Шановні батьки !



Сторінка7/7
Дата конвертації19.02.2016
Розмір0.97 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

Спробуй сам скласти запитання до цієї «Зимової казки»? Про що найголовніше, те що тебе більш всього вразило ти хотів би запитати?

Платон Воронько

Віночок

Сніжний віночок сплітає зима, Став той віночок вологий,

Такий, що не можна й наміряти. З хустки почав опадати.

Йду я тихенько, немов крадькома,- Глянула в люстро – віночка нема,

Жалко віночок розвіяти. В хаті стою і сумую.

Хай хоч погляну в люстерко – А у віконце сміється зима:

Тільки ввійшла я до хати, «Вийди нову подарую!»

Що ще може подарувати зима? Які із зимових подарунків тобі подобається найбільше? Чому?

Платон Воронько

Казка про рукавичку

Вчора Галочка-сестричка В мене рукавичка.

Казку прочитала, Більші в мами зі стола

Як у лісі рукавичка Взяв та й у сестрички.

Звірам домом стала. В ліс відніс – у ці, мабуть,

Я залишив рукавичку Звірі влізуть, поживуть.

За городом, там, де ліс. Хтозна, як в них розмістились

Та ні зайчик, ні лисичка Звірі й як їм спалось...

Й вовк у неї не заліз. А мені не пощастило -

Я подумав – замала Від усіх дісталось.



Як ти гадаєш, що не зрозуміли дорослі? Чому хлопчикові дісталось?

Весняна сторінка

Василь Чухліб

Повінь

На Десні – повінь. Навколо вода, берегів не видно. Верби у воді стоять, гілля полощуть. Поміж вербами човен пливе. А в човні – Тетянка з татом.

Над водою, на вербовій гілці, пухова рукавичка гойдається.

- Хтось рукавичку на вербу закинув! – дивується Тетянка.

- То ремезкове гніздо. Маленький ремізок, непринадний, а бач який майстер, - розповідає тато.

Біля човна щось довге й зелене зблиснуло, аж вода завирувала.

- Ой, чи не крокодил! – злякалася Тетянка. Тато голосно засміявся, аж луна покотилася.

- Це щука ганяє.

За вербами – невеличкий острівець, наче круглий столик.

- Отут і нарвемо щавлю, - прип’яв тато човна до корча. – З молодим щавликом борщ смачний!

Тетянка рве щавель у торбинку і раптом до тата:

- Заєць! Он там, у кущі!

Заєць зіщулився, тремтить, але не тікає. А куди йому тікати?

- До ранку острівець затопить повінню. Так що поїхали вуханю, з нами, - промовляв тато, несучи зайця до човна.

Коли перепливали повноводу Десну, заєць притиснувся до Тетянки, а вона його полою плащика прикрила.

- Тату, ми вуханя додому заберемо? – питалася тата. – Буде з кролями жити...

- Еге, в клітці ніби затишніше. І їжі досхочу дають. Але заєць – не кріль. Йому воля треба, роздолля, - тато налягав на весла і розмовляв з Тетянкою.

Тут човен ткнувся носом у берег. Заєць повів туди-сюди косими очицями та як стрибне, та як чкурне до лісу! Тільки смуга лягла!



Уяви себе маленьким зляканим зайчиком. Що б ти сказав Тетянці на її пропозицію забрати вуханя додому?

Василь Чухліб

Старий дуб

Не тільки на Десні повінь, а й у лісі. То ряст попід деревами розцвів, куди не глянь – рожево-сині, бузкові хвилі перекочуються.

Тарасик з Тетянкою ніби не йдуть стежкою, а пливуть серед лісової повені, навкруги роздивляються.

Дерева у весняну вдяганку прибралися, й такі гарні всі: й берези, і клени, й липи. А сосни – ті завжди в однаковому вбранні – навесні, й улітку, і взимку, коли мороз тріщить і завірюха свище.

- Тарасику, а що це з дубом? – зупинилась Тетянка. – Чи не всох?

- Усе довкола зелене – і дерева, й галявина. А дуб – у рудому вбранні, шелестить торішнім пожухлим листям.

- Старий уже дуб, - каже Тарасик. – Мабуть, йому ще холодно. Як і дідові Матвію. Бачила – він і зараз у кожусі ходить. Тож і дуб поки що не скидає свого кожуха. А як сонечко дужче пригріє, тоді дуб збадьориться, у зелені шати вбереться.

- І ми знову прийдемо до нього по жолуді?

- Аякже.

- Цілу торбинку назбираємо! Як торік! – повеселіла Тетянка. - І віднесемо в лісництво.



Яким ти уявив собі Тарасика і Тетянку? Опиши словами їхню зовнішність.

Платон Воронько

Весняночка

- Весно – весно - весняночко!

- Чого тобі, Оксаночко?

Хочу пролісків блакитних,

Ранків сонячних, привітних,

Щоб «Весняночка» на полі

Задзвеніла в дружнім колі.

Усміхнулася весна:

- Ось тобі, Оксанко, на:

Рясти, проліски блакитні,

Ранки сонячні, привітні.

І «Весняночка» на полі

Задзвеніла в дружнім колі.



Щоб ти хотів би отримати від весни?

А щоб ти дав би весні?
10-11 років

Звуки й голоси

— На межі сну, Ведмедику, можна уявити все, що схочеш, і все, що уявив, буде як живе. І вже тоді...

— Ну!

— Вже тоді...



— Та кажи ж-бо!

— І вже тоді... почуєш звуки й голоси. — Їжачок дививсь на Ведмежа великими круглими очима, неначе цієї миті, оце просто зараз, збагнув щось найвагоміше.

— І кого ти чув? — пошепки спитало Ведмежа.

— Сьогодні?

— Еге.

— Щиглика, — сказав Їжачок.



— А вчора?

— Жабку.


— А що вона сказала?..

— Вона — співала. — І Їжачок заплющив очі.

— Ти її і тепер чуєш?

— Чую, — сказав Їжачок із закритими очима.

— Давай-но я теж заплющу очі. — Ведмежа заплющилося і стало коло Їжачка, щоб теж чути.

— Чуєш? — спитав Їжачок.

— Ні, — сказало Ведмежа.

— Ти так, куняй помаленьку.

— Треба влягтися, — сказало Ведмежа. І лягло.

— А я — біля тебе. — Їжачок сів поряд. Тільки уяви: вона сидить і співає.

— Уявив.

— А тепер... Чуєш? — І Їжачок, наче диригент, змахнув лапою. — Заспівала!

— Не чую, — сказало Ведмежа. — Сидить, вибалушила очі і мовчить.

— Поговори з нею, — сказав Їжачок. — Зацікав.

— Як?

— Скажи: «Ми з Їжачком із далекого лісу прийшли на Ваш концерт».



Ведмежа поворушило губами.

— Сказав.

— Ну?

— Мовчить.



— Чекай, — сказав Їжачок. — Давай ти сядеш, а я ляжу. Та-ак.- І він забубонів щось, вмощуючись поряд з Ведмежатком у траві.

А день розквітав, і висока струнка осінь блукала поміж соснами і кружляла у зсохлому листі.

Ведмежа давно розплющило очі і тепер бачило руді дерева, вітер, що зморщував калюжу, а Їжачок усе мурмотів і шепотів, лежачи поряд у траві.

— Послухай, Їжачку, — сказало Ведмежа, — нащо нам та жабка, га? Ходімо назбираємо грибів, підсмажимо! А я для тебе яблучко сховав.

— Ні, — не відкриваючи очей, сказав Їжачок. — Вона співатиме.

— Ну й співатиме. Що з того?

— Ех, ти! — сказав Їжачок. — Гриби! Яблучка!.. Якби ж ти тільки знав, як то — звуки й голоси!
В.О. Сухомлинський

Соромно перед соловейком

Оля і Ліда, маленькі дівчатка пішли до лісу. Після важкої дороги вони присіли на траву відпочити і пообідати.

Вийняли з торбинки хліб, масло, яйця. Коли дівчатка вже закінчували обід, недалеко від них заспівав соловей. Зачаровані прекрасним співом Оля і Ліда сиділи і не ворушились.

Соловей перестав співати.

Оля зібрала залишки своєї їжі, шматки паперу і кинула під кущ.

Ліда ж загорнула в газету яєчну шкарлупку і хлібні крихти і поклала в торбинку.

- Навіщо ти береш з собою сміття? – запитала Оля. – Кинь під кущ. Ми ж у лісі. Ніхто не побачить.

- Соромно ... перед соловейком, тихо відповіла Ліда.



А як би ти повів себе в такій ситуації? Хто тобі більш до вподоби – Оля чи Ліда? Чому?

В.О. Сухомлинський

Любов і жорстокість

Випав із гніздечка маленький Горобчик. Крильця ще не зміцніли у нього. Борсається в травиці, а навколо нього літає й тривожно пищить Горобличка.

Побачив горобчика Яструб і летить до нього. Думає: ось зараз схоплю Горобчика і з’їм. Прилетів, став підбиратися до нього. Всі пташки на деревах завмерли від страху: що тепер буде? І здивувалися, що Горобличка не втекла, а кинулась на Яструба. Наїжилася, підлетіла до нього, стукнула дзьобом ув око, вчепилася кігтиками в голову.

Злякався Яструб і полетів.

Зворушені були пташки. Оце так Горобличка! Як же так вийшло, що вона перемогла Яструба?

- А так, - сказала Сова. – Горобличка любить свого Горобчика. А в Яструба немає ніякої любові. Він тільки жорстокий. А Жорстокість ніколи не перемагала Любові.



Як ти гадаєш, як повели себе пташки, коли з’явився Яструб? Що ти можеш сказати про співчуття, милосердя?

Василь Олександрович Сухомлинський не тільки писав казки для дітей, але і вчив їх складати. Знайди і прочитай такі його книги : «Гаряча квітка», «Казки школи під голубим небом», «Чиста криниця».



Ти – казкар

Всім відомо, що в казках добро перемагає зло. Вигадай своїх казкових героїв, придумай, які чарівні події з ними відбуваються. Подумай, що могло статися



Ти – фантазер

Гра « Якби я був...»

Закінчіть речення, яке починається зі слів «Якби я був...»

-яблучком, то я б ... (висів би високо на гілочці і вигрівався на сонечку, примруживши очі)

(упав би їжачку на голки і помандрував би лісом)

-крапелькою, то я б ... (упав би на маленьку тендітну квіточку і напоїв би її водичкою), (я став би веселим і яскравим Капітошкою).

«Я – метелик»

Я (який?) _________________метелик.

Мені подобається (що?) ________________

Я не люблю __________________________

Світ навколо мене дуже ________________

Мене оточують (які?)___________(хто?)____



Відомості про авторів

Артамонова Віра Климівна (нар. 1925) Народилася письменниця 31 серпня 1925 року м. Лебедині Сумської області в родині службовця. Під час Вітчизняної війни навчалася в медичному інституті та працювала в госпіталі. Віра Климівна — учасник Великої Вітчизняної війни, старший лейтенант медичної служби, нагороджена п'ятьма медалями. Автор багатьох книжок для дітей: «Колючий м'ячик», «Малий», «Сонечко сказало правду», «Повітряний змій».

Воронько Платон Микитович (1913-1988)- український поет. Народився в с. Чернеччина на Сумщині. За збірки «Читаночка», «Казка про Чугайстра», «Облітав журавель», «Всім по сім» удостоєній премії імені Лесі Українки.

Забіла Наталя Львівна (1903-1985)- українська письменниця і перекладачка. Народилася в Петербурзі. Вчилася і працювала в Україні. Усе своє життя присвятила дітям. Понад 200 книжок для дітей видано за її життя. Вона-засновник української дитячої літератури. Цікаві збірки творів «У широкий світ», «Під ясним сонцем», «Стояла собі хатка», «Оповідання, казки» та інщі.

Козлов Сергій Григорович (нар.1939) російський поет, казкар. Народився в м. Москва, закінчив Літературний інститут ім.. М.Горького. Автор відомих історій про Їжачка та його друзів.(«Їжачок у тумані», «Їжачок і море», «Як їжачок з Ведмежатком протирали зірки»)

Сухомлинський Василь Олександрович (1918-1970)-заслужений учитель. Народився в с.Василівці на Кіровоградщині. Вийшли збірки його оповідань і казок для дітей: «Гаряча квітка», «Куди поспішали мурашки», «Пшеничний колосок», «Казки школи під голубим небом», «Чиста криниця».
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка