Шкільний екологічний клуб як засіб виховання учнів



Скачати 134.98 Kb.
Дата конвертації19.03.2016
Розмір134.98 Kb.


О.Е.Жосан,

канд. пед. наук


Шкільний екологічний клуб як засіб виховання учнів
Чи є в людства майбутнє? Це питання турбує нас. Це питання турбувало і наших предків. Наведу слова з одного з пророцтв ХІХ століття, яке належить Святителю Лаврентію Чернігівському: "…І ось за безаконня наші земля перестане родити, через відсутність дощів вся потріскається. Води також не буде, всі ріки ї озера висохнуть. Це нещастя буде тривати три з половиною роки... Буде війна, і де вона пройде, там людей не буде." [1, с. 3].

Мало кому відомо, що істинним автором концепції "ядерної зими" - світової катастрофи у випадку вибуху атомної бомби - був радянський фізик Іван Филимоненко. Він опублікував її за багато років до того, як вона випливла в США під чужим прізвищем. Лише нещодавно виявилося, що є ще й інший варіант кінця світу.

Що ж примусило І.Филимоненка моделювати різні варіанти рукотворного кінця світу? Справа в тому, що в 60-90 роках минулого століття він займав посаду провідного конструктора в надсекретному науково-виробничому об'єднанні, де під його керівництвом створювалися принципово нові енергетичні системи для використання в космосі та військовій техніці. На ньому ж лежала відповідальність за розрахунок результатів як експлуатації систем, так і можливих аварій і руйнувань у випадку війни. Розрахунки Івана Филимоненка показують: навіть якщо не буде збільшуватися потужність сучасної енергетики і транспорту, то за 10 років вони викинуть в атмосферу таку кількість отруйних газів, яка зможе покрити всю планету суцільним шаром завтовшки 5 м. Але більша частина цих газів захоплюється потоками повітря, що піднімаються від землі і розсіюються в верхніх шарах атмосфери. А там знаходиться і озоновий шар - тендітний захист Землі від смертельних космічних променів. Якщо зібрати на одній висоті всі молекули озону, то вони утворять сферу завтовшки всього 3 мм.

В диму теплових електростанцій і автомобільних викидах багато окислів азоту, які, піднімаючись в атмосферу, руйнують озоновий шар. Експерименти показали: досить окислам азоту досягти всього 0,1% маси озону, щоб повністю його знищити. А крім окислів азоту озон руйнують також окисли сірки і вуглекислий газ, яких також багато в диму. Ось чому озонові "дірки", як правило, висять над великими містами. А ще "дірки" виникають над космодромами: кожна ракета, проходячи через атмосферу, руйнує озон на величезній площі - біля 20 тисяч кв. км. Так ось, якщо всі ці фактори збережуться, то за двадцять років озоновий шар землі буде повністю знищений.

Але на нас чекає ще й інша біда. В результаті звичайного задимлення атмосфери вже за 10 років почнеться сильний парниковий ефект (підвищення температури повітря, сильні посухи), який поступово перейде в пічний, тобто коли на поверхні планети почнуть самозайматися і горіти торфяники та ліси. До того ж в диму теплових електростанцій і автомобільних викидах багато радіоактивного урану і радію. Атомні електростанції також безперервно викидають у повітря важкий радіоактивний газ крипто-85, а кількість збагаченого урану в атомних електростанціях вже становить тисячі тон.

Поєднання цих факторів і призведе до Апокаліпсису, але не миттєвого, а повільного і жахливого.

Чи настане кінець світу, у великій мірі залежить від наших урядів, від кожного з нас. Сучасні масштаби екологічних змін створюють реальну загрозу для життя людей. Забруднення атмосферного повітря у багатьох містах України досягло критичного рівня. Явно недостатніми виявились усі спроби наших міністерств і громадських організацій нормалізувати обстановку. Все частіше ми приходимо до висновку, що без суттєвих змін у свідомості людей, передусім у наших дітей, яким жити у майбутньому суспільстві, не обійтися [1, с. 3].

"Звикли ми жити в бруді, - зазначає відомий український педагог Олександр Захаренко, - Настільки звикли, що вже й не помічаємо його. Повертаючись із-за кордону до рідної домівки, відразу ж бачимо різницю: як у них (на Заході) і як у нас. Трохи соромно за себе і за своїх співвітчизників. На шляхах Європи не побачиш не те що смітника, папірця... Я за те, щоб дітей змалку привчати до чистоти і порядку. І не лише для того, щоб хтось побачив, відмітив. А для себе, свого існування, нормального життя... Прикладів дитячої безкультурності десятки й сотні, та річ у тім, що діти наслідують дорослих. І так із покоління у покоління передається безкультурність" [2, с. 74-75].

Екологічне виховання - систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури.

Завдання екологічного виховання - сприяти накопиченню екологічних знань, виховувати любов до природи, прагнення берегти, примножувати її, формувати вміння і навички діяльності в природі.

Екологічне виховання передбачає розкриття сутності світу природи - середовища перебування людини, яка повинна бути зацікавлена у збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі. Це передбачає уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки про стан природи, розумно взаємодіяти з нею. Естетична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів обов'язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності.

Екологічне виховання здійснюється на всіх етапах навчання у школі, на кожному з яких ставиться певна мета, завдання, добирається відповідна методика з огляду на вікові особливості школярів.



Перший етап (молодші школярі) - формуються перші уявлення про навколишній світ, про живу і неживу природу, про ставлення до природи, що виявляється в конкретній поведінці на емоційному рівні.

Другий етап (5-7 класи) і третій етап (8-9 класи) передбачають накопичення знань про природні об'єкти, закономірності розвитку та функціонування біологічних систем, аналіз і прогнозування нескладних екологічних ситуацій, закріплення нормативних правил поведінки в навколишньому середовищі. Поглиблюються і розширюються знання про явища і закони природи, розкриваються причини екологічної кризи та обґрунтовуються шляхи збереження природних комплексів.

Четвертий етап (10-11 класи) - завершується узагальнення здобутих екологічних знань, здійснюється моделювання простих кризових ситуацій. У навчальні програми запроваджуються інтегровані курси різних природничо-екологічних дисциплін.

Любов до природи слід виховувати з раннього дитинства. "Дітей, що не вміють ще ходити, - писав Григорій Ващенко, - треба частіше виносити на свіже повітря, щоб вони могли бачити рідне небо, дерева, квіти, різних тварин. Все це залишається в дитячій душі, осяяне почуттям радості, і покладе основи любові до рідної природи. Коли дитина підросте й почне ходити і бігати, треба дати їй у певних межах волю, щоб вона мала можливість більше рухатися і накопичувати в своїй душі враження від того, що вона бачить і чує. Так дитина звикає з рідною природою і починає любити її, хоч спочатку не усвідомлює своєї любові" [3, с. 77-78].

В екологічному вихованні особливого значення набувають предмети природничо-географічного циклу. Біологія і географія розкривають дітям світ рослин, тварин, середовище, що їх оточує. Фізика і хімія дають комплекс політехнічних знань, наукові засади і принципи сучасного виробництва. Предмети гуманітарного циклу показують неприпустимість варварського ставлення до природи. Предмети естетичного циклу розкривають естетичну сутність природи, її неповторну красу, вплив на людину.

Важливу роль у формуванні екологічної свідомості відіграє залучення учнів до природоохоронної діяльності: шкільні лісництва, садівництво, робота в мисливських господарствах, робота санітарних загонів захисту довкілля, які виявляють ступінь забруднення повітря, води, зон відпочинку; загонів для боротьби з браконьєрами (діють при лісництвах і рибгоспах); групи швидкої допомоги тваринам і птахам у зимовий період; кутки природи в школах, будинках школярів. З природоохоронною роботою пов'язана туристсько-краєзнавча робота з дітьми, спрямована на прищеплення їм навичок правильної поведінки в місцях відпочинку, в лісах і на річках.

Результат екологічного виховання - сформована екологічна культура людини, що характеризується різнобічними глибокими знаннями про навколишнє середовище (природне і соціальне); наявністю світоглядних ціннісних орієнтацій щодо природи; екологічним стилем мислення і відповідальним ставленням до природи та свого здоров'я; набуттям умінь і досвіду вирішення екологічних проблем (насамперед на місцевому та локальному рівнях); безпосередньою участю у природоохоронній роботі; передбаченням можливих негативних віддалених наслідків природо-перетворювальної діяльності людини.

Проблеми охорони природи вже багато років знаходяться у центрі уваги дитячо-юнацького клубу "Юкка", що працює на базі загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 33 Кіровоградської міської ради, девізом якого є слова Л.Сенеки: "Жити щасливо і жити в злагоді з природою - одне й те саме". Символічною є назва клубу. Юкка - це квітка, що росте головним чином у Центральній Україні. Засновником клубу була вчитель біології, вчитель-методист Дар’я Гнатівна Таран.

В екологічному клубі "Юкка" бере участь більшість учнів школи № 33, кожна дитина може самореалізуватися, вибравши справу до душі.

Екологічний клуб має 10 секцій:

- "Аквасвіт";


  • "Кімнатні птахи";

  • "Екологічна стежина";

  • "Біощит";

  • "Пошукова діяльність";

  • "Блактитний і зелений патруль";

  • "Екологічна варта";

  • "Лекторська група";

  • "Банк "Природа очима дітей";

  • "Орнітолог".

Кожна із секцій має керівника і консультантів із складу учнів.

"Аквасвіт". Діти досліджують, спостерігають за життям тепловодних та холодноводних акваріумних рибок: вплив температури, освітлення, наявність певних водоростей, реакція рибок на різний корм. Діти дослідили, що постійні добавки перетертих вівсяних круп впливають на ріст молодняку та гарний стан дорослих рибок. Але не тільки в шкільному кабінеті біології є акваріуми, багато дітей тримають їх удома, часто обмінюємося рибками, водоростями, а іноді просто даруємо їх початківцю - акваріумісту.

"Кімнатні птахи". Діти спостерігають, доглядають за папугами в школі і вдома. Ці миловидні дружні птахи наповнюють приміщення своїм неспокійним гомоном, співом, особливо коли до них приходить дітвора. У неволі вони себе прекрасно почувають. За сезон дали 5 приплодів здорових пташенят. Цікаво спостерігати, як триває розвиток пташеняти від виходу з яйця до зрілого птаха. Діти зробили відкриття: якщо взимку подовжити світловий день, забезпечити якісний збалансований корм, вигулювання, то птахи відкладають яйця, висиджують пташенят, не реагуючи на температуру, погодні умови навколишнього середовища. Ці дослідження мають і економічне значення. Якщо такі умови створити на птахофабриках, то можна отримувати взимку від курей достатню кількість яєць.

Багато дітей школи тримають удома папуг. Активісти номінації "Кімнатні птахи" Майстренки Ганна та Оленка провели експеримент "Гармонія стосунків" між тваринами різних класів. Маючи вдома улюбленого кота, вони взяли папужку і подружили їх. Це можливо тільки за умови розуміння біології цих тварин та любові, чуйного ставлення до них. Результат неймовірний - папуга Кеша цілував вихованок, а на коті Тарзані катався, їв з однієї посудини, бешкетував з членами родини.



"Екологічна стежина". Екологічна стежина «Річка» закладена в 2000 році згідно з положенням, що друкувалось в журналі "Паросток", і має в довжину 2,4 км. На стежині діти і дорослі спостерігають, вивчають характерні для даної місцевості об'єкти: різні групи рослинності (лука, гай, чагарники, ліс), водойми, форми рельєфу. Стежка веде вздовж річки Сугоклея та її притоки річки Масляниківки. Мета створення стежини: проводячи заняття просто неба, навчити школярів охороняти, збагачувати природу. Крім того, діти готують розповіді, легенди, складають вірші на природничі теми. В 2003 році закладено екологічну стежину "Степ", що тягнеться через природні угіддя та агроценоз до села Черняхівка. Тут діти вивчають рослинний та тваринний світ степу.

Працюючи на екостежках, діти зустрічаються зі злодіяннями, які відбуваються в нинішньому суспільстві: вирубування дерев; засмічення, створення стихійних звалищ, забруднення ґрунтів, бездумне використання отруйних хімікатів; озорювання земель в заборонених на те місцях; захаращення природи пластиковими пляшками та поліетиленовими пакетами; забруднення атмосфери.

Оскільки до річок прилягають садиби вулиць Цілинної, Прирічної, Василевської, Шкільної, то винуватцями брутального ставлення до природи є, в основному, жителі цих вулиць. Отож діти проводять ряд операцій:"Листя"; "Лелека"; "Амброзія"; "Соловейко"; "Біощит"; "Посмітюха"; "Малий металевий брухт", "Первоцвіт".

До даної роботи прилучаються групи школярів з інших секторів: "Блакитний і зелений патруль", "Екологічна варта".

Діти допомагають природі очиститись, проводять бесіди з мешканцями міських мікрорайонів Арнаутово, Масляниківка, Никонорівка про бережне ставлення до природи, розвішують відповідні оголошення, пишуть листи-звернення, в яких розповідають про явища, що спричиняють екологічну кризу, та пропонують, куди подіти сміття. Людям похилого віку учні допомагають компостувати листя, замість спалювання, боротися з амброзією - злісним карантинним бур'яном.

"Орнітолог". Велика група дітей є членами Українського товариства охорони птахів - національної громадської природно-охоронної організації яка створена у 1994 році і представляє в Україні світову природоохоронну організацію "Birdlife international". Члени товариства вивчають, спостерігають, обліковують птахів Кіровоградщини. Дані надсилають до Києва. Поширюють серед населення знання про видовий склад птахів Кіровоградщини та їхню охорону, без пісні яких природа була б мертвою.

2005 рік було оголошено роком вільшанки. Отож діти отримали завдання на літо - виявити місця існування зникаючого птаха, захистити його гніздування, інформувати населення. Орнітологи, розповідаючи по радіо про цього чудового довірливого птаха, звернулися до слухачів із закликом захистити його. За рекомендацією товариства охорони птахів, діти проводять облік білого лелеки в різних куточках нашої держави з зазначенням місця знаходження.

Від товариства охорони птахів діти отримують журнали "Птах" та "Повзик" із завданнями вікторин.

"Пошукова робота". Члени даного сектора намагаються розв'язувати проблемні питання дослідницькими методами. Так, група екологів - учнів 10 і 11 класів найшли походження назви річки Масляниківка. Вони звертались до старожилів, матеріалів краєзнавчого музею, працівників обласного екологічного управління, і, з допомогою Олександра Гончарова, дізналися, що назву річці дала Масляниківська балка. Це була доволі повноводна річка, а нині - струмок. Зникають, через неправильне господарювання місцевих мешканців, джерела, які її живлять, і страшно подумати, що врешті може залишитися тільки назва річки. А вона могла б забезпечити прісною водою не один мікрорайон міста (це колись планувалося, є свердловини).

"Екологічна варта". Група ентузіастів, які виявляють гарячі точки на екологічній стежині та в місті (знищення первоцвітів, засмічення; зарослі амброзії та інше). Вони активно включаються в боротьбу з браконьєрами (бесіди, розповсюдження листівок, виступи на телебаченні, по радіо, в пресі).

"Біощит". Юкківці дізналися, що сади Кіровоградщини заражені шкідником - каліфорнійською щитивкою, але обробляти сади отрутохімікатами не бажано - небезпечно для людини і для природи, оскільки разом із шкідниками (хоча вони є необхідною ланкою у природному ланцюгу) гинуть корисні комахи, зокрема, різні види сонечок, їздець та інші членистоногі. Втрачаючи їх, природа втрачає саморегуляцію. Юкківці провели ряд досліджень. Знайшовши на огірках тлю, порахували її з допомогою лупи. На 4 верхівкових листочках було 280 особин тлі. Взяли 10 семикрапкових сонечок і помістили на досліджувані листочки, накривши сіточкою-ковпачком. Наприкінці дня порахували тлю: залишилося 7 особин. Отже, кожне сонечко знищило приблизно по 27 особини шкідника. Висновок: якщо розводити сонечко на городах, у садках, то можна захистити рослини від тлі та щитівки, маючи біологічно чисті овочі, фрукти та чисте довкілля.

Як розводити сонечко в садах, городах? Юні екологи знайшли відповідь. Там, де ростуть нектароносні рослини - кріп, кмин, гречка, гірчиця біла, фацелія, цибуля батун, розмножуються корисні комахи. Отже, висіваючи та підсіваючи протягом літа ці рослини, можна приваблювати корисних комах.

Про своє відкриття учні розповідали на форумі, по радіо, на телебаченні. Розповідаємо та розвішуємо листівки-оголошення. На їхнє прохання багато мешканців Арнаутово, Никонорівки, Масляниківки відгукнулися: в садах між деревами з'явилися ці рослини. Дослідження тривають, і ми сподіваємося на підтримку однодумців.

"Щитом" саду є також птахи. Взимку учні розвішують годівнички, підгодовують птахів, особливо в засніжені періоди, а навесні та влітку ті відплачують сторицею, поїдаючи різних комах та їхніх личинок.



"Лекторська група". Серед членів екологічного клубу є активні пропагандисти боротьби за чистоту довкілля. Учні старших класів організували лекторську групу, що існує вже четвертий рік. Вони розповідають дітям про стан навколишнього середовища, вплив людини на довкілля, ознайомлюють їх із розмаїттям рослинного і тваринного світу, проводять екскурсії на екологічній стежині.

"Банк "Природа очима дітей". Тут зберігається творчий матеріал юкківців - листи до односельців, власні вірші, гербарії, аплікації, оповідання, малюнки, ребуси, кросворди, фотографії, реферати, аудіо- та відеозаписи.

Керівниками і активістами секторів є учні старших класів. Вони з великою зацікавленістю й задоволенням здійснюють керівництво клубом, згуртовуючи навколо себе і навколо ідеї збереження й охорони природи молодших школярів [4, с. 10].

"Так діти навчаються, - зазначає Дар'я Таран - гортати живі сторінки природи, розуміти її, співпереживати й оберігати її. І чим частіше спілкування з нею, тим більше вона відкриває своїх таємниць. Природа нашого краю прекрасна. Ми працюємо, щоб розуміли, оберігали цю красу всі жителі нашого міста та гості. І.Бородін писав: "Природа - такий самий унікум, як картина Рафаеля. Знищити її легко, відновити - неможливо" [4, с. 11].

Охорона навколишнього середовища - найактуальніша проблема сьогодення. Українська держава успадкувала тугий вузол екологічних проблем: забруднені промисловими відходами повітря, ґрунти, водойми; значною мірою вичерпані природні ресурси, жахливі наслідки Чорнобильської катастрофи.

В умовах загострення проблем взаємодії людства й природи перед сучасною педагогічною наукою та практикою постає низка невідкладних завдань, пов'язаних з необхідністю виховувати молоде покоління не у згубній традиції якомога більше брати від природи, а у шанобливому ставленні до всього сущого, що споконвіку притаманне українському народові. При цьому слід враховувати і таку думку Олександра Захаренка: “Треба подумати, які національні риси зміцнити. Це завдання посильне лише школі, лише вчителю, який з дитинства впливає на дитину, на сім’ю. І сім’я, і засоби масової інформації, і школа повинні мати одну святу мету. Не жити ж нам так, як живуть дикуни. Отож відгукніться на мій заклик: “В хрестовий похід за оновленим менталітетом!” Життя коротке – не все встигнеш здійснити, але прийдуть нові покоління. Будуть вдячні нам, що ми не марнували час, а діяли, намагалися зробити щось приємне і для країни, і для її мешканців. Націю можна врятувати, дбаючи не лише про екологію довкілля, а й душі, якій так необхідна фізична і духовна чистота... Висновок категорічний: в менталітеті, притаманному нашій нації, є риси, які не прикрашають наш народ, не ставлять його в ряд цивілізованих націй. І чекати, склавши руки, не годиться, бо зміни на краще не впадуть з неба. Подумайте, колеги, як це зробити в масштабах держави. Відгукніться на святу мету школи, яка ставить собі майже непосильне завдання – удосконалювати національний менталітет” [2, с. 88].

Сучасний рівень розвитку засобів впливу на довкілля вимагає від кожної людини уміння прогнозувати й запобігати можливим негативним наслідкам своєї діяльності. Вибір оптимальних варіантів взаємодії з природою потребує глибокого аналізу, творчого підходу, тому засвоєння екологічних знань не може обмежуватися рівнем використання їх за взірцем. Обов'язково має застосовуватися діяльнісний підхід. Роль таких форм позакласної і виховної роботи, як екологічний клуб, екологічний гурток, екологічна стежка, у даному процесі є дуже важливою і такою, що заслуговує на вивчення й творче викристання в роботі педагогів.


Література

  1. Чи є в людства майбутнє? // Благовіст. - 2000. - № 3 - С. 3.

  2. Захаренко О.А. Слово до нащадків / О.А.Захаренков. – К. : СПД Богданова А.М., 2006. – 216 с.

3. Ващенко Г. Вибрані педагогічні твори / Г.Ващенко. – Дрогобич : Видавнича фірма “Відродження”, 1997. – 214 с.

4. Таран Д. «Юкка» йде в наступ // Благовіст. - 2005, - № 3 - С. 10-11.





База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка