Сценарій виховного заходу патріотичного спрямування «Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!»



Скачати 114.74 Kb.
Дата конвертації06.03.2016
Розмір114.74 Kb.
Сценарій виховного заходу патріотичного спрямування

«Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!»

Т. Є. Крук, бібліотекар ЗОШ І – ІІІ ступеня

с. Бужани Горохівського р-ну Волинської обл.



Мета:

виховувати почуття патріотизму, національної гордості, любові до рідної землі;

сприяти становленню активної громадянської позиції.

Ведучий.

Вже скільки закривавлених століть

Тебе, Вкраїно, імені лишали…

Тож встаньмо, браття, в цю урочу мить:

Внесіте прапор вільної Держави!

Ведуча.

Степів таврійських і карпатських гір

З’єднався колір синій і жовтавий.

Гей недругам усім на перекір –

Внесіте прапор вільної держави!

Ведучий.

Ганьбив наш прапор зловорожий гнів,

Його полотна в попелі лежали…

Але він знов, як день новий розцвів.

Внесіте прапор вільної Держави!

Ведуча.

Повірмо в те, що нас вже не збороть,

І долучаймось до добра і слави.

Хай будуть з нами Правда і Господь –



Разом.

Внесіте прапор вільної Держави!



Вносять прапор, після чого усі присутні виконують Гімн України.
Ведучий.

Покажіть хоч шматок землі,

за який не пролита кров.

Віднайдіть хоч одне село,

за яке не поліг ніхто.

Назовіть мені в світі тих,

хто з вогнем і мечем прийшов

і в покорі схилив народ,

який виріс на цій землі.

Ведуча.

Усі віки ми чуєм брязкіт зброї,

були боги в нас і були герої,

який нас тільки ворог не терзав!

Але говорять: «Як руїни Трої»,

про Україну так ніхто ще не сказав.

Історії ж бо пишуть на столі,

ми пишем кров’ю на своїй землі.

Ми пишем плугом, шаблею, мечем,

піснями і невільницьким плачем.

Могилами у полі без імен…

Пісня «Пролітали журавлі»

Об вітер вдарилась луна,

Стріпнулась в барвах на знаменах:

Могутня постать Богуна

Хитнулась, вставши у стременах:

«А я ж казав іще колись,

Як до присяги стала Рада:

«Москві ніколи не корись,

Не вір цареві: буде зрада».

Повірив гетьман – Бог прости! –

І вкрили Січ густі тумани.

Чому ж ви знову хомути

Взяли на себе і кайдани?

Вставайте, браття, із колін

І не вклякайте більш ніколи.

Чи ви спите?..

Чи, може, лінь

Вам засівати рідне поле?

Чи далі буде як було?..

І буде жерти

жертви молох?..»

...Та й опустився у сідло

І зник з очей за видноколом.

Веселка стала на горбку –

Сердито кинула підкову:

«Допоки питиму гірку

Я каламуть води Дністрову?

Уже темніють кольори.

І скоро небо я покину.

Згинаю шию до пори.

Як не врятуєте – загину».

Заворушились тисячі.

Оглушно гримнули висоти.

На поле вийшли Сівачі:

І впали зерна між осоти.

У світ відлинуло: «Ганьба!»

Лишилось: «Слава Україні!»

І барви: жовта й голуба

Воскресли в сонячнім промінні.

Ведуча.

Рідна земля, Батьківщина, Вітчизна – це найдорожче, найсвітліше, найрідніше місце на планеті, яке ми боронили і будемо боронити від завойовника.



Ведучий.

Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить мій народ!

Пощезнуть всі перевертні й приблуди,

І орди завойовників заброд!

Ви, байстрюки, катів осатанілих,

Не забувайте, виродки, ніде:

Народ мій є! В йог гарячих жилах

Козацька кров пульсує і гуде!

Пісня «Ми козаки!»

Ведуча.

Для українського народу, віками позбавленого власної державності та розірваного на частини між сусідніми країнами, проблема єдності завжди була особливо болючою і неймовірно складною. Особливо ця тема актуальна в світлі сьогоднішніх подій, які відбуваються у нашій державі і східних регіонах зокрема. Як ніколи важливо берегти світлу пам'ять незліченних жертв, протягом віків принесених українським народом на вівтар незалежності, соборності і державності.



Ведучий.

Минуло __ місяців із того моменту, як загинули вони, герої , яких народила революція Майдану. Тепер нашу Україну ціною свого життя оберігають учасники АТО в Донецькій та Луганській областях.

А на моїй землі іде війна,

Стріляють танки і ревуть гармати.

Сповита горем в чорному вбранні,

Сльозами вмилась не одна вже мати.

Найкращі з кращих падають від куль,

Грудьми своїми землю прикривають.

Сумним набатом в селах і містах

Звучать слова: «Герої не вмирають!»

Вони живуть навіки у серцях

І в пам’яті народу України,

І не дозволять нашим ворогам

Перетворить Вітчизну на руїни.

Ми вистоїм! Здолаємо катів,

Як маків цвіт розквітне Україна!

На тих місцях, де йдуть тепер бої,

В земнім поклоні схилиться калина.



Ведуча.

Пом’янімо серцем і душею славних лицарів народних, схилімо в пошані голови перед світлою пам’яттю тих, хто голів перед ворогом не схилив.



Хвилина мовчання. (Метроном)

Пісня «Балада про мальви»

Я – українець! Вірою і кров’ю

Моє коріння тут, у цій землі.

Вона моєю живиться любов’ю,

А я страждаю болями її.

Я – українець! Син народу того,

Що відвикає нині від ярма.

Я не корюся – я молюся Богу

І вірю в те, що все це не дарма.

Я – українець! Цього не відняти,

В моїй душі співають солов’ї.

Були такими мої мама й тато

Й такими будуть правнуки мої!

Намисто калинове і дзвін відра в криниці,

Ожини чорноброві, покоси запашні

І мальви коло тину, й церков стрункі дзвіниці –

В цім образ Батьківщини, він дорогий мені.

Хтось скаже: «Західнячка… ментальність особлива…»

Я заперечу твердо, бо ж не у цім вся суть:

Я – просто України дитина незрадлива,

А захід, схід даремно до порівнянь беруть.

Однакове колосся, і небо, і діброви –

Ним вписані герої в історії сторінці,

А я не західнячка – а гордо – Українка!

І ми не «схід» чи «захід», а просто – українці.

Пісня «Україна – це ми!»

Ми живемо у центрі Європи,

Ми живем в двадцять першому віці –

Не хохли, малороси, холопи,

Ми – народ на ім’я українці.

Все було – і ординські галопи,

Все було – і тевтонські окопи,

І брехні й побрехеньок сироп,

І чорнобильський чорний потоп.

Нам історію нашу писали,

Нас цькували, ганьбили і били.

Та не вбили нас хижі васали,

Хоч земля в нас – велика могила.

Все було всі віки на землі цій –

І борці, і запроданці ниці.

Все було і ще є до сьогодні –

Ми ще й досі і гнані й голодні…

Підведися, великий народе,

Не скрадайся, тамуючи подих,

Тобі в мороці шлях освітили вогні,

Йди сьогодні і ти з усіма на рівні…

Вічно жити нам в центрі Європи,

Нас не спалить ніхто вже й не втопить.

На вселенському святі свободи

Стань і ти, український народе!

Пісня «Не спи, моя рідна земля!»

Встаньте, сестри, встаньте, браття, час піднятись із землі –

Воскресає наша мати, гине чорний вік в імлі.

Десь в Гулагах іржавіє на стовпах колючий дріт,

у розлюченій завії – скрегіт табірних воріт.

Із далекого полону, ніби знята із хреста,

Повертається додому наша матінка свята.

Розкажи, кохана мамо, хай почує цілий світ,

як знущалися над нами, катували сотні літ.

Виставлялася на посміх наша славна давнина,

то російські, а то польські нам давали імена,

щоб забули, хто ми, звідки і яких батьків сини, –

час мине, і де ті свідки, документи, де вони?..

Як, зухвалі, ошукали ще й хохлами нарекли,

обдурили, обікрали та у рабство віддали.

Мамо роду і народу, подивись, твої сини

вже посіяли Свободу, вже колосяться лани.

Дозріває, буде віно і святої волі час.

Україно, Україно, ми – для тебе, ти – для нас.

Пісня «Буде Україна на землі

Вставай,Україно, вставай,

Виходь на дорогу свободи,

Де грає широкий Дунай,

Де ждуть європейські народи.

Вставай та кайдани порви,

Дай познак, ясніший від грому,

Що ти не рабиня Москви,

Й рабою не будеш нікому.

Вставай, Україно, вставай,

Єднай Чорне море й Карпати,

І свій переболений край

Не дай ворогам розламати.

Вставай та здіймай знамено

Вселюдської згоди й любові,

Щоб волі святої вино

Спожити без помсти і крові.

Нехай ніхто не половинить ,

Твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на всіх у нас одна.

Одна від Заходу й до Сходу

Володарка земель і вод –

Ніхто не ділить хай народу,

Бо не поділиться народ.

І козаки й стрільці січові

За тебе гинули в полях.

У небесах сузір’я Лева

Нам світить на Чумацький Шлях.

Стражденна чаєчко-небого,

Єдині два твої крила.

Виходим, нене, у дорогу,

Аби ти вільною була.

Нехай ніхто не половинить

Твоїх земель, не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на світі в нас одна.

Пісня «Одна єдина»

Живи, Україно, живи для краси,

Для сили, для правди, для волі!..

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі.

До суду тебе не скують ланцюги,

І руки не скрутять ворожі:

Стоять твої вірні сини навкруги

З шаблями в руках на сторожі.

Стоять, присягають тобі на шаблях

І жити, і вмерти з тобою,

І прапори рідні в кривавих боях

Ніколи не вкрити ганьбою!

Ми – мужчини, й за кодексом честі ми чинимо –

Не для вигод і пільг, не для слави й хвали.

Є високий, шляхетний закон між мужчинами:

Як не я, тоді хто? Не тепер, то коли?

Підла наволоч рано богує без спротиву,

Рве зубами, де жирно, де кайф, де калим.

Ми їй ребра полічимо, віку вкоротимо.

Як не я, тоді хто? Не тепер, то коли?

Якщо нечисті – море, й зла підступного – повідь,

Не кажи, що не можеш, що нерви здали.

Вмри й воскресни, а виконай лицарську заповідь:

Як не я, тоді хто? Не тепер, то коли?

Рвуться жили? Ми зв’яжемо в вузол залізний їх,

Хай нам леви позаздрять, позаздрять орли.

Ми, мужчини, – двожильні, і нашим девізом є:

Як не я, тоді хто? Не тепер, то коли?

Ми, мужчини, на інших кивати не любимо.

Кажеш, гиді багато? А ви де були?

Ми спитаєм, як слід, і себе не забудемо:

Як не я, тоді хто? Не тепер, то коли?

Ти – мужчина? Ти – справжній мужчина? Прекрасно.

Хай вітри, хай шторми, хай дев’яті вали,

Стій, мов скеля, й пильнуй наш девіз, наше гасло:

Як не я, тоді хто? Не тепер, то коли?

Пісня «Гей ви, хлопці-орли»

Ведучий.

Присвятити своє життя захисту Батьківщини – це честь для кожного чоловіка. Серед учасників АТО, які захищають мир і спокій на сході України, є десятеро наших односельчан.



(Мультимедійна презентація)

Ведуча.

Доземний уклін вам і хвала , наші герої!

Плюндруються твої сади,

Твоє чужинець поле крає.

Вже лицарів твоїх сліди

У полі вітер замітає.

Та все ж люблю тебе, ясна,

Як гнаний син нещасну матір.

Тобі по краплі, всю, до дна

Готовий кров свою віддати.

І не страшить мене Сибір,

І не страшать кайданів дзвони.

Велика Україно, вір:

За тебе встануть ще мільйони.

І лицемір’я упаде,

І славословіє погине.

Розправить крила молоде

Безсмертне плем’я України!

Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, мамо горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік...

Одійдіте, недруги лукаві!

Друзі, зачекайте на путі!

Маю я святе синівське право

З матір'ю побуть на самоті.

Рідко, нене, згадую про тебе,

Дні занадто куці та малі,

Ще не всі чорти живуть на небі,

Ходить їх до біса на землі.

Бачиш, з ними щогодини б'юся,

Чуєш – битви споконвічний грюк!

Як же я без друзів обійдуся,

Без лобів їх, без очей і рук?

Україно, ти моя молитва,

Ти моя розпука вікова...

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права...

І сотворив Бог небо голубе,

Родючі землі, і зелені трави,

Дніпрові води й жито золоте,

І райських птиць, що звуться солов’ями,

Людей чудових тут він поселив,

І дав їм мову, що в душі співає,

І вільний дух в серця їм поселив,

І рай назвав цей Українським краєм!

Буває часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, –

Оці степи, це небо, ці ліси,

Усе так гарно, чесно, незрадливо,

Усе як є – дорога, явори,

Усе моє – все зветься Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

Що хоч спинись і з Богом говори.



Ведучий.

Схиліте голови, і станьте на коліна,

І поминальні свічі запаліть.

Стоїть в скорботі Мати-Україна,

Біля могил своїх дітей стоїть.

Ведуча.

Боже Великий! Боже Всесильний! Ми, грішні діти Твої, у смиренні сердець наших приходимо до Тебе і схиляємо голови наші. Отче! Прости провини наші та провини батьків, дідів і прадідів наших. Прийми нині, благаємо Тебе, щиру молитву нашу і подяку за безмежне милосердя Твоє до нас. Вислухай наші молитви і прийми благання змучених сердець наших. Благослови нашу Батьківщину Україну, волю та щастя їй дай.



Пісня «Боже, Україну збережи, Господи, помилуй нас!»

Боже! Поглянь на нас!

Бачиш, в недобрий час

Ворон калину п’є,

Наче криваву долю.

Боже! Якщо ти є –

Серце візьми моє –

Дай Україні, дай,

Дай Україні волю!

Пісня «Боже великий єдиний»

У підготовці сценарію використані твори українських поетів:



Вадима Крищенка, Миколи Луківа, Ліни Костенко, Георгія Петрука-Попика, Василя Симоненка, Світлани Чабан, Анатолія Матвійчука, Людмили Стрільчук, Василя Басараби, Олеся Лупія, Дмитра Павличка, Дмитра Чередниченка, Олександра Олеся, Івана Світличного, Олеся Гончара, Ганни Чубач.




База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка