Шевцова Р. В. Здолбунівська гімназія 2014



Сторінка1/5
Дата конвертації18.02.2016
Розмір0.82 Mb.
  1   2   3   4   5


Шевцова Р.В.







Здолбунівська гімназія

2014

Шевцова Р.В.

Нетрадиційні уроки у системі навчання української мови. – Здолбунів, 2014 .
У посібнику подано науково-методичний матеріал та зразки уроків української мови, характерною особливістю яких є нетрадиційний підхід до вивчення предмета. Посібник також містить окремі завдання та коментар до них з деяких розділів мовознавства, передбачених шкільною програмою для 5-7 класів.

Мета посібника – допомогти вчителю урізноманітнити структуру уроків і методів роботи, відійти від шаблонів, навчити учнів діяти твердо й самостійно .

Для вчителів-словесників та студентів педагогічних навчальних закладів.
Рецензенти :

Пальчевська Н. Б . – методист районного методичного кабінету Здолбунівської районної ради;

Савчук Н.П. - учитель української мови та літератури, старший учитель Здолбунівської загальноосвітньої школи I-III ступенів №3 .
Розглянуто і схвалено на засіданні методичної ради Здолбунівської гімназії.
Протокол №3 від 21 січня 2014 року.
Розглянуто і схвалено на засіданні науково - методичної ради відділу освіти Здолбунівської районної державної адміністрації .

Протокол №_____ від _____

Зміст
Передмова 4

Нетрадиційні уроки в системі навчання української мови 6

Післямова………………………………………………………………14

Список використаної літератури 15

Урок-фестиваль. Повторення і узагальнення знань з теми

«Морфологія» 16

Урок-бліцтурнір. Узагальнення знань з теми «Займенник» 20

Урок-подорож . Узагальнення знань з теми «Числівник» 23

Урок-телестудія. Відмінювання та написання порядкових числівників 26

Урок-поема. Прислівник як частина мови. Розряди прислівників 30

Урок-мандрівка. Іменник. Граматичні категорії. Тренувальні вправи 35

Урок-мовознавчий турнір .Узагальнення вивченого з теми «Іменник» 39

Урок-лінгвістичний марафон. Узагальнення знань з теми «Прикметник» 42

Урок-атракціон. Узагальнення теми «Фонетика . Орфоепія. Графіка. Орфографія» 45

Нестандартні завдання до окремих тем 49

Фонетика. Орфографія. Орфоепія 52

Будова слова. Словотвір 55

Лексикологія 56

Іменник 58

Прикметник 60

Числівник 62

Займенник 64

Дієслово 66

Дієприкметник та дієприслівник 68

Прислівник……………………………………………………………..70

Службові частини мови…………………………………………….....71

Додаток 1 (до уроку на стор. 30)

Додаток 2 ( до уроку на стор. 39)

Додаток 3 ( до уроку на стор. 35)

Додаток 4 ( до уроку на стор. 45)



Передмова

Чи обов’язково «корінь» учіння повинен бути «гірким»?

Ще К.Д.Ушинський відзначав, що «учіння, взяте примусом і силою, навряд чи буде сприяти створенню розвинутих інтелектів».

Відомо, що краще засвоюється той матеріал, до якого в учнів є інтерес. Класична структура уроку з традиційними складовими не завжди ефективна. Тому сучасному педагогові, окрім грунтовної фахової підготовки, методичної майстерності, необхідний постійний вогник науково-творчого пошуку. Це пошук нестандартних форм, спрямованих на зацікавлену співпрацю вчителя та учні.

Такою є позиція більшості вчителів, які переконані, що кожен урок для педагога має бути пошуком, освоєнням нового.

Творчі педагоги постійно вдосконалюють методику проведення класичного уроку, в результаті чого в навчальний процес упроваджуються нестандартні уроки, які аж ніяк не заперечують традиційної типології уроків. Навпаки, на кожному нетрадиційному уроці вчитель вирішує ті ж завдання, що і на звичайному, передбачає такі ж структурні елементи.

Нестандартні уроки – один із важливих засобів навчання, адже вони сприяють формуванню стійкого інтересу до навчання, допомагають формувати навички навчальної діяльності, завдяки чому у них формуються міцні знання. Нестандартний урок – це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру.

Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання і методику проведення таких занять. Найпоширеніші серед них - уроки-конференції, уроки-аукціони, уроки-змагання, уроки типу КВК, театралізовані уроки, уроки-конкурси, уроки-фантазії, уроки-концерти, уроки-екскурсії , уроки – подорожі тощо .

Нестандартні уроки спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, бо вони глибоко зачіпають емоційно-мотиваційну сферу, формують дух змагальності, збуджують творчі сили, розвивають творче мислення. Навчання на ньому спрямоване на підвищення їхніх знань, формування працьовитості, цілеспрямованості, потрібних у житті навичок і вмінь. Тому такі уроки найбільше подобаються учням, ніж буденні навчальні заняття, викликають у них творчий інтерес. Насамперед тому, що навчальний процес тут має багато спільного з ігровою діяльністю дітей. Майже всі прийоми, способи дії нестандартних уроків відзначаються ігровим спрямуванням. Різноманітні ігрові дії, за допомогою яких розв’язується те чи інше розумове завдання, підтримують і посилюють інтерес учнів до вивчення української мови. Не дивно, що в методичній літературі їх часто відзначають, як «урок-гра», «урок-змагання», «лінгвістична гра в завданнях» тощо.

Найвищої майстерності у проведенні такого уроку досягає той учитель, який дозволяє своєму класові вільно почуватися і переживати, але утримує його в тих рамках, які потрібні для успіху в навчанні. Користуючись свободою творчості й самостійної діяльності, учні не повинні забувати, що вони на уроці та дотримуватися певної дисципліни.

Нетрадиційність – не самоціль у роботі вчителя, а органічний процес, включений в урок. Будь-яка одноманітність призводить до сірості, до омертвіння, шаблонності, що є ознакою ремесла. І навпаки, пошук нових форм, спрямованих на зацікавлене співробітництво учителя та учнів, сприяє демократизації навчання, його результативності, доцільності.

Нетрадиційні уроки

у системі навчання української мови
Один із найнеприємніших недоліків учительської праці, який важко усунути – нудьга на уроці. Нудно і важко буває не тільки учням, а й самому вчителю, а від цього знижується ефективність будь-якого найрозумнішого і найкориснішого уроку. Постійно підвищувати інтерес до уроку – завдання кожного педагога. Напевно, кожний учитель має свої маленькі секрети і винаходи, як побороти нудьгу на уроці. Щоб оволодіти знаннями, недостатньо тільки відтворити матеріал підручника. Розвиток винахідливості та творчих здібностей учнів багаторазово підвищує ефективність самого уроку, створює умови для розкриття особистості учня.

В.О.Сухомлинський писав, що саме від педагога залежить, чим саме стане серце дитини – «ніжною квіткою чи засушеною корою». Він наголошував, що робота вчителя – «це творчість, а не буденне зштовхування знань у дітей» [5,7]. Для кожного вчителя дуже важливо, щоб діти, дивлячись на нього, перш за все сприймали його як педагога-людину, яка здатна співпрацювати. Творчій співпраці вчителя та учня сприяють нетрадиційні методи навчання, які захоплюють учнів, пробуджують у них інтерес, навчають самостійного мислення.

В останні роки зроблено чимало спроб удосконалити побудову уроку як форму організації навчальної діяльності учнів, що диктує необхідність застосування так званих «нетрадиційних» форм навчання.

Нетрадиційні форми навчання можна визначити як такі, які відрізняються нестандартністю організації навчального процесу, забезпечуючи оптимальність розв’язання навчально-виховних завдань. У сучасній дидактиці вживається поняття «нетрадиційний урок», «нестандартний урок ».

Поняття «нестандартний урок» введене в методику майже всіх навчальних предметів педагогами-новаторами наприкінці 80-х років ХХ століття [5,12].

Аналіз педагогічної літератури дає можливість розкрити значення нетрадиційних форм навчання, яке полягає в тому, що вони:



  • урізноманітнюють форми роботи з учнями;

  • сприяють вихованню творчої особистості школярів;

  • дозволяють повніше врахувати особливості навчального матеріалу;

  • вимагають розробки технології застосування нових освітніх форм;

  • сприяють раціональному використанню навчального часу;

  • підвищують продуктивність роботи учнів на уроці;

  • розширюють функції вчителя [9,17].

Відповідно до реалізації основних компонентів навчання під час розв’язання дидактичних завдань освітнього процесу виділяються такі групи:

  • нетрадиційні форми цілісного розв’язання завдань навчання (прийняття мети, організація сприйняття, осмислення, закріплення, застосування змісту того, що засвоюється, контроль та самоконтроль);

  • «пролонговані» форми [11,45], які не реалізують дидактичних завдань під час проведення, вони потребують тривалої підготовки.

Для ефективної організації навчально-виховної діяльності школярів необхідно враховувати способи взаємодії суб’єктів навчального процесу, що дозволяє виділити такі моделі нетрадиційних форм навчання:

Модель А. Нетрадиційні форми, що забезпечують однобічну дію на учня (учитель – учень, учень – учень). Організація спілкування за даними схемами робить дитину об’єктом дії, а вчителеві належить провідна роль. Дана модель застосовується тоді, коли необхідно подати інформацію, якої немає в навчальних посібниках, для її наступної поглибленої переробки.

Модель В. Нетрадиційні форми навчання, які забезпечують взаємодію у процесі спілкування суб’єктів навчання в умовах парної роботи, роботи малих груп, міжгрупової роботи. У даній моделі організації спілкування учень є одним із рівноправних суб’єктів. Між учителем і школярем (учнем і учнем) виникає співтворчість. Організовуючи взаємодію, учитель керує пізнавальною діяльністю, творчим пошуком дітей.

Модель С. Нетрадиційні форми навчання, які передбачають як однобічну дію, так і взаємодію суб’єктів навчання [11,56].
Класифікація нетрадиційних форм відповідно

до способу взаємодії суб’єктів навчального процесу [10,33]

Модель А

Модель В

Модель С

Інтегрований урок

Урок-лекція

Урок-мандрівка

Урок-екскурсія

Урок-новела

Урок-парадокс

Урок-семінар

Урок-есе


Урок-залік

Урок-суд


Урок-лото

Урок-композиція

Урок-огляд знань

Урок-аукціон

Урок-казка

Урок-диспут

Урок-діалог

Урок-«круглий стіл»

Урок-турнір

Урок-КВК


Урок-брейн-ринг

Урок-Що? Де? Коли?

Урок-форум

Урок-телеміст



Залежно від змісту, форм і методів у рамках даної моделі може бути як одностороннє діяння суб’єктів, так і взаємодія, тобто може бути або Модель А, або Модель В; або обидві моделі разом.

Сутність нестандартного уроку полягає в такому структуруванні змісту і форми навчання, яке б викликало насамперед інтерес учнів і сприяло їхньому оптимальному розвитку й вихованню. Нестандартний урок - це такий урок, який не вміщується (повністю або частково) у рамки сформульованого дидактикою, на якому вчитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, методів, традиційних видів роботи [4,4]. Нестандартний урок народжується завдяки нетрадиційній педагогічній теорії, поміркованому самоаналізу вчителя, психологічному передбаченню перебігу тих процесів, які відбуваються на уроці, а найголовніше – завдяки відсутності штампів у педагогічній технології.

Класифікація нестандартних уроків ще не склалася, але «бібліотечка» [8,22] їх уже досить різноманітна. На сучасному етапі можливе таке групування нестандартних уроків (за формами проведення).

Бінарні уроки .

Бінарними називаємо заняття, на яких матеріал даної теми уроку подається блоками різних предметів. При цьому такий нестандартний урок готується вчителями-предметниками, кожний із яких проводить етапи (блоки) уроку стосовно того предмета, що викладає. Тому проведенню таких занять передують етапи підготовки:


  • ознайомлення вчителів-предметників з діючими програмами;

  • знаходження сумісних програм з різних предметів;

  • складання структури майбутнього уроку;

  • написання спільного плану – конспекту.

  1. Віршовані (римовані) уроки.

Віршовані (римовані) – це такі нестандартні уроки, що проводяться у віршованій формі. Усі етапи такого заняття, всі завдання, задачі, пояснення – римовані тексти. Як правило, ці уроки підсумовують вивчені теми, тобто є узагальнюючими (систематизуючими), і за своєю структурою нічим не відрізняються від традиційної форми організації навчання. Римовані уроки максимально зосереджують увагу школярів, бо матеріал подається стисло – віршами, і не можна пропустити основне, треба зуміти виділити головне й зробити певні висновки.

  1. Інтегровані (міжпредметні) уроки.

У сучасному педагогічному процесі значного розвитку набула ідея міжпредметної інтеграції – поповнення, відновлення; об’єднання в ціле будь-яких окремих частин. Такі нестандартні заняття дають можливість учителеві опанувати з учнями значний за обсягом навчальний матеріал, домогтися міцних, усвідомлених міжпредметних зв’язків, усунути дублювання у вивченні ряду питань, досягти цілісності знань [4,35].

3. Уроки – дискусії (урок-діалог, урок-диспут, урок запитань і відповідей, урок-засідання, урок-круглий стіл, урок-конгрес, урок-конференція, урок-семінар, урок-телеміст).

Уроки-дискусії проводяться після вивчення певної теми, розділу програми. Мета таких занять – поглиблення і систематизація знань школярів з предмета.

Обов’язково такі нетрадиційні уроки мають підготовчий етап. Учням повідомляється тема діалогу (диспуту, засідання), основні питання теорії, за якими буде проведено опитування, вказуються номери завдань підручника. Діти повинні показати на уроці різні раціональні способи їх виконання.

Дискусія дає прекрасну нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або суперечного питання та залучити дітей до активної роботи, сприяє розвитку пізнавальних інтересів школярів, збагаченню учнівського лексичного запасу, необхідного для висловлювання своїх думок як в усній, так і в писемній мовах. Такі уроки розширюють також досвід спілкування, бо особлива увага під час їх проведення приділяється саме формуванню умінь запитувати і відповідати.

4. Уроки-дослідження (урок-знайомство, урок-панорама ідей, урок-пошук, урок-самопізнання, урок «Слідство ведуть знавці», урок-усний журнал) [3,49].

Створюють умови для самостійної роботи учнів з вивчення навчального матеріалу за рахунок розвитку інтелектуальних умінь, зокрема такого важливого, як уміння працювати з інформацією, що самостійно добута з різних джерел, оперативно подавати її в згорнутому та розгорнутому виглядах.

Цінність уроків-досліджень у тому, що під час проведення таких нестандартних занять поєднуються індивідуальні та групові форми роботи, завдяки яким у школярів формується позитивна мотивація до плідного співробітництва. А це сприяє активізації пізнавальних здібностей учнів, стимулює процес їх мислення.



  1. Уроки-звіти (урок-аукціон, урок-захист, урок-інтерв’ю, урок-ерудит, урок-композиція, урок-концерт, урок-огляд знань, урок-практикум, урок-ярмарок) [1,66].

Ці уроки, як правило, проводяться в кінці семестру (навчального року) з метою перевірки знань, умінь і навичок учнів з однієї або декількох тем.

Програма уроків-звітів планується завчасно. Учителем або дітьми обирається ведучий (ведучі) концерту, конферансьє презентації, журналісти, опоненти захисту, вчена рада огляду знань тощо.

Значущість таких уроків безсумнівна: це і повторення вивченого, і розширення кругозору школярів. Особливо цінним у педагогічному плані є те, що в процесі проведення таких нестандартних занять у школярів формується пізнавальний інтерес – бажання виконати музичний (поетичний) твір чи розповісти про нього своїм однокласникам. А цей інтерес може впливати на подальшу освіту (самоосвіту) дитини. Також уроки-звіти сприяють розвитку артистизму, мислення, мовлення, вміння спілкуватися, виховують культуру поведінки. Не слід забувати і про психологічні особливості: кожній дитині треба дати можливість самоствердитися.


  1. Уроки-змагання (урок «Брейн-ринг», урок « Що? Де? Коли?», урок-вікторина, урок КВД – конкурс кмітливих та допитливих, урок КВК – конкурс веселих та кмітливих, урок-турнір).

Готуючись до уроку-змагання, учитель проводить таку роботу (пункти 6, 7 – розробляються всім класом) [6,40]:

    1. Спостереження за учнями.

    2. Проведення різноманітних тестувань, індивідуальних бесід з метою виявлення лідерів класу.

    3. Підготовка декількох школярів для роботи в ролі консультантів команд і асистентів учителя для запису отриманих балів на дошці.

    4. Опрацювання на звичайних уроках окремих ігрових ситуацій.

    5. Визначення кількості балів, одержаних за правильну відповідь чи обґрунтоване доповнення.

    6. Виготовлення наочності, дидактичного матеріалу, добір ТЗН та музичних творів.

    7. Розподіл учнів класу на команди.

Уроки-змагання дають змогу учням працювати активно, зацікавлено: виконавці знову зазнають радощі творчості, а їхні друзі – судді матимуть можливість проявити самостійність, продемонструвати вміння оцінювати почуте й обґрунтовано висловлюватися. При цьому в учня, навіть найслабшого, формується почуття відповідальності за власні знання. Бажання не підвести однокласників спонукає дитину підвищувати свій рівень знань, тренувати навички та вміння, допомагає розкрити особисті здібності задля користі команди, до складу якої вона входить. Робота на кінцевий результат, на перемогу змушує школяра працювати самостійно, виробляє навички самоаналізу, формує правильну самооцінку.

Не слід забувати, що такі уроки сприяють розвитку творчості, виробленню особистих поглядів на проблеми, які вирішуються. Під час цих занять школярі вчаться співставляти, узагальнювати, систематизувати й збагачувати власну мову за рахунок інтеграції знань.



  1. Уроки-мандрівки (урок-екскурсія, урок-екскурс, урок – «картинна галерея», урок-марафон, урок-подорож).

Особливість цих нестандартних занять у тому, що педагогічний процес реалізується як в умовах класного приміщення, так і поза ним.

Зрозуміло, що в умовах класного приміщення проводяться заочні уроки-мандрівки. Їх різновидами можуть бути уроки-екскурси (у минуле, у майбутнє) та уроки-подорожі (за планом чи за картою). У свою чергу власне мандрівки (очні) – це уроки-екскурсії (у природу, на виробництво, до музею, до зоопарку тощо) та уроки – марафони (за зупинками чи за маршрутом).

Складовими компонентами уроку-мандрівки вважають:


  1. Підготовку вчителя та учнів до уроку.

  2. Проведення заняття.

  3. Підведення підсумків уроку.

Також фахівці продумали організаційні заходи та шляхи підготовки дітей до заняття. Для очних мандрівок це [11,56]:

1) знайомство малюків з темою, метою, місцем проведення та зупинками екскурсій (марафонів);

2) актуалізація знань про правила дорожнього руху; правила поведінки на вулиці; правила поводження в природі;

3) демонстрація відеофільмів з метою мотивації та пробудження інтересу до майбутнього уроку;

4) поділ класу на групи – поїзди по 8-10 чоловік у команді;

5) добір необхідного обладнання (наочності).

Уроки-мандрівки, що проводяться в умовах класної кімнати, передбачають виготовлення карти чи плану, за якими буде здійснена подорож (до країни Музики, до замку Граматики, у космос) та влучний добір музичного матеріалу. Ця карта, а також усе необхідне для виконання завдань (подолання перешкод) обладнання, наочність прикріплюються на дошку.

Проведення уроків-мандрівок привертає увагу багатьох вчителів тому, що ці нестандартні заняття, по-перше, зацікавлюють майже усіх учнів; по-друге, базуються на грі, яка розряджає напружену обстановку, допомагає створити атмосферу невимушеності та веселий настрій у дітей; по-третє, стимулюють до розвитку творчих задатків учнів: кмітливості, логічного мислення, уяви.



  1. Уроки-сюжетні замальовки (урок-вечорниці, урок-драматизація, урок-казка, урок-ранок, урок-спектакль, урок-фестиваль).

Уроки-вечорниці, казки, ранки, спектаклі та інші школярі завжди чекають з нетерпінням, бо такі заняття проводяться рідко (2-3 рази на рік) та вимагають великої підготовки, до якої залучаються навіть батьки, що допомагають надрукувати тексти, виготовити афішу-запрошення, декорації, записати музичні твори на плівку тощо.

Основна робота, безумовно, лягає на плечі вчителя, який складає план – конспект майбутнього нестандартного уроку, тема якого заздалегідь обговорюється з учнями. Проводячи спостереження за дітьми, педагог приходить до висновку: кому доручити виконання певної ролі. Сам же урок по суті – театральне дійство, яке ніколи не повторюється, а щоразу вимагає від вчителя й учнів кращої підготовки та проведення. Виконуючи ролі, школярі розвивають свої мовленнєві навички, набувають досвіду спілкування з аудиторією, самостійно відкривають для себе системні зв’язки у вивченому матеріалі, роблять власні висновки, тобто всебічно розвиваються й удосконалюються.

Нетрадиційні форми роботи захоплюють учнів новизною, дозволяють вести міжпредметну розмову під час проведення занять, сприяють задоволенню навчальних інтересів школярів, а також забезпечують фундаментальні засвоєння або глибоку перевірку набутих знань.

Післямова

Проведення нестандартних уроків у процесі викладання української мови, зокрема у 5-7класах, дало змогу

- будувати навчальний процес не за принципом інформаційного повідомлення від суб’єкта до об’єкта в жанрі монологу, а діалогізації, полілогу та імпровізації;

- відкривати безмежний світ, в якому дитина може «працювати над собою» - набувати знання, розвивати саморефлексію, самоаналіз, самосвідомість;

- виконати ряд завдань методичного характеру (розвивати образне та логічне мислення; створювати ситуації, які викликають співпереживання і дають можливість відчути ще не пережиті почуття; удосконалювати усне та писемне мовлення);

- зацікавити учнів навчальною дисципліною та виховувати любов до рідного слова.

Подані розробки уроків – це не тільки навчальний матеріал, а й цікаві методичні знахідки та ідеї, втілені у конспектах. Вони розширили й удосконалили методику подання нових тем, зробили уроки більш ефективними, змістовними та цікавішими.

Матеріали уроків були схвалені колегами та використані фрагментарно, як додатки до своїх уроків.



Список використаної літератури


  1. Антипова О.Й., Румянцева Д.І., Паламарчук В.Ф. У пошуках нестандартного уроку // Радянська школа. – 1991. - № 1. – С. 65-69.

  2. Беляєв О.М. Сучасний урок української мови. – К.: Знання,2005.

  3. Гусак Т. Нестандартні уроки: формування відповідального ставлення школярів до навчання // Рідна школа. – 1999. -№9. – С. 49-50.

  4. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології. – К.: Академвидав, 2004.

  5. Іванов І.П. Енциклопедія колективних творчих справ. – М.: Педагогіка, 1999. – 207с.

  6. Забашта Л. Узагальнення і систематизація знань з української мови. – К.: Освіта,1991.

  7. Караман С. Методика навчання української мови в гімназії. – К.: Ленвіт, 2000.

  8. Мельничайко В.Я., Пентилюк М.І., Рожило Л.П. Удосконалення змісту і методів навчання української мови . – К.: Вища школа,1992.

  9. Пентилюк М.І., Окуневич Т.Г. Сучасний урок української мови. – Х.: Вид.група «Основа», 2007. – 176с.

10. Семенкова Т. Нові форми проведення уроків з мови. – К.: Диво слово,1998. - №5.

11.Стяглик Н.І. Нетрадиційні форми навчання і їх вплив на якість навчального процесу в школі , 1994. – 184 с.



Урок-фестиваль
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка