Система роботи з удосконалення навичок говоріння в учнів 5-6 класів на уроках української мови



Сторінка5/14
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.91 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Висновки з 1 розділу

Аналіз наукової літератури підтвердив необхідність обґрунтування й уточнення понятійної й операційної основ мовленнєвого розвитку, із засвоєнням яких удосконалюються навички створювати усні діалогічні й монологічні висловлювання різних стилів, типів і жанрів, що дозволило констатувати: ознайомлення школярів з теоретичними засадами говоріння принципово можливе й не створює труднощів для підлітків

Найбільш продуктивним в удосконаленні навичок говоріння учнів 5 – 6 класів уважаємо комунікативно-діяльнісний підхід, який поєднує в єдине ціле мовний і мовленнєвий зміст підготовки учнів. Головною метою такого підходу є аналіз мовних одиниць, які використовує мовець у конкретній ситуації, в умовах конкретних комунікативних актів, і вивчення висловлювання як продукту говоріння.

Під говорінням розуміємо вид усномовленнєвої діяльності, обумовлений висловленням думок і почуттів як в ініціативній, так і в реактивній формах.

Процес говоріння має три взаємопов’язані аспекти: лексичний (семантичний), граматичний (структурний), виразний (вимовний).

За програмуванням висловлювання розрізняють ініціативне (активне) говоріння, реактивне (відповідне) говоріння, репродуктивне (стохастичне) говоріння.

Важливим для дослідження є розкриття жанрового розмаїття процесу говоріння, до якого віднесено бесіду, розмову, суперечку, розповідь.

Як правило, мовець виступає ініціатором спілкування, програмуючи й прогнозуючи мовленнєві дії слухача. Його мовленнєва діяльність є відправною точкою реактивних дій співрозмовника. Тому ефективність процесу говоріння залежить від правильності, ясності, грамотності, виразності, емоційності, щирості, доречності, логічності, змістовності, краси, дохідливості, естетичності, точності ініціативних мовленнєвих дій.

Для успішного вдосконалення навичок говоріння в учнів 5 – 6 класів необхідно враховувати домінувальні потреби, індивідуальні та вікові особливості й зміни, рівень пізнавальних можливостей, здібностей підлітків, комплекс психічних процесів.

Організовуючи усномовленнєве спілкування за допомогою запуску мовленнєвих механізмів (програмування, осмислення, прогнозування, відбору слів, запам'ятовування, зберігання та реалізація граматичних характерних слів, переходу від одного типу конструкцій до іншого (трансформація), розгортання елементів програми в граматичні конструкції, реального існування звукового мовлення, контролю), мовець структурує інформацію, систематизуючи значущі мовленнєві утворення – висловлювання. Висловлювання – це процес і водночас словесний результат розв’язання певного комунікативного завдання мовними засобами.

Процес говоріння відбувається відповідно до етапів продуктивної мовленнєвої діяльності (ситуація→ мотив → потреба → намір → внутрішній задум та план → відбір слів → їх розташування та маркування → контроль).

Для розробки системи роботи з удосконалення навичок говоріння передбачаємо взаємодію закономірностей (розуміння семантики мовних одиниць; здатність засвоювати норму літературної мови; випереджальний розвиток усного мовлення; залежність мовленнєвих умінь і навичок від знань граматики і словникового складу мови), загальнодидактичних (науковості, систематичності й послідовності, наступності та перспективності, зв’язку теорії з практикою, наочності, усвідомленості, доступності) і лінгводидиктичних (взаємозв’язок у вивченні всіх розділів шкільної програми, функціонально-стилістична і комунікативна спрямованість у навчанні мови, зв’язок вивчення мови з розвитком мовлення, випереджальне навчання усного мовлення) принципів, методів (розповідь учителя, бесіда, спостереження над мовою, робота з підручником, метод вправ, продукування мовлення (комунікативний), реконструювання, конструювання, інтерактивні та імітаційні), засобів (вербальні, візуальні, вербально-візуальні, аудіювальні, аудіовізуальні, природні ситуації) навчання.




РОЗДІЛ 2

Теорія і практика розвитку навичок говоріння учнів основної школи
2.1. Методичне забезпечення роботи з удосконалення навичок говоріння

На сучасному етапі розвитку методичної науки гостро постає потреба оволодіти не тільки мовною, а й комунікативною компетентністю – вмінням співвідносити мовні засоби з ситуацією спілкування. Відтак говоріння розглядають як фундаментальне вміння, оволодіння яким передбачає формування навичок спілкування, вільного вираження думок і почуттів у різних сферах суспільного життя. При цьому загальноосвітня школа має забезпечити формування комунікативної особистості, яка „володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно доцільно користуватися засобами рідної мови – її стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо) [179, с.3]”. Проте, декларуючи спрямованість навчання на вдосконалення говоріння, на формування й розвиток умінь та навичок монологічного й діалогічного мовлення як на спеціальних уроках, так і на уроках засвоєння мовної системи, все ж таки продукування та відтворення діалогічних і монологічних висловлювань здійснюється здебільшого поза реальною мовленнєвою ситуацією, найголовніше – не розкривається специфіка говоріння як виду мовленнєвої діяльності.

Наше дослідження починалося за програмою „Рідна мова” (5-11 кл.) [176], де зазначено, що одним із головних завдань є „вироблення в школярів умінь і навичок комунікативно виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях під час сприймання, відтворення і створення висловлювань з дотриманням українського мовленнєвого етикету [Там само, c.4]”. Відповідно до програми навчання мови здійснювалося за чотирма лініями: лінгвістичною, комунікативною, культурологічною, діяльнісною.

Комунікативна змістова лінія визначає зміст роботи над формуванням у школярів умінь самостійно будувати усні висловлювання різних жанрів, необхідні учням у період навчання, у процесі майбутньої діяльності й просто в життєвому спілкуванні. З цією метою програмою передбачено формування в п’ятикласників таких умінь: складати діалог певного обсягу відповідно до запропонованої ситуації спілкування, досягати комунікативної мети, дотримувати теми висловлювання, норм літературної мови, використовуючи репліки для стимулювання, підтримання діалогу, формули мовленнєвого етикету; складати усні монологічні висловлювання різних стилів і типів мовлення (складання творів – розповідей на основі власного досвіду, описів окремих предметів, тварин, творів-роздумів на тему, пов’язану з життєвим досвідом учнів; оповідань про випадок із життя; усна відповідь на уроках української мови та інших предметів на основі докладного і вибіркового переказу текстів наукового стилю; усний відгук про висловлювання товариша тощо); додержувати основних правил спілкування (бути ввічливими, привітними і доброзичливими, уважно, не перебиваючи слухати співрозмовника, заохочувати його висловити свою думку, зацікавлено і доброзичливо вислуховувати її, уміти висловити незгоду з позицією співрозмовника так, щоб не образити його; не розмовляти без потреби голосно, не вживати грубих слів, говорити про те, що цікаво адресатові мовлення, та ін.) [176, с. 21-22].

Полегшує роботу над удосконаленням навичок говоріння школярів ознайомлення з відомостями про мовлення і спілкування в п’ятому класі, де формується основна мовленнєвознавча понятійна база. До цих понять належать: спілкування, мовлення, види мовленнєвої діяльності, адресат мовлення, монологічне й діалогічне мовлення, усне і писемне мовлення, основні правила спілкування (практично), тема і основна думка, вимоги до мовлення (змістовність, логічна послідовність, багатство, точність, виразність, доречність, правильність), текст, загальне уявлення про стилі мовлення, типи мовлення (практично). У програмі посилено увагу до засвоєння п’ятикласниками основних норм української літературної мови. Проте їх утілення на практиці вимагає ініціативи вчителів, зокрема для детального вивчення й аналізу помилок, властивих мовленню учнів.

У програмі 6-го класу передбачено засвоєння відомостей про мовлення (ситуація спілкування, текст, його структурні та функціональні особливості, стилі мовлення), що має здійснюватися на практичному рівні. Теоретичні відомості використовуються під час вивчення офіційно-ділового стилю, його особливостей і жанрів. За комунікативною змістовою лінією шестикласники повинні навчитися: складати діалог певного обсягу відповідно до запропонованої ситуації спілкування, досягати комунікативної мети, висловлювати особисту позицію щодо обговорюваної теми, додержувати правил спілкування (не перебивати співрозмовника, заохочувати його висловити власну думку, зацікавлено і доброзичливо вислуховувати її, вміти висловити незгоду з позицією співрозмовника так, щоб не образити його); дотримуватися норм літературної мови; додержувати основних правил спілкування; складати усні твори (твір-опис та роздум на основі особистих вражень і за картиною, твір-роздум про вчинки людей на основі власних спостережень і вражень, твір-оповідання на основі побаченого і за жанровою картиною), усні відповіді на уроках української мови та інших предметів на основі докладного і вибіркового переказу текстів наукового стилю (за таблицею, готовим планом), повідомлення на лінгвістичному тему (типу елементарного роздуму).

Для активації мовленнєвої діяльності школярів за культурологічною змістовою лінією передбачено надавати перевагу таким темам для створення висловлювань, які були б пов’язані з життєвим досвідом, зацікавили б їх, викликали інтерес, бажання поділитися думками, мали б виразне виховне спрямування. Наприклад, “Які риси характеру я хочу в собі виховати?”, “Чому людина працює?”, “Чому треба берегти рідну мову?” (5 клас); “Які норми стосунків із сусідами, друзями, знайомими стали звичними для мене?” Які особливості українського етикету?”, “Що єднає мене з моїми пращурами?”, “Як жити в єдності з природою?” (6 клас).

Вимоги програми якнайповніше реалізуються в підручниках з рідної мови. До переходу на 12-річну систему навчання аналіз чинних підручників для 5-6 класів [192], [193] з погляду насиченості їх завданнями й вправами, спрямованими на вдосконалення навичок говоріння, дозволяє дійти висновку, що кількість їх недостатня, відсутня система вправ, яка б гармонійно поєднувалася із систематичним курсом рідної мови.

Вправи передбачали вироблення в п’ятикласників навичок змістово-композиційного аналізу висловлювання (основні поняття: текст, його тема, головна думка, план), стилістичного аналізу (основні поняття: стиль мовлення, його особливості, жанрові різновиди), типологічного аналізу (основні поняття: тип мовлення, його структура – “відоме” і “нове”). Таким чином учням подаються основні поняття лінгвістики тексту та стилістики.

Ми намагалися виявити ситуативні вправи, спрямовані на вдосконалення умінь монологічного та діалогічного мовлення. Здебільшого ці вправи запропоновано до уроків розвитку мовлення, рідше – до вивчення лінгвістичних тем (наприклад, вправи 9, 35, 258, 486 (5 клас), 18, 25, 53, 67, 80, 270, 522(6 клас)). Якщо в п’ятому класі подано ситуативні вправи на вироблення вмінь і навичок письмового оформлення діалогів, а вдосконалення вмінь усного діалогічного мовлення здійснюється під час закріплення вивченого матеріалу, то в шостому класі більше вправ, які розвивають мовлення за допомогою реальних ситуацій спілкування під час вивчення лінгвістичних тем. Наприклад: Уявіть собі ситуацію: ви хочете звернутися до бібліотекаря Тетяни Андріївни з проханням залишити для вас книжку. Передайте своїм друзям діалог, який відбувся між вами і бібліотекарем. Запишіть його, правильно розставивши розділові знаки. Які вирази мовленнєвого етикету ви використали? (6 клас, вправа 523). Безумовно, такі вправи відіграють важливу роль у процесі формування навичок культурного спілкування, стимулюють мовленнєву творчість. Проте ці вправи епізодичні, рідко мають виховний характер.

У підручнику для 5 класу [193] використовується теоретичний матеріал із культури спілкування на уроках розвитку мовлення, у пам’ятках, де подано поради щодо володіння голосом при спілкуванні; як бути приємним співрозмовником, користуючись правилами мовленнєвого етикету; як готуватися до усного повідомлення на лінгвістичну тему, як критикувати, не ображаючи тощо, а також вправи з такими умовами: уявіть ситуацію: одна людина робить іншій певну послугу, а та висловлює вдячність за неї. Опишіть цю ситуацію у вигляді розмови двох осіб (уявних чи реальних), використовуючи вислови з довідки. Скажіть, яких правил мовлення слід дотримуватися в спілкуванні (вправа 63); складіть текст, у якому розкажіть, як слід поводитися під час розмови з дорослими. Адресат – однокласники. Використовуйте відомі вам мовні засоби зв’язку речень у тексті. Скористайтеся порадами «Як бути приємним співрозмовником» (вправа 74); прочитайте матеріал, поданий у рамці. Усно складіть із поданими словами кілька речень-звернень (вправа 204); прочитайте вислови і пригадайте ситуацію, коли ви вчинили несправедливо у ставленні до своїх знайомих, родичів. Чи завжди ви просили вибачення? Якщо ні, напишіть текст вибачення, а при зустрічі з людиною, яку ви образили, знайдіть у собі мужність просити пробачити вас. Пам’ятайте про правила мовлення (вправа 215). Таких вправ мало для повноцінного формування культури спілкування. Водночас, є вправи, умови яких можна було б доповнити завданням із культури спілкування.

У підручнику для 6 класу [192] пропонуються вправи, спрямовані безпосередньо на розвиток умінь використання правил мовленнєвого етикету відповідно до ситуації спілкування здебільшого на уроках розвитку зв’язного мовлення, хоча є вправи, які можна було б доповнити в умові щодо використання правил спілкування.

У підручниках констатуємо відсутність вправ для розвитку позамовних засобів (міміка, жестикуляція, рухи тіла тощо), що важливо в процесі створення й вдосконалення власних висловлювань.

На основі змісту освітньої галузі „Мови і літератури” Державного стандарту базової і повної середньої освіти розроблено чинну програму з української (рідної) мови для 5-12 класів [179] із урахуванням вітчизняного законодавства в галузі освіти та результатів сучасних вітчизняних і зарубіжних психолого-педагогічних та методичних досліджень, зокрема Рекомендацій Ради Європи. Нова програма, структура якої передбачає мовленнєву, мовну, соціокультурну й діяльнісну (стратегічну) змістові лінії, дозволяє якісніше реалізувати методику вдосконалення навичок говоріння.

Для нашого дослідження важливою є мовленнєва змістова лінія, завдяки якій здійснюється усвідомлення мовленнєвознавчих понять, зокрема посилюється увага до вдосконалення навичок говоріння, до формування й розвитку вмінь і навичок монологічного й діалогічного мовлення як на спеціальних уроках, так і на уроках засвоєння мовної системи. Стандарт мовної освіти, що передбачає не лише знання мовних засобів, необхідних і достатніх для спілкування, а й автоматизоване їх використання в актах комунікації, свідчить про те, що мовленнєва діяльність стала основою шкільного навчання.

У програмі для п’ятого класу передбачено різні види робіт для формування умінь і навичок говоріння, що передбачає формування й розвиток умінь і навичок усного діалогічного й монологічного мовлення: виразне читання вголос, вивчення учнями напам’ять або близько до тексту художніх, науково-популярних текстів різних типів мовлення, що належать до таких жанрів, як оповідання, замітка, стаття, легенда, переказ, казка, прислів’я, приказки, пісня, вірш, байка; переказування (докладно) текстів наукового стилю, художніх текстів розповідного характеру з елементами опису тварин, роздуму; складання й розігрування діалогів відповідно до запропонованої ситуації спілкування, пов’язаної із життєвим досвідом учнів (етикетного характеру, діалог-розпитування), за поданим початком, малюнком, створення монологічних висловлювань різних типів, стилів і жанрів мовлення; складання відповідей на уроках української мови та інших предметів (за поданим планом або таблицею) в науковому стилі, усних повідомлень та відгуків на лінгвістичну тему [Там само, с. 18 - 20].

Полегшує роботу з формування навичок говоріння школярів рекомендоване програмою паралельне опрацювання мовної і соціокультурної ліній через систему текстів, що забезпечують оволодіння національними й загальнолюдськими культурними та духовними цінностями, а також нормами, що регулюють стосунки між поколіннями, націями, сприяють естетичному й морально-етичному розвиткові. Наприклад, “Українська мова – найбільша духовна цінність українського народу”, “Народні митці України», «Родина, члени родини, їхні професії, історія мого роду», «Традиційна повага до старших в Україні», «Моя школа, мій клас», «Покликання людини» та ін.

З метою підготовки учнів до усної роботи творчого характеру, зокрема висвітлення понять ієрархії вартостей (абсолютних, національних, громадянських, родинних чи особистісних), програмою передбачено теми висловлювань: «Мова – найцінніший скарб народу», «Ой, роде наш красний», «Шкільна родина», «Краса врятує світ» та ін.

У шостому класі рекомендовано такі види робіт: виразне читання вголос художніх, ділових, науково-популярних текстів, що належать до таких жанрів мовлення, як оповідання, стаття, замітка, п’єса, казка, байка, прислів’я, приказки, загадки (вивчення деяких напам’ять чи близько до тексту); переказування почутого або прочитаного (докладно, вибіркового) текстів різних типів, стилів і жанрів мовлення, складання і розігрування діалогів відповідно до серії малюнків, запропонованої ситуації спілкування, пов’язаної з особистими враженнями від певних подій, спостереженнями, обміном думками, життєвим досвідом учнів, етикетного характеру, створення монологічних висловлювань різних типів, стилів і жанрів мовлення; складання усних повідомлень на лінгвістичну тему в науковому стилі [177, с. 42-44].

Для шестикласників пропоновані нові теми текстів: «Пісня – душа народу», «Символіка народного костюма», «Декоративно-художнє оздоблення хати», «Рослинний і тваринний світ рідного краю», «Етика спілкування» тощо, теми висловлювань «Дівчина з легенди (Маруся Чурай)», «Одягни вишиванку», «Мережила скатертину», «Бджола на квітці», «Символ нездоланності людини» та інші.

Діяльнісна змістова лінія виявляється у розвиткові й удосконаленні загальнопізнавальних, організаційно-контрольних, творчих, естетико-етичних умінь учнів. П’ятикласники мають оволодіти вміннями робити спостереження (аналізувати, порівнювати, виділяти головне), моделювати мовні та позамовні поняття, явища, закономірності, визначати мету власної пізнавальної діяльності, планувати, здійснювати план, оцінювати результат, уявляти, помічати й формулювати проблему, робити припущення, добирати аргументи, помічати красу в мовних явищах, явищах природи, у мистецтві, у вчинках і звершеннях людей; критично оцінювати свої вчинки [Там само, с. 39]. Крім зазначених умінь для учнів 5 класів, шестикласники повинні систематизувати, узагальнювати мовні та позамовні поняття, явища, закономірності, узгоджувати свої вчинки з загальнолюдськими моральними нормами, виявляти готовність творити добро словом і ділом.

У програмі особливу увагу зосереджено на міжпредметних зв’язках, що реалізуються через звернення до літератури, образотворчого мистецтва під час створення усних розповідей, описів, роздумів, використання текстів етичної, історичної, природознавчої тематики (5 клас), усних переказів текстів наукового стилю мовлення, усних роздумів на математичні теми (6 клас).

Підсумовуючи вищесказане, зазначимо, що в новій програмі послідовніше впроваджується комунікативно-діяльнісний принцип навчання мови, посилюється увага до вдосконалення навичок говоріння, формування й розвитку вмінь і навичок діалогічного й монологічного мовлення.

Відповідно до навчальних програм створюються підручники й посібники. Вивчення української (рідної) мови в 5-6 класах загальноосвітніх навчальних закладів здійснюється за підручниками О. Глазової, Ю. Кузнецова, С. Єрмоленко, В. Сичової, О. Заболотного, В. Заболотного, М. Пентилюк та ін. [48 ; 49 ; 69 ; 74; 194; 195]. На вдосконаленні вмінь усного діалогічного й монологічного мовлення школярів позитивно позначається використання в підручнику з рідної мови для 5 кл. (О. Глазова, Ю. Кузнєцов) [48] ситуативних вправ, що ознайомлюють зі структурою мовленнєвого спілкування. Важливим є те, що ситуативні вправи подано не лише в розділах «Говоріння», а й у розділах мовної змістової лінії.

Підручник передбачає формування навичок говоріння за допомогою складання діалогів відповідно до ситуації спілкування, пов’язаної з життєвим досвідом учнів, особистими враженнями, спостереженнями. Наприклад: Складіть невеликий діалог, який міг би відбутися між двома однокласниками під час шкільної перерви. Використайте надані в рамці слова, словосполучення, речення. Розіграйте діалог за особами (вправа 35), або вправа 37: Уявивши, що ви прийшли до шкільної бібліотеки, зорієнтуйтеся в умовах спілкування. Для цього замисліться над таким: офіційними чи неофіційними можна вважати обставини спілкування; хто є адресатом мовлення? З’ясуйте тему вашого майбутнього висловлювання (про що говоритиме) та його головну думку (які висновки впливатимуть). Придумайте діалог між вами та бібліотекарем. Підготуйтеся розіграти цей діалог за особами зі своїм однокласником.

У підручнику є завдання на усне переказування тексту, успішність виконання яких значною мірою залежить від урахування вимог до мовлення. Наприклад, вправа 48: Прочитайте текст спочатку мовчки, потім – уголос. Значення виділених слів з’ясуйте за тлумачним словником. Визначте тему і головну думку тексту. Колективно складіть і запишіть план тексту. Усно перекажіть текст за планом. Монологом чи діалогом є подане висловлювання? Свою думку доведіть. Поясніть, які види мовленнєвої діяльності ви використали, виконуючи вправу.

Відпрацювання комунікативних умінь і навичок в учнів 5 класу організовується також завдяки створенню усних текстів-описів предметів. Наприклад: Самостійно складіть художній опис будь- якої глиняної (керамічної) побутової речі: глечика, миски, куманця, вазона для квітів тощо. Той самий предмет намалюйте або сфотографуйте. Запам’ятайте: те, що описано словами, завжди можна передати одним малюнком або фотографією (вправа 153) або: Уявіть котрийсь із фантастичних предметів, які згадувано в українських народних казках: меч-гартованець, шапку-невидимку, чарівну паличку тощо. Усно опишіть предмет (вправа 132), або: Виберіть один із предметів шкільного приладдя: пенал, лінійку, олівець тощо. Уважно роздивіться цей предмет, його частини (“відоме”), назвіть його ознаки (“нове”). Усно опишіть його в науковому стилі. Яка мета наукового опису предмета? (вправа 149). Такі завдання сприяють розвитку творчої уяви, мислення, пам’яті, мовлення школярів.

Підручник ознайомлює п’ятикласників з елементами практичної риторики. У контексті засвоєння правил спілкування звернено увагу на дотримання орфоепічних правил (словничок правильної вимови слів), подано поняття про допоміжні засоби спілкування: емоційно-експресивне забарвлення голосу, жести, міміку. Наприклад: Усно дайте пропущені репліки. Діалог розіграйте за особами, дотримуючись правильної інтонації. Застосовуйте жести та міміку (вправа 230). Уміщено вправи для формування вміння правильно інтонувати речення, засвоєння найоптимальніших для говоріння темпу й гучності мовлення. Наприклад: Прочитайте вірш у середньому темпі, правильно інтонуючи речення. Визначте окличні речення. Прочитайте вірш удруге – у прискореному темпі, втретє – в уповільненому. Чому саме середній темп мовлення є найкращим для сприймання? (вправа 121) або: Прочитайте речення з правильною інтонацією. З’ясуйте вид кожного речення за метою висловлювання та за емоційним забарвленням (вправа 206). Але вправи, в яких з’ясували б роль таких невербальних засобів, як рухи, погляд, поза, у підручниках відсутні.

Вправи на створення усних монологічних висловлювань супроводжуються зразками виконання та довідками для вибору потрібних слів. Наприклад: Подякуйте бабусі за надісланий до дня народження подарунок. В усному висловлюванні використайте слова: родина, люб’язність, пам’ятати, святкувати, з’їхатися, матір’ю, здоров’я (вправа 377).

З метою уникнення одноманітної змістової наповнюваності в підручнику для 5 класу формування патріотичних, морально-етичних, екологічних переконань та естетичних смаків здійснюється за допомогою вдало підібраного матеріалу, пов’язаного зі способом життя й ментальністю українського народу, історією держави, символами, усною народною творчістю, християнською етикою.

Зрозуміти матеріал, що пропонується учням для вивчення, пересвідчитися у багатобарвності, глибині української культури допомагають таблиці, схеми, кодограми, картини сучасних українських художників, фотокартки, кадри з мультфільмів, малюнки, пам’ятки.

У підручнику «Рідна мова» (О. Глазова, Ю. Кузнєцов) [49] для 6 класу передбачено формування вмінь і навичок, необхідних для усного продукування висловлювань за допомогою складання діалогів у процесі вивчення мовних тем. Наприклад, вправа 534: Складіть і розіграйте діалог (телефонну розмову) між працівниками театральної каси та гостями Києва (Львова, Одеси або іншого обласного центру). Приїжджий хоче замовити квитки на прем’єру в драматичному або музичному театрі. У репліках діалогу використовуйте деякі з поданих у рамці висловів (хотів би придбати квиток на виставу від двадцять першого до двадцять п’ятого квітня; є квитки на ранок двадцять шостого ) чи вправа 524: Складіть і розіграйте діалог між бабусею й онукою, які роздивляються родинний альбом фотокарток. Бабуся розповідає про своїх батьків, сестер, братів, друзів, указуючи, якого вони були віку на час фотографування, зіставляючи вік старших і молодших. Онука розпитує, скільки дітей мав кожен із родичів, якою була різниця в їхньому віці. У репліках використовуйте кількісні числівники в непрямих відмінках.

Чимало вправ на створення власних монологічних висловлювань в усній формі, виконання яких забезпечує свідоме використання мовних засобів у тексті відповідно до мовленнєвої ситуації й комунікативних особливостей монологу, а також виховання кращих моральних якостей.

Допоміжні матеріали до уроків (твір-роздум про вчинок людей, твір-оповідання за жанровою картиною, повідомлення на лінгвістичну тему) стимулюють мовленнєву активність учнів, розвивають уяву: Роздивіться репродукцію жанрової картини «Святочне ворожіння». Дайте усні відповіді на подані запитання. Що могло відбуватися перед зображеним на картині моментом? Що могло трапитися після зображеного на картині? (вправа 550).

Завдання для тих, хто бажає стати красномовним, орієнтують на побудову висловлювань певного типу й стилю мовлення, усвідомлення основних правил культури спілкування, збагачення лексичного запасу учнів, форсування мовленнєвих умінь і навичок.

Підручники нового покоління «Рідна мова» для учнів 5-6 класів [194], [195] відповідають сучасним вимогам, задовольняють потреби вчителя й служать засобом пізнання й розвитку учня. Матеріал підручників, призначений для формування і вдосконалення навичок говоріння, розвиває діалогічне й монологічне мовлення, організовує роботу з ситуативними завданнями, що стимулюють висловлювання, текстами різних типів, стилів і жанрів мовлення, що забезпечують розуміння й засвоєння функцій мовних одиниць у зв’язному мовленні, вправами аналітичного, креативного й корекційного характеру, що дає змогу вчителеві формувати комунікативні навички учнів, додержуючи принципів систематичності і послідовності. Значну увагу в підручнику для 5 кл. (М. Пентилюк, І. Гайдаєнко, А. Ляшкевич, С. Омельчук [194] приділено особливостям спілкування з урахуванням дискурсивного мовлення, предметом якого є не тільки створений учнями текст діалогічної чи монологічної структури, а й самі співрозмовники, мета, мотив, ситуація і сфера спілкування. Наприклад: 1. Прочитайте текст, випишіть речення з прямою мовою і проаналізуйте в такій послідовності: 1) визначте мовця (адресанта), тобто назвіть, кому належать слова прямої мови; 2) визначте час дії: у момент мовлення чи до або після нього; 3) з’ясуйте значення і вживання дієслів, що називають процес спілкування. Скористайтеся зразком міркування (роздуму). 2. Пригадайте, про який період з історії України йде мова в наведеному тексті. 3. Якщо хтось із вас побував у Києві, то бачив собор Андрія Первозванного, ходив вулицею Андріївський узвіз. Поділіться враженнями зі своїми однокласниками у формі роздуму. Уникайте помилок у його побудові (5 клас, вправа 377) чи вправа 43: Розгляньте малюнок. Яку казку проілюстровано? Який епізод казки зобразив художник? Схарактеризуйте ситуацію спілкування персонажів. Побудуйте діалог між ними (6 клас). Ці та інші вправи позитивно впливають на формування гуманістичного світогляду, розвиток загальної культури, уяви, мислення, мовлення учнів. Важливим є органічне поєднання авторами індуктивного й дедуктивного підходів до розташування й характеру засвоєння теоретичного та практичного матеріалу, що знайшло відображення в завданнях і вправах, у викладі теоретичного матеріалу.

У вправах трапляються такі завдання: “Поміркуйте”, “Пригадайте”, “Уявіть”, “З’ясуйте”, “Проаналізуйте”, “Ознайомтеся”, “Розгляньте”, “Прочитайте виразно”, “Використайте”, що викликає бажання пізнати нове, розвиває пошукові здібності, забезпечує сталий інтерес учнів до навчання, формує стійку мотивацію до оволодіння мовою.

Отже, у чинних підручниках з рідної мови автори подають вправи для вдосконалення навичок говоріння, але їх кількість недостатня, відсутня система вправ, що є надійним підґрунтям для вдосконалення власного мовлення впродовж усього життя.

Успішність роботи з удосконалення навичок говоріння залежить від вдало підібраного навчально-методичного забезпечення (посібники, наукова й методична література).

У посібнику “Розвиток усного мовлення на уроках української мови в 4 – 8 класах” М. Стельмаховича [216] подано завдання й обсяг роботи з розвитку усного мовлення у 4 – 8 класах, принципи його навчання, методи та прийоми, описано систему тренувальних вправ. Учений визначив основний зміст роботи: засвоювати теоретичні відомості про усне висловлювання, оволодівати нормами усної літературної мови, засобами експресії, мімікою, жестами, етикою й естетикою живого спілкування, набувати вміння висловлюватися змістовно, цілеспрямовано й емоційно. Серед умов оволодіння культурою усного спілкування М. Стельмахович називає також засвоєння правил виразного читання, збагачення лексичного запасу школярів, усунення помилок в усних висловлюваннях та запобігання їм. Ефективними, на думку автора, методами засвоєння знань про ознаки усного мовлення й формування на цій основі необхідних умінь і навичок є живе слово педагога, бесіда, метод спостереження і аналізу мовних явищ, самостійна робота учнів.

М. Пентилюк у підручнику “Культура мови і стилістика” [160] пропонує систему вправ і завдань, що поєднує додержання правил спілкування з одночасним засвоєнням теоретичних відомостей та формуванням правописних і стилістичних умінь. Знайшла відображення і класифікація мовних і мовленнєвих помилок усного мовлення, усунення яких залежить від досконалого знання норм літературної мови.

Вітчизняні методисти, автори “Методики навчання української мови в середніх освітніх закладах”, ознайомлюють з нормами процесу говоріння (дотримуватися вимог артикуляції, інтонування, темпу, тембру, висоти голосу, пауз тощо як засобів передачі смислу висловлювання та впливу на слухачів; слідкувати за технікою дихання; почуватися впевнено перед аудиторією, доречно використовувати жести, міміку, тримати поставу, обирати зручне для спілкування місце тощо), називають нормативні мовленнєві вміння під час створення усних висловлювань: підпорядкування висловлювання комунікативній меті, темі й основній думці; доречно використовувати мовні засоби і способи зв’язку; дотримуватися правил спілкування, мовленнєвого етикету; розрізняти нормативну й ненормативну лексику, не використовувати позанормативну лексику (мовленнєві табу); контролювати й виправляти змістові й мовленнєві помилки [132, с. 284].

Монографія Е. Палихати [152] орієнтує вчителя-словесника на основні відомості про діалогічне мовлення, його психолого-методичні засади та лінгвістичні особливості, що виступають теоретичною базою для навчання усного діалогічного мовлення на уроках української мови. Авторка пропонує систему навчально-тренувальних вправ (мовно-мовленнєві, умовно-мовленнєві та власне-мовленнєві), що полегшують продукування діалогічного тексту. У монографії дослідниці знайшли відображення і факультативні заняття, позакласні заходи, на яких також формуються навички говоріння, відбувається засвоєння правил мовленнєвого етикету й культури спілкування, розвиваються творчі здібності та естетичний смак. У посібнику “Культура українського діалогічного мовленнєвого спілкування” [149] подано не тільки відомості про діалог, полілог, їхні види й будову, лінгвістичні та паралінгвістичні засоби, фонетичні, лексичні, фразеологічні, словотворчі та синтаксичні норми, а й багатство мовленнєвого етикету, знання якого допомагають розкрити скарби слова, сформувати особистість, яка відзначалася б свідомим ставленням до мови, високою культурою мовлення. Сприяють вихованню навичок культурної поведінки і конспекти уроків усного діалогічного спілкування для учнів 5 – 9 класів, які рекомендовано в книзі Е. Палихати [151]. За допомогою текстів, що мають позитивне виховне, морально-духовне спрямування комунікативного характеру, автор ознайомлює з видами діалогів (полілогів), діалогічних єдностей, діалогічних реплік, позамовних чинників – інтонації, жестів, міміки та ін.

Методиці формування діалогічного мовлення учнів 1 – 4 і 5 класів з урахуванням принципу наступності й перспективності присвячено дисертаційне дослідження А. Ляшкевич [118]. Розроблена система вправ на спостереження побутових, художніх, навчальних і ділових діалогів, редагування чужих і самостійно складених діалогів відповідно до мовленнєвої ситуації сприяє осмисленню, усвідомленню знань і вмінь, необхідних для продукування висловлювань та вдосконалення мовлення в цілому.

Л. Попова в дисертаційному дослідженні [173] теоретично обґрунтувала важливість і необхідність створення системи роботи з удосконалення монологічного мовлення учнів 5 – 7 класів, що будується від засвоєння мовленнєвих понять до їх застосування в процесі створення монологу, від аналізу текстів-взірців – до розвитку мовленнєвої компетентності.

Проблему формування навичок виразності усного мовлення розглянуто в дисертаційному дослідженні І. Варнавської [32]. Авторка дійшла висновку, що процес породження висловлювань буде успішним за умови розвитку виразного й образного мовлення учнів, оскільки ці процеси передбачають свідоме користування виражальними засобами мови для висловлення думки та відбивають рівень сформованості мовленнєвих умінь і навичок, який виявляється в мовленнєвій діяльності особистості і є одним із чинників загальної культури людини.

Удосконалення навичок говоріння повинно базуватися на умовах, способах, правилах, нормах формування думки під час створення усних висловлювань. Так, у посібнику Н. Десяєвої, Т. Лебедєвої, Л. Ассуірової [58] визначено правила говоріння, що допомагають не тільки структурувати висловлювання, а й указують шляхи оволодіння етикою спілкування, зокрема етикетною культурою, умінням контролювати свої почуття, емоції, волевиявлення.

Ураховуючи труднощі говоріння, М. Василик виділив умови, за допомогою яких здійснюється процес говоріння: наявність комунікативно-мовленнєвої ситуації, яка є стимулом говоріння; наявність мети повідомлення своїх думок, комунікативної спрямованості взаємодії; наявність знань про предметний зміст, компоненти ситуацій, тобто про те, що визначає процес говоріння; ставлення до співрозмовника, розуміння його настрою, почуттів, системи поглядів, знання про його потреби в спілкуванні; наявність засобів вираження своїх думок і почуттів, засобів вираження свого ставлення й реалізації мовленнєвої дії (такими засобами є мовленнєве вміння та його навички) [147, с.232]. Крім умов, автор називає способи формування навичок говоріння: говорити цікаво та доступно (з урахуванням інтересів слухачів); передавати слухачам корисну інформацію; правильно оформляти мовленнєві висловлювання, розташовуючи в великих композиційних блоках (виступах, монологах, міркуваннях) за принципом: вступ, основна частина, висновки; використовувати мовленнєві засоби згідно з кількісним складом аудиторії (міжособистісне, міжгрупове, публічне спілкування); застосовувати мовленнєві засоби, які відповідають стилю, ситуації, сфері спілкування; передавати зміст з використанням невербальних сигналів; здійснювати аналіз зворотної реакції слухачів у процесі говоріння; регулювати темп говоріння, ураховуючи, що усне мовлення сприймається та усвідомлюється важче, ніж писемне [Там само, с.249].

Важливими для усвідомлення особливостей процесу говоріння є словники та довідники, зокрема „Словник-довідник з української лінгводидактики” за редакцією М. Пентилюк [207]. Автори намагалися зосередити увагу на засвоєнні понятійної основи мовленнєвого розвитку, що формує вміння створювати усні монологічні й діалогічні висловлювання.

У посібнику М. Львова [115] подано загальне уявлення про усне мовлення, проаналізовано мовленнєвий акт, його механізми. Серед вимог до усного оформлення думок (уміння осмислити тему майбутнього висловлювання, збирати фактичний матеріал, розміщувати його в логічній послідовності, використовувати мовні засоби відповідно до літературних норм, завдань всиловлювання, виправляти й удосконалювати сказане) автор указує на важливість додержання етапів вимог культури мовлення.

Проблемам усного мовлення учнів присвячено окремі статті в часописах „Дивослово”, „Українська мова і література в школі” (Л. Варзацька, Л. Кратасюк, Н. Подлевська, В. Тихоша, І. Ющук та ін.) [30], [171], [172], [222], [223], [244]. Так, Л. Варзацька, Л. Кратасюк пропонують у методичному журналі [30] систему особистісно-зорієнтованих ситуацій, яка програмує позицію учня як активного співтворця уроку через формування вмінь висловлювати думку. Включення в пізнавальний процес емоційно-образного змісту навчання, словесної, художньої творчості, емоційно забарвлених, ігрових методів, інтерактивних форм та прийомів дає змогу ввести дітей у таку мовленнєву ситуацію, яка спрямовує на розв’язання граматичних, лексичних, словотворчих завдань, що стимулюють мовленнєву творчість. В. Тихоша вмістила систему вправ на аналіз текстів, завдання на конструювання діалогів, які не тільки спонукають до активного засвоєння норм української мови, а й навчають спілкуватися, додержуючи правил мовленнєвого етикету [222].

Наголошуючи на проблемі формування культури спілкування в учнів підліткового віку, Н. Подлевська [171] запропонувала систему ситуативно-діалогічних вправ, у яких учні 5-6 класів набувають навичок орієнтуватися у стандартних етикетних ситуаціях, вести діалог, використовуючи формули мовленнєвого етикету та збагачуючи лексичний запас. Ці вправи відіграють важливу роль у процесі формування комунікативних умінь учнів, навичок культурного спілкування, сприяють виробленню гуманістичних установок на моральні цінності, створюють психологічний та емоційний настрій, атмосферу вільного спілкування та співробітництва вчителя й учнів.

І. Ющук у статті “Мова як засіб спілкування” називає такі правила говоріння: чітко уявляти мету й підпорядковувати їй кожний мовний засіб; розуміти внутрішній світ слухачів і враховувати його; підтримувати зворотний зв'язок, стежити очима за слухачами й реагувати на їхню поведінку; надавати мовленню якомога більше образності, впливати на уяву слухачів [244, с.32].

Отже, аналіз програм, підручників і методичної літератури з досліджуваної проблеми показав, що останнім часом посилюється увага до вдосконалення говоріння як виду мовленнєвої діяльності, до формування й розвитку вмінь та навичок монологічного й діалогічного мовлення. Проте процес удосконалення навичок говоріння буде ефективним, коли здійснюватиметься системний підхід до роботи, відбуватиметься поетапне створення усних висловлювань різних типів, стилів і жанрів мовлення в різних ситуаціях спілкування.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка