Сценарій виховного заходу «Напийся водиці з чистої криниці»



Скачати 175.54 Kb.
Дата конвертації06.03.2016
Розмір175.54 Kb.
Сценарій виховного заходу
«Напийся водиці з чистої криниці»
Мета.
* Ознайомити дітей із символами українського народу.
* Формувати поняття гармонії людини і природи, людини і людини, бо тільки в єдності запорука життя.
*Формувати уявлення про те, як шанобливо і бережливо ставилися наші предки до криничних джерел.
* Познайомити учнів з уявленнями наших предків про воду і з обрядами, пов’язаними з водою.
* Виховувати пошану до криниць, до живої природи, розвивати бажання оберігати все прекрасне навкруги.
*Виховувати гуманне ставлення до природи та почуття болю за ті збитки, що завдали їй люди.

Свято розпочинається у святково прибраній класній кімнаті. Д
іти в національному одязі.


Вода з найдавніших часів вважалася джерелом життя, початком усього живого. 22 березня – Міжнародний день води, започаткований у 1992 році з ініціативи Генеральної Асамблеї ООН.
У всіх міфологіях світу вода і світло – це ті дві стихії з яких повстало все живе на Землі.

У Єгипті вода вважалася пасивною жіночою істотою – Ісідою, яка була пробуджена вогнецвітом і стала творити все живе. Ісіда - це Богиня родючості, води і вітру, мореплавства.

У греків – вода була у вигляді змія, що звався Геракле і уособлювала світлоносну силу. Бога моря звали Посейдон. За повір’ям він мав 3 тисячі синів – річкових Богів і 3 тисячі дочок – Океанид Богинь джерел і струмків.


І в уявленнях українців вода була божеством, з якого почалося життя на Землі. Вони вважали, що з первісного океану виросло дерево життя, яке дало початок усьому. Як ще не було початку світу,


То ще не було ні неба, ні землі,
А лише було широке море,
А на тім морі явір зелений...

Богиню води звали Даною. Вона мала незрівнянну красу і непорочність. Вона була матір’ю всього живого і богинею родючості. Дана означає: ДА-вода, НА-мати. Мати, яка творить ріку. Дані приносили жертви, кидаючи коштовні речі у води річок та озер, криниць та джерел. Вважають, що слово „данина” походить від жертви богині Дані. Богиня Дана залишила своє ім’я у назвах річок : Дунай, Дніпро, Дон, Дністер, Донець, Двіна.


РІЧКА РІЧЕЧКА

Між крутими берегами котить хвилю річка,


В ній купався синій вечір і чорнява нічка.
В ній купався синій вечір і чорнява нічка.
Грає річка, як музика, бистра та глибока,
Що з тобою розвела нас на два різні боки.
Що з тобою розвела нас на два різні боки.

Писпів:
Річка, річка-річенька, камінці на дні,


Як же перескочити на той бік мені?
Річка, річка-річенька, голуба вода,
Як тебе докликнутись, вродо молода?
ІІ.
В річці небо п’є студену чистим сріблом блиска,
Берег дивиться на берег, а між них не близько.
Берег дивиться на берег, а між них не близько.
А за берегом, за дальнім є чаклунка юна,
Я гукаю, викликаю, та нема відлуння.
Я гукаю, викликаю, та нема відлуння.

Приспів:
Річка, річка-річенька, камінці на дні,


Як же перескочити на той бік мені?
Річка, річка-річенька, голуба вода,
Як тебе докликнутись, вродо молода?

Річка, річка-річенька, камінці на дні,


Як же перескочити на той бік мені?
Річка, річка-річенька, голуба вода,
Як тебе докликнутись, вродо молода?

Світ довкола нас – вода. Вода – це прекрасна рідина


Вона тв струмочку, в океані, Без запаху й смаку вона У водопровідному крані Оазис там, де є вода,
І в морському урагані. Пустеля дика, де її нема.
В штормових хвилях,
У рослині і в травині,
І в допитливій дитині.

Вода
1. А вода це справжнє диво! 2. Є вода — ростуть рослини:
Як прожити без води? Ліс, сади, рясні поля.
З нею ми завжди щасливі, Це чудово для людин
З нею в нас нема біди. І радіє вся Земля.


3. Плавають в водичці діти, 4. Кругообіг повсякчасно
Риби у воді живуть. На Землі вода веде.
Розцвітають в лузі квіти. Тож з водою всім прекрасно
І рясні дощі ідуть. І біди нема ніде!

Вірш Марії Пригари "На річці"
Чого це в долині простягнена стрічка?
І зовсім не стрічка це, друзі, а річка.
Хлюпоче й біжить все вперед та вперед.
Над нею в долині шумить очерет.
Маленька це річка сили не має,
Та всіх, кого стріне, вона напуває.
І землю навколишню поїть суху,
І верби, й траву на своєму шляху.

З-під верби б’є мале джерело,


Там ромашки цвітуть у тепло
І пташина до нього летить,
Щоб живої водиці попить.

А воно дзюркотить і співа,


Бо вода в ньому й справді жива,
Напуває ромашковий світ,
Посилає веселий привіт.

Я розчищу мале джерело,


Щоб ще краще співати могло,
Напувало дерева й траву,
Всім давало водичку живу!

В храмі воду освячу, покроплю і похрещу


Силу її непросту чудодійну, чародійну
А в святі дні – ще й благодійну.
На Йордан, на Купала, на Петра й Павла,
А на Іллі вона близько до стерні.
Умийтеся, помолодійте і ніколи не хворійте.



Бабуся 1. (Дві бабусі проходили повз і зацікавились дійством) Оце, дітки, послухайте, що я вам розкажу, бо багато років маю і багато чого знаю.
З давніх-давен українці шанобливо ставилися до річок, озер, криниць, джерел. Берегли і леліяли їх, бо добре знали, що вода – то життя на землі. Воду глибоко шанували наші предки. Особливо велику магічну силу, вірили вони, мала так звана «непочата» вода, набрана в криниці до схід сонця. У ній, настояній на зірницях, купали новонародженого, нею напували корів, щоб давали більше молока, і вмивалися від лихого ока.

Бабуся 2 «Здрастуй, водо Уляно, колодязю Авраме і джерело Борисе», - так на ім’я зверталися до води , перш ніж попрохати зцілити недугу, забрати лихо, принести удачу, кохання.
За повір’ям, є ще така хвилина у ніч на Новий рік, коли вся вода у колодязях перетворюється на вино і, як розповідали бувальці, дуже смачне. Отакі дива відбувались із звичайною водою. Отож, прислухайтесь до людських повір’їв і загартовуйте себе цілющою водою.



Учень. Я знаю, що до сьогодні є багато свят на Україні, де вшановують воду і вірять в її цілющу силу. Свято на честь народження Богині Дани і Бога світла Ора – це свято Ордань. Вважалося, що в цей час освячуються усі земні води, і вони набирають цілющої сили. Пізніше це свято було поєднане з християнським святом Водокрут, коли Ісус Христос хрестився у Йордані. Воду, освячену в церкві на Водохрещення і Стрітення, колись зберігали в кожній родині упродовж року. Нею кропили в хаті, як дошкуляв домовик, освячували пасіку, коли вперше виносили із зимівника, вживали від зурочення. Цій воді також приписували велику силу і лікували нею хворих, кропили нею приміщення від усякої злої сили. На Водохреща вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби.



Учень. Біжуча вода – у струмку чи річці – могла забрати і понести далеко всі хвороби, варто було лише викупатися в ній до схід сонця у чистий четвер перед Великоднем чи на самий Великдень опівночі. А ще колись на Великдень у миску наливали воду і клали туди свячені каштани, і всі по черзі вмивалися, щоб бути красивими та здоровими. На другий день Великодня – обливаний понеділок. Усіх обливали водою для очищення: „А водиця у цей день має добру силу, радість та добро несе всім, кого полили”. Ми й тепер дотримуємося цього звичаю.

Учень. Цілющу та магічну сили води використовують і в родинних обрядах. Так, для весільного короваю беруть ,, із семи криниць водицю”, щоб життя молодих було щасливе. Обливають молодих водою, переливають дорогу перед ними – теж на щастя в подружньому житті.



Учень. А я знаю, що на свято Івана Купала відбувається очищення вогнем і водою. Хлопці й дівчата перестрибують через вогонь, обливаються та купаються в воді. Колись запалене колесо пускали у воду – у давнину це був символічний обряд єднання двох сил: сонця і води. Вважають, що роса на Купала має цілющу силу. Нею треба вмитися, покачалися зранку по росі, щоб позбутися багатьох хвороб.

Дідусь 1. Ми оце ішли повз і почули, що ви тут ведете цікаві розмови про воду. А ви знаєте, що колись в українців була гарна і добра традиція: щорічно на Маковія (14 серпня) освячувати в селі криниці. Задовго до свята очищали криничні джерела, ремонтували цямриння, прикрашали їх, обсипали довкола пісочком. Господині пекли пироги, смачні тістечка, щоб пригостити людей, які прийдуть на освячення їхньої криниці. Здавна поклонялися наші предки озерам і джерелам, на їх берегах принослили жертви. Звідси і таке пошанування криниці у нашому народі.



Дідусь 2.
Колись давно вміли люди різними способами віднаходити криничні джерела. Робили це за допомогою вербових прутиків. Брали їх у правицю і обстежували ті місця, де ріс найгустіший спориш. Якщо листочки на прутиках тягнулися до землі – можна на тому місці копати криницю. Або на облюбованих місцях розкладали сніпочки житньої соломи. На заповітне місце вказував найвологіший сніпок. Те чаклування доводилося повторювати кілька ночей підряд, переходячи з одного місця на інше, а щоб не всі сніпки проймалися вологою, то ночі для цього обиралися безросяні.



Дідусь 3.
Перед тим, як викопати криницю, відбувалося ритуальне дійство. Коли місяць набирав сили, обрана гуртом жінка кидала в копанку волошку, а дідусь накривав її капелюхом (аби нечистий воду не колотив, лихі страсті в чоловікові не будив); чотири кращих господарі починали з чотирьох кутів копати відкидаючи глину «на штири дороги», щоб пересікти хід до неї усяким руйнівним силам. У викопану криницю кидали хрестик із воску, освячений Йорданом, сипали освяченого маку. Біля криниці садили вербу або калину. А під вербою ставили лаву.



Дідусь 4. А чи знаєте ви, з чого будували нижню частину таких криниць і як її називали? Цямриння - будували його з гладенького, шліфованого річкового каменю. Верхнє цямриння викладали з колод, а самого журавля робили з дуба, щоб був довголітнім і міцним.
Криниця була завжди місцем, де сходилися, щоб розповісти новини, подорожній міг тут втамувати спрагу і відпочити, молодь призначала побачення. Та біля криниці не можна було злословити, брехати, бо вода все пам’ятає. Біду приносить вода, біля якої сваряться, б’ються, плачуть. Найбіль ша благодать у воді з криниці при церкві чи хаті, де живуть добрі люди.



Учень. Дякуємо вам за цікаву розповідь. А в дарунок ми заспіваєм вам народну пісню про криницю.

Пісня «Ой, у полі криниченька»
Ой, у полі криниченька , в ній холодна водиченька,
Ой, там Роман воли пасе, Катерина воду несе.
Роман воли покидає, Катерину переймає.
Ой, Романе, Романочку, не лий воду на сорочку,
Бо та вода холодная, в мене мати нерідная.
Буде бити ще й лаяти, та Романом докоряти.

Учитель. Багато складено нашим народом легенд, приказок, прислів’їв про криницю. Ось послухайте, яку цікаву легенду розповіла Софійці її бабуся.



Учениця Жив один дід з бабою – старі-старі. От пішов раз дід у степ на полювання. Ходив-ходив і нічого не вполював. Аж дивиться – криниця. Він напився води, а тоді ще й умився – і став молодий! Тоді він мерщій додому. Баба його насилу впізнала. Дід і бабу послав, щоб вона також умилася та помолодшала. Баба зраділа! Побігла – й нема. Дід ждав-ждав, а баби все нема та й нема. Пішов він тоді до криниці її шукати. Прийшов, а криниці – нема, тільки якась дівчинка цяцьками грається… А то ж була його баба. Коли прийшла вона до криниці, та як допалася умиватися, то вмивалася, аж поки дитиною не стала.

Учениця Між людей ходить ще така легенда. Колись, у сиву давнину, мале хлоп’я загубилось у лісі. Воно заблукало і захотіло пити. Хлопчик натрапив у лісі на глибоку криницю. Він зовсім знесилився і не зміг дістати з неї води. Де не візьмись – у небі з’явився журавель. Він спустився біля криниці, і, нагнувши свою довгу шию, дістав з неї води. Хлопчик напився і подякував журавлеві. У хлопчика прибуло сили і він знайшов стежку додому. Після того випадку люди в пам’ять про доброго птаха стали робити криниці, схожі на журавлів. І називають їх криницями-журавлями.

Про криницю Легенда Полтавщини


Ця історія відбувалась ще на початку XX століття, у той час, коли були колгоспи. От одного разу управляючий дав наказ розчистити територію при в’їзді в село. Там, між верболозами, стояла стара криниця. Вона, за віруваннями селян, вважалася святою. Та за наказом її повинні були закидати. Звичайно, люди були проти цього, але ніхто не міг нічого змінити. Управляючий доручив це одному чоловікові-трактористу, який працював у колгоспі. Криниця була засипана. А наслідків не прийшлось довго чекати. Через декілька днів чоловік, який загорнув криницю, осліп. Звичайно, мало хто вірив, що це сталося через криницю. Не вірили до того дня, коли цьому трактористові приснився віщий сон. Уві сні до нього хтось говорив. Було сказано, що якщо він знову хоче бачити білий світ, то повинен відновити криницю.
Чоловік не марнував часу. Наступного дня він зібрав людей, які допомогли йому відновити криницю. Сон справдився. Через кілька днів до нього почав повертатися зір. І зовсім скоро чоловік почав бачити, як і раніше. З того часу і до самого сьогодення люди вважають ту криницю святою.
Учень. А я знаю цікаву притчу про криницю. Ось послухайте її.

Одного дня осел впав в криницю і став голосно волати, закликаючи на допомогу. На його крик прибіг господар ослика і розвів руками - адже витягнути ослика з криниці було неможливо.
Тоді господар розсудив так: «Осел мій вже старий, і йому недовго залишилося, а я все одно хотів купити нового молодого осла. Ця криниця вже зовсім висохла, і я вже давно хотів її засипати й вирити нову. То чом би відразу не убити двох зайців - засиплю я стару криницю, та і ослика заразом закопаю».
Недовго думаючи, він запросив своїх сусідів - всі дружно взялися за лопати і стали кидати землю в криницю. Осел відразу ж зрозумів, що до чого і почав голосно волати, але люди не звертали уваги на його крик і мовчки продовжували кидати землю в криницю.
Втім, невдовзі ослик замовк. Коли господар зазирнув в криницю, він побачив таку картину - кожен шматок землі, який падав на спину ослика, він струшував і приминав ногами. Через деякий час, на загальне здивування, ослик виявився вгорі і виплигнув з колодязя! Так ось.
Можливо, у вашому житті було багато усіляких неприємностей, і в майбутньому життя посилатиме вам все нові і нові. Й щоразу, коли на вас впаде черговий шмат, пам'ятайте, що ви можете стріпати його й саме завдяки цьому шмату, піднятися трохи вище. Таким чином, ви поступово зможете вибратися з найглибшої криниці.

Вчитель. Кожна проблема - це камінь, який життя кидає у вас, але ступаючи по цих каменях, ви зможете перейти бурхливий потік.
Запам'ятаєте п'ять простих правил:
1. Звільніть своє серце від ненависті - пробачте всіх, на кого ви були ображені
2. Звільніть своє серце від хвилювань - більшість з них даремні.
3. Ведіть просте життя й цінуйте те, що маєте.
4. Віддавайте більше.
5. Очікуйте менше





Хлопчик. А я хочу розповісти про пригоду, що сталася зі мною та дідусем цього літа. Пішли ми з дідусем у ліс по гриби. Довго блукали, поки назбирали повні корзини. З повними корзинами важкувато, і день якраз видався спекотний, душний. Вирішили ми відпочити.А тут, як на загад, і весела галявинка з березняка вигулькнула. Трава на ній зелена, свіжа, в траві вітерець з сонячним зайчиком у квача бавляться.
-    Як гарно! – зрадів я. – Дідусю, давай тут перепочинемо! Подивися, он і дерево зламане лежить.
Сіли ми на дерево. Дідусь дістав полуденок, що нам бабуся дала у дорогу. Почали їсти, а дідусь і каже.
Дідусь.  Ех, полуденка та ще б холодної водиці.
Хлопчик.Прислухався я і чую, що щось шарудить біля нас. Злякався і шепочу дідусеві. -    Ой, дідусю, тут хтось є!
Дідусь. - А й справді, онучку, - каже дідусь, - ніби вода дзюрчить. Ану, поглянь кругом. Ти гострозорий, може, і знайдеш.
Хлопчик.Подивився я навкруг. Бачу, під кущем, з-під каміння, вкритого мохом, вода сочиться.Тільки виколупав я один камінець, а звідти як хлине холодний струмінець прямо в обличчя. Я застрибав од радості та й заспівав:
Джерельце, криничка,чистая водичка,
Ми тебе нап’ємось, сили наберемось.
Напились ми з дідусем досхочу, а дідусь каже:
Дідусь. -    Давай, онучку, зробимо так, щоб усім було приємно пити з джерельця.
Хлопчик. Знайшли ми суху гілляку. Дідусь вистругав із неї жолобок і прилаштував до струмочка. Та ще й зробив кухлик з березової кори, щоб кожен міг напитись із знайденого нами джерельця.Оглянули ми свою роботу, порадувалися, що гарно вийшло. Напилися на прощання ще раз і пішли додому

Вчитель. Послухайте як про криницю пишуть наші українські поети.
«Криниця»
Хай кожному нині присниться
Прозора, немов льодок,
Це слово співуче – криниця,
Дзвінкої води холодок.
В бджолинім настоянім гулі,
Де радість, а зовсім не зло,
Пив спрагло у липні минулім,
Отам біля верб, за селом.
Скуштуйте – і знову поманить, Криниця на дорозі край села,
До себе вона позове: І журавель похилений над нею.
Хто пив її, той таки, мабуть, Куди б мене дорога завела,
Сто літ молодим проживе! Я буду завжди з рідною землею.

Із криниці-студениці, Пекучий день, щебечуть птиці,


Що під вишнями в саду, Де яворів шумлять ряди,
Я водиці-льодяниці Я із прозорої криниці
У відерце наберу. Нап’юсь холодної води.
Дам напитись, освіжитись
Людям добрим в холодку. Я все люблю в своїм краю:
Їм водиця-льодяниця Криницю, звідки воду п’ю,
Буде завжди до смаку. І повні гомону ліси
Та дзвони срібної роси.
Криниця воду кликала, КРИНИЦЯ
Щоб та десь не пропала. За селом криницю
Не дай-бо, доле, зникнути Викопав дідусь.
Пісням, що мати наспівала. Там  шумить  пшениця,
Не дай з добром забути, Колос хилить вус.
З яких джерел я воду п’ю, Люди з поля йдуть,
Щоб пам’ятати, не забути Перепочивають.
Там водицю п'ють,
Дідуся згадають
Грицько Бойко «Криниця»
Ой криниця на лужку,
На зеленім моріжку.
Всюди квіти, резеда.
Лопухи та лобода.
Для малого поросяти
Лободу ми будем рвати.
З лопушиного листа
Вийде чашка не проста:
Нею із криниці
Можна нам напиться!
Ой криниця чиста.
Чиста та сріблиста.
Плаває в ній сонечко.
Ніби те віконечко.

Криничка-чарівничка
По стежині до кринички я з відеречком прийшла,
а з кринички-чарівнички чути пісню джерела. 
І така та пісня мила – слухала б її всі дні;
прибуває в тіло сила, веселішає мені.
Що за диво – ці кринички: тут – глибінь, а тут – блакить.
Зачерпнула я водички, ьа відеречко дзвенить.

У полі при долині, як вийти за село


В живій криничці б’ється прозоре джерело.
У спеку хлібороби сюди частенько йдуть,
І радісно криничці, що з неї воду п’ють.

Пекучий день, щебечуть птиці,


Де яворів шумлять ряди,
Я із прозорої криниці
Нап’юсь солодкої води.
Я все люблю в своїм краю:
Криницю, звідки воду п’ю,
І повні гомону ліси
Та дзвони срібної роси…
Криниця на дорозі край села,
І журавель, похилений над нею.
Куди б мене дорога завела,
Я буду завжди з рідною землею

Вчитель. А відгадайте ось такі загадки про воду.

У проваллі глибоко виблискує око. (Криниця).



Качка в морі, а хвіст надворі (Відро в криниці).

Він з морів складається.
Ану хто швидше здогадається,
Це не води жбан,
А величезний(Океан.)

Навкруги вода, а з питвом біда. (Море)

Тече, тече - не витече,
Біжить, біжить- не вибіжить. (Річка.)

Без рук й без ніг воно


З землі пробитися змогло,
Нас він влітку напуває ,
Крижану чисту воду має. (Джерело)

Вчитель. А зараз, діти, трошки пограємось. Гра «Потічок».
Станьте, будь ласка, рядком, будемо імітувати потічок води. (Діти складають руки долоньками догори, з’єднаним ланцюжком. Кожен, розказавши приказку плескає по долоньці сусіда) Згадаємо приказки та прислів’я про криницю, воду.

  1. До доброї криниці стежка утоптана.

  2. З глибокої криниці холодна вода.

  3. Криниця – і та всихає.

  4. Не брудни криниці, бо схочеш водиці.

  5. Не плюй у криницю, бо з неї ще будеш пити водицю.

  6. Не знаємо ціни водиці, доки не висохла криниця.

  7. Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.

  8. Вода все сполоще, крім лихого слова.

  • Не все переймай, що по воді пливе

  • Тиха вода береги рве.

  • Вода крапля по краплі і камінь довбає.

  • Пролиту воду назад не збереш

  • Він такий, що й у ложці води втопиться.

  • Води - хоч топитись, та нема де напитись.

  • Не виливай каламутну воду, доки чисту не найдеш.

  • Пролиту воду назад не збереш.

    Вчитель. Джерельна вода сама чиста, смачна і корисна і, приходячи до джерела, люди набирають для себе чистої води. От і ми з вами наповнимо зараз пляшки джерельною водою.
    Гра-естафета « Хто більше набере води в пляшку » . (Дитина повинна набравши води в стаканчик, добігти до пляшки, вилити з стаканчика воду в пляшку і повернутися, передавши стаканчик іншій дитині.)

Гра-естафета «Полий квіти»
(Дитина кожен у своїй команді з лійкою повинен добігти до клумби, полити квітку, повернутися назад і передати лійку наступного гравця.)

Гра-естафета «Не пролий води» (Дитина, набравши води в стаканчик, повинна добігти до позначки, намагаючись не розплескати воду, оббігти , повернутись і передати стаканчик іншій дитині.)

Гра «Водяний»
Водяний, водяний! Що ти сидиш під водою?
Вийди хоч на трішки, на одну хвилинку.
Вийди хоч на цілу годину, все одно не знаєш нас.

(Діти йдуть по колу, промовляючи ці слова, а водяний з зав'язаними хусткою очима. Після закінчення слів діти зупиняються, а водяний підходить до будь-якої дитини і обмацує її, намагаючись вгадати, хто це.)



Вчитель. Всім відомо, що природа на Землі сформувалася до появи людини. Первісні люди були такою ж частиною природи, як дикі звірі, а головна їх проблема була – голод.
Пізніше, щоб не вмерти з голоду, люди навчилися вирощувати хліб і розводити домашніх тварин. Але їхньою проблемою стали інфекційні захворювання, яким сприяло накопичення сміття та бруду, особливо у містах. Ще пізніше, щоб зробити своє життя багатшим і зручним, люди стали змінювати природу, почав розвиватися технічний прогрес, що і спричинило забруднення довкілля.
Теперішньою проблемою всіх людей на землі є «екологічні» захворювання природи. Природа землі схожа на організм людини, тільки дуже великий. Як дихальна система постачає у людський організм кисень, так і ліси збагачують киснем повітря Землі. Як кровоносна система живить усі клітини людського організму. Так криниці, ріки і моря несуть воду і поживні речовини до всього живого на планеті.
Сьогодні хвилювання людей небезпідставні, бо Земля захворіла з нашої вини. І святий обов’язок кожного з нас – вилікувати землю, повернути їй усі несплачені борги, як про це говориться у вірші Петра Грецького.

Криниця Людино мила, схаменись!
Де стали в ряд стрункі ялиці, Поглянь навколо, придивись!
Гойдають зелень молоду, Якої шкоди завдала,
Там й досі батькова криниця Своїм озерам і рікам.
Хлюпоче в рідному саду. Стічними водами розведені річки,
Було колись, як спрага брала, Відходами насичені грунти.
Ми – невгамовні дітлахи – Від квітів пахне гербіцидами,
До неї низько припадали, Від комах інсектицидами.
Немов знесилені птахи. Оболонки землі отруту вбирають
Прийти б до неї знов, напитись Кислотні дощі землю поливають.
Її прозорої снаги
І низько-низько їй вклонитись
За всі несплачені борги.

Учитель. Кажуть люди: скільки криниць на землі, стільки зірок на небі. І якщо вам доводилося бачити, як падає небесниця, знайте – то десь замулилось джерело. Отже, дорогі друзі, щоб не згасали зірки, оберігайте живі батьківські криниці.


Люди майбутнього,
Будьте дбайливі,
Ви маєте досвід тисячоліть!
Природа й людина - єдине ціле,
Їх неможливо ділить.
Вчіть і досліджуйте рідну природу,
І для нащадків своїх збережіть.
Не зупиніть шлях історії людства
На жоден крок, жодну мить.
Ми чисті річки, чисті озера
Хочемо вам залишить,Щоб на планеті Земля ніколи
не пролунало: - "ДОПОМОЖІТЬ!"

Дивлюсь я на небо,


І думку гадаю,
Що ми після себе на світі лишаєм,
Ліси наші гинуть,нема більше рік,
Пташки покидають край рідний навік.
Не чисте повітря,у ґрунті нітрати
І слово «Чорнобиль» нам страшно згадати,
А щоб на світі не сталось біди,
Шануй природу усюди й завжди!

Над ставком глибоким пташка пролітає...


Може радіації у воді немає?
Он рибалка вудкою рибу підсікає...
Може в озері хімії немає?
А на пляжі мати дитинку купає
То ж напевно, бруду у воді немає.
Люди! Схаменіться!Бережіть природу!
Нашій екології не завдайте шкоду!
Хай плаває риба, хай пташка літає,
Хай дитя не плаче, як в річку пірнає.

Жива вода
Яка вода у нашої ріки?
Повз нас несеться на усі віки,
Дає життя лісам, лукам і полям,
Тамує спрагу землям і всім нам?
Жива вода.

Яка ж вода у нашого ставка?


Коштовніше від всякого добра.
Чорнобилем облита, але все ж
Для нас усіх цілюща до безмеж?
Жива вода.

Так бережімо ж, поки це іще


Ріки цілюще кожне джерельце -
Повз нас несеться на усі віки
Жива вода, із вільної ріки.




Пісня «Музика землі»

Послухай музику землі:


Вв ній запах трав і сонця ласка,
у синім небі – журавлі,
а на долинах дивна казка.

Приспів:
Співає чисте джерело,
навколо вквітчане барвінком,
і пісня людям на добро
лунає радісно і дзвінко.

Послухай музику землі


І таємничу, і жадану.
Її акорди чарівні,
То звуки дивного органу.

Приспів:

Послухай музику землі,


пізнай навколишню природу.
В ній ніжність наших матерів,
В ній сила вільного народу

Приспів:


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка