Схема повного аналізу уроку



Сторінка1/7
Дата конвертації16.03.2016
Розмір0.72 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7
.

СХЕМА ПОВНОГО АНАЛІЗУ УРОКУ


І. Тип і структура уроку:

1. Тип, структура уроку, його місце серед уроків з теми.

2. Мета уроку, дидактичні завдання окремих етапів.

3. Витрата часу.



II. Зміст та методика повторення вивченого:

1. Повнота та глибина перевірки.

2. Методика повторення, диференціація завдань.

3. Кількість задіяних перевіркою учнів.

4. Об'єктивність та аргументація оцінювання.

III. Вивчення нового матеріалу:

1. Вимоги програми.

2. Науковість, зв'язок із життям, система­тичність, доступність, співвідношення у матеріалі головного та другорядного.

3. Відповідність матеріалу цілям та завданням уроку.



IV. Методи навчання:

1. Оснащеність уроку наочними посібниками, дидактичними матеріалами.

2. Обґрунтованість застосованих методів.

3. Організаторська, управлінська діяльність вчи­теля. Робота з різними групами учнів.

4. Діяльність вчителя як консультанта та коорди­натора навчання.

VIII. Характер діяльності учнів:

1. Самостійна робота. Робота в групах.

2. Диференціація та індивідуалізація.

3. Активність мислення.

3. Активізація пізнавальної діяльності.

4. Використання методів проблемного навчання.

5. Поєднання фронтальної, індивідуальної та групової форм роботи.

6. Самостійна робота учнів.

7. Методика контролю та обліку знань.

V. Засвоєння нового:

1. Добір матеріалу для формування умінь та на­вичок. .

2. Самостійна робота під час закріплення.

3. Зворотній зв'язок. Оцінювання відповідей.



VI. Завдання додому:

1. Обсяг, характер і доступність матеріалу.

2. Наявність та характер інструктажу.

3. Наявність диференційованих завдань.

4. Місце домашнього завдання на уроці.

VII. Характер діяльності вчителя:

1. Рівень педагогічних вимог до роботи учнів, розвитку їхніх мови, мислення.

2. Мова вчителя та загальний стиль його пове­дінки.

4. Розвиток психічної сфери учнів.



IX. Результати уроку:

1. Підбиття підсумків.

2. Виконання плану.

3. Рівень досягнення мети.

4. Рівень якості знань, умінь, навичок, виявлених на уроці.




ОРІЄНТОВНА СХЕМА КОМПЛЕКСНОГО АНАЛІЗУ УРОКУ


1. Планування навчально-виховних цілей на ос­нові програм та їхньої конкретизації за результатами консиліуму: і

— освітні завдання уроку;

— виховні завдання;

— завдання розвитку інтелекту, волі, емоцій, ін­тересів;

— взаємозв'язок дидактичних, виховних цілей розвитку на різних етапах навчання.

2. Оцінювання оптимізації змісту. Виділення основ­ного, суттєвого. Виділення об'єкта міцного засвоєння. Повноцінність змісту уроку на різних етапах.

3.Вибір та застосування різних джерел повідом­лення учнями нових знань.

4. Оптимальне поєднання різних методів навчан­ня під час уроку. Обгрунтованість вибору.

5. Використання різних прийомів роботи.

6. Виховання інтересу до навчання. ,

7. Культура праці вчителя та учнів.

8. Контроль за засвоєнням знань, умінь, навичок (форми контролю, відповідність оцінювання рівня знань).

9. Характер домашнього завдання, його дифере­нційованість.

10. Оцінювання самоаналізу та самоконтролю навчальної діяльності.




ОРІЄНТОВНІ СХЕМИ АНАЛІЗУ УРОКІВ

ВІДПОВІДНО ДО ПОСТАВЛЕНОЇ МЕТИ



І. Мета: планування навчально-виховних завдань уроку та оцінювання їхньої оптимальності

1. Повнота, комплексність, різноманітність за­вдань уроку.

2. Облік особливостей учнів класу під час плану­вання задач.

3. Навчальні, виховні, розвиваючі завдання.

4. Наявність диференційованих завдань.

5. Правильність виділення серед системи завдань основних, найбільш суттєвих за цих умов.



II. Мета: оцінювання оптимальності змісту уроку

1. Відповідність змісту уроку вимогам програм.

2. Вибір найбільш раціональної логіки розкриття матеріалу.

3. Науковість, Систематичність, доступність ви­кладу матеріалу, повнота розкриття теми.

4. Виховна спрямованість уроку.

5. Трудова, політехнічна спрямованість уроку.

6. Оцінювання змісту матеріалу з точки зору його розвиваючого впливу (розвиток пізнавальних інтересів, емоцій, раціональних прийомів мислення, загальнонавчальних навичок та вмінь, волі, наполегливості).

7. Здійснення міжпредметних зв'язків.

8. Уміння вчителя виділяти у змісті матеріалу ос­новні ідеї та думки, концентрувати увагу на провід­них принципах, фактах, законах.

9. Помилки під час підбору змісту уроку. .III. Мета: оцінювання оптимальності вибору мето­дів, прийомів та засобів навчання

1. Відповідність методів загальній спрямованості навчання, дидактичній меті, змісту матеріалу, віку учнів, специфіці предмета.

2. Методи вивчення нового матеріалу.

3. Методи формування вмінь та навичок.

4. Методи стимулювання та мотивації.

5. Методи контролю та самоконтролю.

6. Оптимальність поєднання різних методів, об­грунтованість методів.

7. Використання наочних посібників, дидактич­них матеріалів, технічних засобів.

8. Методика організації самостійних робіт.

9. Використання переваг кабінетної системи.

IV. Мета: перевірка, оцінювання знань, умінь, на­вичок

1. Місце контролю в системі уроку.

2. Методи контролю, доцільність їхнього засто­сування.

3. Методика перевірки домашніх завдань.

4. Розвиток в учнів навичок самоаналізу та само­контролю (взаємна перевірка, рецензування, запи­тання тим, хто відповідає).

5. Кількість опитаних учнів.




6. Виховний бік перевірки.

7. Урахування індивідуальних особливостей під час перевірки.

8. Способи активізації учнів під час перевірки.

9. Кількість оцінок, їхня об'єктивність, аргумен­тація. ,

10. Зміст та характер запитань, завдань (відтво­рюючі, проблемні, спрямовані на встановлення при-чинно-наслідкових зв'язків та ін.).

11. Оцінювання рівня якості знань, умінь, нави­чок (повнота, усвідомленість, міцність,' глибина, наявність системи у відповідях).



V. Мета: як формуються загальнонавчальні вміння та навички на уроці

1. Які завдання формування загальнонавчальних навичок були помічені?

2. Які види діяльності в зв'язку з цим були обра­ні і чому? -.і;

3. Які завдання і вправи пропонувалися для формування загальнонавчальних умінь та навичок?

4. Які методи роботи були обрані і чому?

5. Які загальнонавчальні вміння та навички фор­мувалися і який рівень їхньої сформованості? ,

6. Які труднощі мали вчитель та учні під час розв'язання цих завдань?

7. Як здійснюються формування навичок, плану­вання навчальної роботи (планування відповідей, творів, доведень)?

8. Як формується вміння виділяти основне в ма­теріалі (вчитель .концентрує на ньому'увагу, виділяє Суттєві ознаки, записує основні думки, підкреслює їх інтонацією, аналізує логіку відповідей учнів)?

VI. Мета: вивчення способів активізації пізна­вальної діяльності

1. Активізація пізнавальної діяльності на різних етапах уроку. ;

2. Прийоми активізації у разі застосування різних методів навчання.

3. Використання проблемного навчання, індиві­дуального та диференційованого підходів із метою активізації пізнавальної діяльності.

4. Види активності (зовнішня, пізнавальна).

5. Моменти найбільшої активності учнів, їхні причини.

6. Результативність активізації в якісному та кількісному відношеннях.

VII. Мета: вивчення характеру взаємовідносин учителя й учнів

1. Організація роботи учнів на різних етапах уро­ку.

2. Вміння вчителя володіти класом, активізувати діяльність учнів,.'організувати самостійну роботу.

3. Індивідуальний підхід до учнів.

4. Рівень педагогічних вимог до учнів, до їхніх відповідей, до розвитку мови та мислення. ,

5. Характер постановки запитань учням.

6. Реакції на помилки учнів,

7. Репліки під час оцінювання 'учнів, аргумента­ція оцінок.

8. Характер і тон дисциплінарних зауважень.

9. Загальна емоційна та інтелектуальна атмосфера на уроці.

10. Дотримання норм педагогічної етики. Куль­тура спілкування.

11. Стиль і темп роботи вчителя, їх вплив на дія­льність учнів (енергійність, рішучість, в'ялість, бай­дужість та ін.).

12. Стимулювання успіхів учнів, арсенал стиму­лів. .

13. Мовна взаємодія на уроці (культура мови, логічність, емоційність).



VIII. Мета: реалізація принципів навчання на уроці

1. Реалізація основних дидактичних принципів у змісті та методах навчання.

2. Реалізація принципів навчання на різних ета­пах уроку. -

3. Показ реалізації одного з принципів навчання на уроці:

• науковості;

• наочності;

• активності та самостійності;

• відповідності навчання реальним можливостям учнів та вчителя;

• усвідомленості.

4. Які засоби, методи та прийоми були викорис­тані для реалізації принципу усвідомленості:

• чи була використана наочність;

• чи враховувалися вікові та індивідуальні особ­ливості;

• які пізнавальні завдання розв'язувалися;

• чи була організована самостійна пізнавальна робота;

• чи перевірені розуміння домашнього завдання, ступінь осмислення нового матеріалу;

• які прийоми використані для перевірки усві­домлення нового (доведення, порівняння, постанов­ка проблемних питань).

5. Чи можна говорити про єдність та взає-мозв^язок принципів навчання на уроці.

IX. Мета: організація пізнавальної діяльності на уроці

Організація сприйняття на уроці:

• підготовка до сприйняття;

• створення умов для успішного сприйняття ма­теріалу;

• види сприйняття (безпосереднє, опосередковане).

• які нові уявлення були сформовані, наскільки вони правильні, повні;

• управління сприйняттям з боку вчителя. Формування понять на уроці:

• якими знаннями оперують всі учні класу;

• виділіть у структурі знань наукові факти,, по­няття, закони, теорії;

• як учитель формував нові поняття, теоретичні узагальнення, висновки (використовував аналіз, синтез, порівняння);
• який рівень сформованих понять;

• чи були наявними всі етапи формування по­нять.



Організація запам 'ятовування:

• встановлення зв'язку нового з раніше вивче­ним;

• концентрація уваги на основному;

• організація повторення основних правил, за­конів, виведених на уроці, організація закріплення.











ОРІЄНТОВНА СХЕМА САМОАНАЛІЗУ




1. Чи відповідає мій урок програмі?

2. Чи правильно мною були визначені і розв'язані на уроці навчальні, виховні і розвиваючі завдання?

3. Чи оптимально було визначено зміст уроку, чи відповідає він завданням?

4. Що було основним, найсуттєвішим на уроці? Чи зумів я акцентувати увагу учнів на його вивченні?

5. Чи вдало визначена структура уроку? Чи була ор­ганізована на уроці робота Ь формування основних умінь, навичок, інтересів учнів? Як здійснювались внут-рішньопредметний і міжпредметний зв'язки?

6. Які методи і засоби навчання були використані на уроці? Чи були вдалими вибір і поєднання?

7. Які форми навчання (масові, групові, індивіду­альні) домінували на уроці? Чи були вдалими їх ви­бір і поєднання?

8. Чи об'єктивно і відповідно до норм Оцінені мною знання учнів?

9. Чи правильно здійснювався на уроці інструк­таж, визначалися обсяг і складність домашнього за­вдання? Чи було воно диференційованим?

10. Що було зайвим у моїй діяльності і в діях уч­нів?







МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЮ

ЩОДО САМОАНАЛІЗУ УРОКУ


В основних напрямках реформи загальноосвіт­ньої та професійної шкіл зазначається, що людина повинна виховуватись у нас не просто носієм певної суми знань, а насамперед, як громадянин суспільст­ва, з притаманними йому переконаннями, мораллю, інтересами, високою культурою праці і поведінки.

У школі урок надійно посів місце основної орга­нізаційної форми навчання, де реалізуються його глобальні мета, цілі й завдання — всебічного розви­тку особистості, формування її інтелектуальних мо­жливостей, здійснення виховання.

Урок можна вважати ефективним, якщо на ньо­му забезпечується оптимальний зв'язок усього ком­плексу навчально-виховних цілей, якщо увага і мис­лення учнів концентруються на основних, провідних ідеях і поняттях теми, що вивчається, пробуджують­ся і розвиваються навчальні процеси, формуються потреби учнів у знаннях.

Усі ці вимоги до сучасного уроку мотивовані науко­вою сучасною педагогікою. Але всі вони здійснені без творчого ставлення вчителя до організації навчання, без його майстерності. Майстерність учителя багато в чому залежить від уміння аналізувати свої та чужі помилки.

Аналізувати урок потрібно під кутом зору певної педагогічної концепції.

З точки зору оптимізацй навчально-виховного процесу можна здійснювати самоаналіз за такою схемою:

1. Які види змісту освіти передбачені навчальним планом уроку.

2. Чи відповідали методи і прийоми навчання видам змісту і навчальному матеріалу.

3. Рівні досягнутого засвоєння знань.

4. Який рівень якості знань досягнуто.

5. Ступінь усвідомлення знань учнями.

6. Доцільність використання наочності і техніч­них засобів навчання.

7. Чи був на уроці необхідний емоційний клімат.

8. Чи була на уроці внутрішня логічна єдність.

9. Як реалізована виховна мета уроку. Примітка:

зміст освіти складається з:

— наукових знань (факти, закони, теорії);

— прикладних знань;

— оцінювальних і методичних знань;

— логічних, історичних, філософських знань. Рівні Рівні засвоєння знань:

І. Рівень усвідомленого сприймання і за­пам'ятовування. Він проявляється у відтворенні за­своєного.




2. Рівень застосування знань і вмінь за засвоєним зразком, тобто у знайомій ситуації.

3. Рівень застосування знань і вмінь у новій си­туації. Тобто їх творче застосування.

Необхідно прагнути того, щоб учні досягли засвоєння основних знань і вмінь на третьому, тобто творчому рівні

Учителям слід пам'ятати, що методи навчання не можуть бути поганими чи хорошими, сучасними чи застарілими, вони можуть лише відповідати тим ці­лям, для досягнення яких вони застосовувалися



.



Психологічний аналіз уроку



1. Загальна психологічна спрямованість уроку:

— мотивація діяльності вчителя й учнів на уроці (за обов'язком, за інтересом, за традицією спільної діяльності...);

— інтерес учителя й учня до уроку (до змісту, ме­тодів і форм).

2. Реалізація ідей розвиваючого навчання:

— як здійснювалась робота щодо формування ак­тивності, самостійності й творчості;

— які засоби використовував учитель для постій­ного переходу від навчання до самонавчання.

3. Організація пізнавальної діяльності на уроці: _ " — чи були установки на сприймання, за­пам'ятовування і роздуми (що сприйняти, що завчи­ти, що обговорити);

— як учитель домагався цілісного й свідомого, осмисленого сприйняття навчального матеріалу (поставив мету, спрямував усвідомленість в одне русло, застосував цілісний підхід, наочність, образ­ність тощо);

— як організував увагу (як спрямовував, як-пере­ключав, що робив під час відволікання, як домагав­ся стійкості);

— як розвивав пам'ять дітей (які види діяльності організовував, як націлював на запам'ятовування, збереження і відтворення, як добирав інформацію для запам'ятовування, скільки і як повторював, як перевіряв;

— як розвивав мислення учнів, використовуючи порівняння, зіставлення, аналіз, синтез, класифіка­цію, систематизацію, генералізацію;

— як працював із поняттями, аргументами;

— як розвивав творчу уяву.

4. Формування вмінь і навичок дітей:

— як формував загальнонавчальні вміння й на­вички;

— як вироблялися спеціальні вміння й навички;

— які практикував види вправ і як вони сприяли тренуванню умінь і навичок;

— яку роль відіграють вказівки, інструкції, алго­ритми, зразки під час формування вмінь і навичок;



  • чи раціонально використав час для формуван­ня вмінь і навичок

5. Розвиток емоційно-вольової сфери учнів:

— які емоції дітей переважають на уроці;

— які засоби корекції емоцій використав учитель на уроці;

— чи враховує педагог на уроці індивідуальні особливості й стан дитини;

— що робить для активізації вольової сфери у дітей;

— чи помічає учнів з агресивним і депресивним станом.

6. Психологічна саморегуляція вчителя на уроці:

— яке творче самопочуття вчителя на уроці;

— який контакт з учнями;

— як реагує вчитель на аналіз уроку.






Соціологічний аналіз уроку

1. Які форми співпраці вчитель використовує на уроці

2. Які стосунки між педагогом і учнями на уроці (доброзичливі, натягнуті, напружені, врівноважені, шту­чні, стримані, непевні, агресивні, депресивні тощо);

3. Як виконують учні доручення або вказівки вчите­ля (нервово, спокійно, щиро, насильно, байдуже, ввіч­ливо-коректно);

4. Як спілкуються діти між собою на уроці. Чи до­помагають один одному. Чи захищають один одного.

5. Хто з дітей займається випереджувальним навчанням. Що вивчив наперед. Яку мету під час цього прагне досягти.

6. Що особливо сподобалось учням на уроці. Яку б вони поставили йому оцінку, якби оцінювали за 10-бальною системою.

7. Чи дістали діти задоволення від уроку. А від чого вони із задоволенням відмовилися б.

8. Який педагогічний такт учителя. Чи завжди педагог на уроці ввічливий, тактовний, доброзичли­вий. Якщо не завжди, то чому.

9. Як інакше хотіли б учні побудувати урок і сто­сунки з учителем.

10. Які скарги має вчитель на учнів. Що хотів би змінити у стосунках із дітьми.







Аналіз уроку з позицій формування вмінь


Мета (щодо оволодіння вміннями).

Структура (співвідношення частин). •

Інструктування (орієнтовна основа дій).

Постановка мети.

Пояснення теоретичного блоку.

Перевірка готовності.

Практична робота.

Організація початку і кінця.

Диференційований та індивідуальний підходи.

Самостійність.

Поточний контроль і самоконтроль.

Робоче місце.

Підготовка результатів.

Аналіз результатів.

Ступінь виконання роботи.

Підсумковий контроль (аналіз роботи).

Дотримання нормативних умов.

Узагальнення, підбиття підсумків






Аналіз уроку з позицій розвивального навчання


Розвивальна мета.

Методи і прийоми.

Проблемні, дослідницькі, творчі, діалогічні, ко­лективні, ігрові.



Формування знань, умінь, навичок.

Поняття, змістове узагальнення, робота ЗНР, від абстрактного до конкретного, укрупнення дидакти­чних одиниць, підвищений темп, орієнтовна основа дій.



Формування способів розумових дій.

Доцільна НД, узагальнення, класифікація, су­дження, висновки, аналіз, синтез, формування са­моорганізаційних механізмів особистості, творчість, пізнавальна мотивація, вольова мотивація, самонав­чання, самоствердження (Я-кондепдія), саморегуля­ція.



Принцип обліку індивідуальних особливостей.

Індивідуальний підхід.

Рівнева диференціація.

Інші якості особистості.




Аналіз виховних аспектів уроку


Світоглядний напрямок

Особистість учителя (приклад), оптимізм, сто­сунки з людьми, ставлення до речей, до довкілля.



Навчальна праця на уроці.

Робоче місце, планування, активність, самостій­ність, повага до істини, старанність.



Виховання дисципліни.

Виховання учнів, дотримання порядку, відпові­дальність, уміння слухати, вимоги на уроці, тактов­ність, аргументованість. Вимоги, які ґрунтуються на:

довірі, успіхові, інтересах.

Особистий підхід на уроці.

Педагогічна любов, розуміння дітей, допомога ді­тей, оцінювання дітей.






СХЕМА АСПЕКТНОГО АНАЛІЗУ
Дата ___________________________

Клас ___________________________

Предмет ________________________

Тип уроку ______________________




Тип питання

Ключові слова

Знання

Назвіть…, якого року, де відбулось,… яке граматичне явище

Розуміння

Завершіть фразу…. Про що ви дізнались, чому..., поясніть взаємозв’язок, розкажіть своїми словами...

Застосування

Поясніть випадки використання цього часу, яке правило дає змогу пояснити явище, перевірте варіант, перевірте висновки...

Аналіз

Яка структура…, класифікуйте, що є наслідком…, порівняйте, проаналізуйте причини…

Синтез

Знайдіть правильний варіант, запропонуйте алгоритм…, які можливі пояснення, систематизуйте…

Оцінювання

Оцініть логіку..., опишіть перевагу, виділіть критерії, чи відповідає..., що ви думаєте про...




Схема аналізу уроку іноземної мови


1. Мета уроку визначена (чітко, конкретно, дидактично

правильно, недостатньо чітко, неконкретне, дидактичне виправдано).

2. Види (етапи) мовної діяльності (взаємо­пов'язані, недостатньо логічно послідовно, не послі­довно, обумовлені темою і метою уроку, не обумов­лені змістом уроку та поставленим дидактичним завданням).

3. Використана методи роботи (ефективні, мало­ефективні, неефективні, передбачають ознайомлюю­чий, стандартизуючий, варіантний, комбінований характер мовної діяльності школярів).

4. Прийоми (вступу, активізації, практичного за­стосування фонетичного, лексичного, граматичного матеріалу, різноманітні, доцільні, стимулюючі акти­вну пізнавальну мовну діяльність учнів, одноманітні, доцільні, нестимулюючі).

5. Учитель застосував .(хорові, парні, індивідуаль­ні, комбіновані форми роботи, які сприяли, не сприяли формуванню мовних умінь і навичок).

6. Використання аудіовізуальних способів навчання (магнітофон, програвач, діафільми, епідіа-, скоп, кінофільм, таблиці, картини і т.д.).

7. Зворотний зв'язок (достатній, достатній част­ково, незадовільний).

8. Темп уроку (високий, уповільнений). Мовною, практикою охоплені (всі учні класу, більша частина, менша, окремі учні).

9. Мовна діяльність школяра (повністю, частко­во) спрямована на (формування, активізацію, авто­матизацію) умінь та навичок (вимови, аудіювання, діалогічного мовлення, монологічного, читання) (відповідає, частково відповідає, не відповідає ви­значеній меті уроку).

10. Мовлення учнів має (рецептивний, репродук­тивний, умовно-продуктивний, продуктивний харак­тер), комунікативне (повністю, частково) обумовле­не, необумовлене.

11. Учні оперують (фонетичним, лексичним, граматичним) матеріалом на рівні (слова, речення,

репліки, зв'язного висловлювання) з використанням (без використання) навчальної опори (логічних:

аналогій, алгоритмів, схем, таблиць; зорових, скла­дових і слухозорових: картин, ілюстрацій, озвучень картини та діафільмів і т.д.).

12. Учні проявили (стійкі, слабкі, незадовіль­ні) уміння і навички дід час оперування лексич­ними одиницями, граматичними структурами в (алогічних, відмінних) ситуаціях усного спілку­вання, читання (про себе, вголос, синтетичного, аналітичного).

13. Типовими недоліками в мовній підготовці школярів є (недосконала вимова, відсутність фо­нематичного слуху, мовної інтуїції, обмежений лексичний запас, незнання або недостатнє усві­домлення граматичних структур, недостатні на­вички самостійного мовлення без використання навчальних опор, невміння користуватися стиму­люючими до розмови репліками, уповільнена мовна реакція і т.д.).

14. Інтерес учнів до вивчення іноземної мови (великий, значний, незначний, відсутній).

15. Урок проведений на високому, невисокому, незадовільному (науковому рівні); методично: гра­мотно, недостатньо грамотно, незадовільно).

Вчителю потрібно:

• дотримуватись вимог програми;

• ознайомитись із рекомендаціями інструктивно-методичних матеріалів і методичних посібників із питань;

• вивчити досвід розв'язання таких методичних проблем у практиці роботи вчителів;'

• звернути увагу на підготовку учнів до уроку, наявність у них підручників, словників, зошитів, організація гуртових і парних видів роботи, чіткість і лаконічність формування завдань учням, естетичний вигляд наочних посібників та ін.;

• відвідати уроки вчителів у класах;

• поглиблено самостійно вивчити тему (проб­лему).

  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка