Швейцарське бюро співробітництва в Україні



Сторінка3/12
Дата конвертації08.03.2016
Розмір2.05 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

В Житомирській установі виконання покарань №8 співробітники, які працюють з ув`язненими на секторі для утримання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, неухильно дотримуються норм етики працівників кримінально-виконавчої системи при виконанні службових обов'язків:

  • діють на підставі, в обсязі та у спосіб, які передбачені законодавством України, на засадах державності, професійності, чесності і справедливості;

  • дотримуються принципів, викладених у Кодексі 00Н щодо поведінки посадових осіб у підтриманні правопорядку та Європейських в'язничних правилах;

  • з належною повагою ставляться до прав та законних інтересів громадян, не проявляють свавілля або байдужості до їхніх правомірних дій та вимог, не допускають проявів бюрократизму, нестриманості у висловлюваннях або іншим чином, що дискредитує кримінально-виконавчу систему або ганьбить репутацію працівника;

  • гуманно ставляться до засуджених;

  • виконують свої посадові обов'язки неупереджено, безпідставно не надають будь-яких переваг окремим фізичним і юридичним особам;

  • постійно удосконалюють свої уміння, знання і навички, займаються самоосвітою;

  • суворо дотримуються обмежень і заборон, передбачених кримінальним та антикорупційним законодавством.

Враховуючи складність роботи з данною категорією засуджених, адміністрація устнови особливо ретельно підходить до питання підбору персоналу, який безпосередньо буде забезпечувати роботу з засудженими до довічного позбавлення волі.

При підготовці персоналу та в ході роботи з засудженими проводяться заняття з практичної психології, конфліктології, педагогіки. Проводиться всебічне вивчення особистості співробітника, який буде працювати з засудженими (тестування) та вивчення його психо-емоційного стану.

В ході роботи співробітників їм потрібно постійно надавати практичні рекомендації щодо попередження агресивної поведінки засуджених, зняття агресивного стану, який накопичується, важливе значення має психокорекційна і психотерапевтична робота.

Тривалі строки позбавлення волі, усвідомлення неможливості швидкого або дострокового звільнення породжують у засуджених почуття безвихідності, безперспективності і негативно впливають на їх ставлення до вимог режиму, праці, виховних заходів, до адміністрації установи. Тому при проведенні з ними виховної роботи від співробітників установи вимагаються великі зусилля та висока педагогічна майстерність.

Перш за все, слід зазначити, що більшості ув’язнених притаманні специфічні емоційні стани – недовірливість, підозрілість, тривожність, дратливість, збудливість, агресивність, а також пригніченість, почуття власної неповноцінності і т. ін.

Вони викликаються наступними чинниками:


  1. ізоляцією від суспільства і розміщенням в замкнутому середовищі;

  2. обмеженням в задоволенні потреб, в першу чергу біологічних, через тотальну регламентацію поведінки;

  3. примусовим включенням до одностатевих соціальних груп.

  4. втрата соціально-корисних зв’язків.

Від усього цього занепокоєність може набувати хронічного характеру, нагнітаючи постійно внутрішню напруженість. Тому співробітниками нашої установи проводиться постійна робота для подолання даних негативних факторів.



Педагогічний процес в умовах позбавлення волі має такі специфічні особливості:

  • об’єкти впливу (засуджені) характеризуються значними відхиленнями в моральній і правовій свідомості, достатньо вираженою своєрідністю психічних станів і соціальних ролей;

  • педагогічний процес реалізується в умовах ізоляції в педагогічно несприятливому середовищі і регламентується кримінально – виконавчим законодавством;

  • у більшості випадків основні засоби перевиховання сприймаються засудженими як примусові;

  • результати педагогічного впливу не завжди можна проаналізувати;

  • процес перевиховання в місцях позбавлення волі організується в жорстких правових рамках.

Чітко сформований педагогічний процес несе у собі позитивний виховний потенціал, сприяє виробленню відповідного відношення до закону, формує дисциплінованість та відповідальність як серед співробітників, так і серед засуджених.



За вісім років існування довічного позбавлення волі відбулось багато змін в процесі удосконалення утримання таких засуджених, але в майбутньому пріоритетом в цій роботі повинно бути дотримання гарантій прав засуджених, визначених Конституцією України та Європейською конвенцією по захисту прав і свобод людини.

На данний час проблема утримання засуджених до ДПВ є досить актуальною, в зв`язку з тим, що інститут довічного позбавлення волі в нашій країні існує не так довго як в провідних Європейських країнах і до теперішнього часу перебуває на стадії вдосконалення та розвитку.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ


  1. Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод від 4 листопаду 1950 г.; Протокол N 1 від 20 березня 1952 г.; N 2 від 6 травня 1963 г.; N 4 від 16 вересня 1963 г.; N би від 28 квітня 1983 г.; N 7 від 22 листопаду 1990 р.

  2. Європейська конвенція проти тортур і інших жорстоких і нелюдяних або принижуючих людську гідність видів поводження або покарання від 26.11.1987 р. N 126.

  3. Європейські тюремні правила у редакції 2006 року.

  4. Права людини і професійні стандарти для працівників міліції та пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. Українсько – Американське бюро захисту прав людини, Амстердам – Київ – 1996.

  5. Конституція України. 1996 р.

  6. Кримінально-виконавчий кодекс України.

  7. Наказ № 33 від 17.03.2000р. “Положення про відділення соціально-психологічної служби установи виконання покарань “ - визначає організаційну структуру соціально-психологічної служби, організаційні засади роботи, функціональні обов’язки начальника відділення тощо, в додатках - визначено перелік документації, яку веде начальник відділення.

  8. Наказ № 275-2003р. “ Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань “ - цим наказом конкретизовано окремі питання виконання та відбування кримінального покарання у виді арешту, позбавлення та обмеження волі відповідно до вимог кримінально-виконавчого законодавства.

Григоренко Віктор Дмитрович,

начальник сектору максимального рівня безпеки

УВП №1 Вінницької області
ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ РОБОТИ ІЗ ЗАСУДЖЕНИМИ

ДО ДОВІЧНОГО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

29 грудня 1999 року Конституційним Судом України на пленарному засіданні було розглянуте питання про відповідність Конституції України положень статей Кримінального кодексу України, які припускали смертну кару-розстріл як покарання.

Виходячи з положень Конституції України про те, що:


  • людина, її життя, здоров'я, честь, гідність, недоторканність і безпека є найвища цінність;

  • право на життя є невід'ємним правом кожної людини, ніхто не може бути позбавлений життя беззаконно;

  • ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському, принижуючому його гідність відношенню або покаранню,

Конституційний Суд визнав неконституційним положення санкцій статей особливої частини Кримінального кодексу України, які передбачають смертну кару -розстріл як вищу міру покарання.

Закон України від 22 лютого 2000 року « Про внесення змін до Кримінального, Кримінально – процесуального і Виправно – трудового кодексів України» законодавчо закріпив скасування виняткової міри покарання – смертної кари -розстрілу. Одночасно в Кримінальний кодекс України був уведений новий вид покарання – довічне позбавлення волі.

Відповідно із внесенням змін у кримінальне законодавство Верховний Суд України переглянув справи більше чотирьохсот засуджених до вищої міри покарання, а також ті справи засуджених, у відношенні яких вирок не був застосований у зв'язку із вступом в дію з 1998 року мораторію на страту.

Таким чином, практично відразу після скасування смертної кари, Державний департамент України по виконанню покарань, як центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, що реалізує єдину державну політику в сфері виконання кримінального покарання, був поставлений перед необхідністю організації специфічної категорії осіб - засуджених до довічного позбавлення волі.

Характер й особливості виконання покарання у вигляді позбавлення волі визначаються передбаченим законом режимом тримання й відповідним йому правовим статусом засудженого. Згаданим вище Законом України від 22 лютого 2000 року було визначено, що засуджені до довічного позбавлення волі утримуються на суворому тюремному ув'язненні.

Норми, що діяли на той час, Виправно-трудового кодексу України передбачали для осіб, що утримуються на суворому тюремному ув'язненні, жорсткі режимні обмеження. Подібний режим у певній мірі був прийнятний як захід дисциплінарного впливу відносно осіб, що утримуються на тюремному ув'язненні, оскільки він встановлювався на відносно нетривалий строк. Безумовно, визначаючи такий режим тримання для засуджених до довічного позбавлення волі, законодавство виходило з того, що ці особи - особливо небезпечні злочинці, що зробили жорстокі вбивства. Разом з тим, такі жорсткі обмеження навряд чи відповідали гуманному характеру рішення про скасування смертної кари.

Засуджуючи злочинця на життя в умовах ізоляції від суспільства не на один десяток років, держава повинна гарантувати, щоб покарання було покаранням, але не катуванням.



Тепер в установі відбуває покарання, у вигляді довічного позбавлення волі - 314 чоловік, з них 179 - особи, яким смертна кара- розстріл, була замінена на довічне позбавлення волі.

Інформація про кількість потерпілих по областях України які проходять по кримінальних справах засуджених, які утримуються у Вінницькій УВП №1




п/п

Назва

області

Кількість засудже-них

Кількість потерпілих

Загальне

чол.

жінок

неповноліт.

1

Вінницька

39

29

20

10

59

2

Волинська

7

9

6

1

16

3

Дніпропетровська

54

61

41

12

114

4

Донецька

12

14

8

1

23

5

Закарпатська

4

5

3

1

9

6

Запорізька

22

13

17

2

32

7

Івано-Франківська

3

3

2

4

9

8

Київська

55

71

47

6

124

9

Кіровоградська

10

14

6

3

23

10

АР Крим

34

57

23

9

89

11

Львівська

3

3

2

-

5

11

Луганська

7

10

3

1

14

12

Миколаївська

6

9

-

-

9

13

Одеська

38

49

33

5

87

14

Черкаська

1

1

1

-

2

15

Сумська

2

-

3

-

3

16

Тернопільська

2

2

-

1

3

17

Херсонська

10

12

13

4

29

18

Хмельницька

5

11

4

2

17

Усього:

314

373

232

62

667

Для засуджених в установі створені необхідні комунально-побутові умови. У холодну пору року температура в житлових приміщеннях установи підтримується на рівні не нижче 18 градусів по Цельсію.

Засуджені забезпечені триразовим гарячим харчуванням, одягом, натільною білизною й взуттям, а також постільними належностями по встановлених нормах. Верхній одяг засуджених до довічного позбавлення волі відрізняється від інших засуджених. До 2004 року спецкостюм був жовтогарячих кольорів. З початку 2006 року напис на верхньому одязі засуджених «довічне позбавлення волі» був скасований.

Камерні приміщення, де утримуються засуджені до ДПВ, у Вінницькій установі виконання покарання, облаштовані відповідно до вимог чинного законодавства й мають житлову площу не менш 3 квадратних метри на одного засудженого. Камерні приміщення розраховані на 2 особи, і обладнані наступним інвентарем:




  • ліжко металеве - 2;

  • стіл для прийому їжі - 1;

  • відкидні стільці уздовж стола для прийому їжі - 2;

  • настінна шафка з нішами - 1;

  • вішалка для верхнього одягу - 1;

Камерні приміщення обладнані санвузлом і душем, радіоточкою з гучномовцем, електророзеткою побутового користування (і виробничої у випадку залучення засуджених до праці в камері), штучним освітленням (денна, нічна лампа й освітлення санвузла).

Всі камерні приміщення обладнані радіоточкою й телевізорами які були передані близькими родичами або купувалися засудженими по безготівковому розрахунку.

Тепер проводиться установка кабельного телебачення для всіх засуджених до позбавлення волі.

Специфічні особливості мають виховна й соціально-психологічна робота із засудженими до довічного позбавлення волі. Характеризуючи соціальний і кримінологічний портрет засудженого до довічного позбавлення волі, слід зазначити, що більше 42% з них за віком відносяться до категорії від 20 до 30 років, 36% - від 31 до 40 років і лише 4% засуджених мають вік понад 50 років. Таким чином, більша частина засуджених до довічного позбавлення волі - це особи молодого й середнього віку. Практично 40% засуджених не має родин або втратили соціально - корисні зв'язки. Лише третя частина засуджених раніше не залучалася до кримінальної відповідальності, інші мають багатий кримінальний «досвід».

З урахуванням криміногенної характеристики засуджених і характеру покарання виховна й соціально-психологічна робота з ними спрямована, насамперед, на формування й збереження соціально - корисних навичок, нейтралізацію негативного впливу на особистість умов тривалої ізоляції від суспільства, профілактику й попередження агресивного поводження засуджених стосовно персоналу, до інших засуджених а також до себе, тобто зниження ступеня небезпечності до оточуючих.

Так, як для засуджених до довічного позбавлення волі, характерно заперечення самого факту скоєння ними злочину, активні пошуки та намагання запевнити оточуючих у пом’якшуючих і виправдовуючих мотивах скоєних діянь, схильність до звинувачення самого себе виявлено лише у 1,2%.

Цей факт підтверджується результатами проведеного опитування. Більшість респондентів, висловлюючи своє відношення до відбування призначеного покарання, відмітили, що їм можна було призначити менш суворе покарання, ніж довічне позбавлення волі (63%).

Оскільки більшість засуджених не можуть об’єктивно і тверезо оцінювати ситуації які виникають та особисті переживання, важливими психологічними задачами є виховання у них самоконтролю, формування установки на усвідомлення себе причиною злочину.

Проведені заходи виховного характеру спрямовані також на усвідомлення засудженими провини за вчинений злочин і необхідності відшкодування заподіяного злочином збитку.

Зазначена категорія засуджених у переважній бiльшостi характеризується: різкою зміною настрою в залежності від ситуації, вiдсутнiстю сформованих моральних принципів, постійним пошуком нових вражень, дисгармонічним розвитком, схильністю до проявів неконтрольованої енергії та iмпульсивностi, прагнення до випробування власних можливостей, високою думкою про себе та некритичністю, схильнiстю до фантазування та удавання, відгородженістю, замкнутістю, порушенням соціальної адаптованості та ускладненнями у спiлкуваннi з оточуючими, орiєнтацiєю на власні уявлення та iн.

Разом з тим, частина засуджених показала низький рівень вираженостi акцентуацій характеру, що пояснюється властивою засудженим тенденцією до приховування особливостей власного характеру та інтересів, яка спричиняється недовірою до зовнішнього світу.

Одночасно, спостерігаються випадки поєднання трьох i більше типів акцентуацій характеру в однієї особи. Це підтверджує, що певна кiлькiсть вивчених засуджених представляють собою складні особистості, які потребують iндивiдуального підходу та деференцiйного вивчення.

Характерною рисою у засуджених виявлено специфiчну властивiсть поведiнки, яка полягає у приховуваннi власних конфлiктних задумiв та негативного вiдношення до оточуючих (прихована агресiя).

Незважаючи на те, що серед засуджених до ДПВ спостерiгається низький вiдсоток кiлькостi зареєстрованих конфлiктних ситуацiй, образ чи погроз працiвникам установи, поведiнка засуджених може активiзуватися зовнi за певних обставин (напружена морально-психологiчна обстановка, поганий стан здоров’я, рiзного роду провокацii та iн.), супроводжуватись агресивними, зухвалими вчинками, немотивованою жорстокiстю.

Слiд зауважити, що засудженi до ДПВ, якi вiдбули вже бiльше 5-х рокiв в умовах жорсткої iзоляцiї мають тенденцiю до втрати нормального спiлкування, неадекватне сприйняття та реагування на оточуюче середовище.

В умовах позбавлення волі у засуджених до ДПВ достатньо розповсюджені безсоння, чітке слідування внутрігруповим правилам поведінки, які напряму пов’язані з високою схильністю до самоконтролю, гіперрефлексії, що в свою чергу примножує можливість виникнення у засуджених невротичних розладів особистості.

В індивідуальній роботі з засудженим до ДПВ найбільш поширена бесіда вільного типу, яка завжди орієнтована на конкретну особистість. Вона дозволяє отримати безліч даних не тільки прямим, а й непрямим шляхом, відрізняється сильним психотерапевтичним змістом. Такий тип бесіди найбільш бездоганий.

Одним із проблемних питань є зайнятість вільного часу засуджених, оскільки режим їхнього відбування покарання не дозволяє проводити культурно - масові, спортивні заходи. Одним з основних занять є читання й тому засудженим надана можливість користуватися у встановленому порядку періодичними виданнями, літературою, їм також дозволено користуватися настільними іграми.

Важливим джерелом інформації для засуджених, а також засобами проведення право-роз’яснювальної і просвітительської роботи є радіо й телебачення.

Тривале перебування в умовах ізоляції, усвідомлення ваги вчинених злочинів спонукує багатьох засуджених звернутися до віри, до Бога. Законодавство гарантує засудженим до довічного позбавлення волі, як й іншим громадянам, право на волю віросповідання й задоволення релігійних потреб. Разом з тим, проведення релігійних обрядів обмежується режимом утримання. Тому зустрічі зі священнослужителями надаються засудженим в індивідуальному порядку і у суворо встановлений час із дотриманням необхідних мір безпеки. Спілкування зі священнослужителями, звернення до джерел християнства справляють на особистість засуджених однозначно позитивний вплив.

Відповідно до Закону України «Про свободу совісті й релігійні організації», ст. 128 Кримінально - виконавчого кодексу, з метою гарантування громадянам України права на свободу совісті й реалізації цього права, в установі проводиться робота із залучення представників релігійних конфесій й організацій до роботи із засудженими. Налагоджено контакти по доброчинній діяльності й милосердю засуджених.

В установі створені церковні приміщення Української Православної Церкви й Руської Православної Церкви за кордоном, де засуджені мають можливість взяти участь у проведенні служб і ритуалів. Приміщення обладнані спеціальними ґратами для безпеки проведення богослужіння.

Важливим засобом виховного впливу, їхньої корисної зайнятості та підвищення загально-освітнього рівня є навчання і тому 1 січня 2008 року навчально - консультативний пункт при Вінницькій УВП (№1) перепрофільований на вечірні класи на базі Вінницької середньої загальноосвітньої школи №24. Створено й забезпечено необхідною матеріальною базою й методичним матеріалом два навчальних класи - української мови й літератури, а також математики і фізики. На даний час закінчуються ремонтні роботи по обладнанню третього класу для занять засуджених.

У цих класах займаються 20 засуджених до довічного позбавлення волі, з них, для одержання:

- повної середньої загальної освіти - 17;

- базової середньої освіти - 3.

В 2007-2008 роках одержали освіту -17 засуджених.

Враховуючи, що виховний вплив на дану категорію засуджених застосовується в основному диференційовано до кожного засудженого на даний час не в змозі забезпечити ефективний індивідуальний підхід ( 3 начальника відділення СПС та психолог, який до того ж обслуговує ділянку СІЗО)

Мирошніченко Наталія Олександрівна,

викладач кафедри соціальної педагогіки

Інституту соціальної роботи та управління

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка