Шкляренко Лілія Григорівна



Скачати 51.87 Kb.
Дата конвертації10.03.2016
Розмір51.87 Kb.
Шкляренко Лілія Григорівна

Практичний психолог

Конельськохутірської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

Жашківської районної Ради

liliyaschclyarenko@yandex.ru
СПРАВЖНІМИ ПАТРІОТАМИ НЕ НАРОДЖУЮТЬСЯ,

НИМИ СТАЮТЬ.

Справедливо говорять: все в житті починається з дитинства. Адже від виховання залежить, ким у майбутньому будуть ці маленькі, невпевнені в собі ще дітлахи.

Виховання – це процес залучення особистості до засвоєння вироблених людством цінностей, створення сприятливих умов для реалізації нею свого природного потенціалу та творчого ставлення до життя, спрямований на утвердження суспільно-значущих норм і правил поведінки особистості. Учень – суб’єкт виховного процесу, який свідомо засвоює морально-духовні цінності, на їх основі плекає власні особистісні надбання, приймає самостійні рішення, покладає на себе певну відповідальність, здійснює свідомий життєвий вибір. Професійна діяльність учителя сучасної школи дуже складна і багатогранна. Він виконує функції вихователя підростаючого покоління, організовує не лише навчальну, а й позаурочну діяльність учнів, бере участь у пропаганді суспільно-гуманістичних і психолого-педагогічних знань серед батьків та населення. Виховання як цілеспрямований процес здійснюється певними шляхами, тобто методами, і набуває різних форм. Методи і форми виховання відіграють дуже важливу роль у вихованні особистості.

Ключовими поняттями нової парадигми педагогічного процесу є : людяність, милосердя, доброта, чесність, порядність; виразна роль учня; спрямування кожного учня на самовиховання та самореалізацію; широке прилучення кожного вихованця до матеріальної і духовної культури нації. Дорослий виступає посередником між культурою і особистістю учня. У такому процесі забезпечується узгоджена взаємодія учителя і підростаючого покоління.

Сьогодні в Україні склалася дуже складна ситуація. Історія держави, немов та людська доля, яка має і часи щастя, і часи смутку. В історії кожного народу є звершення й героїчні сторінки, які становлять підґрунтя національної гордості. Це є свідчення того, що представники кожного народу або кожної нації мають чим пишатися. Так і Україна – це країна смутку та краси… Історія нашого народу має героїчні та трагічні, щасливі та нещасливі сторінки, тому що багато випробувань випало на долю нашого українського народу.

Історії ж бо пишуть на столі.

Ми ж пишем кров'ю на своїй землі.

Ми пишем плугом, шаблею, мечем,

Піснями і невільницьким плачем.

Ліна Костенко

Напевно, кожен із нас, навіть у глибині душі, не міг подумати, що буде жити в часи, коли повсюди чути слово «війна», воно так непрохано ввірвалося в наш словник, його чути як із вуст найменшого українця так із вуст свідомого громадянина.

Настав той час! Війна настала! Ніким неоголошена війна. Несправедлива, незрозуміла. Війна… коли чуєш це слово, відразу уявляєш щось велике і дуже страшне. Це не тільки бої, героїзм, подвиг. Це важкі людські страждання, нелюдські випробування. Війна – це горе не однієї людини, а цілого народу. Будь-яка війна несе смерть. Каліцтво, вдягає в жалобу тисячі материнських сердець. Війна – це жах, який відбирає життя, розбиває сім'ї, нівечить красу.

Я ніколи не думала, що війна прийде на нашу прекрасну Україну, що синів української землі будуть рвати російські снаряди. Але це все сталося... Це, ніби перевернута сторінка в історії нашої країни на століття назад. Це, ніби екзамен на зрілість для молодої незалежної української держави. Адже давні літописи та перекази повідують нам, який довгий і тернистий шлях довелося пройти нашій державі. Наша Україна мучилась, страждала, але жила, не дозволяючи накинути злодійський аркан на свою шию. Україна вистояла і утвердилась, змужніла в боях, тому що не раз вставала з руїн, відроджувалась і вижила, не підкорившись волі своїх злих ворогів. І ми має вистояти все це та вірити в перемогу й світле прекрасне майбутнє нашої держави.

Враховуючи події, що історично склалися в Україні, потрібно більше уваги приділяти вихованню в учнів любові до своєї Батьківщини та патріотизму. Саме патріотизм, почуття відповідальності, чесності, гідності, відданості, доброти повинні об’єднувати українців, зберегти те, що протягом століть було нашою метою та метою наших предків, – вільну незалежну державу.

Метою національно-патріотичного виховання є формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття любові до своєї Батьківщини - України, пошани до видатних вітчизняних історичних діячів, готовності до виконання громадянських і конституційних обов'язків. Патріотичне виховання включає в себе соціальні, цільові, функціональні, організаційні та інші аспекти. Головною складовою патріотичного виховання є формування в учнів любові до рідної країни, що здійснюється в першу чергу сім’єю, безпосереднім соціальним оточенням через передавання певних культурних традицій, звичаїв, обрядів, вірувань. Значну увагу патріотичному вихованню молоді приділяється через формування готовності до захисту Вітчизни, поваги до чинного законодавства та засад демократичної, правової держави, поваги до української історії, видатних пам’яток культури.

Виховання молодого покоління на кращих прикладах життя борців за становлення української державності є одним з найбільш важливих шляхів формування історичної пам’яті.

«Не цурайтесь Батьківщини!»-

Гасло кожної людини,

Старшокласника й маляти,

Долю вмійте шанувати!

Бо немає волі меж

В тій країні, що живеш,

Україна ж – незалежна,

То ж цінуйте це належно!

То ж цінуйте та любіть,

В мирі дружно всі живіть…

Пам'ятайте, Україна –

Славна й вільная країна!

Оксана Кравченко

На мою думку, патріотичне виховання повинно тісно поєднуватися з моральним вихованням. Сьогоднішня ситуація в нашій державі закликає всіх нас, педагогічний колектив в цілому, виховувати патріотизм у наших дітей, почуття співпереживання, бажання служити своєму народу та рідній Батьківщині. Патріотичне та моральне виховання у нашій школі здійснюється через позакласні заходи, виховні години, уроки мужності, години спілкування, уроки доброти, здійснюються екскурсії по «місцях пам’яті». Адже країна, Батьківщина, Україна – це ті слова, які кожен свідомий українець промовляє з глибокою шаною та гордістю. Кожен учень повинен усвідомлювати відповідальність перед своєю державою, брати активну участь у проведенні акцій, які виховують у маленьких душах милосердя.



Сьогодні, враховуючи події, які відбуваються в нашій державі, вся надія лише на мужніх бійців, справжніх патріотів, які й досі там, на Сході України тримають ворога. Саме там, вирішується доля і майбутнє нашої держави, неподільність славної держави. Ми знаємо, що ми – єдині, що перемога буде за нами. Єдина Україна – іншого шляху у нас немає. Саме за це зараз в АТО воюють сини-герої. На полі битви – захисники, воїни. Вони мужні, сміливі, хоробрі. Не шкодуючи власного здоров'я та життя, захищають нашу Україну. Їхня відвага й хоробрі серця надихають нас на перемогу тут. Ми підтримуємо їх словом, ми їм збираємо речі та їжу, ми думаємо про них – бо вони наші герої. Герої нашої країни!

Кожен учень по всій Україні: від найменшого першокласника до вже дорослого випускника, любить свою державу, бажає їй добра та миру, намагається стати справжнім патріотом й гідним громадянином своєї Батьківщини. У кожного з нас повинна бути любов до своєї Батьківщини, як і любов до матері та батька. Тому що справжніми патріотами не народжуються, ними стають. Від кожного з нас залежить доля нашої держави, тому що кожен із нас – це складова держави. Мені здається, кожен учень усвідомлює слово «герой», яке присвоюється не просто так, а за певний героїчний вчинок. І слова, які звучать із вуст кожного учня «Слава Україні! Героям слава!» - це не пусті слова, а слова, які є криком маленьких душ.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка