Синдром професійного вигорання



Скачати 86.75 Kb.
Дата конвертації11.03.2016
Розмір86.75 Kb.
Синдром професійного вигорання.

В житті кожної людини здоров’я посідає провідне місце. Всі ми розуміємо, що розв’язання життєвих проблем, досягнення цілей та реалізація в житті можливі лише за наявності міцного здоров’я. В буденному житті під терміном «здоров’я» найчастіше розуміють лише фізіологічний його аспект, але це поняття набагато ширше. Воно включає збалансоване поєднання фізичних, психічних та соціальних аспектів здоров’я, дає людині змогу жити цікавим, повним фарб життям.

Мова піде про явище, яке неабияк псує життя багатьом з нас, - синдромі професійного вигорання. Професійна діяльність насичена стрессогенной. Серед основних, виділяють наступні:

• Необхідність багато і інтенсивно спілкуватися з різними людьми, знайомими і незнайомими. День у день доводиться стикатися з різними проблемами безлічі людей, а такий контакт з емоційної точки зору дуже важко підтримувати тривалий час. Якщо вам притаманні скромність, сором'язливість, замкнутість і концентрація на проблемах «трудових буднів», то ви схильні накопичувати емоційний дискомфорт.

Часта робота в ситуаціях, що вимагають високої ефективності (бути незмінно милою, чарівною, організованою і т.д.). Така публічність і жорсткий зовнішній контроль з боку, з часом можуть викликати внутрішнє роздратування й емоційну нестабільність.

• Емоційно напружена атмосфера, постійний контроль над правильністю своїх дій. В умовах, коли вимоги перевершують внутрішні і зовнішні ресурси, стрес виникає як закономірна реакція.

Синдром виникає як результат дії багатьох факторів: оточення, в якому доводиться працювати; отримана освіта; умови праці та особистісні моменти.

У психології синдром професійного вигорання визначається як один із проявів тривалого робочого стресу, а також деяких видів професійної кризи. Виникає він в результаті накопичення негативних емоцій без відповідної « розрядки», що призводить до виснаження емоційно - енергетичних і особистісних ресурсів людини .

Поняття «професійне вигорання» з'явилося в психологічній літературі відносно недавно. Вперше його ввів в 1974 році американський психіатр Герберт Фрейденбергер для характеристики психологічного стану здорових людей, які працюють в системі «людина - людина», інтенсивно і тісно спілкуються з клієнтами ( пацієнтами ) в емоційно «навантаженої» атмосфері при наданні професійної допомоги. Професор психології Каліфорнійського університету Христина Маслач і її колеги розробили науковий підхід до вивчення проблеми професійного вигорання, розглядаючи його як трикомпонентну систему, яка включає:

1. Емоційне виснаження (зниження емоційного фону, байдужість або емоційне пересичення).

2. Деперсоналізацію (деформування відносин з іншими людьми або підвищення залежності від інших, поява негативного, навіть цинічного ставлення до оточуючих).

3. Редукція особистих досягнень (тенденція до негативного оцінювання себе, своїх професійних досягнень і успіхів, обмеження своїх можливостей, зобов'язань по відношенню до інших).

При великому навантаженні на роботі важливо встановити безпечний для нервової системи рівень напруги. Тоді професійне вигорання буде поставлено під контроль або його зовсім вдасться уникнути.

Для того щоб оцінити свій емоційний стан і можливу наявність симптомів професійного вигорання , необхідно скласти про них чітке уявлення .

У психології прийнято розділяти симптоми професійного вигорання на три групи:

• психофізичні;

• соціально - психологічні;

• поведінкові.

До психофізичних симптомів професійного вигорання відносяться:

почуття постійної, що не проходить втоми (симптом хронічної втоми);

• відчуття емоційного і фізичного виснаження;

• зниження сприйнятливості і реактивності на зміни зовнішнього середовища (відсутність реакції цікавості на чинник новизни або реакції страху на небезпечну ситуацію);

• слабкість, зниження активності та енергії, погіршення біохімії крові і гормональних показників;

• часті безпричинні головні болі;

• постійні розлади шлунково - кишкового тракту;

• різка втрата або різке збільшення ваги;

• повна або часткова безсоння ( швидке засинання і відсутність сну рано вранці, починаючи з 4 годин ранку, або, навпаки, нездатність заснути ввечері до 2-3 годин ночі і «важке» пробудження вранці, коли потрібно вставати на роботу);

• постійне загальмований, сонливий стан і бажання спати протягом всього дня;

• задишка або порушення дихання при фізичному або емоційному навантаженні;

• помітне зниження зовнішньої і внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх, тілесних відчуттів.



Соціально - психологічні симптоми професійного вигорання - це такі неприємні відчуття і реакції, як:

• байдужість, нудьга, пасивність і депресія (знижений емоційний тонус, відчуття пригніченості);

• підвищена дратівливість на незначні події;

• часті нервові зриви (« відхід у себе», спалахи невмотивованого гніву або відмови від спілкування);

• постійне переживання негативних емоцій, для яких у зовнішній ситуації причин немає (почуття провини, образи, підозрілості, сорому, скутості);

• почуття неусвідомленого неспокою і підвищеної тривожності (відчуття, що «щось не так, як треба»);

• почуття гіпервідповідальності і постійне відчуття страху («це у мене не вийде», «я не впораюся»);

• загальна негативна установка на життєві і професійні перспективи («як не старайся, все одно нічого не вийде»).

До поведінкових симптомів професійного вигорання відносяться наступні вчинки і форми поведінки:

• відчуття, що робота стає все важче і важче, а виконувати її - все важче і важче;

• помітна зміна режиму робочого дня;

• незалежно від об'єктивної необхідності постійно берете роботу додому, але вдома її не робите;

• почуття марності, зниження ентузіазму по відношенню до роботи, байдужість до результатів;

• невиконання важливих, пріоритетних завдань і «застрявання» на дрібних деталях, не відповідна службовим вимогам витрата більшої частини робочого часу на виконання автоматичних і елементарних дій (мало усвідомлюваних чи неусвідомлюваних);

• різке збільшення кількості викурених за день сигарет, зловживання алкоголем, застосування наркотичних засобів.

Серед симптомів, які виникають першими, - відчуття втоми і підвищена дратівливість, перехідна в невмотивовану агресію по відношенню до колег. Причини подібної поведінки криються у внутрішньому напруженні, викликаному невдоволенням собою чи іншими внутрішніми конфліктами, яких ви, як правило, не усвідомлюєте. Напруга поступово накопичується, внаслідок чого виникає необхідність «скинути » його. Коли ця потреба дає про себе знати, то, на жаль, «останньою краплею» стають будь труднощі, які раніше не викликали у вас бурхливої ​​емоційної реакції.

Синдром професійного вигорання починається, як правило, настільки тихо, що не завжди можна помітити його появу. Спочатку просто приглушаються емоції, відчувається незадоволеність собою або, навпаки, з'являється нечутливість до речей, які зазвичай викликають гостру реакцію. При цьому людину починають переслідувати непояснені головні болі і болі в спині, нескінченні застуди і безсоння.

На другій стадії цього синдрому психологічний стан проявляється на рівні емоцій. Подібно дзеркала, що відбиває внутрішній світ, ваша емоційна сфера починає виробляти негативну енергію. Саме в цей період виникає недоброзичливе ставлення до людей, з якими доводиться спілкуватися щодня: вони дратують, злять. Щоб уникнути цих негативних переживань, ви можете неусвідомлено усуватися від колег, виконуючи тільки мінімум роботи.

Але це не може тривати вічно. Настає третя стадія - виснаження. Більше немає емоцій, сил, волі ... Робота робиться на автопілоті. З'являються різкість, озлобленість, грубість, відстороненість, замкнутість, переоцінка професійних цінностей. Ви ображені на весь світ і самого себе. На щастя, до цієї фази доходять рідко.

На перших двох стадіях синдрому професійного вигорання можна відновитися, але, щоб повернутися до нормального життя, необхідно або навчитися жити з тим, що маєте, або змінити ситуацію.

З меншим ризиком для здоров'я професійного вигорання переживають люди, що володіють такими особливостями:

• хороше здоров'я;

• свідома, цілеспрямована турбота про свій фізичний стан (постійні заняття спортом і підтримання здорового способу життя);

• висока самооцінка і впевненість у собі, своїх здібностях і можливостях.

Крім того, професійне вигорання у меншій мірі загрожує, мають досвід успішного подолання професійного стресу і здатним конструктивно змінюватися в напружених умовах. Вони товариські, відкриті, самостійні і прагнуть спиратися на власні сили, постійно підвищують свій професійний і особистісний рівень. Нарешті, важливою рисою особистостей, стійких до професійного вигорання, є здатність формувати і підтримувати оптимістичні установки як щодо себе, так і інших людей і життя в цілому.

Отже, необхідно пам'ятати, що низька працездатність у період кризи не позбавляє вас професійних якостей і ви продовжуєте залишатися цінним співробітником.

Є кілька методів психологічного виходу з важкої ситуації, які допоможуть нейтралізувати професійного вигорання.

З меншим ризиком для здоров'я професійного вигорання переживають люди, що володіють такими особливостями:

• хороше здоров'я;

• свідома, цілеспрямована турбота про свій фізичний стан (постійні заняття спортом і підтримання здорового способу життя);

• висока самооцінка і впевненість у собі , своїх здібностях і можливостях.

Крім того, професійне вигорання у меншій мірі загрожує, мають досвід успішного подолання професійного стресу і здатним конструктивно змінюватися в напружених умовах. Вони товариські, відкриті, самостійні і прагнуть спиратися на власні сили, постійно підвищують свій професійний і особистісний рівень. Нарешті, важливою рисою особистостей, стійких до професійного вигорання, є здатність формувати і підтримувати оптимістичні установки як щодо себе, так і інших людей і життя в цілому.

Отже, необхідно пам'ятати, що низька працездатність у період кризи не позбавляє вас професійних якостей і ви продовжуєте залишатися цінним співробітником.

Є кілька методів психологічного виходу з важкої ситуації, які допоможуть нейтралізувати професійного вигорання.

1. Фізичне навантаження - це панацея майже від усіх бід і ліки від усіх душевних травм. Комусь більше підійде аутотренінг або медитація, комусь - щоденна зарядка або обливання холодною водою, а комусь - біг або сучасні танці.

 2. Повноцінний відпочинок. Без нього ефективна робота неможлива. Що є для вас відпочинком - вирішіть самі. Тільки одна умова - на відпочинок потрібно витратити якийсь час, а не просто «подрімати в метро». Зміна обстановки, нові враження, емоційний струс оновлять вас і, повернувшись, ви зможете продовжувати продуктивно працювати.

 3. Мистецтво раціоналізації. Пам'ятайте, що ваша робота - це не все життя. Ставтеся до неї як до невеликого фрагменту вашої життєвої кінострічки.

 4. Психологічне відсторонення. У ситуації, коли вас ображають відвідувачі або керівник, створіть розумовий бар'єр у вигляді скла в автомобілі, через яке ви можете бачити іншого, але не чути його.

 5. Створення фізичної дистанції. Ви можете стояти або сидіти трохи далі від відвідувачів, ніж зазвичай, рідше дивитися їм в очі, використовувати сигнали, неявно свідчать про швидкоплинність бесіди. Розмовляйте з відвідувачами на поверхневі, загальні теми. Це вимагатиме від вас набагато менше особистісних ресурсів.

Всупереч усьому і заради себе зберегти внутрішню гармонію. Адже роботі теж властиво бути так чи інакше тимчасовою. А нервова система - це те, що залишиться на все життя. І тільки в єдиному екземплярі.

Література

1. Анісімова О.А. Психолого-педагогічна компетентність як фактор збереження і зміцнення професійного здоров'я вчителя: Дисс. канд. психол. наук. - М., 2002. 160 с.

2. Мітіна Л.М. Психологія професійного розвитку вчителя. - М.: Флінта, 1998. 200 с.

3. Мітіна Л. Концепція професійного довголіття // Директор школи. 1998. - С.26-31.

4. Осухова Н. Кожевникова В. Профілактика професійного вигорання // Шкільний психолог. - 2006 . № 16 . - С.17 - 32

5. Психологія здоров'я / За ред. Г.С. Никифорова. - СПб.: «Пітер», 2003. 607 с.



6. Симанюк Е.Е., Печеркина А.А. Протидія професійним деформаціям // Народна освіта. - № 9. 2010. С. 265-269.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка