Сценарій випускного вечора 2013-2014 року «Сторінками шкільного альбому» Звучить «Випускний вальс»



Скачати 320.86 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір320.86 Kb.
Сценарій випускного вечора 2013-2014 року «Сторінками шкільного альбому»

Звучить «Випускний  вальс» сл.А.Орел, муз О Антоняка.
Виходить  1 пара ведучих

Л : Звучить у школі  вальс, він знову кличе нас.


І  знову ми несем до школи квіти.
А сонце золоте всміхається до вас,
Дарує ласку сонячного літа.

Т: Доброго вечора, шановні гості!

Л: Доброго і незабутнього вечора ми бажаємо усім, хто зібрався у затишному дворі Зеленогайського НВК.

Т: Сьогодні справді незвичайний день.

Л: Сьогодні – останнє шкільне свято для наших випускників, день їхнього прощання зі школою.

Т. Через поле, через гай ходить хлопчик Помагай

Бачить хлопчик- садять сад: він поміг кінчити ряд,

Вмить приніс відро води і полив аж два ряди.

Цього хлопця у труді Знають літні й молоді.

Виходь до нас- розпочинай наш стрій,

Тебе всі ждуть, Бусько Сергій!

Л: Найкраща учениця класу, дівчинка з очима неба,

Хоча і має невелику масу, але з характером- все як треба

Розумна, чесна і відверта, відповідальна, в міру вперта,

Вона у всьому талановита неперевершена- Густій Маргарита!

Т: Цей хлопчина з спортом дружить І за двійкою не тужить

Всіх на руки він поборе І полагодить забори.

Ремонтує ще й турник, водяне опалення,

Буде вдячна йому вік наша Лєна Павлівна!

За характером спокійний і товариш він надійний,

Симпатичний,діловий- це Максим наш Кільовий!

Л: А цей хлопець теж завзятий,

Може реп затанцювати, може соло заспівати,

Хліб в столову привезти, Діду Морозу помогти,

Він вродливий, ну дуже гарний!

Зустрічайте- Євген Кошарний!

Т:Є ще в класі дівчинка – цариця,

Для хлопців – недосяжна чарівниця,

Добра, ніжна, працьовита,

Голос – ніби в солов’я має дівчина оця.

Кожен з нас про неї мріє.

Догадались? Це Лисенко Анна –Марія!

Л: Він з дитинства мріяв стати музикантом чи шофером?

Але вмів майстерно грати вчителям, батькам на нервах!

Потім він змінив пристрастя- запальнички став збирати

І світився він від щастя, що у нього їх багато.

Далі – він банкір майбутній,уже в нього є «бабло»,

Він веселий, незабутній- це Паскевич наш Павло!

Т: Хто з дитинства м’яч ганяє? Хто усіх переганяє?

Хто усіх дівчат кохає? Хто уроки пропускає?

Влітку грає у футбола,взимку ходить на каток.

Він завжди п’є кока –колу Зустрічайте-

Максим Шматок!

Л: Шановні гості! Бурхливими оплесками  вітайте випускників 2013-2014 навчального року!

Л: Гляньте на них, молодих і завзятих,
Мрії над ними витають крилаті,
Зорі підморгують їм з високості.
Вони ще господарі? Чи, може, вже гості?

Т: Донині ми чули про всіх них багато:


Вони всюди перші в своїй  альма – матер.
Такими ж не бачили ми їх ще зроду!
Вітайте цю силу! Вітайте цю вроду!

Л: Урочистий вечір, присвячений випуску зі школи учнів 11 класу оголошуємо відкритим!



Гімн України.

Т: Для оголошення наказу по школі про випуск учнів 11 класу слово надається директору школи Сорокоус О.П.

Л : О прекрасна мить, неповторна мить!

Ви, батьки, до дітей своїх підійдіть!

Поцілуйте їх, обніміть, привітайте!

Успіхів, долі і щастя ви їм побажайте!

Т : Ви, діти, до пояса рідним вклоніться.

Так завжди робити годиться.

Хто вміє батька й матір шанувати,

Тому в добрі та щасті вік свій вікувати.

(Батьки вітають своїх дітей)

Л: Слово для привітання надається Лисенко Наталії Станіславівні.

Л: Багатьом речам  притаманна дивна властивість – повертати людям пам’ять про минуле, дарувати радість прожитих миттєвостей.
Сьогодні ми разом з вами хочемо погортати сторінки вашого шкільного альбому.

Т: Слово надається вам, випускники.

Анна-Марія: Ось нарешті у мене в руках атестат. До нього дорога у цілих 11 років. І на цій дорозі поруч з нами були вчителі і, звичайно, наші батьки. Це їм ми завдячуємо своїм життям, успіхами і досягненнями.

Маргарита: Провчилися з нами і мами, і тата,


Разом переходячи з класу в клас.
Їм правила всі довелося згадати
І навіть уроки робити за нас.

Максим Ш : На батьківські збори ходила матуся,


Хоч, правда, і тато був раз, може два.
А що було після – сказать не беруся,
Не можу дібрати культурні слова.

Женя: Були в нас «проколи».Ну що ж тут робити?


Щоденнику, друже, ми винні – прости!
Не раз довелося тебе нам губити – 
Ми вас шкодували, шановні батьки!

Паша: А якщо серйозно, то ми вам дуже вдячні ,наші дорогі мами і тата, за все те, що ми маємо і ще будемо мати, за кожен день, що був і  за кожен день, що  ще буде.




Л: «У моєї мами очі, наче зорі» Ця пісня для вас, дорогі мами.

Максим К: В житті ще буде іспитів багато,

 Ми їх складемо, буде все гаразд!

     Чого ж ви зажурились, мамо й тату?
        Це ж наша зрілість вже прийшла до нас!
        Сергій:   Це ми сьогодні розправляєм крила,

     Щоб полетіти у майбутній день.

     Ми стрінем там «червонії вітрила»

      І заспіваєм ще своїх пісень.



Маргарита: То ж на вальс ми вас мами і тата запросимо,

Хай помчить він усіх до зірок.

Закружляє хмільною порошею.

Наші руки сплете у вінок.



Наталя Май « Прощальний вальс» .

Випускники запрошують своїх батьків

Л: СІМ”Я –ЦЕ ДЕРЕВО РОДИННЕ, 
З ШИРОКИМ ЛИСТЯМ НА ГІЛКАХ, 
ЦЕ РОЗДОРІЖЖЯ,ДЕ З ДИТИНСТВА, 
ЖИТТЄВИЙ ПОЧИНАЄМ ШЛЯХ. 


Т: СІМ”Я-ЦЕ ТЕ ГНІЗДО,З ЯКОГО, 
ВСІ ПТАШЕНЯТА У ПОЛІТ, 
ЛЕТЯТЬ, АЛЕ ДО ГІЛЛЯ ТОГО, 
ВЕРТАЮТЬСЯ,КРІЗЬ ДАЛЕЧ ЛІТ. 

Л: До вашої уваги пісня «Одна калина»

Л: Усе було: і мрії, і бажання,


І хтось радів, а хтось чомусь зітхав.
Все відгуло. Настав вже час прощання…
Згадайте все, хто ще не пригадав.
Т: Усе було за 11 років в школі:
Веселі жарти, спогади сумні,
Усе спливло…І нині в дружнім колі
Згадайте ті щасливі дивні дні…

Анна- Марія: Так, школа -  це незвичайна країна, адже кожну хвилину вона наповнюється неповторними подіями. Кожного року тут відкривається завіса у неосяжне майбутнє.


Маргарита: Нехай спливатимуть роки поволі


І від дитинства віддаляють долі,
Та пам’ятати будемо завжди
День, коли вперше в школу ми прийшли.

Женя: 1 вересня 20.. року. Цього дня ми прийшли на найперше у нашому житті  шкільне свято .»Першого дзвінка»



( на екрані фотографії першачків)

Паша: Неначе вчора це було, а скільки років вже минуло!

(Сценка)

Донька: ( з портфелем) Тату, а чому йде дощ?

Батько: ( не відриваючи очей від газети) Підеш до школи дізнаєшся.

Донька: Тату, а в Баби Яги є бабенятка?

Батько: Звідки я можу знати?

Донька: Тату, а на що коняці коси на плечах?

Батько: Запитай у коняки.

Донька: Тату, а мотоцикл любить цукерки?

Батько: (розгнівано складає газету) А чого ти не запитуєш свого татка, що любить він? Ось підеш до школи і всі ці запитання будеш задавати своїй першій вчительці.

Виходять випускники

Сергій Б: Якими смішними і безтолковими ми були! Скільки безглуздих

запитань сипалось на голову нашої першої вчительки!


Максим Ш: І для всіх у неї було щира посмішка, добре слово.

Женя: Шановна наша , Людмило Петрівно!

        Ви пам’ятаєте нас капловухих, кирпатих, кумедних?



Паша: Із ротами відкритими,

В коротеньких штанцях.



Максим К: Не слухняних, а інколи і нестерпно вредних

Із невмілою ручкою в наших дитячих руках.



Анна-Марія: Пам’ятаєте наші наївні дитячі питання,

І вражаючі , вголос проказані нами думки?



Маргарита: Ви по перших стежках нас вели в дивний всесвіт навчання,
непомітно вписали в наш літопис шкільні сторінки.

Женя: Запам’ятали назавжди ми перший клас,


Перед очима – далеч неозора…
Вже стільки років злинуло,  а вас
Вітаємо, учителько, як вчора.

Максим К:Ми в першім класі. Той малий буквар,


Як таємницю, ви для нас відкрили.
Ви, певно, мали незвичайний дар,
Бо нам подарували дивні крила.

Максим Ш: Як вам подякувать тепер за все,


За двійку навіть – усього бувало!
Любов до вас  у серці пронесем
Та вдячність у словах, хоч слів нам мало.

Паша: Букети ці, як в той далекий ранок


Ми хочемо піднести вам
І стати мовчки на привітний ганок,
Бо серцю вірять більше , ніж словам

Толя: Вітаємо вас, Людмило Петрівно, і просимо до слова.



Виступ першої вчительки.

Анна-Марія: Чотири роки спливли за водою,

І виросли ми із тобою.

Так швидко пролинув час -

Вже п’ятий чекав на нас клас.

Л: А чи пам’ятаєте ви, дорогі випускники, як страшно було переходити в таку невідому середню школу, знайомитися з новими вчителями, опановувати нові навчальні предмети, з острахом дивитися на височезних старшокласників,які вчилися поруч?

Т: Давайте пригадаємо  ці, напевне, найважчі, але  найцікавіші роки.

На екрані демонструються фотографії.
Виходять випускники.
Женя: Ох, як ми тяжко працювали.
Контрольні й заліки складали,
Було «один», було і «два»,
Боліла часто голова,
Косило око через парту
Кажу вам щиро і без жарту.

Паша: Наук багато ми вивчали:
Про Піфагора пам’ятали,
І по-французьки говорили,
І формули напам’ять вчили,
Історію не забували,
А у футбол найчастіше грали.

Максим К: Не все судилося нам вчитись – 
Любили ще й повеселитись,
Після уроків розважались,
До свят всіляких готувались.

Сергій: Отож  за п’ять років навчання у середній школі ми навчилися: у 5 класі  відрізняти вчителів від старшокласниць, навіть запам’ятали по іменах, вміли знаходити потрібні кабінети і, звичайно, їдальню
.
Максим Ш: У 6 класі ми вміли ховати крейду, щоденники, а деякі навіть своїх батьків.

Маргарита: Будучи семикласниками, ми добре вже знали, що похід до медсестри  під час уроку можна зробити значно цікавішим і тривалішим, включивши до маршруту прогулянку коридорами, зупинку на спортплощадці або  в магазині.
Женя: У 8 класі ми вміли користуватися одним зошитом на всіх уроках і вчити домашнє завдання, не відкриваючи підручника.

Анна-Марія: За  9 років ми навчилися закохуватися і навіть не один раз на рік.

Максим К:Ну а підказувати, підглядати, списувати, робити шпаргалки, прогулювати уроки ми уміли завжди!

(Сценка)


  1. Ремінь
    На сцені магазин одягу. Вдалині стоять вішалки з одягом. Біля вішалок стоїть чоловік.

Списувати він вміє, прогулювати уроки вміє.Ну я йому зараз…

Дістає мобільний телефон, набирає номер…


Чоловік:
- Алло, Катя? Так, люба, це я… Де? В магазині. У якому? В магазині одягу… А ти мені скажи, наш Вітька сьогодні уроки повчив?
Так? Та ти що! Справді? Вивчив? Усі? Ну не може бути… (похмурніє). А ти і щоденник сьогодні його перевіряла? Уважно? Всі листки перегортала? А за минулий тиждень? На поведінку увагу звертала? Незадовільна, так? Ні, нічого? про поведінку нічого? Зразкова, кажеш? А одиниці? Нема одиниці? То хоч двійка є? Що, теж нема? Ну не вірю… І окуляри одягала, кажеш?! Жах… Вітька не захворів? Ти температуру міряла? Нормальна? (похмурніє ще більше) Здоровий… То добре, що здоровий. Гаразд!!.. (З радістю в голосі) А в своїй кімнаті він сьогодні наводив порядок? Уже прибрав? Ну-у… Блін… А… (З надією в голосі) Взуття, як завжди, біля порогу розкидане? Ні-і? А шапка, шапка де? І що, і поїв навіть сьогодні нормально?? Чорт …. (Розсерджений махає рукою) Чого-чого? Не перепитуй! Та все нормально… Ну кажу тобі, все нормально. Та нема проблем. Ні, не брешу. Та ось… У магазині. Проходив, дивлюся, ремені шкіряні. Дешеві…. Святковий розпродаж…. Думав узять, гляди, згодиться… Ех… Ну, іншим разом… (Махає рукою і виходить з магазину)

Паша: Ми справді будемо сумувати за цими неповторними роками.

Максим К: І щоб описати їх не вистачає ні серйозних, ні жартівливих слів.

Максим Ш: А коли не вистачає слів, на допомогу приходить пісня.

Л: «Таточку, татусю»,ця пісня для вас, дорогі батьки.

Л: Пісня, яку виконали дівчата, підказала нам, що ми підійшли до останніх сторінок нашого альбому.


Т: 11 клас. Цей рік  для вас, випускники,був особливим, відповідальним. І завжди поруч з вами були вчителі.

Анна-Марія: Рідні наші, любі й милі,

бути людьми ви нас учили,

батьків шанувати й допомагати,

в школі були нам і мамою, й татом.



Паша: Як часто дуже ми хотіли

Щоб раптом всі ви захворіли,

І щоб на місяць чи на рік один

Оголосили в школі карантин.



Маргарита: Сьогодні день останній, день прощання,

Пробачте нас за наші ті бажання.

Ми хочемо, щоб ви були здорові,

Щоб більше не сивіли ваші скроні.

Чекайте завжди ви від нас вістей

І обіцяйте щиро нас зустріти,

Коли ми в школу приведем своїх дітей.

Анна- Марія: В школі гарні вчителі,

А директор – просто клас!

Буває, що не спить, не їсть,

Все турбується про нас.

 Женя:  Залишайтеся такою

Впевненою і діловою.

І прохаємо ми вас -

Не забудьте випуск наш.

Маргарита:  А в директора є «правая» рука –

   Так завучів в народі називають.

 Їх праця в школі дуже клопітка,

  Директорові все допомагають.

Паша:  І хоч складання розкладу не мед,

     Бо від програми не відійти і кроку,

     Ми дякували вам, насамперед,

     Коли не мали   сьомого уроку.

Ведучі  дякують і  вручають квіти директору і завучам.

Л: У мистецтві людину, яка веде творчий клас, називають майстром. У спорті, того, хто керує командою – тренером. На підприємстві його ім’я – начальник. У дитячому садочку – няня.

Т: А ще його можна назвати опікуном, другом, адвокатом, психотерапевтом, бойовим командиром.

Л: Усі  ви , мабуть, здогадалися, що мова йде про класного керівника.

Сергій:  Ще будуть нас тривожити дзвінки,

Оцінки ж нас не обминуть ніколи,

Але не буде мрій таких легких,

Які плелись за партою у школі.



Максим Ш: Не стане в списках та журналах нас,

Тривог в житті нам випаде чимало,

І вже ніколи захищать не буде нас

Турботлива й сурова класна мама

Маргарита: Шановна Валентино Дмитрівно! Ви виховували і навчали нас і ваша праця не залишиться неоціненою. Ми вдячні вам  за увагу і турботу, приділену кожному  в урочний і позаурочний час, за наполегливість під час пошуків відсутніх на уроках учнів, за винахідливість під час виставлення оцінок.

Женя: Дякуємо за особливий героїзм і витримку під час останнього        навчального року, за щиру людяність, розуміння і підтримку.

(Сценка)

Л: "Страшний сон класного керівника ". До вашої уваги сценка із шкільного життя.

(Виходить дівчина, в руках тримає білети)

Хлопець: Що це ти тримаєш?

Дівчина: Для тебе настав "судний день".Саме тут, саме сьогодні вирішується твоя доля куди ти потрапиш в рай, чи в пекло?

Хлопець: За що, за які такі гріхи?

Дівчина: За твої витвори мистецтва.А судитиме тебе класний керівник. Ось послухайте, ну як ти міг таке написати?

(читає з білета)

"У людини повинно бути все прекрасно: і картуз, і куфайка,і кирзові чоботи"

Хлопець: Та на той час я проживав у соцмістечку. А там суцільна криза.

Дівчина: "На задньому плані картини ми бачимо прикріплених до стіни класну дошку,картину і вчителя".

Хлопець: Та то випадково. Я дописував твір на уроці фізики.І одночасно намагався сфокусувати свій погляд на вчителя.

Дівчина: А ось таке- теж випадково: Пліч- о-пліч із чоловіками у боротьбі за волю зі словом у руках стояли жінки.



Хлопець: А що тут не зрозуміло? Жінка як скаже- чоловіки зразу сміливішають.

Дівчина: Собака верещала нелюдським голосом. Це як?

Хлопець: Ну, це вже, мабуть, магнітні бурі.

Дівчина:  Ну, а це як ти поясниш? У баби був гусак і гуска."Баба гуску зарізала. Тепер гусак бігає за бабою".

Хлопець: О Боже! Це я таке написав?

Дівчина: Ну, що, _____ (прізвище керівника), прощаєте свого грішного учня?

Анна- Марія: Валентино Дмитрівно, ми вам обіцяємо, що

Мову величну
Беремо ми з собою
Ну а вам всі бажаєм
світлих днів і тепла

Мирних світанків,


Чистих росяних ранків,
Більше щастя, любові та добра

Шановна _______ , ці квіти для вас!

 Л: Шановна Валентино Дмитрівно, Вам слово.



Виступ класного керівника
Бусько: Любі наші вчителі! Ми всіх Вас пам’ятаємо, любимо:

Максим К: Олено Павлівно — ви дали нам друге життя, адже скільки людина знає мов, стільки разів вона й живе!


Маргарита: Марино Юрієвно- ви навчили нас любити природу, берегти її красу і чистоту.

Паша: Олено Василівно – ви розтлумачили всю велич і красу життя, навчили оберігати його;

Анна-Марія: Валентино Дмитрівно – ви навчили нас бути справжніми патріотами своєї держави;

Женя: Наталіє Михайлівно – ви допомогли нам стати логічними і послідовними у своїх діях і починаннях;


Максим: Олексіє Миколайовичу - ви робили нас стрункими, красивими, здоровими; справжніми хлопцями, чесними, готовими захищати нашу Батьківщину;

Маргарита: Юліє Олексіївно – ви відкрили нам шлях у майбутнє, адже той, хто не знає минулого свого народу – не має майбутнього; а також зблизили нас із сучасністю – відкрили вікно до світу комп’ютерних технологій;

Анна- Марія:Алевтино Станіславівно - ви розвинули в нашій душі поетичність і красу, любов до прекрасного.

Женя: Учителю мій, слова найкращі – лиш тобі, 


Добрі і відверті побажання.
Вдячні ми за все вам у житті.
Вам – ці квіти із любов’ю на прощання.

Випускники дарують квіти учителям

Вед. До вашої уваги сценка «Ґудзик»



Ґудзик
Перед уроком.
Учень.
Знову хімія, і я знову нічого не знаю і, як завжди, мене запитають. Що би придумати? (Нишпорить в кишенях, знаходить там гудзик.) А, це ідея!
На уроці.
Учитель. Привіт, сідайте. (Дивиться в журнал.) Ну що, кого мені сьогодні запитати? Хто вчиться на одні двійки? Кого не було на уроці ні вчора, ні позавчора, ні позапозавчора? Хто там зараз ховається під парту? Ага, Денисик! Іди до дошки і напиши електронну формулу води. Ти ж її знаєш?
Учень.
Звичайно, знаю. Це простіше простого. А, до речі, я вам гудзик приніс.
Учитель.
Навіщо?
Учень.
Ну як же? Ви ж їх колекціонуєте.
Учитель.
Хто тобі таку нісенітницю сказав?
Учень.
Та все в школі знають, що ви гудзики колекціонуєте.
Учитель.
Немає і не було такого ніколи.
Учень.
Марино Юрієвно, ну що ви віднікуєтеся? Це ж так чудово – колекціонувати гудзики. Деякі колекціонують календарики, монети, лотерейні квитки, а ви – гудзики! Подивіться, який гудзичок гарненький: на сонечку переливається. Він і червоненький, і зелененький (крутить перед учителем) і такий міцний, з твердого металу.
Учитель.
Так, я не колекціоную гудзики, давай закриємо цю тему. Чи не забалакуй мені зуби. До речі, ти кажеш, що гудзик з металу, тоді розкажи-но мені про основні властивості металів.
Учень
Метали … Так простіше простого … Метали, вони і в Африці метали, Марино Юрієвно, . Ось знову ви вперто! Я дуже поважаю людей, у яких є хобі. А у гудзичка аж чотири дірочки! Подивіться.
Учитель.
Що ти мені мізки пудриш? Я ніколи не збирала гудзики і не збираюся їх збирати.
Учень.
Ну от, ви знову починаєте. А я-то так сподівався, що принесу вам цей чудовий гудзик, і ви зрадієте. Адже я, коли його побачив, одразу про вас згадав. Я всю ніч не спав, думав: як би не забути, як ви зрадієте, коли його побачите.
Учитель.
Весь клас, чи що, змовився? Навіщо мені цей гудзик, що у мене своїх мало?
Учень.
Ось саме, ще більше буде, раз ви кажете, що у вас їх мало. І гудзичок-то рідкісний. Напевно такого у вас немає.
Учитель.
Та заради Бога, відчепися ти від мене! Чесне слово, я не збираю ці гудзики, що ти до мене причепився?
Учень.
Причепився? Та хіба я причепився? Я хотів як краще. У вас навіть на лобі написано, що ви їх збираєте. Візьміть, будь ласка! (Подає вчителю.)
Дзвенить дзвінок.
Учень.
Ну ось, дзвінок. А якби ви відразу його взяли, я б встиг вам розповісти і про Н2О, і про основні властивості металів. Як завжди, гарна оцінка зірвалася.

Максим Ш:  Спасибі  вам, дорогі вчителі, за знання та розуміння. У нашій пам’яті ви залишитеся назавжди  розумними, добрими, щирими – найкращими!

А ще ми  просимо вибачення за всі прикрощі, за біль, який іноді завдавали вам, не усвідомлюючи цього.

Анна-Марія: На прощання я проведу з вами урок.

Урок (якби діти вчителями стали)
Дзвенить дзвінок. Входить учень, який представляє себе вчителем.
Учень. Ну, хто готовий відповідати?
Учень (здивовано)..

Фізрук? Вивчили домашнє? Олексію Миколайовичу, чого так несміло тягнете руку?


Ах вийти хочете.
Сидіти! Надумалися – вийти! Ще чого! Дітей не можна на уроці випускати з кабінету! Так хто відповідатиме? Н-дя, як завжди добровольців немає. Нулі! Тоді нам відповість, нам відпові-і-сть (дивиться в журнал)… Учитель географії,Юлія Олексіївна
Ну, Миклуха-Маклай, розповідайте нам, куди впадає Чорне море. Не підказувати! Хто підказував? Не знаєте? Соромно! Знову двійка! Ні! Це забагато! Одиниця! Третя поспіль! Дуже погано. Ай-яй!
Що ви там мимрите, Олексію Миколайовичу? Щось на вушко мені хочете сказати! Не треба! Я і так знаю, що хочете на перерву.
Знову ухиляєтесь від уроків? Знаю я вашу породу. Чи може вуха пухнуть, га? Перекур? Та я вас наскрізь бачу! А табличка множення, га? А 7 на 8, га? Мовчимо? Не вийде ,Олексію Миколайовичу ,Математика – цариця полів.
Що ви там кажете, Наталіє Михайлівно? Не полів, а наук… Смію замітити….
що вас ,НАТАЛІЄ Михайлівно, ніхто не питав! Ясно? Мені краще знати! Відповідайте, НАТАЛІЄ Михайлівно, чому дорівнює сума квадратних катетів?
Чого ви перепитуєте: Яких-яких катетів?
Не знаєте? Може, ви й про квадратну гіпотенузу нічого не чули?

А контрольну ви здерли, копір, так і поясните батькам, що влаштувалися тут у школі ксероксом!

Два, НАТАЛІЄ Михайлівно, два! Несіть щоденника! Прийдете завтра з батьками! А ви, Марино Юрієвно, чому сяєте, з хімією у вас все в порядку? Не повірю! Відповідайте, при якій температурі кипить прямий кут? Що, повний нуль? Абзац? Не знаєте? Ваша вчорашня виплакана трійка наказала довго жити! І з лугами у вас теж… Не краще. Зовсім погано. Тупо один бал. Так що ваша карта бита. На другий рік! Хай батьки порадіють, яку ледацюгу виростили на мою голову.
А це що за сторонні звуки? Учитель літератури! Хто би подумав! Сидять і базікають. Ха!.. А ось хай Валентина Дмитрівна нам розповість, в якому році Шевченко написав свою «Лісову пісню».
Вона забула… А-а-а-а!.. Вчила вона! Я знаю, як вона вчила! Через пень-колоду! Переучила!.. Книжки в сумці, а хлопці в думці! Називається, приїхали! Добре, хоч про Шеву чула. Великий футболіст! Хоч за це «три» втулю. Слабеньке…

А це що за безобразіє! Люди добрі! «Бурду» гортає! Встати, Олено Василівно! Вирядилась, як на дискотеку! І губи нафарбувала! Скромнішою треба бути! Тут вам не гульки! Не гульки, я сказала!.. Щоденник! Бігом!


Як забула?
А голову ви вдома не забули?! Пам’ять у неї! Дівоча! Якщо завтра щоденник не принесете, зараз же додому відправлю! За батьком! Хай виховує батьківським вихованням!
Хто там стукає? Півурока вже пройшло!
Здрастє, Олено Павлівно, явилися-не запилилися! Де це ви пропадали? Знову каву пили? Швиденько до дошки. Відповідати.

Не зрозуміла.На якій мові ви говорите? Ах на французькій,Знаєте що, Олено Павлівно, все одно два.Бо я нічого не зрозуміла.


Та й зараз в нас не французька мова! Ні, любі мої, так справа не піде. Кінець року на носі. А ви, нехлюї, лобуряки, двійок нахапали! Одиниць! Так ви ніколи зі школи не підете! Завтра батьківські збори!

До побачення


Маргарита: Пройшли шкільні роки - ми вирушаємо в незнану путь,
Дитячих років більше не вернуть...
Лунає музика і так хвилює нас,
Цей вечір випускний згадаємо не раз.

Анна-Марія: Прощайте, рідні наші вчителі, 


Прийміть низький уклін наш до землі,
Спасибі за знання, цікаві відкриття,
Які ми пронесем через усе життя.

«Спасибі вчителю» Н.Май

Л: В цей день найщиріші слова подяки звучать і на Вашу адресу, дорога Лізо Єфремівно! Адже у найтяжчі моменти шкільного життя Ви приймаєте на себе частину людського горя, полегшуєте страждання, повертаєте здоров'я та радість буття.

Т: Тож, дозвольте побажати щастя, міцного здоров'я, людського тепла та терпіння у Вашій нелегкій справі.

Л: Хай добро, яке Ви даруєте людям, повертається сторицею, а винагородою буде безмежна вдячність пацієнтів, яким Ви допомогли.

Паша: Дорога Лізо Єфремівно!

Спасибі Вам за те,

Що вчили нас,

Як уникати лих,

Не труїтись, харчуватись гарно,

Вберегтися від хвороб тяжких,

Різних травм- все вивчено немарно!

Анна- Марія: Дорогі Ларисо Григорівно,Людмило та Тетяно

Спасибі вам за те,

Що непомітно вчили нас добру,

І скільки вистачало сили

Людей порядку з нас ліпили.

Ми вам бажаємо щастя

І кажемо ще раз «спасибі»

За те, що нас ви терпіли

За те, що всіх нас любили.

Максим Ш: Дорогі Світлано та Сергій

Спасибі вам за те,

Що вмієте ви гарно страви готувати,

Що маєте ви дуже добрий смак

І біжать до вас всі хлопці і дівчата

На кожній перерві, а наїстись не можуть ніяк.

Пісня „Прощай, рідна школо моя»Н.Май

Л: Випускників 11 класу прийшли привітати Кільові Софія і Олександр та Густій Діана.



Входять учні молодших класів

Діана: У  сім’ях в нас   хвилюючий дебют,


Бо діти вже в життя доросле йдуть.
Отож прийшли сьогодні проводжати
Їх всі:бабусі, мами й тата.

Софія: Нелегким для нас був рік, є про що згадати,


Як учила вся сім’я тести разом з братом.
Добре, що вже все позаду – час відпочивати,
Та у мами новий клопіт – треба поступати!

Діана: Я теж похвалюся: моя сестра Маргарита


Не тільки красуня, ще й розумниця велика!
Ось подивіться – це вам не жарт,
Такою сестрою пишатися варт.
Саша: А в мене брат – найкращий в світі!
Нехай заздрять люди,
Бо не соромно з таким прогулятись всюди.
Та шкода, на мене в брата часу небагато,
Бо у нього в голові лиш одні дівчата!

Діана: Сьогодні в цей святковий день


Ми хочем привітати
дорогих випускників
І щиро побажати:
Щоб все, що задумали,
Вам у житті збулося.
Й сім’ю свою прославити
Іще не раз вдалося!

Софія: Щоб ви у вузи поступили,

Роботу щоб усі знайшли.

Щоб мали хату і квартиру

В достатку й радості жили.

Щоб мали грошей ви багато


Щодня щоб їли шоколад,

І щоб на вас із неба падав

Лише щасливий зорепад.

Бажаєм, щоб ваші таланти,

Вивели вас в комерсанти,

А як буде грошей вже доволі,

То дайте що-небудь і школі.

Саша: На комп’ютер чи на плеєр,

Чи хоч на шпалери,

Ми надіємось на вас,

Майбутні мільйонери!

Л: Я пропоную перегорнути іще одну сторінку нашого шкільного  альбому.Власне, без цієї сторінки не було б і самого альбому.

Т: Ви уже , напевне, здогадалися, що присвячена вона нашим шкільним друзям.

Сергій Б: Це завдяки однокласникам уроки були не такими вже й довгими, а перерви здавалися занадто короткими.

Максим К: Це завдяки шкільним друзям закінчення канікул не ставало трагедією, а тематичні вдавалося написати більш менш нормально.

Максим Ш: Розлучатися з друзями особливо болісно.

Маргарита: А хто сказав, що ми розлучаємося назавжди? Ми будемо зустрічатися,спілкуватися, обмінюватися новинами в «контактах» і заходити іноді сюди, у рідну школу.

Л: Для всіх шкільних друзів, для однокласників звучить ця пісня.



(про дитинство)
Випускники (сценка)
На сцені – технічка, що виконує свою буденну роботу – миє підлогу, підмітає.

Бабусю, чого ти така сумна?


- Та ось думаю, ще один рік у школі промайнув. Випускникам у добру путь… Гай-гай… Яко вже ті лебедята. Оце за ними так би й полетіла… (змахує руками, наче крилами)
- Еге, бабуню, та, мабуть, роки не пускають. Дивися, бо ще відро перевернеш!..
- Хай уже… З тим відром. Вони, може, внученько,навік відлітають. У світле майбуття. А я старію.
- Та ти, бабусю, не постаріла, а постаршала. Опиту, так сказать, набралася. Од цих осьо лебедят. Жизнєної науки.
- Ти про що?
- А про те, що мені без них буде сумно… Ай-яй… Як сумно. Як почнуть, було, літачки з вікон пускати, та ми з тьотьою Людою по всьому дворі їх потім збираємо… Півдня.
- Чого б тобі журиться, бабуню? Наступного року ще випуск буде. Нові лебеді підростуть. І новими літачками клумбу засіють.
- Ет!.. Нові… Хто так ще зуміє жуйку до стільця приклеїти, як ці? Я потім три дні халат шкребла. Спеціалісти!
- А у восьмому, добре пам’ятаю, моє відро на металолом здали, так прийшлося, ось це купувати, пластмасове… На метал не піде. Факт.
Було-було… Тоді ще фізрук за ними ганяв. Бо гирі з гантелями – теж туди.
Казали тоді директору, що то у них, той, бізнес.
Ех, Бізнесмени…
Добре, що тоді гроші на сигарети не пустили. Усе На жувачки. Пам’ять нам навік – на халаті. І на костюмі завуча, дай Боже пам”яті.
- А як згадаю, як вони в сьомому, в столовій спортивні змагання устроїли по стрільбі кислими огірками.
А скільки тоді кислих огірків дарма пропало. Снайпери. Хто ще так умітиме? А сліди з квашених помідорів на стінах? Художество. Як у того Івана…
- Це в которого, бабуню?
- Та у Йвана, не нашого… Його, дай мені, Боже, пам”яті, Гогою зовуть…
- Так Гога чи Йван?
- Згадала – Ван Гог!
- - Знаю, це все грамотні дітки. До писанини їм Бог такий талант дав. Ой, уже дав… Коли зошитів бракувало, то вони на партах уміли. І по-нашому, й не по-нашому. Що то – ума!

-Не журися, бабуню, ми ще краще вміємо.Ще начитаєшся..


- А колись на перерві, було, як звелися, та як присвітять одне другому. Особенно хлопці.
- А що, хіба ж на перерві темно?
- В зуби! Чи під око! Бокс – кажуть. Клички.
- Що не кажи, а вони були найкращими бігунами. Шостий урок – а їх уже нема. Побігли. Класний керівник – завжди за ними останнім. А потім з дистанції сходив. Сама бачила.
- А мені здається, що вони були найкращими артистами! Хто в школі й до танцю, й до пісні? Вони!
- А на олімпіади з усіх предметів!
- Математики!
-І фізики, бабуню!
- Хіміки!
- Біологи!
- Літератори!
- Історики!
- Вони!
- А всі спортивні кубки завойовували в районі! Уже ж не було місця, де й поставить, то директор їх у підсобку, у підсобку…
- А за шкільними клумбами доглянути? Хто? Теж вони!
Разом:
І школа за ними сумуватиме. Хороші дітки. Лебедята… Щасти їм! І сьогодні, і в майбутньому…
- В добру путь!… В добрий час! (разом)

Звучить мелодія „Прощального вальсу”( танець)

Л: Ось і прозвучав „Прощальний вальс.” А це значить, що завтра наша шкільна родина стане меншою на 7 учнів.


Т: Ні, це не так! Хоч нам і доводиться прощатися з нашими випускниками, але вони назавжди залишаються учнями Зеленогайського НВК!
Л: І який би життєвий шлях ви не обрали, куди б не закинула вас доля – пам’ятайте, що перші кроки до самостійного життя вам допомогли зробити саме у цій школі.
Т: Зійдіть з дороги кривди і печалі,
Зійдіть з путі невпевненість і сум.
Випускникам дорогу заквітчаймо
На щастя, долю, на добро й красу!

Л: Ідіть красиві, сильні, юні, гожі,


Ідіть в життя, що сповнене чудес.
Ідіть і хай Господь вам допоможе
І мамина молитва до небес.

Пісня «Мамина молитва»


- Шановні батьки! Благословіть своїх дітей за давнім українським звичаєм хлібом – сіллю.


Виходять матері .

Лисенко Наталя: Сміливо йдіть, дорослі наші діти,

У шляхи життєві від шкільних порогів.
Бажаєм довгих літ вам, море квітів,
Нехай вас оминуть біда й тривоги.
Ідіть вперед. Не бійтесь перешкод – 
Для вас відкриті всі путі – дороги,
А вишитий рушник і цей святий ось хліб
Шлях прокладуть до звершень й перемоги. 

Кільова Ірина : Дорогі наші діти, ви найкращі для нас,

Ми бажаємо щастя і долі.

Вам сьогодні з дитинством прощатися час,

А життя – не стежинка у полі.

А життя – це дороги тернисті не раз.

А життя – це не сміх і не жарти…

Та не бійтесь нічого, у добрий вам час,

Світ – чарівний, і тому жити варто.



Кошарна Оксана : Все здолати потрібно вам буде не раз,

Не впадайте у відчай, боріться!

Йдіть сміливо! У добрий вам, діточки, час!

Мрія кожного з вас хай здійсниться.

Хай вам ляжуть під ноги щасливі путі,

Горе й лихо хай всіх обминає.

Хай вам буде удача і щастя в житті,

І хай серденько ваше співає.



Кільова Ірина : Благословляємо вас, діти, в добрий час!

Хай щастя і достаток будуть з вами.

Прийміть же хліб і сіль від нас,

Сміливо по землі ідіть шляхами.

Благословенна ця священна мить

Початку звершень, зустрічей й розлуки.

Як хліб і сіль із материнських рук

Візьмеш в свої невпевнені ще руки.



Лисенко Наталя : Із цим шматочком підеш у світи,

Що зігріватиме, мов сонечка промінчик,

Бо він – частинка рідної душі

Та оберіг з минулого дитинства.



Пісня «Чуєш, мамо»

Л: Дорогі випускники, погляньте на своїх батьків. Їхні очі сяють щастям, а десь у глибині затаїлася тривога. Бо попереду ще стільки випробувань. То ж любіть своїх рідних, будьте завжди гідними їх, дайте їм можливість пишатися вами!





Т: Шановні гості! Урочиста частина випускного вечора завершується.  Щастя і удачі вам, випускники!

Л: Ми не кажемо вам: „Прощайте”, а говоримо „До побачення!”


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка