Шляхи формування мотивації на уроках Шістьох я служок мав, Усе від них Про світ я знав: І ось як я їх всіх зову: Хто? Що? Як? Де? Коли? й Чому?



Скачати 109.73 Kb.
Дата конвертації04.03.2016
Розмір109.73 Kb.
Шляхи формування

мотивації на уроках
Шістьох я служок мав,

Усе від них

Про світ я знав:

І ось як я їх всіх зову:

Хто? Що?

Як? Де? Коли? й Чому?

Редьярд Кіплінг
Мотиви — це складне, багаторівневе, внутрішнє психічне утворен­ня, що акумулює інтереси, потреби, схильності, уявлення, потяги, очікування значущих для особистості результатів її діяльності. Мотиви можуть бути різними (економічними, соціальними, пізнавальни­ми тощо), але вони виникають тільки у процесі складної внутрішньої психічної діяльності власне суб'єкта. Учителі прагнуть використовувати всі мотиви для того, щоб забезпечити залучення учнів до навчання, але переважно зосереджують свої зусилля на формуванні пізнавальних мо­тивів, тобто таких, що викликані інтересом власне до процесу навчання. Але найбільша проблема полягає в тому, що «...не можна зовні у процесі виховання формувати мотиви, на що сподіваються багато педагогів. Мо­тив — складне психічне утворення, яке повинен побудувати сам суб'єкт. Учителі не можуть формувати мотиви. Вони можуть тільки вплинути на формування в учнів мотиваторів (інтересів, схильностей, моральних норм, життєвих принципів тощо), які використовуватимуться суб'єктом для самоформування мотивів».


Мотивація — процес, у результаті якого певна діяльність набуває для індивіда особистий сенс




1













Зовнішня мотивація як вплив учителя на мотиватори учня.




Очікування




Здібності




Інтерес






Основні:







• інтерес; • проблема;




Внутрішня мотивація створюється суб'єктом під впливом мотиваторів







практична цінність.

Додаткові: • інформування;









• інструктаж;










• стимулювання; • заборона; • прохання; • прогноз, показ перспективи

Мотив






Мета цього етапу— сфокусувати увагу учнів на проб­лемі та викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотива­ція є своєрідною психологічною паузою, яка дає змогу уч­ням усвідомити, що вони зараз почнуть вивчати інший (після попереднього уроку) предмет, що перед ними інший учитель і зовсім інші завдання. Крім того, кожну тему, яку планується засвоїти відповідно до фундаментальних поло­жень теорії психолого-філософського пізнання, можна ре­ально вважати засвоєною, якщо вона стала основою для розвитку суб'єкта власних новоутворень: у його когнітивній сфері, свідомості, емоційно-ціннісній сфері тощо. Отже, суб'єкт навчання повинен бути налаштований на ефектив­ний процес пізнання, мати в ньому особистісну, власну зацікавленість, усвідомлювати, що й навіщо він зараз роби­тиме. Без виникнення цих мотивів навчання мотивація на­вчальної діяльності не може бути ефективною. Контрольні запитання для учнів на етапі мотивації: Що вивчатиметься? Чому саме цей матеріал необхідно вивчати? У чому полягає важливість цього матеріалу для вас особисто? Який резуль­тат ви повинні отримати в кінці роботи?

Навчальна діяльність — це основна форма активності учнів, спрямована на зміну самого себе як суб'єкта навчан­ня. Відповідно до принципу єдності, свідомості й діяльності, сформульованого С. Рубінштейном, навчальна дія як ціліс­ність складається з двох компонентів: мотиваційного (спо­нукання) та виконавського. Навчальні дії розвиваються від дії за зразком до творчих дій. Мотив як спонукальна причи­на окремої дії та сукупності дій є результатом складної взає­модії мотивів — цілей, пізнавального інтересу, соціальних, моральних, практичних тощо. Він проявляється в навчанні у вигляді ставлення учня до сукупності дій, у результаті яких формуються компетентності певного рівня.

Основною формою організації навчальної діяльності є урок. Для проведення уроку пропонуємо рекомендації, упровадження яких сприятиме створенню мотиваційних моментів.

1. Мотивація навчальної діяльності шляхом бесіди.

У вступному слові вчитель окреслює коло питань, які розгля­датимуться на уроці. При цьому залучаються знання й суб'­єктивний досвід учнів, наводяться цікаві приклади, пара­доксальні ситуації, демонструється зв'язок матеріалу, що вивчається, з раніше вивченим. Учитель указує на практич­не значення теми, яка розглядається.



2. Мотивація навчальної діяльності шляхом створення проблемної ситуації.

Постановка питання, демонстрація експерименту або привернення уваги учнів до логічної суперечності, для розв'язання та пояснення яких у дітей не ви­стачає знань.



Способи створення проблемних ситуацій

1. Зіткнення учнів із суперечностями між новими фактами та явищами й на­явними знаннями через необхідність теоретичного пояснення та пошуку шляхів їх застосування.

2. Зіткнення учнів з необхідністю вибору потрібної інформації (ситуація з над­лишком інформації).

3. Використання суперечностей між наявними в учнів знаннями та практични­ми завданнями, що виникають під час виконання цих завдань.

4. Спонукання до порівняння, співставлення та протиставлення фактів, явищ, правил і дій та їх узагальнення.

5. Зіткнення учнів із суперечностями між існуючими технічними рішеннями та новими вимогами, які висуває практика. Наприклад, запропонувати учням таку життєву ситуацію: необхідно вкопати телеграфний стовп перпендику­лярно до поверхні землі. Як технічно правильно це зробити?

6. Спонукання учнів до виявлення внутрішніх і міжпредметних зв'язків між явищами. Наприклад, при вивченні теми «Вступ до стереометрії» доцільно ставити такі запитання:

• Чому ми часто підкладаємо під ніжку стола папірець, щоби стіл не хитався?

• Чому тільки під одну ніжку стола, а не під усі?

• Як переконатися, що залита бетоном підлога рівна?

• Чому стілець на трьох ніжках ніколи не хитається?

• Чому в літака саме три шасі?

• Чому дітей учать їздити спочатку на триколісному велосипеді?

3. Мотивація навчальної діяльності шляхом використання технології «Мозкова атака». Цей метод полягає в колективній творчій роботі з розв'язан­ня певної складної проблеми. Усіх учнів об'єднує спільна робота над пошуком істини. Розмірковуючи над певною проблемою, доповнюючи один одного, вони підхоплюють і розвивають одні ідеї, відкидаючи інші.

Орієнтовна послідовність дій

1. Формулювання проблеми. Постановка завдань, визначення строку обмірку­вання пропозицій.

2. Висловлювання суджень, ідей. Реєстрація ідей на дошці.

3. Обґрунтування ідей їхніми авторами. Загальна дискусія навколо представле­них ідей: правильність, доцільність, оригінальність. Вибір найкращої ідеї.

4. Обгрунтування остаточного вибору. Підбиття підсумків роботи.

4. Мотивація навчальної діяльності шляхом опрацю­вання текстів періодичних видань. Для активізації роботи й зацікавленості учнів на початку уроку вчитель роздає газе­ти, журнали або сторінки цих видань, де розміщено інфор­мацію, що стосується теми уроку. Учитель просить учнів звернути увагу на конкретну інформацію, наголошуючи на її важливості для кожного учня та можливості її щоденного використання.

5. Мотивація навчальної діяльності за технологією «Незакінчене речення». Учням роздають сторінки учнів­ської роботи «Мої думки» та пояснюють, що кожний має самостійно закінчити запропоновані речення. Запропоно­вані речення стосуються теми уроку, і учні мають достатньо знань та особистого досвіду для висловлення власних ду­мок. Після завершення роботи висловлювання зачитуються, і деяким учням пропонується прочитати свої відповіді. У будь-який момент уроку учні повинні бути готові обговори­ти відповідь товариша або попросити його аргументувати свій варіант закінчення речення.

«Музей помилок»

Учні — музейні працівники. До них потрапляють якісь «реліквії», але час наклав свій відбиток — стерто частини ре­чень, нечітко написані слова, відсутні розділові знаки, пере­плутано місцями слова, коли склеювали аркуш; розпізнати за описом, малюнком, хто головний герой, яка подія і з ким відбулась, неможливо. А ще іноді треба відредагувати текст.



1. Знайдіть правильне твердження:

а) Однорідними називаються члени речення, які з'єдна­ні підрядним зв'язком.

б) Однорідними називаються члени речення, які з'єдна­ні супідрядним зв'язком.

в) Однорідними можуть бути тільки другорядні члени речення.

2. Стерто частини речень:

а) Слово «професіоналізм» — це...

б) Просте речення — це...

в) М. Коцюбинський народився...

г) І. Франко закінчив...

3. В'ячеслав, привязь, компютер, пюре, смієця, пишаєця, україна, дніпро.

4. Іній обліпив усе і дерева і кущі навіть кожну бадилинку і травинку. (Не)звідане і (не)знане нас вабить кличе і веде.

6. Мотивація навчальної діяльності шляхом виготовлення саморобні наочних посібників. Крім того, учнів можна залучати до виготовлення таблиі. і схем, що пояснюють матеріал теми. Ця форма роботи не тільки дозволяє н; повнити кабінет роздавальним матеріалом, а й формує в учнів уміння ві/ окремлювати головне, установлювати причинно-наслідкові зв'язки та, що осо( ливо важливо, сприяє активізації розумової діяльності.

7. Мотивація навчальної діяльності шляхом використання творчих зав дань. Складання кросвордів, сканвордів, загадок. Можливі варіанти роботі з кросвордом: розгадати кросворд, заповнивши порожні клітинки; сформулю вати запитання до слів, що даються учням у заповненому кросворді; заповниті кросворд, у якому виділено певні квадратики; з літер, що потрапили в них, скла сти ключове слово та пояснити його зміст; скласти кросворд, використавши по няття з теми, яку запропонував учитель.

Художні завдання. Наприклад, «Яким я уявляю собі .,.». Тут можна запро­понувати і природне явище, і якого-небудь наукового діяча, і подію.

Написання фантастичних оповідань, есе, віршів з використанням знань з предмета.

Написання рефератів. У своїй роботі рекомендую використовувати рефе­рати, щоб не тільки навчити учнів самостійно здобувати та обробляти інфор­мацію, а й щоб дати їм навички наукової роботи, які їм знадобляться при напи­санні дипломних робіт. І треба зауважити, що написання учнями рефератів та їх презентація не тільки урізноманітнюють навчальний процес, а і стимулюють їх навчатися самостійно.

8. Мотивація навчальної діяльності шляхом використання під час уроку художньої та науково-популярної літератури. Використання уривків із творів можливе з різними цілями: для ілюстрації матеріалу, постановки питання, закріплення вивченого. Використання художньої та науково-популярної літера­тури у процесі вивчення шкільних предметів сприяє активізації пізнавальної активності та закріпленню цілісного уявлення про навколишній світ.

9. Мотивація навчальної діяльності шляхом створення ситуації успіху.

Практика свідчить, що дуже складно працювати з невстигаючими учнями, тому що вони не можуть засвоїти новий матеріал. Пропонується такий прийом, як дозування викладу навчального матеріалу, тобто подання його окремими неве­ликими смисловими дозами з обов'язковим закріпленням. На початку вивчен­ня теми використовуються репродуктивні методи навчання, щоб учні перекона­лись у можливості відтворити матеріал, а потім уже використовуються творчі методи. Учні виконують завдання, використовуючи підказку, діючи за алгоритмом тощо. При цьому виникає проблема: як, наприклад, оцінити елементарні (на думку вчителя) дії учня — відтворення невеликої дози матеріалу, розв'язан­ня нескладної задачі, виконання легкої самостійної роботи. Ураховуючи те, що для деяких учнів таке навчання було максимально можливим, досягнення на­вчальної діяльності слід оцінювати не тільки середнім, а іноді й вищим балом. Такий прийом виправдовує себе, оскільки учні починають вірити у власні сили і згодом все краще оволодівають матеріалом предмета.

Складності в розумінні матеріалу, що вивчається, можуть бути спричинені значною кількістю в розповіді вчителя незнайомих слів, тобто «цільністю» не­зрозумілої наукової термінології. Щоб уникнути цього, слід чітко визначити мі­німум наукових термінів, які повинен опанувати учень; доцільно показати (там, де це можливо) їх відмінність від повсякденних понять, навести аналогічні терміни, пояснити їх походження; ці терміни необхідно використовувати багато­разово для їх ґрунтовного закріплення в пам'яті. Можна використати прийом складання тезауруса наукової термінології.

Чим більш чітко та яскраво виконано поділ матеріалу на частини, чим більш рельєфно показано логічні зв'язки між ними, підкреслено складові, що містять нові знання, тим більш зрозумілим є його зміст. Цьому сприяють наголошення на ключових словах у тексті, наявність плану викладу, запитання до нього. Як­що матеріал конкретизується рисунками, словесними прикладами, близькими до особистого досвіду учнів, то він стає доступним для розуміння й викликає інтерес до предмета.



10. Мотивація навчальної діяльності за допомогою екстраполяції. Прийо­ми екстраполяції базуються на функції мозку прогнозувати. Уміння переносити наявні знання, уміння, способи діяльності в іншу ситуацію — яскрава ознака творчого мислення. До прийомів екстраполяції належать: перенесення об'єкта в уявне майбутнє, довільне перенесення параметрів; перенесення себе в уяв­не майбутнє та прогнозування розвитку подій з огляду на це майбутнє; прове­дення конкурсу запропонованих теорій; розгляд об'єкта з різних боків; цілісне бачення проблеми.

Такий прийом доцільний, наприклад, під час розгляду проблем, пов'язаних з екологією.



11. Мотивація навчальної діяльності у процесі пізнавальних ігор та ігро­вих ситуацій. До основних понять, що характеризують дидактичні ігри, нале­жать: об'єкт, який моделюється; модельований процес, сценарій, у якому опи­суються правила гри, об'єкти та предмети; способи гри; регламент; учасники ігрового процесу.

12. Мотивація навчальної діяльності за допомогою прийомів роботи з текстом. 1. Знайди помилку. 1) Учням пропонується для ознайомлення неве­ликий текст, що безпосередньо стосується матеріалу, який вивчається. Потім учитель збирає тексти та пропонує учням прочитати з екрану той самий текст, але в який внесено певні зміни (бажано помилкові). Учні повинні порівняти текст з раніше прочитаним і виявити помилки та неточності. 2) Учитель читає заздалегідь підготовлене оповідання, в якому описується певна подія, але при­пускається помилок в описі понять, явищ тощо. Учням пропонується, слухаючи, фіксувати помічені помилки в зошитах. 3) Учитель, пояснюючи матеріал, свідо­мо припускається помилок. У цьому випадку перевіряються увага дітей та їх знання.

Оцінювання діяльності учнів можна здійснити, перевіривши зошити або у процесі обговорення.


10 кроків стратегії та самомотивації

(для учнів і вчителя)
1. Плануйте довгостроково, на перспективу.,

2. Шукайте взаємовигідного партнера для навчання.

3. Визначте, як те, що ви робите, можна використати в повсякденному житті, у майбутній професійній діяльності.

4. Плануйте час занять (дні тижня, конкретний час).

5. Чітко визначте цілі й задачі навчання.

6. Поділіть матеріал на частини й починайте із засвоєння змісту середньої складності, потім переходьте до складного й, нарешті, легкого.

7. Доповнюйте вивчене своїми примітками, малюнками, схемами.

8. Нагородіть себе приємними словами за виконане завдання.

9. Обговоріть те, що вас зацікавило, з товаришем чи вчителем. Ознайомтеся з додатковою літературою.

10. Щоби знання були міцними, повторюйте, виконуйте вправи.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка