Сценарії виховних заходів з історії та правознавства



Сторінка8/12
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.21 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

Вірш “Наша Батьківщина”


Від дитинства аж до скону,

Ми всі добре про це знаєм,

Що зовемось українці

Й українських предків маєм.

Батько, мати, брат, сестриця

І всі інші члени роду –

Всі належать до одного

Українського народу.

Бо родитись українцем 

Це велика честь і слава,

Рідний край свій полюбити 

Найважніша з усіх справа.

В нім пливуть глибокі ріки

І шумлять степи безкраї,

Стрункі гори пнуться в хмари,

Синьоводе море грає.

Буйне збіжжя колосисте

На врожайних росте ріллях,

Є у надрах сіль і нафта,

Віск, залізо і вугілля.


Українці й українки 

Всі кохають до загину

Славну землю батьків своїх 

Свою рідну Україну.

Але щоб цю землю свою

Міцно, щиро покохати,

Треба все її минуле

Добре вивчити, пізнати.

Треба знати те, як предки

На землі цій колись жили,

Як її грудьми своїми

Заступали-боронили,

Як за волю і за долю

Йли у бій, як на забаву,

Здобували собі рани

Україні й собі славу;

Як невпинно працювали

І боролись всі завзято,

Щоб їх люба Україна

Була дужа і багата.

Хай не буде ні одної

Української людини,

Що не вміла б розказати

Про минуле України.


(Р.Завадович)



Учитель української літератури: Чого ж ми, українці, так спрагло тягнемося до свого минулого? Це ознака нашого духовного здоров’я чи, навпаки, невпевненості й страху перед сучасним і майбутнім? Народ, коли настає загроза його духовного чи фізичного знищення, розчинення на розкуттях історії, щоб вижити, апелює до свого минулого. “Народ живий, допоки жива його історична пам’ять. Кінчається пам’ять – кінчається нація, починається щось інше”. Ці слова російського письменника Д. Балашова б’ють по серцю кожного українця. Ми, українці, такі спраглі за минулим, історією, яку в нас постійно віднімали. Упродовж багатьох століть обрубували корені нашого минулого, і можна лише подивуватися, що порубані, потоптані, понищені, вони знову відростали.
Пісня “Господи, помилуй нас”
Учитель історії: Історичні події, про які ми сьогодні будемо говорити, допоможуть нам поринути в далеку минувшину князівських часів і через багато століть повернути нас у сьогоднішній день.

Тож усім серцем прислухаймося до гомону далеких і близьких нам подій рідної історії.

Пам’ятаймо: чим краще ми знатимемо історію свого народу, тим глибше усвідомимо потребу у творчій праці задля блага нашої країни.
Вірш “Ярослав Мудрий”

За князя, за Ярослава

Київ – Царгородом став.

Як про друга, як про сина

Дбав про нього Ярослав.

Оточив його валами,

Ровом, мурами обвів.

Укріпив його, оздобив

І розкішний двір завів.

До палат ішли невпинно

Іноземні посланці,

Князь сидів на пишнім троні

З грізним берлом у руці.

І, допущені до князя,

Низько кланялись посли

І до ніг дари складали,

Що з чужини принесли.

У Європі честю мали

Королі, князі, царі

Поріднитись з Ярославом,

Побувати у дворі.

Але мудрість Ярослава

Вся була в його ділах,

У державнім будівництві,

Владі, устрою, в судах.

Щоб не нищити народу

І народного майна,

Не хотів він воювати,

Не тягла його війна.

Пролетіли дні короткі...

Перед смертю Ярослав

Всіх своїх синів покликав

І з любов’ю наказав:

“Вас я, діти, покидаю,

Йду у ліпшу сторону,

Але, діти, пам’ятайте:

Мою заповідь одну:

Не сваріться, жийте в згоді!

Тільки мир збере усе,

А незгода, наче вітер,

Все по полі рознесе!”

(О. Олесь)


Руська правда”
Учень: “Руська правда” – збірка правових норм Київської держави. Збереглася у списках і варіантах XIII-XVIII ст. Її поділяють на три редакції: Коротку, Розширену та Скорочену. Найдавнішою є Коротка, що датується XI ст. і пов’язується з князем Ярославом Мудрим. Складається з 43 статей і містить “Правду Ярослава”, “Правду Ярославичів”, “Покон вірний” та “Урок мостникам”. Кожна з редакцій відбиває розвиток права, системи державної влади. “Руська правда” справила великий вплив на подальший розвиток українського, польського, литовського, білоруського та російського права.
Литовські статути
Учитель історії: У XIV ст. українські землі підпали під владу литовських князів, польського та угорського королів. Для України настала польсько-литовська доба.

Учень: Литовський статут – збірник правових актів і документів Великого князівства Литовського. Відомі три Литовські статути: “Старий” (1529 р.), “Волинський” (1566 р.) і “Новий” (1588 р.). Всі вони написані староукраїнською та старобілоруською мовами. Містять правові документи переважно державного, земельного, кримінального, процесуального права. Найдосконаліший статут 1588 р. Джерелами для укладачів статутів слугували давньоукраїнське (руське) право, зокрема “Руська правда”, а також місцеві правові акти, римське, польське та німецьке право. Чинність Литовських статутів поширювалась на всі землі, що входили до Великого князівства Литовського. В Україні статути діяли протягом кількох століть, на підпольській частині – до 1781 р., на підросійській – до 1840 р.
Магдебурзьке право
Учитель історії: Серед пам’яток правової культури України значне місце посідали збірники магдебурзького права, що мали силу в містах, які звільнялися від управління і суду феодала та користувалися правами самоврядування.

Учень: Магдебурзьке право складалося в XIII ст. в німецькому місті Магдебурзі, надавалося містам з дозволу короля чи іншого володаря.

Першим українським містом, що отримало в 1339 р. магдебурзьке право, було місто Санок у Галичині. Цим документом визначалися система міського самоврядування, права і обов’язки купців, міщан, ремісників тощо; регулювалися питання податків, торгівлі, діяльність цехів, братств, встановлювалася система успадкування майна, визначалися покарання за різні види злочинів тощо. Чинність магдебурзького права в підросійській Україні припинено в 1781 р. З введенням загальноімперського порядку. На певній частині України магдебурзьке право залишилося чинним до 1831 р., а у Києві  до 1835 р. У містах, що входили до складу Австро-Угорської імперії, магдебурзьке право використовувалось до початку XX ст.


Березневі статті” Богдана Хмельницького
Учитель історії: “Скільки в Україні людей, стільки й козаків. Їх не треба силою збирати, як це буває в інших чужих державах. Скаже тільки влада одне слово або військовий начальник закличе добровольців – і скільки лише треба вояцтва – стільки стане, як трава”, так пише про славне козацтво давній літописець.

Наступ польського уряду і польської шляхти на українські землі з метою окатоличення і полонізації викликав опір українського народу.

Б. Хмельницький рішуче повів козацьке військо до боротьби за волю народу і рідної землі.

Учень: "Березневі статті" 1654 р. – угода між Україною і Московією, що визначала автономний статус України у складі Московської держави. Їх затвердив цар Олексій Михайлович 21 березня 1654 р. Згідно з цим міждержавним актом, Україна увійшла до складу Московії як автономна адміністративна одиниця. Вона мала право обирати свого верховного правителя-гетьмана. Україна зберігала власну адміністративну систему управління, полковий поділ, власне судочинство, право відносин з іншими державами (крім Польщі і Туреччини) за умов повідомлення про їх зміст цареві. За шляхтою, козаками та міщанами зберігалися давні права і вольності. Москва ж зобов’язувалася розпочати війну з Польщею на захист України.
Конституція Пилипа Орлика
Учитель історії: Спроба гетьмана І.Мазепи виступити у 1709 р. проти московського царя Петра І завершилась остаточним розгромом української автономії. Невдовзі гетьман помер у м. Бендери, а решта козацького війська обрала своїм гетьманом Пилипа Орлика.

Учень: "Пакти й конституції законів та вольностей Війська Запорізького” – угода, укладена між гетьманом П. Орликом та козацькою старшиною і козаками в м. Бендерах 1710 р. Гетьман назначався главою держави, поруч з ним діяла генеральна старшинська рада, що певною мірою обмежувала права гетьмана. Він мав слідкувати за справедливим розподілом і збиранням державних податків, що сплачувалися козацькими підпомічниками, селянами, міщанами, купецтвом. Прийнята угода, з огляду на розвиток подій, чинності в Україні не набрала, але назавжди лишилась в історії як правова пам’ятка.
Права, за якими судиться малоросійський народ”
Учень: “Права, за якими судиться малоросійський народ” – збірник правових норм Гетьманщини, укладений у першій половині XVIII ст. Над цим правовим кодексом у 1728-1766 рр. у столиці Гетьманщини Глухові працювала окрема комісія. У збірнику були норми адміністративного, цивільного, кримінального права. Визначалася система покарань. Зокрема, смертна кара визначалася через четвертування, колесування, спалення тощо. “Права…” віддзеркалювали дійсний стан правової системи України.

Учитель історії: Незважаючи на те, що “Права...” не були офіційно затверджені, вони застосовувались на практиці і є однією з видатних пам’яток правової культури.
Універсали Центральної Ради
Учень читає уривок вірша “Євшан-зілля”


Україно! Мамо люба!

Чи не те ж з тобою сталось?

Чи синів твоїх багато

На степах твоїх зосталось?

Чи вони ж не відцурались,

Не забули тебе, неньку,

Чи сховали жаль до тебе

І кохання у серденьку?

Марна річ! Були і в тебе

Кобзарі-гудці народні,

Що співали – віщували

Заповіти благородні,

А проте тієї сили,

Духу, що зрива на ноги,

В нас нема і манівцями

Ми блукаєм без дороги!

Де ж того Євшану взяти,

Того зілля привороту,

Що на певний шлях направить,

Шлях у край свій повороту?!


(М. Вороний)



Учитель історії: Центральна Рада, яка вийшла на арену 17 березня 1917 р., видала чотири Універсали, що було спричинено політичною обстановкою, яка склалася як в Україні, так і в Росії. Якщо в І Універсалі говорилося: “Хай Україна буде вільною. Не відокремлюючись остаточно від Росії й не розриваючи зв'язків із Російською державою, хай український народ отримає право самому розпоряджатися своїм життям у своєму краї”, то вже в ІІІ Універсалі, на здивування більшовиків, Центральна Рада заявила про встановлення автономної Української Народної республіки.

Але конфлікт між більшовиками та Центральною Радою був невідворотним. Ворог наближається до Києва, Центральна Рада видає свій IV Універсал, у якому проголошується, що УНР розриває зв’язки з більшовицькою Росією і “стає самостійною, ні від кого незалежною, Вільною, Суверенною Державою Українського Народу”.


Учень читає вірш “Пам’яті тридцяти”

На Аскольдовій Могилі

Поховали їх –

Тридцять мучеників-українців,

Славних, молодих...

На Аскольдовій Могилі

Український цвіт! –

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадника рука? –

Квітне сонце, грає вітер

І Дніпро-ріка...

На кого завзявся Каїн?

Боже, покарай! –

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих, 

На Аскольдовій Могилі

Поховали їх.

(П. Тичина)


Конституційні акти Центральної Ради, Гетьманату, Директорії і ЗУНР
Учитель історії: Протягом визвольних змагань років революції 1917-1920 рр. змінювались уряди різних політичних напрямків, кожний з яких залишив власну правову спадщину. Це Конституція УНР, закони Гетьманату Павла Скоропадського, правові акти Директорії УНР, “Тимчасовий закон про адміністрацію ЗУНР". Всі вони є цінними правовими пам’ятками процесу державотворення в Україні.
Учень читає вірш “1 листопада 1918 року”

Кривавим листом котить падолист –

І серце прагне знов далеких візій:

Щоб понад нами знову пронеслись

Бої одважні і залізні!

Щоби дзвеніли списи й шаблі

І жах вогню будив до дня оселі,

Щоб ісходило сонце на землі

В вінку шрапнелів.

Щоб місто знов під чоботи ватаг

Коври стелило і стяги шовкові,

Щоб в синім небі стрічка золота

Благословила нашій крові.

(Б. Кравців)


Конституції Радянської України
Учитель історії: У період радянської державності було прийнято чотири конституції: 1919 р., 1929 р., 1937 р., 1978 р. Вони відповідали певним етапам розвитку радянської державності. Незважаючи на показний демократизм, вони мали формально-декларативний характер.
Правові пам’ятки сучасної доби
Учитель української літератури: Воскреснемо, брати і сестри, бо земля наша, хоч і розіп’ята на хресті історії, але свята.

Воскреснемо, бо ми були на цій Богом даній землі як народ, і рідне небо нехай пошле нам силу для життя.



Учитель історії: Новий етап становлення України як держави починається 16 липня 1990 р., коли Верховна Рада проголосила Декларацію про державний суверенітет України. 24 серпня 1991 р., було прийнято Акт про незалежність України.

28 червня 1996 р. нарешті збулася багатовікова мрія українського народу: була прийнята Конституція незалежної держави – України.


Учень читає уривок вірша “Суверенна Україна”

Боже-отче всемогутній, захисти коханий край!

Дай нам вийти у майбутнє, мужність і сміливість дай!

Хай ковтне свободи раю той, хто тільки-но воскрес,

І ворожі чорні зграї відженем від рідних крес.

Захисти нас від свавільних хижаків, жорстоких, злих,

Захисти від божевільних, від Чорнобилів нових!

Хай собори на руїни стануть там, де ти прорік.

Суверенна Україна – слава нині і вовік!

(О. Лупій)


Заключне слово вчителя: Пам’ять – одна з найцікавіших властивостей людини. Так як не можна забувати власного батька і матір, бо вони дали вам життя, дім, в якому ви народились і виросли, так не можна забувати свій народ та його історію. Не можна забувати землі нашої, бо це першооснова. З неї ми вийшли, до неї ми прийдемо.

Пам’ятайте слова великого Кобзаря, які й до сьогодні не втратили свого глибокого змісту: “Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь”.

Ми не знаємо, що принесе нам завтрашній день. Але людина живе вірою та надією на краще. Ніщо не приходить само собою, як і не змінюється без людини.

Щоб жити краще – потрібно добре працювати. Це стосується всіх. Людська праця потребує знань. Знання здобуваються у навчанні. Вчіться! Зробіть так, щоб день сьогоднішній став гордістю для майбутнього. Успіхів вам!


Звучить пісня “Україна”


НЕЗВИЧАЙНА ПОДОРОЖ
ЧЕРЕЗ ДНІПРОВСЬКІ ПОРОГИ НА СІЧ”

(Конкурс-подорож)
Вечір відбувається в актовому залі школи. В центрі сцени  емблема вечора. На лівому порталі сцени  схематичне зображення частини карти (за Бопланом) із зображенням Дніпровських порогів.

На правому  плакат із написом “Ось вона  Січ. Ось те гніздо, звідки вилітають горді й дужі орли. Ось звідки розвивається воля й козацтво на всю Україну.” М.Гоголь, “Тарас Бульба”.

На сцені розміщені стільці для учасників змагання. В залі стіл для журі, до складу якого запрошені старшокласники, батьки, представники дирекції школи.
Перед початком вечора звучать українські народні та козацькі пісні

Линуть позивні вечора

На сцені з’являється ведучий
Ведучий: Вітаю шановне товариство на нашому вечорі. Ми зібралися в цьому чудовому залі, щоб здійснити незвичайну подорож у минуле за Дніпровські пороги на Січ. Ви запитаєте, чому саме на Січ? А тому, що:

За шляхами, за дорогами,

За Дніпровськими порогами,

За лісами, за високими

Наші прадіди жили.

Мали Січ козацьку сильную,

Цінували волю вільную

І Україну свою рідную

Як зіницю берегли.
Ми, нащадки тих славних лицарів, мусимо знати наше минуле. А  хлопці готуватися, за прикладом козаків, до служби у війську. І хоч країна наша мирна, та все ж ми повинні вміти в разі потреби захистити свою землю, як це робили козаки. Здається, про все ми подбали, всіх запросили. Тож почнемо.

 Стривайте, стривайте!  лунає голос з глибини залу.


На сцену виходить козак
Козак Мамай: А про мене, козака Мамая, забули. Така незвичайна подорож – і без мене. Не годиться, юначе.

Ведучий: Вибачайте, козаче Мамай. А де ви взялися?

Козак Мамай: А я й ніде не дівався, нізвідки не брався. Я там, де добра справа, де доблесть і слава та гарна забава.

Ведучий: Тож вирушаймо разом на Січ. Я буду звати вас батьком, а ви мене, за козацьким звичаєм – синком.

Козак Мамай: А де ж наші лицарі, синку?

Ведучий: Чекають нашої команди. П'ять відважних джур зголосилися на цю небезпечну мандрівку.

Козак Мамай:

Нумо, джури, покажіться!

А ви, друзі, подивіться,

За котрого вболівати ви прийшли

На наше свято.
Звучить “Козацький марш”

На сцену виходять учасники змагання

Глядачі зустрічають їх дружніми оплесками
Ведучий: Чи знаєте, джури, на що йдете?

Джури (разом): Знаємо!

Козак Мамай: А чи знаєте, що можете загинути, тобто вибути із гри?

Джури: Знаємо.

Ведучий: А чи помолились богу перед походом?

Джури: Помолились!

Ведучий: Нагадую умови конкурсу-подорожі. Вам доведеться пройти через 14 випробувань, пропливти через 9 порогів та кілька заборів.

Козак Мамай: Дніпрові пороги й забори виступали в Дніпрі до 1932 року, себто до спорудження Дніпровської ГЕС і затоплення їх між Дніпропетровськом і Запоріжжям на відтинку 90 км. Дніпрове дно усіяне тут підводними і надводними скелями, камінням. Якщо каміння й скелі перетинають частину течії, вони називаються заборами, якщо всю річку – порогами. Порогів – 9, а заборів  понад 30. А в давні часи пороги були страшною перешкодою на шляху в того, хто плив по Дніпру на Січ. Вважалося, справжнім козаком може зватися лише той, хто пройшов хоч раз у житті через пороги. Тож для початку мені б не зашкодило знати, з ким ми вирушаємо в цю нелегку мандрівку.

Ведучий: Прийняття до коша – то ваше перше випробування. Потрібно буде щось про себе розповісти козакам, чи показати, що вмієте. Бувало таке, що козака не приймали в кіш. Про це навіть свідчить така козацька дума:

Ой, щоб тебе покарали на три недолі:

Перша недоля – щоб під тобою добрий кінь пристав,

Друга недоля – щоб ти козаків не догнав,

Третя недоля – щоб тебе козаки незлюбили

І в курінь не пустили.



Козак Мамай: А як приймали козака до себе, то обов’язково давали смішне прізвисько. От я знавав у давні часи козака Сторча-Палку, Не-Ридай-Мене-Мати, Часника, Козу, Бика, Гопака, Стріляй-Бабу, Кабана і Барана. Та кого тільки я не зустрічав на своєму довгому віку, а вік мій уже, мабуть, років із чотириста. Та часу не гаймо, джури, починаймо!
Джури по черзі встають і розповідь про себе
Ведучий: Тепер присутні в залі визначились, за кого вони вболіватимуть. А поки наші джури лаштують човна для подорожі, я представлю журі.
Ведучий називає членів журі
Ведучий: Ми вже в дорозі пливемо по річці Татарці, що впадає в Дніпро (показує на карті-схемі). Немає кращої дороги – Дніпро й роздолля степове... Виходьте, хлопці! Пороги  і човен далі не пливе. А не пливе тому, що ми підійшли до першого порога, який називається “Кодацький”. І тому проведемо конкурс, який називається “Штурм фортеці Кодак”.
Ведучий пояснює правила конкурсу
На підлозі намальована схема фортеці Кодак. У ній знаходиться “захисник” – це хлопчик, у якого на голові паперовий ковпак. Джура за допомогою “зброї” – палички з ниткою, на кінці якої прив’язане паперове кільце,  намагається впіймати “захисника”, не переступаючи кордону фортеці, той ухиляється від нападника різними рухами голови і тулуба. Фортеця вважається взятою, коли джура накине кільце на ковпачок “захисника”. Джури по черзі “штурмують” Кодак. Час вимірюється звучанням музики. Це весела рухлива українська музика.

Козак Мамай: А тепер ми підійшли до порога, який називається “Сурський”. Тут нас чекає випробування на вміння так званої козацької регули та бойового мистецтва. А чи знаєте ви, джури, як називається бойове мистецтво козаків?

Джури разом: Знаємо, батьку,  “Гопак”.

Козак Мамай: Так покажіть, на що ви здатні!
Звучить “Гопак”
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка