Система роботи з удосконалення навичок говоріння в учнів 5-6 класів на уроках української мови



Сторінка7/14
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.91 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   14

Таблиця 2.1.

Володіння продуктивними вміннями й навичками

Уміння й навички створювати висловлювання

5 клас

Правильна повна відповідь

Правильна неповна відповідь

Неправильна відповідь

1. Аналізувати мовленнєву ситуацію

7%

54%

38%

2. З’ясовувати задум

9%

52%

37%

3. Визначати роль засобів мови відповідно до типу й стилю

5%

57%

40%

4. Прогнозувати зміст майбутнього висловлювання

13%

42%

38%

5. Збирати матеріал

11%

55%

33%

6. Висловлювати власне ставлення

8%

53%

40%

Одержані результати свідчать про необхідність створення системи роботи з удосконалення навичок говоріння.

Рівень володіння навичками говоріння учнів 5 класу покажемо діаграмою 2.1. :

Діаграма 2.1.

Діаграма показує, що ступінь володіння навичками говоріння п’ятикласниками є досить низьким. Так, високого рівня готовності продукувати усні висловлювання досягли 13%, достатнього - 26%, середнього - 32 % учнів, низький рівень у 29% учнів п’ятого класу.

Учням 6 класу було запропоновано 3 вправи з відповідними завданнями (додаток В). Метою першого завдання було виявлення вмінь створювати усні висловлювання відповідно до ситуації, добирати виражальні засоби. Пропонуючи перше завдання (Складіть усний твір-опис за темою «Прийшла зима». Продумайте інтонацію, з якою будете говорити, потрібні жести й міміку), ми спеціально наголошували на попередньому продукуванні таких важливих ознак усного висловлювання, як наявність інтонації, жестового та мімічного оформлення. Висловлювання учнів слухали індивідуально, записуючи на магнітофонну плівку для того, щоб разом мати змогу проаналізувати кожен варіант.

Продукуючи усні тексти – описи, школярі намагалися додержувати логіко-композиційних частин (зачин, основна частина, висновок), проте виявлено невміння планувати своє висловлювання, відібрати факти, мовні засоби відповідно до мети, змісту мовлення й ситуації, а також застосовувати потрібний темп, силу голосу, надаючи йому відповідного емоційного забарвлення, що пояснюється внутрішньою непідготовленістю задуму висловлюваної думки.

Наведено приклади учнівських висловлювань:


  1. Зима – красива пора року.

Усе вкрито снігом: і річки, і дахи будинків. Дерева стоять голі. Кружляє в повітрі листя, немов танцює останній вальс.

Люблю цю пору року

(Федір М.)


  1. Зима вкриває все срібним снігом, щоб земля відпочила від багатого врожаю. Ставки й ріки закуті кригою, заметені снігом поля й ліси. Крижаний вітер так і віє, так і несе дрібний колючий сніг. (Катерина Б.)

  2. Зима … Чудова пора року, коли з’являється перший сніг, перші морози, перші зимові враження.

Сніг переливається всіма барвами, дерева немов одягнули білі хустки, а кущі перетворилися на білосніжний пух.

Милуйтеся красою зими! (Костянтин М.)



  1. Січень … Середина зима.

Усе навколо біле – білісіньке. Дерева стоять у пухнастому білому одязі. У повітрі літають сніжинки, немов лісові бджоли. Гасає веселий вітер. Він жене по небу світлі хмарки, з яких сиплеться холодний сніг. Мороз, як справжній художник, розмалював казковими малюнками вікна будинків. Уночі чути, як потріскують дерева. Землю скувала крига.

Природа зачарована красою зими! (Андрій С.)

В усних висловлюваннях шестикласників трапляються помилки щодо побудови висловлювань: відсутність логічного зв’язку між реченнями або частинами, необґрунтованість думок; мовленнєві помилки: уживання слів у невластивому для контексту значенні, повторення слів, співзвучні слова; помилки, пов’язані з порушенням орфоепічних та граматичних норм.

Друге завдання вимагало спостереження за усним текстом, висловлення власної позиції щодо обговорюваної теми і відповіді на поставлені запитання.

Результати виконаного завдання показали, що виховний зміст зацікавив школярів, примусив замислитися. Але шестикласники не завжди можуть логічно мислити й послідовно висловлювати думки й почуття, орієнтуватися в ситуації спілкування, спрямовувати своє мовлення на слухача. Істотним недоліком є те, що висловлюванням бракує образності й емоційності, стилістичної вправності, мовлення інтонаційно не забарвлене, багатьом не відомі засоби невербального спілкування. При побудові висловлювань також виявлено неправильне наголошування слів, бідність словникового запасу й синтаксичних конструкцій, русизми.

У третьому завданні необхідно було скласти й розіграти діалог етикетного характеру (Уявіть, що хочете дізнатися про сім'ю нового учня. Складіть і розіграйте діалог етикетного характеру).

Кількісний аналіз результатів за завданнями подано в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

Кількісний аналіз результатів контрольного зрізу знань учнів 6-х класів

Завдання

Правильна повна відповідь

Правильна неповна відповідь

Неправильна відповідь

1

14%

69%

19%

2

6%

56%

38%

3

26%

52%

18%

Аналіз діалогів дозволив виявити невміння шестикласників створювати початкове уявлення про можливий варіант змісту висловлювань, прогнозуючи його загальний характер, планувати хід бесіди, швидко перебудовуватись у процесі бесіди, відібрати факти, вибрати слова для адекватного відображення думок, відкинути зайве, тому заважають подробиці, що не мають значення для теми висловлювання. У 52% учнів не розвинені вміння використовувати форми мовленнєвого етикету, не виникає потреба уточнити чи виправити сказане, ініціювати відповідну реакцію співрозмовників, розуміти не тільки слова, але й поведінку в процесі спілкування (міміка, жести, погляд, інтонація). У діалогічному мовленні учнів спостерігаємо й велику кількість пауз, семантично не виправдані повтори окремих складів, слів, словосполучень. На жаль, учні поспішають відмовитися від недосконалої початкової фрази, не намагаються упорядкувати й закінчити її. Тому 35% шестикласників не змогли вільно замінити слова з метою уточнення смислу висловлення, створення його образності, виразності, стилістичної і комунікативної доцільності. Під час аналізу 12% підлітків взагалі не помітили помилок і недоліків у діалогічному мовленні однокласників.

Ступінь володіння навичками говоріння учнів 6 класу покажемо діаграмою 2.2.



Діаграма 2.2.

Високий рівень виявили 24% школярів, які орієнтувалися в мовленнєвій ситуації, добирали мовні засоби, планували висловлювання згідно з нормами літературної мови, правилами мовленнєвого етикету.

Достатній рівень мали 32 % школярів – вільно будували й аналізували власні висловлювання, увідповіднюючи мовні засоби з ситуацією мовлення, але допускали мовленнєві помилки й недоліки.

Учні середнього (27%) рівня підпорядковували висловлювання комунікатив-ній меті, темі й основній думці, проте не усвідомлюють значення тону, темпу, гучності голосу, пауз, логічного наголосу як засобів передачі смислу висловлювання та впливу на слухачів, учні низького (16%) рівня не враховували ситуації, адресата мовлення, мету та місце спілкування, не усвідомлювали задум майбутнього висловлювання, не могли підібрати мовні засоби відповідно до типу, стилю, жанру висловлювання.

Одержані результати констатувального експерименту учнів 5-6 класів засвідчили недостатній рівень володіння навичками говоріння. Цей висновок зроблено на основі аналізу усних відповідей школярів, індивідуальних бесід із батьками, результатів анкетування вчителів та учнів 5-6 класів, контрольного зрізу.

Для учнів 5-6 класів складність оволодіння говорінням виявилася у швидкості мовлення й недостатній підготовленості, невмінні обдумувати, оцінювати ситуацію, визначити мотиви, усвідомлювати намір (контактний, інформаційний, спонукальний, емоційно-оцінювальний) сказати щось, оцінити адресата – його можливості сприйняття, визначити план висловлювання, вибрати найточніші слова, розподілити їх у певній послідовності, зв’язати їх за допомогою закінчень, прийменників і сполучників (маркувати), задіяти мовленнєвий апарат та оформити висловлювання акустично, тобто вимовити фразу, надаючи їй необхідних інтонацій, наголосу, уникаючи мовленнєвих помилок і недоліків. Щоб цього досягти, учні повинні не тільки володіти комунікативними вміннями й навичками, але й помічати та виправляти порушення, що виникають у процесі їхньої мовленнєвої діяльності. У зв’язку з цим виникла необхідність виявити й схарактеризувати помилки усного мовлення учнів 5-6 класів (див. додаток Г).

Спостереження над мовленням учнів 5-6 класів дали підстави для висновку, що робота над помилками є важливою умовою вдосконалення навичок говоріння, оскільки допомагає виявити рівень мовленнєвих знань, умінь і навичок, визначити характер помилок, причини їх виникнення, прогнозувати можливі недоліки або позитивні явища в мовленнєвому розвитку, знайти оптимальні шляхи вдосконалення мовлення учнів.

Висновки з 2 розділу

Огляд методичного забезпечення з досліджуваної теми свідчить, що необхідність удосконалення навичок говоріння школярів усвідомлюється в методиці, проте ця проблема ще не одержала своєї теоретико-практичної реалізації.

Аналіз наукової літератури підтвердив необхідність обґрунтування й уточнення понятійної й операційної основ мовленнєвого розвитку, із засвоєнням яких удосконалюються навички створювати усні діалогічні й монологічні висловлювання різних стилів, типів і жанрів, що дозволило констатувати: ознайомлення школярів з теоретичними засадами говоріння принципово можливе й не створює труднощів для підлітків.

У чинних підручниках з рідної мови автори подають вправи для вдосконалення навичок говоріння, але їх кількість недостатня, відсутня система вправ, що є надійним підґрунтям для вдосконалення власного мовлення впродовж усього життя.

Загальна проблема вдосконалення навичок говоріння є однією з найактуальніших для кожного вчителя, який відповідає за вміння учнів продукувати висловлювання, уникаючи мовленнєвих помилок і недоліків. Проте, на жаль, більшість учителів лише частково ознайомлена з уміннями говоріння, що відображають високий рівень теоретичних відомостей з даної проблеми, що спричинює епізодичну роботу над удосконаленням практичних навичок.

Урахування недоліків в оволодінні учнями 5-6 класів усним мовленням викликає підвищений практичний інтерес до дослідження проблеми говоріння щодо змісту тієї частини чинної програми загальноосвітньої школи «Рідна мова», яка визначає суть роботи з удосконалення в учнів навичок будувати самостійні висловлювання.

На основі результатів констатувального зрізу виявлено помилки в процесі продукування усних висловлювань учнів 5-6 класів, а також недоліки, зокрема невміння орієнтуватися в ситуації спілкування, змісті висловлювання, структурній організації, мовному оформленні, оцінювати мовленнєві повідомлення, здійснювати контроль для забезпечення зворотного зв’язку.

Результати констатувального зрізу, проведеного в 5 та 6 класах, підтвердили необхідність оновлення системи вправ відповідно до визначеного змісту освіти, що сприятиме інтенсивній мовленнєвій практиці учнів у певних видах, стилях, типах і жанрах мовлення, розвитку творчих здібностей, формуванню комунікативної компетенції і готуватиме школярів до активного спілкування в різних життєвих ситуаціях. Таким чином, ми дійшли висновку, що процес удосконалення навичок говоріння буде ефективним, коли здійснюватиметься системний підхід до роботи, відбуватиметься поетапне створення усних висловлювань різних типів, стилів і жанрів мовлення в різних ситуаціях спілкування.

Отже, аналіз програм та огляд методичного забезпечення з досліджуваної проблеми, результати зрізових робіт переконали нас у необхідності створення експериментальної методики, що сприятиме формуванню комунікативної компе-тенції і готуватиме школярів до активного спілкування в різних життєвих ситуаціях.

РОЗДІЛ 3

Експериментально-дослідне навчання за розробленою методикою та його результати

3.1. Зміст і програма експериментального навчання

Аналіз лінгвістичної, психологічної, психолінгвістичної та методичної літератури з досліджуваної проблеми, результати констатувального зрізу спонукали до створення лінгводидактичної моделі змісту роботи з удосконалення навичок говоріння (Схема 3.1.) й дозволили висунути припущення, що рівень сформованості вмінь учнів 5-6 класів продукувати усні висловлювання підвищиться, якщо:

1) реалізувати комунікативно-діяльнісний підхід до навчання української мови;

2) забезпечити сукупність знань про ознаки усного мовлення, правила його побудови та випереджальне оволодіння ним;

3) урахувати індивідуально–психологічні особливості учнів та психолінгвістичні чинники процесу говоріння;

4) здійснити оптимальний добір форм, методів і засобів навчання, що сприятимуть активному розвитку навичок говоріння;

5) активно впроваджувати в процес удосконалення навичок говоріння інноваційні технології навчання;

6) застосувати систему вправ і завдань, що забезпечує формування вмінь і навичок учнів, необхідних для продукування усних висловлювань.

Для перевірки гіпотези було розроблено програму експериментального навчання (див.дод.А), у якій визначено знання, уміння і навички, необхідні для конструювання усних монологічних та діалогічних висловлювань, адекватних цілям, сферам і ситуаціям спілкування. Експериментальну програму було побудовано на основі чинної програми з рідної мови [177] з урахуванням вікових особливостей школярів та рівня їхньої підготовки. Вона забезпечила систематичне вироблення в школярів умінь і навичок комунікативно виправдано користуватися засобами мови під час продукування висловлювань – говоріння


Схема 3.1.


Результат:

Сформованість умінь і навичок свідомо створювати усні висловлювання певного стилю, типу і жанру мовлення, узгоджувати свою мовленнєву поведінку з ситуацією і правилами спілкування.





Завдання: Виробити в школярів уміння й навички створювати усні діалогічні, полілогічні та монологічні висловлювання відповідно до умов спілкування
Лінгводидактична модель експериментального навчання

Метою експериментального дослідження було визначення педагогічних умов та створення системи роботи з удосконалення навичок говоріння учнів 5-6 класів, що базується на доцільно визначеному змісті, формах, методах і засобах навчання, та доведення її ефективності.

Виявлення в учнів підліткового віку недостатнього рівня сформованості вмінь і навичок здійснювати мовленнєву діяльність з урахуванням усіх складових мовленнєвої ситуації дозволило припустити, що ефективність удосконалення навичок говоріння в учнів 5-6 класів на уроках української мови забезпечується сукупністю таких педагогічних умов:


  • Зацікавленість учителя в удосконаленні навичок говоріння на мовленнєвій, мовній та соціокультурній основі, розуміння актуальності й необхідності його вдосконалення в учнів, творчий підхід до процесу навчання;

  • наявність дібраного дидактичного матеріалу комунікативно доречних висловлювань;

  • поєднання традиційних та інноваційних технологій навчання;

  • активізація пізнавальної діяльності школярів шляхом опори на

принципи зв’язку навчання з життям;

  • додержання культури мовлення і правил спілкування;

  • потреба у враженнях від спілкування з метою самореалізації і самовдосконалення.

У ході дослідного навчання методична система передбачала розв’язання таких завдань:

- удосконалення в учнів знань про говоріння як продуктивний вид мовленнєвої діяльності;

- правильний добір методів, прийомів, засобів роботи з удосконалення говоріння як виду мовленнєвої діяльності;

- розуміння учнями необхідності вдосконалення навичок говоріння;

- набуття комунікативної компетенції у процесі комунікативно-діяльнісно

спрямованого навчання;

- систематичне застосування вправ і завдань, що передбачають створення усних висловлювань монологічного й діалогічного характеру в різноманітних ситуаціях спілкування з дотриманням українського мовленнєвого етикету.

Для здійснення окреслених завдань проводилося дослідне навчання шляхом використання поетапної методики вдосконалення навичок говоріння.

Зважаючи на те, що знання мовленнєвих понять є умовою стимуляції інтелектуального й комунікативного потенціалу школярів, першим етапом дослідного навчання було засвоєння мовленнєвих понять (І півріччя 5 класу), другим – удосконалення умінь і навичок правильно висловлюватися в усній формі, користуючись мовними засобами відповідно до мети, змісту мовлення й умов спілкування (ІІ півріччя 5 клас – І півріччя 6 класу), третім – аналіз і контроль, свідоме створення усних діалогічних і монологічних висловлювань із додержанням вимог мовленнєвого етикету в різних ситуаціях.

Кількість етапів та часові межі кожного з них визначалися з урахуванням засвоєних учнями 5-6 класів мовленнєвознавчих понять, передбачених програмою; ступеня оволодіння мовленнєвими вміннями й навичками; вікових психологічних особливостей школярів. Хід і зміст дослідження відображено в таблиці 3.1.



Таблиця 3.1

Поетапна методика вдосконалення навичок говоріння

в учнів 5 – 6 класів на уроках української мови


Етапи

дослідного

навчання

Зміст роботи з удосконалення

навичок

говоріння

Уміння й навички, що

формуються


Засоби навчання

Орієнтовні

вправи та

завдання

Підготовчий

етап


5 клас-1 півріччя


Формування в учнів поняття про мовлення як спілкування за допомогою мовних засобів, про структуру мовленнєвої діяльності та мовленнєві ситуації. Ознайомлення з говорінням як видом мовленнєвої діяльності, засвоєння мовленнєвих понять, необхідних для створення діалогічних і монологічних висловлювань: адресат мовлення, мовлення і спілкування, текст як результат мовленнєвої діяльності, тема й основна думка, «дане» й «нове» в тексті, типи, стилі, жанри мовлення.

- орієнтуватися в

ситуації й умовах спілкування;

- складати простий план;

- формулювати задум майбутнього висловлювання;

- з’ясовувати роль зображувально-виражальних особливостей висловлювання;

- прогнозувати композицію й структуру залежно від теми, задуму, типу і стилю висловлювання;

- вести спостереження пізнавальних текстів діалогічного й монологічного характеру різних типів, стилів і жанрів;

- аналізувати зміст, структуру, відбір мовних засобів усних висловлювань;

- використовувати формули мовленнєвого етикету відповідно до ситуації.


Тексти різних типів і стилів мовлення, таблиці, ілюстрації, малюнки, магнітофонний запис зразків висловлювань

- аналіз ситуації спілкування; особливостей змісту й мовленнєвого оформлення створюваних висловлювань;

- складання плану тексту;

- прогнозування структури висловлювання;

- переказ текстів художнього й наукового стилів розповідного характеру;

- складання висловлювань типу розповіді, опису, роздуму;

- усна відповідь у науковому стилі.





Конструктивно-

формувальний

етап – 5 клас 2 півріччя - 6 клас

1 півріччя

Створення усних монологічних та діалогічних висловлювань різних типів і жанрів, необхідних у різноманітних життєвих ситуаціях



- Добирати й упорядковувати

матеріал для усних висловлювань у логічній послідовності;

- будувати діалоги різних типів, стилів і жанрів, розігрувати відповідно до запропонованої ситуації спілкування, пов’язаної із життєвим досвідом учнів, за початком, малюнками;

- складати монологічні висловлювання відповідно до навчальної і комунікативної мети;

- володіти засобами виразного мовлення;

- редагувати створені висловлювання

Інтерактивна дошка., проблемні й пошукові, ситуативні завдання, картини, малюнки, таблиці, тексти різних типів, стилів і жанрів мовлення.

Словники( орфоепічний, тлумачний, перекладний, словник наголосів, етимологічний, фразеологічний, синонімів, антонімів), магнітофонний запис зразків діалогів і монологів


Порівняльний аналіз текстів художнього й наукового стилів мовлення, складання простого плану, переказ текстів різних типів і жанрів мовлення, побудова діалогів різних типів і жанрів, розігрування відповідно до ситуації спілкування, за початком, малюнком;складання монологічних висловлювань; - складання творів- описів;

-відгук про висловлювання товариша;

- складання усного твору-оповідання





контрольний зріз
контрольний зріз

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   14


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка