Сценарії виховних заходів з історії та правознавства



Сторінка3/12
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.21 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Рубрика: “Чужинці про Україну”



Учень: Боплан, французький інженер, який перебував в Україні на польській службі і видав у 1650 р. книгу “Описание Украины” писав: “Україна простягається від границь Московії до границь Трансільванії і поділена на кілька провінцій Польщі. Територія України – це Запоріжжя, Київщина, Поділля, Волинь, Галичина, Покуття”.

Учень: Джек Маршал, англієць, у 1772 р. зазначав: “Україну я застав як країну неймовірно родючу, дуже добре господареву, не подібну до уяви, яку я створив собі про Україну на основі прочитаних книжок.

... Сучасне українське покоління – це моральний і добре вихований нарід. Українські селяни – найкращі хлібороби в цілій Росії, а Україна, з огляду на скарби своєї природи, є найважливіша провінція Росії...”.



Учень: Жан Шерер, французький історик і дипломат писав: “Україна – це незвичайно багата країна, наділена всіма скарбами природи. Українці – це рослі, сильні люди, привітливі і гостинні, ніколи нікому не накидаються, але й не зносять обмеження своєї особистої свободи. Невсипущі, сміливі, чесні.”

Учень: Маліков, росіянин, 1803 р.: “Побачивши Малоросію, очі мої не могли намилуватися побіленими хатами, чепурним одягом мешканців, ласковим, милим поглядом прегарних тутешніх жінок.”

Учень: Йоган Христіан Енгель, 1796 р.: “Україна не почувається щасливою, не дивлячись на всі благодати природи. Політичне сонце не так гріє, як небесне світло. Вона змушена терпіти і почуває цілковиту втрачену свободу колишніх віків.”

Учень: Фрідріх Боденштедт, німецький поет, 1845 р.: “Український народ, що хотів оборонити свою свободу перед поляками і москалями, пережив довгу і тяжку боротьбу.

Так, мало в кого є таке привабливе і поетичне минуле, як в українців.”



Учень: Й.Г. Коль, французький вчений, 1841 р.: “Немає найменшого сумніву, що колись велетенське тіло російської імперії розпадеться і Україна знову стане вільною і незалежною державою.

Час цей наближається поволі, але неухильно. Українці є нація з власною мовою, культурою та історичною традицією. Україна роздерта між сусідами. Але матеріал для української держави готовий: коли не нині, то завтра з’явиться будівничий, що збудує з тих матеріалів велику незалежну українську державу.”



Читець:

Україно. Ти для мене диво.

І нехай пливе за роком рік,

Буду, мамо, горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік...

Одійдіте, недруги лукаві.

Друзі, зачекайте по путі.

Маю я святе синівське право

З матір’ю побуть на самоті.

Україно, ти моя молитва,

Ти моя розлука світова...

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права.

(В. Симоненко)


Читець: Олег у Царграді свій щит до воріт прибивав,

На місці Москви ліс шумів, ведмеді блукали,

За наші гріхи Бог монголо-татарів послав,

І ми із героїв надовго хлопами стали.

Був час. Запорожжя відважні сини

Стамбул і Варшаву, і Відень лякали.

Та гетьмани наші союзників нових знайшли

Й московські бояри надовго до рук нас прибрали.

Мазепа Іван проти царського гніту повстав,

Та внуки його по церквах двісті літ проклинали.

А тих, хто народ на століття в неволю продав,

Героями нації в нас величали.

Північний сусід Запорізьку Січ руйнував,

Коли козаки для царя Перекоп здобували,

Григорій Потьомкін за пазуху камінь ховав,

А наші діди його братом називали своїм.

Поети й художники наші в Європу ішли.

Своїми талантами світ будували.

Париж покорили і в Римі визнання знайшли,

І лиш на Вкраїні імен їх не знали.

На острові Хортиця німець картоплю саджав,

Козацької слави на нім ще диміли руїни.

А може Тарас свій “Кобзар” лиш тому написав,

Що ще молодого забрали його з України.

Мій дід був хазяїном – землю любив і орав,

І сіяв, косив день і ніч – поки зорі світили.

А батько в колгоспі гнув спину і Бога молив,

Щоб діти його на землі не робили.

Не раз повертався я з далеких доріг,

Походив, політав, поїздив на світі багато.

Та ніколи не сяду на отчий високий поріг,

Бо в чорнобильській зоні стоїть моя батьківська хата.

Народе мій бідний, за що тебе Бог покарав?

Дав сонце і небо, Дніпро дав і землю багату.

Та волю, сміливість і мову забрав.

Ти молився мовою старшого брата.

Так стань же з колін і державність свою відроди,

Верни свою славу, в Європу, як рідний, ввійди,

Бо більше такої можливості, мабуть, не буде.

(Н.Щербак)


Учень: Україна протягом значного періоду не мала власної державності, що захищала б власний народ від різних катаклізмів. Протягом останніх років Україна перебувала під владою Російської імперії, яка фактично перебрала мову і культуру українського народу, ведучи політику геноциду проти українців. Більше 70 років на імперський тиск накладається тиск марксистсько-ленінської ідеології. Чого варті вигадані К. Марксом і Ф. Енгельсом характеристики народів: “слов’янська бруднота”, “етнічні покидьки”, “поляки – нікудишня нація”, “тупоумні чорногорці” тощо.

Сьогодні Україна – незалежна держава. 24 серпня 1991 р. Верховна Рада проголосила Акт про державну незалежність України, який одержав всенародне підтвердження на Всеукраїнському референдумі в грудні того ж року.



Читець: Незалежність – мрія наших предків про рівність з іншими народами, почуття гордості за свій народ і свою державу.

Читець:

Любіть Україну, як сонце любіть,

Як вітер, як трави, як води.

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну.

Красу її вічну живу і нову,

І мову її солов’їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,

Сіяє вона над віками.

Любіть Україну всім серцем своїм

І всіми своїми ділами.

(В.Сосюра)

Учень: Україно, соборна державо,

Сонценосна колиско моя,

Ще не вмерла й не вмре твоя слава,

Завойована в чесних боях.

Твій Богдан й вінценосна Софія

Повернулась до тебе з віків.

Ще не вмерла й не вмре твоя мрія,

Як не вмер солов’їний твій спів.

Україно, Шевченка надіє,

Твій святий, несплюндрований гімн

Я в навчанні твоєму німію

Й воскресаю у слові твоїм.

Кам’яніє Чорнобиль під серцем,

Як в душі материнська сльоза,

Виростаю з твого милосердя

І у гніві киплю, як гроза.

І Дніпро, і Дністер пливуть в море,

Бо єднає їх кровна земля

Україно, державо соборна,

Сонценосна колиско моя!


Список використаних та рекомендованих літературних джерел:


  1. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р.

  2. Акт незалежності України від 24 серпня 1991 р.

  3. Конституція України.  К., 1996

  4. Концепція національного виховання // Рідна школа. – 1996.  №6.

  5. Грушевський М.С. Історія України-Руси.  К.: 1991.

  6. Січинський В. Чужинці про Україну.  К., 1992.

  7. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків.  К., 1990.

  8. Кононенко П.П. Українознавство.  К., 1994.


Шалай О.Р.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка