита, Маруся,

Малим його забавляла

Найстарша - Катруся.

А ще - дівчинка Оксана

Як іскра вогниста.

Перша любов полум'яна

Тарасова чиста.



Інсценізація вірша «Мені 13 минало»

(Підходить дівчина до хлопчика, витерла сльози, поцілувала. Тоді вдвох, взявшись за руки - виходять.)

Учень зачитує вірш «Мені 13 минало» (1 частину)

Оксана: Чом же плачеш ти? Ох, дурненький, Тарасе, бач малий плаче. Давай я

тобі сльози витру (витирає рукавом). Не сумуй Тарасику, адже, кажуть, найкраще від усіх ти читаєш, найкраще від усіх ти співаєш, ще й кажуть, малюєш ти. От виростеш і будеш малярем, еге ж?

Тарас: Еге ж, малярем.

Оксана: І ти розмалюєш, Тарасе, нашу хату, еге ж?

Тарас: Еге ж... А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здібний. Ні, я не ледащо, я

буду таки малярем!

Оксана: Авжеж, будеш! А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята! Ой,

бідні ягняточка, що чабан у них такий, - вони ж питочки хочуть!

І пішов Тарас у службу

До громадських овечок

І знаєм, бив його у школі

П'яний і лихий дячок.

А в хвилини суму

Він багатий був

Та на пісню-думу.

В тій пісні людям він співав

Про щастя, про добро, про волю.

Будив від сну, пророкував

Їм вищу і найкращу долю.



Пісня «Думи мої думи»

Був Шевченко хлопець кмітливий

Чесний і справедливий.

Любив дуже читати

А ще більше малювати.

І щиро любив він,

Як неньку - природу!

За всю її загадкову

І казкову вроду.

Любив Тарас ніжно

Кожну пташку в лісі.

І в степу кожну травичку,

А в струмку чисту водичку.

А ще високії тополі,

Що розмовляли з вітром в полі.

Пісня «Тополя»

Любив Тарас усе гарне,

Що постійно оточує нас.

А згодом, ці дари казкові

Він закарбував у малюнку, в пісні, в слові.

Т. Шевченко

Встала весна, чорну землю сонну розбудила

Уквітчала її рястом, барвінком укрила.

І на полі жайворонок, соловейко в гаї

Землю убрану весною, вранці зустрічають.



Уривок з комедії «Сон»

Світає... Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає.

Тихесенько вітер віє,

Степи, лани мріють,

Між ярами над ставами

Верби зеленіють.

Сади рясні похилились,

Тополі по волі

Стоять собі, мов сторожа,

Розмовляють з полем.

І все тоте, вся країна,

Повита красою,

Зеленіє, вмивається

Дрібною росою...



Тарас Шевченко «Тече вода з-під явора»

Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явір молодіє,

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють.

Тече вода із-за гаю

Та попід горою.

Хлюпочуться качаточка

Поміж осокою.

А качечка випливає

З качуром за ними.

Ловить ряску, розмовляє

З дітками своїми.

Пісня «Зацвіла в долині…»

Як же далі Шевченко жив?

У пана Енгельгардта

За козака служив.

Не згинався перед паном

Служив, як умів.

Скуштував на юнім тілі

Не раз батогів.

Чи довіку залишився

Тарас кріпаком? Ні!

Сошенко й Григорович

Вирвали талант вкраїнський

З тяжкої неволі.

Але не жилось йому спокійно

На білому світі.

Україну горе вкрило,

Могили розриті.
Т.Шевченко «Гонта в Умані»

Минають дні, минає літо,

А Україна, знай горить;

По селах плачуть голі діти:

Батьків немає.

Шелестить пожовкле листя по діброві,

Гуляють хмари, сонце спить;

Ніде не чуть людської мови.



Пісня «Реве та стогне Дніпр широкий»
Всю неправду, всі нещастя

Що душили груди

Виливав він на папері

Піснею між люди.

Серце Тарасове мліло

Від горя людського

Й воскресало гордо й сміло

Геніальне слово.

Налякались того слова

Цар і пани люті.

І на каторгу загнали

Мало не навіки.

10 літ пробув Шевченко

На солдатській службі.

І писав вірші в неволі,

Кликав рвать кайдани.

Вірив, що народ вкраїнський

На ворога стане

За Тарасом слідкували,

Все забороняли.

За писання й малювання

Жорстоко карали.

Тої кари і знущання

Не бажав нікому.

Повернув Тарас з неволі

Вже хворим додому.



Тарас Шевченко «Заповіт»

Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу...отоді я

І лани,і гори –

Все покину і полину

До самого Бога

Молитися... а до того

Я не знаю Бога

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте.

І вражою злою кров'ю

Волю окропіте.

І мене в сім'ї великій,

В сім'ї вольній, новій,

Не забудьте пом'янути

Незлим тихим словом.

І помер Тарас...

Неволя підрубала сили,

Зашуміли сумно-сумно

По Славуті хвилі.

Попливли Дніпрові хвилі

Аж у Синє море.

Всьому світу гомоніли

Про велике горе.

Затужила Україна

Плакала немало

Як ховала свого сина

Пісняра ховала.

Насипали ту могилу

В жалобі єдині,

Щоб видніла, височіла

По всій Україні.

Спить Тарас, відпочиває

Де шумить діброва.

Нас до бою закликає

Його мудре слово.

Пісня «На високій дуже кручі»

Вчитель: В день народження Т.Г. Шевченка дорослі і діти йдуть до його пам’ятника, щоб запалити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісні і цим висловити свою шану великому Кобзареві.

Шевченко став пророком

Бідних всього світу

Він подав всьому народу

Книгу заповіту.

А в тій книзі розкриває

Правдиву дорогу.

І полум'ям свого серця

Кличе перемогу.

Весь народ у всьому світі

Про Шевченка знає.

І пісні його і вірші

Народ пам'ятає.

Нині вся Україна

Славить рідного сина.

Вінки честі сплітає,

Йому славу співає.

Шевченко - дзвінка світова наша слава,

Шевченко - вкраїнська соборна держава.

Шевченко - поезії слово пречисте,

Як сонце палке, променисте.

Великий наш, Тарасе,

Ти батьку слави гідний.

Як жити і боротись

Навчив наш нарід рідний.

А та наша слава

Не вмре, не загине.

Наш Тарас Шевченко –

Сонце України.

Максим Рильський «Всі його ми батьком звемо»

Всі його ми батьком звемо,

Так від роду і до роду.

Кожний вірш свій і поему

Він присвячував народу.

Він любив усе прекрасне,

І ненавидів потворне,

І його ім'я незгасне

Світлий образ - неповторний

Чисту матір і дитину

Він прославив серцем чистим,

Всю осяяв Україну

Поглядом він променистим

Ось чому в сім'ї великій

У цвіту садів прекрасних

Буде жити він вовіки,

Як безсмертний наш сучасник.

Ти залишив нам славні

Безсмертні заповіти,

Їх будемо сповняти

Ми - українські діти.

Найкращому поету сьогодні

Ми поклін віддаймо.

Всі: І ніколи-ніколи

Його не забуваймо!

Вчитель: Шануймо геніального українського поета, художника, борця за волю народу і завжди пам’ятаймо його заповіти.

Єднаймось, братаймось

Вкраїну любімо.

Свого не цураймось

Шевченкові діти.

Ми вдячно всі шануймо

Славного Тараса.

В сім'ї вольній пам'ятаймо

Бо він - гордість наша!



Пісня «Поклін тобі, Тарасе»




База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка