Сценарій виховного заходу Поетичний вінок Кобзареві (слайд №1) Вчитель



Скачати 124.22 Kb.
Дата конвертації06.03.2016
Розмір124.22 Kb.
Сценарій виховного заходу

Поетичний вінок Кобзареві

(слайд №1)

Вчитель Дорогі діти, шановні батьки та гості! Запрошуємо вас на свято «Поетичний вінок Кобзареві». Разом ми полинемо у спогади про важкі роки славетного Кобзаря, прислухаємося до шевченківської думки, вклонімося світлій пам’яті поета. А чому саме сьогодні? Бо день народження і день смерті його стоять поряд – 9 і 10 березня. А між цими двома березневими днями – 47 років нелегкого життя, яке стало славою і гордістю українського народу. Тож нехай вогонь душі великого поета запалить у ваших серцях іскру віри, надії, любові до рідної землі, українського слова!

(пісня «Стоїть явір над водою»)
Учень У нашій хаті на стіні

Висить портрет у рамі,

Він дуже рідний і мені,

І татові, і мамі.



Учень Він стереже і хату, й нас,

Він знає наші болі,

Я добре знаю – це Тарас,

Що мучився в неволі.



Учень Такий ріднесенький – дивись,

Він мов говорить з нами,

Він на портреті мов живий,

Ось – ось і вийде з рами.



(слайд №2)

Учень А на столі – «Кобзар», поглянь,

Та білий коровай,

Бо в котрій хаті є ця книга –

Там буде щастя, знай!



Учень Сьогодні свято Тараса,

Великого співця народу,

Що стільки гарних написав

віршів про правду і свободу.



Учень А наша воля України

Не вмре, не загине,

Наш Шевченко дорогий –

Сонце України!



(Лунає пісня В. Зінкевича «Шлях до Тараса»)

(слайд №3)

Учень Холодна ніч 1814 року. У селі Моринцях всі сплять. Лише у віконці хатини Григорія та Катерини Шевченків блимає вогник. Саме тут, у кріпацькій родині, у ніч з 8 на 9 березня народився син, якого назвали Тарас.

Учень На небі загорілася нова зірочка, народилася панові нова кріпацька душа, а Україні – її великий співець Тарас Григорович Шевченко. Люди з таким обдаруванням, з таким Божим даром народжуються раз на століття.

(На сцені – Катерина та Григорій Шевченки колишуть колиску. Тихо грає музика. Катерина наспівує колискову.)

(слайд №4)

Учень У старій хатині

Кріпака колись

В тихий день весняний

Хлопчик народивсь.



Учень Народився на світ білий

Тарас у кайданах,

Ой, нелегко бути змалку

У неволі в пана.



Мати ( сумно наспівує) Ой, черчику та горобчику,

Полинь, полинь по садочку,

Полинь, полинь по садочку,

Розкажи нам усю правдоньку –

Кому воля, а кому неволя,

Бо така кріпача доля…



Батько А що, Катерино, назвемо його Тарасом? Хай буде щасливою його доля.
Учень Отак і назвали, не відаючи, якою нелегкою, тернистою буде його життєва дорога.

Учень Безрадісне, рясно зрошене слізьми дитинство протупотіло босоніж колючою стернею в голоді, холоді та у хворобах.

(слайд №5)

Учень Він хлопцем був убогим

І пас сільські ягнята,

І домом його була

Мала селянська хата.



Учень Він бідував ізмалку

І бачив біль довкола,

Неволя й кривда люта –

Це була його школа.



Учень Він давню славу й волю

У своїх бачив мріях,

Душа його пророча

Зросла в святих надіях.



Учень Не побоявся муки,

Вигнання, ні темниці,

Хотів вернути волю

Прабатьківській землиці.



Учень Хоч вороги на нього

Кайдани накладали,

Він звав братів і кликав,

Щоби до бою встали.



Учень За те тобі клянемся,

Усі вкраїнські діти:

«Ми сповнимо, Тарасе,

Всі твої заповіти!»



(слайд №6)

(пісня «Реве та стогне Дніпр широкий»)

Учень А чи знаєш ти, що означає в перекладі на українську мову ім’я «Тарас»?

Учень Ні, не знаю.

Учень Ім’я «Тарас» перекладається з грецької як «бунтар». Прізвище Шевченка пов’язане з назвою професії – швець. Шевцем був прадід Тараса. Син шевця – Шевченко. Ось звідки походить прізвище поета.

(слайд №7)

Сценка 1 «Мати і Тарас»

(Заходить жінка, одягнена в селянський одяг. До неї підходить малий Тарас.)    

Мати Сину мій, прости, що доля твоя буде важкою, бо народжений ти невільником – кріпаком. Сину мій, моя дитино! Яким воно буде, твоє майбутнє? Чи матимеш кусень хліба, свою господу, стріху над головою?

Хлопчик Не журіться, матінко. Гляньте краще на небо – бачите, скільки ясних зірочок сяє? Сяють, наче вогники.

 Мати   Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?            

 Хлопчик  Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?          

Мати    Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло.          

 Хлопчик    Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила ясно-ясно.            

 Мати    Старайся, мій хлопчику…

Як гірко, як нестерпно жаль,

Що долі нам нема з тобою!

Ми вбогі, змучені раби,

Не знаєм  радісної днини.

Нам вік доводиться терпіть,

Не  розгинать своєї спини.

Промовиш слово - і нагай

Над головою люто свисне.

І так усюди - з краю в край

Панує рабство ненависне.

Тарас … В тім гаю,

У тій хатині у раю,

Я бачив пекло. Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи



І помолитись не дадуть…

(Пісня «Зоре моя вечірняя…»)

(слайд №8)

Учень  Ріс Тарас розумною, допитливою дитиною, хотів усе знати, дивувався красі, бо вмів її бачити. Щоденно справ чимало. У ставку викупатися треба. До кузні забігти, як коваль працює подивитися. Їсти хочеться, та нічого додому повертатися. Хлопчик часто утікав від усього, ховався в густі кущі калини і мріяв.

Учень Наслухавшись розповідей про те, що залізні стовпи підпирають небо, він загорівся бажанням подивитися на них і пішов шукати.

Сценка 2 «Чумаки»

(слайд №9)
Ведуча Невесела вечеря – зморений батько, зажурена мати, сестричка Катерина, брат.

Сусід Дай, Боже, здоров’я вашій родині!

Всі І ви будьте здорові, сусіде!

Сусід Це тільки вечеряєте? Що так пізно?

Мати Та у нас клопіт, що й вечеря не вечеря. Хлопець десь дівся – зранку як пішов, то й досі немає. Бігали і до ставка, і до греблі, всі бур’яни обшукали – як у воду впав!

Батько(сердито) Догляділи!

Сусід Нічого, знайдеться. Може, заснув десь у бур’яні. Проспиться – прийде…

Мати Ну й де дітись цій дитині?

(Раптом чути: «Чумаки! Чумаки!»)

Сестричка А ось і наш волоцюга з’явився!

Брат Нарешті прийшов!

Мати Де ти блукав?

Батько Де ж ти був оце – питаю? Чому не кажеш?

Тарас Був у полі та й заблудив.

Батько Бачили таке? Хто ж це тебе привів додому?

Тарас Чумаки.

Всі Хто?

Тарас Стрінувся з чумаками, питають: «Куди йдеш-мандруєш?» А я кажу: «В Кирилівку!» А вони й кажуть: «Це ти ідеш в Моринці, а в Кирилівку треба назад іти. Сідай, кажуть, з нами, ми довеземо». Та й посадили мене на віз. І дали мені батіг волів поганяти.

Батько Бачили такого? Чумакувати надумав уже! І як воно згадало, що з Кирилівки?

Сусід Я ж казав, що знайдеться. Такий лобатий не пропаде.

Батько Ну, почумакував, тепер бери ложку та й сідай вечеряти.

Мати Ну чого тебе понесло в поле? Чого? Як мотає! Наче три дні не їв.

(Тарас швидко їсть і пошепки розповідає братові і сестричці, а вони уважно слухають. Мати підслуховує.)

Мати Ви послухайте, що він вигадує, старий того не придумає збрехати, як воно. Каже, що ходив він туди, де сонце заходить, бачив залізні стовпи, що підпирають небо, і ті ворота, куди сонце заходить на ніч. Розповідає, ніби справді сам теє бачив. Ой, Тарасе, що з тебе буде?

Сусід Всі на селі кажуть, що з вашого Тараса, мабуть, щось добряче вийде!

(слайд №10)

Учень Отак серед забав з однолітками над рікою, на леваді, в полоні дідусевих оповідань минало Тарасове дитинство. Та недовго воно тривало.

Учень Коли Тарасові минуло 9 років, померла його мати, а в хату прийшла зла мачуха. Знущалася вона над бідними сиротами, а особливо не любила Тараса. Цілими днями доводилось ховатися від неї в бур’янах. Вмивався гіркими сльозами, шукав захисту у своєї сестри Катерини.

Учень Згодом Тарас Шевченко напише про це у своїх віршах.

Учень (під супровід пісні «Така її доля»)

Тяжко, важко в світі жити

Сироті без роду

Нема куди прихилиться -

Хоч з гори та в воду…

В того доля ходить полем,

Колоски збирає,

А моя десь ледащиця,

За морем блукає…

(слайд №11)

Сценка 3 «Мачуха»

Мачуха Тарасе! Де ти?

Тарас Я ось тут.

Мачуха Ти, може, знов кудись тікати вибираєшся, ледащо? Ані кроком мені з хати, бо битиму, чуєш? Степанко плаче, іди колиши! А як засне, принеси води й підмети подвір’я!

Тарас Сестричко, Катерино!

Катря Що, Тарасе?

Тарас Я побіжу трохи на потічок. Там камінчики, як намальовані. І рибки плюскочуть. А в хаті темно чогось, так зле.

Катря Іди, іди. Я вже докінчую грядку, то сама подвір’я замету і принесу води.

Тарас А чи всім так важко живеться, Катре?

Катря Всюди є сирітки по світі, мій хлопчику. Але ти не думай про се, йди на потічок гратися.

Учень Ось так розрадить Катерина, сльози витре, ніжно приголубить. У своїх віршах поет згадуватиме своє важке дитинство.

Учень (декламує вірш Т.Г. Шевченка «Мені тринадцятий минало»)

(слайд №12)

Учень Коли Тарасові минуло 11 років, він втратив останню опору – батька, який, помираючи, сказав пророчі слова: «З нього буде або щось дуже добре, або велике ледащо».

Учень  І тільки поховали батька, зібрав Тарас у свою торбинку каламар, перо й крейду і пішов шукати собі долі.

Учень Пішов до маляра. Але все було марно. Вже змалку став сам заробляти на кусок хліба, носив воду, пас ягнята.

Учень Він був і пастухом, і погоничем, і ким він тільки не був, і чого тільки не робив! Але йому ж  хотілося бути малярем! Все, що бачив, хотілося змалювати.

(слайд №13)

Сценка 4 «Тарас і Оксана»

Тарас Оксано, де ти?

Оксана Тут я, Тарасе. Чом же ти плачеш? Ох, дурненький. Давай я сльози витру. Не сумуй, Тарасику, адже кажуть, що найкраще від усіх ти читаєш, найкраще співаєш та ще й малюєш. От виростеш і будеш малярем.

Тарас Еге ж, малярем.

Оксана Розмалюєш нашу хату.

Тарас Атож, а всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний. Ні, я не ледащо. Я буду таки малярем!

Оксана Авжеж, будеш! Ходімо!

Учень Тарас наймитує, а випаде вільна хвилина – читає й малює. Вечорами, щоб ніхто не бачив, плаче з горя.

Учень Хоче малювати, прагне він до знань,

Та за це багато зазнає знущань.

Нишком він малює статуї в саду,

Вночі пише вірші про людську біду.



Учень Так минають літа, Шевченкові вже 15 років. Ось так і відплив якось непомітно Тарас від берега дитинства. Він стає козачком пана Енгельгардта. Багато мандрує зі своїм паном.

Учень Коли Тарасові виповнюється 17 років, пан дає йому дозвіл вчитися у Петербурзі. Тут Шевченко знайомиться із земляком-художником Іваном Сошенком. Сошенко зі своїми товаришами викупляє Шевченка з кріпацтва за 2500 карбованців.

(слайд №14)

Учень Так в людському морі

Стрілися брати,

Що зуміли в горі

Щиро помогти.



Учень Викупили друзі,

Вільним став Тарас,

Чом же серце в тузі?

Біль чому не згас?



Учень Мріє про свободу

Молодий Тарас,

Щоб дала народу

Щастя світлий час.



Учень Та малює й пише

Він таємно там,

Гнівні його вірші

Страх несуть панам!



(слайд №15)

Учень ( декламує вірш Т. Г. Шевченка )

Схаменіться…

Подивіться на рай тихий,

На свою країну,

Полюбіте щирим серцем

Велику руїну,

Розкуйтеся, братайтеся!

У чужому краю

Не шукайте, не питайте

Того, що немає.

І на небі, а не тілько

На чужому полі

В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля.

(танець під мелодію пісні «Зацвіла в долині червона калина»)

(слайд №16)

Учень Недовго судилося поетові бути вільним. За те, що писав про волю, цар Микола І наказав заарештувати Тараса і заслати в Киргизькі степи, де він був солдатом царської армії. Довелося йому зазнати багато страждань. Але ще важчою була заборона писати і малювати.

Учень Десять довгих років карався Тарас Шевченко солдатом на засланні без права писати й малювати, без книжок, серед дикого степу, між чужими людьми.

Учень Злякавсь, що пісня голосна,

Московський цар поганий,

Тараса в чужину погнав,

Закув його в кайдани.



Учень Та ще й писати заказав

Ворожий цар  лукавий,

А все ж таки Тарас писав,

Ховав вірші в халяві.



Учень І так в пустелі, в чужині,

У самоті томився.

Писав про рідний край вірші

І Богу все молився.



Учень Незважаючи на заборону, Шевченко пише вірші і ховає їх за халявою чобота. Тепер цю книжку називають захалявною.

(слайд №17)

Учень (під мелодію пісні «Думи мої …»)

Думи мої, думи мої,

Ви мої єдині,

Не кидайте хоч ви мене

При лихій годині.

Страшно впасти у кайдани,

Умирать в неволі,

А ще гірше – спати, спати

І спати на волі  -

І заснути навік-віки,

І сліду не кинуть,

Ніяково, однаково,

Чи жив, чи загинув!

(слайд №18)

( Учні співають пісню «Думи мої, думи мої». )

Учень Із 47 прожитих років Т. Г. Шевченку довелось бути 24 роки кріпаком, 10 років у неволі, три з половиною роки під наглядом поліції. І тільки 9 років – вільною людиною.

(слайд №19)

Учень 10 березня 1861 року помер Тарас Шевченко в Петербурзі. Згодом тіло його перевезли в Україну і поховали на Чернечій горі біля міста Канева над Дніпром.

Учень Щороку сюди приходять тисячі людей, щоб віддати шану великому Кобзареві.

(пісня «На високій дуже кручі»)



(слайд №20)

Учень На горі Чернечій, попід самій кручі,

Де сумують трави, сизий степ мовчить,

Сяють тихо зорі, мов свічки блискучі –

Там у домовині наш Шевченко спить.



Учень Поклонися, Дніпре, передвічний, дужий,

Тій святій могилі з – між розлогих нив.

Хай озветься хвиля, задзвенить, затужить –

Він тебе, Славуто, міцно так любив!



Учень Поклонися, степе, сивий ти козаче,

З – за могил високих , кучерявих трав –

Він же тую славу, що її ти бачив,

Як ніхто ніколи славно оспівав!



Учень Поклонися, земле, низько поклонися

Пам’яті Тараса, славного співця,

До могили тої серцем пригорнися,

Де ж бо більші скарби, як могила ця?



Учень Поклоніться низько, українські діти,

Тій горі, що гордо над Дніпром стоїть,

І Тараса – батька віщі заповіти

У життя з собою в серці пронесіть!



(діти, вклоняючись, кладуть квіти біля портрета Т. Г. Шевченка, звучить пісня «Заповіт»)

(слайд №21)

Вчитель Життя Т. Г. Шевченка таке дивовижне, що, слухаючи про нього, можна було б сказати, що це – легенда, коли б усе те не було правдою. Пам’ятники великому Кобзареві стоять у далекій Канаді, Америці, Франції, Угорщині, Аргентині. Його ім’ям названо вулиці в багатьох містах світу. Вірші поета перекладено 150 мовами світу.
Його поезія – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини. Тож пронесімо, діти, у своєму серці пам’ять про Тараса Григоровича Шевченка крізь все своє життя!


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка