Сценарій виховного заходу до Міжнародного дня рідної мови «мово моя українська»



Скачати 65.81 Kb.
Дата конвертації06.03.2016
Розмір65.81 Kb.
Сценарій виховного заходу до Міжнародного дня рідної мови

«МОВО МОЯ УКРАЇНСЬКА»

Т. Є. Крук, бібліотекар ЗОШ І – ІІІ ст.

с. Бужани Горохівського р-ну Волинської обл.



Мета: виховувати любов до рідної мови, рідної землі, національну гордість і почуття патріотизму.

Ведуча. Мово! Пресвята Богородице мого народу! З чорнозему, рясту, любистку, м'яти, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена!

Ведучий. Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути зеленому вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

Ведуча. Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси Ти і Бог-Любов, і Бог-Віра, і Бог-Надія.

Ведучий. Мова наша! Життєдайна криниця на неосяжнiй дорозi людської долi! Твої джерела б’ють з правiчних глибин матiнки-землi, тому й вогненна така. Купаються в тобi нiчнi зорi, тому й чарiвна така. Кохаються в тобi вуста матерi, тому й ласкава така. Зцiлюєш Ти втомлених духом, даєш силу й наснагу, здоров’я та довгий вiк, даруєш безсмертя тим, хто живе Тобою, вдихає Тебе, молиться Словом Твоїм.

Ведуча. Пробач нам, Мово! Пробач грiхи нашi вiльнi й невiльнi, великi й малі. Захисти i і онови цю багатостраждальну землю!

Ведучий. Повернися, єдина, до нас, до кожної оселi та родини. Почуй! Воскресни! Возродись! Поверни нам пам’ять свого роду, дай віру й натхнення, заквiтни вiчно живим i молодим народним Словом.

1-й учень. Рідна мово моя українська,

В світі гордо, натхненно звучи!

Волелюбна моя, материнська,

Мово рідна моя, не мовчи!

Хай же світлою буде дорога

Серед різних нелегких доріг...

Ми звертаємось нині до Бога,

Щоб тобі, мово, він допоміг.



2-й учень. Матір Божа, свята і єдина,

Дай нам щастя, любові й тепла!

Щоб квітуча моя Україна

Рідну мову, як стяг, підняла.

Будь прихильною, Матінко Божа!

Жити праведно в світі навчи!

Щоб світила нам зірка погожа.

Мово рідна моя, не мовчи!



Пісня «Звучи, рідна мово» (Сл. Андрія Демиденка, муз. Олексія Семенова)

1-й учень. Із ніжності слова беру насолоду:

Воно – ідеал мій, для злету – крило.

Мова моя дана Богом народу,

Мова моя – це душі джерело.

Вона – моя доля, незмінні вітрила.

Наснагу вона для творіння дає.

Мова моя – це безсмертя і сила,

Мова – найбільше багатство моє.



2-й учень. Ця мова в граніті, в Дніпровому плесі...

Найкращі у світі лунають пісні.

В них вічність Шевченка і лагідність Лесі,

І дух тих героїв, що впали в борні.

Вона і покрова, вона і порука,

Початок дороги, початок життя.

Мова моя – це найвища наука,

Це – згусток любові, це – серця биття.



3-й учень. Рідна мово моя, що є краще за тебе,

Що бринить наймиліш і співає ясніш?

У тобі шум гаїв, усміх сонця і неба,

Ти ростеш у душі, як зелений спориш.

Рідна мово моя! Ти жагуча криниця,

Ти черешня в цвіту, солов'їна струна.

Кожне слово, мов зоряна крапля іскриться,

В кожній пісні горить сонцесяйна весна.



4-й учень. Рідна мово моя, в тобі сила козацька,

Вільний подих степів, осяйна далечінь.

Проведуть бандуристи по струнах зненацька,

І злетиш ти, мов сокіл, в ясну височінь.

Рідна мово моя! Ти душа України,

Ти в мені гомониш, як потік буйних вод.

Треба сіять в серця твої чисті зернини,

Щоб навіки воскрес український народ!



Ведуча. Мова – це голос народу, його душа, це невід’ємна частина Батьківщини. В ній чується голос прабатьків і прадідів наших, відлунюють сторінки славної історії.

Ведучий. Мова – це оберіг духовних надбань, скарбниця звичаїв і традицій, це національна гордість і першоджерело культури.

Ведуча. Мова – це основа родоводу і запорука самозбереження, це доля народу і гарант для нації на вічність.

Ведучий. Мова – це глибинна таємниця минулого і космічна нерозгаданість майбутнього.

1-й учень. Все в тобі з'єдналося, злилося –

Як і помістилося в одній! –

Шепіт зачарований колосся,

Поклик із катами на двобій.

Ти даєш поету дужі крила,

Що підносять правду в вишину,

Вченому ти лагідно відкрила

Мудрості людської глибину.

І тобі рости й не в'януть зроду,

Квітувать в поемах і віршах,

Бо в тобі – великого народу

Ніжна і замріяна душа.



2-й учень. Мово моя українська,

Батьківська, материнська,

Я знаю тебе не вивчену —

Просту, домашню, звичну,

Не з-за морів покликану,

Не з словників насмикану.

Ти у мені із кореня,

Полем мені наговорена,

Дзвоном коси прокована,

В чистій воді смакована,

Болем очей продивлена,

Смутком багать продимлена,

З хлібом у душу всмоктана,

В поті людськім намокнута,

З кров'ю моєю змішана

І аж до скону залишена

В серці моїм.

3-й учень. Я так люблю, я так люблю тебе,

Моя співуча українська мово!

В тобі шумить Полісся голубе,

І дужі хвилі гомонять Дніпрові.

В тобі живе Карпатська височінь,

Що манить у незвідане майбутнє,

І степова безкрая широчінь,

І Кобзарева дума незабутня!

Ти, рідна мово, чиста, як роса,

Цілюща й невичерпна, як криниця.

Святиня наша, гордість і краса,

Ти – розуму народного скарбниця!



4-й учень. Українська моя рідна мово,

В кожнім слові твоїм – цілий світ!

Бачу барви у нім веселкові

І калини червоної цвіт.

А ще небо блакитне, бездонне,

І Ярило, й пшеничні поля,

Плескіт рік, шум гаїв невгамовний –

Вся моя українська земля!

Українська моя рідна мово,

Не одна тобі тисяча літ!

Таке ж давнє твоє кожне слово,

Як і весь різнобарвний наш світ.

І хоч ти лиш пелюстка яскрава

В запашній квітці мов світовій,

Мово рідна моя і ласкава,

Молюсь завше красі я твоїй.



Пісня «Мови чарівний голос» (слова Степана Галябарди, муз. Олени Слободянки)

1-й учень. О слово рідне! Пращура молитва,

Громи Перуна, Велеса поля,

Софія Київська – творіння Ярослава –

Слов'яномовна праведна земля.



2-й учень. В мені, в тобі Бояна віщим співом

Воно живе, здолавши тьму віків,

Воно Мстиславича Романа голос

І ратний клич Данилових полків.



3-й учень. О слово рідне! України слава!

Богдана мудрість і Тараса заповіт.

І гул століть, і сьогодення гомін

В тобі злились, як духу моноліт.



4-й учень. О слово рідне! Мудре і прадавнє,

Ти виросло з могутньої землі!

Тебе Валуєви жорстоко розпинали,

А ти возносилось і не корилось – ні!



5-й учень. О слово рідне! Подарунок мами!

І пісня ніжна, і розрада нам!

Я всім на світі поділюся з вами,

Та слова рідного нікому не віддам.



Ведуча. Впродовж багатьох віків знищувалась культура і мова нашого народу. Її переслідували і забороняли, ігнорували і принижували, «хоронили» і намагалися вирвати із серця народу. Вона пережила монголо-татарське іго, утиски Польщі і Москви.

Ведучий. Але її не стяла ворожа шабля, не затоптали у болото кінські копита, не розірвали на шматки чвари та уособиці. Її розпинали, а вона воскресала, іі палили, а вона повставала з вогню, як фенікс із попелища. Вона не зламалася і не впала, вона жила, живе і буде жити у серці кожного українця.

Ведуча. Тож любімо свою землю, свою рідну українську мову. Розвиваймо її красу і багатство, примножуймо і бережімо наш національний скарб.

Ведучий. Прихилюсь до народів сердечно й уклінно,

Запозичу нове і відкину старе.

Тільки вірю: ніколи не вмреш, Україно,

Бо співучий народ і в біді не помре.



Ведуча. Переміниться світу безмежна будова,

Що вогнями ряхтить, у безодні двигтить.

Рідна мова моя, материнська, чудова,

На далекі зірки у піснях полетить.



Пісня «Рідна мова» (Сл. Володимира Сосюри, муз. Михайла Катричка)



База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка