Школа кличе! Це найсвятіший заклик



Скачати 226.43 Kb.
Дата конвертації09.03.2016
Розмір226.43 Kb.


Історія Іллічівської загальноосвітньої школи

І – ІІІ ступенів

Братської районної ради

Миколаївської області

імені Миколи Олексійовича Дробітька
Богданцева Ніна Петрівна, учитель біології та хімії

Соломічева Тетяна Григорівна, учитель математики
Школа кличе! Це найсвятіший заклик,

після заклику захищати Батьківщину!

Амонашвілі Ш.
Де б ми не були, куди б не закинула нас доля, але той «солодкий та коханий дим» рідного краю, рідної школи має завжди бути присутнім у нашому житті. Адже справжня школа – це не тільки місце, де діти набувають знань і вмінь, справжня школа – це багатогранне духовне життя дитячого колективу, в якому вихователь і вихованець об'єднані багатьма інтересами і захопленнями. І від того, яке було дитинство, хто вів дитину за руку в дитячі роки, що ввійшло до її розуму й серця з навколишнього світу, - від цього залежить, значною мірою, якою людиною стане сьогоднішній малюк. Саме школа, як мати, дала путівку в життя багатьом.

Школа – це велика родина, яка об'єднує велику кількість людей різних років. Чим довша історія школи, тим більша кількість людей пов'язана з нею. І добре, якщо в кожній школі є свій літопис, своя історія, де по зернятках зібрано все про її жителів – учнів, вчителів. Щоб можна було в будь – який момент повернутися, доторкнутися до свого дитинства – країни, якої немає на карті, та яку дуже легко знайти. Вона поряд, у нашій пам'яті.

Аби пам'ять була міцною й тривалою, необхідно її відтворити в історії школи. Це і визначило тему дослідження. Зернята цієї пам'яті збиралися шляхом вивчення матеріалів про школу, які є в краєзнавчому музеї школи, та опитування вчителів і учнів різних поколінь. Серед них спогади Юдової О.А., Добрінової В.А., Матюхіної Т.І., Юдової Г.І., Папкової Н.Є., а також інших не байдужих патріотів «своєї країни знань».

Дана робота є тільки початком дослідження історії Іллічівської ЗОШ І-ІІІ ст. ім. М.О.Дробітька. Вона матиме продовження і в наступні роки бо тема дослідження величезна і вимагає часу.

Про заснування школи

На початку ХХ століття на березі ставка за ініціативи громади села було збудовано приміщення Іванівської початкової школи. Школа мала чотири класних кімнати, просторих, світлих. Навчання в школі проводили два учителя та священик, за навчання батьки вносили певну плату. Одними з перших учнів цієї школи були: мати Юдової Ольги Антонівни – Євдокія Моїсеївна, Анастасія Агейкіна, Костянтин Матюхін, Семен Іванович Матюхін, Іван Варфоломєєв.c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение 008.jpg




Учителі та учні біля школи. 1910 рік

На жаль, не відомі прізвища перших учителів школи. Але достеменно відомо, що першим директором школи був Аврамов Віктор Миколайович, а вчителькою Добрінова Віра Антонівна. Віра Антонівна закінчила в 1937 році Братське педагогічне училище і була направлена на роботу в Жовтневий район Миколаївської області, а з 1945 року по 1969 рік працювала вчителькою початкових класів с. Іванівка (Іллічівка). За спогадами Віри Антонівни, у школі на той час навчалося 180 учнів. Заняття проводили у дві зміни. Опалювалася школа соломою. Діти були бідно одягнені, в багатьох не було взуття. Гуртки та свята не проводилися. Класи не були обладнані необхідними меблями, не вистачало шкільного приладдя, але бажання навчатися у перших учнів школи було величезним.


Сходинками рідної школи

c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение 009.jpg
Учні школи в повоєнні роки


П
ісля Великої Вітчизняної війни школа відновила свою роботу. Її директором став Бублик Василь Ілліч. Як згадує Папкова Надія Єгорівна, учителі разом з учнями готували святкові концерти і виступали біля контори перед усіма жителями села. Проводили піонерські збори.

У перші післявоєнні роки діти голодували. Особливо в 1947 р. - неврожайному, коли все було дороге, а на базарі зерно продавали склянками.

Дітям, які залишилися без батька, дружина директора Анна Федорівна готувала обіди. Тут, у школі, вона їх і годувала ( безкоштовно), зі спеціального фонду. Директор зі своєю сім'єю жив у приміщенні школи, тільки вхід у його кімнату був з іншої сторони. Мешкали в школі ще деякі вчителі.

Окремо від школи була майстерня, хлопці там працювали на верстатах, а дівчатка шили, вишивали, в'язали.

Навчальний процес проходив у складних умовах: не вистачало вчителів, не було парт, стільців( їх учні приносили з дому), підручників, зошитів. Писали учні на газетах, різноманітних бланках, квитанціях тощо. Але велике бажання вчитися було у всіх. Школа працювала у дві зміни, класні кімнати освітлювались каганцями. Класи були великими, різновіковими. Часто учні сиділи по три за однією учнівською дерев'яною партою.

Довгий час в школі не було належного спортивного залу, а актового залу і їдальні взагалі не було. Але за підтримки керівництва району поступово зміцнювалась навчально – матеріальна база школи.


50-х на початку 60 –х років збільшується учнівський контингент, у порівнянні з довоєнними роками. У школі навчалося 240 дітей. Йшли роки. Приїжджали нові вчителі: Череватенко Олександр Григорович , вчитель фізики і математики; Суровцев Петро Павлович, вчитель історії і географії; Клименкова Надія Костянтинівна, Іванова Віра Іванівна, вчитель російської мови і літератури; Ковальчук Раїса Марківна, вчитель початкових класів; Юдова Олена Андріївна, Дарієнко Марія Ігнатьївна, вчитель початкових класів; Завірюха Валентина Іванівна, вчитель німецької мови. Очолював колектив спочатку Бублик Василь Іванович, а потім Цисс Євдокія Сергіївна.



c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение 010.jpg

Педагогічний колектив Іванівської восьмирічної школи, 50- і роки

У 1951 році проведена реорганізація початкової школи в семирічку. Колектив був творчим. Олександр Григорович Череватенко - учитель з великої літери, у школі працював до пенсії. У різні роки викладав музику і працю, математику і фізику. Його учні й досі володіють міцними навичками роботи на верстатах, його роботи – чеканки до цих пір милують очі односельців.



c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение 007.jpg

Олександр Григорович Череватенко разом з учнями

в шкільній майстерні

Випускні вечори почали проводити в урочистій обстановці, під музику духового оркестру. На свято приходили всім селом.



Н

априкінці шістдесятих років директором школи став Куліш Віктор Андрійович, вчитель історії.c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение 011.jpg

У цей час розпочалося будівництво окремої будівлі школи, яке закінчилося в 1972 році. В ній навчались учні середньої ланки, а молодші класи і майстерня розташувались у старій будівлі.

c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение 005.jpg



У


Приміщення старої школи

Колектив поповнився новими кадрами. Українську мову та літературу викладали Матюхіна Галина Пилипівна та Куліш Любов Петрівна, російську мову та літературу – Матюхіна Тамара Іванівна, біологію та хімію – Юдова Тетяна Миколаївна, математику – Соломічева Тетяна Григорівна, Горобцова Тетяна Олександрівна, працю та фізкультуру – Тягнирядно Петро Федорович, а старшою піонервожатою довгий час працювала Слюсаренко Наталія Андріївна.

В.А.Куліш за час роботи директором школи зумів сформувати творчий колектив, який вірив керівнику і підтримував його. Стиль роботи директора став стилем життя педагогічного колективу. Віктор Андрійович приділяв велику увагу навчально – виховному процесу. Саме за його ініціативи в школі була створена кабінетна система. Біля школи був посаджений великий фруктовий сад, за яким доглядали учні зі своїми наставниками. Поруч знаходилася і пришкільна ділянка, на якій вирощували городину. Створюється при школі підсобне господарство, де утримувалося більш як 100 кролів. Діти доглядали за ними. Вся вирощена продукція йшла до шкільної їдальні. Велику допомогу в харчуванні, яке було безкоштовним, надавав і місцевий колгосп « Зоря комунізму», який уміло очолював Дробітько Микола Олексійович.

Під керівництвом В.А.Куліша колектив працював злагоджено. І хоча великих перетворень не було, значна увага приділялась розширенню світогляду учнів. Під час канікул діти відвідували міста Одесу та Київ.



c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение 002.jpg



Під час екскурсії до міста Одеси, 1973 рік)

Віктор Андрійович, будучи людиною далекоглядною, розумів, що школа – це майстерня, де формується думка підростаючого покоління, тому треба міцно тримати її в руках, якщо не хочеш випустити з рук своє майбутнє.

І ще, головне: за кожного учня, вчителя - він стояв стіною.


d:\фото\фото вчителів не виделяти\sam_1321.jpg



У

1981 році директором Іллічівської восьмирічної школи стала молода, енергійна вчителька російської мови та літератури Юдова Ганна Іванівна. Ентузіаст своєї справи, вона повністю віддалась роботі. Вона полюбила село всім своїм серцем, дорогими для неї стали його історія, бойова і трудова слава, біографії людей – трудівників, народні традиції і звичаї. Цю любов вона стала прищеплювати своїм учням.

У школі була створена учнівська тваринницька ланка. Її ланковим був Полінкевич Павло Павлович. Учні доглядали групу корів. Щодня зранку до занять і ввечері хлопці чистили приміщення, роздавали корми. Дівчата ходили на ферму в обідню пору, допомагали дояркам доїти корів.

Вихованню працелюбності, бережного ставлення до землі, професійних навичок учнів сприяла робота виробничої бригади, за якою було закріплено 3, 5 га землі, де кожен старшокласник мав свою норму. Діти вирощували помідори.

У школі на високому рівні велося патріотичне виховання школярів. За ініціативою шкільного та педагогічного колективів комітетом комсомолу прийнято рішення знайти імена невідомих солдатів, які звільняли село Іллічівка від німецько-фашистських загарбників. Це був один із основних пунктів Програми з воєнно-патріотичного виховання школярів, присвяченої 40-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні.

У 1982-1983 роках була розпочата пошукова робота під керівництвом старшої піонервожатої Слюсаренко Н.А. Створена пошукова група із піонерського загону ім. П. Морозова ( класний керівник Матюхіна Г.П.).

Маючи серйозну й відповідальну мету, пошуковці написали листа в Архів міста Подольськ Московської області. Саме в цьому місті був Центральний архів про воєнні роки. Цей лист дав можливість познайомитися з вірним помічником слідопитів – Здоренко Вандою Пилипівною. А в Подольську вона 3 – 4 рази на рік працювала в Архіві: шукала відомості про воїнів. Отож, розпочалося листування. Ніхто не знав, чи будуть результати напевно. Згодом Ванда Пилипівна знайшла довоєнні адреси із донесень 1944 року. Пощастило, що жодна із сімей загиблих не була евакуйована. Усі на постійному місці проживання. І проблеми були: Миколаївський облвоєнком у листі-подяці вказав, що увічнять загиблих у с. Іванівка Арбузинського району!

Учні – червоні слідопити Іллічівської школи звернулися з проханням до Миколаївського облвійськкомата з проханням дати дозвіл на увічнення пам'яті семи воїнів, які загинули в березні 1944 року, визволяючи с. Іванівка ( нині Іллічівка): рядовим Мельнику Марку Івановичу, Туманіну Павлу Олексійовичу, Савінову Василю Федоровичу, Перетигіну Івану Лазаревичу, Майстренку Петру Олександровичу, Борчуку Мирону Омельковичу і Попову Віктору Івановичу. 19 листопада 1985 року дозвіл було отримано: терміново прийняти всі заходи для увічнення пам'яті загиблих шляхом занесення до списків загиблих і висіченням прізвищ та ініціалів на плиті братської могили с. Іллічівка. Відповідь засвідчена підписом полковника В. Нікітюка. До 40-річчя Перемоги на Меморіальному комплексі вже не було надпису із словом «невідомі»!



d:\мои рисунки\imported on 09.02.2014\альбом камеры\wp_000611.jpg


Зустріч слідопитів з В.П.Здоренко
Дорожила Ганна Іванівна своїми цінними педагогічними кадрами. У школу влилися молоді творчі педагоги: Кривов'язова Тетяна Олексіївна, Варфоломєєва Лариса Миколаївна, Литвиненко Анатолій Семенович, Дорожинський Ігор Анатолійович (випускник цієї ж школи), Єнтін Олег Юрійович.

У 1987 році школа набула статусу середньої. У першому десятому класі було всього 4 учні: Гончар Сергій, Агейкіна Ольга, Матюхін В'ячеслав, Попков Сергій. Але мудрий директор працювала на перспективу – попереду було відкриття нової двоповерхової красуні – школи. У 1989 році вперше учні Іллічівської десятирічки одержали атестати.

У 1987 році за ініціативою голови колгоспу «Зоря комунізму» Дробітька Миколи Олексійовича розпочалось будівництво нової школи. Отже, історія Іллічівської загальноосвітньої школи І – ІІІ ст. стала на новий шлях розвитку. Скільки терпіння, ентузіазму проявила директор школи Юдова Ганна Іванівна в роки, коли будувалася школа. Скільки праці, оптимізму, турботи вклав Дробітько Микола Олексійович. Керувала ними велика любов до своєї роботи, до дітей, бажання відкрити можливість дітям міцніше стати на ноги в стінах рідної школи.


І
Це був час трудового піднесення, ентузіазму, добросовісного ставлення до роботи не тільки будівельників, але й усього педагогічного колективу, учнів, батьків. Школа працювала в напруженому ритмі: зранку були заняття, а після них старшокласники на чолі з учителями допомагали будівельникам. А ввечері приходили батьки. Часу було обмаль, тому роботи намагалися завершити якомога раніше, щоб новий 1990 – 1991 навчальний рік учні розпочали у новій школі, яка розрахована на 396 місць.

ось настала довгождана мить – відкриття нової школи 1 вересня 1990 року . З першого погляду стало ясно: такої школи не те що в районі, в області не відшукати. Спроектована вона в закарпатському стилі( за задумом Миколи Олексійовича). Хто бував у Карпатах, той легко може уявити, як вписалася б ця споруда в гірський краєвид. Та виросла вона в степовому селі , тому виглядає екзотично, аніскілечки не втрачаючи при цьому своєї привабливості.



f:\краєвиди села\sam_1079.jpg

Сучасний вигляд школи

Для всіх іллічівців це було справжнє свято. У цей день вперше всі вчителі й учні зайшли в храм знань. Школа мала дуже привабливий вигляд. Оснащення кабінетів – за сучасними вимогами. Кабінет хімії, фізики, клас інформатики, кабінет іноземної мови – все забезпечено сучасною технікою, і це не примхи правління колгоспу – це вимоги часу. Кабінет російської літератури стилізовано оформлений – стіни розписані сценами з творів Пушкіна. Актовий зал – зі сценою та екраном. У кімнатах для відпочинку найменших – шестилітніх школярів – оригінальні висувні ліжка – столи. Спортзал – великий, світлий, з душовими кабінами та тренажерами. І головне, школа мала газове опалення.

Ось так на ділі, а не на словах, втілилися в життя слова: «Все краще – дітям». Та найбільше імпонувало те, що при порівняно невеликій кількості учнів ( близько ста) колгосп подарував їм таку красуню. Вона коштувала більше двох мільйонів карбованців.



Відкриття школи. Першокласники 1990 року

У
До 195 річниці створення села під керівництвом Ганни Іванівни було відкрито музей, експонати якого розкривали історію народження і розвитку села, особливості побуту, традицій, творчу та трудову діяльність земляків. Музей – це підсумок творчої роботи учнів та громадськості, тісний зв'язок поколінь.

чителем школа стоїть… Учителем…Директором…Йшли роки – змінювалися поколін-ня педагогів.

З 1991 року по 1994 рік школу очолювала Соломічева Тетяна Григорівна.

c:\users\work\desktop\фото 2013\dscn1231.jpg

У цей час педагогічний колектив поповнився молодим творчим потенціалом. Це Фещенко Віта В’ячеславівна, вчитель української мови та літератури; Фещенко Анатолій Миколайович, вчитель фізичної культури та допризовної підготовки; Богданцева Ніна Петрівна, вчитель біології та хімії; Аверкович Тетяна Едуардівна, Маркович Олена Едуардівна, вчителі музики; Наумова Наталія Борисівна, вчитель історії.

У цей час великого розвитку набуло естетичне виховання дітей. Працював філіал музичної школи і школа мистецтв. Учителі Аверкович Т.Е. та Маркович О.Е. навчали дітей гри на фортепіано та баяні, а художник Папков В.І. вів школу мистецтв, де діти на професійній основі здобували ази мистецтв.

Паралельно з естетичним вихованням велика увага приділялась вивченню історії рідного краю, його традицій і обрядів, фольклорного багатства краю. Великою знахідкою з краєзнавства стала рукописна книга земляка – краєзнавця Матюхіна Сергія Івановича та «Збірка народних пісень» Іванової Євдокії.


c:\documents and settings\admin\мои документы\фото\новая папка\фотаао0340.jpg

Фольклорний ансамбль «Журавушка»

разом з учнями школи в куточку народознавства

За ініціативою педагогічного колективу був створений куточок народознавства ( оформлювач Папков В.І.). Учитель фізкультури Литвиненко А.С. спорудив сам, без помічників, спортмайданчик. У цей період почав працювати комп'ютерний клас та лінгафонний кабінет, танцювальний зал.

З 1994 по 1996 директором школи був Татаров В.В., а з 1996 по 2008 роки знову школу очолила Юдова Г.І. Школа жила, розвивалась. Традиції школи міцніли.

42 роки свого життя віддала Ганна Іванівна учительській справі, з них -23 роки була директором школи. Юдова Ганна Іванівна є відмінником освіти, учителем вищої категорії, старшим вчителем. Вона належить до типу людей, які не бояться відповідальності. Не бояться, бо вміють бути вимогливими не тільки до підлеглих, а й до себе. Мабуть, саме за цілеспрямованість, за вміння організувати і повести за собою колег Ганну Іванівну поважають педагоги, учні, їх батьки, вся громадськість району. Про цю людину хочеться сказати словами Ярослава Мудрого: « Береться мудрість не із заповітів, а із шукань і помилок гірких». Справді, ця людина ніколи не вибирала легких шляхів, усе життя для неї – творчий шлях. Приїхавши з російської Кубані, вона залишила глибокий слід в українському краї.



Переможні здобутки


У

2008 році школу очолила Варфоломєєва Лариса Миколаївна. Вона за короткий термін своєї діяльності зуміла створити гнучку демократичну систему управління навчальним закладом, яка сприяє формуванню вільної, гармонійної і всебічно розвиненої особистості як учнів, так і педагогів, вона підібрала енергійних, працелюбних, знаючих свою справу заступників: Фещенко В.В., Таричеву В.А., Богданцеву Н.П.d:\фото\фото вчителів не виделяти\sam_1336.jpg

З 2008 року школа почала поступовий перехід на навчання учнів державною мовою. Були перші труднощі: не вистачало підручників, важко було дітям, батькам, вчителям, але спільними зусиллями було подолано ці труднощі. І як результат, у 2010 році було здійснено перший випуск україномовного класу.

У 2010 році в педагогічний колектив школи влився колектив Микільської ЗОШ І-ІІ ст. Педагогічний колектив поповнився творчими працівниками. Це – Таричева В.А., Мерікова О.Й., Попкова Г.М., Колеснікова А.М., Радукан С.А. У цей же час до школи прийшов новий вчитель історії - Таричев Д.В., випускник нашої школи.

Під керівництвом Варфоломєєвої Л.М. педагогічний колектив піднявся на більш високий ступінь, який відзначився умінням створення кращих умов для розкриття природних задатків вихованців, розвитку їхньої творчої активності. Так значно зросла кількість учнів - переможців районних та обласних конкурсів.

2008 рік: Голинська Олена, переможець районного, обласного та всеукраїнського конкурсу учнівської творчості « Учитель – моє покликання». Завдяки конкурсу вона стала студенткою філфаку Одеського державного університету.

2010 рік: Фещенко Станіслав, лауреат Всеукраїнського історико – літературного конкурсу «Лицарі українського романтичного світосприйняття. М. Коцюбинський. С. Па-раджанов. В номінації « Тіні забутих предків» - шедевр світового кіномистецтва».


  1. рік:

  • Попкова Мар'яна – І місце в обласному турі Всеукраїнського конкурсу, присвяченого Шевченківським дням: «Дуже сокровенно про тріумфальність лінгвокультуреми Кобзар як ознаку інтелектуальності Т.Г.Шевченка»; переможниця обласного конкурсу «Твір про вчителя» («Дума про вчителя»).

  • Дарієнко Євгеній, ІІІ місце в обласному конкурсі «Відгук про сучасну книгу».

  • Думанська Ірина, ІІІ місце в обласному конкурсі «Мама, тато, я – спортивна сім»я».

  1. рік :

  • Рядченко Анна переможниця І етапу Всеукраїнського конкурсу « Найкращий читацький щоденник – 2013».

  • Ткаченко Діана, ІІІ місце в обласному конкурсі «Мова кожного народу – неповторна і своя».

  • Кожухар Аліна, лауреат заочного літературного конкурсу «Розкрилля душі».

За рекомендацією районного методичного кабінету директор сприяла відкриттю на базі школи освітнього кластеру, метою якого було об'єднання ланок по наданню освітньо – інформаційних послуг населенню.

Під керівництвом Варфоломєєвої Л.М. школа забезпечує більш ґрунтовну освітню підготовку, що дозволяє учням складати вступні іспити до ВНЗ України.

Саме тому із 111 випускників ЗОШ 46 - вступили до ВНЗ, 22 - до середніх спеціальних навчальних закладів.

2011 року в країні було оголошено суспільну акцію школярів України « Громадянин».

Громадянська освіта – один із основних засобів формування громадянської культури. Складовими громадянської культури є громадянська освіченість, компетентність, досвід громадянської участі у суспільному житті, громадянська зрілість особистості, що визначається духовно – моральними якостями, ціннісними орієнтаціями та світоглядно – психологічними характеристиками особи.

Мета цієї акції: набуття досвіду соціальної дії шляхом залучення учнів до активної громадської роботи. Учні вчились бачити проблеми місцевої громади, досліджувати суспільні проблеми, планувати діяльність щодо вирішення проблем громади, реалізувати на практиці свій план дій. Однією із проблем дослідження було встановлення на школі пам'ятної дошки М.О.Дробітьку та присвоєння школі його імені.


c:\users\work\desktop\відкриття меморіальної дошки фото\изображение 862.jpg

Сини М.О.Дробітька Олексій та Вадим

на відкритті пам'ятної дошки
У результаті проведеної суспільної акції « Громадянин» Іллічівській ЗОШ І-ІІІ ст. в 2012 році було присвоєно ім'я М.О.Дробітька, мудрого та поміркованого керівника, завдяки якому трудівники села мають прекрасну соціально – побутову сферу, а їх діти мають можливість навчатись у цій прекрасній школі.

c:\documents and settings\admin\рабочий стол\18042011576.jpg

Пам'ятна дошка
У 2013 році школа стала суб'єктом Новокостянтинівського освітнього округу. Діти отримали можливість здійснювати профільне навчання.

Інноваційний потенціал педагогічного колективу
Величезна виховна система школи народжується там, де в людини, перед якою тільки відкривається життя, є улюблений вчитель.

В.Сухомлинський


У

любленим учителем може бути лише педагог – сподвижник.

Справжнім другом учителів і учнів протягом 41 року стала випускниця школи Матюхіна Тамара Іванівна, учитель російської мови та літератури. Тамара Іванівна – відмінник освіти, приклад служіння людям і улюбленій справі.

Випускниця цієї школи Терещенко Реоріта Миколаївна віддала рідній школі більше 45 років. Розпочала свій трудовий шлях у 1968 році старшою піонервожатою, а з 1978 року викладає німецьку мову.

Історію сучасної школи пишуть сучасні вчителі та учні. Маючи такі гарні традиції попередників, ми не маємо права їх не продовжити, а тим більше - їм зрадити.

Учителі школи – це новатори, яких знають та поважають не тільки в районі, а й в області. Із 11 вчителів школи 7 вчителів мають вищу категорію, 5 – мають звання «старший вчитель».

У районному етапі Всеукраїнського конкурсу « Учитель року» були переможцями: Богданцева Н.П. ( 1994р., 1996р, 2012р.), Аверкович Т.Е. ( 1995 р.) , Кривов'язова Т.О. ( 1998 р.), Фещенко В.В. ( 2005р., 2009р.) , Попкова Г.М. (2009р.), Дарієнко М.М. (2007р.), Таричева В.А.( 2013 р.), а вчитель біології та хімії Богданцева Н.П. посіла третє місце в обласному конкурсі «Учитель року - 2012». Учителі Фещенко В.В. та Таричева В.А. були учасниками обласного туру конкурсу «Учитель року».

Богданцева Н.П., учитель вищої категорії, «старший вчитель», нагороджена Грамотою департаменту освіти, молоді і спорту облдержадміністрації (2012 р.), є лауреатом обласного конкурсу «Від творчого вчителя до обдарованого учня» у номінації «Авторські системи уроків» (2013 р.).

Кривов'язова Т.О., вчитель вищої категорії, «старший вчитель», нагороджена Грамотою департаменту освіти, молоді і спорту облдержадміністрації ( 2013 р), дипломом департаменту освіти, молоді і спорту облдержадміністрації за ІІІ місце в обласному конкурсі «Від творчого вчителя до обдарованого учня» у номінації «Авторські системи уроків» (2013 р.).

Таричева В.А. , вчитель ІІ категорії, нагороджена почесною грамотою Миколаївської обласної адміністрації ( 2012, 2013 р.р.); за визначенням журналістів газети «Перемога» є «Людиною року» в номінації «Освіта» ( 2012 р.). Валентина Альбертівна є керівником районного методичного об'єднання вчителів музичного мистецтва. Сприяючи підвищенню фахової майстерності вчителів району, бере активну участь у проведенні районних та міжрайонних семінарів.

Авторитет школи складає вчитель української мови та літератури, заступник директора з навчально – виховної роботи Фещенко В.В., вчитель вищої категорії, «старший вчитель». Вона – справжній лідер, організатор, творець школи. Віта В'ячеславівна знана не тільки в районі, а й в області. Її вихованці вирізняються глибиною знань, успіхами в конкурсах різного рівня. Багато її випускників ставали студентами вузів за спеціальністю «Вчитель української мови та літератури».

Принципова і справедлива, вимоглива і працелюбна, знаюча та вміла, Віта В'ячеславівна здобула велику повагу вчителів, учнів та їх батьків, має великі заслуги.



2005 р. – переможниця районного етапу Всеукраїнського конкурсу « Учитель року» у номінації «Українська мова та література», учасниця обласного етапу.

2008р.–Грамота управління освіти і науки облдержадміністрації за сумлінну працю та підсумки 2007 – 2008 н. р.

2009 р. –Диплом І ступеня як переможцю районного етапу Всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2009». За визначенням журналістів газети «Перемога» - «Міс «Учитель року».

2012 р. – диплом переможця обласного конкурсу «Кращий педагогічний працівник» у номінації «Загальна середня освіта».

2013р. – грамота департаменту освіти, науки та молоді облдержадміністрації за сумлінну працю, вагомий внесок у справу виховання і навчання дітей.

2013 р. – Диплом переможця (ІІ місце) обласного заочного конкурсу «Від творчого вчителя – до обдарованого учня», номінація «Сценарії відкритих виховних заходів, тренінгів».

2014 р. – ІІ місце в обласному конкурсі відеоматеріалів «Педагогічний досвід освітян району».

Про Фещенко В.В. писати водночас легко і складно. Легко, бо життя її відкрите, вчинки щирі. Складно, бо діяльність її багатогранна. Усі свої педагогічні вміння вона віддала Іллічівській ЗОШ І –ІІІ ст. ім. М.О.Дробітька.

Учасниця заочного обласного конкурсу на кращий твір про вчителя «Дума про вчителя» Попкова Мар'яна у своєму творі написала: «Не знаю, чи стану вчителем. Але переконана, що буду вдячна вчителеві! У світі власної професії допомагатиму пізнавати диво – людину. Пронесу вогник учительського запалу через усе своє життя, збережу пам'ять про тих, хто словом заповнював у дитячих душах нові сторінки історії нашої Вітчизни».

А 2013 року гордість школи Попкова Мар'яна стала студенткою Миколаївського державного педагогічного університету ім. В.Сухомлинського. Вона буде вчителькою української мови та літератури…


Творчий портрет школи
Ильичёвка, милый отчий дом!

Ты вишни цвет, пруды, поля без края,

Ты и надежда, и мечта моя -

Дороже сердцу я земли не знаю.

Степной Венецией зовут село моё родное,

Здесь песни звонкие поют,

Хлеба стоят стеною…

Да разве только этим славен край?

Певцы, танцоры, музыканты -

Ведь так про вас и говорят:

Народные таланты.

На берегу пруда, в тиши,

Под черепичной крышей,

Возникла школа – знаний храм,

Ну кто ж о ней не слышал?

С тех пор открыта всем ветрам,

Гостям заморским ты, конечно, рада.

И семинарам, как районным, так и областным,

Ты, как всегда, надежда и отрада.

В чём же успех? Не скрою я,

Тут вовсе нет секрета:

Неравнодушный коллектив –

Точнее нет ответа.

Но это забегаю я вперёд,

Простите неумелого поэта.

Начнём сначала, ничего не пропустив,

Откроем двери – верная примета.

Ты только на порог взойдёшь –

Как будто в сказку попадешь:

Дремучий лес и птичек стайка,

Для хлеба место есть,

И аист, и лужайка –

Всё для того, чтоб малышок

Мог отдохнуть - и на урок!

А если дальше забредешь,

Ты мимо точно не пройдешь.

Тут и проказники, смутьяны –

Весёлый, заводной народ.

И семинары, конкурсы, концерты –

И так вот круглый год.

А это что за дверь?

Не очень обольщайся

Догадкой, всё ж прочти сперва:

«Учительская». Ты не удивляйся.

Что? Закружилась голова?

Здесь каждый – индивидуальность,

А вместе – дружный коллектив.

d:\фото\фото вчителів не виделяти\sam_1286.jpg

Колектив Іллічівської школи, 2011 рік

Труд и мечта, идея и реальность

Слились в единый творческий порыв.

Кто был у нас – всяк скажет:

Школа – загляденье,

Не сыщешь в городе такой:

Спортивный зал, компьютеры,

Читальня, столовая –

Ей школьник рад любой.

Цветов, как будто бы оазис,

Иль тропики, иль зимний сад.

Пусть каждый, кто войдёт сюда однажды,

Той мимолётной встрече будет рад.

А кто придёт сюда и раз, другой, и третий

Помастерить и поиграть, попеть,

Поймет, что школа за него в ответе,

Любой вопрос поможет вам решить.

Ну, а занятия кончаются –

В нашей школе дверь не закрывается.

Тут вальс звучит, а там баян поет.

Тут хор, а там сольфеджио идёт.

Здесь для детей возможностей не счесть:

Дерзай, учись, старайся – всё здесь есть!

В воспитании каждая мелочь важна.

Любой учитель разве этого не знает?

И слово , жест, и тон , и даже взгляд

Пытливый ум ребёнка замечает.

Хоть дел у нас невпроворот

(такие времена, такие нравы),

Родная школа трудится, живёт

И ищет в этой трудной жизни переправы.

Т.Э.Аверкович, учитель музики, 1994 год
Історія школи триває…
Життя невпинно рухається вперед. Школа завжди крокує в ногу з часом і має свої плани на майбутнє.

Школа на селі – соціально-культурне освітнє середовище. Буде школа – буде жити село.

Майбутнє рідної школи – якісна освіта кожній дитині, забезпечення кожному учню можливості гідного і повноцінного життя в суспільстві.

Важливе завдання сільської освіти – максимальне використання внутрішніх ресурсів школи і інтелектуального, творчого, кадрового потенціалу села.



Тільки спільними зусиллями можна досягти формування соціально-зрілої, працелюбної, творчої особистості, громадянина України, здатного до свідомого суспільного вибору та збагачення на цій основі інтелектуального, культурного і економічного потенціалу народу.

Отже, історія Іллічівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. ім. М.О.Дробітька продовжується….


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка