Сценарій виховного заходу «Моя дорога веде до Бога…» Мета виховного заходу : розкрити мету людського життя як мандрівки до Бога; формувати



Скачати 139.86 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір139.86 Kb.
Сценарій виховного заходу

«Моя дорога веде до Бога…»
Мета виховного заходу: розкрити мету людського життя як мандрівки до Бога;

формувати відповідальність за своє життя;

виховувати вдячність Богові за дар життя.
Вірш «Дорога до Бога»

Розлетілося сонце на смужки тоненьких доріг,


Що ведуть всі до Божої хати.
Та знайти ту дорогу, що Бог лиш тобі заповів
Не у кожного вийде, прийдеться шукати.

Пошук той, як рулетка обманом кишить.


Знов дорога не та, знов бреду манівцями.
І розбита мов жбан терпелива душа
У потоках брехні непомітно розтане.

Де дорога моя в небеса, обізвись,


Дай лиш знак для зчерствілого серця.
Боже, зглянься прошу і на нас подивись
Бо без тебе так важко і сумно живеться.

По тоненькій дорозі іду в небеса


Крок вперед, а три кроки зворотньо
І мабуть нам не стане цілого життя
Все чекає нас Бог у хатині самотньо
ВЕДУЧИЙ 1: Звідки я прийшов? Куди прямую? Для чого я з'явився на цей світ? Це запитання про мету нашого життя. Запитання, відповіді на які намагалися знайти стародавні філософи ще тисячі років тому. Але відповіді на них не існує поза Христом. Ми ніколи не отримаємо відповіді без Бога та без Його Слова. Лише Ісус Христос гарантує майбутнє кожному з нас, тому що для людей усіх століть звучить Його чітка відповідь: „Я дорога, правда і життя". Тільки Ісус Христос знаходиться в центрі мети кожного із нас. Він, ставши одним із нас, обіцяв кожному, хто прийме Його, вказати дорогу, яка приведе до цілковитої мети існування
ВЕДУЧИЙ 2:Понад дві тисячі років Ісус Христос веде людину дорогою правди і життя. Незліченна кількість людей слухає його голос, вдивляється в Його обличчя. Але є і такі, котрі залишаються ще далеко від Нього, не чують Його і не бачать, бо глухі до Його голосу і сліпі до Його правди. Щоб не загубитися, потрібно завжди йти за Ним, тому що тільки Його дорога найкраща, найправдивіша. Це дорога, яка веде до вічного життя. Хто вірить у Сина, посланого Отцем, має життя вічне, бо Він – життя, що перемагає смерть. Він – жива вода, яка струмує в життя вічне. Він – заклик до всіх спраглих прийти до Нього й заспокоїти спрагу. Потрібно тільки не боятися йти за Ним і слухатись Його голосу.

Тож сміливо вирушаймо у дорогу!
Вірш «Дорога»
Стоїть мале дитятко на порозі...
Зробило перший несміливий крок!
О, Господи! Обережи в дорозі
Від злих очей і заздрісних думок!

Ми виростаєм, серце у тривозі...


Як віднайти у світ незнаний шлях?
О, Господи, обережи в дорозі,
Допоможи здолати відчай, страх!
Схиляюсь край дороги у знемозі,
Бо сили вже, здається, на межі...
О, Господи, обережи в дорозі
Й додому повернутись поможи!

Ми стоїмо на вічності порозі,


В тисячоліття робим перший крок!
О, Господи! Обережи в дорозі
Й навчи торкатись серцем до зірок

ВЕДУЧИЙ 1:Ісус завжди може несподівано підійти до когось і сказати: «Іди за мною». Кожної миті це може трапитися і з тобою. Тому, постійно будь готовим почути Христа, а ще більше – піти за Ним. Пам’ятай, що для того, щоб мати змогу і силу піти за Ісусом, потрібна постанова, яка змінить все твоє життя. Постанова - тверда і незмінна. Чи витримаєш? Готовий довіритися Господу? Якщо твоя відповідь “так”, то можеш сміливо робити перший крок.
ВЕДУЧИЙ 2:Покликання - це запрошення Богом людини до співжиття, до співпраці. Бути покликаним Богом - значить взяти участь у Його замірах, у Його мріях щодо спасіння людини. Є різні покликання. Часто звиклося говорити про покликання думаючи про священиче чи монаше життя. Бог кличе кожну людину, спочатку до життя, потім до життя у церкві, потім до окресленого стану: подружнього, священичого, монашого чи самотнього. Покликання треба вміти „почути" від Бога, прийняти і що найважливіше вірно тривати в ньому аж до кінця.
ВЕДУЧИЙ 1:Одного разу Ісус сказав такі слова: «Ви — сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба викинути її геть, щоб топтали люди" (Мт. 5, 13). Цими словами Христос звертається до своїх учнів, яких мав вислати на увесь світ проповідувати Добру Новину всім народам.
ВЕДУЧИЙ 2: Що означають ці Христові слова: "ви — сіль землі"? Як харчі потребують солі, щоб до них додати смаку та зберегти від зіпсуття, так людство потребує добрих і святих апостолів. Без солі страва несмачна та скоро псується; коли ж сіль втратить свою силу та звітріє, тоді ні на що не придасться, її викидають геть. Тому, стараймось завжди бути добрими апостолами, голосити кожній спраглій душі про доброго Небесного Отця.

Сценка «СІЛЬ»

Сільничка з написом «Сіль»


ВЕДУЧИЙ: Кристалики солі сиділи в сільничці і сперечалися між собою.

1-й КРИСТАЛИК: Я вважаю цю ідею не цікавою. І хто це придумав? Піти і посолити борщ! Якщо б нас, кристаликів, хоч побільше було. А так?! У великій каструлі борщу ми будемо зовсім непомітні. Я не думаю, що в цьому полягає наше завдання!

ВЕДУЧИЙ: Тут подав голос найстарший кристалик.

2-й КРИСТАЛИК: Зачекай, зачекай! Звичайно. В порівнянні з овочами в борщі ми зовсім крихітні. Але в нас достатньо сили, щоб приправити увесь борщ!

3-й КРИСТАЛИК: А що, мені також треба приймати участь? Я не наважусь. Я б краще залишився тут в надійній сільничці. Від мене ж нічого не залежить, правда?


2-й КРИСТАЛИК: Зрозумій, мета твого існування не в тому, щоб сидіти тут в сільничці і вести з іншими кристаликами солі кулінарні бесіди. Ти повинен солити! Ось в чому твоє завдання!

4-й КРИСТАЛИК: Ну, не треба так гарячкувати! Хіба не вистарчило б одного з нас щоб посолити борщ?


3-й КРИСТАЛИК: Правильно! Кого-небудь. Хто відчуває своє покликання!

1-й КРИСТАЛИК: А чому борщ сам не може прийти до нас в сільничку?


3-й КРИСТАЛИК: Ну, звичайно, ми сердечно раді кожному, хто приходить до нас.

4-й КРИСТАЛИК: До того ж, все одно більше люблять перець.

1-й КРИСТАЛИК: Та ще й борщ такий мокрий..

4-й КРИСТАЛИК: А я все-таки за те, щоб послати кого-небудь одного, хто вивчав мистецтво приправи, хто прочитав всю книгу повара і знає багато рецептів напам’ять. Я думаю…

2-й КРИСТАЛИК: Тихо!

ВЕДУЧИЙ: Закричав знервовано старший кристалик

2-й КРИСТАЛИК: Будь-ласка, вислухайте мене. Так ми взагалі не поворухнемося з місця. Один кристалик солі ви хочете послати тоді, коли потрібна сила всіх нас! А якщо вам хочеться чекати, поки борщ сам потече в нашу сільничку, тоді будете чекати дуже довго. Пригадайте яке наше завдання. Ми повинні солити, невже ви забули про це? Для чого ми взагалі існуємо?

ВЕДУЧИЙ: В той час, поки ще панувала мовчанка, всі кристалики відчули, що вони дуже важливі. Вони зрозуміли своє призначення й дозволили кинути себе в каструлю. (Кристалики повертаються спиною до залу і, взявшись за руки, стрибають вниз). Вдався чудовий борщ!
Пісня «Покликав нас Ісус для того»
ВЕДУЧИЙ 1: Кожен день дарує нам зустрічі. Серед них є буденні, наприклад, у школі, з друзями і вчителями, а також святкові, з нагоди свят чи дня народження. До святкових зустрічей ми старанно готуємося усією родиною, купуємо подарунки, гарно одягаємося, накриваємо стіл.

ВЕДУЧИЙ 2: Є ще одна особлива зустріч, до якої ми повинні старанно приготуватися – це щонедільна зустріч у храмі на Службі Божій із нашим Господом. Тут не потрібно готувати стіл, подарунки, але важливо добре приготувати серце і душу для зустрічі з Ісусом у Святому Причасті. Очистити своє серце від злих думок, вчинків, намірів, гніву, образ і лише тоді зможемо гідно прийняти найважливішого Гостя! Тіло і Кров Ісуса – це та пожива, яка скріплює нас у життєвій боротьбі проти зла, спокус і провадить до життя вічного. Стараймось ніколи не опускати Святої Літургії, бо зустріч, яка на ній відбувається, є найбільш святковою і важливою для людини!
Вірш “З марного світу попадаю в небо”

З марного світу попадаю в небо,

Як переступлю храмовий поріг

І припадаю, Господи, до Тебе,

Кладу свою любов Тобі до ніг

У світі мені так багато треба

Усе біжу, не спинюся й на мить.

І ось... заходжу в храм... і я у небі...

Час зупинився. Він вже не біжить.

Нікуди поспішати вже не треба,

Що цінить світ – тут впало нанівець.

Тут є Христос – Творець Землі і Неба,

Життя початок і його кінець.

Немає тут багатих ані бідних,

Тут значення не мають врода й зріст.

Нема своїх, чужих, ворожих, рідних.

Тут є Христос – життя людського зміст.

Немає тут ні елліна, ні грека.

Тут рівні українець, фін, єврей.

Тут все одно: ти зблизька чи здалека,

Тут є Христос – Він любить всіх людей.

Нема тут ложних істин і обману,

Нема життєвих клопотів, турбот.

Переді мною Бог... і спів “Осанна”,

Що ангели співають і народ.

І я стою притишена, смиренна,

І серце б’ється в ритмі Божих слів...

Із уст пливе молитва покаянна

“Прости мені, мій Господи, прости...”

Перед Тобою всі ми Твої діти,

А Ти наш Бог, наш Брат і наш Творець.

Поки є час... несімо Йому квіти –

Із добрих справ і чистоти сердець.

Нема вже більше осуду і блуду,

Нема пустих прив’язань і розмов.

Є Твої очі... Я їх не забуду...

Це очі Бога... Це сама любов...
ВЕДУЧИЙ 1: Господь дає нам життя, але не залишає нас самих у цій мандрівці. Він любить кожну людину і його погляд на нас є завжди добрий. Він прагне, щоб ми чим раз більше зростали у добрі і ставали подібними до Нього. Але Він також бачить наші немочі. Він хоче допомогти нам нести тягар нашого щоденного життя, тільки потрібно довіритися йому і все віддати в його Божі руки.

ВЕДУЧИЙ 2: Господь від народження дає нам вірного помічника – нашого Ангела Хоронителя. Він завжди поруч, хоч ми його не бачимо. Він – наш справжній друг, який радіє нашим успіхами і втішає, коли трапиться якась невдача. Це він нагадує нам про молитву, коли вранці важко так відірватися від подушки. Це він уже вкотре пропонує замінити оте вередливе «не хочу і не буду!» на «Дякую, мамо і тату, що дбаєте про мене!». Це він притримує нас, коли кортить перебігти дорогу в недозволеному місці або коли світлофор палає червоним. Це він – наш Ангел Хоронитель, посланець Бога – допомагає пізнавати Божий світ і прикрашати його добрими вчинками, милосердям і щирою посмішкою. Тож будьмо вдячні своєму Ангелу Хоронителю за його турботу, любов і терпеливість.
(пантоміма «Пригода у лісі»)
Вірш «Ангелику мій любий..»

Ти поруч мене завжди йдеш,

Любов твоя незнає меж,

Ти простягаєш свої крила,

Щоб мене горе не зустріло.

Коли йду кладкою крутою,

Твоє крило понаді мною.

І, щоб не збитися з дороги,

У тебе прошу допомоги.

Не покидай мене ніколи

В поході, вдома і у школі.

Моя молитва в кожну мить

До тебе, Ангеле, летить.
ВЕДУЧИЙ 1: Маємо ще одну велику помічницю, яка готова прийти нам на допомогу, як тільки прикличемо ЇЇ ім’я….Через ЇЇ особливу материнську любов, по різному називають ЇЇ – Заступниця, Покровителька, Опікунка, Небесна Мати, Помічниця у горі……так, це Марія – мати Ісуса. В останній хвилині свого життя на хресті Ісус передає нам її за Матір, і з того часу вона ні на хвилину не залишає нас, заступається за нами у небі, просить Небесного Отця для нас витривалості у мандрівці до Небесного Царства.

ВЕДУЧИЙ 2:Ніжна, щира, материнська любов, що її Марія мала до свого Сина, перейшла на нас, Її дітей. І тому, щоб не трапилось, Марія завжди поспішає до кожного в будь-якій потребі. Вона страждає тоді, коли і страждають її діти і на собі відчуває всі болі. Вона настільки щиро полюбила нас, що за наше спасення вона віддала більше ніж життя, Вона пожертвувала Свого сина Ісуса.
Вірш “О, Богородице любові…»”

О, Богородице любові,

І золота моя надіє,

І сонце днів моїх чудове,

І джерело життя – Маріє!

Коли до тебе в думках лину,

То серцем вмить радіти мушу,

Росою щастя в цю хвилину

В мою спливає душу.

Всім ласки з рук Твоїх пливуть,

Благослови мій земний путь!

Хто під Твоїм покровом стане,

Перетриває всі негоди:

Безодні, вири, океани

Перепливе без перешкоди.

Кого приймеш ти в оборону,

Той з всіх нещасть повстане,

Вінець терпіння, мов корону,

Носитиме на скрони.

Всім ласки з рук Твоїх пливуть,

Благослови мій земний путь!

Як в полі просяться покоси,

Щоб їх пов’язано в снопи,

Так і слуга твоя теж просить

Своїм рабом мене зроби.

Прийми від мене замість жертви

Те серце, що давно твоє,

Бо серед світу стане мертве,

Загубиться воно.

Всім ласки з рук Твоїх пливуть,

Благослови мій земний путь!
Пісня до Богородиці «Свята Маріє, Царице»
ВЕДУЧИЙ 1: Христос - чудовий учитель! Він не змушує своїх учнів писати довгі твори на тему любові. Ніколи не перевіряє конспектів, не вимагає вчити напам'ять кожне своє слово. Найбільше Ісус полюбляє практичні заняття, на яких власним прикладом показує, що озна­чає любити один одного. Наприклад, на Тайній Вечері Він низько схилився й умив своїм учням їхні втомлені і брудні ноги.
ВЕДУЧИЙ 2: Ще один рецепт щастя дає нам Христос, звучить він дуже просто: будь милосердним і будеш щасливим. Якщо ти називаєш себе Його учнем, то озирнися довкола - і неодмінно побачиш людей, які потребують твоєї любові, і не лише на словах... Кожна добра, навіть найдрібніша справа є прикладом любові до ближнього. Тож, не обов'язково одягати на себе майку з написом "Я - учень Ісуса". Варто викарбувати ці слова в своєму серці.
ВЕДУЧИЙ 1: Отже, як Господь до людей, так і людина до інших людей повинна ста­витися з любов'ю і проявляти милість, незважаючи на те, що всі люди різні. Потрібно любити навіть ворогів та молитися за тих, що зневажають, переслідують нас, бо тільки через любов і милосердя можна стати Си­нами Отця Небесного.
ВЕДУЧИЙ 2: Кожен з нас зобов'язаний допомагати тим, хто потрапив у скруту «Що ви зробили одному з моїх найменших братів, те ви мені зробили» - каже Ісус. Якщо хтось із любові до ближнього подасть йому горня води, бо біль­ше нічого не може дати, то це йому буде зараховано. Милосердя завжди приносить милосердя у відповідь, навіть тоді, коли на це вже ніхто не чекає.
Сценка «Склянка молока»


Пізня осінь надворі стояла,

В вікна дощ легенький мерехтів,

Вітер дув і вже земля чекала,

Прибуття зимових холодів.

По дорозі йшов собі хлопчина,

Він свої картини продавав,

На чолі картуз, в руках торбина,

Так собі на хліб він заробляв.

Сильно їсти вже йому хотілось,

Вся одежа мокрою була,

І бажання вмить в нього з’явилось,

Щоб зайти в хатину край села.

І зібравши всі останні сили

До будинку ближнього побрів.

Раптом вийшла дівчина з хатини,

В неї хлопець пити попросив.



«Ви мені вже, пані, вибачайте,

Що до двору я зайти рішив,

Я прошу, водички мені дайте,

Бо я сильно пити захотів.»

Хоч, насправді. Не хотів він пити.

А води він попросив тому,

Що поїсти в дівчини просити,

Стало дуже соромно йому.

Не пройшло, напевно і хвилини,

Як вона, схилившись над столом,

Для ось цього бідного хлопчини

Наливала склянку молоком.

«Не соромся, пий, а я для тебе,

Ще добавки, як потрібно, дам.»

«Ви такі люб’язні, та не треба,

Я від всього серця вдячний вам.»

Хлопець тихо вийшов із квартири,

Ще й рукою пані помахав,

Бо такої доброї людини,

Він в житті, нажаль не зустрічав.

Ще про неї згадував він довго,

Та життя на місці не стоїть,

Скоро Бог можливість дав для нього,

В інститут медичний поступить.

В інституті дуже добре вчився,

Рясно Бог його благословляв,

Згодом став хірургом, одружився,

Двоє діток Бог йому послав.

Потім став в лікарні працювати,

Бог його талантом наділив.

Важкохворим він допомагати.

І вночі, і вдень спішив.

Та одного разу диво сталось,

Як в палату двері відчинив,

Наяву, чи, може, так здавалось,

Там знайому постать він зустрів.

Це та сама дівчина лежала,

Що його поїла молоком,


Від присутніх помочі чекала,

Погляд свій кидаючи кругом.

Зупинився лікар на хвилину,

Душу біль нестерпний огорнув,

Так спасти хотілось цю людину,

Він її ще й досі не забув.



«Боже мій! Спаси її від смерті,

І молитви голос мій почуй,

Хоч їй може суджено померти,

Але я прошу тебе, врятуй!»

Хоч життя було на волосині,

Без надії й віри в майбуття.

Він просив здоров’я цій людині

І боровся за її життя.

Хоч нераз були розчарування,

Але лікар не здавав назад,

І, нарешті, довге лікування,

Все ж дало успішний результат.

Поступово смерті люта сила,

Здавши вмить позиції свої,

Від цієї жінки відступила,

Бог від смерті врятував її.

Але ще одне випробування,

Після цього ворог їй послав,

Бо оплату їй за лікування

Лікар через санітарку передав.

Знову серце трепетно забилось,

Бо відчуло ще одну біду,

Як вона на суму подивилась:



«Де ж такі я кошти віднайду?

Щоб цю суму лікарю зібрати

І покрити цей великий борг,

Треба свій маєток продавати,

Я не маю коштів, свідок Бог.»

Знову плач доносився з постелі,

Лиш радів від цього сатана.

Але що це, знизу на папері

Напис вмить побачила вона.

Щось цікаве й дивне написала,

Там, в куточку, лікарська рука.

І слова ці жінка прочитала:



«Борг покрила склянка молока!»

Затремтіло серце. Їй здавалось

Це далеким, незвичайним сном.

Але все їй згодом пригадалось,

Як поїла хлопця молоком.

Це вона і зараз пам’ятає

І слова згадалися тоді:

«Хто із вас найменшого приймає,

Допомігши в горі і біді,

Той в той час це робить він для Мене.

Хоч багато в нас є суєти,

Так чинити треба нам щоденно,

Якщо в небо хочем увійти»



Вірш «ТЕПЛО ЛЮБОВІ»

Коли любиш від щирого серця,

Відчуваєш любові тепло,

Все навколо прекрасним здається,

Забуваються болі і зло.

Так, як сонячне тепле проміння,

Мерзлу землю розтоплює знов,

І спонукує все до цвітіння,

Так оживлює душу любов.

Наче сонце, вона зігріває,

Заморожені, черстві серця,

Знову їх до життя воскрешає,

Зігріває любов'ю Отця.

В цьому злому, гріховному світі,

Де є стільки страждань і біди,

Тільки ті, хто любов'ю зігріті,

Мають радість і спокій завжди.

Їхнє серце любов'ю палає,

І натхнення любов їм дає,

Ні лукавства, ні зла там немає,

А завжди розуміння там є.

Ви не будете радості мати,

Якщо в серці любові нема.

Я бажаю для всіх нагадати,

Що життя без любові – тюрма.
ВЕДУЧИЙ 1: Запроси Бога у своє життя, прийми Його, відкрийся Йому. І Він ніколи не залишить тебе. Завжди, що б не трапилося у твоєму житті, Він буде з тобою. В радісні хвилини Він розділить з тобою твою радість, в хвилини скрути підтримає і допоможе. Зблизитися з Богом ти зможеш, якщо будеш прагнути Його пізнати.

ВЕДУЧИЙ 2: Одного разу постала між людьми суперечка: чим є життя для людини – очікуванням чи мандрівкою? Одні говорили очікуванням – бо кожен із нас на щось чекає, батьки на народження дитини, учень на канікули, бідняк кращих часів. Мандрівкою – говорили інші. Бо кожен з нас кудись прямує: дитина до школи, дорослі на роботу, хтось у пошуках помешкання, нових пригод і…щастя. Зрештою, вони пішли до старенького мудреця, щоби запитати. Він відповів: «Людина у своєму житті мандрує до цілі, на яку очікує»

ВЕДУЧИЙ 1: Наше життя є мандрівка до Бога, в якій ми очікуємо на особливу зустріч – зустріч з Богом у Царстві Божому! Пам’ятаймо, що тільки з Ним здолаємо всі перешкоди, тільки з Богом, наша мандрівка стане радісною і щасливою.
ВІРШ «Якого кольору у тебе, Боже, очі?»

Якого кольору у Тебе очі?


Чи чорні, наче крила ночі?
Зелені, мов луги весняні?
Бурштинові, як мед гречаний?
Немов волошки, сині?
Як небеса, блакитні,
У ясний день погожий?
Якого кольору у Тебе очі, Боже?
Та знаю я, глибокі, наче море,
Близькі й далекі, як перлинки-зорі.
Мов сонце, теплі та безмежно ніжні,
Ласкаві, люблячі. І вічні…
Колись побачу в світі найдорожчі
Твої, мій Боже, добрі очі!
І життєдайні, мов травневі грози,
Чи після спеки у пелюстках роcи.
Й печальні, ніби листопад осінній,
За всіх, хто не знайшов спасіння,
Страждає хто, покинутий, загиблий.
«Я вас люблю» – шепоче погляд милий.
Їх зустрічаю в яблунях розквітлих,
Джерельцях лісових, у кетягах калини.
Колись побачу в світі найдорожчі,
Якого кольору у тебе, Боже, очі!
ВЕДУЧИЙ 1: Ісус покаже тобі дорогу, коли не знатимеш, де йти. ВІН – дорога.

Завдяки Йому можеш знайти вихід з найскладніших обставин. ВІН – двері.

Тримайся його руки і тоді зможеш принести добрий плід. ВІН – виноградина правдива.

Коли будеш голодний і спраглий, пригадай, що Він може стати твоєю поживою. ВІН – хліб.

Ним не страшно йти навіть у темряві. ВІН – світло.
ВЕДУЧИЙ 2: З ним ніколи не загубишся, а навіть якби таке сталося, Він тебе обов’язково віднайде. ВІН – добрий пастир. Він ніколи тебе не обманює. ВІН – істина.

У хвилинах самотності і смутку пригадай, що Він перемагає смерть і завжди дарує тобі життя. ВІН – воскресіння і життя!!! Крокуй сміливо з Христом-Учителем у житті!!!



Пісня «Поблагослови…»







База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка