Сценарій виховного заходу «Молитва, заповідь свята пожива для душі і тіла»



Скачати 168.55 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір168.55 Kb.
Сценарій виховного заходу

«Молитва, заповідь свята - пожива для душі і тіла»


Мета: ознайомити присутніх із Божими Заповідями і вчити жити за

Божими законами; розвивати вміння спілкуватися у молитві з

Богом; виховувати чисті моральні почуття.
Вчитель. Всевишній Отче. Дорогі гості! Шановні вчителі, батьки та учні нашої школи. Вже вкотре ми збираємося у цій шкільній залі, щоб відзначити знаменну подію, відсвяткувати ювілей чи родинне свято. Але сьогодні ми відійдемо від звичайного, тому що у Великий піст не годиться веселитися, а потрібно віддати шану Господу Богу, помолитися за свої душі. Великий піст – це час, коли людина у зверненні до себе пригадує свої провини, сповідається і причащається. Ми проведемо розмову про Божі Заповіді – ці моральні Божі закони, за якими повинен жити кожен християнин, які є найвірнішим дороговказом до Божого Царства, до щасливої вічності у ньому. А щоб вони дали нам щастя, вдоволення і спокій серця на землі і запевнили вічне щастя, то треба їх знати, розуміти, любити та зберігати не десь-колись, а щодня через все своє життя. І ось сьогодні, крокуючи цими Божими стежечками я хочу закликати кожного зробити іспит совісті, запитуючи себе: чи виконуємо ми Заповіді Божі, чи дотримуємось їх постійно в повсякденному житті? Але спочатку, як годиться, попросимо благословення у нашого отця Володимира на добре проведення виховного заходу.

Просимо, отче Володимире, Вам слово.

До вашої уваги морально-етична композиція «Молитва, Заповідь свята – пожива для душі і тіла».

Звучить тиха музика

У сиву давнину, ще на початку світу,

(Це повідає нам святе Письмо Старого Завіту).

Творець землі і неба – Вседержитель

Людину сотворив всевишній наш Учитель.

З великою любов’ю, мов оздобу

На образ свій і на свою подобу.

Він дав їм розум і свобідну волю,

Але і сій Закон – Декалог він їй дав

А щоб людина мала добру долю,

Виконувати закон заповідав.

А на горі Синай пророк Мойсей,

Із вірою у Господа прийняв Закон оцей.

Ісус Христос як Божий Син в Новім Завіті

Людському роду залишив слова він заповітні

«Якщо знайти ти хочеш вічний рай,

То Заповіді Божі зберігай».
Усе робити треба нам на совість,

По Заповідях жити на землі,

Земне життя – це небезпечна повість,

Яку ми заповняєм день при дні.

Усе мине із плином часу й вітру:

І щастя, й горе, гроші й біднота,

Дорогу в небо вибираймо світлу,

Бо це Христова стежка пресвята.


З десяти Божих Заповідей лише перші три підносяться до прослави і пошанування Бога. Сім інших Заповідей стоять на сторожі доброзичливих стосунків між людьми. То ж пропонуємо вам коротко ознайомитися із кожною із них.

На сцену виходять 10 дівчат у білих сукнях.

Кожна із них тримає у руках певну Божу Заповідь.

1-ша дівчина. Перша Божа Заповідь повчає нас:

«Нехай не буде в тебе інших богів, крім мене».

Ця заповідь стоїть на сторожі правдивої релігії. Вона наказує почитати тільки єдиного правдивого Бога, бо він Творець світу і про все дбає: про дерева, квіти, польові трави, про птиці небесні, про кожну людину. Він дав нам життя, і ми залежні від Нього щохвилини.

Нас перша Заповідь навчає, щоби ми

В одного Бога вірили й любили,

Бо часто зустрічаємось з людьми,

Які богів десятки натворили.

А Бог сказав людині: «Ти не знай,

Інших богів крім мене, чоловіче,

Фальшивій вірі ти не потурай,

Бо на землі не житимеш ти двічі».

По Божій волі ти на світ прийшов,

По Божій волі ти його покинеш.

Йому одному віддавай любов,

А якщо зрадиш – в пеклі ти загинеш…



2-га дівчина. Друга Божа Заповідь повчає нас:

«Не взивай марно імя Господа Бога твого».

Ця заповідь є неначе доповненням до першої. Це означає віддавати належну пошану Божому імені і не вимовляти його без пошанування, бо Він – всемогутній, бо Він всім керує, про все дбає. Друга заповідь Божа застерігає: не можна божитися, взивати Бога за свідка, проклинати, кривоприсягати. Гріх зневажати святих, святі речі, святі місця.

Ось друга Заповідь, що просить:

«Не взивай намарно ім’я Господа твого», -

Не насміхайся ти над ім’ям Бога!

Діла Господні ти не зневажай,

З погордою не говори про Бога,

Фальшивої присяги не давай,

З прокльоном, гнівом не роби нічого.

Намарне ім’я Боже не взивай, дитино,

Нехай святиться це ім’я в душі твоїй,

Лихі слова, злі помисли як гріх – провину

Ти не плекай ніколи в серденьку своїм.

3-тя дівчина. Третя Божа Заповідь гласить:

«Памятай день святий святкувати».

У Старому Завіті ця Заповідь приписувала святкувати суботній день. У Новому Завіті обов’язково відання пошани Богові переноситься на неділю тому, що в неділю Ісус Христос славно воскрес із гробу, в неділю Дух святий зійшов на Апостолів. Цей недільний святковий день було закріплено Декретом ІІ-го Ватиканського Собору «Про святу Літургію».

День святковий святкувати

Нас навчила рідна мати,

Щоб свої обряди знали

І традицій не топтали.

У неділю в Божім Храмі,

Щоб Ісуса прославляли,

Щоб із серця смуток щез,

Бо в неділю Бог воскрес.

Як ти до церкви не вчащаєш,

То ти, неповна є людина –

В душі найвищого не маєш,

І в тобі образ Божий гине.

Душа у церкві розквітає,

І в церкві вищає людина.

Дорога в церкву – путь до раю,

І до спасіння путь єдина.



4-та дівчина. Четверта Божа Заповідь повчає:

«Шануй батька і матір свою, щоб тобі добре було і щоб ти

довго прожив на землі».

Ця заповідь єдина із десяти дає обіцянку винагороди за її сповнення. На цій заповіді будуються відносини в родині, між батьками і дітьми. Батьки дають дітям життя, вони є співтворцями Божими у справі продовження людського роду, тим самим є для дітей першими заступниками Божими на землі, тому їм належить пошана.

Четверта заповідь нас просить:

Пошануй свого отця і матір скільки можеш,

І добре тобі буде, їх пильнуй,

І довго на землі ти жити зможеш,

Бо батько й мати заступають нам

Святого Бога на землі щоденно.

Вони земне життя дарують нам,

Вони для нас – земна вселенна!

Бо ж хто є ще найдорожчий

Від батьків рідненьких?

Вони ж усіх нас доглядали –

Немічних, маленьких.

Усім дітям треба знати заповідь четверту,

Своїх батьків доглядати до самої смерті.

Хто батька – матір зневажає,

Не має у душі спокою –

В житті він щастя не зазнає.

І не розлучиться з журбою.

Хто батька-матір не шанує,

Того забудуть діти власні,

Від них пошани не почує,

І в хаті спокій й згода згасне.

То ж не забудь ти доню й сину,

Коли твій батько у біді, -

Віддай й одежину єдину

І поможи йому тоді.

А в неділю, любі діти, до святого храму

Йдіть до Бога помолитися за тата і маму.

Батьків шануймо все своє життя,

Бог нам зішле своє благословення,

І буде в нас щасливе майбуття

І буде в нас щасливе сьогодення!



5-та дівчина. Пята Божа Заповідь гласить:

«Не вбивай».

На світі є дуже багато вартісних речей. Але найдорожче з них – людське життя. Його не можна купити за жодну ціну. Живучи, ми не задумуємося, що Бог нам дав життя в дар. Господь Бог проголошує себе абсолютним Господарем життя людини, яка створена на його образ і подобу. Тому ніхто не має права ані собі, ані іншим його відбирати. Ми повинні відкидати все, що шкодить чи руйнує наше здоров’я: куріння, алкоголь, наркотики, не наражати своє життя на небезпеку без вагомих причин. Самогубство або вбивство – це найбільший гріх проти П’ятої Заповіді. Ця Заповідь забороняє нищити невинних дітей у лоні матері. П’ята Заповідь нам каже:

«Не вбивай»,

Людське життя – дарунок, даний Богом,

Воно належить Богові – і край,

Тоді до нього зась, не вбий нікого.

Рідну землю бережи і чисті води.

Без потреби навіть квітку не зривай,

Диких звірів бережи як дар природи,

Тільки в собі звіра лютого вбивай.

До злих вчинків ти не закликай,

Бо душу ти вбиваєш у людини.

Душа безсмертна – ти запам’ятай!

І виправ, якщо можеш, - шкоду нині.

В житті лиш добрий приклад подавай,

Про душу свою дбай і своє тіло,

Із ближнім у згоді проживай,

Щоб їм до тебе все прийти кортіло.



6-та дівчина. Шоста Заповідь: «Не чужолож» перекликається з дев’ятою

«Не пожадай жінки ближнього свого».

Шоста і дев’ята Божі Заповіді стоять на сторожі моральної чистоти і невинності, чистоти нашого серця і вірності у подружньому житті. Сам Господь Бог поблагословив перше подружжя – наших прародичів Адама і Єву у раю. Отож, подружжя – то Божа установа, в основу якої покладемо єдність любові і нерозривність подружньої присяги. Проти Шостої Заповіді Божої грішить той, хто живе без церковного шлюбу, хто вживає сороміцькі слова, жарти, пісні, веде непристойні розмови, дивиться нескромні малюнки, порнографічні та еротичні фільми, які є грішними супроти християнської моралі. Святий апостол Павло каже: «…ті, що чинять розпусту, перелюб, розгнузданість – Царства Божого не успадкують».

Чужого ложа не бажай, людино,

На грішний шлях розпусти не ступай,

Бо це великий гріх, моральне зло – провина,

Лиху спокусу цю від себе відганяй.

В чужому ложі чистоти й невинності не зрадь,

Бо чистота й невинність – скарб у наших душах,

Ти помисли лихі, мов чорну гадь,

Від себе відганяй. Бо це диявола спокуса.



9-та дівчина. Перелюб – тяжкий гріх. Ісус Христос каже:».. кожний, хто дивиться на жінку ближнього свого з пожаданням, той вже вчинив перелюб у своєму серці. Перелюб веде до розлучень, що є великим нещастям для подружжя, а особливо для дітей. Отже, дуже важливо тримати наш розум і серце чистими, вільними від непристойних думок і бажань, бо навіть саме внутрішнє бажання згрішити є гріхом. В час таких спокус треба звертатися до Бога з молитвою, щоб допоміг розвіяти замішання в нашій душі?

Не зрадь в коханні?

Щоб бути серцем чистим,

Пильнуй, аби ніхто тебе не звів,

Щоб шлях твій був, мов сонце, променистим

По стежці вірності крокуй до скону днів.

Присягу шлюбу ти не смій стоптати,

Бо перед Богом ти її давав,

Подружню вірність зберігати

Своїй коханій ти до смерті обіцяв.

То ж жінки ти чужої не жадай,

З’єднав тебе у пару Бог великий.

Лиш суджену свою люби й кохай,

Подружню вірність збережи навіки!


7-та дівчина. Сьома Божа Заповідь: «Не кради» перегукується із десятою

«Не пожадай нічого того, що є власністю ближнього

твого».

Щоб людина могла вільно і спокійно використовувати дані Богом дари на Божу славу і для свого добра, то на сторожі приватної власності Господь Бог поставив сьому і десяту Заповіді Божі. Від дотримання цих Заповідей залежить добро всіх людей – особисте, родинне і суспільне. Ці заповіді закликають нас бути чесними людьми, щоб ми ніколи і ні в кого не крали, не зазіхали на чужу власність. Одним з видів крадіжок у школі є списування у товариша по парті. Отримана таким чином оцінка є краденою. Красти можна і час у вчителя, який не встигає подати новий матеріал через порушення дисципліни, бо на зауваження витратив дорогоцінний час. Такий учень обкрадає своїх товаришів по класу у знаннях, а вчителя – в часі.



10-та дівчина. Україна – християнська держава, тому ми повинні готувати себе до того, щоб бути добрими, високоморальними і чесними громадянами нашої держави. До цього нас закликає Христова наука.

Сьома і десята Заповіді вчать:

Не красти і чужого не жадати,

Щоб свого ближнього не ошукать,

Що не твоє – того не можна брати.

Що не твоє – ніколи не бери.

Чужим в житті ніхто не збагатився,

Своєю працею собі добро твори

За крадіж не один вже поплатився.

8-ма дівчина. Восьма Божа Заповідь гласть: «Не свідчи лоно на

ближнього свого».

Восьма Божа Заповідь стоїть на сторожі не матеріальних, а духовних цінностей, таких як: знання, мудрість, слава, добре ім’я, моральна чистота і ін. Господь Бог дав нам дар мови, щоб ми могли порозумітися з нашими ближніми. Тож ця заповідь наказує нам завжди говорити правду і попереджає проти всякого лихого слова чи свідчення, що могло б пошкодити ближньому, його доброму імені і славі. Не засуджуйте ближнього, особливо, коли це правда. У святому Євангелії сказано:»Не судіть, щоб вас не судили, бо яким судом судите, таким і вас будуть судити».

Великий гріх поміж гріхами,

То фарисейство є лукаве,

Бо фарисей солодко скаже –

І честь твою лукавством змаже

Та поза очі злобно лає,

Бо в сущі Бога він не має.

Лукавий другу риє яму.

І підставляє спритно ногу.

За гроші зрадить він і маму,

І душу продає убогу.

Нечесні друзі – то хвороба,

Вони зведуть тебе до гроба.



Танець-молитва «Не судіть»

Хл.1: Ось і закінчилося наше знайомство з десятьма Заповідями Божими. Як

бачимо, наслідки гріхів. Якими ми порушили Заповіді Божі є болючі й

руйнівні. Тож намагаймося жити духом віри і любити ближніх, як

самих себе, бачити в них Божих дітей і навіть самого Ісуса Христа, що

каже:»Усе, що ви зробили один одному з моїх братів найменших – ви

мені зробили». Пам’ятаймо, ще немає любові до Бога без любові до

ближнього. А вступ у щасливу вічність вирішує тільки життя за

Божими Заповідями тут, на землі.


Хл.2: До неба в нас дорога є одна

Її позначки – Заповіді Божі.

Не виконаєш їх – нам гріш ціна,

Ніхто туди пройти не допоможе.

Живімо так, як Господь Бог велить,

І станьмо біля Нього на сторожі

Земне життя хвилинне – одна мить,

Тож виконаймо Заповіді Божі.


Хл.3: Божі Заповіді – це квиток до Неба, який ми собі заробляємо своїм земним життям за Законами Божими. Отже, тільки від нас особисто залежить наше вічне щастя. Що тут посіємо, те колись у вічності пожнемо. Тому настав час у молитві «Отче наш» попросити Господа Бога провадити нас по розбурханому життєвому морю до Неба за нашим дороговказом – десятьма Божими Заповідями.

Діти співають «Отче наш».

Хл.1: Молитва – це спілкування людини з Богом. Молитвою приносимо йому славу, любов, вдячність, прохання й ведемо дружню розмову. Молитва – це звернення душі до Бога, це конечний і дуже могутній засіб, щоб отримати від Бога бажані ласки, але якщо вміємо належно благати їх.
Дів.1: Святий Августин каже:»Якщо тіло не може жити без поживи, так без молитви душа не годна зберегти власного життя». Людина мусить сіяти зерно, щоб мати хліб, садити виноградники, щоб мати вино. А через молитву ми можемо отримати ласки, що їх нам треба, щоб спастися.
Хл.2: Молитися треба вранці, умившись після сну; вдень, перед початком кожної справи і після її завершення; перед уживанням їжі і після; перед тим, як іти спати. А найкраще молитися завжди – і за роботою, і в дорозі, і прокинувшись у ліжку. Молитва має бути побожна і витривала. І обов’язково з довір’ям.
Дів.2: Як раненько пробудитись

За Бога згадайте

І молитву щирим серцем

Йому посилайте

Він учує мольби ваші

Ласку надішле

Та в здоров’ї в Божім мирі

Весь день промине.


Хл.3: Як лягаєте спочити

У вечір трудний

Знов до Бога помоліться

Щоб Господь святий

Дав у мирі ніч проспати,

Збудитись здоровим

Бог наш Господь в ночі й днині

Захист і покров.


Дів.3: Як недоля вас притисне

Як надія уся зникла

В безвісті пропала повинність твоя

Знов до Бога помолитись, -

Він в душу твою

Як росою з неба зіллє благодать свою.


Хл.1: Як у щастю дні за днями

Проминають вам,

Як не знаєте, що сльози криваві, гіркі.

Знов до неба без устану

Мольби посилайте

І безмірну ласку Божу

Милість величайте.
Дів.1: Молитва «Отче наш» дана нам самим Господом Ісусом Христом і тому зветься молитвою Господньою, бо в ній сказано, як і про що молитися. Її поділяють на 9 частин. Про зміст і значення їх ми розкажемо вам сьогодні.
«Отче наш, що єси на небесах!» Тут Господь навчає нас, що ми є всиновлені йому через віру в єдиного Сина його – Господа нашого Ісуса Христа. Що отець наш небесний істинно перебуває на небесах і чує наші молитви, у котрих ми переносимося духовно до небесного і божественного, залишивши все тлінне на землі.
«Нехай святиться ім’я Твоє!» Цими словами Господь навчає нас просити для себе святості, бо тільки святі достойні шанувати ім’я Боже. Тяжкий гріх бере на себе той, хто зневажливо лається та нехтує ім’ям Божим.
«Нехай прийде царство Твоє!». Тут Господь навчає нас молитися про царство благодаті Божої, що виявляється в праведності, у згоді та радості, у святому Дусі. Ми просимо Бога, щоб скерував серця наші до заповітів Його, зміцнив любов до них, очистив від поганих звичок і допоміг осягнути добре, праведне життя.
«Нехай буде воля Твоя!» Цим проханням Господь навчає нас просити Отця Небесного, щоб не наша непевна, а може, й грішна воля була, а його свята воля, яка завжди скеровує нас на добро.
«Хліб наш щоденний дай нам сьогодні». Тут ми просимо у Господа про необхідну поживу для душі і тіла. «Хліб» означає поживу для життя взагалі, «сьогодні» - період нашого каяття.
«І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Тут ми просимо у Бога прощення наших гріхів. У це прохання вкладена велика Божа премудрість: коли ти сам не прощаєш, то як смієш просити прощення для себе? Тому, стаючи на молитву, перш за все простімо в душі тих, хто покривдив нас.
«І не введи нас у спокусу». Цим проханням ми звертаємося до Отця, щоб не вводив нас у спокусу. А коли б таке сталося, то щоб дав силу терпеливо перенести випробування і встояти проти спокус.
«Але визволи нас від лукавого». Тут ми просимо Господа, щоб визволив нас від впливу лукавого і всього того, що приходить від нього, тобто від лукавих діл його гріхів.
«Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь». Цими словами, що ними закінчується молитва Господня, ми благаємо в Отця Небесного милостей у надії, що він у змозі дати нам те, чого ми просимо в усіх семи проханнях, бо це в його владі і проситься для його слави. Водночас ми віддаємо Йому достойну шану, думаючи про Його вічне царство, силу і славу. «Амінь» означає істинно так.
Хл.1: Найдосконалішою спільною молитвою є Служба Божа. Ніколи не дозволяйте собі пропускати її або недбало брати в ній участь. Часом така байдужість приводить до сумних наслідків, як, наприклад, в інсценівці «Бабусина рада».
Автор: Ніжно ангел будить:
Ангел: «Дитинко, вставай

І на Службу Божу

В церкву поспішай».

Автор: Та в цей час Лукавий

Не спить, не дріма,

Тихо так у вушко

Дитині співа:
Лукавий: «Не вставай, дитинко,

А поспи ще трішки,

Бо тобі у церкві

Болітимуть ніжки».


Автор: Спить дитя блаженне,

І сні підроста.

Будить Ангел вдруге,

Будить неспроста.


Ангел: «Уставай, дитинко,

Сонечко вже встало

І недільне свято

Знову засвітало».


Автор: А Лукавий шепче:
Лукавий: «Не йди, не спіши,

Ти ж така натомлена,

В ліжку полежи».
Автор. Час проходить швидко

В клопотах буденних,

І роки спливають

У справах щоденних.

Стала вже бабусею

Дитинонька ота

І вже вкотре сходить

Неділенька свята.

Все в житті минуло:

І добре, і зле.

Радо вже щебече

Внучатко золоте.


Внуча: «Знаєш, люба бабцю,

Яка в мене мрія?

Щоб ти розказала,

Що то літургія?»


Бабця: «Як тобі сказати, серденько моє,

Що занапастила я життя своє?

Книжок не читала, в церкві не була

І про літургію знати не могла.

Одну добру раду дам тобі, внучатко:

Як тебе будитиме твоє Ангелятко,

То вставай швиденько, умивайся вмить

І не прислухайся, що тобі болить.

Бо минеться молодість, як виростуть діти

Будуть ще сильніше ніженьки боліти…

А на старість буде боліти душа,

Що життя змарноване не варте й гроша!»


Церква тиха, церква мила,

Церква – радість, церква – сила,

В церкві молимось Отцеві –

Неба й Землі Творцеві.

Церква – це молитви дім,

Церкви треба нам усім,

Бо без церкви людина –

Як без мами пташина.


Бог присутній є між нами,

Там, на небі й на землі.

Він все бачить і все знає,

Цілим світом управляє!

Господь любить усіх нас,

Він є з нами повсякчас.


Добрий Господи, наш Боже,

Ти настільки любиш нас,

Що послав нам свого сина,

Щоб усіх-усіх нас спас.

За Твою любов велику

Віддаєм Тобі серця -

І будемо прославляти

І любити до кінця.



Пісня «Лине пісня про Ісуса»

(Під фонограму чути голос Ісуса)

Ви називаєте мене Учителем, а не питаєте мене.

Ви називаєте мене світлом, а не бачите мене.

Ви називаєте мене Правдою, а не вірите мені.

Ви називаєте мене Дорогою, а не крокуєте по ній.

Ви називаєте мене Життям, а не прагнете до мене.

Ви називаєте мене мудрим, а не йдете за мною.

Ви називаєте мене Красивим, а не любите мене.

Ви називаєте мене Багатим, а не просите мене.

Ви називаєте мене споконвічним, а не шукаєте мене.

Ви називаєте мене милосердним, а не довіряєте мені.

Ви називаєте мене Всемогутнім, а не покладаєтесь на мене.

Ви називаєте мене справедливим, а не боїтеся мене.


Прийдіть усі ви до Ісуса,

Прийдіте люди всі

І в любові свої серця

Йому принесіть.

Молись в день радісного щастя

І в час важких незгод – молись.

Молись – коли грозять нещастя,

Як маєш сумніви – молись.

Молись, коли ти кривду маєш,

Як в небезпеці ти – молись.

Молись, молись аж до могили,

Чи йдеш, чи їдеш ти кудись.

Молися ревно в час спокуси,

Як переможеш, дякуй ти.

Молись, молись і без вагання

Іди в молитві до мети.


Не залишай ти нас, Ісусе,

Коли у серці біль щемить,

Коли сльозами враз заллємось

І радість щезне, відлетить.

Не залишай, як слів не маєш

Молитись з вірою Тобі,

Коли надія покидає

І залишаємо в журбі.

Але ще більше просим ми

Не залишай Ти нас тоді,

Коли тяжку ти знімеш ношу

І щастя з’явиться в житты.

Сьогодні хліба денного дай нам

Провини наші нам прости,

Як ми прощаєм нашим ворогам,

І до спокуси нас не допусти.


Борони нас, Отче, від лихого,

Бо царство, сила й слава – все твоє.

Шукаєм ми усюди царства Твого

І кожний з нас надією живе.

Ми тебе любимо, Отче, і величаємо,

Жити по-Божому всі присягаємо! (Разом)



Пісня «Прийди, Ісусе, прийди»

Сьогодні ми живемо у вільній, незалежній Україні, відроджується духовність нашого народу. Бачимо, що в кожному селі і місті будуються чи реставруються вже збудовані храми, а церковні дзвони щонеділі і свята скликають християн на Службу Божу. Тому і ми усі повинні йти на голос цих дзвонів і брати участь у спільній молитві, складати шану Богові і просити у нього заступництва і допомоги собі й нашій неньці – Україні.



Звучить запис дзвонів.

Молись, дитино, за Україну,

Що нам безсмертне життя дає,

А по молитві ставай до чину,

Ставай до праці, дитя моє.

Молитва небо здіймає вгору,

Заводить сонце в душі алмаз,

А праця творить землі опору

Та від скорботи рятує нас.

Молись, дитино, щоб не вернуло

Московське рабство як темна лжа,

А по молитві пильнуй, щоб дуло

Твоєї зброї не жерла ржа.

Молитва щира – то з Богом згода,

То криця духу, а не руки,

А чиста зброя – твоя свобода,

Твоя будучність на всі віки.

Пісня-молитва про Україну.

Запам’ятай, не Бог ти і не цар, -

Простий слуга на цім грішнім світі.

Один лиш є у тебе Божий дар,

Щоб народившись, мучитись і жити.

Та ти змирись – інакшому не будь, -

Ми за гріхи покутуєм провини.

У цьому і життя найвища суть,

У цьому, безперечно, суть людини.

Та після смерті будеш ти в раю,

Можливо, в пеклі, ще ніхто не знає.

Ти залиши лиш посмішку свою

На цьому світі, де так сонце сяє.
Не зобидь ні старця, ні дитину,

Поділись останнім сухарем.

Тільки раз лиш на землі живем

У могилу не бери провину

Зло нічого не дає крім зла,

Вмій прощати, як прощає мати.

За добро добром спіши воздати,-

Мудрість дзвше доброю була.

Витри піт солоний із чола

І трудись, забувши про утому,

Бо людина ціниться по тому,

Чи вона зробила, що могла

Скільки сил у неї вистачало,

Щоб на світі більше щастя стало.

Пісня «Дорога до Бога».
Вчитель. Людське життя коротке і дається воно тільки раз. Кожному потрібно старатися прожити його так, щоб не було соромно за марно прожиті роки. А якщо вам буде важко, якщо на серці неспокій, якщо нема чим зайнятися, якщо те, до чого прагнете, не вдається, то, можливо, потрібно шукати допомогу. І, навіть, якщо у вас все гаразд,

То ви прийдіть у Божий храм

І храм душі відкрийте

Бог - це любов, любов – життя,

Розважити зумійте.

Та вірте в силу доброти

Добро завжди сильніше злого.

Зложіть молитву ревно ви

І серце піднесіть до Бога.

І тут осмисліть все і вся,

Адже в житті бувало різне,

Щоби не було каяття,

Щоб не було уже запізно.

А ви прийдіть, змініть життя,

Не будьте байдужі ви і горді…

Прийдіть і вийдіть звідтіля



Облагороджені і добрі.

Пісня «Забутий Ісус».



База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка