Швейцарське бюро співробітництва в Україні



Сторінка2/12
Дата конвертації08.03.2016
Розмір2.05 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ПСИХОЛОГІЧНОЇ

РОБОТИ ІЗ ЗАСУДЖЕНИМИ ДО ДОВІЧНОГО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ
Скасування в Україні виключної міри кримінального покарання – смертної кари – та законодавче закріплення Кримінальним кодексом України покарання у виді довічного позбавлення волі визначило якісно новий аспект у службовій діяльності психологів органів та установ Державної кримінально-виконавчої служби України.

Для визначення оптимальних принципів поводження із засудженими до довічного позбавлення волі, прийнятних форм і методів виправного впливу на них, потрібно мати чітке уявлення про соціально-психологічну характеристику цієї категорії засуджених. Від володіння та професійного використання такої інформації залежить ефективність роботи персоналу по попередженню з боку цих засуджених проявів деструктивної поведінки.

У роботі із особами засудженими до довічного позбавлення волі психологи керуються “Положенням про психолога установи виконання покарань та слідчого ізолятора” затвердженим наказом Департаменту від 05.06.2007 №145.

Зазначеним Положенням визначено, що психолог у своїй діяльності повинен використовувати ряд методик, серед яких:

- методики визначення стану депресії;

- методики визначення стресового стану;

- восьмикольоровий тест Люшера (проективна методика спрямована на вивчення особистості);

- методика Айзенка (спрямована на вивчення типу темпераменту особистості);

- методика Спілбергера (для диференційованого вивчення особистісної і ситуативної тривожності);

- методика Лірі (спрямована на вивчення міжособистісних стосунків);

- опитувальник Равена (методика оцінки пізнавальних психічних процесів: сприйняття, увага, пам’ять, уява, мислення);

- великий та малий тест MMPI (методика спрямована на вивчення рівня інтелектуального розвитку особистості);

- тест на сумісність;

- розрахунок біоритмів;

- методика САН (самопочуття, активність, настрій);

Усі ці методики використовуються психологами і у роботі з особами, засудженими до довічного позбавлення волі.

Особи, засуджені до довічного позбавлення волі не знають чіткого терміну свого звільнення з місць позбавлення волі, тому часто не уявляють майбутнього життя у відкритому суспільстві. Деякі дослідники дійшли висновку, що тривале перебування у місцях позбавлення волі робить засуджених більш дратівливими та агресивними і може нанести велику шкоду їх особистості.

При роботі з такими засудженими психологи враховують, що ефективність впливу будь-якого із засобів ресоціалізації залежить від біологічних та індивідуально-психологічних особливостей кожного із засуджених. Найголовніше тут – попередити прояви деструктивної поведінки, які у референтному мікросередовищі (до складу якого співробітники не входять) передаються через зараження, навіювання, приклад та наслідування.

Для вивчення психологічних особливостей осіб, засуджених до довічного позбавлення волі Державним департаментом України з питань виконання покарань в період з березня по квітень 2008 року проведено соціально-психологічне вивчення цієї категорії засуджених.

Вивченням було охоплено 1536 осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, у тому числі тих, вироки щодо яких не набрали законної сили. Інформацію зібрано з усіх установ Державної кримінально-виконавчої служби України де тримаються особи, засуджені до довічного позбавлення волі шляхом аналізу результатів їх особистого анкетування.


Вікова характеристика осіб, засуджених до довічного позбавлення волі

(результати зазначено у відсотках)

Як свідчать показники, основна частина цих осіб відноситься до вікової групи „18 – 39 років” (74%). Для даного віку характерні прагнення до самоствердження, пошук власної життєвої позиції, підвищена життєва активність.

Переважна більшість засуджених до довічного позбавлення волі є неодруженими (59%), 15% перебувають у шлюбі, 16% - розлучені, 8% - до засудження перебували у цивільному шлюбі та 1% - удівці. Лише у 29% цих засуджених є діти.

Активний віковий рівень основної маси засуджених до довічного позбавлення волі та, поряд з цим, відсутність прагнення до створення сім’ї, розвиток соціально-корисних зв’язків та підвищення освітнього рівня обумовлює їх невідповідність прийнятим у суспільстві соціальними нормам та асоціальну спрямованість їх життєдіяльності.

Це яскраво підтверджується небезпечністю злочинів, які вчинені засудженими. Так, загальна кількість загиблих потерпілих внаслідок злочинів (за вироками судів) складає 3055 особи.

36% потерпілих це жінки, 11% особи похилого віку, 8% неповнолітні. Це ілюструє виключно агресивне поводження даної категорії засуджених до фізично слабкіших за себе і доводить їх моральну збитковість.

У спілкуванні із представниками адміністрації установи 21% засуджених характеризуються як невідверті та брехливі, 6% проявляють зверхність, грубість та зухвалість, для 38% характерна поведінка пристосуванця.

У відношенні до скоєного злочину 21% вину у скоєному злочині визнають повністю, 52% – вину визнають частково, а міру покарання рахують занадто суворою, 27% – вину не визнають.

22% засуджених до довічного позбавлення волі перебувають на профілактичних обліках, з них: 14% (209 осіб) - схильних до самогубства чи членоушкодження, 3% (45 осіб) - схильних до скоєння втечі, 1,2% (19 осіб) - схильних до нападу на адміністрацію, 3,4% (52 особи) – на інших обліках.

Одним з основних критеріїв оцінки ступеню соціальної небезпеки засуджених до довічного позбавлення волі виступає рівень їх агресії, що безпосередньо пов’язано з характером вчинених ними злочинів.

Вивчення рівня агресії свідчить, що для цих засуджених характерна тенденція до свідомого приховування особливостей власного характеру, конфліктних задумів, негативного відношення до оточуючих.
Інформація про схильність до прояву агресії у осіб, засуджених до довічного позбавлення волі за типологізацією А.Басса і А.Дарки

(результати зазначено у відсотках)

Ситуація ускладнюється і умовами утримання засуджених до довічного позбавлення волі (розміщення в приміщеннях камерного типу як правило по дві особи), що при більш тривалому перебуванні може негативно вплинути на їх психологічний стан.

З урахуванням викладеного, пріоритетними напрямами профілактики негативних психологічних станів і, як наслідок, проявів деструктивної поведінки з боку зазначеної категорії азсуджених є:


  • постійний контроль та аналіз їхньої поведінки;

  • оперативний контроль за намірами засуджених та своєчасне вжиття комплексу попереджувальних заходів у разі можливих конфліктних ситуацій та протиправних дій в цілому;

  • постійне спостереження за динамікою характерологічних змін цих засуджених;

  • регулярне проведення психопрофілактичних бесід, спрямованих на конкретну особистість засудженого;

  • стимулювання розвитку позитивних рис особистості;

  • проведення регулярних прийомів з особистих питань та вжиття заходів щодо вирішення проблемних питань;

  • забезпечення у межах законодавства реалізації їх соціально-побутових моральних та духовних потреб;

  • підтримання та стимулювання розвитоку соціально-корисних зв’язків.

Результати дослідження особистості засуджених до довічного позбавлення волі свідчать про необхідність забезпечення диференційованого підходу до роботи з цією категорією засуджених, розробки індивідуальних програм соціально-психологічної роботи, які б враховували специфіку умов, в яких перебувають особи засуджені до довічного позбавлення волі.



Дзюман Олександр Васильович,

І-й заступник начальника Білоцерківського

училища професійної підготовки персоналу

Державної кримінально-виконавчої служби України

ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В УСТАНОВАХ ВИКОНАННЯ

ПОКАРАНЬ ІЗ ЗАСУДЖЕНИМИ ДО ДОВІЧНОГО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ
У відповідності із ст. 1 Конституції України, Україна є соціальна держава, що означає її орієнтацію й діяльність щодо здійснення широкомасштабної та ефективної соціальної політики, спрямованої на створення соціальних умов для достойного життя і вільного розвитку людини, реальне забезпечення її прав і свобод, охорону праці і здоров‘я тощо. Одним із головних напрямків соціальної політики держави є захист соціально слабкої частини її населення [1].

Способом, інструментом або певною формою реалізації соціальної політики є соціальна робота як вид суспільної діяльності, до основних завдань якої відносяться: покращення соціального самопочуття людини, вдосконалення умов її життя, забезпечення відповідного соціального функціонування, гармонізація системи відносин у сім‘ї, колективі, суспільстві в цілому [2].

Під соціальною роботою нами розуміється діяльність, що здійснюється професійно підготовленими спеціалістами і їх добровільними помічниками, яка спрямована на надання індивідуальної допомоги людині, сім’ї чи групі осіб, що потрапили у важку для них життєву ситуацію, шляхом інформування, діагностики, консультування, прямої натуральної чи фінансової допомоги, обслуговування хворих і одиноких, педагогічної і психологічної підтримки у здоланні складних ситуацій. Іншими словами, соціальна робота – спеціально організована професійна діяльність, яка здійснюється підготовленими спеціалістами та спрямована на надання допомоги різним категоріям громадян, які її потребують [3]. Чи не є факт покарання особи та перебування її в місцях позбавлення волі складною життєвою ситуацією? Хто як не засуджені, тим більше засуджені до довічного позбавлення волі, є тією категорією громадян, які потребують педагогічної і психологічної підтримки та професійної соціальної допомоги!

Теорія та практика соціальної роботи не виключає віднесення осіб, які за вироком суду відбувають покарання у виді позбавлення волі (довічного позбавлення волі), до соціально слабкої частини населення та визначення їх об‘єктами соціальної роботи [4]. Однак діюче кримінально-виконавче законодавство України, що регулює суспільні відносини у сфері виконання-відбування кримінальних покарань, визначаючи соціально-виховну роботу одним із основних засобів виправлення і ресоціалізації засуджених, на нашу думку, не закріплює професійної основи реалізації соціальної роботи в органах та установах виконання покарань.

Необхідно акцентувати увагу на тому, що всі основні засоби виправлення і ресоціалізації засуджених, що закріплені кримінально-виконавчим законодавством України, так чи інакше пов’язані з різними аспектами соціальної роботи. Але, незважаючи на це, ні в Кримінально-виконавчому кодексі України, ні в інших відомчих нормативно-правових актах Департаменту про соціальну роботу в кримінально-виконавчій системі мова не йде, що, як показує досвід, заважає становленню і розвитку даного інституту в установах виконання покарань. Так, Кримінально-виконавчий кодекс України в ч.1 ст. 123 закріплює поняття "соціально-виховної роботи" [5], але це зовсім інший термін, який включає в себе дещо інший зміст діяльності.

Також, суперечливим аспектом діяльності пенітенціарних установ, на нашу думку є те, що у відповідності із пн. 2 ст. 124 Кримінально-виконавчого кодексу України, соціально-виховна робота із засудженими організовується на основі психолого-педагогічних принципів і методів [5], в той час коли теорія та практика соціальної роботи має в своєму арсеналі власні принципи і методи роботи.

На сьогоднішній день різноманітні види соціальної роботи виконують співробітники різних відділів, частин і служб пенітенціарних установ, в більшості це начальники відділень соціально-психологічної служби, психологи, старші інспектори з побутового та працевлаштування засуджених. Основним суб’єктом здійснення соціально-виховного впливу на засуджених і одночасно його організатором в установі виконання покарань є начальник відділення соціально-психологічної служби, який наділений відповідними посадовими обов’язками та правами.

Якщо проаналізувати функціональні обов’язки начальника відділення соціально-психологічної служби то виявляється, що він, являючись єдиним у виправній колонії соціальним працівником (за напрямком діяльності), повинен виконувати функції, які зовсім не відповідають змісту його професійної діяльності, яка носить соціально спрямований характер. А це, в свою чергу, підтверджує те, що соціальна робота в кримінально-виконавчій системі, як специфічний вид професійної діяльності, поки ще не отримала достатньої уваги і розвитку, та потребує дослідження.

Ще одним підтвердженням того факту, що соціальна робота в пенітенціарних установах здійснюється не на професійному рівні, є чітко нормативно визначений розподіл функцій між установами виконання покарань та центрами соціальних служб для сім‘ї, дітей та молоді, передбачений міжвідомчим наказом Міністерства України у справах сім‘ї молоді та спорту та Державного департаменту України з питань виконання покарань від 28.10.2005 року №2559/177 [6], який затверджує порядок взаємодії зазначених відомств у проведенні соціальної роботи із засудженими. Аналіз даного наказу підтверджує, що установи виконання покарань не в змозі самостійно здійснювати соціальну роботу із спецконтингентом та повинні залучати до цієї роботи відповідних спеціалістів (професіоналів). З огляду на викладене, нашою переконливою позицією є те, що професійні соціальні працівники повинні бути передбачені штатним розписом установ виконання покарань. Міжнародна пенітенціарна практика також підтверджує необхідність включення в штати пенітенціарних установ посад спеціалістів з соціальної роботи.

З цього приводу хотілось би ще привести один приклад, який висвітлювався в статті інформаційного бюлетеня "Аспект" Н. Белюкіної, директора Центру соціальних служб для молоді Донецької області [7]. Вона пише, що Торезька організація Донецької обласної Ліги ділових і професійних жінок в партнерстві з Центром соціальних служб для молоді і Торезькою виправною колонією (№28) ось вже як два роки працюють над створенням у колонії "Незалежної служби психолого-соціальної адаптації і ресоціалізації засуджених". В 2001 році даний соціальний проект отримав фінансову підтримку Міжнародного Фонду "Відродження". В перелік послуг даної незалежної служби входять наступні види соціальної роботи: психологічні, юридичні, правові, медико-соціальні консультації, психологічні і соціальні тренінги, лекції, бесіди та ін. В статті зазначені позитивні відгуки від засуджених про діяльність цієї організації. Необхідність діяльності зазначеної організації є незаперечним фактом, який інформує нас про успішну реалізацію принципу участі громадськості у виправленні і ресоціалізації засуджених (ст. 25 КВК України), але, нажаль, він свідчить і про неспроможність соціально-психологічної служби установи ефективно виконувати покладені на них завдання. Даний приклад підтверджує актуальність проблеми реалізації соціальної роботи із засудженими і на сьогоднішній день. На нашу думку, стихійна діяльність таких громадських організацій не є вирішенням завдання виправлення і ресоціалізації засуджених в масштабах всієї кримінально-виконавчої системи, а тому це свідчить про те, що в установах виконання покарань повинна працювати злагоджена, організована, нормативно забезпечена, професійна соціально-психологічна служба.

Отже відділення соціально-психологічної служби установи виконання покарань повинно бути не тільки основною організаційною ланкою в структурі виправної колонії, але й центром професійної соціальної, психологічної та виховної роботи із засудженими.

Ми погоджуємося з думкою М. Панасюка [8], який досліджуючи специфіку соціальної роботи в місцях позбавлення волі, акцентує увагу на тому, що сучасний стан системи виконання покарань в Україні нагадує захмарену смугу між оновленими моральними засадами та їхнім реальним втіленням. Він зазначає, що соціальна політика – це одне, моральні принципи – інше, а зусилля, спрямовані на втілення ідеї реабілітації злочинця, - ілюстрація прірви між теорією і практикою.



З огляду на вищезазначене, очевидно, що соціальній роботі в пенітенціарній системі слід надати особливого статусу як одному із основних засобів виправлення і ресоціалізації засуджених. Реформування кримінально-виконавчої системи України, її гуманізація, соціалізація, імплементація та реалізація міжнародних стандартів поводження із засудженими потребує активізації введення в органах і установах виконання покарань інституту соціальної роботи, як специфічного виду професійної діяльності. На нашу думку, саме засудженим до довічного позбавлення реалізація соціальної роботи, допомоги, педагогічної та психологічної підтримки на професійному рівні, повинна сприяти створенню в умовах установи виконання покарань того соціуму, в якому можливі: забезпечення достойного життя, розвиток людини, реалізація необмежених Конституцією України та національним законодавством прав і свобод, охорона праці і здоров‘я тощо.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ


  1. Годованець В.Ф. Конституційне право України: Конспект лекцій. – К.: МАУП, 2000. – 216 с.

  2. Соціальна робота в Україні: Навч. посіб. / І.Д. Звєрєва, О.В. Безпалько, С.Я. Харченко та ін.; За заг. ред.: І.Д. Звєрєвої, Г.М. Лактіонової. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 256 с.

  3. Кузнецов М.И. Организация социальной работы в уголовно-исполнительной системе: современное состояние и перспективы / Вопросы теории и практики управления в условиях реформирования УИС: Сб. науч. Тр. – Рязань: Академия права и управления Минюста России, 2001. – 199с.

  4. Основы социальной работы: Учебник / Отв. ред. П.Д. Павленок. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: ИНФРА – М, 2003. – 395 с.

  5. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11.07.2003р. №1129-ІV // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. Юрінком Інтер. К.: 2005, №3. – С.9-10.

  6. Наказ Міністерства України у справах сім‘ї молоді та спорту та Державного департаменту України з питань виконання покарань від 28.10.2005 року №2559/177 „Про затвердження Порядку взаємодії центрів соціальних служб для сім‘ї, дітей та молоді і установ виконання покарань у проведенні соціальної роботи з неповнолітніми та молоддю, які відбувають покарання в цих установах і звільняються з них”.

  7. Белюкина Н. "Хочется стать лучше…" Из опыта работы Торезской организации Донецкой областной Лиги деловых и профессиональных женщин // Інформаційний бюлетень АСПЕКТ, №2 2002 р. - Донецьк, Донецький Меморіал. – С.24-25.

  8. Панасюк М. Специфіка соціальної роботи в місцях позбавлення волі. Соціологічне дослідження // Соціальна політика і соціальна робота. - 2002, №2. – С.44-63.

Газарян Вячеслав Едуардович,

заступник начальника Житомирської установи виконання покарань (№8)

із соціально-виховної та психологічної роботи

ВЗАЄМОВІДНОСИНИ МІЖ ПЕРСОНАЛОМ І ЗАСУДЖЕНИМИ ДО ДОВІЧНОГО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ
Після внесення змін до Кримінального, Кримінально-виконавчого та Кримінально-процесуального Кодексів України в Житомирській установі виконання покарань (№8) з травня 2000 року було створено сектор для утримання чоловіків засуджених до довічного позбавлення волі.

Для розміщення вказаної категорії засуджених, в нашій установі протягом 9-ти місяців було проведено повну реконструкцію великого спецкорпусу. В ньому було обладнано 89 двомісних камер, з урахуванням не менше 3 метрів квадратних на одну особу. Всі засуджені забезпечені індивідуальними спальними місцями, одягом за сезоном встановленого зразку. Всі камери обладнані засобами охоронної сигналізації, на коридорах встановлені камери відеоспостереження.

На сьогоднішній день в установі утримується 175 засуджених до довічного позбавлення волі. Всі вони, за винятком 4, утримуються по двоє, при розміщенні по камерах враховується їх психологічна сумісність.

Відповідно до статті 151 Кримінально-виконавчого кодексу України, за заявою засудженого та в інших необхідних випадках з метою захисту засудженого від можливих посягань на його життя з боку інших засуджених чи запобігання вчиненню ним злочину або при наявності медичного висновку за постановою начальника установи його можуть тримати в одиночній камері.

Засуджені даної категорії виводяться на роботу в спеціально обладнані робочі камери. Всього в установі є шість таких камер, кожна з яких розрахована на працю одночасно 10-ти засуджених.

Засуджені залучаються в основному до ручної праці: це пошив елементів взуття, збір електричних розеток і таке інше .

Новим Кримінально-виконавчим кодексом були значно розширені права засуджених до довічного позбавлення волі.

Вони мають право на :



  • щоденну прогулянку тривалістю в одну годину;

  • користуватися телевізором, придбаним родичами;

  • користуватись книгами, журналами і газетами з бібліотеки або купленими через торговельну мережу чи переданими родичами;

  • без обмежень отримувати грошові перекази, посилки та передачі;

  • короткострокове побачення одне на півроку;

  • купувати в ларьку установи за безготівковий рахунок продукти харчування та предмети першої необхідності;

  • 15-ти хвилинну телефонну розмову за свій рахунок один раз на три місяці;

  • отримувати та надсилати листи без обмежень;

  • звертатись з пропозиціями, скаргами та заявами до державних інстанцій і посадових осіб.



Основним заняттям для засуджених цієї категорії у вільний час є перегляд телепередач, читання художньої та наукової літератури, настільні ігри, індивідуальні заняття спортом в спеціально обладнаних прогулянкових двориках.

Термін перебування в умовах ізоляції, усвідомлення тягару провини за скоєні злочини спонукає багатьох засуджених відвідувати представників релігійних конфесій. Але виходячи з режимних міркувань, зустрічі з священнослужителями прововодяться в індивідуальному порядку, з додержанням всіх заходів безпеки. На даний період 40 засуджених даної категорії виявили бажання зустрічатись із священнослужителями, що в свою чергу позитивно впливає на їх поведінку.

Деякі засуджені виявляють бажання навчатись та отримати середню освіту. Для цього в нашій установі створено навчально-консультаційний пункт для отримання повної середньої освіти. На теперішній час 6 засуджених отримали документи про середню освіту.

Важливим аспектом в роботі із засудженими до довічного позбавлення волі, є надання соціально-психологічної допомоги. Тривалий термін перебування в місцях позбавлення волі, велике психологічне та соціальне відчуження, переживання на протязі тривалого часу психотравмуючих подій – все це негативні обставини, які впливають на поведінку та здоров’я засуджених. Тому в процесі проведення психолого-педагогічних заходів робота із засудженими направлена на підвищення рівня емоційної стійкості, стабілізації психічних станів і психічної адаптації до умов довічного ув’язнення.

У розрізі сучасних вимог між персоналом установ виконання покарань та засудженими важливу роль відіграють принципи гуманності, та законності в процесі відбування та виконання покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Згідно з п.28 Наказу ДДУПВП №275, який затверджує Правила внутрішнього розпорядку в УВП взаємовiдносини працівникiв установ виконання покарань iз засудженими ґрунтуються на суворому дотриманнi законностi.

Співробітникам категорично забороняється входити у будь-якi стосунки із засудженими та їх родичами, що не викликанi iнтересами служби, а також користуватися їх послугами.

Засудженi зобов'язанi бути ввiчливими з працiвниками установ виконання покарань, бездоганно виконувати їх вказiвки.

В установі неухильно дотримуються вимоги міжнародних документів, що регулюють взаємовідносини персоналу установ і засуджених (Європейська конвенція про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню і покаранню (затверджена 26 листопада 1987 року), „Кодекс поведінки посадових осіб у підтриманні правопорядку" (затверджений 17 грудня 1979 року)): співробітники установи поважають і захищають людську гідність та права людини; сила застосовується лише у випадку крайньої необхідності; не допускається застосування тортур, жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження та покарання; забезпечується охорона здоров'я затриманих осіб, вживаються вичерпні заходів для надання медичної допомоги у випадку необхідності; виключені випадки корупції.

Особи, які працюють із засудженими, відповідають вимогам, установленим законодавством України для працівників кримінально – виконавчої системи.

Згідно з п. 28 ПВР В УВП працівники установ зобов'язанi:


  • постiйно зміцнювати правопорядок в установах виконання покарань;

  • проводити цiлеспрямовану виховну роботу серед засуджених;

  • виявляти та попереджувати вчинення правопорушень з їхнього боку;

  • уміло поєднувати високу вимогливість з уважним ставленням до кожного засудженого.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка