Шануй батька і неньку і буде скрізь гладенько Учитель: «Три біди є у людини: смерть, старість і погані діти»



Скачати 123.33 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір123.33 Kb.
Шануй батька і неньку і буде скрізь гладенько

Учитель:

« Три біди є у людини: смерть, старість і погані діти», - каже народна мудрість. Старість неминуча, смерть невблаганна, перед нею не можна зачинити двері свого дому. А від поганих дітей дім можна вберегти, як від вогню.

Ще ніхто на словах не навчив дітей любити і поважати старших. Лише власним прикладом, своїм ставленням до батьків ми вчимо їх щоденно. І те, що ви сьогодні не пошкодували часу і прийшли на наше свято, - свідчить про те, що ви є прикладом відповідальності, небайдужості до дітей.

Сьогоднішня зустріч – урок доброго ставлення до дорослих.


Добрий день вам, люди добрі!

Раді з святом вас вітати,

Щастя і добра бажати.
Красиво і світло у нашій світлиці –

Гості у залі сидять дорогі.

Сьогодні у нас родиннеє свято,

І хочеться всіх привітати мені.


Добрий день, рідненькі мами!

Добрий день і татусям!

Добрий день учителям!

Добрий день усім гостям!


1-й учень. Дорогі наші батьки.
2-й учень. Наші милі, найдорожчі в світі люди.
1-й учень. Щастя вам, здоров’я.
2-й учень. Миру і злагоди.
Нехай рясніють ниви колоскові,

У хаті буде злагода і мир.

На чистому, як сонце, рушникові

Дозвольте вам піднести хліб і сіль.


Хліб підносимо вам і сіль

На вишитім рушничкові,

І вклоняємось аж до землі,

Щоб завжди ви були здорові!


Пісня « Квітуча Україна».

Народились ми і живемо на такій чудовій, багатій мальовничій землі — в нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки — тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово.

 Із знання свого родоводу починається кожна людина. Корені кожного з нас починаються з батьківської оселі, взявши у спадок усе найкраще — мамину пісню, чистоту мови, любов до отчого краю, святе ставлення до хліба, родовідних традицій і обрядів.

  Куди б доля не закинула, ми неодмінно, нехай хоч у спогадах, повертатимемось до незрадливого вогника — батьківської хати, маминої світлиці.

Де пісня й казка, звичаї живуть,

Де пахнуть рута-м’ята і пшениця,

Де рушники узорами цвітуть,

Де юними хлюпочуть голосами

Пісні і танці голосні,

Де колискові від бабусі й мами.

 

Хата для людини ставала всім: і храмом, і рідним краєм, і батьківщиною, і матір’ю. Яким теплом і лагідним родинним затишком, якою добротою та материнською ласкою віє від тебе, рідна хато! Неспроста ж твоє ім’я співзвучне із словом «мама». Перші спогади про хату — немов рожевий досвіток дитинства. З батьківської хати розпочиналося пізнання світу.



 

Хато, моя рідна батьківська хато! Усім найкращим, що є в моїй душі, завдячую тобі. Навчила ти цінувати хліб і сіль, піднімати з підлоги ненароком випущену крихту. Ти навчила мене змалку поважати старших, шанувати батька і матір, бути терплячим, чесним і роботящим.

 

Рідна хато моя! Куди б я не пішов від твого батьківського порога, я не забуду твого даху, твоєї чистої стелі. Бо хіба може порядний син забути свою матір, свій дім, у якому вперше глянув на світ.



 

Птахи й ті повертаються з-за далеких морів до своїх гнізд. Сотні віків, німі, безсловесні, щовесни вони летять у рідні краї. їх кличе голос життя. Там десь, за тисячі верст, на них чекають, нехай напівзруйновані, але рідні гнізда. А ми ж таки люди. В нас не тільки інстинкт, а й розум. То чому ж ми маємо забувати про гнізда свої?

 

Під високим небом збережемо тебе такою, якою ти була. Щоб бачили всі, щоб знали наші нащадки, під якими дахами ми народжувалися і виростали і, набравшись сил, ішли від отчого порога перетворювати світи. Нехай же стоїть під суворим небом історії наша рідна батьківська хата, нехай красується в живому цвітінні соняшників і мальв, у барвистому полі веселки.



Пісня «Батьківська хатина»

В мого роду — сто доріг.

Сто століть у мого роду.

Вичовганий старий поріг

Старій бабі в нагороду.

Сива стежка в сто доріг

Розлітається од хати,

Сто вітрів мій вік запріг

Сиву хату розхитати.

Сто скажених сивих бід

Та й душило ж роду вроду,

Та не висхне з роду рід

Ні в погоду, ні в негоду.

Роде рідний! Не спинить

Нашу жилаву породу!

Сто вітрів в ногах лежить

Мого роду і народу.

 

Родина, дорога родина!



Що може бути краще в світі цім?

Чим більше дорожить людина

За батьківський і материнський дім?

Що може бути краще за вечерю в домі

За батьківським, міцним столом,

Де в шумнім гомоні і в кожнім слові

Все сповнене любов’ю, а не злом ?

Де можна більше зачерпнуть любові?

Де взяти більше доброти?

Як в материнськім ніжнім слові,

Як з батька щедрої руки.

Отож: зібралися ми нині

На святі нашім гомінкім,

Щоб поклонитися родині

І побажати щастя всім.

Пісня «Добра пісня»
Сім’я – це пристань і гавань,

Сюди повертаймось знов і знов

Із мандрів далеких і плавань-

Тут вічно панує любов.


Тебе тут завжди пам’ятають,

Куди б ти не їхав, не йшов,

На тебе постійно чекають:

Увага, турбота, любов.


Сімейний вогонь палає,

Теплом заповнивши дім.

Хай тато маму кохає,

Хай щастя не зраджує їм.


Сім’я – що значить це, то кожен знає,

Хто зріс в сім’ї і хто сім’ю сам має.

І хоч як не приховуй, не таї:

Залежить наше щастя від сім’ї.

Якщо міцніє хоч одна родина-

Міцною стане й наша Україна.


Моя сім*я і дорога родина-

Це тато, мама , бабця і дідусь,

Сестричка, братик і любов єдина,

І я у них також любити вчусь.


Мені тут тепло, затишно і тихо,

Надійно, світло, радісно завжди.

Мене в родині оминає лихо,

З усім на світі я біжу сюди.


Чи радість світла в серденьку буяє,

Чи сльози гіркі ллються із очей.

Я йду в родину, яж бо добре знаю,

Як люблять у моїй сім*ї дітей.

Пригорне ніжно матінка дитину,

Положить тато руку на пличе.

Я завжди можу спертись на родину,

Тут серце біль тяжкий не опече.


Бо є любов, підтримка і увага,

Є тепле слово – щастя джерело.

Панує у родині в нас повага,

любов прадавня, ласка і тепло.


Пісня « Мама і тато».
Прекрасно, коли в сім’ї панують мир і злагода, взаєморозуміння, повага, кохання, вірність, теплота, затишок. Через сім’ю ми – діти, виходимо в суспільство. В сім’ї нам вручають естафету досвіду поколінь, котру ми повинні нести далі, щоб передати її своїм дітям і тим самим майбутньому. Ми сподобляємося дорослим, копіюємо їх, орієнтуємося на їх поведінку. Тому не дарма в народі кажуть: «Від доброго дерева добрий пагінець одійде, од добрих батька й матері піде й добра дитина».
Батько і мати дали тобі життя і живуть для твого щастя. Вмій поважати працю своїх батьків. Якщо люди вважають тебе недоброю людиною – то велике горе для них. По – справжньому їх любити – означає приносити в дім мир і спокій.
Тато і мама. Чи є в світі тепліші слова? Ні! Батьки ведуть нас в життя, і така вже, бачте доля, і такий вже розумний лелека, що порозносив нас саме нашим мамі і таткові.
Всі подумки думають, що їхні мама і тато найкращі. А я не боюсь і кажу всім. Вам і вам, а ще сонцю і небу, зеленій ялинці й могутньому дубу, можу кричати на весь світ (разом): “Мої батьки найкращі в світі”.
Я з’явився на світ із любові та мрії,

Із щасливих татусевих і маминих снів.

Ще були в тата і мами високі надії

Як же мама зраділа! Як тато зрадів!


Народилось дитятко, маленька кровинка

Що від тата і мами життя поведе

Ще безпомічна, крихітка їхня дитинка,

Але виросте скоро, час швидко іде.


От ми вже й підросли

Ходим в школу щоднини

Любим дуже книжки, ігри різні, свята.

Але дуже важливо ще те для дитини,

Коли тато є й мама, родина свята.

Ми, діти, не обділені батьківською любов’ю і увагою. Отже, сьогодні ми зібралися для того, щоб подякувати всім вам за вашу любов і ласку, за тепло ваших сердець, за тепло ваших сердець, за недоспані ночі, за все, що можна скласти в одне слово — турбота.

 

Мати й батько — найрідніші, найближчі кожному з нас люди. Від них ми одержуємо життя. Вони вчать нас людських правил, оживлюють наш розум, вкладають в наші вуста добрі слова.



Пісня «Бажання».
Як дітей колишеш ти недремно,

То не раз змахнеш краплини поту.

Що ж , прислів’я мовить недаремно.

“хто не мав дітей – не мав клопоту”.


А зростуть, то скільки дум у неньки,

І тривог за їхнє кожне діло.

Голова боліла від маленьких,

Від дорослих – серце заболіло.


Але що ті клопоти й тривоги,

Бо хіба із щастям їх зрівняти,

Як дитя, зіп’явшися на ноги,

Перший крок ступає по кімнаті,


Як почуєш ти уперше “Мамо”,

Як до школи поведе за руку,

Як уже одержиш телеграму:

“Мамочко, вітаю із онуком”.


Добре ж, як себе пізнать дитині,

Знать, твої вона продовжить роки.

Добре дати світові людину

І людині дати світ широкий,


Дарувати їй цвітіння рясту,

Синє горе, неспокійні ріки...

Хто не мав дітей, не звідав щастя,

Долею обкрадений навіки.


Пісня «Пісня на добро»
Головою кожної сім’ї є батько. Батько – захисник роду, народу, годувальник сім’ї. Батькове слово – закон. Споконвіку сини слухалися батька, брали з нього приклад.

Його неквапливе й розважливе слово завжди сприймалося всерйоз, змушувало глибоко замислюватися над життям, виховувало такі людські риси, як доброта, чесність і відповідальність.

 

Батьківське серце здатне пройматися болем дитини на відстані, журитися за долю своїх дітей усе життя. Якби міг, кажуть в народі, то й сонце прихилив би.



Горе чи нещастя, чи біда яка,

Всіх нас виручає татова рука.

Рідна, ніжна, щира, добра і міцна,

І життя дорога з нею не страшна.

Без руки цієї горе в світі жить.

Вслід за сиротою щастя не біжить.

Як підеш у люди - щоб там не було,

Хай в тобі не згасне батьківське тепло.

Дорогий, хороший , рідний тату,

Кращого від тебе не знайти!

Дорогий, хороший, рідний тату,

Як чудово, що у нас є ти!

Я виросту скоро, хоча це не просто.

Я буду великий, як тато , й дорослий.

Я буду їсти не ложкою – лопатою,

Щоб вирости сильним й сміливим, як тато мій.

І чистити зуби, й робити зарядку,

І навіть в столі в мене буде порядок.

Коли ж побажають спокійної ночі

А спати у цей час всі діти не хочуть,

Я плакать не буде і вередувати,

Бо хочу як тато мужчиною стати.



Пісня «Пісня про тата»

 

Кожен батько вчить своїх дітей любити: рідний край — місце де народились, вчить любити рідну домівку, село, рідну Україну.



Прилинь, прилинь до рідного села

Приїдь, приїдь, тебе чекає хата.

Тут вишня соловейком зацвіла

І в нього будуть солов’ята.

Прилинь, хоч в гості до Зелених свят,

Візьми дітей, нехай дитина знає,

Що і вночі маленьких солов’ят

Своєї мови батько научає.

Прилинь додому в солов’їний день

Хай зрозуміє тут твоя дитина:

До дідових і бабиних пісень

Подібна дуже мова солов’їна.

 

Не скупіться на теплі слова,



У світі так мало тепла

Лиш від рідної хати

Та від лагідних рук мами й тата.

 

Коли зміцніють крила, щоб літати,



Не забувай про рідних маму й тата.

Та встигни їм слово сказати,

Допоки ти живеш у рідній хаті.

 

Пісня «Моє дитинство золоте»

Душею кожної сім’ї є мама. Мама – скільки в цьому слові ніжності, світла, довіри. Мама – це життя. Шановні наші мами, ви – невичерпне джерело нашої сили, любові. І як ми буваємо невдячні за вашу ласку і доброту.

Головною берегинею родини була для нас мати. Її називали святою. У зміст цих слів ми вкладаємо все, що супроводжує нас  від народження до глибокої старості — рідний дім, батьківський поріг, родину, мамину пісню і мамину молитву.

 

З’являється на світ дитятко — і лине до Бога мамина молитва з проханням щастя-долі її немовлятку. Минають роки. Підростають діти. Та не меншає материнська турбота про них.



Ненька — всьому початок. Все прекрасне в людині — від променів сонця і від молока матері. Мати — берегиня роду, всього того, що передає він з покоління в покоління.

 

Мама, матуся, матінка. Чарівне ніжне, щире слово вертає нас до батьківської оселі, де пройшли наші найкращі днини. Це слово, співуче, мелодійне, як і та пісня, що минула з вуст любої матусі зранку і до світанку, з дитинства раннього до старості глибокої. В цій пісні і любов до сина і вболівання за його долю, і мудра настанова і розмова з дитиною.



Шанування матері — один з найсвятіших обов’язків людини і неоплатних боргів дітей. Вона нас зростила, виховала, навчила добра, леліяла, любила. І як же не відплатити їй пошаною, любов’ю, ласкою і допомогою. А власне на старості літ тільки цього і хочуть від нас. Чим більша наша любов до матері, тим святіше і радісніше наше життя.
Рідна мамо, живи.

Рідний батьку, живи.

Найдорожче для мене на світі- це ви.

Свою славу дзвінку,

Своє щастя й біду

Принесу на поріг,

Вам до ніг покладу.
Дорогі мамо й тату!

Хай кожен ранок у житті

Приносить лиш удачі.

Всього найкращого та благ

І радості у хаті.

Хай наша Матір Божа

Вас охороняє,

А Господь Бог

З неба щастя посилає.

(Діти повертаються до ікони і моляться).


Ісусику любий, Ісусику милий,

Вже ангели в небі зірки засвітили.

До тебе підносим маленькі долоні

І молимось щиро за маму, за тата,

За діда. бабусю, сестричку і брата,

За всіх, кого любим,

За всіх, хто нас любить,

Хто нам помагає і ніжно голубить.


Богородице-Мати!

О, Пречистая Діво!

Тобі дяку складати

Я беруся несміло.


Я молюся до тебе

За татуся й неньку,

Й зачинательку роду-

За бабусю рідненьку.


Хай ніколи матуся

Наша горя не знає.

Поможи їй, молюся,

Преподобна, благаю!



Пісня «Пісня про матусю».
Є багато різних закликів: бережіть жінок, бережіть мир. А мені сьогодні хочеться на весь світ заявити „бережіть бабусь», бо вони та срібна ниточка, котра зв’язує берег нашого дитинства з берегом дитинства наших батьків.

Чому так багато довкола тепла?

Це ж моя бабусенька його принесла!

Скільки у бабусі сонця і тепла

Скільки в неї радості, щедрого добра!

У душі бабусі — почуттів глибінь,

А в очах бабусі — неба ніжна синь

У руках невтомних — праця без кінця,

А в устах ласкавих — мова мудреця.

Як же не любити бабцю дорогу?

Я перед бабусею завжди у боргу.

Оте, щось особливе, яке єднає нас зі своїми дідусями і бабусями, з нашими родичами, тітьками, дядьками, сестрами, братами, - це наш рід, наша родина, близькі по крові люди. Каже ж народне прислів*я, що « Рідний, хоч не поможе, то заплаче, ане заплаче, то хоч скривиться, бо він рідний, від нього ми можемо сподіватися на підтримку, співчуття, допомогу.

Тож доброму роду нема переводу. Хай завжди буде так, як говорить народне прислів*я «Як велика і дружна родина, то минає лиха година». Бо кожен несе відповідальність один за одного, у кожного за інших болить серце. У великій родині немає заздрощів і непорозумінь, а є велика людська любов, яка зобов*язує людей бути чесними, спаведливими, добрими.

Немає України без калини,

Як і нема без пісні солов*я:

А ми – народ, зернина від зернини,

В біді і щасті ми одна сім*я.

Вчитель:


Усе, що є найкраще у дитини:

її талант, культура, доброта-

Від тата й мами йде і від родини-

Незаперечна істина свята.

Сім*я, родина – це велике диво,

Там є любов і ласка, і тепло.

Там дітям затишно і радісно, й щасливо,

Тепер у нас і завжди так було.

Як тато є й матуся є рідненька,

Там добре дітям, є в них доброта.

В дітей тоді сорочечка біленька.

І ластівкою мрія заліта.

Сім*я, родина в кожного хай буде,

В ній стільки щастя, мудрості й тепла!

Живіть щасливо на землі цій люди,

Й щоб ваша доля світлою була!



Пісня « А я бажаю вам добра».


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка