Шановні батьки !



Сторінка1/7
Дата конвертації19.02.2016
Розмір0.97 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7
Шановні батьки !

Для того, щоб займатися розвитком мовлення Вашої дитини, зовсім не обов’язково змушувати дитину сідати за стіл, створюючи атмосферу уроку. Існує багато прийомів, які дають змогу до певної міри вирішити це питання. Це і гра, і подорож у казку, і змагання, і багато інших прийомів і способів. Головне це ваше бажання і гарячі дитячі оченята.

Мовлення – невід’ємна частина соціального буття людини, необхідна умова існування людського суспільства, головний засіб отримання будь-якої інформації.

З метою формування в молодших школярів умінь будувати усні та письмові перекази прочитаних чи прослуханих текстів, створювати власні розповіді, описи й міркування і правильно оформлювати їх на письмі в шкільній програмі відводяться окремі уроки розвитку зв’язного мовлення. У кожному класі початкової школи вони мають конкретні завдання.

У першому класі потрібно активізувати словниковий запас шляхом добору до назв предметів(іменників) їх ознак (прикметників),слів, які називають дію (дієслово). Дитина вчиться будувати з вивченими словами словосполучення і речення, також зв’язну розповідь з 2-3 речень. Всі висловлювання будуються усно. Важливо, щоб теми для них були цікавими дітям, пов’язані з їхнім повсякденним життям. Під час спілкування з дитиною батьки повинні слідкувати за своєю мовою. Розмовляючи з малюком, не поспішайте, чітко вимовляючи звуки та слова. Під час читання не забувайте про виразність.

Якщо у першому класі на розвиток зв’язного мовлення не відводиться окремо урок, то у другому класі для цього існує спеціальний урок. Діти знайомляться із виражальними засобами мови: порівняннями, метафорами (без уживання термінів). Навчаються правильно їх розуміти і доречно вживати у своєму мовленні, формують вміння редагувати деформовані тексти, будувати розповіді за запитаннями, даним початком, опорними словами, складати опис предмета за допомогою запитань і опорних слів. Всі роботи виконуються усно. Але починаючи з другої половини року можна починати записувати невеличкі висловлювання, обсягом 3-4 речення.

У третьому класі формуються уміння переказувати тексти (розповіді, описи, міркування). Перед виконанням кожної роботи потрібно допомогти дитині: поставити запитання, знайти опорні слова, скласти план, дати початок тексту. Третьокласники вже письмово навчаються висловлювати своє ставлення до того, про що вони пишуть.

Робота з розвитку мовлення в четвертому класі розрахована на формування умінь в учнів писати твори на основі своїх спостережень, вражень від побаченого, прочитаного, з обґрунтуванням власної думки, власною оцінкою героїв прочитаного тексту чи переглянутого фільму.

Не залежно від вікових особливостей будь який розвиток мовлення включає лексичну роботу( тлумачення окремих слів, добір синонімів, антонімів, багатозначних слів, образних слів і словосполучень і т.ін.).

Невичерпним джерелом матеріалу для розвитку мовлення є саме життя – все те, що оточує дитину.



Методичні рекомендації з читання для 6 років.

Прийде осінь. Закурличе

Журавлями в ранній час.

І дзвінок мене покличе

Перший раз у перший клас.

(Вадим Скомаровський)

Як зацікавити маленького шестирічного школяра до навчання? Як донести до слуху й душі мелодійність української мови? Як залучити до роздумів, гри або бесіди? Як сприяти зближенню дорослого і дитини?

Всі ці запитання виникають у батьків, які мають першокласників. Адже поки дитина мала, дорослі з радістю читають їй книжки. Але тепер малюк пішов до школи і батьки вважають, що школярик сам буде читати. Тому саме зараз, коли дитина долає перші кроки у читанні, необхідно допомогти їй навчитися читати бігло, грамотно, виразно. Невміння читати позначається не лише на успішності у навчанні, але й на загальному розвитку дитини.

Ми вважаємо, що насамперед повинні бути спільні заняття шести – семирічної дитини з дорослим, який хоче відкрити малюку радість самостійного читання. Ми сподіваємося, що в процесі спілкування у дитини обов’язково виникне бажання читати художню літературу, бажання розмовляти про прочитане, про книги і мистецтво.

Під час таких творчих занять розвивається не тільки вільне і точне мовлення дитини, але і її художній смак, виникає потреба у щоденному читанні, розширюється світогляд, збагачуються, поглиблюються інтереси.

Познайомте малюка з широким та доступним колом дитячого читання і підготуйте їх до самостійної читацької діяльності.

Підберіть збірники, до яких входять загадки, казки, вірші й оповідання про дітей, їхні взаємини у сім’ї та школі, про природу, рідний край, звичаї і свята українців. Різноманітність творів за тематикою, жанром, емоційною спрямованістю допоможе першокласнику сприймати літературу як незвичайний і захоплюючий світ, у якому кожен може знайти щось цікаве для себе.

Чудові ілюстрації сприятимуть кращому усвідомленню змісту прочитаних творів та розвитку художніх смаків і творчої уяви дітей.

Читайте не більше , ніж 15-20 хвилин, але кожного дня. Перш, ніж розпочати читання, провітріть кімнату, приберіть зі столу всі зайві предмети. Вони можуть відволікати увагу дитини. Якщо малюк втомився, зробіть паузу, відпочиньте.

Запам’ятайте деякі правила уважного читача.


  1. Читаючи вголос, не поспішайте, заглиблюйтесь у суть прочитаного.

  2. Звертайте увагу на те, як поводять себе герої книг.

  3. Передавайте їхню розмову, поведінку, характер емоційно, з жестами та мімікою.

  4. Закриваючи книгу, подумайте чого вона Вас навчила.

  5. Вмійте берегти книгу!

Не поспішайте з аналізом та розбором віршів і казок у першому класі. Зосередьте свої зусилля на тому, щоб читання викликало у починаючих читачів різнобічні й сильні переживання, хвилювання.

Під час такого сімейного читання батьки відкриваються для дитини з нового боку. Це додає їм поваги, взаєморозуміння, можливість обговорювати все більш нові теми.

Як обговорити з дитиною прочитане?


  1. Назвіть автора твору, якщо є можливість розкажіть коротенько його біографію, назвіть основні твори.

  2. З’ясуйте під час читання або перед читанням незрозумілі та складні слова.

  3. Запитайте, чи сподобалося їй прочитане? Чим саме?

  4. Попросіть пояснити як вона розуміє заголовок.

  5. Що можна розповісти про головного героя (головну подію)

  • Зовнішній вигляд;

  • Характер, вчинки

  1. Які слова чи вирази з прочитаного найбільше запам’яталися?

  2. Підсумуйте враження від прочитаного. Чого навчила ця книга?

  3. Запропонуйте намалювати малюнок, ілюстрацію до епізоду, що найбільше сподобався, портрет головного героя.

  4. Влаштуйте маленький домашній театр. Розіграйте сценки, намагаючись якомога точніше передати зміст прочитаного.

Шести-семирічна дитина не завжди вміє досконало читати. Тому розпочніть заняття з читання-слухання. Дорослий читає, малюк слухає. Час від часу задавайте запитання щодо прочитаного.

Наступний важливий етап роботи – читання-стеження: дитина стежить за текстом, водячи вказівним пальчиком за тим, хто читає вголос. В міру того, як дитина опановує техніку читання, їй можна дозволити читати ці тексти самостійно. І не скупіться на похвалу.

Ще один спосіб читання - луна-читання. Дорослий читає, малюк не тільки стежить за текстом, але й потихеньку промовляє те, що читає разом з батьками.

Читання мозаїка. Розпочинати цей вид роботи можна тоді, коли в дитини вже достатня техніка читання, коли вона може не просто прочитати, але і зрозуміти прочитане. Основну частину тексту читає дорослий сам, підключаючи учасника «мозаїки» у потрібні моменти.



Словник. Слова. Іній

Іній - дрібні кристалики льоду, що вкривають пухнастим шаром поверхню предметів при різкому охолодженні; паморозь.

Іній – праслов’янське слово, можливо, походить давньоіндійського «ені» - блискучий, сяючий.

Вірші

Бачили ви срібний іній, Скрізь зима. Та що це, сон?

А сьогодні іній -Сад цвіте! – гука Антон.

Синій, - - Білий цвіт он на калині!..

То від неба, що вже синє! Та ми знаєм, що це... іній

(О.Ющенко) (М.Пономаренко)



Загадки

Бігли білі їжаки, В нас зимою білим цвітом

Погубились в них голки. Сад зацвів, неначе літом.

А тепер усі голки (іній)

Почіплялись на гілки Не сніг і не лід, а сріблом дерева

(Іній) прикрасить. (іній)



Прикмети

Багато інею на деревах – багато меду.

Багато інею взимку – багато роси влітку.

Їжак

Їжак – невеличка тварина, тіло якої вкрите твердими голками, під час небезпеки згортається в колючий клубок.

Слово їжак в давньоруській мові означало «колючий», а пов’язане воно з грецьким словом «ексіс» - гадюка, тому й означає «той, хто поїдає гадюк».

Речення

З ранкової прогулянки повертався додому старий їжак. На ганку його чекала вся їжакова родина.

Їжаченко їжачок виглядає з колючок.(О.Павленчук)

Прислів’я та приказки

Їжак їжака голками не зляка.



Загадки

В мене шубка з колючок. Котиться клубочок,

В мене сіра спинка. Зовсім без ниточок.

Ніс, як чорний п’ятачок. Замість ниточок

Очі, як бусинки. Триста голочок.

Хто я? Це- ...(їжак) (Їжак)


Вірш

Два хлопчики коло струмка Їде, їде їжачок,

Метеликів ловили Їжачок – лісовичок.

І молодого їжака Їде, їде до змії -

На стежці перестріли. Проганятиме її.

(Василь Стус) (Т.Коломієць)



Текст

Хто дужче любить?

Були якось Петько з Миколкою в лісі. Суниць вони назбирали мало, зате двох їжаків зловили. Понесли хлопці їжаків додому. Минуло ще кілька днів. Знову зустрілися хлопчики і засперечалися, хто з них більше любить свого їжака. Петько хвалиться, що годує їжака молоком, усякого ганчір’я намостив йому в кутку. Мало голки йому не чистить. А Миколка сумно мовчав. Йому нічого було розповідати. Він відніс свого їжака до лісу. (За О.Буценем.)

Йорж


  1. Йорж – щітка для миття посуду з вузьким горлом.

  2. Йорж – дрібна прісноводна риба з колючими плавцями.

Надійка ретельно терла стінки банки з видовженим вузьким горлом йоржем зі спеціальним порошком.

Василько смикнув вудлище і на поверхні з’явився колючий йорж.



Загадка

Живе вона у синім морі,

Та не тюлень це і не морж.

Я підкажу вам: це рибина,

А звуть усі цю рибу ... (йорж)

Вірш


  • Йорж я, йоржик – рибка.

  • -Йоржишся – ну й ну!

  • Йой! Я став лиш дибки,

  • Йду у глибину.

  • Йорже, зринь!

  • Та зрину, й у воді не згину.

(Г.Храпач)

Йорж у річці поміж трав

з морженятами дрімав.

Йшла сомиха й ненароком

Об йоржа вколола бока.

Вона плакала й стонала,

Як бік йодом припікала.

Йди до мене, котенятко,

Йод на ранку – все в порядку.

Йод пекучий, постривай,

Йорж колючий не чіпай!

(О.Кононенко)



Акростих

З перших букв кожного рядка потрібно скласти слово.



Його зловив я на гачок,

Оглянув зблизька переможно.

Рибина з гострих колючок,

Жаль, доторкнутися не можна. (Йорж)

Криниця

Криниця – викопана і захищена від обвалу яма для добування води з водоносних шарів землі, колодязь, ласкаво криничка.



Це цікаво знати!

Українські криниці споконвіку символізують достаток, невичерпну людську доброту, щирість, привітність. Криничну воду здавна вважають святою, як хліб, землю.

Нові криниці копали чоловіки до літнього свята Івана Купала. Поруч обов’язково висаджували кущ калини, який не тільки оберігав воду від спеки, але і прикрашав криницю.

Від слова криниця утворилось чимало українських прізвищ, назв міст, сіл та річок.

Назва колодязь походить від слова колода, якою слов’яни оправляли криницю. А ще, мабуть, від того, що біля криниці часто ставили водопійну колоду, тобто видовбане з колоди корито.

Прислів’я

Не плюй в криницю, знадобиться води напиться.



Повір’я

Гріх не давати людям води зі своєї криниці.



Легенда

Криниця – журавель

Колись у сиву давнину мале хлоп’я загубилося в лісі. Воно заблукало і захотіло пити. Хлопчик натрапив у лісі на глибоку криницю. Але він зовсім знесилів і не зміг дістати з криниці води. Де не візьмись, у небі з’явився журавель. Він опустився біля криниці і, нагнувши свою довгу шию, дістав води з неї. Хлопчик напився і подякував журавлеві. У дитини прибуло сил і вона знайшла стежку додому. Після цього випадку в пам’ять про доброго птаха люди почали лаштувати біля криниць пристрої, схожі на журавля, за допомогою яких дістають воду. А назвали таку криницю – криниця-журавель

Вірші

За селом у нас криничка,

Неглибока, невеличка.

Клан шумить над нею листом,

В ній вода холодна й чиста.

Гра «Криничка»

Грають двоє. Ставлять макет колодязя, на дні якого – кухлик. Гравцям дають по вудочці. Потрібно зачепити кухлик на гачок і витягнути з «колодязя». Хто першим це зробить – той переможець.


Лелека

Лелека – великий перелітний птах з довгими ногами.



З історії роду українського

Лелека – птах, що, за легендою, приносить дітей у сім’ю. селиться біля людей.



Це цікаво знати!

Слово лелека в українську мову прийшло із татарської мови. Птахи видавали подібні звуки і люди відтворили ці звуки в назві птаха.

Назви бусол, боцян, бузько прийшли із польської і словацької мов. В перекладі ці слова означали «тупати, дибати».

Чорногузом птаха прозвали українці. Білі шия й уся передня частина тулуба, але чорний хвіст.

Лелеки летять до вирію зі швидкістю 150 км/год, а додому – з швидкістю вдвічі більшою. Молоді лелеки стоять в гнізді і видають тріскучі звуки, які виникають від ударів однієї частини дзьоба об другу. Дорослі лелеки голосу не мають.
Легенда про лелеку

У давнину Бог грому Перун відправив людину на землю, дав їй лантух , наказавши, щоб винесла далеко в ліс.

При цьому ставилась одна найважливіша умова – не розв’язувати і не заглядати в мішок. Та не була б людина людиною, якби не поцікавилася, що ж у тому лантухові є. На півдорозі чоловік зупинився, розшморгнув зав’язку, і з мішка навсібіч повистрибували жаби, вужі, миші, змії й розповзлися довкола. Кинувся бідолаха ловити їх, та де там! І тоді розгніваний Перун сказав: «Я перетворю тебе на птаха, і будеш ним доти, доки не повизбируєш все гаддя, яке випустив на волю»

Отак начебто людина в подобі бусла й досі ходить по наших полях і болотах – виловлюючи зміїне кодло.



Вірші

Трипудовий гарбуз Каже він до діток:

На городі загруз. - Сіли ми на горбок.

А на цей гарбуз І не зна чорногуз,

Сів з дітьми чорногуз. Що він сів на гарбуз.

(М.Стельмах)



Лічилка

Летіла лелека, Всю ніч рахувала.

Летіла здалека А вдосвіта збилась -

Та й сіла на хаті Зоря покотилась,

Зірки рахувати. Упала додолу

Не їла, не спала, Та піжмурці в полу.

(Д.Чередниченко)

Загадка

Які ноги заввишки, Летів птах

Такий ніс завдовжки, Через дах,

Хату на хаті має, Сів на воротах

Жабам рахунок знає. У червоних чоботях.

Мова

Мова – здатність людини говорити, висловлювати думки.



Речення

У кожного народу є своя мова. Вона для нього найдорожча.



Вірші

Скільки є на світі квітів – Синів і дочок багатьох народів

Стільки є на світі мов. Я зустрічав, які перетинали

(Д.Білоус) Гірські й людські кордони і на подив

Любіть Україну у сні й наяву, Багато бачили, багато знали.

Вишневу свою Україну, Я їх питав із щирою душею:

Красу її, вічно живу і нову, -Яку ви любите найбільше мову?

І мову її солов’їну. І всі відповідали: - Ту, що нею

(В.Сосюра) Співала рідна мати колискову.

Мова кожного народу

Неповторна і – своя;

В ній гримлять громи в негоду,

В тиші – тьохкіть солов’я.

Солов’їну, барвінкову,

Колосисту- на віки

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

(В.Лучук)



Це цікаво знати!

Мова виникла дуже й дуже давно – ще коли нашу землю населяли первісні люди.

Мова первісних людей була дуже бідною. Вона складалася з не багатьох слів, а тому слова доповнювалися рухами. Та минали століття. Змінювалися люди. Удосконалювалися й розвивалися мови.

Жива українська мова була відома вже в одинадцятому столітті. Це була мова простого неписьменного люду. Дедалі мова вироблювалася все більше й більше і згодом стала мовою школи й освічених людей.

Зародившись кілька тисяч років тому. Мова наша витерпіла страшне лихоліття монгольської навали, пережила утиски Польщі, перенесла наскоки Москви і, проте дійшла до нас чистою, свіжою, музичною, справді щирослов’янською мовою. (За І.Огієнком)

Тексти

Уся сукупність слів є словниковим складом мови. Здатність людини спілкуватися з іншими людьми усно чи писемно – це мовлення. Ще у ХVІІ столітті французький учений і дипломат П’єр шевальє зазначав, що українська мова «дуже ніжна і сповнена пестливих виразів та незвично витончених зворотів»

В українській мові лише власних назв – кілька мільйонів.

21 лютого відзначається Міжнародний день рідної мови.



Намисто

Намисто – прикраса з перлів, коралів, різнокольорових камінців, яку жінки носять на шиї.



Вірші

Червонясте, променисте,

Розквітає, як огні.

Дай хоч трішечки намиста,

Калинонько, і мені....

(М.Познанська)



З народного

У нашого Омелечка Ой ну, люлі, люлі,

Невеличка сімеєчка: Налинули гулі.

Тільки він та вона, Сіли на воротях

Та старий, та стара, В червоних чоботях.

Та Іван, та Степан, Сіли на колисці

Та Василь, та Панас, В червонім намисті.

Та той хлопець, що в нас,

Та дві дівки косаті, та два парубки вусаті,

Та дві Христі в намисті,

Та дві ляльки в колисці.
Осінь

Осінь - пора року – вересень, жовтень, листопад.

Давньослов’янське слово. Походить з праслов’янського «єсень».

У сполученні з іншими словами

Золота, пізня, тепла, чарівна.



Коли це буває?

Голі поля.

Мокне земля.

Вітер гуляє-

Лист облітає.

Коли це буває?



Вірші

Де ти. літо, поділось... Тихо осінь ходить гаєм,

Куди подалось? Ліс довкола аж горить,

Осінь, ось вона, осінь! Ясен листя осипає,

Осінь, ось вона, ось! Дуб нахмурений стоїть.

Осінь брами твої замикала вночі, (А.М’ястківський)

Погубила у небі журавлині ключі.

(Ліна Костенко)



Загадки

В зеленім лісі побував Огляда суворо скоса

Якийсь художник - і поволі Степ, ліс, села і міста.

Дерева перефарбував Розпустила сиві коси,

У золотисто – жовтий колір. А їх вітер заплата.

- Ти хто такий? - ( Осінь)

Я здивувавсь:

--Чому тебе не бачив досі?

- То придивися, хтось озвавсь,-

І ти тоді побачиш ... ( осінь)

(І. Січовик)

Хто усюди походив, Невидимка ходить гаєм,

Листя все позолотив? Всі дерева роздягає. Хто це?

( Осінь) ( Осінь)



Прикмети

Якщо у вересні гримить грім, то буде довга і тепла осінь.

Тепла осінь – бути довгій зимі.

Літо з дощами – осінь з грибами.

Влітку ластівки дзвеніли, а осінь угледіли та й відлетіли.

Приказки та прислів’я

Верещить вересень, що вже осінь.

Осінь одного заморозить, а весна – двох.

Осінь усьому рахунок веде.

Осінь на рябому коні їздить.

Осінь збирає, а весна з’їдає.

Восени – багач, а навесні – прохач.

Текст

Лечу на сріблинці

Сидить павучок на билинці, пуска павутинку – сріблинку. Нащо?


  • Мух ловити! – сказав Жук.

  • Гойдатися! – сказав Тимко.

  • Летіти! – сказала Килинка.

Дмухнув вітерець. Знялася сріблинка, на ній – павучок.

  • Пропав! - сказав Жук.

  • Летить! – сказав Тимко.

  • Осінь... – сказала Килинка.

(Леонід Шиян)

Писанка

Писанка – розмальоване куряче або декоративне, звичайно дерев’яне яйце, призначене для Великодніх свят.



З історії роду українського

Писанка (крашанка) – обрядове яйце, яке зафарбовують на Великдень та дарують одне одному. Оберіг.



Це цікаво знати!

За церковними джерелами, писанка вперше з’явилася у 34 році, коли Марія Магдалина подарувала її римському імператорові Тіберію зі словами : «Христос воскрес!»



Речення

Одним з найбільших весняних свят нашого народу здавна вважається Великдень. За звичаєм в цей день пригощали паскою та обмінювалися крашанками.



Вірш

Гарна писанка у мене! Розмалюю писанку,

Мабуть, кращої нема. Розмалюю,

Мама тільки помагала, Гривастого коника

Малювала ж я сама. Намалюю.

(К.Перелісна) (Д.Чередниченко)

Радісний надходить день, Спекла мама на Великдень

Дзвонять дзвони: день – дзелень, Біленькі паски,

Понад міста, понад села А я куплю собі краски,

Лине вісточка весела. Спишу писанки.

Ясне сонце над селом, Розпишу я на писанках

Наче писанка зійшло. Квіти, ялички,

(Роман Завадович) Розмалюю, роздарую

Межи сестрички.

(Марійка Підгірянка)
Рушник

Рушник – довгастий шматок тканини для витирання обличчя, тіла, посуду і т.п., а також вишитий шматок тканини для оздоблення житла в українських оселях.



З історії роду українського

Рушник – обрядова річ, подають старостам, стають на рушник на весіллі, на рушниках спускають у могилу, клали хліб.



Вірші

З дитинства пам’ятаю рушники, А маленька наша Алла

Що так любовно їх творила мама. Рушничок на річці прала.

По – українські хата на святки Мама Аллі говорила:

Сіяла вишитими рушниками. -Ти б його уже сушила!

(Т.Пишнюк) Але Алла – тільки прала,

Рушники у синій скрині, Як сушить, вона не знала.

Мов птахи, - зелені й сині. (Г.Чубач)

(Євген Гуцало)

Загадка

Хто умивається, з ним привітається.



Сім’я

Сім’я – група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом, родина.

Утворилося слово сім’я від праслов’янського слова, яке мало значення «робітник, слуга», «домочадець»

З історії українського роду

Сім’я - родина, рідня, що веде рід від одного діда – прадіда.



Речення.

Сьогодні Олеся з нетерпінням чекають мама, тато, бабуся, дідусь, менша сестричка, вся його сім’я.



З народного

А в нашого Омелька

Сімейка маленька:

Сім пішло, сім поїхало,

Сім дома зосталось.

Лічилка

Мама, тато, дід, бабуся –

Всіх назву, не помилюся, -

Старший братик і сестричка –

В нас сімейка невеличка.

(В.Гринько)



Загадка

Загадкова хатка

Ось перед вами, друзі, хата,

У ній чотири є кімнати.

А ось вам загадка моя:

Як тут розміститься 7 «Я»?



Приказки

Яка сім’я, такий і я.

Які батьки, такі і діти.

Текст

Тато, мама, сини й дочки – це сім’я, родина. Тато – господар дому. Мама – берегиня роду. Без дітей родина не буде по – справжньому щасливою. Вони – малі помічники, радість для своїх батьків.


  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка