Шлях богомола



Сторінка32/32
Дата конвертації09.03.2016
Розмір3.99 Mb.
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   32

49


Священний знак богині Артеміди (грецьк.).

50


А р х о н т (грецьк.) — князь.

51


І г р о в е ц ь — гора (1804 метри) біля теперішньої Старої Гути в Івано-Франківській області. В язичницькі часи на її пласкій вершині спорудили кам’яне капище, де в Яриліву Седмицю (Юрів Тиждень) відбувались ритуальні ігрища, ініціації та посвяти.

52


В і д в а р   с в.   С і л л а б і я — відвар кадмію [Так в оригіналі; можл. йдеться про камідь. — Прим. верстальника.] липи (Tilia) на козячому молоці. Лисячий жир середньовічні ескулапи використовували при лікуванні загноєних ран і виразок.

53


П а р і к и — формально вільні візантійські селяни-орендарі, які складали с т а с і ю — громаду родичів як одиницю оподаткування. П а т р и ц і ї —традиційна узагальнююча назва для родових і служилих аристократів, землевласників та чиновників у Візантійській імперії.

54


О р о ф і л а к (грецьк.) — хранитель кордону. С т а с и с (грецьк.) — стан, статус, місце. М а г е в м а (грецьк.) — чародійство.

55


М а д і н а т   а л - М а н с у р (Місто халіфа ал-Мансура) — історичне ядро Багдада, цитадель-резиденція на західному узбережжі Тигру, заснована у 762 році. До нашого часу не зберіглась.

56


Б а б - Х у р а с а н — Хурасанська брама, північно-східний виїзд з Мадінат ал-Мансур.

57


Х а м д у н а — донька легендарного абасидського халіфа Ґаруна ар-Рашида (правив у 786—809 рр.)

58


Р а х м а н н и й   В е л и к д е н ь — одне з найбільших та найдавніших язичницьких свят, що сягає своїм корінням доби неоліту. Дата його блукаюча. Рахманний Великдень настає на ранок після ночі першого повного місяця за весняним рівноденням. Таким чином у ІХ столітті він припадав на третю декаду березня або на початок квітня.

59


Г і р с ь к е   м а с л о — нафта.

60


Гори Тавру знаходяться на півдні Криму.

61


Опис ртуті запозичений з автентичних алхімічних джерел VIII століття.

62


Ш е п к і   в о р о т а — тепер урочище «Пітушки» поблизу села Маняви на Прикарпатті. С у р - г і р к а — тепер Лейбова гора на захід від Горохолиного Лісу. Слово «Сур» у її назві може вказувати на прадавній індоєвропейський культ сонячного бога Сура (Савура, Сур’ї). «Суром» давні слов’яни також називали пиво.

63


М о л ь ф — закляття, ворожіння.

64


Т е о д о р о (Феодоро) — християнська держава на півдні середньовічного Криму.

65


С т р і т е н н я — зимове язичницьке свято (перепадало на один з днів першого тижня лютого).

66


Ґ о н т — гонко витесані дерев’яні дошечки, якими накривають дах, подібно до черепиці.

67


Р у с а л і ї — травневе язичницьке свято, яким починались дні, ритуально присвячені богині Живі.

68


Біля теперішнього районного центру Верховини (Івано-Франківська область).

69


Ч и н т а р — злий чаклун.

70


В і ж л у н и — провидці, які передбачають долю.

71


П о п і й в а н (Чорна гора, пізніша назва — Піп Іван) — одна з вершин Чорногірського хребта, священна гора гуцулів.

72


Перед першою жрецькою ініціацією майбутнім волхвам-могитичам голили ліву частину голови. Цей ритуал означав відречення від роду й перехід дід безпосередню владу Хорса.

73


Д р а г а н (західнослов'янське) — високий. Також «бажаний», «дорогий».

74


П е к у н — дух з почту Пека, шкідливий біс. На відміну від щезників, які вважались духами місця, пекуни не були прив’язані до певної місцевості.

75


Н е с а м о в и т е — невелике високогірне озеро на схилі Туркулу.

76


П и с а н и й   к а м і н ь — велетенська, вкрита письменами брила, що лежить на полонині Копілаж на висоті 1221 м (тепер Верховинський район Івано-Франківської області).

77


«Анабазис» давньогрецького письменника Ксенофонта — популярна у Візантії розповідь про героїчний похід еллінського війська до глибин Азії.

78


С о к о л и н і   в о р о т а — тепер дорога в гори північніше села Пістинь (Косівський район Івано-Франківської області).

79


Б а р т к а — невелика сокира з довгим держалном.

80


Явір-Ключ — тепер селище Дора поблизу Яремче.

81


Ч о р н и й   Ч е р е м о ш — гірська річка у Верховині, впадає в Прут.

82


С а с а н и д и — династія перських володарів, що правила Персидською імперією з 224-го до 651 року.

83


Д р а к о н я ч и й   к а м і н ь — брила у теперішньому присілку Завоєли (Космач), в долині річки Ставник.

84


М а т р и г а н — Atropa belladonna I...

85


К а л і ю г а — четверта й остання (залізна) епоха світового циклу. Вона проходить під знаком прогресуючого занепаду й закінчується тотальним руйнуванням світу.

86


1648.

87


У XVII столітті бра виглядало як коштовне настінне дзеркало з підсвічником. Останній іноді був елементом металевої рами бра.

88


К а б ц а н — гебрейський жебрак.

89


Від латинського signifikantia. Кінський Каштан використовує це слово у тому ж значенні, що й св. Гієронім у перекладі Еклезіаста, — «знаменне».

90


E x o d u s (лат.) — вихід. Це слово св. Гієронім застосовує у «Вульгаті» для перекладу назви другої книги Мойсеевого П’ятикнижжя.

91


Вважати пристойним (лат.). Цитуючи Сенеку, Анемподест невиправдано використовує невизначену форму латинського дієслова.

92


Узагальнююча назва дорогих тканин VII ст.

93


I n s u r g e n t i s (пізн. лат.) — повстанці.

94


Був приречений на загибель… (Лат.)

95


Хто оплакував брата, хто — родича, хто — батьків (лат.).

96


К у ч м а н с ь к и й   ш л я х — одне з відгалужень Чорного шляху. Вів на Поділля від верхів'їв Інгулу, перетинав Південний Буг і йшов у західному напрямку на місто Бар. Біля Тернополя з'єднувався з Чорним шляхом.

97


Гра слів. Грецькою Евростій — здоровий, сильний, а Еврос — гнилий, пліснявий.

98


С а к о в и ч   К а с і я н (бл. 1578—1647) — філософ, поет, викладач і ректор Київської братської школи.

99


Б а й р а м (турец.) — свято.

100


С е м а (перс.) — священний медитативний танець суфіїв.

101


«Аркадія» у переносному значенні — «щасливий край».

102


М а т н я — 1) пастка для річкової риби у вигляді сачка; 2) звисаюча частина заправлених у чоботи штанів (галіфе, шароварів).

103


I n e r n u s (лат.) — беззахисне.

104


P e r d e n s u s (лат.) — дуже щільні.

105


E x p l i c o (лат.) — темне, незрозуміле.

106


C a r m e n   i n f a m e (лат.) — магічна формула.

107


«Кассандра, котрій тевкри не йняли віри…».

108


Ґ е м о н и (від латинського «gemo») — ревіти, верещати. Демонічні потвори зі страхітливим голосом.

109


М у ш к е т о н — мушкет з короткою люфою, предтеча сучасного пістолета.

110


P r a e p a r a t i o n i s (лат.) — приготування.

111


L a e t i c u l o s u s (лат.) — превеселі.

112


A m a t o r i (лат.) — приворотні збуджуючі зілля.

113


К у ф а (турец.) — міра рідини у 40 відер.

114


А д а м і ти — загальна назва для квазіхристиянських сект, що проповідують ритуальну розпусту.

115


Мається на увазі похід короля Штефана Баторія на Москву у у 1581–1582 роках, головною подією якого була п'ятимісячна облога Пскова.

116


A m e n t i a (лат.) — те саме, що й «амок», божевільна хтива пристрасть.

117


S a n c t i o   f o e d e r i s (лат.) — договірна умова. Термін уперше використано у захисних промовах Цицерона.

118


P r o h i b i t i o (лат.) — заборона.

119


Близько півтора центнера.

120


Від імені грецького божка Пріапа, сина Вакха й Афродіти, якого зображали у вигляді величезного фалоса.

121


М а р т и х о р — у середньовічному бестіарії виглядав як велетенський хижий червоний лев з людським обличчям й шаблеподібними іклами.

122


«Ні рости, ні існувати по смерті не можуть» (лат.).

123


D e s e r t (франц.) — десерт, завершальна страва.

124


P e t i t   b e u r r e (франц.) — сухе печиво.

125


P e r e l e g a n t e s (лат.) — вишукана.

126


С о л і т е р — діамант видатного розміру.

127


M a c e l l i n u s (лат.) — різник. Прізвисько, яке римляни дали імператорові Опілію Макринові за його кровожерливість.

128


О т т о м а н с ь к а   П о р т а — у XVII ст. так офіційно називалась Турецька держава.

129


Лушпак має на увазі князя Єремію Вишневецького, воєводу Руського, воєначальника Речі Посполитої.

130


P a g a n i s (лат.) — селяни.

131


П е р е м і т к а (або ж «намітка») — головний убір: довге полотнище у формі рушника з тканим або вишитим орнаментом, яке носили поверх очіпка.

132


A g g r e s s o r (лат.) — розбійник.

133


V e l a r i u m (лат.) — тент.

134


P a n t o d a p e   h i s t o r i a (лат.) — змішана історія.

135


В античну добу та у часи Середньовіччя гімнософістами називали індійських факірів (йогів) і всіх, хто практикував ритуали Ведійської релігії. Вважалося, що ведична мудрість (софія) формалізована лише у формі ритуальних пісень (гімнів).

136


S e m a t a   l y g r a (грец.) — погибельні письмена, які давньогрецький герой Белерофонт, за проханням царя Пройта, приніс Іобатові. Сам герой уникнув смерті лише завдяки тому, що не прагнув прочитати текст послання.

137


D e s t i n a t a (лат.) — слово має подвійне значення: 1) намір, план; 2) наречена.

138


Паралізовувати, притлумлювати (лат.).

139


Шляхетний чоловіче! (лат).

140


Маються на увазі «Четьї Мінеї» — церковні місяцеслови, або ж «Житія святих».

141


Майстер-опудальник.

142


В а т у с т а   Д і о н і з і й (1579—?) — відомий у 20—30-х роках XVII ст. географ-шарлатан. Заробляв на життя, гастролюючи Європою з лекціями про фантастичні африканські країни Урмію і Парезонію, де нібито побував і де бачив кіноскефалів, блемій, антропофагів та інших міфічних істот. Лекції Ватусти користувалися успіхом і супроводжувалися демонстраціями волохатої жінки і кісток «допотопних бегемотів».

143


Ф е с т е м а т и к а — псевдонаука, котру сповідував доктор Біцілліні, персонаж сатиричного роману «Пригоди чарівної Вальтрани в Імперії Брехунів та у Вкраденому Королівстві», авторство якого приписують Олександрові Глюммеру (1492—1561), письменникові, шахістові, метафізикові, торговцеві заспиртованими рептиліями, котрий у 1531—1533 pp. був резидентом Римської курії у Касабланці.

144


Павук гігантський (лат.).

145


Ц а п р а к (за іншою версією — Цамблак) Ян Модестіан (1588—1654) — автор еротичних п’єс, постановник перформенсів та інсценізацій, родом з Констанци. Переслідувався Зальцбурзьким архієпископом Бриттером фон Файндберґом, звинувачувався у педофілії, чаклунстві, публічних непристойностях, організації лотереї та сповідуванні заборонених інквізицією доктрин розенкрейцерів і «Веселої Науки». Одинадцять років провів у в’язницях за вироком Імперського Трибуналу. У 1623 році інсталював у родовому замкуРакоці еротичну п’єсу «Порнай», де вперше в історії європейського театру було публічно показано лесбійський акт Сафо та Мнасідіки. Сафо у цій виставі грала співачка і танцюристка Марія Ватаді, коханка (послідовно) князя Дьйордя Ракоці, імперського генералісимуса Валанштайна і конфідентки Людовіка Тринадцятого віконтеси Одилії делла Ґреві де Монфор, Мнасідіку — дочка єресіарха Шломо Мартінеса Роземілія Мартінес-Нагаєцька.

146


Т е р а т о л о г і я (грец.) — наука про чудовиськ.

147


Звичайна мантикора (лат.).

148


Р о т о н д а — центрична будівля або представницька зала, кругла в плані, часто завершена куполом.

149


М о н е т а р і й — шкіряний пояс з таємним пазом для монет.

150


А в р у с — інша назва золотого цехіна.

151


Б а р — до 1648 року це місто вважалося найбільш неприступною фортецею на сході Речі Посполитої. 21 липня 1648 року козацьке військо під проводом полковника Максима Кривоноса підійшло до Барської цитаделі, а 25 липня її було взято штурмом.

152


D e s p o l i a t o r i s (лат.) — дослівно: «ті, що роздягають догола», себто — розбійники.

153


Перед людьми (лат.).

154


Трактат італійського філософа Марсіліо Фічіно (1433—1499), присвячений натурфілософії та астрології.

155


Слово «характерник» у лексиконі українців XVII ст. означало приблизно те саме, що тепер «екстрасенс».

156


І н д и к т — проміжок часу у 15 років. У Візантійській імперії індиктами називалися проміжки між щоп’ятнадцятирічними переписами платників податків.

157


А с т р о л я б і я — астрономічний прилад, що широко застосовувався моряками до винайдення секстанта. Винайдена Гіппархом. У XVII ст. астролябією називали планісферичну конструкцію, яка моделювала небесну сферу.

158


Г е н і т у р а — так у XVII ст. називали персональний гороскоп. Виглядала як астрологічна карта з передбаченням майбутніх подій.

159


Додаток до рішень співзасновників громади (лат.), себто нормативна база певного самоуправління.

160


Карта зоряного неба на момент народження індивіда.

161


А н т и к в а (лат.) — найперший, застосований ще у давньоримській епіграфіці, латинський шрифт.

162


Ринва, стічний жолоб (лат.).

163


15 липня за новим стилем.

164


Урочисто, широко (італ.).

165


Високі (вище колін) військові чоботи XVII—XVIII ст.

166


Рушниці XVII ст. мали курковий механізм, подібний до механізму сучасних запальничок: зубчасте колесо вибивало іскру з притиснутого пружиною шматка піриту на пороховий лоток.

167


«Удвічі тому…» (лат.) — початок вдячної молитви.

168


Церковне покарання.

169


Ряса ще не робить ченцем (лат.).

170


Сільська парафія.

171


Всі помиляються, окрім Галена (латинський афоризм).

172


Найкращий медіум (посередник) (лат.).

173


3 корінням та гілками (лат.).

174


П е р н а ч (шестопер) — вид булави. На Україні в XVII—XVIII ст. головний атрибут полковницької влади.

175


Покон — звичай.

176


Мавераннахр — Східний Туркестан.

177


Угорськими золотими та португалами у XVI—XVII ст. називали коштовні золоті монети вартістю відповідно 5 та 10 дукатів, котрі використовувалися переважно у банківських операціях, а в Східній Європі — як нагороди. Іноді нашивалися на одяг замість медалей.

178


Приблуда використовує спотворене німецьке слово «die Puppe» — лялька.

179


У часи античності та Середньовіччя Ріфейськими горами книжники називали Уральський хребет.

180


Святий Олексій Людина Божа прославлений Церквою (30 березня — Теплого Олекси).

181


Тут місце — тут стрибок (лат.).

182


На підставі факту (лат.).

183


Заборонено! (Італ.)

184


Тому там немає мистецтва (пол.).

185


З е н о б і я (Бат-Зеббаї, Зеновія) — дружина римського намісника Сходу Одената, а після його загибелі — цариця Пальміри, володарка Сирії та Єгипту у 267—272 pp. і співправителька свого неповнолітнього сина Вабаллата. Відзначалася небуденною вродою, знанням філософії і політичною рішучістю. Покровителька славетного вченого Кассія Лонгина. У 271 році вступила у боротьбу з римським імператором Авреліаном за панування над східними провінціями Імперії. Після поразки була захоплена у полон і проведена у золотих ланцюгах вулицями Риму під час тріумфу Авреліана у 274 р.

186


Про мертвих — правду! (лат.).

187


Золоті орли на військових чоботах-калігах з часів імператора Септимія Севера були знаками найвищої влади у Римі, себто зримим упроявленням титулів Августа, Домінуса та Принцепса Римського Сенату.

188


М е з о к ф о р і с — грецька назва купецького кварталу Пальміри.

189


З а б д а й (або Забд) — один з найкращих полководців Одената і Зенобії.

190


«Дух Божественної сили» (лат.) — так Горацій у «Сатирах» називає поетичне натхнення.

191


Л а м а ш т у — аккадський демон дитячих хвороб (з кінця 2 тис. до н. е.). Зображався у вигляді жінки з лев’ячою головою, що годує грудьми свиню і собаку. Її атрибутами були гребінь, веретено і дзеркало. У часи Зенобії ототожнювалась з Ламією грецької міфології й не мала державного культу в східних провінціях Імперії.

192


К і б е л а (Рея, Ідейська Мати) — богиня елліністичного сирійського і грецького пантеонів.

193


К о р и б а н т и — жерці оргіастичного культу Кібели.

194


Біля священного джерела Ефка знаходився найвідоміший Пальмірський оракул, у котрого довідувалися щодо призначень маґістраторів.

195


Не рухай моїх кругів (лат.).

196


Ганебна справа — знущатися над нещасливими! (Лат.)

197


Бридке і жахливе чудисько (лат.).

198


У н к т о р і й — приміщення для натирання тіла олією та пахощами.
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   32


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка