Серія «Графіті» заснована у 2004 році Художник-оформлювач



Сторінка7/8
Дата конвертації21.02.2016
Розмір2.5 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Просто МИ

Візьми свою гітару, напиши два слова, Дай свого серця ритм — і буде пісня нова. Дай своїх вулиць шум і запах сигарети, Мороз по шкірі, джінси і старі касети.

То є просто рок, Просто ти, Просто я.

То є просто рок,

Просто ми

Не просто так придумали...

Включи транзистор зранку і не падай з ліжка То просто радіо заграло твою пісню. То просто ді-джей в'їхав в твої тексти, Під неї вперше хтось займеться сексом.

Сто тисяч рук злітає за акордом в небо, Сто тисяч пар очей запалить твою сцену. Сто тисяч голосів співає твоє соло, Візьми свою гітару, напиши два слова...



Птахи

Раз високо в небі Я зустрів чужих птахів. Всі вони летіли Звідтам, де і я хотів.

Крилами шуміли, Наганяли дикий страх. Потім в воду сіли Просто в мене на очах.

І я собі захотів Політати десь під небом. Двоє гарних крил — І мені вже ніц не треба. Я собі захотів Подивитися на люди. З висоти птахів Я побачив то, шо буде.

На старих деревах Вони мають свої хати. То не є далеко, Та не можна їх дістати.

Вони мають крила І не роблять зла нікому. А як стане зимно, То летять собі додому.

І я собі захотів Політати десь під небом. Двоє гарних крил — І мені вже ніц не треба. Я собі захотів Подивитися на люди. З висоти птахів Я побачив то, шо буде.

Разом ми

Чи не бачиш, шо я стараюся, Але трудно є плавати на Такій глибокій воді, як ми. Я чую твій шепіт...

Чи ти чуєш, шо я вмираю, Але прощатися — то ніби так, Як би трохи вмирати... Ти чуєш, шо кажу?

На мілизні потонуло Менше, ніж ми. Але будемо разом, Разом ми...

Чи не бачиш, шо я стараюся, Але трудно є плавати на Такій глибокій воді, як ми. Я чую твій шепіт...

Руки медузи

Там, де глибока і темна вода, Там, де нікого вже живого нема, Ми раз ходили, ну, бо мусили йти, Ми заблукали — там море води...

Кроків не чути і не видно слідів, Я би і далі так ходити хотів. Він дуже дивний, той затоплений рай, Ходять медузи, ти їх не відганя-а-ай!..

В очі нам лізуть руки медузи...

Ва-а-а-а-ай!..

Сльози течуть і коляться дуже...

Ва-а-а-а-ай!..

Очі нам гладять руки медузи...

Ва-а-а-а-ай!..

Медузи сторожать свій тихий світ, Вигнали шуми, вигнали світло. Носять на плечах цілі тонни води І не говорять, бо не мають коли...

їм вже не зимно, тільки тепло їм там, Холод не чути, коли сумно є нам. Ти їх послухай, наверх не тікай, їхнє повітря ще глибше вдихай!..

Сам

Ше вчора ти був там, де всі.

Дивився на мене,

Такий змучений, злий,

І шось говорив.

Слова твої бились о шкло

І падали вниз, ніби мертві птахи,

Шоб лежати, як сон.

Тебе вже нема, і я Лишився тут зовсім сам, Стою перед зимним шклом...

Твій тато заплакав, і я

Тоже плакати хочу,

А ти сльози забрав

І свої, і мої.

Ти вже не побачиш себе,

Я знаю — ти вмер, шоб не бачити тих,

Хто тебе надурив.

Тебе вже нема, і я Лишився тут зовсім сам, Стою перед зимним шклом...

Тебе вже нема, і я Лишився тут зовсім сам, Стою перед зимнім шклом...



Сам собі країна

На твоїх джінсах — американський прапор, На твоїй майці — канадське кленове листя, У твоїх очах видно тільки одне питання: хто мені скаже — чому я тут народився?

Не твоя вина — шо ти батька свого син, А твоя біда — не вміти бути ним.

Не стидайся — то твоя земля,

Не стидайся — то Україна.

Добре там є, де нас нема,

Стань для батька нормальним сипом.

Ти знову купиш

Струйові німецькі шузи,

Твої вуха давно вже звикли до чужої музики.

На твоїх губах застигла гримаса болю,

Чому я тут ше — я хочу давно на волю!

Не твоя вина — шо ти батька свого син, А твоя біда — не вміти бути ним.

Не стидайся — то твоя земля,

Не стидайся — то Україна.

Добре там є, де нас нема,

Стань для батька нормальним сином.

Секс

(То море з людей)

Мліють мої губи, і гудить моя кров.

Я знаю: то, шо буде — буде знов, і знов, і знов.

І я ковтаю дим, ковтаю сірий дим,

Бо ти лежиш так близько, вся закутана у дим.

На шторі хтось із вулиці знов проектує фільм,

Актори ті, шо грають там, давно вже є німі,

Сліпі і німі, сліпі і німі, сліпі і німі, і відчувають нас.

Та гра є не надовго, просто треба мати час,

Я знаю твоє тіло, поїдаю його сам,

Не можу перестати, хочу ше хоча би грам.

К. Скрябін «Я. «Побула», і Берлін»

Стікає нам по пальцях піт повільно, ніби віск. Лови його, бо буде пізно, як загасне гніт. Коли загасне гніт, коли загасне гніт, Я топлюся на ліжку, ніби айсберг на вогні. Я роблю дикі хвилі, та нашо вони мені? Кричу на себе сам, бо точно знаю: то є гріх. І граю з себе клоуна, і душу з себе сміх, Я їм тебе, я їм тебе, я їм тебе, І вже най буде, як є.

Секс — то є море з людей...

Моя апаратура вже нагрілася до сліз.

Хвилина ше, секунда ше — і я сповзаю вниз.

Мій голод забиває час повільно, ніби кат,

Я роблю то, що хочу, то, шо не можливо вкрасти.

Дай ше мені, дай, дай, дай води!

Комп'ютер вже закинув всі програми і забив.

Мій мозок вже не дихає, бо дим його накрив.

Я вдихаю дим, з'їдаю дим, скакаю в дим,

Тільки ти не спіши.

Не хочу скоро втратити, шо можна ше нести.

Не хочу віддавати то, шо тільки принесли.

Старий брехун на небі місяць кліпнув і пішов,

Здурив мене, а я повірив, дав і не знайшов.

Стоп, йди назад, стоп! — мої м'язи кричать.

Моргає телевізор чорно-білим кіном.

Він хоче показати то, шо бачить, тільки то.

Годинник собі став, і механізми тихо сплять,

В кімнаті дуже тихо, тільки вени гудять.

Секс — то є море з людей...

Соло

Ми з вами є на тій землі — як клавіші на піаніно. Хтось — бемоль, а хтось — дієз, ате в кінці з нас кожен — людина. Хтось — біта клавіша, а хтось — фальшива брудна чорна нота, Хтось завжди буде — «за», а хтось обов'язково буде — «проти».

Часом так є, шо хочеш заграти соло

На одній струні — знайди в собі сили скоро.

Часом так є — шо хочеш, хочеш

На одній струні — знайди в собі сили!

І хтось придумав ше до нас — шо білих клавіш трохи більше,

А чорні вище них стоять — їх зачепити пальцем легше.

І так живемо в сім октав — маестро тисне на педалі.

Хто — пан між нами, хто — пропав — вистава довга, 'ідем далі.

Ми — маленькі молоточки, Ми — частинки піаніно. Граєм міліон мелодій, Б'єм по струнах своїм тілом.

Часом так є, шо хочеш заграти соло

На одній струні — знайди в собі сили скоро.

Часом так є — шо хочеш, хочеш

На одній струні — знайди в собі сили!

Спи собі сама

Часом буває так, шо хочеш почути Речі, яких ніколи б не знати. І тягне за руку тебе в то місце, Де думаєш: краще б очей не мати. Ти дивишся в кухні на кран і воду, А правда нізвідки не виходить.

І дивляться в очі тобі знайомі, а їхні очі твоїм говорять: «Спи собі сама, коли біля тебе мене нема!..»

Часом буває так, шо в магазині ти хочеш крикнути:

«Ну в чому я винна

Тебе окидають розуміючим оком,

Дуже болить, хоча й ненароком.

І ти ростеш, старієш, вмираєш,

А тої правди так і не знаєш.

Боїшся її і від неї втікаєш,

І в стінах своїх ти одна засинаєш...

Старий

Налий води ше туда, де не треба, Колись ти більше за нас тої сили мав. На пальці стань і дістанеш до неба — Єдине місце, де ніколи не будеш сам.

Не мучся, не чекай, страх має зуби,

Не слухай то, шо всі кажуть, піди собі.

Ти маєш досить давно тої муки,

Ти навіть сам не знаєш, скільки тобі старий.

Той цілий спокій так просто не прийде, А на старих деревах гнізда старих птахів...

Таких, як ти, вже нікому не треба,

Твій светр так, як ти сам, вже такий старий.

Не забувай, шо всі люди — дерева,

Не раз я бачив, як дерева вогонь палив.

Той цілий спокій так просто не прийде, А на старих деревах гнізда старих птахів...



Старі фотографії

Здається, шо то було так давно, Коли в руках тримаю цей альбом. Нам було абсолютно все одно. Не маючи нічого, мати всьо.

За гроші не купити тільки час, Він всіх нас методично поділив. Когось він опустив, когось підняв, А є на кого взагалі забив.

Старі фотографії на стіл розклади, Дитячі історії смішні розкажи. І справжнім друзям не забудь — подзвони, Бо, добре чи зле, з тобою завжди вони.

Дешеве пиво і сухе вино Робили нас щасливими людьми, І, ніби чудо, польське радіо Нам відкривало той незнаний світ.

Ми жили всі так, ніби то був сон І можна бути вічно молодим. А залишився тільки цей альбом, А мрії розлетілися, як дим.

Старі фотографії на стіл розклади, Дитячі історії смішні розкажи. 1 справжнім друзям не забудь — подзвони, Бо, добре чи зле, з тобою завжди вони.

Ми грали примітивну музику Так чесно, шо пробила би до сліз. Чекали, шо прийде такий момент, Коли під ноги впаде цілий світ.

Годинник вперто роки рахував, І кожен так, як вмів, так і зробив. І тільки у альбомі всі підряд Ми будемо такими, як тоді.

Стриптиз

Гроші мають очі і бачать всьо, шо хочуть, І грубими руками до крові б'ються з нами. Мої зимні сльози вже мають колір грошей І запах злого бога, брудного, німого.

Моя кров годує знов великі гроші.

Вмирає кров, і страшно нам під небом ночі...

Моя кров і твоя кров годує знов великі гроші. Вмирає кров, і мертва кров, і страшно нам

під небом ночі...

Гладиш цілий вечір за гроші свої плечі І знаєш: не для тебе двері ті, шо в небо.

Моя кров і твоя кров годує знов великі гроші, Вмирає кров і мертва кров, і страшно нам

під небом ночі..

Моя кров і твоя кров...



Там, де мене лишили

Лишаю на папері всьо, шо знаю, і знов Чую, як горить наша кров. Згоряє і лягає чорна сажа на нас, А може, то просто час.

Лишаю то, шо знаю, на папері і тікаю туда. Де того всього нема.

І ваші грубі руки не дістануть ніколи дна... Собі там живу я...

Там, де мене лишили... Там, де мене лишили... О-о!..

Мені не видно неба — і не треба,

Я не хочу його, його.

То синє небо для вас,

Мені нічо не чути, може бути,

Що я просто глухий

На ваші слова.

Лишаю то, шо знаю, на папері і кидаю в вогонь.

То так горить наша кров,

Горить, а я тікаю... чорна сажа не дістане до дна...

Собі там живу я...

Там, де мене лишили... Там, де мене лишили... О-о!..



Танго

Дзвенять браслети на руках, ми танцюємо танго, Тіло до тіла і серце до серця, так гарно. А над паркетом пролітають задихані пари, І всі спішать натанцюватись, бо часу є мало. Мало...

Наше жмття — то танго Без правил і до кінця. Танго страшне і гарне, Тільки сцену вибирати не нам.

Наше життя — то танго, До смерті танцюємо вдвох, І поки ми разом — з нами Бог.

Кожен шукає партнера до танцю надовго

І віддає себе йому до пари назовсім.

Коли ти впадеш — то спішися піднятися скорше

Бо каблуком пробити душу твою кожен зможе.

Наше життя — то танго Без правил і до кінця. Танго страшне і гарне, Тільки сцену вибирати не нам. Наше життя — то танго, До смерті танцюємо вдвох, І поки ми разом — з нами Бог.

З останніх сил оркестр шарпає змучені струни, Давно вже грає він не в долю, але ми танцюєм. Всі посміхаються, але за сміхом сховані зуби, Так було завжди, бережіться, бо завжди так буде.



Танець пінгвіна

Коли я ходжу по місті, На мене тиснуть люди. Я бачу їхні руки, Я бачу їхні губи. А...

Я довго ходжу по місті, Мене нервує небо. То є не моє небо, То і не твоє небо. А...

Сонце на стінах,

Я там, де сонце на стелі.

Танцюю танець пінгвіна

Страшно веселий!

Я там, де сонце на стінах,

Я там, де сонце на стелі.

Танцюю танець пінгвіна

Страшно веселий!

Страшно веселий!!!

Мене тримають за руки, Шоб не робити то само. Мене нервують люди Ті, шо думають мало.

Сонце на стінах,

Я там, де сонце на стелі.

Танцюю танець пінгвіна

Страшно веселий!

Я там, де сонце на стінах,

Я там, де сонце на стелі.

Танцюю танець пінгвіна

Страшно веселий!

Страшно веселий!!!



Твій портрет

Вулиці мокрі, ше я не спав, Твої сни у бінокль підглядав. Впало вниз небо, а я підняв, Розстелив по коридорі і намалював.

Сірий павук читає назви старих газет, Я малював руками на небі твій портрет.

Знизу бетон, зверху літак, може, то рай. Справа вогонь, зліва вода і фарби линяють. Море машин, море руїн, шукаю свій дім, Вулиці є мокрі вони, я не один...



Телефони

Телефони знають наші секрети. Вони би плакати, якби говорили. І, 2, 3, 4, 5 — ми набираєм цифри — просто шоби бути ближче.

Не переживай, не кажи мені правду,

Очі закривай, набреши мені гарно, гарно...

Набери мій номер вечором, набреши в мій телефон, Скажи, шо в тебе я один, тільки я один...

Телефони знають наші історії, Одні від радості, а інші від горя. 1, 2, 3, 4, 5 — ми набираєм цифри — просто шоби бути ближче.

Не переживай, не кажи мені правду.

Очі закривай, набреши мені гарно, гарно...

Набери мій номер вечором, набреши в мій телефон, Скажи, шо в тебе я один, тільки я один...

Техносекс

Кожний ранок миєш писок, Бачиш всьо своє так близько. Стіни тоже мають очі, Стіни тоже дуже хочуть.

В телевізорі програми Всі для тата і для мами, Вони знать, шо робити, Як робити, де робити.

Скоро всьо повиростає, Дуже скоро навіть, скоро. Треба якось починати, Не чекати аж до сорок.

Стільки всього треба вспіти, Стільки є кругом роботи. Навіть в садіку всі діти Добре знають, шо до чого.

Так вічно кожен день всьо так і є...

Всі машини і заводи, Всьо, шо їздить, всьо шо ходить, Мавпа, слон і навіть пес — Всіми ними рухав секс.

Хмари плавають на небі, Тоже шось собі шукають. Діти ходять по підвалах, «Shamen» тихо доганяють.

Люди ходять злі на себе І не знають, шо бракує, Всі коти і навіть мухи Тоже пухнуть з голодухи.

Виключайте, люди, світло, Так, шоб було дуже темно. Щоб почули вас сусіди, Доганяйте «Скрябін»-техно!



Тіна, Тіна

По землі відкрилась мені — я одиноко скачу вдалечінь,

Як добре знати, що там датеко чекають мене.

Там блукає осінь хрустальна, як тінь,

Там ти чекаєш мене, я сиджу.

Далеко десь айсберг холодний, як я,

Попав в тепле море і розтав.

Тіна, Тіна...

Не відходь від мене, ти мій секрет, Ти моя тайна.

Не відходь від мене, ти мій секрет, Залишись зі мною...

В життя тільки раз прокинувся я, і ти знов зі мною, Тепло так...

Тіна, Тіна...

Не відходь від мене, ти мій секрет, Ти моя тайна.

Не відходь від мене, ти мій секрет, Залишись зі мною...



То мій голос

То мій голос...

Чекаю цілий час, шо хтось злапає, Чекаю і не можу відійти. Чекаю — і аж вуха закладає. Так ніби хтось папером заліпив.

То мій голос...

Не можу вбік відвести свої очі, Не хочу в руки датися йому. Він їсти ше мене чомусь не хоче, Шось явно заважає павуку.

То голос... То мій голос... Тільки голос... Просто голос...

Вже чую за спиною тихі кроки, Вже хтось мене торкає, ніби сон. Я зрадив своє тіло й свої очі, Але ніколи не віддам його.

Той прикрий світ

Я наберу води і знов вікно помию, Там, за моїм вікном, шалений світ. Навколо нас ростуть давно сухі дерева І в тому лісі ми шукаєм слід.

Той прикрий світ штовхає і кидає, Той прикрий світ чомусь такий дурний. Наш прикрий світ, а іншого немає, Бо прикрий він...

Я мию кожен день знов брудні мої ноги, А зліва мій сусід вже посивів. То небо тисне так, шо ніби вже не може, І ліс наш почорнів — то він горів.

Той прикрий світ штовхає і кидає, Той прикрий світ чомусь такий дурний. Наш прикрий світ, а іншого немає, Бо прикрий він...

Я нині зрана встав, полізу в свої гори, І телевізор мій лишився сам. Я там, де вітер знов ганяє хвилі в морі І пише по воді свої слова.



Турбо-техно

Шось там ти пишеш, Цілий час ти пишеш, Ціпу ніч ти пишеш, Цілий день...

Мої сни ти пишеш, Кожен раз ти пишеш, Я не хочу, ти пишеш, Я пішов...

Йде війна... ти пишеш... Всьо горить... ти пишеш. Ти пишеш...



Україна

Бідна і соплива, брудна і нехлюйна, Гидка і зрадлива, бридка і згубна. Ті слизькі вокзали, на губах піна. Злодії, цигани, то вона — Україна.

Вулиці, як нори, зрубані дерева, Нацики, герої, то вона — Україна. Білі «мерседеси», жовті «Запорожці» Чия то вина, шо то є Україна?

Жебрають каліки, трупи по під'їздах, Вино і чорна кава, ми живемо в містах. Дерев'яні гроші, картинна галерея, Смердячі туалети, то — моя Україна.

То пухлина в мозку, дороги на могилах, Пам'ятники з бронзи, «не вмре, не загине». Засрана культура, всі народи — браття... То моя країна — рідка ненька Україна!

Україна...



Фільм (Скоро буде)

Вчора бачив я дуже добрий фільм Про сєксових дєвок і твердих ментів. Була купа крові, сексу і грошей, Я не міг заснути, хтів дивитись ше.

Люди, чи то я, Люди, чи то ми, Може, то фінал Нашого кіна?

Подивився ше дуже добрий фільм, Була купа крові і крутих машин. За два дня Сталоне розвалив В'єтнам, Я від крові з милом відмивав екран.

Люди, чи то я, Люди, чи то ми, Може, то фінал Нашого кіна?

Скоро буде фільм (люди, чи то я), Дуже добрий фільм (люди, чи то ми) Я чекаю фільм (може, то фінал), Скоро буде фільм (нашого кіна).

Може, то фінал?..

Хай буде так, як хочеш ти! Хай буде з нами так завжди. То є історія на двох, Ми зробим разом кожен крок...


Хай буде так, як хочеш ти

На мокрому шклі машини Малюємо пальцем дивні речі. Кожен втікає від самого себе І сам себе штовхає в плечі.

На вікні незрозуміло нікому Пишем то, шо так важко сказати. Де взяти сили на таку розмову? Будь ласка, вибач, ти мусиш знати...

Хай буде так, як хочеш ти! Хай буде з нами так завжди. То є історія на двох, Ми разом зробим кожен крок...

Кожен робить в житті дурниці І шукає причини навколо. І на рівному місці злиться, Коли звалити нема на кого.

А внизу просто під ногами Лежить в пилюці наше щастя. Тільки схилитися і підняти, На шклі машини написати пальцем.



Холодний смак

Ану, ти пригадай, чи пам'ятаєш, як

Хмари літали тільки для нас?

Так було тихо.

Люди плелися в клуб.

А я стояв німий і лапав пальцями дим

І відчував на собі руки, очі, а з ним

Не міг забути

Холодний смак твоїх губ...

Так має бути, бо так Є намальований знак. Ти повернися і йди, Ті сльози не витирай. Нехай залишиться смак Тої зі сіллю води...

Ану, ти пригадай, чи пам'ятаєш, як

Забили десь дзвони? І най буде так.

Тоді злетіло

З твоїх правильних губ.

А я мав катар, може, грип,

І хлюпав мій ніс.

Кремезний хлопець вже тебе на ровері віз.

Я досі чую холодний смак на собі...

Так має бути, бо так Є намальований знак. Ти повернися і йди,

Ті сльози не витирай. Нехай залишиться смак Тої зі сіллю води...

Цукор

Вона прийшла така, як лід, Непідступна і солодка. Очі лізли всім з орбіт, [ раптом всюди стало мокро.

А вона прийшла до неї

І не бачила нікого,

Тільки шось заграв ді-джей —

І попливли

Такі, як цукор — вона і вона,

Танцюють разом — вона і вона.

Такі, як цукор — вона і вона,

їм буде супер — вона і вона.

Голодні очі пацанів Запускали свої стріли. З ними кожен би хотів, Але вони би не хотіли.

Бо вона прийшла до неї

І не бачила нікого,

Знову шось заграв ді-джей.

Такі, як цукор — вона і вона. Танцюють разом — вона і вона. Такі, як цукор — вона і вона, їм буде супер — вона і вона.

Червоні колготки

Моя дівчина зроблена з неба, її губи зроблені з раю. В моєї дівчини очі — озера, В яких до берега не допливаєш.

Я подарую своїй дівчині Найкращі квіти Голландії. Залию ванну п'яними винами І буду з нею плавати.

Я люблю свою бейбе, її червоні колготки. Я люблю свою бейбе, її помаду солодку. Я люблю свою бейбе, її лаковані мешти. Я люблю свою бейбе, Вона ніколи не бреше.

Моя дівчина має тіло З найтоншого вельвета; Найглибші ріки Аляски, Найвищі гори Тібета...

Я подарую своїй дівчині Найкращі пісні Ірландії. І буду купатися в хвилях Волосся її водоспадів.

Моя дівчина пахне водою Альпійського талого льоду. Моя дівчина буде зі мною, Я її не віддам нікому...

Чим пахне?

Я грію ноги, а за рогом йде запекла війна. Поранене яйко не смакує, і тошнить від вина. Кобіти ходять по підвалах, я не знаю, нашо Ходити треба в ліс, а по неділях в кіно.

Я обливаюсь кожен ранок холодним молоком, Придумую лікарство, шоб від рака помогло. В під'їзді наші діти курять тухлу ватру кожен день, А мама каже: то є ліпше, ніж пити портвейн.

Чим пахне?

Мій тато має бороду, сто баксів і гараж,

А я їх маю десять, бо нашо мені той раш?

Я думаю, як вижити, забита голова,

І знов в мене свербить потилиця, а з носа тече кров

Ходив по своїй вулиці, тримався за стіну, А тут виходять чувачки і кажуть: бітте зер гут. А я подумав, шо то сон, і, видно, мимо пройшов, Хто продасть мені балончик, заки я ще не пішов?

На дискотанцях параноя і веселі слова, Дівчата ходять голі, хлопців зовсім нема. А там ялинка постояла і віднесли в туалет, Бо вже свята всі пройшли і відкривають буфет.

Чим пахне?

Чуєш біль

Чуття в мене є, шо життя нема, Нема для мене прав, Коли буде кінець...

І знов хтось ходить, як туман,

Не мовить ані слів,

Іде до своїх снів.

Я пробую йти по хиткій землі і пізнавати їх.

Рахуй, шо то не гріх...

О-о-о! о-о-о! чуєш біль. Чуєш біль...

Знов дивну постать я зустрів,

Настрашився себе,

Втікав, не знаю де.

З вогню хтось виник, потім зник.

Лишилася стіна.

І я вкотре вже сам...

О-о-о! о-о-о! чуєш біль, Чуєш біль, чуєш біль...

Знову гіркий і сірий Бачив я сон. Листя кудись летіло В дивний полон. Поїзд тяжкий і темний Став, як стіна. Біг я і тратив сили, Чув, де вона. Тягнеться сива днина, Хочу втекти... Але стіна єдина Не дасть пройти.

Тихо десь ангел грає Моїх пісень. Я вже не дочекаюсь, Шоб кінчився день.

Може, її побачу — Сил вже нема. Поїзд тяжкий і сірий Став, як стіна...

О-о-о! о-о-о! чуєш біль,

Чи ти чуєш біль, чи ти чуєш біль?

О-о-о! о-о-о! чуєш біль, Чи ти чуєш біль, чи ти чуєш біль? О-о-о! о-о-о! чи ти чуєш біль. Чи ти чуєш біль, чи ти чуєш біль?

Шось зимно

Хмари лізли на небо, всі чекали на дош, Було зимно на морі, 20 років був дощ. А двоє десь пили слину, слина — то як вино, І п'яне серце не чує, шо готується зло.

Злий був дощ — він не міг побувати в вогні, Він лизав її тіло і гасив його сни. Скоро попіл залишився, де був шойно вогень, Не загориться вже ніколи мокре і гірке.

Мені снилися над рано два різні голоси, А я тікаю і не знаю, від кого і куди. Я біжу і всьо кидаю — то є таке кіно, Його зняв Зайковський і не знає, де воно.

Там, за рогом, продавали поламаний насос. Вітер тіней дув — мені не повезло. Але то всьо не до речі я розказую вам, Від початку мова була про шерше ля фам.

А я не спав, лежав і думав, і болить голова, Я по вулиці не ходжу, бо вулиці нема. Я не міг сидіти вдома і тріпав хідники, І каву вже не вару, бо мокрі сірники.

1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка